Рішення

від 15.10.2010 по справі 55/198

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА



ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  55/198

15.10.10

Господарський суд міста Києва у складі судді Ягічевої Н.І.,

при секретарі судового засідання Шаповалов А.М., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Луцьк

до Відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Флай-Сервіс», м.Київ

про: стягнення заборгованості у розмірі 24 737,69 грн.

за участю уповноважених представників:

від Позивача –ОСОБА_2 (за довіреністю № б/н від 01.09.2010р.)

від Відповідача  –  не з’явився.

СУТЬ СПРАВИ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1, м.Луцьк  (далі –Позивач) звернулась до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Флай-Сервіс», м.Київ (далі –Відповідач) про стягнення  заборгованості у розмірі 24 737,69 грн.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем грошових зобов’язань  внаслідок чого утворилась стягувана заборгованість.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надав належним чином засвідчені копії наступних документів: Договір поставки № 187 від 12.05.2008р., Протокол узгодження розбіжностей до Договору поставки № 187 від 12.05.2008р., Додаток № 1 до Договору поставки № 187 від 12.05.2008р. (специфікація), видаткову накладну № Р-00003010 від 02.03.2009р. на суму 572,80 грн., видаткову накладну № Р-00002985 від 02.03.2009р. на суму 1125,78 грн., видаткову накладну № Р-00002989 від 02.03.2009р. на суму 1028,57 грн., видаткову накладну № Р-00002993 від 02.03.2009р. на суму 1412,57 грн., видаткову накладну № Р-00002994 від 02.03.2009р. на суму 1290, 47 грн., видаткову накладну № Р-00003935 від 16.03.2009р. на суму 424,18 грн.,видаткову накладну № Р-00003988 від 16.03.2009р. на суму 989,89 грн., видаткову накладну № Р-00004559 від 23.03.2009р. на суму 1582,48 грн., видаткову накладну № Р-00005296 від 30.03.2009р. на суму 1897,40 грн., видаткову накладну № Р-00005297 від 30.03.2009р. на суму 1825,61 грн., видаткову накладну № Р-00005298 від 30.03.2009р. на суму 2393,76 грн., видаткову накладну № Р-00007284 від 27.04.2009р. на суму 794,17 грн., видаткову накладну № Р-00008239 від 11.05.2009р. на суму 997,09 грн., видаткову накладну № Р-00011367 від 15.06.2009р. на суму 1156,96 грн.,видаткову накладну № Р-00014761 від 20.07.2009р. на суму 1669,86 грн., видаткову накладну № Р-00014776 від 20.07.2009р. на суму 1103,10 грн., видаткову накладну № Р-00017276 від 17.08.2009р. на суму 342,91 грн., видаткову накладну № Р-00019159 від 07.09.2009р. на суму 1226,09 грн., видаткову накладну № Р-00019244 від 07.09.2009р. на суму 992,14 грн., видаткову накладну № Р-00020673 від 21.09.2009р. на суму 500,95 грн., Акт зведення взаєморозрахунків клієнта, Акт звіряння розрахунків станом на 31.12.2009р. підписаний з боку обох сторін,  Акт зведення взаєморозрахунків клієнта, Акт зведення взаєморозрахунків клієнта, лист-претензія про сплату заборгованості від 22.02.2010р. № 76 з доказами направлення та отримання Відповідачем, лист-претензія про сплату заборгованості від 15.04.2010р. № 204 з доказами направлення та отримання Відповідачем, лист-претензія про сплату заборгованості № 296 від 07.06.2010р. з доказами направлення Відповідачу, лист Відповідача про зміну реквізитів від 14.01.2010р. № 01/10, Довіку про проведенні розрахунки від 13.08.2010р. № 484, Свідоцтво про державну реєстрацію Відповідача, Свідоцтво про державну реєстрацію Позивача та інше.

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує ст.ст. 526, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 12, 49, 54 Господарського процесуального кодексу України, ст.193 Господарського кодексу.

В судовому засіданні 08.09.2010р. від Позивача надійшли для залучення до матеріалів справи наступні документи: Витяг з ЄДРПОУ щодо статусу та місцезнаходження Відповідача, банківська виписка, Довідка про відсутність інших правовідносин з Відповідачем, Акт звіряння взаємних розрахунків станом на 31.08.2010р. підписаний з боку Позивача з доказами направлення його Відповідачу.

