Постанова

від 01.10.2024 по справі 914/1389/23

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" жовтня 2024 р. Справа №914/1389/23

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого суддіКравчук Н.М.

суддів Матущак О.І.

Скрипчук О.С.

секретар судового засідання Процевич Р.Б.

розглянувшиапеляційну скаргу Національного університету «Львівська політехніка» від 10.07.2024 (вх. № ЗАГС 01-05/2071/24 від 23.07.2024)

на рішенняГосподарського суду Львівської області від 10.06.2024 (повний текст рішення складено та підписано 20.06.2024, суддя Яворський Б.)

у справі№ 914/1389/23

за позовом:Публічного акціонерного товариства Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк (надалі ПАТ Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк), м. Київ

до відповідача-1:Національного університету «Львівська політехніка», м. Львів

до відповідача-2:Галицького відділу державної виконавчої служби у м. Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (надалі Галицький ВДВС у м. Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції), м. Львів

до відповідача-3:Товариства з обмеженою відповідальністю «ІБК Груп 2014»</a> (надалі ТОВ «ІБК Груп 2014»), м. Львів

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача-1:Товариства з обмеженою відповідальністю «КСФ Груп» (надалі

ТОВ «КСФ Груп» ), м. Новий Розділ Львівської області

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім

"Галпап" (надалі ТОВ "ТД "Галпап"), м. Львів

про:солідарне відшкодування збитків

за участю учасників справи:

від позивача: Гриб Ю.М.;

від відповідача-1: Жбадинський В.О.;

від відповідача-2: не з`явився;

від відповідача-3: не з`явився;

від третьої особи-1: не з`явився;

від третьої особи-2: не з`явився

ВСТАНОВИВ:

ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» звернулося Господарського суду Львівської області з позовом до Національного університету «Львівська політехніка», Галицького ВДВС у м. Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, ІБК груп 2014 про солідарне стягнення завданих банку збитків у розмірі 2 782 100,00 грн (з урахуванням заяви про зміну предмету позову а.с. 219-221 том І).

Рішенням Господарського суду Львівської області від 10.06.2024 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто солідарно з Національного університету «Львівська політехніка» та ТОВ «ІБК Груп 2014» на користь ПАТ «Акціонерний комерційний промислово - інвестиційний банк» 2 782 100,00 грн завданих збитків та 41 732,00 грн. судового збору. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Вказане рішення місцевого господарського суду обґрунтовано тим, що матеріалами справи підтверджується, що нежитлові приміщення корпусу 5 будівлі під літ. «А-5» по вул. Угорська, 14, у м. Львові - це окрема 5-поверхова будівля загальною площею 4678,5 кв.м., у якій частина 1-го поверху та 2, 3, 4, 5 поверхи (загальна площа 4275,1 кв.м.) належали університету, а інша частина 1 поверху, загальною площею 403,5 кв.м належала ПАТ «Промінвестбанк». Протилежного відповідачем-1 не доведено. Також судом встановлено, що роботи по демонтажу усієї спірної будівлі виконувалися відповідачем-3 саме на підставі Робочого проекту підготовленого самим відповідачем-1, до якого включено площу нерухомого майна, яке належало позивачу. Таким чином, внаслідок незаконних дій відповідача 1 та 3 було безпідставно знищено майно позивача, що є підставою для покладення на них солідарної відповідальності для відшкодування збитків, розмір яких підтверджується довідкою позивача про балансову вартість майна, яка, на думку суду, є належним та допустимим доказом обґрунтованості розміру понесених збитків.

Оскільки позивач не довів, що відповідач-2 діяв всупереч вимогам Закону України «Про виконавче провадження» та/або, що його дії чи бездіяльність призвела до безпідставного знищення спірного майна, то суд в цій частині позовних вимог про покладення солідарної відповідальності на відповідача-2 визнав позов необґрунтованим та таким, що до задоволення не підлягає.

Не погодившись з вказаним рішенням, Національний університет «Львівська політехніка» подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, не враховано надані ним докази та аргументи, судове рішення винесено з неповним з`ясуванням усіх обставин справи, а відтак, просить його скасувати, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. Зокрема, скаржник заперечує доведення позивачем усіх складових цивільно-правової або господарсько-правової відповідальності необхідних для покладення на нього заявлених збитків. При цьому стверджує, що у даному випадку відсутня вина відповідача-1 з огляду на те, що безпосередньо не здійснював демонтаж аварійної будівлі та належних позивачу нежитлових приміщень. Примусове виконання рішення суду по демонтажу нежитлової будівлі загальною площею 4275,1 кв.м. здійснювалося підрядною організацією ТОВ «ІБК Груп 2014», яку було залучено державним виконавцем (акт від 23.12.2020) в рамках примусового виконання рішення Господарського суду Львівської області від 08.07.2020 у справі №914/258/20. Окрім того, вважає, що позивачем не доведено належного права власності на нежитлові приміщення корпусу №5 загальною площею 403,5 кв.м. по вул. Угорська, 14 у м. Львові. Також, на думку апелянта, довідка позивача №1213/08 від 14.04.2023 про балансову вартість майна у розмірі 2 782 100,00 грн не може бути належним та допустимим доказом у справі, оскільки банк взяв для розрахунку завданих збитків балансову вартість нежитлового приміщення станом на 09.02.2021, а не реальну вартість втраченого майна на час розгляду справи (подання позову), як це передбачено положеннями ст. 1192 ЦК України.

Представник скаржника в судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримав повністю.

Представник позивача в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечив з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу (зареєстрований в канцелярії суду за вх№ 01-04/5197/24 від 08.08.2024).

Відповідачі 2,3 відзивів на апеляційну скаргу не подали, явку уповноважених представників в судові засідання не забезпечили, хоча належним чином були повідомлені про дату, час і місце розгляду справи.

Треті особи письмових пояснень щодо апеляційної скарги не подали, явку уповноважених представників в судові засідання не забезпечили, хоча належним чином були повідомлені про дату, час і місце розгляду справи.

За змістом ч.12 ст.270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Слід зазначити, що Західний апеляційний господарський суд неодноразово відкладав розгляд апеляційної скарги з метою забезпечення принципу змагальності судового процесу та рівності його учасників перед законом і судом, враховуючу незабезпечення учасниками справи явки уповноважених представників у судові засідання. Вказуючи при цьому, що участь представників сторін в судовому засіданні визначається на їх власний розсуд; неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Також у відповідності до ст. 197 ГПК України, учасники справи не були позбавлені права взяти участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції у приміщенні суду, а також поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Однак, учасники справи правом на участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, а також поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів не скористалися.

