Рішення

від 17.09.2024 по справі 911/2429/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032,тел.(044)235-95-51,е-mail:inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" вересня 2024 р. м. Київ Справа № 911/2429/23

Суддя Господарського суду Київської області Подоляк Ю.В., за участю секретаря судового засідання Руденко Н.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Оптіма-315»доТовариства з обмеженою відповідальністю «Трубіж Агро Центр»простягнення 274534,88 грн.за участю представників:

позивача:Василюк Є.В. адвокат, дов. від 03.07.2023 № 03/07відповідача:Лук`янчук А.В. адвокат, ордер від 06.09.2023 серія АА № 1047198 суть спору:

До Господарського суду Київської області надійшла позовна Товариства з обмеженою відповідальністю «Оптіма-315» (далі позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Трубіж Агро Центр» (далі відповідач) про стягнення 274534,88 грн., з яких 2633,97 грн. інфляційні втрати, 92266,01 грн. 48% річних, 65563,28 грн. пеня, 114071,62 грн. штраф.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором поставки від 20.02.2019 № 420, укладеного між ТОВ «Агрозахист Донбас» та відповідачем у справі, щодо здійснення вчасного розрахунку за поставлений товар по переліченим в позовній заяві видатковим накладним, у встановлений договором строк, право вимоги належного виконання яких (зобов`язань), в тому числі право на стягнення штрафних санкцій по договору (штраф, пеня), а також 48 % річних та інфляційних втрат передано первісним кредитором ТОВ «Агрозахист Донбас» позивачу за договором про відступлення прав вимоги від 25.04.2022 № 9, укладеного між ТОВ «Агрозахист Донбас» та позивачем.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 14.08.2023 у даній справі прийнято вказану позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено розгляд справи здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження. Встановлено відповідачу строк для подачі відзиву на позовну заяву та інших документів, що підтверджують заперечення проти позову до 12.09.2023, встановлено позивачу строк для подачі відповіді на відзив до 26.09.2023 та встановлено відповідачу строк до 10.10.2023 для подачі заперечення на відповідь на відзив. Запропоновано відповідачу надати суду у строк встановлений для подання відзиву докази належного виконання зобов`язань за вищезазначеним договором, укладеним між ТОВ «Агрозахист Донбас» та відповідачем у справі, щодо вчасного здійснення розрахунків за поставлений товар по переліченим в позовній заяві видатковим накладним у встановлений договором строк; контррозрахунок заявлених до стягнення сум інфляційних втрат, 48% річних, пені та штрафу.

