Постанова

від 03.10.2024 по справі 201/13215/19

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

03 жовтня 2024 року

м. Київ

справа № 201/13215/19

провадження № 61-10841св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Крата В. І. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Краснощокова Є. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Дніпропетровська обласна організація Українського товариства охорони природи,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка підписана представником ОСОБА_2 , на ухвалу Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 15 травня 2024 року в складі суддіФедоріщева С. С., та постанову Дніпровського апеляційного суду від 02 липня 2024 рокув складі колегії суддів: Єлізаренко І. А., Красвітної Т. П., Свистунової О. В.,

Історія справи

Короткий зміст позову

У листопаді 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Дніпропетровської обласної організації Українського товариства охорони природи (далі - ДОО УКРТОП) про визнання рішення недійсним.

Позов мотивований тим, що ОСОБА_1 з 2006 року є членом Дніпропетровської обласної організації Українського товариства охорони природи, а з 2011 року є членом обласної ради цієї організації.

Рішенням обласної ради ДОО УКРТОП від 26 березня 2009 року відроджено Дніпропетровську міську організацію товариства охорони природи, згідно зі Статутом якої члени вказаної організації є членами ДОО УКРТОП.

Рішенням обласної ради ДОО УКРТОП від 04 березня 2010 року затверджено положення про порядок виборів делегатів конференції. Згідно з цим положенням встановлено квоти для обрання делегатів конференції ДОО УКРТОП - 50 делегатів від Дніпропетровської міської організації товариства охорони природи, по 2 делегати від інших місцевих осередків товариства та додатково по 1 делегату на кожну повну тисячу індивідуальних членів в такому осередку.

За зверненням Дніпропетровської міської організації товариства охорони природи, її відокремлених підрозділів та районних організацій обласною радою ДОО УКРТОП було скликано позачергову ХІІ конференцію товариства на 27 лютого 2016 року. У лютому 2016 року відбулися засідання районних та міських організацій, на яких обрали делегатів на обласну конференцію (по 2 делегати від кожної організації, а разом - 20 делегатів).

27 лютого 2016 року відбулась ХІ звітно-виборча конференція ДОО УКРТОП, на якій обрано 50 делегатів на обласну конференцію від імені міської організації.

27 лютого 2016 року проведено ХІІ позачергову конференцію ДОО УКРТОП. Усього в ХІІ позачерговій конференції ДОО УКРТОП брали участь 56 із 70 делегатів.

Рішенням ХІІ позачергової конференції ДОО УКРТОП від 27 лютого 2016 року достроково припинено повноваження обласної ради товариства та її президії, обрано новий склад ради та виконувача обов`язків керівника організації - ОСОБА_1

17 березня 2016 року відбулося засідання попереднього складу обласної ради ДОО УКРТОП, оформлене протоколом, який має дві редакції. На засіданні було прийнято рішення про виключення ОСОБА_1 зі складу товариства, про переобрання заступника голови ДОО УКРТОП та про скликання 15 квітня 2016 року ХІІ звітно-виборчих зборів уповноважених вказаної організації (перша редакція протоколу) чи про скликання 24 червня 2016 року ХІІ звітно-виборчої конференції цієї організації (друга редакція протоколу). 28 листопада 2016 року була проведена ХІІІ позачергова конференція ДОО УКРТОП.

Позивач вказував, що громадська організація УКРТОП в особі своїх органів не мала жодних повноважень самостійно скликати позачергові конференції ДОО УКРТОП. Жодним повноважним органом ДОО УКРТОП рішення про скликання оскарженої ХІІІ позачергова конференція ДОО УКРТОП від 28 листопада 2016 року не приймалося, а тому всі ухвалені протягом вказаного заходу рішення мають бути визнані недійсними. Вказаними діями відповідача внаслідок проведення ХІІІ позачергової конференції ДОО УКРТОП, він був позбавлений свого права на участь в управлінні організацією та протиправно усунутий від керівництва цією організацією.

ОСОБА_1 просив:

визнати недійсним рішення ХІІІ позачергової конференції ДОО УКРТОП від 28 листопада 2016 року.

Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 05 березня 2020 року:

зупинено провадження у цивільній справі № 201/13215/19 за позовом ОСОБА_1 до Дніпропетровської обласної організації Українського товариства охорони природи про визнання рішення недійсним до набрання законної сили рішенням у справі № 201/1077/17 за позовом ОСОБА_3 до Дніпропетровської обласної організації Українського товариства охорони природи, третя особа без самостійних вимог - ОСОБА_1 , Головне територіальне управління юстиції у Дніпропетровській області про визнання нелегітимними та незаконними засідань від 22 січня 2016 року та 06 лютого 2016 року, визнання недійсними та скасування рішень від 22 січня 2016 року та 06 лютого 2016 року, визнання нелегітимною та незаконною ХІІ позачергової конференції від 27 лютого 2016 року, про визнання недійсними та скасування рішень ХІІ позачергової конференції від 27 лютого 2016 року та за позовом третьої особи ОСОБА_1 до Дніпропетровської обласної організації Українського товариства охорони природи, третя особа - ОСОБА_3 про визнання недійсними рішень.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 08 лютого 2021 року поновлено провадження у цій справі.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 11 травня 2021 року:

зупинено провадження у цивільній справі №201/13215/19 за позовом ОСОБА_1 до Дніпропетровської обласної організації Українського товариства охорони природи про визнання рішення недійсним до набрання законної сили рішенням у справі № 201/1077/17 за позовом ОСОБА_3 до Дніпропетровської обласної організації Українського товариства охорони природи, третя особа без самостійних вимог - ОСОБА_1 , Головне територіальне управління юстиції у Дніпропетровській області про визнання нелегітимними та незаконними засідань від 22 січня 2016 року та 06 лютого 2016 року, визнання недійсними та скасування рішень від 22 січня 2016 року та 06 лютого 2016 року, визнання нелегітимною та незаконною ХІІ позачергової конференції від 27 лютого 2016 року, про визнання недійсними та скасування рішень ХІІ позачергової конференції від 27 лютого 2016 року та за позовом третьої особи ОСОБА_1 до Дніпропетровської обласної організації Українського товариства охорони природи, третя особа - ОСОБА_3 про визнання недійсними рішень.

08 листопада 2023 року Верховним Судом у цивільній справі № 201/1077/17 ухвалено рішення.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 14 лютого 2024 року провадження у цій справі поновлено.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 15 травня 2024 року:

провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Дніпропетровської обласної організації Українського товариства охорони природи про визнання рішення недійсним закрито.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що:

критеріями розмежування розгляду справ у порядку цивільного чи господарського судочинства є як суб`єктний склад сторін спору, так і характер спірних правовідносин. При цьому в постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 серпня 2019 року у справі № 646/6644/17 зроблено висновок про те, що при вирішенні питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду подібних справ визначальним є характер правовідносин, з яких виник спір. Суб`єктний склад спірних правовідносин є формальним критерієм, який має бути оцінений належним судом.

в даному випадку, згідно з пунктом 1 статуту ДОО УКРТОП є благодійною, добровільною організацією, що має на меті розробку програм та проведення комплексу заходів по збереженню та відтворенню сприятливого для життя оточуючого природного середовища, збереженню здоров`я мешканців Дніпропетровщини та ін. Згідно з пунктом 4 статуту ДОО УКРТОП має відокремлене майно і самостійний баланс, користується правами юридичної особи, має печатку і штамп зі своїм найменуванням, рахунок у банку. ДОО УКРТОП функціонує на засадах добровільності, рівності прав його членів, самоуправління, гласності, законності і є незалежною, самодіяльною громадською організацією. Підпунктами «а» і «б» пункту 10 Статуту передбачено право членів Товариства брати участь з правом ухвального голосу у зборах членів товариства, вносити до будь-якої організації Товариства пропозиції, що сприяють поліпшенню охорони природи, а також діяльності Товариства; обирати і бути обраним до керівних та контрольних органів Товариства;

у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 січня 2021 року у справі № 127/21764/17 (провадження № 14-115цс20) зроблено правовий висновок про те, що спір пов`язаний з реалізацією загальними зборами членів громадської організації права на управління юридичною особою у вигляді формування органу управління, підставою для прийняття рішення про усунення голови громадської організації від виконання обов`язків стали положення Статуту товариства, тому такий спір слід розглядати за правилами господарського судочинства.

