Рішення

від 25.09.2024 по справі 922/2543/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.09.2024 Справа № 922/2543/24

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Байбака О.І.

при секретарі судового засідання Пугачові Д.І.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохолдинг Восток" (адреса: 63011, Харківська обл., Валківський р.-н, смт. Старий Мерчик, вул. Театральна, буд. 8-Б; код ЄДРПОУ 40155319) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроінвест холдинг" (адреса: 63254, Харківська обл., Нововодолазький р.-н, с. Старовірівка, вул. Вишнева, буд. 95; код ЄДРПОУ 39365736) про стягнення 7802515,43 грн. за участю представників сторін:

позивача Селіванов М.В. (ордер серії АХ № 1085004 від 10.01.2022);

відповідача - Василенко Н. М. (ордер серії АХ № 1135300 від 13.06.2023);

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрохолдинг Восток" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроінвест холдинг" (далі - відповідач) 7802515,43 грн інфляційних втрат та 3% річних від простроченої суми.

Позов обґрунтовано з посиланням на прострочення відповідачем виконання своїх зобов`язань щодо сплати грошових коштів згідно з постановою Східного апеляційного господарського суду від 19.12.2023 у справі № 922/3289/21, яка залишена без змін постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.02.2024. Позивач вказує, що в постанові суду касаційної інстанції встановлено, що грошові кошти, які є предметом стягнення, є безпідставно набутими відповідачем, а тому, на думку позивача, відповідач на підставці ст. 625 ЦК України має сплатити на користь позивача інфляційні та річні з моменту отримання від позивача вимоги від 09.06.2021 про повернення таких коштів

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 24.07.2024 позовну заяву залишено без руху; надано позивачу п`ятиденний строк з дня вручення копії даної ухвали для усунення недоліків позовної заяви; визначено спосіб усунення недоліків.

Позивач звернувся до суду з заявою про усунення недоліків позовної заяви (вх. № 18966 від 29.07.2024).

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 29.07.2024 відкрито провадження у справі № 922/2543/24; розгляд справи постановлено розглядати за правилами загального позовного провадження; призначено підготовче засідання на 02.09.2024; встановлено сторонам строк для подання заяв по суті спору.

В процесі розгляду справи на стадії підготовчого провадження відповідач надав суду відзив на позовну заяву (вх. № 20430/24 від 14.08.24) в якому просить суд відмовити позивачу в задоволенні позову, посилаючись на те, що в процесі розгляду справи № 922/3289/24 позивач декілька разів змінював власну правову позицію, з самого початку просив суд визнати недійсними кредитний договір та договори фінансової допомоги (які, як вважає відповідач, існували, проте були втрачені) та застосування недійсності правочинів у вигляді стягнення грошових коштів в значно більшому розмірі ніж в подальшому було стягнуто з відповідача, а в подальшому змінив предмет позову заявивши вимоги про стягнення безпідставно збережених коштів.

З огляду на викладене, відповідач вказує, що невизначеність вимог самого Позивача (чи-то повернення коштів за недійсними договорами, чи-то повернення коштів як безпідставно набутих, чи-то повернення коштів за укладеними договорами фінансової допомоги), невизначеність розміру таких вимог та його суперечлива поведінка свідчили про невизначеність у спірних правовідносинах, а тому відповідач протягом періоду остаточного вирішення наявного спору не мав обов`язку повертати грошові кошти, а відтак наразі не має обов`язку сплачувати 3% річних і інфляційні втрати.

Також відповідач зазначає про помилковість здійсненого позивачем розрахунку інфляційних та річних, та наголошує на тому, що той факт що грошові кошти відповідач набув без належних правових підстав було остаточно встановлено в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.02.2024 у справі № 922/3289/21. Відтак, відповідач вказує, що він не мав ані жодних підстав, ані можливостей раніше, до винесення остаточного рішення по справі №922/3289/21 повернути відповідні грошові кошти, оскільки не знав про безпідставність отримання грошових коштів; більше того, суд першої інстанції і апеляційний суд при новому розгляді справи №922/3289/21 встановлювали факт укладення договорів фінансової допомоги, що виключало підстави для повернення таких коштів як безпідставних.

В подальшому ж ухвалою Господарського суду Харківської області від 15.04.2024 відповідачу було надано відстрочку у виконанні рішення суду по справі № 922/3289/21.

Позивач не скористався своїм правом на подання відповіді на відзив в порядку передбаченому ухвалою від 29.07.2024.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 02.09.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 18.09.2024.

В судовому засіданні 18.09.2024 оголошено перерву до 25.09.2024, в порядку, визначеному ч. 5 ст. 161 ГПК України надано сторонам можливість надати суду письмові пояснення щодо окремих питань, які мають істотне значення для розгляду даної справи.

В процесі розгляду справи по суті відповідач надав суду письмові пояснення (вх. № 22880/24 від 11.09.2024) в яких висловлює свою думку стосовно порядку застосуванння до спірних правовідносин висновків, викладених в Постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.02.2024 по справі № 910/3831/22.

На судове засідання 25.09.2024 прибули представники позивача та відповідача.

Представник позивача просить суд заявлений позов задовольнити.

Представник відповідача просить суд відмовити позивачу в задоволенні позову.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши надані суду докази та доводи, суд встановив.

Як свідчать матеріали справи, в вересні 2021 року ТОВ "Агрохолдинг Восток" звернувся до господарського суду Харківської області позовною заявою до ТОВ "Агроінвест холдинг" в якій просив суд визнати недійсними кредитний договір AL2018-00827 від 12 березня 2020 року, договори фінансової допомоги № 12/08-фп від 12 серпня 2020 року, № 0503-ФП від 05 березня 2020 року, № 05/12-фп від 05 грудня 2019 року, № 05/12/1-фп від 05 грудня 2018 року, № 09/12-фп від 09 грудня 2019 року, № 17/12-фп від 17 грудня 2019 року, № 22/10-фп від 22 жовтня 2019 року, а також застосувати наслідків недійсності правочині шляхом повернення грошових коштів у загальному розмірі 21 409 032,32 грн.

В обґрунтування позовних вимог ТОВ "Агрохолдинг Восток" зазначало, що у 2020 році проведено аудит, в ході якого була виявлена заборгованість перед ним зі сторони ТОВ "Агроінвест холдинг" на загальну суму 21409032,32 грн. В обґрунтування підстав позову ТОВ "Агрохолдинг Восток" вказувало, що протягом 2017-2019 років з його рахунку на рахунок ТОВ "Агроінвест холдинг" перераховувалися грошові кошти, а договори фінансової допомоги, вказані у призначеннях платежів та згідно яких здійснювалося перерахування таких грошових коштів, відсутні у бухгалтерській документації ТОВ "Агрохолдинг Восток" та не підписувалися директором ТОВ "Агрохолдинг Восток". Відтак, на думку ТОВ "Агрохолдинг Восток", ТОВ "Агроінвест холдинг" володіє грошовими коштами без законної на те підстави. Виведення грошових коштів зі свого рахунку ТОВ "Агрохолдинг Восток" пов`язувало безпосередньо із фактами нібито вчинення шахрайських дій третіми особами, зокрема, одним із учасників ТОВ "Агрохолдинг Восток"

Ухвалою господарського суду Харківської області від 09.09.2021 по справі № 922/3289/21 прийнято дану позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі.