Виходячи зі ст. 129 Конституції України, ст. 2 ГПК України, своєчасний розгляд справи є одним із завдань судочинства, що відповідає положенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо права кожного на справедливий розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Зважаючи на те, що явка представників учасників справи обов`язковою не визнавалась, матеріали справи є достатніми для перевірки правильності застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу № 914/1389/23 за їх відсутності, запобігаючи, одночасно, безпідставному затягуванню розгляду спору та сприяючи своєчасному поновленню порушеного права.

Встановивши обставини справи, вивчивши апеляційну скаргу, здійснивши оцінку доказів, що містяться в матеріалах справи, заслухавши учасників справи, Західний апеляційний господарський суд встановив таке.

03.06.2008 між ТОВ «ТД «Галпап», ДП «НВК «Полярон» та Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком (правонаступник - ПАТ «Промінвестбанк») укладеного договір про поділ нежитлових приміщень в натурі та припинення права спільної часткової власності, відповідно до якого співвласники будівлі виробничого та адміністративного корпусу №5 загальною площею 17228,8 кв.м, розташованої за адресою: м. Львів, вул. Угорська, 14, домовились провести поділ нежитлових приміщень в натурі пропорційно належним їм часткам у праві спільної власності таким чином (а.с. 13-16 том І):

- ТзОВ «ТД «Галпап» - нежитлові приміщення корпусу №5, а саме: приміщення будівлі під літ. «В-3», загальною площею 6364,4 кв.м за адресою: м. Львів, вул. Угорська, 14;

- Державному підприємству науково-виробничий комплекс «Полярон»: 1) нежитлові приміщення корпусу №5 будівлі під літ. «А-5» загальною площею 4275,1 кв.м, а саме: приміщення 1-го поверху з 1 по 20 та І, ІІ площею 530,4 кв.м., 2-го поверху з 37 по 62 площею 910,0 кв.м; 3-го поверху з 63 по 87 площею 929 кв.м, 4-го поверху з 88 по 120 площею 976,9 кв.м; 5-го поверху з 121 по 147 площею 927,9 кв.м; 2) приміщення будівлі під літ. Г-3 з 320 по 472 площею 6089,3 кв.м, із загальної площі 10364,4 кв.м за адресою: м.Львів, вул. Угорська, 14;

- Акціонерному комерційному промислово-інвестиційному банку нежитлові приміщення корпусу №5: приміщення 1-го поверху будівлі під літ. «А-5» загальною площею 500,00 кв.м., за адресою: м. Львів, вул. Угорська, 14, а саме, приміщення: 21/176,4; 22/7,7; 23/8,5; 24/20,2; 25/20,3; 26/5,0; 27/13,0; 28/4,3; 29/17,1; 30/31,1; 31/10,6; 32/9,5; 33/19,4; 34/10,7; 35/9,7; 36/39,9 та приміщення 1-го поверху будівлі під літ. В-3, а саме: 185/1.0; 186/1.1; 187/5.3; 188/15.5; 189/1.3; 190/1.9; 191/7.7; 192/2.0; 193/2.7; 194/2.2; 195/11; 196/2.0; 197/1.3; 198/5.9; 199/4.1; 200/30.9.

Згідно з витягом №19841198 про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 11.08.2008 за Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком зареєстровано нежитлові приміщення корпусу №5, прим. 1-го пов. будівлі літ. «А-5»: з 21 по 36; прим. 1-го пов. будівлі літ. «В-3»: з 185 по 200; загальна площа приміщень - 500,0 кв.м. Підстава - договір про поділ нежитлових приміщень Р№1359 від 03.06.2008 (а.с. 17 том І).

НУ «Львівська політехніка» з прилюдних торгів було придбано майно, що належало ПАТ «НВК «Полярон», загальною площею 4275,1 кв.м. (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 256660546101). Протокол №1413313-1 від 16.08.2013. За результатами проведених торгів 26.12.2013 НУ «Львівська політехніка» видано свідоцтво про право власності №1327 (а.с. 112-116 том ІІ).

10.08.2015 між ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» (продавець) та ТзОВ «ТД «Галпап» (покупець) укладено договір купівлі-продажу 19/100 ідеальної частки нежитлових приміщень, за умовами якого продавець передав у власність покупцю ідеальну частку нежитлових приміщень 95,9 кв.м. із загальної площі 500 кв.м (а.с. 18-21 том І).

Згодом, під час інвентаризації, проведеної БТІ, було змінено індексацію нежитлових приміщень та їх загальну площу змінено із 500 кв.м. на 499,4 кв.м, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 10.08.2015 про реєстрацію права власності за ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» (а.с. 24-25 том І).

Сторонами 11.09.2015 внесено відповідні зміни до договору купівлі-продажу 19/100 ідеальної частки від 10.08.2015, а 12.08.20215 сторонами підписано акт-приймання-передачі 19/100 ідеальної частки нежитлових приміщень (а.с. 22-23, 29 том І).

11.09.2015 між ПАТ «Промінвестбанк» та ТзОВ «ТД «Галпап» укладено нотаріально посвідчений договір про поділ нежитлових приміщень в натурі та припинення спільної часткової власності. Розподіл приміщень відбувся наступним чином (а.с. 26-28 том І):

- ТОВ «ТД «Галпап» - нежитлові приміщення загальною площею 95,5 кв.м., що складаються з приміщень, позначених на плані цифрами: 972,0 кв.м., 10/2.2 кв.м., 11/2,0 кв.м., 12/11,8 кв.м., 13/4,1 кв.м., 14/30,9 кв.м., 15/5,9 кв.м., 16/2 кв.м., 17/1,3 кв.м., 18/7,7 кв.м., 19/1,9 кв.м., 20/1,3 кв.м., 21/15,5 кв.м., 22/5,3 кв.м., 23/1,0 кв.м., 24/1,0 кв.м. Дані приміщення знаходилися у будівлі «В-3».

