Ухвала

від 04.10.2024 по справі 480/13022/23

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

04 жовтня 2024 року Справа № 480/13022/23

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Павлічек В.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні суду в м. Суми клопотання представника відповідача про закриття провадження у справі за позовом Сумської обласної ради до Міністерства юстиції України про визнання протиправним та скасування наказу,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Сумська обласна рада, звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Міністерства юстиції України, в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України від 26.10.2023 року № 3762/5 «Про задоволення скарг».

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що наказом Міністерства юстиції України від 26.10.2023 року № 3762/5 було задоволено скарги ОСОБА_1 від 28.08.2023 та від 03.09.2023, ОСОБА_2 від 28.08.2023 та від 01.09.2023, директора ТОВ «Рекламно-виробнича компанія «Бінго» ОСОБА_3 від 06.09.2023, ТОВ «Координат БС» від 30.08.2023 № 109 та від 05.09.2023 щодо Управління комунальним майном Сумської обласної ради, а також визнано вчиненою з порушенням Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» та анульовано реєстраційну дію в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань від 24.08.2023 № 1006321110030005991 «Державна реєстрація припинення юридичної особи в результаті її ліквідації» проведену приватним нотаріусом Сумського міського нотаріального округу Давиденко Інною Анатоліївною щодо Управління комунальним майном Сумської обласної ради.

Позивач вважає зазначений наказ незаконним, прийнятим з порушенням законодавства та прав Сумської обласної ради, а тому таким, що підлягає скасуванню з наступних підстав.

Позивач зазначає, що жоден із скаржників, скарги яких задоволено оскаржуваним наказом, не мав порушених прав, пов`язаних з оскаржуваною реєстраційною дією, а лише зазначав про начебто наявність підстав для відмови у її проведенні (наявність інформації про права засновника Управління майном Сумської обласної ради в інших юридичних особах), яка жодним чином не пов`язана з правами самих скаржників.

Також позивач зазначає, що висновок Центральної Колегії Міністерства юстиції України, на підставі якого було видано оскаржуваний наказ, підписаний її членами 23.10.2023 року, а сам наказ виданий 26.10.2023, тобто поза межами встановленого законодавством навіть максимального строку для розгляду скарг, що є порушенням процедури розгляду скарг у сфері державної реєстрації, а саме: вимоги пункту 4 Порядку № 1128 щодо термінів їх розгляду.

Крім того, як зазначено у скаргах, їх підставою стало те, що на думку скаржників, Управління майном Сумської обласної ради є засновником ряду установ та організацій. Оскільки вказані юридичні особи були зазначені скаржниками безпосередньо у скаргах, відповідач мав визначити їх як заінтересованих осіб, права яких можуть бути порушені відповідною реєстраційною дією, та виконати передбачений Порядком № 1128 обов`язок щодо повідомлення вказаних юридичних осіб про розгляд скарг.

Відтак, позивач вважає, що зважаючи на викладене, відповідачем порушено процедуру розгляду скарг у сфері державної реєстрації, а саме: вимоги пунктів 10 та 12 Порядку № 1128, порушено право заінтересованих осіб на подання пояснень по скарзі та врахування їх пояснень.

Також позивач стверджує, що ним як заінтересованою особою на адресу відповідача були направлені пояснення по всіх скаргах, проте у висновку Центральної Колегії Міністерства юстиції України та у оскаржуваному наказі доводи позивача не знайшли свого відображення чи аналізу, були проігноровані та не зазначені будь-які обґрунтування щодо підстав та мотивів відхилення чи неврахування пояснень позивача, чим порушено процедуру розгляду скарг у сфері державної реєстрації, а саме: вимоги пункту 12 Порядку № 1128.

Позивач також зауважує, що станом на момент здійснення оскаржуваної реєстраційної дії згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Управління майном Сумської обласної ради обліковувалось засновником низки юридичних осіб, проте не було і не є їх засновником ні фактично, ні юридично. Управління майном Сумської обласної ради було лише уповноваженим органом управління майна позивача та помилково обліковувалось у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань засновником окремих юридичних осіб, а фактичним засновником та власником всіх обласних комунальних підприємств, в тому числі і вказаних у Скаргах, була і залишається Сумська обласна рада - позивач.

Судом відкрито провадження у цій справі та визначено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження. Також судом залучено до участі у справі в якості третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет позову: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 Товариства з обмеженою відповідальністю «Рекламно - виробнича компанія «Бінго», Товариства з обмеженою відповідальністю «Координат БС».

Представник відповідача подав суду клопотання про закриття провадження у цій справі в зв`язку з тим, що вказаний спір не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Представник позивача подав заперечення на вказане клопотання, та зазначив, що спір у цій справі не стосується приватних інтересів чи корпоративних відносин позивача.

Суд перевірив доводи відповідача та позивача щодо закриття провадження у справі та дійшов таких висновків.