В процесі розгляду наведеної справи ТОВ "Агроінвест холдинг" подало заяву про зміну предмету позову в якій просило суд за наслідками розгляду справи стягнути з ТОВ "Агроінвест холдинг" безпідставно набуті грошові кошти у розмірі 21 409 032,32 грн.

В подальшому ТОВ "Агроінвест холдинг" подало заяву про зменшення розміру позовних вимог, у якій, зокрема, вказало, що ПАТ АБ «Південний» підтвердило виконання операцій в порядку договірного списання на підставі договору поруки, укладеного із ТОВ "Агрохолдинг Восток", та просило суд за наслідками розгляду справи стягнути ТОВ "Агроінвест холдинг" безпідставно набуті грошові кошти у розмірі 16 250 000,00 грн.

В процесі розгляду наведеної справи, Рішенням Господарського суду Харківської області від 22.11.2021 у справі № 922/3289/21 позов задоволено частково, стягнуто з ТОВ "Агрохолдинг Восток" на користь ТОВ "Агроінвест холдинг" грошові кошти у сумі 16 250 000 грн та 243 750 грн судових витрат.

Вказане рішення мотивоване тим, що між ТОВ "Агрохолдинг Восток" і ТОВ "Агроінвест холдинг" були відсутні договірні правовідносини з поворотної фінансової допомоги (позики), отже ТОВ "Агроінвест холдинг" безпідставно набув за рахунок ТОВ "Агрохолдинг Восток" грошові кошти у розмірі 16 250 000 грн, які в силу статті 1212 Цивільного кодексу України підлягають поверненню. В частині вимог про стягнення 7000 грн суд відмовив в задоволенні позову, оскільки вказана сума коштів була повернута позивачеві в добровільному порядку.

Додатковим рішенням Господарського суду Харківської області від 13.12.2021 заяву ТОВ "Агрохолдинг Восток" задоволено частково, стягнуто з ТОВ "Агрохолдинг Восток" на користь ТОВ "Агроінвест холдинг" 32000 грн витрат на професійну правничу допомогу. В задоволенні решти вимог заяви щодо стягнення витрат на правничу допомогу у сумі 152091,25 грн відмовлено.

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 18.10.2022 рішення Господарського суду Харківської області від 22.11.2021 та додаткове рішення від 13.12.2021 у цій справі та залишено без змін.

Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.03.2023 постанову Східного апеляційного господарського суду від 18.10.2022, рішення Господарського суду Харківської області від 22.11.2021 та додаткове рішення Господарського суду Харківської області від 13.12.2021 скасовано; справу № 922/3289/21 в скасованій частині передано на новий розгляд до Господарського суду Харківської області.

За результатами нового розгляду, рішенням Господарського суду Харківської області від 02.08.2023, у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Відмовляючи в задоволенні позову, місцевий господарський суд дійшов висновку, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами ті обставини, на які він посилається в обґрунтування своїх позовних вимог, зокрема обставини того, що перерахування грошових коштів на користь відповідача здійснювалося не позивачем та його посадовими особами, а іншими особами. При цьому, суд першої інстанції дійшов до висновків про те, що між позивачем та відповідачем у спірний період склалися сталі господарські взаємовідносини, такі взаємовідносини мали постійний характер протягом 2018-2020 років, та включали неодноразове, в тому числі взаємне, перерахування грошових коштів в якості фінансової допомоги та повернення фінансової допомоги, в тому числі у спірний період. При цьому, суд прийняв до уваги доводи відповідача про те, що кількість сформованих платіжних доручень за спірними перерахуваннями грошових коштів протягом тривалого періоду часу із зазначенням реквізитів договорів свідчить про цілеспрямоване, таке, що не могло бути помилкою, перерахування таких грошових коштів самим позивачем, яке він сам ідентифікував як таке, що має відповідні правові підстави договори, оскільки матеріалами справи та самим позивачем підтверджується факт здійснення ТОВ Агрохолдинг Восток двадцяти платежів, в яких чітко зазначено реквізити семи різних договорів фінансової допомоги, протягом тривалого часу (перший платіж 22.10.2019 року, останній 31.08.2020 року). З огляду на викладене, місцевий господарський суд дійшов висновку, що перерахування грошових коштів у розмірі 16257 000,00 грн на користь відповідача здійснювалося за волею позивача, за відсутності помилки, обману, випадковості та за наявності для цього правових підстав, у зв`язку із чим відсутні правові підстави вважати, що вищевказані грошові кошти є безпідставно набутим майном.

Додатковим рішенням від 02.08.2023 стягнуто з ТОВ "Агроінвест холдинг" на користь ТОВ "Агрохолдинг Восток" судовий збір: за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Харківської області від 22.11.2021 у справі №922/3289/21 в частині задоволення позовних вимог у розмірі 365782,50 грн; за подання касаційної на рішення Господарського суду Харківської області від 22.11.2021 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 18.10.2022 у розмірі 487500,00 грн.

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 19.12.2023 рішення Господарського суду Харківської області від 02.08.2023 у справі № 922/3289/21 скасовано та прийнято нове рішення, яким позовні вимоги ТОВ "Агрохолдинг Восток" до ТОВ "Агроінвест Холдинг" задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроінвест Холдинг" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохолдинг Восток" грошові кошти у сумі 16250000,00 грн. В решті позовних вимог відмовлено. Додаткове рішення Господарського суду Харківської області від 02.08.2023 у справі №922/3289/21 - скасовано. Стягнуто з ТОВ "Агроінвест Холдинг" на користь ТОВ "Агрохолдинг Восток" судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 243750,00 грн, судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 365625,00 грн.