У встановлений судом строк відповідач подав суду відзив на позовну заяву від 06.09.2023 (вх. № суду 17140/23 від 11.09.2023), в якому він заперечує проти позовних вимог, з підстав, які зводяться до того, що ТОВ «Трубіж Агро Центр» розрахувалося у повному обсязі за поставлений товар раніше кінцевої дати визначеної сторонами. Враховуючи відсутність на час кінцевого розрахунку та в розумний строк після цього будь-яких претензій з боку ТОВ «Агрозахист Донбас» щодо повноти та своєчасності проведених розрахунків, відповідач вважає договір поставки виконаний в повному обсязі належним чином та таким, що припинив свою дію, у зв`язку з його виконанням. На думку відповідача, позивач вирішив в односторонньому порядку переглянути досягнуті сторонами в межах договору поставки домовленості, що є неприпустимим як з позиції умов договору так і ділового етикету. Відповідач зазначає, що у відповідності до положень додатків до договору № 1, № 2, вартість товару визначена сторонами договору в іноземній валюті Євро, на час проведення розрахунку за поставлений товар іноземна валюта була дешевша ніж на час поставки, тому постачальник не зазначив жодних збитків чи втрат, а нараховані санкції не є компенсаторними, а є каральними. Відповідач є сільгосптоваровиробником, своєю діяльністю з вирощування сільськогосподарської продукції вносить вклад у економічну безпеку країни у складний час для України через запровадження на її території воєнного стану. Аграрний сектор економіки на сьогодні є єдиним сегментом економіки, що стабільно наповнює бюджет країни та дає можливість керівництву держави реалізувати міжнародний проект «Зерно з України». У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації ціна на сільськогосподарську продукцію зменшилася в два рази. Поряд з цим ціни на енергоносії та мінеральні добрива зросли втричі. Таким чином, відповідач наразі перебуває в скрутному фінансовому становищі. Крім того, товариству доведено мобілізаційне завдання на виробництво основних видів продовольства та сільськогосподарської продукції для забезпечення функціонування національної економіки в особливий період. Тому стягнення штрафних санкцій за оплачений товар три з половиною роки тому, поставить господарство у скрутне становище, що вплине на можливість збирання врожаю та призведе до неможливості виконання мобілізаційного завдання. Відповідач посилаючись на лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1, яким засвідчено настання форс-мажорних обставин у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, зазначає, що ним не повідомлялось про форс-мажорні обставини, оскільки на час їх виникнення договір поставки був виконаний і претензій щодо штрафних санкцій не надходило. Враховуючи викладене, відповідач просить суд звільнити його від нарахованих позивачем штрафних санкцій шляхом відмови в задоволенні позовних вимог. Також відповідач вказує, що строк позовної давності передбачений п. 7.10 договору поставки минув ще 08.04.2022 та ТОВ «Агрозахист Донбас» нічого не заважало звернутися до суду у межах строку визначеного сторонами у договорі. Враховуючи вищевикладене, в разі задоволення позовних вимог відповідач просить суд зменшити заявлені до стягнення суми: суму пені в розмірі 65563,28 грн. до 6556,33 грн., суму 48% річних в розмірі 92266,01 грн. до 9226,60 грн., суму штрафу в розмірі 114071,62 грн. до 11407,16 грн. Приймаючи рішення про зменшення розміру штрафу, пені та 48% річних, відповідач просить суд взяти до уваги такі обставини: відповідачем повністю виконано свої зобов`язання за договором ще в 2019 році; відповідачем не допущено тривалого порушення своїх зобов`язань за договором; позивачем не додано доказів, які підтверджують факт понесення збитків в зв`язку з простроченням оплати поставленого товару згідно договору та їх розміру; покладення надмірного фінансового тягаря на відповідача може призвести до погіршення його матеріального становища, що може мати наслідком неплатоспроможності.

В поданому відзиві відповідач також просив суд здійснювати розгляд справи у загальному провадженні; залучити у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета позову на стороні позивача ТОВ «Агрозахист Донбас».

Позивач подав суду відповідь на відзив від 18.09.2023 (вх. № суду 17922/23 від 20.09.2023), в якій наводить власні спростування на доводи відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву, зокрема, позивач зазначає, що відповідачем допущено прострочення оплати вартості товарів по додаткам № 1 та № 2 на 212 днів, що є грубим порушенням договірних зобов`язань. Безпідставними є твердження відповідача про дострокове виконання ним зобов`язань з оплати вартості товарів. Своєчасну сплату відповідачем проведено лише на 49990 грн., решту 20% вартості на суму 380238,73 грн. відповідачем прострочено на 212 дні. Водночас 80% вартості товарів сплачено відповідачем 14.11.2019 при існуючому обов`язку оплатити до 15.11.2019. Тобто прострочення сплати 380238,73 грн. на 212 днів і сплата 80% вартості товарів напередодні кінцевого терміну для такої сплати жодним чином не може бути доказом добросовісності відповідача. Ні умовами договору, ні умовами додатків № 1 та № 2 до договору не передбачено звільнення покупця від відповідальності у вигляді неустойки, відсотків річних та інфляційних втрат при несвоєчасній сплаті 80% вартості товарів. Тому доводи відповідача в цій частині безпідставні та не підтверджені. Позивач вказує, що зобов`язання відповідача з обов`язку сплатити пеню, штраф та 48% річних за порушення ним строків оплати товарів не припинилися. Відповідачем сплачено (погашено) лише основний борг за поставлені йому ТОВ «Агрозахист Донбас» товари. Сплата коштів за поставлені товари не є підставою для припинення зобов`язань відповідача зі сплати пені, штрафу, 48% річних та інфляційних втрат, які він зобов`язаний сплатити згідно умов договору за порушення строків оплати поставлених йому товарів. Позивач зазначає, що ним не пропущений строк позовної давності. Твердження відповідача про необхідність зменшення 48% річних, пені та штрафу не підлягає задоволенню, оскільки ним всупереч договірних зобов`язань допущено істотні порушення щодо строків оплати поставлених товарів та не надано доказів в підтвердження відсутності у відповідача вини у простроченні оплати поставлених товарів. В поданій відповіді на відзив позивач просить суд відмовити в задоволенні клопотань відповідача про розгляд справи в порядку загального позовного провадження та залучення третьої особи.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 12.10.2023 у даній справі задоволено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Трубіж Агро Центр» про розгляд справи у порядку загального позовного провадження. Вирішено розгляд справи здійснювати у порядку загального позовного провадження. Призначено у даній справі підготовче судове засідання та встановлено відповідачу строк до 07.11.2023 для подання заперечень на відповідь на відзив.

