Ухвала

від 24.09.2024 по справі 369/11739/22

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

24 вересня 2024 року

м. Київ

справа № 369/11739/22

провадження № 61-12254ск24

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Сердюка В. В., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 12 лютого 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 15 липня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи: приватний нотаріус Бучанського районного нотаріального округу Київської області Чемериська Наталія Володимирівна, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Кравець Олена Олександрівна, про визнання заповіту недійсним,

ВСТАНОВИВ:

21 серпня 2024 року ОСОБА_1 , засобами поштового зв`язку, звернулася

до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 12 лютого 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 15 липня 2024 року у цій справі.

Подана касаційна скарга не може бути прийнята до розгляду та вирішено питання про відкриття касаційного провадження, виходячи з наступного.

У касаційній скарзі заявлено клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження зазначених судових рішень, у якому заявниця вказує, що копію постанови Київського апеляційного суду від 15 липня 2024 року вона отримала

15 серпня 2024 року.

Відповідно до частини першої статті 390 ЦПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо

в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання)

без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється

з дня складення повного судового рішення.

Згідно з пунктом 2 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги додаються докази, що підтверджують дату отримання копії оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції, - за наявності.

У порушення зазначеного заявницею не надано доказів на підтвердження

дати отримання копії оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції,

що унеможливлює вирішення судом питання щодо поновлення строку

на касаційне оскарження.

За відсутності матеріалів справи Верховний Суд позбавлений можливості перевірити викладені обставини щодо дати отримання копії постанови Київського апеляційного суду від 15 липня 2024 року.

Тож ОСОБА_1 необхідно надати суду докази на підтвердження дати отримання копії оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції.

Також відповідно до пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скаргу з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).

Проте в порушення вимог пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України

в касаційній скарзі не зазначено підстави (підстав), передбаченої (передбачених) статтею 389 ЦПК України, на якій (яких) подається касаційна скарга.

Частиною другою статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті,

є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення

від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої статті 389 ЦПК України, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу

в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у пунктах 2 і 3 частини першої статті 389 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело

до ухвалення незаконного судового рішення (рішень);

Крім посилання на неправильне застосування судом норм матеріального права

та порушення норм процесуального права, касаційна скарга має містити формулювання застосованого судом апеляційної інстанції висновку щодо застосування норми права, з яким не погоджується заявник, із зазначенням конкретної норми права та змісту правовідносин, в яких ця норма права застосована, а також посилання на постанови Верховного Суду, в яких зроблено інший (який саме) висновок щодо застосування цієї ж норми права та в яких (подібних) правовідносинах, із зазначенням, в чому саме полягає невідповідність оскаржуваного судового рішення сформованій правозастосовчій практиці

у подібних правовідносинах.

При цьому суд звертає увагу заявниці, що судовими рішеннями у подібних правовідносинах є такі рішення, в яких подібними є: предмети спору; підстави позову; зміст позовних вимог; встановлені судом обставини та однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (наведене узгоджується з правовими висновками, викладеними у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 523/6003/14-ц, від 19 червня 2018 року

у справі № 922/2383/16).

Касаційна скарга не відповідає зазначеним вище вимогам.

ОСОБА_1 , узагальнено посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та порушення норм процесуального права, посилається на постанови Верховного Суду, однак вказані посилання

не можуть бути прийняті судом касаційної інстанції як підстава касаційного оскарження, оскільки заявниця не зазначає конкретні підстави касаційного оскарження, визначені частиною другою статті 389 ЦПК України,

що унеможливлює відкриття касаційного провадження.

За таких обставин, відповідно до вимог частини другої, четвертої статті 392 ЦПК України заявниці необхідно надіслати на адресу суду уточнену редакцію касаційної скарги, в якій повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга, передбаченої (передбачених) статтею 389 ЦПК України, та копії скарги і доданих до неї матеріалів відповідно до кількості учасників справи.

Крім того, відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 392 ЦПК України

до касаційної скарги додаються копії скарги та доданих до неї матеріалів відповідно до кількості учасників справи, крім випадків, якщо така скарга та додані матеріали подаються до суду в електронній формі через електронний кабінет.

У разі подання скарги та доданих матеріалів в електронній формі через електронний кабінет до неї додаються докази надсилання її копії та копій доданих матеріалів іншим учасникам справи з урахуванням положень статті 43 цього Кодексу.

У порушення вимог пункту 1 частини четвертої статті 392 ЦПК України заявницею до касаційної скарги не додано достатню кількість копій касаційної скарги, зокрема відсутня копія касаційної скарги для ОСОБА_2 .

Також у прохальна частина касаційної скарги заявниці не відповідає вимогам статті 409 УПК України, оскільки в ній не конкретизовано результат розгляду

її касаційної скарги.

Відповідно до статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право: 1) залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення; 2) скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково

і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема

за встановленою підсудністю або для продовження розгляду; 3) скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині

або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд; 4) скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині; 5) скасувати судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій у відповідній частині і закрити провадження

у справі чи залишити позов без розгляду у відповідній частині; 6) у передбачених цим Кодексом випадках визнати нечинними судові рішення судів першої

та апеляційної інстанцій повністю або частково і закрити провадження у справі

у відповідній частині; 7) у передбачених цим Кодексом випадках скасувати свою постанову (повністю або частково) і прийняти одне з рішень, зазначених в пунктах 1-6 частини першої цієї статті.

За таких обставин заявниці необхідно уточнити вимоги прохальної частини касаційної скарги та викласти їх відповідно до вимог статті 409 ЦПК України.

Відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, визначених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.

Таким чином, для усунення зазначених недоліків касаційної скарги заявниці слід надати суду уточнену редакцію касаційної скарги разом з копіями скарги

та доданих до неї матеріалів відповідно до кількості учасників справи, у якій чітко зазначити підстави касаційного оскарження та їх обґрунтування, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України, уточнити прохальну частину скарги,

з урахуванням положень статті 409 ЦПК України, та надати докази

на підтвердження дати отримання копії оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції.

Таким чином, виходячи із наведених норм права, якщо заявниця, відповідно

до ухвали суду, у встановлений строк усуне недоліки касаційної скарги, вона вважається поданою в день первісного її подання до суду.

Отже, касаційна скарга не може бути прийнята судом до розгляду, оскільки заявницею не виконані в повній мірі вимоги статті 392 ЦПК України щодо оформлення касаційної скарги.

Ураховуючи викладене, касаційну скаргу слід залишити без руху та надати

ОСОБА_1 строк для усунення її недоліків.

Керуючись статтями 185, 392, 393 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 12 лютого 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 15 липня 2024 року залишити без руху.

Надати для усунення зазначених вище недоліків строк, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.

У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали будуть застосовані наслідки, передбачені частиною третьою статті 393 ЦПК України.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя В. В. Сердюк