Зазначена постанова мотивована з посиланням на те, що перерахування грошових коштів позивачем (із призначенням платежу - фінансова допомога на зворотній основі із зазначенням відповідного номеру та дати договору), їх отримання відповідачем та подальше повернення частини грошових коштів відповідачем на користь позивача (із призначенням платежу повернення фінансової допомоги на зворотній основі із зазначенням відповідного номеру та дати договору) свідчить про факт укладання між сторонами договорів фінансової допомоги №12/08-фп від 12 серпня 2020 року, №0503-ФП від 05 березня 2020 року, №05/12-фп від 05 грудня 2019 року, №05/12/1-фп від 05 грудня 2018 року, №09/12-фп від 09 грудня 2019 року, №17/12-фп від 17 грудня 2019 року, №22/10-фп від 22 жовтня 2019 року; залишок неповернутої Товариством з обмеженою відповідальністю Агроінвест Холдинг фінансової допомоги складає 16250000 грн. За наведених обставин судом апеляційної інстанції зроблено висновок, що грошові кошти в сумі 16250000 грн є заборгованістю ТОВ Агроінвест Холдинг перед ТОВ Агрохолдинг Восток за вищевказаними договорами фінансової поворотної допомоги, ТОВ Агроінвест Холдинг не обґрунтовано жодним чином на якій правовій підставі воно дотепер використовує отримані від ТОВ Агрохолдинг Восток грошові кошти в сумі 16250 000 грн. та не повертає їх позивачу.

Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.02.2024 постанову Східного апеляційного господарського суду від 19.12.2023 у справі № 922/3289/21 залишено без змін.

В мотивувальній частині постанови Верховний Суд вказав про помилковість висновків суду апеляційної інстанції стосовно існування договірних відносин в рамках яких позивач передавав відповідачу грошові кошти, оскільки в процесі розгляду справи сторонами не були надані копії та/або оригінали договорів фінансової допомоги № 12/08-фп від 12 серпня 2020 року, № 0503-ФП від 05 березня 2020 року, № 05/12-фп від 05 грудня 2019 року, № 05/12/1-фп від 05 грудня 2018 року, № 09/12-фп від 09 грудня 2019 року, № 17/12-фп від 17 грудня 2019 року, № 22/10-фп від 22 жовтня 2019 року.

В п. 83 наведеної постанови Верховний суд зробив висновок, що Оскільки, відповідач не підтвердив наявність у нього права користування вищевказаними грошовими коштами, а також зважаючи на відсутність доказів, що свідчать про наявність договірних відносин між сторонами цього спору, ТОВ Агроінвест Холдинг зобов`язано повернути ТОВ Агрохолдинг Восток грошові кошти сумі 16 250 000 грн, на підставі положень частини першої статті 1212 ЦК України.

Також в процесі розгляду вказаної вище справи, судами було встановлено, що 09.06.2021 року позивачем сформовано на адресу відповідача претензію за вих.№09/06-21 за змістом якої позивач просив надати оригінали або належним чином засвідчені копії договорів фінансової допомоги № 12/08-фп від 12 серпня 2020 року, №0503-ФП від 05 березня 2020 року, № 05/12-фп від 05 грудня 2019 року, № 05/12/1-фп від 05 грудня 2018 року, № 09/12-фп від 09 грудня 2019 року, № 17/12-фп від 17 грудня 2019 року, №22/10-фп від 22 жовтня 2019 року. Крім того, ТОВ Агрохолдинг Восток зазначно, що у разі відсутності цих документів останній просить ТОВ Агроінвест Холдинг повернути безпідставно перераховані кошти на суму 21 409 032,32 грн отримані на підставі вищевказаних договорів у 7-денний строк.

У відповіді за вих. № 0607-1 від 06.07.2021 року на претензію позивача відповідач зазначив про те, що за даними бухгалтерського обліку заборгованості ТОВ Агроінвест Холдинг перед ТОВ Агрохолдинг Восток за вказаними у претензії договорами не існує; усі запитувані договори є в наявності у ТОВ Агроінвест Холдинг; у разі, якщо примірники вказаних у претензії договорів відсутні у ТОВ Агрохолдинг Восток, відповідач рекомендував повідомити про їх втрату у передбаченому законодавством порядку та розпочати процес відновлення втрачених документів.

Однак, як вже було зазначено вище, під час судового розгляду вказаного позову, сторонами не були надані копії та/або оригінали договорів фінансової допомоги № 12/08-фп від 12 серпня 2020 року, № 0503-ФП від 05 березня 2020 року, № 05/12-фп від 05 грудня 2019 року, № 05/12/1-фп від 05 грудня 2018 року, № 09/12-фп від 09 грудня 2019 року, № 17/12-фп від 17 грудня 2019 року, № 22/10-фп від 22 жовтня 2019 року.

Як свідчать матеріали справи, на виконання постанови Східного апеляційного господарського суду від 19.12.2023 Господарським судом Харківської області був виданий наказ від 18.01.2024 зі строком дії для пред`явлення до виконання до "20" грудня 2026 року.

Однак, станом на момент винесення даного судового рішення матеріали справи не містять доказів виконання ТОВ Агроінвест Холдинг постанови Східного апеляційного господарського суду від 19.12.2023 щодо перерахування грошових коштів на користь ТОВ Агрохолдинг Восток .

Суд також констатує, що ухвалою Господарського суду Харківської області від 15.04.2024 задоволено заяву ТОВ Агроінвест Холдинг, та відстрочено виконання судового рішення від 19.12.2023 по справі № 922/3289/21 про стягнення з ТОВ Агроінвест Холдинг на користь ТОВ Агрохолдинг Восток грошових коштів у сумі 16250000,00 грн у ВП №74487723 до 30.09.2024.

При зверненні до Господарського суду з позовом у даній справі ТОВ Агрохолдинг Восток вказує на те, що ТОВ Агроінвест Холдинг прострочило виконання своїх зобов`язань з повернення грошових коштів в сумі 16250000,00 грн, а тому на підставі ст. 625 ЦК України за період прострочення з 09.06.2021 по 09.06.2024 зобов`язане сплатити 7802515,43 грн інфляційних втрат та 3% річних від простроченої суми. Обставини щодо стягнення інфляційних та річних стали підставами для звернення позивача до суду з позовом у даній справі.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з вимогами ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Пунктом 4 ст. 75 ГПК України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, крім випадків, установлених законом про банки і банківську діяльність. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно з ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Як вже зазначалося, в даному випадку постановою Східного апеляційного господарського суду від 19.12.2023 прийнято нове рішення, яким позовні вимоги ТОВ "Агрохолдинг Восток" до ТОВ "Агроінвест Холдинг" задоволено частково, та Стягнуто з ТОВ "Агроінвест Холдинг" на користь ТОВ "Агрохолдинг Восток" грошові кошти у сумі 16250000,00 грн., а також судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 243750, 00 грн, судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 365625,00 грн.

В подальшому, постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.02.2024 постанову Східного апеляційного господарського суду від 19.12.2023 у справі № 922/3289/21 залишено без змін. При цьому, в наведеній постанові суд встановив, що грошові кошти в сумі 16250000,00 грн. мають бути стягнути на підставі ст. 1212 ЦК України, як набуті без належних правових підстав.