Через систему «Електронний суд» відповідач подав суду клопотання від 13.11.2023 (вх. № суду 4440/23 від 14.11.2023) про долучення доказів.

В судовому засіданні призначеному на 18.06.2024, дослідивши клопотання відповідача про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета позову на стороні позивача ТОВ «Агрозахист Донбас», яке міститься у відзиві на позовну заяву від 06.09.2023 (вх. № суду 17140/23 від 11.09.2023), суд, заслухавши думку присутніх в судовому засіданні представників сторін з приводу зазначеного клопотання, постановив протокольну ухвалу, яка відображена в протоколі судового засідання від 18.06.2024, якою відмовив в його задоволенні з огляду на те, що рішення у даній справі не впливатиме на права та обов`язки ТОВ «Агрозахист Донбас» щодо однієї із сторін у справі. Доказів протилежного відповідач суду не надав.

Протокольною ухвалою Господарського суду Київської області від 18.06.2024, яка відображена в протоколі судового засідання від 18.06.2024, закрито підготовче провадження у даній справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 20.08.2024 об 14:30. Протокольною ухвалою Господарського суду Київської області від 20.08.2024, яка відображена в протоколі судового засідання від 20.08.2024, оголошено перерву у судовому засідання до 17.09.2024 на 15:30.

Присутній в судовому засіданні представник позивача повністю підтримав позовні вимоги та просив суд їх задовольнити з мотивів, викладених в позові.

Присутній в судовому засіданні представник відповідача заперечив проти позовних вимог, з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Агрозахист Донбас» (далі постачальник) та відповідачем у справі (далі покупець) було укладено договір поставки від 20.02.2019 № 420 (далі договір), відповідно до умов якого постачальник зобов`язався передати у власність покупця продукцію виробничо-технічного призначення (надалі товар), а покупець зобов`язався прийняти товар і сплатити за нього грошову суму (вартість, ціну), визначену договором (п. 1.1 договору).

Відповідно до п. 3.1 договору порядок розрахунків за поставлений товар визначається в додатках до даного договору.

Договір набуває чинності з дня його підписання представниками обох сторін і діє до повних розрахунків (п. 11.2 договору).

В додатку від 20.02.2019 № 1 до договору сторони погодили, що поставці підлягають товари в наступному асортименти, кількості, ціні та вартості: кукурудза Телекс (ФАО200) в кількості 428 міш вартістю 651604,58 грн. без ПДВ, 21185,98 Євро без ПДВ; кукурудза Екксклам Пончо (ФАО 270) в кількості 140 міш вартістю 300552 грн. без ПДВ, 9772,01 Євро без ПДВ; соняшник клліф КЛ в кількості 68 міш вартістю 3515,46 грн. без ПДВ, 7772,41 Євро без ПДВ; загальною вартістю з ПДВ 1429449,55 грн., 46476,48 Євро.

Відповідно до названого додатку до договору оплата вартості товару, зазначеного в додатку, здійснюється покупцем в національній валюті України (гривня), виходячи із курсу продажу долара США/Євро на міжбанківському валютному ринку України на день, що передує дню здійснення платежу, зафіксованого на момент закриття торгів. Курс продажу долара США/Євро на міжбанківському валютному ринку курс гривні для продажу долара США/Євро за гривні по міжбанківському курсу гривні, що визначається згідно даних сайту: http:www.finance.ua/ (міжбанківський курс, продаж USD/UAH, продаж Євро/UAH). У випадку неможливості його застосування офіційний курс гривні до євро ЄС та/або долару США, встановлений Національним банком України.

Загальна ціна товару за даним додатком складає 1429449,55 грн. Термін поставки товару 15.04.2019. Оплата здійснюється в наступному порядку: покупець сплачує постачальнику 20% вартості товару до 15.04.2019. Остаточний розрахунок за отриманий товар покупець зобов`язується здійснити до 15.11.2019.

