Ухвала

від 16.12.2024 по справі 138/3270/21

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

16 грудня 2024 року

м. Київ

справа № 138/3270/21

провадження № 61-15049ск24

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Пророка В. В. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Петрова Є. В., розглянувши питання про прийняття до розгляду касаційної скарги ОСОБА_1 на постанову Вінницького апеляційного суду від 24 квітня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , приватного виконавця Вінницької області Тимощука Володимира Вікторовича, Державного підприємства «Сетам», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , приватний нотаріус

Могилів-Подільського районного нотаріального округу Вінницької області Горбоконь Оксана Григорівна, приватний нотаріус Могилів-Подільського районного нотаріального округу Вінницької області Серебрякова Юлія Валеріївна, про визнання недійсними прилюдних торгів та витребування майна із чужого незаконного володіння,

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2021 року ОСОБА_2 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_1 , приватного виконавця Вінницької області Тимощука В. В., ДП «Сетам», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , приватний нотаріус Могилів-Подільського районного нотаріального округу Вінницької області Горбоконь О. Г., приватний нотаріус Могилів-Подільського районного нотаріального округу Вінницької області Серебрякова Ю. В., про визнання недійсними прилюдних торгів та витребування майна із чужого незаконного володіння.

Могилів-Подільський міськрайонний суд Вінницької області рішенням від 25 січня 2024 року позов задовольнив.

Визнав недійсними електронні торги з примусової реалізації лоту № 443816, а саме 1/2 частки нежитлової будівлі (вбиральні), загальною площею 104 кв м. та

1/2 частки земельної ділянки загальною площею 0,0068 га, кадастровий

№ 0510400000:00:004:0142, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , що відбулись 07 жовтня

2020 року та були проведені ДП «Сетам».

Визнав недійсним протокол проведення електронних торгів від 07 жовтня 2020 року № 505382 щодо примусової реалізації лоту № 443816, а саме 1/2 частки нежитлової будівлі (вбиральні), загальною площею 104,0 кв м. та 1/2 частки земельної ділянки загальною площею 0,0068 га, кадастровий № 0510400000:00:004:0142, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , що відбулись 07 жовтня 2020 року.

Визнав недійсним свідоцтво про придбання нерухомого майна з електронних торгів № 1396, видане 13 жовтня 2020 року приватним нотаріусом Могилів-Подільського районного нотаріального округу Вінницької області Серебряковою Ю. В.

Визнав протиправним і скасував рішення приватного нотаріуса Могилів-Подільського районного нотаріального округу Вінницької області

Серебрякової Ю. В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 54566746 від 13 жовтня 2020 року, на підставі якого здійснена державна реєстрація права власності номер запису про право власності 38650422 на 1/2 частки нежитлової будівлі (вбиральні), загальною площею 104,0 кв м. та номер запису про право власності 38650528 на 1/2 частки земельної ділянки загальною площею 0,0068 га, кадастровий № 0510400000:00:004:0142, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

Скасував запис державного реєстратора: приватного нотаріуса Серебрякової Ю. В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, номер запису про право власності 38650422, яким було зареєстровано право власності на 1/2 частки нежитлової будівлі (вбиральні) за адресою: АДРЕСА_1 , на ім`я ОСОБА_3 .

Скасував запис державного реєстратора: приватного нотаріуса Серебрякової Ю. В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, номер запису про право власності 38650528 яким було зареєстровано право власності на 1/2 частки земельної ділянки загальною площею 0,0068 га, цільове призначення якої для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, кадастровий № 0510400000:00:004:0142, розташована за адресою: АДРЕСА_1 , на ім`я ОСОБА_3 .