Статтею 1212 ЦК України, зокрема, передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

3. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про:

1) повернення виконаного за недійсним правочином;

2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;

3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні;

4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Позивач з посиланням на висновки, викладені в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.02.2024 по справі № № 922/3289/21 нарахував до стягнення з відповідача інфляційні та річні за період з 09.06.2021 (тобто з моменту направлення вимоги про повернення грошових коштів) по 09.06.2024.

Таким чином, при вирішенні питання стосовно виконання боржником зобов`язання з повернення безпідставного набутого майна важливе значення має встановлення моменту, коли таке зобов`язання має бути виконане боржником.

З цього приводу суд враховує, що в правовій доктрині та судовій практиці існують різні підходи щодо визначення моменту виникнення прострочення виконання зобов`язання з повернення безпідставно набутого майна, а саме:

- перший підхід, згідно з яким початком нарахування прострочення виконання такого зобов`язання вважається дата набрання законної сили судовим рішенням, яким встановлено факт безпідставності отримання майна;

- другий підхід, згідно з яким нарахування прострочення виконання зобов`язання щодо поверненню безпідставно набутого майна здійснюється з урахуванням дати пред`явлення та отримання вимоги про виконання зобов`язання відповідно до статті 530 ЦК України;

- третій підхід, згідно з яким моментом початку нарахування прострочення виконання зобов`язання з повернення безпідставно набутого майна вважається наступний день після зарахування/отримання безпідставно набутого майна;

З цього приводу суд враховує висновки, викладені в Постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.02.2024 року по справі № 910/3831/22, яка визначила, що зобов`язання повернути безпідставно набуте майно виникає в особи безпосередньо з норми статті 1212 ЦК України на підставі факту набуття нею майна (коштів) без достатньої правової підстави або факту відпадіння підстави набуття цього майна (коштів) згодом. Виконати таке зобов`язання особа повинна відразу після того, як безпідставно отримала майно або як підстава такого отримання відпала. З цього моменту виникає передбачений частиною другою статті 625 ЦК України обов`язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов`язання, сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми. Норма частини другої статті 530 ЦК України щодо обов`язку боржника виконати зобов`язання у семиденний строк від пред`явлення кредитором йому вимоги до недоговірних зобов`язань з повернення безпідставно набутого майна згідно зі статтею 1212 ЦК України не застосовується.

Отже, ВП ВС визначила, що момент сплати суми боргу з урахуванням індексу інфляції та трьох процентів річних може пов`язуватися: 1) з моментом отримання майна; або 2) з моментом, коли підстава для отримання майна відпала. Велика Палата Верховного Суду у вказаній справі зазначала, що «…передбачений частиною другою статті 625 ЦК України обов`язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов`язання, сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми виникає виходячи з наявності самого факту прострочення, який у цій справі має місце з моменту безпідставного одержання відповідачем грошових коштів позивача». Таким чином, визначення моменту нарахування інфляції та трьох відсотків річних визначено ВП ВС саме у цій справі і саме виходячи з тих конкретних обставин, які були встановлені судами.

Однак, з приводу зазначених висновків, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Суд зазначає та враховує, що обставини, які існували в межах справи № 910/3831/22 та обставини, які існують в межах даної справи, не є тотожними. При вирішенні відповідного питання в межах справи № 910/3831/22 суд керувався обставинами, які виникли в даній справі, тоді як спір у даній справі виник з інших підстав та мотивів.

Суд також враховує, що при прийнятті Постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.02.2024 по справі № 910/3831/22 судді Великої Палати Верховного Суду Банаська О. О., Желєзного І. В., Мазура М. В., Мартєва С. Ю., Шевцової Н. В. висловили окрему думку, в якій, зокрема зазначили, що системний аналіз положень норм 1212, 1214 ЦК України у взаємозв`язку з приписами статей 3, 509 цього Кодексу свідчить, що визначення моменту виникнення в особи (боржника) обов`язку з повернення потерпілому безпідставно набутого нею майна, з урахуванням справедливості, розумності та неприпустимості безпідставного збагачення однієї особи за рахунок іншої, передбачає необхідним урахування моменту, коли особа дізналася або могла дізнатися про володіння чужим майном без достатньої правової підстави. Особа не може вважатися такою, що має обов`язок повернути безпідставно набуте майно (зокрема, грошові кошти), до того часу, доки вона, діючи відповідно до вимог ділового обороту, з належним рівнем розумності й обачливості, не дізналася або не могла дізнатися про сам факт свого безпідставного збагачення. Судове рішення надає можливість внести ясність, визначеність у правовідносини сторін, констатувати про безпідставність набуття (отримання) грошових коштів особою та підтверджує відсутність юридичних підстав для їх збереження надалі такою особою, а тому з моменту набрання ним законної сили особа в конкретному випадку достеменно може вважатися обізнаною про своє володіння чужим майном без достатньої правової підстави і обов`язок повернути майно іншій особі.

На переконання суду, при вирішенні питання про порядок застосування до спірних правовідносин положень ст. ст. 625, 1212 ЦК України суд має виходити з конкретних обставин які виникли в межах справи.

В даному випадку, суд враховує, що в період з моменту подання ТОВ "Агрохолдинг Восток" позову по справі № 922/3289/21 (з вересня 2021 року) до прийняття остаточного рішення у справі (28.02.2024 року) у спірних правовідносинах сторін не було визначеності і саме суди встановлювали, чи є безпідставними отримані ТОВ "Агроінвест Холдинг" кошти виходячи з наявних матеріалів справи та чи має обов`язок ТОВ "Агроінвест Холдинг" повертати такі кошти.

З самого початку розгляду справи № 922/3289/21 ТОВ «Агрохолдинг Восток» звертався не з вимогами про стягнення грошових коштів як безпідставних, а з вимогами про визнання недійсними договорів та застосування наслідків недійсності правочинів шляхом повернення грошових коштів. Більше того, з самого початку ТОВ «Агрохолдинг Восток» вимагав від ТОВ «Агроінвест Холдинг» та просив суд стягнути грошові кошти у значно більшій сумі та за іншими договорами, аніж ті, що в результаті стали предметом розгляду справи №922/3289/21. Так, позовна заява ТОВ «Агрохолдинг Восток» до ТОВ «Агроінвест Холдинг», подана до Господарського суду Харківської області в межах справи №922/3289/21, містила вимоги про: визнання недійсними кредитного договору AL2018-00827 від 12.03.2020 та договорів фінансової допомоги: № 12/08-фп від 12.08.2020, № 0503-ФП від 05.03.2020, № 05/12-фп від 05.12.2019, № 05/12/1-фп від 05.12.2018, № 09/12-фп від 09.12.2019, № 17/12-фп від 17.12.2019, № 22/10-фп від 22.10.2019, а також про застосування наслідків недійсності правочинів шляхом повернення грошових коштів у загальному розмірі 21409032,32 грн.