В додатку від 08.04.2019 № 2 до договору сторони погодили, що поставці підлягають товари в наступному асортименти, кількості, ціні та вартості: кукурудза Макксалія (ФАО250) укр. в кількості 100 міш вартістю 174829 грн. без ПДВ, 5833,33 Євро без ПДВ; кукурудза Ліпеккс (ФАО 290) укр. в кількості 244 міш вартістю 426582,76 грн. без ПДВ, 14233,33 Євро без ПДВ; загальною вартістю з ПДВ 721694,11 грн., 24079,99 Євро.

Відповідно до названого додатку до договору оплата вартості товару, зазначеного в додатку, здійснюється покупцем в національній валюті України (гривня), виходячи із курсу продажу долара США/Євро на міжбанківському валютному ринку України на день, що передує дню здійснення платежу, зафіксованого на момент закриття торгів. Курс продажу долара США/Євро на міжбанківському валютному ринку курс гривні для продажу долара США/Євро за гривні по міжбанківському курсу гривні, що визначається згідно даних сайту: http:www.finance.ua/ (міжбанківський курс, продаж USD/UAH, продаж Євро/UAH). У випадку неможливості його застосування офіційний курс гривні до євро ЄС та/або долару США, встановлений Національним банком України.

Загальна ціна товару за даним додатком складає 721694,11 грн. Термін поставки товару 15.04.2019. Оплата здійснюється в наступному порядку: покупець сплачує постачальнику 20% вартості товару до 15.04.2019. Остаточний розрахунок за отриманий товар покупець зобов`язується здійснити до 15.11.2019.

На виконання умов договору ТОВ «Агрозахист Донбас» поставило відповідачу товар на загальну суму 2151143,66 грн., що підтверджується наступними видатковими накладними: від 09.04.2019 № 1782 на суму 950667,65 грн., від 09.04.2019 № 1809 на суму 118119,50 грн., від 27.03.2019 № 1055 на суму 309139,20 грн., від 05.04.2019 № 2017 на суму 773217,31 грн., які підписані в двосторонньому порядку підписами повноважених представників сторін договору та їх підписи скріпленні печатками товариств, завірені копії яких залучені до матеріалів справи.

Враховуючи положення додатків № 1 та № 2 до договору, відповідач мав сплатити 20% вартості товару в розмірі 430228,73 грн. до 15.04.2019 включно та 80% вартості товару в розмірі 1720917,93 грн. до 15.11.2019 включно.

Відповідач поставлений товар оплатив в наступному порядку: 08.04.2019 49990 грн., 04.06.2019 50000 грн., 22.10.2019 100000 грн., 14.11.2019 1827169,48 грн.

З наведених документів вбачається, що відповідач оплату 20% вартості товару в розмірі 430228,73 грн. до 15.04.2019 включно в повному обсязі не здійснив. В строк до 15.04.2019 відповідачем оплачено 49990,00 грн., решту суми в розмірі 380238,73 грн. відповідачем оплачено з порушенням строків встановлених додатками № 1 та № 2 до договору.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (ч. 1 ст. 513 Цивільного кодексу України).

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Агрозахист Донбас» - кредитор та позивачем у справі новий кредитор було укладено договір про відступлення права вимоги від 25.04.2022 № 9 (далі договір про відступлення права вимоги), відповідно до умов якого кредитор передає (відступає) новому кредитору право вимоги, а новий кредитор набуває право вимоги та сплачує кредитору за відступлення права вимоги ціну договору у розмірі та строки, визначені між новим кредитором та кредитором в окремій угоді, укладеній між ними (п. 2.1 договору про відступлення права вимоги).

Згідно з п. 1.1.3 договору про відступлення права вимоги право вимоги усі права вимоги, що належать ТОВ «Агрозахист Донбас», як постачальнику, по договору поставки № 420 від 20.02.2019, в т.ч права на стягнення штрафних санкцій по договору № 420 від 20.09.2019 (штраф, пеня, 48% річних, інфляційні втрати).