Спірні правовідносини виникли у зв`язку із оскарженням наказу Міністерства юстиції України від 26.10.2023 року № 3762/5, виданого на підставі висновку Центральної Колегії Міністерства юстиції України від 23.10.2023 за результатами розгляду скарг ОСОБА_1 від 28.08.2023 та від 03.09.2023, ОСОБА_2 від 28.08.2023 та від 01.09.2023, директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Рекламно- виробнича компанія «Бінго» ОСОБА_3 від 06.09.2023, Товариства з обмеженою відповідальністю «Координат БС» від 30.08.2023 № 109 та від 05.09.2023

Так, наказом Міністерства юстиції України від 26.10.2023 року № 3762/5 було задоволено вказані скарги, визнано вчиненою з порушенням Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань та анульовано реєстраційну дію в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань від 24.08.2023 № 1006321110030005991 «Державна реєстрація припинення юридичної особи в результаті її ліквідації» проведену приватним нотаріусом Сумського міського нотаріального округу Давиденко Інною Анатоліївною щодо Управління майном Сумської обласної ради (ідентифікаційний код юридичної особи 21107251).

Визначаючи юрисдикцію розгляду цієї справи, суд керується таким.

З огляду на пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободкожен має право на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Поняття «суд, встановлений законом» стосується не лише правової основи існування суду, але й дотримання ним норм, які регулюють його діяльність (пункт 24 рішення Європейського суду з прав людини від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України», заяви № 29458/04 та № 29465/04).

За статтею 125 Конституції Українисудоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

З метою якісної та чіткої роботи судової системи міжнародним і національним законодавством передбачено принцип спеціалізації судів.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наводила критерії розмежування судової юрисдикції.

Такими критеріями є передбачені законом умови, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, як-то: суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка узаконіна вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ (постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 січня 2021 року у справі № 127/21764/17, від 23 березня 2021 року у справі 367/4695/20).

Спір у справі, яка переглядається, не є господарським ані за суб`єктним складом правовідносин, ані за підставами і предметом позову, ані за характером спірних матеріальних правовідносин.

Відповідно до частини другої статті 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

У справі, що розглядається, позивач виступає не як суб`єкт господарської діяльності.

Згідно із пунктом 3 частини першої ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів.

Проте спір у справі не є таким, що виник із корпоративних відносин.

На підставі статті 167 Господарського кодексу України (далі - ГК України), корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

З огляду на частину третю цієї статті, під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав.

Як убачається із частини першої статті 96-1 ЦК України, права учасників юридичних осіб (корпоративні права) - це сукупність правомочностей, що належать особі як учаснику (засновнику, акціонеру, пайовику) юридичної особи відповідно дозаконута статуту товариства.

Як слідує із частини другої цієї статті, корпоративні права набуваються особою з моменту набуття права власності на частку (акцію, пай або інший об`єкт цивільних прав, що засвідчує участь особи в юридичній особі) у статутному капіталі юридичної особи.

Згідно із частиною 6 цієї норми права, корпоративними відносинами є відносини між учасниками (засновниками, акціонерами, пайовиками) юридичних осіб, у тому числі які виникають між ними до державної реєстрації юридичної особи, а також відносини між юридичною особою та її учасниками (засновниками, акціонерами, пайовиками) щодо виникнення, здійснення, зміни і припинення корпоративних прав.

Суд зазначає, що Управління майном Сумської обласної ради є уповноваженим органом, який утворений позивачем відповідно до п.10 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» з метою здійснення окремих владних повноважень щодо управління майном спільної власності територіальних громад та вирішення окремих кадрових питань з керівниками підприємств, установ та закладів, які належать до майна спільної власності територіальних громад.

Зазначені обставини унеможливлюють наявність у позивача корпоративного характеру відносин сторін у справі.

За пунктом 10 частини першої статті 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи у спорах щодо оскарження актів (рішень) суб`єктів господарювання та їх органів, посадових та службових осіб у сфері організації та здійснення господарської діяльності, крім актів (рішень) суб`єктів владних повноважень, прийнятих на виконання їхніх владних управлінських функцій, та спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем.

За змістом статті 81 ЦК України, юридичні особи, залежно від порядку їх створення, поділяються на юридичних осіб приватного права та юридичних осіб публічного права.

Юридична особа приватного права створюється на підставі установчих документів відповідно до статті 87 цього Кодексу. Юридична особа приватного права може створюватися та діяти на підставі модельного статуту в порядку, визначеному законом.

Юридична особа публічного права створюється розпорядчим актом Президента України, органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування.

Цим Кодексом встановлюються порядок створення, організаційно-правові форми, правовий статус юридичних осіб приватного права.

Порядок утворення та правовий статус юридичних осіб публічного права встановлюються Конституцією Українита законом.

Відповідно до частини другої статті 169 ЦК Українитериторіальні громади можуть створювати юридичні особи публічного права (комунальні підприємства, спільні комунальні підприємства, навчальні заклади тощо) у випадках та в порядку, встановлених Конституцією України та законом.