В обґрунтування позовних вимог ТОВ «Агрохолдинг Восток» зазначало, що у 2020 році проведено аудит, в ході якого була виявлена заборгованість перед ним зі сторони відповідача на загальну суму 21409032,32 грн. В обґрунтування підстав позову позивач вказував, що протягом 2017-2019 років з рахунку ТОВ «Агрохолдинг Восток» на рахунок ТОВ «Агроінвест Холдинг» нібито безпідставно перераховувалися грошові кошти, а договори фінансової допомоги, вказані у призначеннях платежів та згідно яких здійснювалося перерахування таких грошових коштів, відсутні у бухгалтерській документації позивача та нібито не підписувалися директором підприємства позивача, а відтак, на думку позивача відповідач володіє грошовими коштами без законної на те підстави. Виведення грошових коштів зі свого рахунку позивач пов`язував безпосередньо із фактами нібито вчинення шахрайських дій третіми особами, зокрема, одним із учасників ТОВ «Агроінвест Холдинг».

Таким чином, підставами подання позову ТОВ «Агрохолдинг Восток» було визначено застосування наслідків недійсності правочинів шляхом повернення отриманого за такими правочинами та розмір позовних вимог становив 21409032,32 грн.

В наступному, ухвалою Господарського суду Харківської області від 22.10.2021 року було прийнято до розгляду заяви позивача (вх. № 24336 від 18 жовтня 2021 року та вх. № 24699 від 21 жовтня 2021 року) та вирішено подальший розгляд справи здійснювати в рамках наступного предмету позову - стягнення з ТОВ «Агроінвест Холдинг» безпідставно набутих грошових коштів у розмірі 21 409 032,32 грн

Тобто, після 22.10.2021 року позивач вже визначав грошові кошти як безпідставно набуті, але розмір таких коштів становив 21409032,32 грн. Такий розмір позовних вимог включав кошти, сплачені позивачем за кредитним договором № AL2018-00827 від 14 березня 2018 року, однак позивач вважав, що такі кошти також має повернути відповідач

В свою чергу відповідач з самого початку у відзиві на позовну заяву надав відповідні документи на підтвердження наявності підстав списання грошових коштів з рахунку Позивача за кредитним договором (як поручителя).

Таким чином, позивач, вчиняючи дії щодо стягнення грошових коштів з відповідача, на які наразі нараховує 3% річних та інфляційні, визначав різні підстави позовних вимог і просив з самого початку, в тому числі у своїй претензії, повернути значно більшу суму грошових коштів, аніж та, що в результаті була стягнута на користь Позивача в межах справи №922/3289/21.

Суд також враховує, що розгляд справи №922/3289/21 здійснювався протягом більше ніж 3 років, протягом яких суди різних інстанцій мали різний погляд на спірну ситуацію, в т.ч. щодо характеру спірних правовідносин.

Зокрема, при первісному розгляді справи Рішенням Господарського суду Харківської області від 22.11.2021 у справі № 922/3289/21, залишеним без змін Постановою Східного апеляційного господарського суду від 18.10.2022 позов задоволено частково, стягнуто з ТОВ "Агрохолдинг Восток" на користь ТОВ "Агроінвест холдинг" грошові кошти у сумі 16 250 000 грн та 243 750 грн судових витрат.

Вказане рішення мотивоване тим, що між ТОВ "Агрохолдинг Восток" і ТОВ "Агроінвест холдинг" були відсутні договірні правовідносини з поворотної фінансової допомоги (позики), отже ТОВ "Агроінвест холдинг" безпідставно набув за рахунок ТОВ "Агрохолдинг Восток" грошові кошти у розмірі 16 250 000 грн, які в силу статті 1212 Цивільного кодексу України підлягають поверненню.

Однак, постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.03.2023 постанову Східного апеляційного господарського суду від 18.10.2022, рішення Господарського суду Харківської області від 22.11.2021 скасовано; справу № 922/3289/21 в скасованій частині передано на новий розгляд до Господарського суду Харківської області.

В даній постанові Верховний суд зазначив, що «…судами попередніх інстанцій не вказано в оскаржуваних рішеннях про те, чи є вищезгадане перерахування коштів позивачем і відповідачем виконанням певних домовленостей (договорів) обома сторонами та не зазначено про те, чи можна за таких умов стверджувати про відсутність договірних відносин між позивачем та відповідачем (кваліфікувати договори, на які міститься вказівка в платіжних дорученнях, як неукладені)».

За результатами нового розгляду, рішенням Господарського суду Харківської області від 02.08.2023, у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Відмовляючи в задоволенні позову, місцевий господарський суд дійшов висновку, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами ті обставини, на які він посилається в обґрунтування своїх позовних вимог, зокрема обставини того, що перерахування грошових коштів на користь відповідача здійснювалося не позивачем та його посадовими особами, а іншими особами. При цьому, суд першої інстанції дійшов до висновків про те, що між позивачем та відповідачем у спірний період склалися сталі господарські взаємовідносини, такі взаємовідносини мали постійний характер протягом 2018-2020 років, та включали неодноразове, в тому числі взаємне, перерахування грошових коштів в якості фінансової допомоги та повернення фінансової допомоги, в тому числі у спірний період. При цьому, суд прийняв до уваги доводи відповідача про те, що кількість сформованих платіжних доручень за спірними перерахуваннями грошових коштів протягом тривалого періоду часу із зазначенням реквізитів договорів свідчить про цілеспрямоване, таке, що не могло бути помилкою, перерахування таких грошових коштів самим позивачем, яке він сам ідентифікував як таке, що має відповідні правові підстави договори, оскільки матеріалами справи та самим позивачем підтверджується факт здійснення ТОВ Агрохолдинг Восток двадцяти платежів, в яких чітко зазначено реквізити семи різних договорів фінансової допомоги, протягом тривалого часу (перший платіж 22.10.2019 року, останній 31.08.2020 року). З огляду на викладене, місцевий господарський суд дійшов висновку, що перерахування грошових коштів у розмірі 16257000,00 грн на користь відповідача здійснювалося за волею позивача, за відсутності помилки, обману, випадковості та за наявності для цього правових підстав, у зв`язку із чим відсутні правові підстави вважати, що вищевказані грошові кошти є безпідставно набутим майном.

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 19.12.2023 рішення Господарського суду Харківської області від 02.08.2023 у справі № 922/3289/21 скасовано та прийнято нове рішення, яким позовні вимоги ТОВ "Агрохолдинг Восток" до ТОВ "Агроінвест Холдинг" задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроінвест Холдинг" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохолдинг Восток" грошові кошти у сумі 16250000,00 грн., судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 243750,00 грн, судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 365625,00 грн.