Відповідно до п. 3.1 договору про відступлення права вимоги оформлення відступлення права вимоги відбувається в наступному порядку: право вимоги переходить до нового кредитора з моменту підписання кредитором та новим кредитором акту приймання-передачі права вимоги. Після підписання даного акту новий кредитор стає новим кредитором по відношенню до боржника стосовно відступленого права вимоги. В день підписання цього договору між кредитором та новим кредитором складається акт приймання-передачі права вимоги. Разом з право вимоги новому кредитору переходять всі інші пов`язані з ним права в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

Між ТОВ «Агрозахист Донбас» та позивачем у справі підписано акт приймання-передачі права вимоги від 25.04.2022, який є додатком до договору, відповідно до якого сторони договору про відступлення права вимоги підтверджують, що на виконання п. 3.1 договору № 9 про відступлення права вимоги від 25.04.2022 за договором поставки № 420 від 20.02.2019 кредитор передав, а новий кредитор прийняв усі права вимоги, що належать ТОВ «Агрозахист Донбас», як продавцю, по договору поставки № 420 від 20.02.2019.

ТОВ «Оптіма-315» листом від 05.07.2023 повідомили відповідача про зміну кредитора у зобов`язанні на підставі укладеного договору про відступлення права вимоги від 25.04.2022 № 9.

Відповідно до ст. 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, за вищевказаним правочином Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрозахист Донбас» відступило Товариству з обмеженою відповідальністю «Оптіма-315» усі належні йому права вимоги за договором поставки № 420 від 20.02.2019, в т.ч права на стягнення штрафних санкцій по договору № 420 від 20.09.2019 (штраф, пеня), 48% річних, інфляційні втрати.

Звертаючись з даним позовом позивач зазначає, що відповідач порушив строки виконання грошового зобов`язання щодо здійснення розрахунку за поставлений товар згідно перелічених вище видаткових накладних у встановлений договором строк, а саме здійснив повну оплату 20% вартості товару з порушенням строку визначеного додатками № 1 та № 2 до договору, у зв`язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача 2633,97 грн. інфляційні втрати, 92266,01 грн. 48% річних, 65563,28 грн. пені, 114071,62 грн. штраф.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з п. 7.7 договору в разі невиконання покупцем зобов`язань щодо оплати отриманого товару та невиконання зобов`язань передбачених розділом 3 цього договору покупець, відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, сплачує на користь постачальника крім суми заборгованості сорок вісім відсотків річних, якщо інший розмір річних відсотків не встановлено відповідним додатком до договору. Річні нараховуються на загальну суму простроченої оплати.

Згідно розрахунку позивача інфляційні втрати з прострочених сум за загальний період прострочення з 16.04.2019 по 13.11.2019 з урахуванням здійснених відповідачем оплат складають 2633,97 грн.; 48% річних з прострочених сум за загальний період прострочення з 16.04.2019 по 13.11.2019 складають 92266,01 грн.

Здійснений позивачем розрахунок інфляційних втрат та 48% річних відповідає вимогам законодавства та обставинам справи. Вимога позивача у вказаній частині є доведеною та обґрунтованою.

Позивач на підставі п. 7.1.1 договору просить суд стягнути з відповідача за несвоєчасну оплату продукції пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен день прострочення, яка за його розрахунком з прострочених сум за загальний період прострочення з 16.04.2019 по 13.11.2019 з урахуванням здійснених відповідачем оплат складає 65563,28 грн.

Також, позивач на підставі п. 7.8 договору просить суд стягнути з відповідача штраф у розмірі 30% від суми несвоєчасно оплаченого товару, розмір якого за розрахунком позивача складає 114071,62 грн.

Відповідно до п. 7.1.1 договору покупець за несвоєчасну оплату продукції сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожний день прострочення.

Згідно п. 7.8 договору у разі прострочення покупцем конкретного платежу, визначеного окремим додатком більше ніж на 5 днів, покупець сплачує додатково штраф у розмірі 30% від суми несвоєчасно сплаченого товару.

У п. 7.10 договору сторони домовились про те, що стягнення штрафних санкцій (пені, штрафу, процентів) за даним договором відповідно до п. 6. ст. 232 Господарського кодексу України, не обмежується строком нарахування та припиняється в день виконання стороною зобов`язання, а строк позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій, у відповідності до ст. 259 Цивільного кодексу України, продовжується до 3 років.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки, а згідно частини першої ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання, або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Здійснений позивачем розрахунок пені та штрафу є арифметично вірним, відповідає вказаним нормам законодавства та обставинам справи. Вимога позивача у вказаній частині є доведеною та обґрунтованою.