- ПАТ «Промінвестбанк» - нежитлові приміщення загальною площею 403,5 кв.м., що складаються з приміщень, позначених на плані цифрами: 1/176,4 кв.м., 2/7,7 кв.м., 3/8,5 кв.м., 4/20,2 кв.м., 5/20,3 кв.м., 6/13,0 кв.м., 7/5,0 кв.м., 8/4,3 кв.м., 9/17,2 кв.м., 25/ 31,1 кв.м., 26/9,5 кв.м., 27/10,6 кв.м., 28/19.4 кв.м., 29/9,7 кв.м., 30/10,7 кв.м, 31/39,9 кв.м. Дані приміщення знаходилися у будівлі «А-5» (п.4.2 договору).

У висновку №Ю1/186 від 20.04.2015 щодо технічної можливості поділу об`єкта нерухомого майна загальною площею 499,4 кв.м. по вул. Угорська, 14 у м. Львові зазначено, зокрема, що нежитлові приміщення площею 95,9 кв.м. (19/100) знаходяться у фактичному користуванні ТОВ «Галпап». У договорі про поділ нежитлових приміщень в натурі та припинення спільної часткової власності від 11.09.2015 зазначено, що нежитлові приміщення корпусу №5, приміщення 1-го поверху будівлі літ. «А-5» з 21 по 36 та приміщення 1-го поверху будівлі літ. «В-3» з 185 по 200, загальною площею 499,4 кв.м., розташовані за адресою: м. Львів, вул. Угорська, 14 перебувають у спільній частковій власності ТОВ «ТД «Галпап» - 19/100 на підставі договору купівлі-продажу 19/100 ідеальної частки нежитлових приміщень від 10.08.2015, акту приймання-передачі від 12.08.2015 та ПАТ «АК ПІБ» - 81/100 ідеальної частки на підставі договору про поділ нежитлових приміщень в натурі та припинення спільної часткової власності від 03.06.2008.

Згідно з довідкою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Промінвестбанк» №1213/08 від 14.04.2023 балансова вартість нежитлових приміщень загальною площею 403,5 кв.м. в корпусі № 5 під літ. «А-5» по вул. Угорській, 14 у м. Львові складає 2782100,00 грн (а.с. 12 том І).

Позивач зазначає, що банком було відчужено ТОВ «ТД «Галпап» нежитлові приміщення площею 95,9 кв.м., які знаходилися у будівлі під літ. «В-3», а у власності банку залишилися приміщення загальною площею 403,5 кв.м., розташовані на першому поверсі в корпусі №5 під літ. «А-5» по вул. Угорській, 14. Укладанням вказаних договорів право власності ПАТ «Промінвестбанк» на нежитлові приміщення в корпусі № 5 під літ. «А-5» по вул. Угорській, 14 не припинилось, а лише зменшилась загальна площа приміщень, які належали позивачу з 500,0 кв.м. до 403,5 кв.м. (а.с. 140-141 том ІІ).

08.07.2020 Господарським судом Львівської області ухвалено рішення у справі № 914/258/20 за позовом ТзОВ «КСФ Груп» до Національного університету «Львівська політехніка» про усунення перешкод в користуванні майном шляхом зобов`язання демонтувати аварійну будівлю, яким зобов`язано Національний університет «Львівська політехніка» усунути перешкоди в користуванні ТОВ «КСФ Груп» належними йому на праві оренди земельними ділянками комунальної власності площею 0,6618 га з кадастровим номером 4610136800:01:010:0091 та площею 1,1803 га з кадастровим номером 4610136800:01:010:0092 по вул. Угорській, 14 в м. Львові шляхом проведення демонтажу належної Національному університету «Львівська політехніка» аварійної нежитлової будівлі - адміністративного корпусу №5 загальною площею 4275,1 кв.м., що розташована за адресою: м. Львів, вул. Угорська, 14, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 256660546101. Постановою Західного апеляційного господарського суду від 17.01.2022 рішення Господарського суду Львівської області від 08.07.2020 у справі №914/258/20 залишено без змін (а.с. 182 том І).

26.10.2020 державним виконавцем Галицького ВДВС у м. Львові ЗМУ МЮ (м.Львів) відкрито виконавче провадження з примусового виконання рішення суду у справі №914/258/20 (а.с. 179 том І).

10.12.2020 Національний Університет «Львівська політехніка» звернувся до виконавчої служби із заявою про неможливість самостійного виконання рішення суду з підстав того, що у бюджеті навчального закладу на 2020 рік не було передбачено коштів для здійснення демонтажу аварійної будівлі. Зазначив при цьому, що структурним підрозділом відповідача 1 ПКО «Політехніка» розроблено Робочий проект на демонтажні роботи адмінкорпусу №5 по вул. Угорська, 14 у м.Львові, у якому наявна інформація про всі види робіт, які підлягають виконанню. У додатку до заяви зазначено Проект демонтажу (а.с. 173-178 том І).

11.12.2020 ТзОВ «КСФ Груп» звернулось до Галицького відділу ДВС у м. Львові Західного МРУ МЮ (м. Львів) із заявою про залучення до примусового виконання рішення суду ТОВ «ІБК Груп 2014» як підрядної організації, яка має відповідні ліцензії та дозволи на проведення демонтажних робіт (а.с. 172 том І).

17.12.2020 ТзОВ «ІБК Груп 2014» скерувало до Галицького відділу ДВС у м. Львові Західного МРУ МЮ (м.Львів) лист №25 про готовність виконати роботи щодо демонтажу аварійної нежитлової будівлі адміністративного корпусу №5, загальною площею 4275,1 кв.м. (на виконання судового рішення) (а.с. 171 том І).

18.12.2020 державним виконавцем Галицького ВДВС у м. Львові ЗМУ МЮ (м.Львів) прийнято постанову про залучення спеціалізованої організації щодо демонтажу будівлі адміністративного корпусу №5, загальною площею 4275,1 кв.м., а саме: ТОВ «ІБК Груп 2014» (а.с. 109-112 том І).

23.12.2020 прийнято постанову про закінчення виконавчого провадження (а.с. 166 том І).

23.12.2020 демонтовано п`ятиповерхову будівлю під літ. «А-5», що підтверджується актом державного виконавця, у якому зазначено: «даним стверджується, що виходом цього числа за місцем виконання рішення суду м.Львів вул. Угорська, 14 боржником - «Львівська політехніка» через організацію ТОВ «ІБК Груп 2014» демонтовано аварійну нежитлову будівлю адмін. корпусу №5 загальною площею 4275,1 кв.м., що розташована у м. Львів вул. Угорська, 14. РНОНМ 256660546101». Акт підписано стягувачем, боржником, понятими та представником ТОВ «ІБК Груп 2014» (а.с. 167 том І).