Зазначена постанова мотивована з посиланням на те, що перерахування грошових коштів позивачем (із призначенням платежу - фінансова допомога на зворотній основі із зазначенням відповідного номеру та дати договору), їх отримання відповідачем та подальше повернення частини грошових коштів відповідачем на користь позивача (із призначенням платежу повернення фінансової допомоги на зворотній основі із зазначенням відповідного номеру та дати договору) свідчить про факт укладання між сторонами договорів фінансової допомоги №12/08-фп від 12 серпня 2020 року, №0503-ФП від 05 березня 2020 року, №05/12-фп від 05 грудня 2019 року, №05/12/1-фп від 05 грудня 2018 року, №09/12-фп від 09 грудня 2019 року, №17/12-фп від 17 грудня 2019 року, №22/10-фп від 22 жовтня 2019 року; залишок неповернутої Товариством з обмеженою відповідальністю Агроінвест Холдинг фінансової допомоги складає 16250000 грн., і оскільки відповідач не надав суду доказів наявності правових підстав для їх повернення, ці кошти підлягають стягненню.

Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.02.2024 постанову Східного апеляційного господарського суду від 19.12.2023 у справі № 922/3289/21 залишено без змін.

В мотивувальній частині постанови Верховний Суд вказав про помилковість висновків суду апеляційної інстанції стосовно існування договірних відносин в рамках яких позивач передавав відповідачу грошові кошти, оскільки в процесі розгляду справи сторонами не були надані копії та/або оригінали договорів фінансової допомоги № 12/08-фп від 12 серпня 2020 року, № 0503-ФП від 05 березня 2020 року, № 05/12-фп від 05 грудня 2019 року, № 05/12/1-фп від 05 грудня 2018 року, № 09/12-фп від 09 грудня 2019 року, № 17/12-фп від 17 грудня 2019 року, № 22/10-фп від 22 жовтня 2019 року.

В даних постановах суди апеляційної та касаційної інстанцій так і не встановили укладеність чи неукладеність договорів фінансової допомоги та факти того, чи існували такі договори на момент перерахування грошових коштів; задоволення ж позовних вимог про стягнення коштів за статтею 1212 ЦК України пов`язано суто з тим, що відповідач під час розгляду справи не зміг надати копії таких договорів. Так, у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.02.2024 по справі №922/3289/21, що є остаточною у цій справі, не міститься жодного висновку про те, що грошові кошти є безпідставно отриманими ще з моменту їх перерахування позивачем на користь відповідача і що договори про надання фінансової допомоги ніколи не існували та ніколи не укладалися між сторонами. Верховний Суд лише вказав те, що «…з урахуванням наведеного, а також зважаючи на те, що позивач, як на підставу своїх позовних вимог, посилається на відсутність договірних відносин між сторонам цього спору, а відповідач хоча і визнає факт існування договірних відносин, проте не надає примірника договору/ договорів на вимогу суду та допускає суперечливу поведінку, відтак, твердження суду другої інстанції про наявність договірних відносин між сторонами цього спору не підтверджено доказами та базується на припущеннях…. Тож, ТОВ "Агроінвест Холдинг" не обґрунтовано жодним чином на якій правовій підставі останнє дотепер використовує отримані від ТОВ "Агрохолдинг Восток" грошові кошти в сумі 16 250 000 грн та не повертає їх позивачу. Оскільки, відповідач не підтвердив наявність у нього права користування вищевказаними грошовими коштами, а також зважаючи на відсутність доказів, що свідчать про наявність договірних відносин між сторонами цього спору, ТОВ "Агроінвест Холдинг" зобов`язано повернути ТОВ "Агрохолдинг Восток" грошові кошти сумі 16 250 000 грн, на підставі положень частини першої статті 1212 ЦК України».

З викладеного вбачається, що суд касаційної інстанції взагалі не встановлював факт безпідставності отримання коштів позивачем з дати їх отримання, а встановив саме відсутність підстав для подальшого користування грошовими коштами, відсутність підстав, на яких дотепер (тобто станом на момент розгляду справи) відповідач користується грошовими коштами.

Разом з тим, в процесі розгляду даної справи відповідач заявляє про наявність обставин, які не дозволяли (перешкоджали) йому виконати обов`язок з повернення коштів на користь позивача, в тому числі через те, що враховуючи особливості правовідносин сторін і розгляду справи № 922/3289/21, такий обов`язок не був встановлений та не міг виконуватися до остаточного вирішення спору по справі №922/3289/21, а окремими рішеннями по справі №922/3289/21 обов`язок повернути кошти взагалі виключався.

З цього приводу суд зазначає, що відповідно до пункту 6 частини першої статті 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства, зокрема, є справедливість, добросовісність та розумність.

В пункті 7.33 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 квітня 2023 року у справі № 911/1278/20 зокрема зазначено, що тлумачення законодавства судам слід здійснювати системно, враховувати правову природу спірних відносин, загальну спрямованість законодавства та права України в цілому, а результат тлумачення законодавства має бути розумним та справедливим (пункт шостий статті 3 ЦК України). Національне законодавство має тлумачитися таким чином, щоб результат тлумачення відповідав принципам справедливості, розумності та узгоджувався з положеннями Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Системний аналіз положень норм 1212, 1214 ЦК України у взаємозв`язку з приписами статей 3, 509 цього Кодексу свідчить, що визначення моменту виникнення в особи (боржника) обов`язку з повернення потерпілому безпідставно набутого нею майна, з урахуванням справедливості, розумності та неприпустимості безпідставного збагачення однієї особи за рахунок іншої, передбачає необхідним урахування моменту, коли особа дізналася або могла дізнатися про володіння чужим майном без достатньої правової підстави.

Особа не може вважатися такою, що має обов`язок повернути безпідставно набуте майно (зокрема, грошові кошти), до того часу, доки вона, діючи відповідно до вимог ділового обороту, з належним рівнем розумності й обачливості, не дізналася або не могла дізнатися про сам факт свого безпідставного збагачення.

Частиною п`ятою статті 12 ЦК України встановлено презумпцію добросовісності та розумності особи при здійсненні нею своїх цивільних прав та закріплено обов`язок учасників цивільного обороту дотримуватися принципів добросовісності та розумності у здійсненні своїх цивільних прав. Ця презумпція діє, поки інше не буде встановлено рішенням суду. Добросовісне здійснення особою свого цивільного права передбачає реалізацію правомочностей відповідного права з урахуванням інтересів інших учасників відносин, публічних інтересів держави тощо. Добросовісність здійснення цивільного права завжди проявляється в поведінці особи - носія такого права, яка, знаючи (повинна була знати), що здійснення нею прав або виконання обов`язків може призвести до негативних наслідків, не вжила доступних їй заходів для їх усунення. В іншому випадку така особа має вважатися недобросовісною з настанням для неї тих чи інших правових наслідків.