Витребував з незаконного володіння ОСОБА_1 майно, що належить ОСОБА_2 , що мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , а саме 1/2 частку нежитлової будівлі (вбиральні), загальною площею 104,0 кв м. та 1/2 частку земельної ділянки загальною площею 0,0068 га, кадастровий № 0510400000:00:0040142, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Вінницький апеляційний суд постановою від 24 квітня 2024 року скасував рішення Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 25 січня 2024 року та додаткове рішення Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 29 березня 2024 року та ухвалив нове рішення, яким позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , приватного виконавця Вінницької області Тимощука В. В.,

ДП «Сетам», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , приватний нотаріус Могилів-Подільського районного нотаріального округу Вінницької області Горбоконь О. Г., приватний нотаріус Могилів-Подільського районного нотаріального округу Вінницької області Серебрякова Ю. В., про визнання недійсними прилюдних торгів та витребування майна із чужого незаконного володіння задовольнив частково.

Витребував з незаконного володіння ОСОБА_1 майно, що належить ОСОБА_2 , а саме 1/2 частку нежитлової будівлі (вбиральні), загальною площею 104,0 кв м. та 1/2 частку земельної ділянки загальною площею 0,0068 га, кадастровий

№ 0510400000:00:0040142, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

В іншій частині позовних вимог відмовив.

Вирішив питання щодо розподілу судових витрат та витрат на професійну правничу допомогу.

11 листопада 2024 року ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Чайка А. О., через підсистему «Електронний суд» надіслала до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Вінницького апеляційного суду від 24 квітня 2024 року у вказаній справі, у якій просить скасувати оскаржене судове рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовної вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , приватного виконавця Вінницької області Тимощука В. В., ДП «Сетам», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів:

ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , приватний нотаріус Могилів-Подільського районного нотаріального округу Вінницької області Горбоконь О. Г., приватний нотаріус Могилів-Подільського районного нотаріального округу Вінницької області Серебрякова Ю. В. про витребування майна із чужого незаконного володіння.

Подана касаційна скарга не може бути прийнята касаційним судом до розгляду та підлягає залишенню без руху, з огляду на такі обставини.

Касаційна скарга подана з пропуском строку на касаційне оскарження, встановленого статтею 390 ЦПК України

У касаційній скарзі заявник ОСОБА_1 просить поновити строк на касаційне оскарження постанови Вінницького апеляційного суду від 24 квітня 2024 року та зазначає, що про існування оскарженої постанови вона дізналась з Єдиного державного реєстру судових рішень 11 жовтня 2024 року. З текстом постанови апеляційного суду заявник ознайомлена не була, оскільки з квітня 2024 року

ОСОБА_1 фактично не проживала за адресою місця реєстрації через необхідність здійснювати догляд за своєю матір`ю, яка згідно з довідкою

МСЕК № 690801 від 23 травня 2024 року потребує постійного догляду. За таких обставин вважає, що строк на касаційне оскарження був пропущений з поважних причин та просить його поновити.

Відповідно до приписів статті 390 ЦПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

Статтею 2 ЦПК України визначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до частини першої статті 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод проголошено право на справедливий судовий розгляд.

Одним з елементів справедливого судового розгляду є принцип правової визначеності прав і обов`язків сторін спору та неможливість безпідставного поновлення пропущеного процесуального строку для оскарження рішення суду, що набрало законної сили, лише з метою його скасування на шкоду інтересам іншого учасника процесу.

У справі «Устименко проти України» від 29 жовтня 2015 року Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами.

Вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервалу часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (§ 27 рішення ЄСПЛ від 26 квітня

2007 року у справі «Олександр Шевченко проти України», та «Трух проти України» (ухвала від 14 жовтня 2003 року)).

Особи, які беруть участь у справі, зобов`язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки (частина третя

статті 27 ЦПК України).

Сторона, яка бере участь у судовому процесі, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондує обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються його безпосередньо та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (ALIMENTARIA SANDERS S.A. V. SPAIN, № 11681/85, § 35, ЄСПЛ, від 07 липня

1989 року).

Норми ЦПК України не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного процесуального строку. Такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи.

Разом з тим, право суду на поновлення строку не є безмежним.

У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод проголошено право на справедливий судовий розгляд.