Водночас, як стверджує позивач, відповідно до Інвентаризаційної справи №661 нерухомого майна по вул. Угорська, 14, нежитлові приміщення корпусу 5 будівлі під літ. «А-5» - це 5-поверхова будівля загальною площею 4678,5 кв.м., що окремо стоїть, у якій частина 1-го поверху та повністю 2, 3, 4 і 5 поверхи, загальною площею 4275,1 кв.м. належали ДП «НВК «Полярон», а частина 1 поверху, загальною площею 500,0 кв.м., належала ПАТ «Промінвестбанк» (а.с.14-16, 23-27 інвентаризаційної справи - а.с. 100-109, 228-242 том ІІ).

А відтак, позивач вважає, що такими протиправними діями відповідачів, які полягали у демонтуванні усієї п`ятиповерхової будівлі під літ. «А-5» загальною площею якої була 4678,5 кв.м. та в яку входила частина приміщень належна ПАТ «Промінвестбанк» (403,5 кв.м), банку заподіяна шкода у розмірі 2 782 100,00 грн, яку позивач просить солідарно стягнути з відповідачів.

При винесенні постанови колегія суддів керувалася таким.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі (п.3 ч.2 ст. 11 ЦК України).

Відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди є способом захисту цивільних прав та інтересів (п.8 ч.2 ст. 16 ЦК України).

Відповідно до вимог ч.1 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода) (ч.2 ст. 22 ЦК України).

Згідно з ч.3 ст. 22 ЦК України збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Ураховуючи сталу правову позицію Верховного Суду щодо наведених норм матеріального права, слід враховувати, що особа, яка порушила зобов`язання, несе цивільно-правову відповідальність, зокрема, у виді відшкодування збитків і для застосування такої міри відповідальності як відшкодування збитків необхідною є наявність всіх чотирьох загальних умов відповідальності, а саме: 1) протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи (порушення зобов`язання); 2) шкідливого результату такої поведінки - збитків; 3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками; 4) вини особи, яка заподіяла шкоду.

У випадку відсутності хоча б однієї із названих умов цивільно-правова відповідальність у виді відшкодування майнової шкоди не настає.

Протиправною вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи (така поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці - діях або бездіяльності).

Під збитками розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага тощо.

Причинний зв`язок між протиправною поведінкою та заподіяними збитками виражається в тому, що протиправні дії заподіювача є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки.

Вина заподіювача збитків є суб`єктивним елементом відповідальності і полягає в психічному ставленні особи до вчинення нею протиправного діяння і проявляється у вигляді умислу або необережності.

Вирішуючи спори про стягнення заподіяних збитків, господарський суд, перш за все, повинен з`ясувати правові підстави покладення на винну особу зазначеної майнової відповідальності.

Господарському суду слід відрізняти обов`язок боржника по відшкодуванню збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання, що випливає з договору (глава 51 ЦК України) від позадоговірної шкоди, тобто від зобов`язання, що виникає внаслідок завдання шкоди (глава 82 ЦК України).

Зазначене розмежування підстав відповідальності пояснюється також тим, що збитки, заподіяні невиконанням договірних зобов`язань, повинен відшкодувати контрагент за договором, а позадоговірну шкоду - особа, яка її завдала.

З аналізу змісту глави 82 ЦК України убачається, що законодавець розрізняє поняття «особа, яка завдала шкоду» та «особа, яка відповідає за шкоду».

Подібний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 19.09.2024 у справі № 916/3392/23, від 05.03.2021 у справі № 910/9752/16.

За матеріалами даної справи судом встановлено, що між позивачем та відповідачами відсутні договірні правовідносини, отже положення статей 224, 225 ГК України не підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Натомість статтею 1166 ЦК України врегульоване загальне положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної шкоди, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Підставою деліктної відповідальності є протиправне шкідливе винне діяння особи, яка завдала шкоду. Для відшкодування завданої шкоди необхідно довести такі факти як неправомірність поведінки особи; вина завдавача шкоди; наявність шкоди; причинний зв`язок між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою.

Отже, юридичною підставою позадоговірної відповідальності є склад цивільного правопорушення, для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки; збитків; причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками; вини.

За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Шкода - це зменшення або знищення майнових чи немайнових благ, що охороняються законом. Протиправною є поведінка, що не відповідає вимогам закону або договору, тягне за собою порушення майнових прав та інтересів іншої особи і спричинила заподіяння збитків. Причинний зв`язок як елемент цивільного правопорушення виражає зв`язок протиправної поведінки і шкоди, що настала, при якому протиправність є причиною, а шкода - наслідком. Також деліктна відповідальність за загальним правилом настає за наявності вини заподіювана шкоди.

За правилами делікту відповідальність за завдання шкоди покладається на особу, яка цю шкоду завдала, тобто на безпосереднього заподіювача.

При цьому, у деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою. У свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні шкоди.

Банк, звертаючись до суду із даним позовом стверджує, що він є власником нежитлових приміщень адміністративного корпусу №5 під літ. «А-5», загальною площею 403,5 кв.м. по вул. Угорська, 14 у м. Львові. Як доказ набуття права власності на вказане майно, Баком долучено договір про поділ нежитлових приміщень Р№1359 від 03.06.2008, витяг №19841198 про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 11.08.2008, договір купівлі-продажу 19/100 ідеальної частки нежитлових приміщень від 10.08.2015 та договір про внесення змін до договору купівлі-продажу 19/100 від 10.08.2015, витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №42028290 від 10.08.2015, договір про поділ нежитлових приміщень в натурі та припинення спільної часткової власності від 11.09.2015, акт приймання передачі нежитлових приміщень від 12.08.2015. Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 699659846101 (а.с. 13-29 том І).

Відповідно до ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно з ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Статтею передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд (ст.319 ЦК України).

Статтею 321 ЦК України передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (ст. 328 ЦК України).

Проаналізувавши подані Банком документи (а.с. 13-29 том І), колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що ПАТ «Промінвестбанк» на момент демонтажу спірної будівлі залишався власником нежитлових приміщень адмін. корпусу №5 під літ. «А-5», загальною площею 403,5 кв.м. по вул. Угорська, 14 у м. Львові.