Принцип добросовісності - це загальноправовий принцип, який передбачає необхідність сумлінної та чесної поведінки суб`єктів при виконанні своїх юридичних обов`язків і здійсненні своїх суб`єктивних прав. У суб`єктивному значенні добросовісність розглядається як усвідомлення суб`єктом власної сумлінності та чесності при здійсненні ним прав і виконанні обов`язків.

Тобто добросовісність набувача майна презюмується та має враховуватися під час з`ясування моменту виникнення в нього обов`язку з повернення безпідставно набутого майна потерпілій особі. Проте наведена презумпція є спростовною. Обов`язок з її спростування покладається на особу (в цьому разі - потерпілу особу у кондикційному зобов`язанні), яка заперечує (ставить під сумнів) добросовісність поведінки набувача майна, зокрема момент його обізнаності про безпідставність набуття майна.

Тому під час визначення моменту обізнаності набувача майна про безпідставність його володіння майном необхідно брати до уваги добросовісність поведінки набувача майна (суб`єктивну складову такої поведінки) та зважати не лише на момент, коли він дізнався про безпідставне набуття ним майна, а й на момент, коли він міг дізнатися про відсутність правових підстав для набуття ним майна, оскільки конструкція "особа дізналася або могла дізнатися про своє володіння чужим майном без достатньої правової підстави" зобов`язує набувача майна діяти розсудливо, обачно, вживаючи заходів для з`ясування підстав володіння ним таким майном.

Отже, у кондикційних правовідносинах момент виникнення в особи (набувача майна) обов`язку з повернення потерпілому безпідставно набутого майна визначається як у випадку відсутності підстав набуття, збереження чужого майна, так і у разі набуття майна за наявності правової підстави, яка згодом відпала, виходячи з аналізу та оцінки обставин, на яких особа набула, зберегла чуже майно (обставин відпадіння правової підстави набуття майна), тобто з моменту, коли особа дізналась або могла дізнатись про безпідставність отримання майна.

Проте момент виникнення в особи (набувача майна) обов`язку з повернення потерпілому безпідставно набутого майна та його виконання нею не є тотожним моменту, з якого зобов`язання особи з повернення цього майна вважається простроченим (моменту прострочення кондикційного зобов`язання), оскільки на відміну від останнього, виникнення в особи обов`язку з повернення безпідставно набутого майна та його виконання цією особою за своє суттю є періодом у часі, з якого особа стає обізнаною про безпідставність набуття (збереження) нею майна потерпілої особи та про наявність обов`язку з повернення майна цій особі, який має виконуватися з урахування характеру підстав (юридичних фактів), за яких було безпідставно набуте нею майно.

Тому для визначення прострочення виконання боржником кондикційного зобов`язання, необхідно враховувати сукупність таких юридичних складових (передумов):

1) конкретних підстав (юридичних фактів), за яких виникло зобов`язання (для кваліфікації зобов`язання як кондикційного),

2) моменту обізнаності набувача майна про безпідставність набуття, збереження майна (для з`ясування питання моменту виникнення в особи (набувача майна) обов`язку з повернення безпідставно набутого, збереженого ним майна),

3) періоду часу протягом якого особа (набувач майна) з моменту свої обізнаності про безпідставність набуття, збереження нею цього майна має повернути майно потерпілій особі, який визначається з урахування характеру підстав (юридичних фактів), за яких було безпідставно набуте нею майно.

З урахуванням наведеного у правовідносинах з повернення безпідставно набутих (збережених) коштів, які попередньо перераховані за договором, початком моменту прострочення набувачем виконання зобов`язання з повернення таких коштів потерпілій особі є момент у часі, коли особа - набувач майна дізналася або могла дізнатися про безпідставність набуття (збереження) нею цих коштів.

Такий момент зазвичай може бути пов`язаний з набранням законної сили судовим рішенням, у якому суд установив факт безпідставності набуття (збереження) особою в межах виконання договірних правовідносин майна, належного потерпілій особі. Судове рішення у цьому випадку дозволяє кваліфікувати зобов`язання як кондикційне, адже для виникнення зобов`язань з повернення безпідставно набутого майна необхідно, щоб майно було набуте або збережене безпідставно, до якого відноситься набуття (збереження), що не ґрунтується на законі, іншому правовому акті або правочині, а також набуття (збереження) майна особою за наявності правової підстави, яка згодом відпала. Відпадіння правової підстави полягає у зникненні обставин, на яких засновувалась юридична обґрунтованість набуття (збереження) майна. Тобто судове рішення надає можливість внести ясність, визначеність у правовідносини сторін, констатувати про безпідставність набуття (отримання) грошових коштів особою та підтверджує відсутність юридичних підстав для їх збереження надалі такою особою, а тому з моменту набрання ним законної сили особа в конкретному випадку достеменно може вважатися обізнаною про своє володіння чужим майном без достатньої правової підстави і обов`язок повернути майно іншій особі.

До цього моменту перерахування потерпілою особою на виконання умов укладеного між сторонами договору (в рахунок виконання договірних зобов`язань) грошових коштів у розумінні статті 1212 ЦК України не може вважатися безпідставним набуття (збереженням) особою коштів за відсутності правової підстави, оскільки перерахування коштів у межах виконання зобов`язань за договором відповідає принципу conventio facit (vincit) legem (угода створює право), адже договір зобов`язує сторони виконувати те, про що вони домовилися.

Отже, на погляд суду, у правовідносинах з повернення безпідставно набутих (збережених) коштів, перерахованих у межах виконання стороною договірного зобов`язання, виникнення прострочення виконання зобов`язання з повернення безпідставно набутого (збереженого) майна та відповідно можливість нарахування інфляційних втрат і 3 % річних за прострочення виконання боржником грошового зобов`язання може бути пов`язана з набранням законної сили судовим рішенням, яким установлено факт безпідставності отримання майна, оскільки саме з цього моменту боржник у зобов`язанні стає достеменно поінформованим про наявність свого зобов`язання по відношенню до кредитора щодо повернення безпідставно отриманого майна (близької за змістом позиції дотримується Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду у постановах від 14 липня 2021 року у справі № 161/2823/19, від 08 вересня 2021 року у справі № 201/6498/20.

Подібний підхід до визначення моменту прострочення виконання зобов`язання з повернення безпідставно набутого (збереженого) майна враховує правову природу закріплених у частині другій статті 625 ЦК України інфляційних втрат і 3 % річних та забезпечує захист порушеного права кредитора (потерпілої особи) внаслідок порушення боржником (набувачем коштів) грошового зобов`язання з повернення ним безпідставно набутих (збережених) коштів.