Одним з елементів справедливого судового розгляду є принцип правової визначеності прав і обов`язків сторін спору та неможливість безпідставного поновлення пропущеного процесуального строку для оскарження рішення суду, що набрало законної сили, лише з метою його скасування на шкоду інтересам іншого учасника процесу.

Із практики Європейського суду з прав людини випливає, що судовий розгляд визнається справедливим за умови забезпечення рівного процесуального становища сторін, що беруть участь у спорі. Вимагається, щоб кожній із сторін була надана розумна можливість представляти свою справу у такий спосіб, що не ставить її в суттєво менш сприятливе становище порівняно з опонентом.

Поновлення строку на касаційне оскарження судового рішення без доведеності поважності причин не забезпечувало б рівновагу між інтересами сторін та правову визначеність у цивільних правовідносинах, яка є складовою верховенства права, проголошеного статтею 8 Конституції України.

Необґрунтоване поновлення процесуальних строків на оскарження «остаточного судового рішення» є порушенням принципу res judicata (правової визначеності), про що неодноразово наголошувалося у прецедентній практиці Європейського суду з прав людини.

Так, у параграфі 41 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Пономарьов проти України» від 03 квітня 2008 року зазначено, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Аналогічні висновки викладені Європейським судом з прав людини у рішеннях від 09 листопада 2004 року в справі «Науменко проти України», від 18 січня 2005 року в справі «Полтораченко проти України» та від 08 листопада 2005 року в справі «Тімотієвич проти України».

Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, пропущеного на значний термін, є порушенням вимог

статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду в такому його елементі як правова визначеність.

Відповідно до Закону України «Про доступ до судових рішень»усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в Єдиному державному реєстрі судових рішень не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання. Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.

Поважними причинами пропуску строку є ті обставини, які є об`єктивно непереборними, незалежними від волевиявлення сторони та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення процесуальної дії.

Відповідно до пункту 8 частини другої статті 392 ЦПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено, у тому числі, дата отримання копії судового рішення суду апеляційної інстанції, що оскаржується.

Пунктом 2 частини четвертої статті 392 ЦПК України передбачено, що до касаційної скарги додаються, зокрема, докази, що підтверджують дату отримання копії оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції, - за наявності.

Повний текст оскаржуваної постанови складений 24 квітня 2024 року. Останній день строку на касаційне оскарження з врахуванням вихідних днів припав на

24 травня 2024 року. Касаційна скарга надіслана до Верховного Суду через підсистему «Електронний суд» 11 листопада 2024 року, тобто поза межами строку на касаційне оскарження.

Аналіз інформації з Єдиного державного реєстру судових рішень, Автоматизованої системи документообігу суду дає підстави для висновку про те, що вперше з касаційною скаргою заявник звернувся до суду 14 жовтня 2024 року з пропуском строку на касаційне оскарження судового рішення.

Верховний Суд ухвалою від 24 жовтня 2024 року визнав неповажними наведені заявником підстави для поновлення строку на касаційне оскарження. Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Вінницького апеляційного суду від 24 квітня 2024 рокузалишив без руху та надав строк для виконання вимог ухвали, а також попередив про наслідки її невиконання. Верховний Суд вказав, серед іншого, на необхідність направити до суду касаційної інстанції заяву про поновлення процесуального строку на касаційне оскарження судових рішень, в якій навести інші підстави для поновлення цього строку та надати відповідні докази (супровідний лист, поштовий конверт про надсилання кореспонденції апеляційним судом, довідку апеляційного суду про надсилання на адресу заявника на виконання вимог статті 272 ЦПК України копії постанови Вінницького апеляційного суду від 24 квітня

2024 року та про отримання/неотримання нею копії такої постанови тощо).