Разом з тим, відповідач зазначає, що строк позовної давності передбачений п. 7.10 договору поставки минув ще 08.04.2022 та ТОВ «Агрозахист Донбас» нічого не заважало звернутися до суду у межах строку визначеного сторонами у договорі, у зв`язку з чим просить застосувати наслідки спливу позовної давності до заявлених до стягнення сум штрафних санкцій.

Позивач заперечує проти вказаних тверджень відповідача та зазначає, що звернувся до суду з даними позовними вимогами в межах строку позовної давності.

За змістом частини 1 ст. 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність це строк у межах якого особа може звернутись до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 Цивільного кодексу України).

Статтею 258 Цивільного Кодексу України передбачено, що для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

У відповідності до положень ст. 259 Цивільного кодексу України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі. Позовна давність, встановлена законом, не може бути скорочена за домовленістю сторін.

Судом встановлено, що умови договору поставки, а саме п. 7.10, передбачають домовленість сторін договору у відповідності до ст. 259 Цивільного кодексу України про збільшення строку позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій до 3 років.

Згідно ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Про порушення відповідачем строку виконання грошового зобов`язання щодо здійснення розрахунку за переданий товар у строк встановлений договором, постачальник дізнався та повинен був дізнатись на наступний день прострочення відповідного платежу.

Згідно додатку № 1 та додатку № 2 до договору оплата 20% вартості товару здійснюється покупцем постачальнику до 15.04.2019.

Таким чином, останній день для оплати 20% вартості товару згідно додатків № 1 та додатку № 2 до договору є 15.04.2019 (включно).

20% вартості товару становить сума в розмірі 430228,73 грн.

В строк до 15.04.2019 відповідачем оплачено 49990,00 грн., решту суми в розмірі 380238,73 грн. відповідачем оплачено з порушенням строків встановлених додатками № 1 та № 2 до договору.

Позивач здійснює нарахування пені за прострочення оплати передано товару за загальний період з 16.04.2019 по 13.11.2019 з урахуванням здійснених відповідачем оплат та нараховує штраф за прострочення покупцем конкретного платежу, визначеного окремим додатком більше ніж на 5 днів, у розмірі 30% від суми несвоєчасно сплаченого товару.

Позовна давність за позовними вимогами щодо стягнення пені та штрафу застосовується в три року за домовленістю сторін договору поставки.

Враховуючи, що пеня нараховується за кожен день прострочення на відповідну суму, тому позовна давність до вимог про її застосування обчислюється окремо за кожний день прострочення.

Отже, постачальник мав прав заявити вимоги щодо стягнення пені, строк прострочення якої починається з 16.04.2019 до 16.04.2022 включно і т.д по кожному дню прострочення, оскільки пеня нараховується за кожен день прострочення. Право на заявлення вимоги щодо стягнення штрафу у постачальник виникло з 21.04.2019 (враховуючи, що право на нарахування штрафу виникає згідно умов договору в постачальника у разі прострочення покупцем конкретного платежу, визначеного окремим додатком більше ніж на 5 днів) та відповідно він мав право заявити вимоги щодо його стягнення до 21.04.2022 включно.

У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022 в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який станом на момент ухвалення даного рішення триває.

Згідно з п. 19 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

Судом встановлено, що позивач звернувся до суду з даним позовом 08.08.2023, що підтверджується відбитком печатки суду на позовній заяві.

Таким чином, суд дійшов висновку, що строк позовної давності за вимогами, щодо стягнення пені та штрафу не сплив, оскільки відповідний строк був зупинений на строк дії воєнного стану, а відтак позивач звернувся з вказаними вимогами в межах строків позовної давності, яка не сплила на час звернення позивача з даним позовом до суду.

В разі задоволення позовних вимог відповідач просить суд зменшити заявлені до стягнення суми: суму пені в розмірі 65563,28 грн. до 6556,33 грн., суму 48% річних в розмірі 92266,01 грн. до 9226,60 грн., суму штрафу в розмірі 114071,62 грн. до 11407,16 грн. Приймаючи рішення про зменшення розміру штрафу, пені та 48% річних, відповідач просить суд взяти до уваги такі обставини: відповідачем повністю виконано свої зобов`язання за договором ще в 2019 році; відповідачем не допущено тривалого порушення своїх зобов`язань за договором; позивачем не додано доказів, які підтверджують факт понесення збитків в зв`язку з простроченням оплати поставленого товару згідно договору та їх розміру; покладення надмірного фінансового тягаря на відповідача може призвести до погіршення його матеріального становища, що може мати наслідком неплатоспроможності.