Натомість визначення початку періоду прострочення з моменту перерахування (передачі) особою коштів у рахунок виконання договірного зобов`язання на практиці може зумовлювати зловживання зі сторони кредитора у вигляді штучного збільшення періоду нарахування 3 % річних та інфляційних втрат шляхом відтермінування стягнення їх з боржника, тоді як зазначені нарахування не можуть слугувати засобом збагачення, оскільки не є санкцією, а за своє природою є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання (близька за змістом правова позиція викладена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц, від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18, окремій думці суддів судді Великої Палати Верховного Суду Великої Палати Верховного Суду Банаська О. О., Желєзного І. В., Мазура М. В., Мартєва С. Ю., Шевцової Н. В. при прийнятті Постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.02.2024 по справі № 910/3831/22).

Відтак на погляд суду, в даному разі слід враховувати висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 07.02.2024 року по справі № 910/3831/22, саме в контексті вищевикладеного, тобто що обставини які існували в межах справи № 910/3831/22 та обставини, які існують в межах даної справи, не є тотожними, що в свою чергу впливає на їх різну парову кваліфікацію; що при вирішенні питання про порядок застосування до спірних правовідносин положень ст. ст. 625, 1212 ЦК України суд має виходити з конкретних обставин які виникли в межах даної справи; що момент сплати суми боргу з урахуванням індексу інфляції та трьох процентів річних може пов`язуватися з моментом, коли підстава для отримання майна відпала. В даному випадку, таким моментом є винесення постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.02.2024 по справі №922/3289/21 з урахуванням висновків, викладених в Постанові Східного апеляційного господарського суду від 19.12.2023 у справі № 922/3289/21 (оскільки зазначена є такою, що набрала законної сили та була залишена без змін постановою Верховного Суду).

Згідно зі ст. 284 ГПК України, постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Таким чином, з винесенням Постанови Східного апеляційного господарського суду від 19.12.2023 у справі № 922/3289/21, яка набрала законної сили, відповідач мав виконати цю постанову негайно, тобто в день її винесення. Відповідно, у випадку несплати грошових коштів згідно з постановою, на наступний календарний день після винесення постанови відповідач вважається таким, що прострочив виконання своїх зобов`язань.

В даному випадку, оскільки матеріали справи не містять, та відповідачем суду не надано будь-яких доказів виконання вказаної постанови, зазначене надає позивачу право на нарахування інфляційних та 3% річних за весь час прострочення.

Позивачем заявлено до стягнення інфляційні та річні за період по 09.06.2024.

Згідно з ч. 1 ст. 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

В контексті викладеного, здійснивши відповідний розрахунок, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення заявленого позову в частині стягнення з відповідача на користь позивача 230474,12 грн. річних та 327528,19 грн. інфляційних за період прострочення з 20.12.2023 по 09.06.2024

В задоволенні ж іншої частини позову слід відмовити з зазначених вище підстав та мотивів.

При цьому безпідставними суд вважає посилання відповідача на те, що позивач нібито не має право на нарахування інфляційних та 3% річних з 15.04.2024 оскільки ухвалою Господарського суду Харківської області від 15.04.2024 відповідачу надано відстрочено виконання судового рішення від 19.12.2023 по справі № 922/3289/21 про стягнення з ТОВ Агроінвест Холдинг на користь ТОВ Агрохолдинг Восток грошових коштів у сумі 16250000,00 грн у ВП №74487723 до 30.09.2024.

З цього приводу суд зазначає, що чинне законодавство не пов`язує припинення зобов`язання з наявністю судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов`язань боржника та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу сум. Відстрочення виконання рішення спрямоване на забезпечення повного виконання рішення суду та є допоміжним процесуальним актом реагування суду на перешкоди, які унеможливлюють або ускладнюють виконання його рішення (відповідний висновок міститься у постанові Великої Палати від 4 червня 2019 року у справі № 916/190/18)

Водночас розстрочення або відстрочення виконання судового рішення не є правоперетворюючим судовим рішенням. Саме відстрочення чи розстрочення впливає лише на порядок примусового виконання рішення, а природа заборгованості за відповідним договором є незмінною.

Таким чином, розстрочення або відстрочення виконання судового рішення не змінює цивільного або господарського зобов`язання, у тому числі в частині строків його виконання. Натомість таке розстрочення або відстрочення унеможливлює примусове виконання судового рішення до спливу строків, визначених судом.

З урахуванням вимог ст. 123, 126, 129 ГПК України, з відповідача на користь позивача також підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору в сумі 8370,03 грн.

В зв`язку з поданням представниками сторін клопотання про розподіл понесених ними витрат на професійну правничу допомогу на підставі доказів поданих протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду (п. 8 ч. 5 ст. 129 ГПК України),суд не при винесенні даного рішення не здійснює розподіл таких витрат.

Згідно з ст. 26 Закону України Про правовий режим воєнного стану скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства в умовах воєнного стану забороняється.

При цьому, згідно Рекомендацій прийнятих Радою суддів України щодо роботи судів в умовах воєнного стану, при визначенні умов роботи суду у воєнний час, рекомендовано керуватися реальною поточною обстановкою, що склалася в регіоні. У випадку загрози життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів суду, працівників апарату суду, суддів оперативно приймати рішення про тимчасове зупинення здійснення судочинства певним судом до усунення обставин, які зумовили припинення розгляду справ.

У зв`язку із введенням в Україні воєнного стану, враховуючи поточну загострену обстановку, введення особливого режиму роботи, складну ситуацію в м. Харкові пов`язаною з його обстрілами військами РФ, введенням в зв`язку з цим особливого режиму роботи Господарського суду Харківської області, суд при виготовленні повного тексту рішення був вимушений вийти за межі строку, встановленого статтею 233 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-80, 123, 126, 129, 232-233, 237-238, 240-241 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроінвест холдинг" (адреса: 63254, Харківська обл., Нововодолазький р.-н, с. Старовірівка, вул. Вишнева, буд. 95; код ЄДРПОУ 39365736) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохолдинг Восток" (адреса: 63011, Харківська обл., Валківський р.-н, смт. Старий Мерчик, вул. Театральна, буд. 8-Б; код ЄДРПОУ 40155319):

230474,12 грн. - річних;

327528,19 грн. - інфляційних;

8370,03 грн. - витрат по сплаті судового збору.

В іншій частині позову відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано в строки та в порядку визначеному ст. 256, 257 ГПК України з урахуванням п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.

Повне рішення складено "07" жовтня 2024 р.

СуддяО.І. Байбак