Рішення

від 04.11.2010 по справі 3/274

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА



ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  3/274

04.11.10

За позовом    Комунального підприємства «Дирекція з утримання та обслуговування

                       житлового фонду Святошинського району м. Києва»

До                   Фізичної особи –підприємця ОСОБА_1

Про                 стягнення 46 102,88 грн., розірвання договору оренди № 18 від 29.01.2010

                       та виселення з займаного приміщення

Суддя Сівакова В.В.

Представники сторін:

Від позивача           Войтов Є.О. –по дов. № 720 від 14.09.2010

Від відповідача       ОСОБА_1. –паспорт НОМЕР_1 виданий Ленінградським

                                 РУ ГУ МВС України в м. Києві 06.11.1997   

СУТЬ СПОРУ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Комунального підприємства «Дирекція з утримання та обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва» про стягнення з Фізичної особи –підприємця ОСОБА_1 46 102,88 грн. заборгованості, що складається з : 34 253,63 грн. орендна плата, 352,32 грн. експлуатаційні витрати, 360,88 грн. відшкодування плати за землю, 6 993,37 грн. ПДВ та 4 142,68 грн. пеня; про розірвання договору оренди № 18 від 29.01.2010 та виселення відповідача з займаного ним приміщення, що розташоване за адресою м. Київ, вул. Синьоозерна, 4а, загальною площею 73,4 кв. м.

Позивачем в судовому засіданні 14.10.2010 було подано заяву про уточнення позовних вимог, в якій позивач просив суд стягнути з відповідача 26 159,14 грн. заборгованості, що складається з : 23 508,11 грн. орендна плата, 422,80 грн. експлуатаційні витрати, 433,04 грн. відшкодування плати за землю та 1 795,19 грн. пеня; про розірвання договору оренди № 18 від 29.01.2010 та виселення відповідача з займаного ним приміщення, що розташоване за адресою м. Київ, вул. Синьоозерна, 4а, загальною площею 73,4 кв. м.

Відповідач у поданих в судовому засіданні 14.10.2010 поясненнях зазначає наступне. Нежитлове приміщення за адресою: м Київ вул. Синьоозерна 4а, в якому розміщений продуктовий магазин відповідач орендує більше 5 років. Впродовж даного терміну орендна плата погашалась своєчасно або достроково. У протилежному випадку впродовж такого часу оренда не надавалася б. На теперішній час борг по орендній платні складає близько 13 000 грн., а заявлена сума в позовній заяві не відповідає дійсності і виникла вона з об‘єктивних причин, зокрема : значне зростання вартості комунальних послуг; підвищення орендної плати; зменшення товарообороту на 70%; відкриття на відстані 100 м продуктового торгового центру «Ашан». Відповідач зазначає, що впродовж 5 днів заборгованість погасить повність.

Позивачем в судовому засіданні 04.11.2010 подано заяву про уточнення позовних вимог, в якій позивач відмовляється від позовних вимог про розірвання договору оренди № 18 від 29.01.2010 та виселення відповідача з займаного ним приміщення, що розташоване за адресою м. Київ, вул. Синьоозерна, 4а, загальною площею 73,4 кв. м., та просить стягнути з відповідача 26 159,14 грн. заборгованості, що складається з : 23 508,11 грн. орендна плата, 422,80 грн. експлуатаційні витрати, 433,04 грн. відшкодування плати за землю та 1 795,19 грн. пеня.

Відповідач в судовому засіданні 04.11.2010 проти задоволення позовних вимог з урахуванням заяви позивача про уточнення позовних вимог не заперечує.

В судовому засідання 04.11.2010, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників  позивача і відповідача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до Закону України «Про оренду державного та комунального майна»об’єктом оренди є нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення) (п. 1 ст. 4 Закону) орендодавцями є органи, уповноважені органами місцевого самоврядування, управляти нерухомим майном, яке перебуває у комунальній власності (ст. 5 Закону).

29.01.2010 між Комунальним підприємством «Дирекція з утримання та обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва»(орендодавець) та Фізичною особою –підприємцем ОСОБА_1 (орендар) було укладено договір оренди нежитлового приміщення № 18 (далі –договір).