На виконання вимог ухвали Верховного Суду від 24 жовтня 2024 року представник заявника ОСОБА_1 - адвокат Чайка А. О. через підсистему «Електронний суд» надіслав до Верховного Суду заяву про усунення недоліків, у якій, серед іншого, вказав, що ОСОБА_1 з квітня 2024 року не проживала за адресою її зареєстрованого місця проживання у зв`язку з необхідністю здійснювати безперервний догляд за матір`ю, яка потребувала особистої присутності доньки, починаючи з дня госпіталізації, тобто з 04 квітня 2024 року. Представник заявника зазначив, що навіть, якщо суд надіслав копію оскаржуваної постанови за зареєстрованим місцем проживання ОСОБА_1 , то остання не мала можливості її отримати через відсутність за цією адресою впродовж тривалого часу.

Також представник заявника вказав, що як тільки ОСОБА_1 дізналасьпро існування постанови Вінницького апеляційного суду від 24 квітня 2024 року з Єдиного державного реєстру судових рішень 11 жовтня 2024 року, вона одразу ж звернулась за юридичною допомогою.

Проте Верховний Суд дійшов висновку, що зазначені представником заявника обставини не свідчать про недотримання апеляційним судом вимог статті 272 ЦПК України. Із доданих до касаційної скарги матеріалів неможливо встановити, чи був порушений апеляційним судом порядок вручення судового рішення. А наведені адвокатом Чайкою А. О. підстави для поновлення строку на касаційне оскарження суд вже визнавав неповажними.

Таким чином, оскільки у відведений судом строк, станом на 05 червня 2024 року, вимоги ухвали Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 24 квітня 2024 року заявником не виконано, Верховний Суд ухвалою від 05 червня 2024 року касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Вінницького апеляційного суду від 24 квітня 2024 року повернув заявнику.

Вдруге до суду заявник звернулася з касаційною скаргою 11 листопада 2024 року, надіславши її до Верховного Суду через підсистему «Електронний суд».

У касаційній скарзі заявник ОСОБА_1 просить поновити строк на касаційне оскарження постанови Вінницького апеляційного суду від 24 квітня 2024 року та зазначає, що про існування оскарженої постанови вона дізналась з Єдиного державного реєстру судових рішень 11 жовтня 2024 року. З текстом постанови апеляційного суду заявник ознайомлена не була, оскільки з квітня 2024 року ОСОБА_1 фактично не проживала за адресою місця реєстрації через необхідність здійснювати догляд за своєю матір`ю, яка згідно з довідкою МСЕК № 690801 від

23 травня 2024 року потребує постійного догляду. За таких обставин вважає, що строк на касаційне оскарження був пропущений з поважних причин та просить його поновити.

Проте наведені особою, яка подала касаційну скаргу, підстави для поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження не можуть бути визнані поважними, оскільки ОСОБА_6 не надано доказів на підтвердження поважності причин пропуску строку.

Верховний Суд звертає увагу заявника на те, що додана до касаційної скарги копії довідки МСЕК № 690801 від 23 травня 2024 року та рішення ЛКК № 869, в підтвердження того, що заявник тривалий час не проживала за адресою місця реєстрації (з квітня 2024 року), оскільки здійснювала догляд за хворою матір`ю, не свідчать про недотримання апеляційним судом вимог статті 272 ЦПК України. Із доданих до касаційної скарги матеріалів неможливо встановити, чи був порушений апеляційним судом порядок вручення судового рішення.

Доказом отримання судового рішення, зокрема, може бути визнано рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення - у разі направлення такого рішення засобами поштового зв`язку, або докази, які свідчать про отримання копії рішення суду безпосередньо у приміщенні суду (канцелярії).

Відповідно до частини шостої статті 272 ЦПК України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Заявником не надано доказів на підтвердження того, що апеляційним судом було порушено порядок вручення копії судового рішення, передбачений статтею 272 ЦПК України, та про обставини, що об`єктивно перешкоджали отримати вказане судове рішення і подати касаційну скаргу в передбачений ЦПК України строк.