Твердження скаржника про те, що Банком не підтверджено права власності на вказаний об`єкт нерухомості загальною площею 403,5 кв.м., оскільки відсутні відомості щодо державної реєстрації на таке майно, то колегія суддів такі твердження вважає безпідставними з огляду на те, що державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, такої підстави закон не передбачає. Державна реєстрація є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації.

При дослідженні судом обставин існування в особи права власності, необхідним є перш за все встановлення підстави, на якій особа набула таке право.

При цьому, судом встановлено, що в інформаційній довідці з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно за № 280534994 від 21.10.2021 міститься запис про об`єкт нерухомого майна нежитлові приміщення корпусу № 5, 1-го поверху будівлі літ. «А-5»: з 21 по 36; 1-го поверху будівлі літ. «В-3»: з 185 по 200, із зміною індексації загальною площею з 500,00 кв.м. на 499,4 кв.м, що знаходяться за адресою: м. Львів, вул. Угорська, 14 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 699659846101; номер об`єкта в РПВН 24301659) (а.с. 30-62 том І сторінка інформаційної довідки 43, 60). Згідно даних витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрації права власності від 11.08.2008 та від 10.08.2015 об`єкт нерухомого майна за реєстраційним номером: 699659846101 та за номером об`єкта в РПВН 24301659 належить Банку (а.с. 17, 24 том І).

Тобто, в інформаційній довідці з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно за № 280534994 від 21.10.2021 відсутня інформація щодо зміни площі з 500,00 кв.м (499,4 кв.м.) на 403,5 кв.м після відчуження Банком у 2015 році на користь ТзОВ «ТД «Галпап» нежитлові приміщення корпусу № 5 приміщення 1-го поверху будівлі літ. «В-3»: з 185 по 200 загальною площею 95,9 кв.м, що знаходяться за адресою: м. Львів, вул. Угорська, 14.

А відтак, враховуючи наведені вище обставини, апеляційна інстанція зазначає, що відсутність у реєстрі речових прав на нерухоме майно відповідної інформації не спростовує факт правомірного набуття Банком права власності нежитлових приміщень адміністративного корпусу №5 під літ. «А-5», загальною площею 403,5 кв.м. по вул. Угорська, 14 у м. Львові.

Також Банк стверджує, що вказані нежитлові приміщення знаходилися в корпусі №5 в приміщені 1-го поверху будівлі літ. «А-5», тобто, саме в тій будівлі, що згідно наказу суду від 17.08.2020, виданого на примусове виконання рішення Господарського суду Львівської області у справі №914/258/20 від 08.07.2020 за позовом ТОВ «КСФ Груп» до Національного університету «Львівська політехніка» про усунення перешкод в користуванні майном, були демонтовані (а.с. 182 том І).

Тобто, як зазначає ПАТ «Промінвестбанк», він та НУ «Львівська політехніка» були співвласниками нежитлових приміщень корпусу №5 будівлі під літерою «А-5» за адресою вул. Угорська, 14 в м. Львові, які разом володіли будівлею загальною площею 4 678,6 кв.м. (403,5 кв.м належало Банку, а 4 275,1 кв.м. належало НУ «Львівська політехніка»).

Натомість відповідач-1 стверджує, що будівля, площею 4275,1 кв.м. корпусу 5 будівлі під літ. «А-5» по вул. Угорська, 14, у м. Львові, яка йому належала, є окремою будівлею і жодних інших приміщень, які б належали іншим особам, у ній не було.

Судом першої інстанції для встановлення дійсних обставин у справі ухвалою суду від 14.11.2023 було витребувано у БТІ матеріали реєстраційної справи по об`єкту нерухомого майна адміністративного корпусу № 5 під літ. «А-5» по вул. Угорська, 14 у м. Львові (а.с. 32-33, 44-а,100-109 том ІІ).

Судом першої інстанції також для встановлення дійсних обставин у справі ухвалою суду від 15.01.2024 було зобов`язано відповідача-1 надати суду технічний паспорт на будівлю адміністративного корпусу № 5 під літ. «А-5» по вул. Угорська, 14 у м. Львові (а.с. 121 том ІІ).

Відповідач-1 повідомив суд, що не може виконати вимоги ухвали суду щодо подання технічного паспорту з огляду на те, що такий у них відсутній; щодо інвентаризаційної справи по об`єкту нерухомого майна адміністративного корпусу № 5 під літ. «А-5» по вул. Угорська, 14 у м. Львові загальною площею 4275,1 кв.м, то повідомив суд, що матеріали такої справи були вилучені в БТІ на підставі ухвали слідчого судді Сихівського районного суду м. Львова від 09.09.2015 (а.с. 169-181 том ІІ).

Так, проаналізувавши інвентаризаційну справу по об`єкту нерухомого майна адміністративного корпусу № 5 під літ. «А-5» по вул. Угорська, 14 у м. Львові, колегія суддів зазначає, що така справа містить лише інформацію станом на 10.05.2011 щодо нерухомого майна загальною 500 кв.м власником якого зазначено Публічне акціонерне товариство «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» (а.с. 100-109 том ІІ). Жодних посилань щодо інших юридичних осіб як на співвласників спірної будівлі із зазначенням відповідних площ, дана інвентаризаційна справа не містить.

Проаналізувавши інвентаризаційну справу по об`єкту нерухомого майна адміністративного корпусу № 5 під літ. «А-5» по вул. Угорська, 14 у м. Львові, а саме інформацію станом на 20.11.2005 по розділах «поверхневий план» та «експлікація внутрішніх площ до плану будівлі літери «А-5», колегія суддів, здійснивши арифметичні дії щодо підрахунку вказаних площ, зазначає, що такі співпадають із сумами площ, вказаних у договорі про поділ нежитлових приміщень в натурі та припинення спільної часткової від 03.06.2008 (а.с. 13-16 том І, а.с. 228-242 том ІІ).

Зокрема, загальна сума площі по першому поверсі вказаного будинку під літ «А-5» зазначена 933,8 кв.м, тобто, включає в себе площу приміщення 530,4 кв.м, яке за матеріалами справи № 914/1389/23 співпадає із площею приміщення, яке належало Університету, та площу 403,5 кв.м, яке належало Банку.

