Ухвала

від 04.10.2024 по справі 703/4973/24

СМІЛЯНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 703/4973/24

1-кс/703/844/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 жовтня 2024 року слідчий суддя Смілянського міськрайонного суду Черкаської області ОСОБА_1 , з участю секретаря ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , власника майна ОСОБА_4 , розглянувши клопотання прокурора Смілянської окружної прокуратури ОСОБА_3 , про арешт майна по матеріалах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42024252230000044 від 20 червня 2024 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 197-1 КК України,

з`я с у в а в :

Прокурор Смілянської окружної прокуратури ОСОБА_3 вніс клопотання про арешт майна.

Своє клопотання прокурор мотивує тим, що 20 червня 2024 року Смілянською окружною прокуратурою Черкаської області розпочато досудове розслідування кримінального провадження № 42024252230000044 за ознаками кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст. 197-1 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що на території м. Сміла Черкаської області знаходяться земельні ділянки, які відносяться до категорії земель житлової та громадської забудови, однак, в порушення вимог ст. 211 Земельного кодексу України, розроблені та засіяні невстановленими особами сільськогосподарськими культурами.

В ході огляду місця події від 02.10.2024 в період часу з 13 год. 30 хв. по 14 год. дізнавачем сектору дізнання ВП № 2 ЧРУП ГУНП в Черкаській області ОСОБА_5 , за участі понятих ОСОБА_6 та ОСОБА_7 проведеного в приміщенні зерносховища А2, що розташоване на території ФГ «Ружин» за адресою по АДРЕСА_1 встановлено, що в приміщенні зерносховища А 2 знаходиться насипом зернова сількогосподарська культура - кукурудза, з якого вилучено зразки даної культури, які поміщені до окремих паперових конвертів Національна поліція Україна, а також 75 тонн сільськогосподарської культури кукурудзи.

Відповідно до показів ОСОБА_8 та ОСОБА_4 , встановлено, що 26 вересня 2024 року здійснено збір врожаю зернової сільськогосподарської культури кукурудзи з земельних ділянок, що розташовані в адміністративних межах м. Сміла Черкаської області з площі 30 гектарів на загальну вагу 75 тонн, який перевезено та поміщено до приміщення зерносховища А2 що розташоване на території ФГ «Ружин» за адресою: АДРЕСА_1 .

Посилаючись на те, що тимчасово вилучене майно під час огляду місця події 75 тон зерна сільського господарської культури- кукурудзи, яке передане під зберігальну розписку ОСОБА_4 , являється предметом вчинення даного кримінального проступку, може бути набутим в результаті вчинення кримінального проступку та могло зберегти на собі сліди його вчинення, з метою забезпечення збереження речових доказів, прокурор звернувся з клопотанням про накладення арешту на вилучене майно.

В судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 підтримав клопотання, просив задовольнити його з наведених у ньому підстав.

Володілець майна ОСОБА_4 заперечував проти клопотання прокурора пояснивши, що земельну ділянку він обробляв з дозволу власників і отриманий урожай не являється предметом кримінального проступку.

Заслухавши учасників судового розгляду справи, вивчивши матеріали клопотання, слідчий суддя приходить до висновку, що в його задоволенні належить відмовити з наступних підстав.

У відповідності з витягом з ЄРДР, кримінальне провадження відкрите за фабулою, зазначеною слідчим у клопотанні.

Згідно з п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України, заходом забезпечення кримінального провадження є арешт майна.

Відповідно до ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Частиною 3 статті 172 КПК України передбачено, що у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Правовою підставою для арешту майна прокурор вказує про наявність кримінального провадження за № 42024252230000044 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 197-1 КК України самовільне заняття земельної ділянки та самовільне будівництво, що вилучені транспортні засоби і сільськогосподарська техніка використовувалися при вчиненні кримінального правопорушення.

При вирішенні питання про арешт майна, слідчий суддя повинен врахувати, крім іншого, наслідки арешту майна для інших осіб; розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; правову підставу для арешту майна; розмір можливої конфіскації майна, можливий розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, та цивільного позову, тощо.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Сторона кримінального провадження (прокурор, слідчий), яка подає клопотання про арешт майна зобов`язана навести підстави, у зв`язку з якими потрібно здійснити арешт майна (правову кваліфікацію правопорушення, яке передбачає покарання у вигляді конфіскації майна, докази факту завдання шкоди і розміру цієї шкоди). У свою чергу, слідчий суддя, задовольняючи клопотання про накладення арешту на майно, зобов`язаний навести ці підстави у рішенні.

Арешт майна має бути пропорційним меті, на яку він спрямований, що виражається у понятті «справедливої рівноваги» між загальним інтересом суспільства і вимогою захисту фундаментальних прав особи. Щоб визначити пропорційність такого заходу, необхідно прийняти до уваги його тривалість та його необхідність в контексті просування розслідування, а також наслідки його застосування до зацікавленої особи.

Дослідивши матеріали клопотання про накладення арешту, слідчий суддя вважає, що вони не містять будь-яких відомостей про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 197-1 КК України.

Матеріали клопотання не містять обґрунтування того, що потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, як накладення арешту на вказані транспортні засоби та інше майно.

В клопотанні взагалі відсутні дані про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення, не зазначена правова підстава саме такого забезпечення кримінального провадження, не наведені докази факту завдання шкоди та її розміру, як і не зазначені законні власники земельних ділянок, яким завдано значної шкоди самовільним заняттям земельної ділянки.

Зазначаючи ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 197-1 КК України -прокурором не встановлені як володільці або власники земельних ділянок, яким завдано значної шкоди як і відсутні докази самовільного заняття земельних ділянок.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 КПК України слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.

Враховуючи, що прокурором не доведено, що вилучене майно відповідає критеріям ст. 98 КПК України, що існують ризики можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження, в клопотанні належить відмовити в повному обсязі.

Слідчий суддя зазначає, що згідно із ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та

законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Керуючись ст. 131, 132, 170, 173 КПК України,

у х в а л и в :

Відмовити прокурору Смілянської окружної прокуратури ОСОБА_3 , в задоволенні клопотання про накладення арешту на зерно сільськогосподарської культури кукурудзу, яка передана на зберігання ОСОБА_4 під розписку в приміщенні зерносховища А2 на території ФГ «Ружин» по АДРЕСА_1 .

Ухвала може бути оскаржена до Черкаського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Повний текст ухвали проголошений 08 год. 55 хв. 7 жовтня 2024 року.

Слідчий суддя : ОСОБА_9