У висновку Верховного Суду в постанові від 24 липня 2023 року в справі

№ 200/3692/21 (провадження № К/990/17155/23) зазначено, що процесуальний строк, зокрема строк на апеляційне оскарження, у разі повторного подання апеляційної скарги може бути поновлено у випадку дотримання одночасно таких умов:

- первісне звернення до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою відбулось у межах передбаченого процесуальним законом строку на апеляційне оскарження;

- повторне подання апеляційної скарги відбулось в межах строку апеляційного оскарження, встановленого процесуальним законом, або упродовж розумного строку після отримання копії відповідної ухвали суду про повернення первісної скарги, без невиправданих затримок і зайвих зволікань;

- скаржником продемонстровано добросовісне ставлення до реалізації ним права на апеляційне оскарження й вжито усіх можливих та залежних від нього заходів з метою усунення недоліків апеляційної скарги, які стали підставою для повернення вперше поданої апеляційної скарги, і такі недоліки фактично усунуті станом на момент повторного звернення з апеляційною скаргою;

- доведено, що повернення попередньо поданих апеляційних скарг відбулося з причин, які не залежали від особи, яка оскаржує судові рішення, і які обумовлені наявністю об`єктивних і непереборних обставин, що унеможливили або значно утруднили можливість своєчасного звернення до суду апеляційної інстанції, й не могли бути усунуті скаржником;

- наявність таких обставин підтверджено належними і допустимими доказами.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 08 жовтня 2020 року в справі

№ 9901/32/20 виснувала, що інакшого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через зовнішню оцінку (кваліфікацію) змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб`єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права, немає. Під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість строку, який пропущений; те, чи могли і яким чином певні фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв`язку з пропуском строку звернення до суду; яка була поведінка суб`єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв, і чи пов`язані вони з готуванням до звернення до суду тощо.

У постанові Верховного Суду від 20 березня 2024 року в справі № 560/14349/23 зазначено, що Верховний Суд у своїх рішеннях неодноразово вказував на те, що під поважними причинами слід розуміти лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулася до суду, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

Письмових доказів на підтвердження обставин непереборної сили щодо неможливості звернення до суду касаційної інстанції у встановлений законом строк заявником не надано, що позбавляє суд касаційної інстанції можливості вирішити питання щодо поновлення строку на оскарження судових рішень.

За наведених обставин, зазначені заявником причини пропуску строку на касаційне оскарження постанови Вінницького апеляційного суду від 24 квітня 2024 року суд не визнає поважними з огляду на те, що ОСОБА_1 об`єктивно мала можливість належним чином підготувати касаційну скаргу відповідно до приписів

статті 392 ЦПК України та подати в межах строку на касаційне оскарження судового рішення.

Суд наголошує на тому, що попереднє подання касаційної скарги не зупиняє перебіг процесуального строку на касаційне оскарження, визначеного статтею 390 ЦПК України. Особа має довести, внаслідок виникнення яких обставин була позбавлена можливості виконати вимоги ухвали суду та усунути вчасно недоліки касаційної скарги. Крім того, недоліки касаційної скарги та спосіб їх усунення Верховний Суд роз`яснив заявнику в ухвалі від 24 жовтня 2024 року, тобто з цього моменту заявнику було відомо про недоліки касаційної скарги та спосіб їх усунення, а отже заявник мала достатньо часу скористатися належним чином правом на касаційне оскарження.

При цьому Верховний Суд звертає увагу на те, що Верховний Суд в ухвалі

від 24 жовтня 2024 року було зазначено про необхідність наведення інших підстав для поновлення строку на касаційне оскарження судового рішення з наданням відповідних доказів, зокрема, довідки апеляційного суду щодо надіслання апеляційним судом на виконання вимог статті 272 ЦПК України на адресу

ОСОБА_1 копії постанови Вінницького апеляційного суду від 24 квітня 2024 року та щодо отримання/неотримання нею копії такої постанови. Проте вказана вимога ухвали суду касаційної інстанції про залишення касаційної скарги без руху виконана не була.

Верховний Суд в ухвалі від 05 листопада 2024 року, якою касаційну скаргу

ОСОБА_1 на постанову Вінницького апеляційного суду

від 24 квітня 2024 рокуповернув заявнику та зазначив про те, що наведені адвокатом Чайкою А. О. підстави для поновлення строку на касаційне оскарження суд вже визнавав неповажними.