Враховуючи ст. 79 ГПК України, суд апеляційної інстанції вважає, що докази, які наявні в матеріалах справи № 914/1389/23 на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

А відтак, колегія суддів погоджується з думкою суду першої інстанції, що приміщення Банку площею 403,5 кв.м. знаходилося в тій самій будівлі, що і приміщення площею 4 275,1 кв.м, яке належало НУ «Львівська політехніка».

Водночас колегія суддів вважає безпідставними твердження Банку, що до об`єкту нерухомого майна адміністративного корпусу № 5 під літ. «А-5» по вул. Угорська, 14 у м. Львові також входила частина нерухомого майна, яке належало ТзОВ «ТД «Галпап» (а.с. 1-4 том ІІ), оскільки, як встановлено судом вище, нежитлові приміщення загальною площею 95,9 кв.м, які були відчуженні Банком вказаному Товариству на підставі правочину від 10.08.2015, розміщенні у корпусі № 5 в приміщенні 1-го поверху будівлі літери «В-3» з 185 по 200. Натомість спірним у даній справі є нерухоме майно будівлі під літерою «А-5».

Покликання скаржника на преюдиційні факти щодо відсутності спірного майна Банку в будівлі під літ. «А-5» встановлені Західним апеляційним господарським судом у постанові від 17.01.2022 у справі № 914/258/20 під час розгляду апеляційної скарги ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» на рішення Господарського судому Львівської області від 08.07.2020, на виконання якого було видано судовий наказ і демонтовано спірні приміщення, то колегія суддів вважає такі необґрунтованими.

Так, зі змісту постанови Західного апеляційного господарського суду від 17.01.2022 у справі № 914/258/20 вбачається, що суд не досліджував обставин знаходження нерухомого майна Банку площею 403,5 кв.м. в одній й тій самій будівлі, що і приміщення площею 4 275,1 кв.м, яке належало НУ «Львівська політехніка». Суд апеляційної інстанції вказав, що апелянт (Банк) не довів належними та допустимими доказами належності йому на праві власності нежитлових приміщень корпусу № 5, приміщення 1-го пов. будівлі літ. «А-5»: з 21 по 36; приміщення 1-го пов. будівлі літ. «В-3»: з 185 по 200, загальною площею 500,00 кв.м, в будинку 14 по вул. Угорська в м. Львів на час звернення до суду з даною апеляційною скаргою, встановивши при цьому факт відчуження такого майна ТОВ ТД «Галпап». Оскільки, звертаючи до суду із апеляційною скарго, Банк вказував, що він є власником нерухомого майна загальною площею саме 500,00 кв.м.

З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що обставини, встановлені Західним апеляційним господарським судом у постанові від 17.01.2022 у справі № 914/258/20 під час розгляду апеляційної скарги ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк», не є преюдиційними в розумінні ст. 75 ГПК України у справі № 914/1389/23.

Поряд з цим колегія суддів зауважує, що у даних правовідносинах позивач повинен довести не тільки наявність шкоди, а й протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди, причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою та розмір шкоди (збитків).

Як вбачається з позовних вимог, позивач просить суд стягнути заподіяні збитки в розмірі 2 782 100,00 грн солідарно із усіх відповідачів.

Згідно ст.1190 ЦК України особи, які спільними діями або бездіяльністю яких було завдано шкоди, несуть солідарну відповідальність перед потерпілим.

Суд першої інстанції, встановлюючи причино-наслідковий зв`язок із заподіювачами шкоди (в даному випадку відповідач-1 та відповідач-3), та, покладаючи на них відповідальність, встановив, що Університет в добровільному порядку рішення Господарського суду Львівської області у справі №914/258/20 не виконав (а.с. 106-108 том І). Натомість повідомив виконавчу службу листом від 10.12.2020 №64-08-2163 про неможливість самостійно виконати рішення суду з огляду на те, що роботи по демонтажу приміщення потребує залучення відповідних фахівців та спеціалізованої техніки і обладнання, які в Університету відсутні. Разом з тим, структурний підрозділ Університету розробив Робочий проєкт з демонтажу, у якому наявна інформація про всі види робіт, які підлягають виконанню (а.с. 173-178 том І). При цьому Університет просив виконавчу службу до виконання робіт з демонтажу будівлі залучити ТОВ «ІБК Груп 2014» (відповідач-3), яке має ліцензії на проведення відповідних робіт. Так суд дійшов висновку, що оскільки роботи з демонтажу об`єкта нерухомості адмінкорпусу №5 будівлі під літ. «А-5» по вул. Угорська, 14 у м. Львові були виконані саме на підставі наданого НУ «Львівська Політехніка» Робочого проєкту (демонтажні роботи), в який, на думку місцевого господарського суду, була включена і площа 403,5 кв.м, а відповідач-3, не перевіривши, яка площа демонтажу за проектом і яка реально площа будівлі, здійснив такі роботи, то відповідно наявний причино-наслідковий зв`язок заподіювачів шкоди та їх вина.

Проте, суд апеляційної інстанції з даним висновком суду першої інстанції не погоджується, з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи, дійсно під час виконавчого провадження №634011737 НУ «Львівська Політехніка» повідомила виконавчу службу, що самостійно не може провести демонтаж, оскільки не має відповідних спеціалістів, водночас підготувала проект демонтажу (а.с. 173-174 том І). Проте матеріали справи не містять доказів звернення Університету до виконавчої служби з проханням залучити саме ТОВ «ІБК Груп 2014». Натомість Університет просив забезпечити виконання рішення Господарського суду Львівської області від 08.07.2020 по справі № 914/258/20 в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Зі змісту п.1 ч.2 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції чинної станом на момент виникнення спірних правовідносин) вбачається, що виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, зокрема залучати в установленому порядку понятих, працівників поліції, інших осіб, а також експертів, спеціалістів, а для проведення оцінки майна - суб`єктів оціночної діяльності - суб`єктів господарювання; залучати в разі потреби до проведення чи організації виконавчих дій суб`єктів господарювання, у тому числі на платній основі, за рахунок авансового внеску стягувача (п.15, п. 20 ч. 3 ст.18 Закону).

Як вбачається з матеріалів виконавчого провадження № 63401737, залучення державним виконавцем ТОВ «ІБК Груп 2014» до виконання робіт з демонтажу відбулося на підставі заяви ТОВ «КСФ Груп» від 11.12.2020 (позивач/стягувач у справі № 914/258/20) (а.с. 172 том І). А також на підставі заяви самого ТОВ «ІБК Груп 2014» від 17.12.2020 (а.с. 171 том І).