21.09.2010р. через канцелярію суду від Позивача надійшли пояснення щодо розрахунку заборгованості Відповідача.

21.09.2010р. через канцелярію суду від Позивача надійшли для залучення до матеріалів справи податкові накладні № П-00005416, № П-00005414, № П-00005413, №  П-00005412, № П-00005394, № П-00007100, № П-00007053, № П-00009259, № П-00009258, № П-00009260, № П-00008159, № П –00012908, № П-00014849, № П-00020085, № П-00025286, № П-00025288, № П-00029575, П –00032974, № П –00032970, № П –00035453.

В судовому засіданні 01.10.2010р. представник Позивача надав для залучення до матеріалів справи наступні документи: Лист № 589 від 24.09.2010р. щодо звіряння розрахунків, Акт звіряння розрахунків станом на 25.09.2010р., Акт звіряння взаємних розрахунків станом на 31.12.2009р., Акт звіряння розрахунків станом на 25.09.2010р. (копія), Довідка № 591 від 25.09.2010р. стосовно суми боргу Відповідача, докази направлення Актів звіряння взаємних розрахунків Відповідачу, Акт зведення взаєморозрахунків з 01.01.2010р. по 31.03.2010р. підписаний з боку обох сторін, Акт звіряння взаємних розрахунків станом на 31.12.2010р. підписаний з боку обох сторін, Акт зведення взаєморозрахунків з 01.10.2009р. по 26.11.2009р., Акт зведення взаєморозрахунків з 01.09.2009р. по 29.09.2009р., Акт звіряння взаємних розрахунків станом на 31.07.2009р., Акт звіряння взаємних розрахунків станом на 30.04.2009р.

13.10.2010р. через канцелярію суду від Позивача надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника Позивача та заява про збільшення позовних вимог з доказами направлення її Відповідачу та доказами доплати державного мита, відповідно до якої Позивач просив стягнути з Відповідача основний борг у розмірі –23 325,66 грн., 3% річних у розмірі –314, 42 грн., пені –1912,24 грн., а всього –25 552,32 грн.

Враховуючи приписи ст.22 ГПК України, суд розглядає позовні вимоги з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог.

Відповідач у судові засідання не з’являвся, відзиву та доказів сплати заборгованості не надав, хоча належним чином повідомлявся про судові засідання шляхом своєчасного надсилання ухвал за адресою, визначеною за матеріалами справи, а саме за Витягом з ЄДРПОУ щодо статусу та місцезнаходження Відповідача.

З матеріалів справи вбачається, що вказана судова кореспонденція не отримана Відповідачем, у зв’язку з відсутністю Відповідача за його юридичною адресою –03148, АДРЕСА_1

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз'яснення Президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.97 р. N 02-5/289 із змінами "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України").

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007 р. N 01-8/675 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року" (пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

Згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

У пункті 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 р. N 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

З матеріалів справи вбачається, що ухвали суду надсилались відповідачу за адресою, зазначеною в позовній заяві, та в Витязі від 27.08.2010р. з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців стосовно статусу та місцезнаходження Відповідача доданої Позивачем до матеріалів справи на вимогу ухвали суду.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Таким чином, судом були вжиті усі належні заходи для повідомлення відповідача про місце, дату та час проведення судового засідання, шляхом надсилання поштової кореспонденції на його юридичну адресу.

Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо  відзив на позов та витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Зважаючи на достатність представлених позивачем документів, згідно статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглянута за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, долучивши до матеріалів справи надані Позивачем докази та заслухавши в засіданні пояснення представника Позивача сторін,  суд

ВСТАНОВИВ:

Між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1  (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Серафіма»(Покупець) був укладений Договір  №187 (надалі-Договір).

Відповідно до листа Відповідача № 01/10 від 14.01.2010р. та копії Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи, Відповідач змінив назву з Товариства з обмеженою відповідальністю «Серафіма»на Товариство з обмеженою відповідальністю «Флай-Сервіс».

Відповідно п.1.1. Договору Постачальник зобов’язується передати у власність Покупця товар, відповідно до замовлення Покупця, а Покупець зобов’язується прийняти і оплатити товар на умовах Договору.

Відповідно до п.3.2.2. Договору до обов’язків Покупця належить оплата товару у розмірах та строках, встановлених Договором.

Згідно п.4.2. Договору ціна товару визначається сторонами у Специфікаціях, які є невід’ємною частиною Договору.