Однак заявник не наводить доводів щодо обставин, які об`єктивно перешкоджали їй виконати вимоги ухвали Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 24 жовтня 2024 року про залишення касаційної скарги без руху (касаційне провадження № 61-13872ск24) та привести касаційну скаргу у відповідність до вимог чинного законодавства при первинному зверненні до суду касаційної інстанції та повторному зверненні у листопаді 2024 року.

Наведені особою, яка подала касаційну скаргу, підстави для поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження не можуть бути визнані поважними, оскільки невиконання вимог ЦПК України щодо форми та змісту касаційної скарги не є поважними причинами пропуску строку на касаційне оскарження.

Заявник дійсно в силу норм ЦПК України має право на повторне звернення до суду касаційної інстанції, але це не означає безумовне поновлення строку касаційного оскарження, оскільки заявник має довести обставини, які перешкоджали йому виконати вимоги ЦПК України щодо форми та змісту касаційної скарги при первісному та повторному зверненні до суду касаційної інстанції.

Положення закону про те, що повернення касаційної скарги не позбавляє повторного звернення до суду, не означає наявність у особи безумовного права оскаржувати судові рішення у будь-який момент після повернення вперше поданої касаційної скарги без урахування процесуальних строків, установлених для цього, а у суду - обов`язку поновити такий строк у разі його пропуску, за відсутності поважних причин.

Отже, ОСОБА_1 не навела обставин, які є об`єктивно непереборними, незалежними від волевиявлення сторони та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення процесуальної дії, та не надано на їх підтвердження відповідних доказів, внаслідок чого заявником безпідставно пропущено строк на касаційне оскарження судового рішення, а тому наведені підстави для поновлення строку на касаційне оскарження є неповажними.

Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (частина перша статті 44 ЦПК України).

При цьому, безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зазначена конвенційна норма зобов`язує, щоб судові процедури були справедливі для обох сторін справи, а не лише для позивача, який не виконав вказівки Верховного Суду.

Суд вважає за необхідне зазначити, що звернення до Верховного Суду з касаційною скаргою це право сторони, а не обов`язок, а тому, якщо особа вважає за необхідне скористатися своїм правом на касаційне оскарження, то реалізація цього права повинна відбуватися із дотриманням порядку та строків встановлених положеннями процесуального закону. Зловживання процесуальними правами не допускається.

Отже особі, яка подала касаційну скаргу необхідно подати заяву про поновлення строку на касаційне оскарження судового рішення та надати докази поважності причин його пропуску в оригіналах або завірені в установленому порядку їх копії або навести інші підстави з відповідними доказами.

У зв`язку з наведеним вище, заявнику слід направити на адресу суду заяву про поновлення строку на касаційне оскарження із наведеними іншими причинами пропуску строку на касаційне оскарження від дати отримання оскаржуваного судового рішення, прийнятого судом апеляційної інстанції 24 квітня 2024 року до 11 листопада 2024 року - дати повторного подання касаційної скарги.

Згідно із частиною третьою статті 393 ЦПК України касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 390 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку або навести інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 4 частини другої

статті 394 цього Кодексу.

Частиною другою статті 393 ЦПК України передбачено, у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.

За таких обставин касаційна скарга не може бути прийнята судом до розгляду та підлягає залишенню без руху з наданням строку для усунення недоліків.

Керуючись статтями 185, 392, 393 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Визнати наведені ОСОБА_1 підстави для поновлення строку на касаційне оскарження судового рішення неповажними.

Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Вінницького апеляційного суду від 24 квітня 2024 рокузалишити без руху.

Надати для усунення зазначених вище недоліків строк, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.

У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали до касаційної скарги застосовуються наслідки, передбачені цивільним процесуальним законодавством.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Відповідно до частини третьої статті 415 ЦПК України ухвалу оформила

суддя І. В. Литвиненко.

Судді: В. В. Пророк

І. В. Литвиненко

Є. В. Петров