Постановами від 17.12.2020 та 18.12.2020 державним виконавцем Галицького ВДВС у м. Львові ЗМУ МЮ (м. Львів) залучено до примусового виконання наказу суду № 914/258/20 від 17.08.2020 спеціалізовану організацію щодо демонтажу будівлі адміністративного корпусу №5, загальною площею 4275,1 кв.м., а саме: ТОВ «ІБК Груп 2014» (а.с. 109-112 том І).

Щодо висновку суду першої інстанції, що роботи по демонтажу виконувалися згідно Робочого проекту (демонтажні роботи) адміністративного корпусу №5 НУ «Львівська політехніка» по вул. Угорська, 14 у м. Львові, який підготовлений структурним підрозділом відповідача-1 - ПКО «Політехніка», то колегія суддів вважає такий висновок безпідставним, оскільки матеріали виконавчого провадження № 63401737 не містять будь-яких посилань та/або вказівок чи то державного виконався, чи то Університету, що роботи по демонтажу потрібно виконувати саме згідно Робочого проекту підготовленого структурним підрозділом відповідача-1 - ПКО «Політехніка» (а.с. 163-182 том І).

Зі змісту листа Національного Університету «Львівська політехніка» адресованого виконавчій службі від 10.12.2020 про неможливість самостійного виконання рішення суду, Університет лише довів до відома виконавчу службу про підготовлений ним Робочий проект на демонтажні роботи адмінкорпусу №5 загальною площею 4275,1 кв.м по вул. Угорська, 14 у м. Львові, у якому наявна інформація про всі види робіт, які підлягають виконанню (а.с. 173-174 том І).

Окрім того, посилання місцевого господарського суду на те, що у Робочому проекті ймовірно було запроектовано демонтаж усієї будівлі загальною площею 4 775,1 кв.м, включаючи площу, належну Банкові, апеляційна інстанція оцінює критично та зазначає, що судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях та залежати від настання або ненастання певних обставин, висновки суду мають бути підтверджені належними та допустимими доказами.

Приписами ч.2 ст. 210 ГПК України передбачено, що докази, що не були предметом дослідження в судовому засіданні, не можуть бути покладені судом в основу ухваленого судового рішення.

В даному випадку колегія суддів звертає увагу на те, що в матеріалах справи наявна лише титульна сторінка Робочого проекту на демонтажні роботи адмінкорпусу №5 по вул. Угорська, 14 у м. Львові (а.с. 177 том 1). Тобто, Робочий проект як доказ, в якому наявна інформація про всі види робіт які підлягають виконанню, в матеріалах справи відсутній, учасниками справи такий доказ не подавався. А тому висновок суду в цій частині щодо ймовірного проектування робіт по демонтажу усієї спірної будівлі, включаючи площу приміщень належних Банку, зроблений на припущеннях, що суперечить ст. 236 ГПК України.

Водночас суд апеляційної інстанції звертає увагу на Інструкцію з організації примусового виконання рішень, затверджену Наказом Міністерства юстиції України 02.04.2012 № 512/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України 29.09.2016 № 2832/5), у розділі ІІ якої зазначено, що реалізація учасниками виконавчого провадження своїх повноважень, а також залучення інших осіб до участі у проведенні виконавчих дій та реалізації ними своїх повноважень здійснюються відповідно до розділу ІІІ Закону.

Виконавець при здійсненні виконавчого провадження зобов`язаний використовувати всі надані йому права та повноваження, необхідні для забезпечення неупередженого, ефективного, своєчасного і повного виконання рішення.

Відповідно до п.4, п.5, п. 6 розділу ІІ Інструкції у разі потреби для проведення чи організації виконавчих дій виконавець має право залучити суб`єктів господарювання. Залучення виконавцем інших органів, підприємств, установ, організацій, посадових осіб, фізичних осіб при примусовому виконанні рішень здійснюється у разі, якщо їх присутність може сприяти своєчасному й повному виконанню рішень. Залучення у виконавчому провадженні відповідних органів, підприємств, установ, організацій, посадових осіб та фізичних осіб (крім понятих) здійснюється виконавцем шляхом винесення постанови про залучення цих осіб. У цій постанові обов`язково зазначаються опис причин, що зумовили необхідність залучення, час та місце здійснення виконавчих дій, а також інші необхідні відомості. Копія постанови надсилається відповідному органу, установі, організації, суб`єкту господарювання, особі не пізніше наступного дня з дня її винесення, але не пізніше ніж за три дні до запланованих заходів.

Пунктом 7 розділу ІІ Інструкції передбачено, що перед початком виконавчих дій виконавець усно роз`яснює залученим при примусовому виконанні рішень особам їхні права та обов`язки, про що зазначається в акті. Виконавець контролює вчинення дій залученими особами.

Тобто, з аналізу наведених норм вбачається, що саме на виконавчу службу покладено обов`язок зі здійсненням контролю по вчиненню дій залученими особами.

Слід зазначити, що факт виконання наказу Господарського суду Львівської області у справі №914/258/20 від 17.08.2020 по демонтажу належної Національному університету «Львівська політехніка» аварійної нежитлової будівлі - адміністративного корпусу №5 загальною площею 4275,1 кв.м., що розташована за адресою: м. Львів, вул. Угорська, 14, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 256660546101, залученою державним виконавцем спеціалізованої організації ТОВ «ІБК Груп 2014» не заперечується сторонами у справі № 914/1389/23.

З огляду на наведене, колегія суддів вважає передчасним висновок суду першої інстанції про відсутність в діях відповідача-2 (державного виконавця) порушень приписів Закону України «Про виконавче провадження» під час здійснення виконавчих дій з примусового виконання рішення Господарського суду Львівської області у справі № 914/258/20, оскільки, як зазначалося вище, обов`язок зі здійсненням контролю по вчиненню дій залученими особами покладено на виконавця.

Водночас, розглядаючи дану справу в контексті наведеного, господарський суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що позивач, звертаючись до суду із даним позовом, повинен довести наявність встановленого факту знищення належного йому майна.