Як вбачається з п. 5.1. Договору, в редакції що погоджена сторонами у Протоколі розбіжностей до Договору, оплата партії товару здійснюється частинами по мірі реалізації третім особам щотижня за товар, який реалізовано за цей період, з наданням звітів по реалізації товару та про його залишки. Оплата проводиться шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Постачальника.

Відповідно до п. 6.3. Договору, моментом виконання Постачальником своїх зобов’язань за Договором є передача товару Покупцю. Дата передачі товару відповідає даті, вказаній у накладній.

Право власності на товар, ризики втрати або пошкодження товару переходять до Покупця з моменту передачі товару.

Відповідно до п.7.2 Договору, Покупець несе відповідальність у випадку порушення строків оплати за товар, вказаних в п.5.1. Договору, у вигляді пені у розмірі 0,05 %, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в момент прострочення, від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочення.

Договір вступає в силу з моменту підписання його сторонами і діє на протязі одного календарного року. У випадку, якщо за 30 календарних днів до закінчення строку дії Договору, жодна із сторін не заявить про намір розірвати Договір, він вважається автоматично пролонгованим на наступний календарний рік.(п.10.1 Договору).

Позивач належним чином виконував зобов’язання за Договором шляхом постачання продукції Відповідачу, що підтверджується видатковими накладними підписаними з боку обох сторін, які містяться в матеріалах справи.

Проте Відповідача всупереч положенням Договору, розраховувався за продукцію несвоєчасно.

Сторонами було складено Акт звіряння взаємних розрахунків підписаний та засвідчений печатками з боку обох сторін без зауважень, станом на 31.12.2009р. на суму 23 825,66 грн.

Таким чином, судом встановлено, що Відповідач  не сплатив поставку продукції, згідно накладними на суму 23 825,66 грн.

Позивач звертався з вимогами про оплату заборгованості до Відповідача, що підтверджується листами від 22.02.2010р., 15.04.2010р. та 07.06.2010р., які були отримані Відповідачем, проте заборгованість не була погашена.

За таких обставин та у зв’язку із неналежним виконанням грошових зобов’язань Відповідачем Позивач звернувся до суду з розглядуваним позовом про стягнення заборгованості.

Відповідач процесуальними правами, передбаченими ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, не скористався, хоча належним чином повідомлявся про судові засідання шляхом своєчасного надсилання ухвал за адресою, визначеною за матеріалами справи.

Дослідивши матеріали справи суд вважає вимоги Позивача до Відповідача такими, що підлягають задоволенню, враховуючи наступне:

Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного позову полягає у примусовому спонуканні Відповідача до виконання грошових зобов’язань за договором поставки та застосуванні наслідків їх невиконання у вигляді стягнення пені та  3% річних.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов’язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Беручи до уваги правову природу укладеного договору, кореспондуючі права та обов’язки його сторін, оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватися судом  з урахуванням приписів  законодавства, які регламентують правовідносини з поставки.

Як встановлено ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України та ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за поставлену продукцію покупець зобов’язаний сплатити постачальнику певну грошову суму.

В силу приписів ч. 6 ст. 265 Господарського кодексу України та ч. 2 ст.712 Цивільного кодексу України до правовідносин постачання застосовуються норми Цивільного кодексу України про купівлю-продаж, які (ст.655, ч.1 ст.691) також передбачають обов’язок покупця сплатити за придбаний товар певну суму грошових коштів.

Отже, в контексті зазначених норм укладений між Позивачем та Відповідачем договір №187 від 12.05.2008р. є належною підставою для виникнення у останнього грошових зобов’язань, визначених його умовами.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як встановлено ч.ч.1, 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов’язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або законодавством не встановлений  інший строк оплати товару.

При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов’язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов’язковості договору для виконання сторонами.

Позивач належним чином виконував зобов’язання за Договором шляхом постачання продукції Відповідачу, що підтверджується видатковими накладними підписаними з боку обох сторін, які містяться в матеріалах справи.

Проте Відповідача всупереч положенням Договору, розраховувався за продукцію несвоєчасно.

Як вбачається з п. 5.1. Договору, в редакції що погоджена сторонами у Протоколі розбіжностей до Договору, оплата партії товару здійснюється частинами по мірі реалізації третім особам щотижня за товар, який реалізовано за цей період, з наданням звітів по реалізації товару та про його залишки. Оплата проводиться шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Постачальника.