Відповідно до п. 1.2. договору орендодавець на підставі розпорядження Святошинської районної у місті Києві державної адміністрації № 1268 від 17.11.2009 передає, а орендар приймає в строкове платне користування нежитлове приміщення за адресою: м. Київ, вул. Синьоозерна, 4-А, загальною площею 73,4 кв. м., для використання під розміщення магазину продовольчих товарів.

Спір виник в зв’язку з тим, що позивач вважає, що відповідачем в порушення умов договору не було сплачено вартість наданих послуг оренди, експлуатаційних витрат та не відшкодовано плату за землю за період з січня по вересень 2010 року, в зв’язку з чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 23 508,11 грн., 422,80 грн. та відповідно 433,04 грн., та за неналежне виконання умов договору нарахована пеня в розмірі 1 795,19 грн. Наявність заборгованості є порушенням умов договору оренди, а тому на думку позивача є підставою для розірвання договору в судовому порядку та виселення відповідача з займаного приміщення.

Як зазначалось вище, позивач в заяві про уточнення позовних вимог відмовився від позовних вимог про розірвання договору та виселення відповідача з займаного ним приміщення.

Відповідно до ч. 1 ст. 78 Господарського процесуального кодексу України відмова позивача від позову викладається в адресованій господарському суду письмовій заяві, що долучається до матеріалів справи. Ця заява підписується позивачем.

Згідно до ч. 2 ст. 78 Господарського процесуального кодексу України до прийняття відмови позивача від позову суд перевіряє чи є повноваження на вчинення цих дій у представників сторін.

Позивачем заява про часткову відмову від позовних вимог подана за підписом представника позивача –Войтовим Є.О., який відповідно до наданої довіреності № 720 від  14.09.2010 має повноваження на вчинення таких дій.

Розглянувши заяву представника позивача про часткову відмову від позову, суд відзначає, що відмова позивача від позову в частині розірвання договору оренди № 18 від 29.01.2010 та виселення відповідача з займаного ним приміщення, що розташоване за адресою м. Київ, вул. Синьоозерна, 4а, загальною площею 73,4 кв. м. не суперечить діючому законодавству України та приймається судом, що у відповідності до п. 4 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України тягне за собою припинення провадження у справі в цій частині.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 759 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов’язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно ст. 765 Цивільного кодексу України наймодавець зобов‘язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк, встановлений договором найму.

Відповідно до ч.1 ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Пунктом 9.1. договору встановлено, що договір діє з 29.01.2010 до 28.01.2012.

Відповідно до ч. 3 статті 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»строки внесення орендної плати визначаються у договорі.

У відповідності до п. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України з наймача справляється плата, за користування майном, розмір, якої встановлюється договором оренди.

Згідно п. 3.1 договору орендна плата розраховується відповідно до Методики та базових орендних ставок, затверджених рішенням Святошинської районної у м. Києві ради № 41 від 31.10.2006 і складає 4 121,33 грн. за перший місяць оренди відповідно до розрахунку орендної плати (додаток № 1 до договору). Податок на додану вартість сплачується орендарем окремо від орендної плати у розмірах та порядку, визначеному чинним законодавством.

Згідно п. 3.2. договору розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції.  

Відповідно до п. 3.6. договору крім орендної плати орендар відшкодовує орендодавцю плату за землю та експлуатаційні витрати.

Пункт 5 статті 762 Цивільного кодексу України визначає, що плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Згідно п. 3.3. договору орендна плата сплачується орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності орендаря щомісячно, не пізніше 20 числа поточного місяця з урахуванням щомісячного індексу інфляції на рахунок орендодавця.

Всупереч вищеназваному договірному зобов’язанню відповідач не виконав своїх обов’язків в частинні внесення платежів, в результаті чого виникла заборгованість за період з січня по вересень 2010 року, що становить за розрахунками позивача, які неоспорені відповідачем, 23 508,11 грн. орендна плата, 422,80 грн. експлуатаційні витрати, 433,04 грн. відшкодування плати за землю.