ВОсновному Законі України передбачено форми та засоби реалізації права територіальних громад на місцеве самоврядування і вказано, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території (частина перша статті 144 Конституції України). На основі цього положення Конституції України в Законі визначено, що у формі рішень рада приймає нормативні та інші акти (частина перша статті 59 Конституції України). Проаналізувавши функції і повноваження органів місцевого самоврядування, врегульовані Конституцією України та іншими законами України, Конституційний Суд України дійшов висновку, що органи місцевого самоврядування, вирішуючи питання місцевого значення, представляючи спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, приймають нормативні та ненормативні акти. До нормативних належать акти, які встановлюють, змінюють чи припиняють норми права, мають локальний характер, розраховані на широке коло осіб та застосовуються неодноразово, а ненормативні акти передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб`єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію (Рішення Конституційного Суду України від 16 квітня 2009 року у справі № 7-рп/2009).

Позивач звернувся до суду з цим позовом, як орган місцевого самоврядування, який вважає, що оскаржуваним наказом порушуються його права щодо реалізації владних повноважень стосовно створення та ліквідації юридичних осіб публічного права.

Наведені підстави позову виключають приватно-правовий характер спору між сторонами та свідчать про спір у публічно-правових відносинах.

Згідно із частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (тут і далі - КАС України у редакції, чинній на момент відкриття провадження у справі) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Справою адміністративної юрисдикції в розумінні пунктів 1, 2 частини першої статті 4 КАС України є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

Суб`єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 КАСУкраїни).

Необхідною та єдиною ознакою суб`єкта владних повноважень є здійснення цим суб`єктом владних управлінських функцій, при цьому ці функції повинні здійснюватися суб`єктом саме в тих правовідносинах, у яких виник спір.

Під владними управлінськими функціями, що здійснюються на основі законодавства, зокрема, на виконання делегованих повноважень, слід розуміти будь-які владні повноваження в рамках діяльності держави чи місцевого самоврядування, що не належать до законодавчих повноважень чи повноважень здійснювати правосуддя.

За пунктом 1 частини першоїстатті 19 КАС Україниюрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорівзакономвстановлено інший порядок судового провадження.

Відтак до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для якихзакономустановлений інший порядок судового вирішення..

Із наведених норм права вбачається, що до адміністративної юрисдикції належить справа, яка виникає зі спору в публічно-правових відносинах, що стосується цих відносин, коли один з його учасників є суб`єктом владних повноважень, здійснює владні управлінські функції, у цьому процесі або за його результатами владно впливає на фізичну чи юридичну особу та порушує її права, свободи чи інтереси в межах публічно-правових відносин.

Натомість визначальними ознаками приватноправових відносин є юридична рівність та майнова самостійність їх учасників, наявність майнового чи немайнового особистого інтересу суб`єкта. Спір буде мати приватно-правовий характер, якщо він обумовлений порушенням наявного приватного права певного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права призвели владні управлінські дії суб`єкта владних повноважень.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Відповідно достатті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

Акти, прийняті суб`єктами владних повноважень, дії, вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, установлених законодавством (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду відповідно достатті 55 Конституції України. Для реалізації кожним конституційного права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності вказаних суб`єктів у сфері управлінської діяльності в Україні утворено систему адміністративних судів.

Конституційний Суд України у Рішенні від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 надав конституційне тлумачення положень частини другоїстатті 55 Конституції України. Так, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановленихКонституцієюі законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії.

Виникнення спірних правовідносин у цій справі зумовлено незгодою позивача з наказом Мін`юсту від 26.10.2023 року № 3762/5, яким анульовано реєстраційну дію в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань від 24.08.2023 № 1006321110030005991 «Державна реєстрація припинення юридичної особи в результаті її ліквідації» щодо Управління майном Сумської обласної ради.

З урахуванням наведених вище норм права Управління майном Сумської обласної ради, є юридичною особою публічного права, засновником та органом управління якого виступає позивач Сумська обласна рада.

Однією з ознак юридичної особи публічного права є реалізація публічних інтересів держави чи територіальної громади.

Отже, Сумська обласна рада є суб`єктом владних повноважень, рішення якого як про створення так і про ліквідацію Управління майном Сумської обласної ради, були прийняті на виконання владних управлінських функцій, тому правовідносини, які виникли у справі, є публічно-правовими.

Наведене виключає господарсько-правовий характер спірних правовідносин.

Відтак спір належить до адміністративної юрисдикції та має вирішуватися судом за правиламиКАСУкраїни.

При цьому, судом було враховано висновки Великої Палати Верховного Суду викладені у постанові від 2 серпня 2023 року справа № 925/1741/21.

Керуючись ст.ст. 238, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

У Х В А Л И В:

У задоволенні клопотання представника відповідача про закриття провадження по справі № 480/13022/23 за позовом Сумської обласної ради до Міністерства юстиції України про визнання протиправним та скасування наказу - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею і оскарженню не підлягає.

Суддя В.О. Павлічек