Сторонами було складено Акт звіряння взаємних розрахунків підписаний та засвідчений печатками з боку обох сторін без зауважень, станом на 31.12.2009р. на суму 23 825,66 грн.

Остання вимога про сплату заборгованості була направлена Позивачем Відповідачу 15.04.2010р., яка отримана Відповідачем 19.04.2010р.

Таким чином, суд вважає за необхідне в данному випадку застосувати положення ст.530 ЦК України, на підставі якої зобов`язання щодо оплати поставленої продукції виникає у Відповідача з моменту пред`явлення Позивачем грошової вимоги.

Судом встановлено строк прострочення зобов’язання Відповідачем: 19.04.2010р.+7 днів = 25.04.2010р., тобто прострочення починається з 26.04.2010р.

Таке невиконання грошових зобов’язань кваліфікується судом як їх порушення зобов’язання у розумінні ст. 610 Цивільного кодексу України.

За змістом ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання та на вимогу кредитора має сплатити суму боргу, що узгоджується із правами постачальника, передбаченими ч.3 ст.692 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 202 Господарського кодексу України та ст.598  Цивільного кодексу України зобов’язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Приймаючи до уваги, що наявність заборгованості перед Позивачем за поставлену продукцію та її розмір, підтверджується матеріалами справи, Відповідачем в порядку ст.ст. 4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України не спростована (наявність)/недоведене припинення зобов’язання будь-яким передбаченим законом способом, а розмір підтверджується підписаним актом звірення взаємних розрахунків з боку Позивача і Відповідача, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню у повному обсягу –у сумі 23 825,66 грн.

За змістом ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають наслідки, встановлені договором або законом, у тому числі –сплата неустойки, що узгоджується із ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України.

Аналогічні положення закріплені і в ст.ст. 216, 217 Господарського кодексу України. При цьому, несвоєчасне виконання грошових зобов’язань є належною підставою у розумінні ст. 218 Господарського кодексу України для застосування заходів господарсько-правової відповідальності.

Як встановлено ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є вид неустойки, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Враховуючи, що домовленість Позивача та Відповідача про застосування пені у разі прострочення оплати сформульована безпосередньо у п 7.2 Договору, вимоги ст. 547 Цивільного кодексу України стосовно форми правочину щодо забезпечення виконання зобов’язання, видом якого у розумінні ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України є неустойка, у розглядуваному випадку дотримані.

З огляду на встановлений судом факт порушення грошових зобов’язань Відповідачем, суд дійшов висновку про обґрунтованість висування Позивачем вимог про застосування наслідків такого порушення у вигляді стягнення пені.

Приймаючи до уваги, що наявність заборгованості Відповідача перед Позивачем у досліджуваний період підтверджується матеріалами справи, розмір заявленої до стягнення пені не перевищує встановленого ст.3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” граничного розміру, а період стягнення визначений із урахуванням меж, передбачених ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України суд, перевіривши арифметичних розрахунок  в цій частині позовних вимог дійшов висновку про задоволення стягнення пені у розмірі 1912,24 грн.

За змістом ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора має сплатити, крім суми боргу, 3% річних.

Суд, перевіривши арифметичних розрахунок  в цій частині позовних вимог за допомогою відповідної системи інформаціно-правового забезпечення „Ліга:ЗАКОН” програми „Калькулятори”, встановив:

-  що розмір 3% річних, який може бути нарахований протягом періоду з моменту прострочення (з 26.04.2010р. по 06.10.2010р.), не перевищує відповідний розмір, що може бути нарахований, а отже – підлягає стягненню, у сумі 314,42 грн.

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України судової витрати покладаються на відповідача у разі повного задоволення позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33,34,43, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

                                                                  ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Луцьк,  ідентифікаційний код НОМЕР_1  задовольнити повністю.  

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Флай-Сервіс», м.Київ, ідентифікаційний код 35121864 на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Луцьк,  ідентифікаційний код НОМЕР_1 основну суму боргу у розмірі 23 325,66 грн., пеню у розмірі 1912,24 грн., 3% річних у розмірі 314,42 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Флай-Сервіс», м.Київ, ідентифікаційний код 35121864 на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Луцьк,  ідентифікаційний код 2281200121державне мито в розмірі 255,52 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В судовому засіданні 15.10.2010р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення підписаний 02.11.2010р.

Суддя                                                                                                          Н.І. Ягічева