Відповідно до ст. 10 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»однією із істотних умов договору оренди та основним обов’язком орендаря є сплата орендних платежів з урахуванням індексу інфляції.

Статтею 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»визначається, що орендар зобов’язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Згідно п. 4.2. договору орендар зобов‘язався своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату та інші витрати, пов‘язані з утриманням приміщення, які покладені законодавством на орендодавця відносно займаної площі.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо  у  зобов'язанні  встановлений  строк  (термін)  його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається (ст. 525 Цивільного кодексу України), якщо інше не встановлено договором або законом.

З огляду на викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості зі сплати орендної плати у розмірі 23 508,11 грн., 422,80 грн. експлуатаційних витрат та 433,04 грн. відшкодування плати за землю є обґрунтованими і підлягають задоволенню у повному обсязі.

Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник  вважається  таким,  що  прострочив,  якщо  він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його  у  строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується те, що відповідач, в порушення умов договору, у визначені строки оплату за послуги оренди та плати за землю не провів, а отже є таким, що прострочив виконання зобов‘язання.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність  за  правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку,  передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою  господарсько-правової відповідальності учасника господарських  відносин  є  вчинене  ним  правопорушення  у  сфері господарювання.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними    санкціями    у   цьому   Кодексі   визнаються господарські санкції у вигляді грошової  суми  (неустойка,  штраф, пеня),  яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним  правил  здійснення  господарської  діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом зокрема сплата неустойки.

Умовами пункту 3.10. договору передбачено, що за несвоєчасну сплату всіх платежів орендар сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення.

Згідно з ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань»платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань»встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

При укладанні договору сторони визначили відповідальність за порушення зобов’язання щодо сплати платежів.

Разом з цим, пунктом 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов‘язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов‘язання мало бути виконано.

Зазначена стаття передбачає строк, у межах якого нараховуються штрафні санкції, у разі якщо інше не встановлено законом або договором, а строк, протягом якого особа може звернутися до суду за захистом свого порушеного права встановлюється Цивільним кодексом України.

Укладеним між сторонами договором передбачено нарахування пені за кожний день прострочення, тобто, відповідальність носить подовжувальний характер.

Враховуючи, що в силу умов пункту 3.10. договору, відповідач зобов'язаний був вносити орендні платежі до 10 числа кожного місяця, то момент прострочення виконання зобов'язання слід встановлювати щодо кожного місяця оренди, і, в залежності від встановленого, нараховувати пеню, за кожний місяць наданих послуг окремо.

В зв’язку з тим, що взяті на себе зобов’язання по сплаті наданих послуг оренди відповідач не виконав, він повинен сплатити позивачу, крім суми основного боргу, пеню відповідно до п. 3.10. договору, розмір якої, за обґрунтованими розрахунками позивача становить  1 795,19 грн.

Вимоги позивача в частині стягнення пені в сумі 1 795,19 грн. обґрунтовані і підлягають задоволенню.

Згідно з ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

Зважаючи на вищевказане, позовні вимоги Комунального підприємства «Дирекція з утримання та обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва»є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Витрати по сплаті державного мита, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись  ст. 49, п. 4 ст. 80, ст.ст. 82-85 ГПК України,-

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Фізичної особи –підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_2) на користь Комунального підприємства «Дирекція з утримання та обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва» (м. Київ, вул. Симиренка, 17, код ЄДРПОУ 36037999) 23 508 (двадцять три тисячі п‘ятсот вісім) грн. 11 коп. боргу по орендній платі, 433 (чотириста тридцять три) грн. 04 коп. відшкодування плати за землю, 422 (чотириста двадцять дві) грн. 80 коп.  боргу по сплаті експлуатаційних витрат, 1 759 (одну тисячу сімсот дев‘яносто п‘ять) грн. 19 коп. пені,  261 (двісті шістдесят одну) грн. 59 коп. витрат по сплаті державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Провадження у справі в частині вимог про розірвання договору оренди та виселення відповідача з займаного приміщення припинити.

Суддя

В.В. Сівакова

Рішення підписано 05.11.2010