Документами, які підтверджують знищення майна, можуть бути матеріали технічної інвентаризації, що засвідчують факт знищення майна, довідки органів внутрішніх справ України, акт про демонтаж, офіційні висновки інших установ або організацій, які відповідно до законодавства уповноважені засвідчувати факт знищення майна тощо. При цьому, перелік документів, на підставі яких можна встановити факт знищення майна, не є вичерпними. Подібний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 18.10.2022 у cправі № 904/4389/19.

Проте, позивачем не подано суду доказів, які підтверджують факт знищення належного йому нерухомого майна нежитлових приміщень адмін. корпусу №5 під літ. «А-5», загальною площею 403,5 кв.м. по вул. Угорська, 14 у м. Львові, такі в матеріалах справи відсутні.

Натомість в матеріалах справи наявний Акт державного виконавця від 23.12.2020, яким підтверджено демонтаж аварійної нежитлової будівлі адмін. корпусу № 5, проте лише загальною площею 4275,1 кв.м., що розташована у м. Львів вул. Угорська, 14. РНОНМ 256660546101 (а.с. 167 том І), а не загальною площею 4 678,5 кв.м. (403,5 кв.м майно Банку, а 4 275,1 кв.м. майно НУ «Львівська політехніка») як стверджує позивач.

Тобто, доказів, що у процесі здійснення виконавчого провадження по справі №914/258/20 корпус 5 будівлі під літ. «А-5» по вул. Угорська, 14, у м. Львові було демонтовано будівлю загальною площею 4678,5 кв.м, куди входили і 403,5 кв.м нежитлових приміщень, які належали банку, матеріали справи не містять.

Отже, в даному випадку позивачем не доведено належними та допустимими доказами факту знищення спірного нерухомого майна загальною площею 403,5 кв.м, яке розташоване в адмін. корпусі №5 під літ. «А-5» по вул. Угорська, 14 у м. Львові.

Також не є доведеним розмір шкоди 2 782 100,00 грн, яку, за твердженням позивача, йому заподіяно.

Приписами ст. 1192 ЦК України визначено, що якщо інше не встановлено законом, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач, обґрунтовуючи розмір понесених збитків, заподіяних внаслідок знищення майна, посилається на дані балансової вартості майна згідно довідки №1213/08 від 14.04.2023, якою банк підтвердив балансову вартість майна у розмірі 2 782 100,00 грн станом на 09.02.2021 (а.с. 12 том І).

Окремо слід зауважити, що розмір збитків визначається на підставі достеменно встановленого факту знищення індивідуально визначеного майна, належного позивачеві, чого не було встановлено при розгляді даної справи. Окрім того, таке знищення, зі слів позивача, відбулося 23.12.2020 під час примусового виконання рішення суду по справі №914/258/20, натомість балансова вартість майна визначена станом на 09.02.2021.

Колегія суддів зазначає, що законодавством установлено, що розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи, і має бути визначено внаслідок незалежної оцінки та зазначено у звіті про оцінку збитків. Проте, позивачем до матеріалів справи не надано такого звіту. Сама довідка складена самим позивачем та є його внутрішнім документом, яка не відображає усю необхідну інформацію щодо обґрунтованості збитків. Зокрема, така довідка не містить даних щодо врахування позивачем, що будівля адміністративного корпусу №5 під літ «А-5» знаходилася в аварійному стані. Як встановлено судами при розгляді господарської справи № 914/258/20 будівля адміністративного корпусу №5 під літ «А-5» площею 4275,1 кв.м, власником якої з 26.12.2013 є НУ «Львівська політехніка», перебуває в аварійному стані, що підтверджується двома звітами провідного експерта Кархут І.І,. складеними у 2018 та 2019 роках. Експертом зроблено висновок про те, що технічний стан будівлі адмінкорпусу №5 за адресою: м. Львів, вул. Угорська, 14 є аварійним, що потребує проведення демонтажу.

Оскільки позивачем не доведено позовні вимоги в частині його порушеного права на майно, не доведено факту наявності завдання шкоди саме майну, зазначеному у позовній заяві, доказів факту його знищення (демонтаж), а також не надано належних, достовірних, допустимих та достатніх доказів щодо розміру заподіяної шкоди, так само як і не доведено протиправної поведінки відповідачів стосовно здійснення виконавчого провадження № 63401737 по демонтажу належному Університету приміщення, причинного зв`язку між шкодою та протиправною поведінкою відповідачів, тобто, не доведено наявності елементів складу цивільного правопорушення, обов`язок щодо доведення яких лежить саме на позивачеві, то суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відмову в задоволенні позову.

Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 86 ГПК України).

Таким чином суд зобов`язаній надати оцінку кожному належному, допустимому та достовірному доказу, який міститься в матеріалах справи, а також визначити певну сукупність доказів, з урахуванням їх вірогідності та взаємного зв`язку, що дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Водночас, частини 1,3,4 ст. 13 ГПК України регламентують, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно зі ст. ст. 73,74,77-79 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Таким чином, матеріали справи свідчать про те, що, приймаючи рішення про задоволення позову, місцевий господарський суд не повно дослідив матеріали справи в їх сукупності, дав не вірну юридичну оцінку обставинам справи та прийняв рішення, яке не відповідає вимогам закону та обставинам справи.

Підсумовуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції вважає, що рішення місцевого господарського суду слід скасувати, а апеляційну скаргу задоволити.

У відповідності до ст. 129 ГПК України судовий збір у разі відмови в позові покладається на позивача.

Керуючись, ст.ст. 269, 275, 277, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ :

1.Апеляційну скаргу Національного університету «Львівська політехніка» задовольнити.

2.Рішення Господарського суду Львівської області від 10.06.2024 у справі № 914/1389/23 скасувати. Прийняти нове рішення.

3.В задоволенні позову відмовити.

4.Судові витрати за розгляд позовної заяви та апеляційної скарги покласти на позивача.

5.Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово - інвестиційний банк» (01001, м. Київ, вул. Малопідвальна, 8; ідентифікаційний код 00039002) на користь Національного університету «Львівська політехніка» (79013, м. Львів, вул. С. Бандери, 12; ідентифікаційний код 02071010) 62 598,00 грн. судового збору за розгляд апеляційної скарги.

6.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку в строки, передбаченні ст.ст.287-288 ГПК України.

7.Справу повернути до Господарського суду Львівської області.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.

Головуючий суддяКравчук Н.М.

Судді Матущак О.І.

Скрипчук О.С