Також відповідач зазначає, що він є сільгосптоваровиробником, своєю діяльністю з вирощування сільськогосподарської продукції вносить вклад у економічну безпеку країни у складний час для України через запровадження на її території воєнного стану. Аграрний сектор економіки на сьогодні є єдиним сегментом економіки, що стабільно наповнює бюджет країни та дає можливість керівництву держави реалізувати міжнародний проект «Зерно з України». У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації ціна на сільськогосподарську продукцію зменшилася в два рази. Поряд з цим ціни на енергоносії та мінеральні добрива зросли втричі. Таким чином, відповідач наразі перебуває в скрутному фінансовому становищі. Крім того, товариству доведено мобілізаційне завдання на виробництво основних видів продовольства та сільськогосподарської продукції для забезпечення функціонування національної економіки в особливий період. Тому стягнення штрафних санкцій за оплачений товар три з половиною роки тому, поставить господарство у скрутне становище, що вплине на можливість збирання врожаю та призведе до неможливості виконання мобілізаційного завдання.

Главою 24 Господарського кодексу України загальні засади відповідальності учасників господарських відносин врегульовано таким чином, що господарсько-правова відповідальність передбачена за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Тож справедливість, добросовісність, розумність, як загальні засади цивільного законодавства, є застосовними у питаннях застосування господарсько-правової відповідальності.

Згідно з ч. 2 ст. 216 Господарського кодексу України застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Господарсько-правова відповідальність базується на принципах, згідно з якими: потерпіла сторона має право на відшкодування збитків незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; передбачена законом відповідальність виробника (продавця) за недоброякісність продукції застосовується також незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; сплата штрафних санкцій за порушення зобов`язання, а також відшкодування збитків не звільняють правопорушника без згоди другої сторони від виконання прийнятих зобов`язань у натурі; у господарському договорі неприпустимі застереження щодо виключення або обмеження відповідальності виробника (продавця) продукції (частина третя статті 216 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 217 Господарського кодексу України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань.

Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.

Згідно з ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Велика Палата Верховного суду України в постанові від 18.03.2020 по справі № 902/417/18 вказала, що виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки (пені та штрафу), так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери кредитора. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання.

Зменшення неустойки (пені та штрафу) так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України є протидією необґрунтованого збагачення однією із сторін за рахунок іншої; відповідає цивільно-правовим принципам рівності і балансу інтересів сторін.

При цьому, ні у зазначених нормах, ні в чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.

Виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір неустойки (пені та штрафу) і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, оскільки вони спрямована на відновлення майнової сфери кредитора.

Доказів наявності понесення позивачем збитків, які б перевищували чи дорівнювали б розміру заявлених до стягнення сум пені, штрафу та 48% річних, позивач суду не надав. Суми пені, штрафу та 48% річних, які просить позивач стягнути з відповідача є занадто великим та не співрозмірним із можливими збитками.

Беручи до уваги викладене, зважаючи на загальні засади цивільного законодавства справедливість, добросовісність, розумність, баланс інтересів сторін, активну позицію відповідача в даному спорі, ступінь виконання зобов`язання боржника, адекватність обсягу і міри відповідальності відповідача за допущене вищезазначене прострочення грошового зобов`язання, враховуючи, що обсяг відповідальності є нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення, він (обсяг відповідальності) є несправедливим щодо боржника (тобто цей тягар є невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним) та з огляду на те, що остаточний розрахунок за поставлений товар здійснено без порушення строків визначених договором та недопущення невиправданого збагачення позивача за рахунок стягнення з відповідача занадто великих штрафних санкцій та 48% річних, суд задовольняє клопотання відповідача про зменшення пені, штрафу, 48% річних та зменшує суму пені, що підлягає стягненню до 6556,33 грн., суму штрафу до 114071,16 грн., 48% річних до 9226,60 грн.

Щодо посилань відповідача на те, що він розрахувався у повному обсязі за поставлений товар раніше кінцевої дати визначеної сторонами та враховуючи відсутність на час кінцевого розрахунку та в розумний строк після цього будь-яких претензій з боку ТОВ «Агрозахист Донбас» щодо повноти та своєчасності проведених розрахунків, договір поставки виконаний в повному обсязі належним чином та є таким, що припинив свою дію, у зв`язку з його виконанням не приймаються судом до уваги при вирішенні даного спору та відхиляється, з огляду на встановлені судом обставини допущення відповідачем прострочення виконання грошових зобов`язань за договором. Відсутність на час кінцевого розрахунку та в розумний строк після цього будь-яких претензій з боку ТОВ «Агрозахист Донбас» щодо повноти та своєчасності проведених розрахунків не свідчить про відсутність підстав для заявлення даних позовних вимог та є не є підставою для відмови в їх задоволенні. Припинення дії договору не є тотожним з припиненням виконання зобов`язань за договором.

Щодо посилань відповідача на лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1, яким засвідчено настання форс-мажорних обставин у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України та те, що відповідачем не повідомлялось про форс-мажорні обставини, оскільки на час їх виникнення договір поставки був виконаний і претензій щодо штрафних санкцій не надходило, то суд не приймає такі посилання до уваги при вирішенні даного спору та відхиляє, з огляду на те, що строк виконання грошових зобов`язань за договором поставки від 20.02.2019 № 420, укладеним між ТОВ «Агрозахист Донбас» та відповідачем у справі, виник до введення в Україні воєнного стану.

Крім того, матеріали справи не містять відповідного сертифіката Торгово-промислової палати, яким засвідчено форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) за договором поставки від 20.02.2019 № 420, укладеним між ТОВ «Агрозахист Донбас» та відповідачем у справі, який б підтверджував неможливість виконання відповідачем зобов`язань з здійснення розрахунку за поставлений товар у встановлений договором строк.

З огляду на зазначене та враховуючи те, що відповідач порушив строки виконання грошового зобов`язання щодо здійснення розрахунку за поставлений товар у строк визначений договором, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 2633,97 грн. інфляційних втрат, 9226,60 грн. 48% річних, 6556,33 грн. пені, 11407,16 грн. штрафу є доведеними, обґрунтованими, відповідачем не спростовані, а відтак підлягають задоволенню. В решті позовних вимог про стягнення 83039,41 грн. 48% річних, 59006,95 грн. пені, 102664,46 грн. штрафу суд відмовляє, з огляду на зменшення судом розміру заявлених до стягнення сум пені, штрафу та 48% річних.

Оскільки позовні вимоги є доведеними та обґрунтованими, але суд зменшив розмір заявлених до стягнення сум пені, штрафу та 48% річних, відшкодування витрат по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладається судом на відповідача.

Керуючись ст. 129-1 Конституції України, ст. 13, 74, 123, 129, 232, 233, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Оптіма-315» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Трубіж Агро Центр» про стягнення 274534,88 грн., з яких 2633,97 грн. інфляційні втрати, 92266,01 грн. 48% річних, 65563,28 грн. пеня, 114071,62 грн. штраф задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Трубіж Агро Центр» (вул. Центральна, 4, с. Кулажинці, Броварський р-н, Київська обл., 07445, ідентифікаційний код 40413520) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Оптіма-315» (вул. Грушевського, 3, кв. 31, м. Вишгород, Вишгородський р-н, Київська обл., 07302, ідентифікаційний код 43082778) 2633 (дві тисячі шістсот тридцять три) грн. 97 коп. інфляційних втрат, 9226 (дев`ять тисяч двісті двадцять шість) грн. 60 коп. 48% річних, 6556 (шість тисяч п`ятсот п`ятдесят шість) грн. 33 коп. пені, 11407 (одинадцять тисяч чотириста сім) грн. 16 коп. штрафу, 4118 (чотири тисячі сто вісімнадцять) грн. 02 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. В решті позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Оптіма-315» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Трубіж Агро Центр» про стягнення 83039,41 грн. 48% річних, 59006,95 грн. пені, 102664,46 грн. штрафу відмовити.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Дане рішення Господарського суду Київської області набирає законної сили у строк та порядку передбаченому ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено у строк визначений ст. 256 ГПК України, в порядку передбаченому ст. 257 ГПК України з врахуванням пп. 17.5 п. 17 ч. 1 розділу ХІ «Перехідні положення» ГПК України.

Дата складання та підписання повного тексту рішення 07.10.2024.

Суддя Ю.В. Подоляк