статут є основним документом, що регулює діяльність ДОО УКРТОП. У ньому визначаються порядок вступу до товариства і виходу з нього, права та обов`язки членів товариства, його органи управління, контролю та їх компетенція, порядок утворення майна товариства, умови реорганізації або припинення діяльності товариства та інші положення, що не суперечать законодавчим актам України. Виникнення спірних правовідносин у цій справі згідно позовних вимог ОСОБА_1 ґрунтуються на незгоді з рішенням засідання обласної ради ДОО УКРТОП від 17 березня 2016 року, рішенням ХІІ звітно-виборчих зборів уповноважених від 15 квітня 2016 року та рішенням ХІІ звітно-виборчої конференції від 24 червня 2016 року, одним з яких, є рішення від 17 березня 2016 року, яким останнього було виключено з членів ДОО УКРТОП, та стосується захисту права на управління громадською організацією, здійснення повноважень органу управління ДОО УКРТОП. Фактично, з цього позову випливає наявність спору щодо порядку скликання, проведення позачергових конференцій (засідань обласної ради ДОО УКРТОП) та правомочності рішень, прийнятих за результатами їх проведення);

тому суд зробив висновок про те, що у цьому випадку, між юридичною особою та її учасниками (членами) виник спір, пов`язаний з діяльністю та управлінням цією юридичною особою. До схожого висновку дійшла Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у постанові від 05 жовтня 2022 року в справі № 201/1077/17, яку залишено в силі постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 листопада 2023 року. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 02 липня 2024 року

апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Зайцевої О. О. залишено без задоволення;

ухвалу Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 15 травня 2024 року про закриття провадження у справі залишено без змін

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що:

у статті 19 ЦПК України визначено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами. Отже, в порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства. Разом із тим, стаття 20 ГПК України визначає коло справ, які підлягають розгляду в господарському суді, до якого віднесено справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів;

основним документом, що регулює діяльність Дніпропетровської обласної організації Українського товариства охорони природи є Статут. У ньому визначаються порядок вступу до товариства і виходу з нього, права та обов`язки членів товариства, його органи управління, контролю та їх компетенція, порядок утворення майна товариства, умови реорганізації або припинення діяльності товариства та інші положення, що не суперечать законодавчим актам України. За пунктом 1 Статуту Дніпропетровська обласна організація Українського товариства охорони природи є благодійною, добровільною організацією, що має на меті розробку програм та проведення комплексу заходів по збереженню та відтворенню сприятливого для життя оточуючого природного середовища, збереженню здоров`я мешканців Дніпропетровщини та ін. Згідно з пунктом 4 Статуту Дніпропетровська обласна організація Українського товариства охорони природи має відокремлене майно і самостійний баланс, користується правами юридичної особи, має печатку і штамп зі своїм найменуванням, рахунок у банку. Дніпропетровська обласна організація Українського товариства охорони природи функціонує на засадах добровільності, рівності прав його членів, самоуправління, гласності, законності і є незалежною, самодіяльною громадською організацією. Підпунктами «а» і «б» пункту 10 Статуту передбачено право членів товариства брати участь з правом ухвального голосу у зборах членів товариства, вносити до будь-якої організації Товариства пропозиції, що сприяють поліпшенню охорони природи, а також діяльності Товариства; обирати і бути обраним до керівних та контрольних органів Товариства;

члени Дніпропетровської обласної організації Українського товариства охорони природи, яка є господарською організацією, беруть участь в управлінні ним та здійснюють інші правомочності, встановлені законом і статутними документами товариства;

звернувшись до суду із цим позовом, позивач ОСОБА_1 послався на порушення своїх прав як члена Дніпропетровської обласної організації Українського товариства охорони природи, тобто спір у цій справі виник між юридичною особою та її учасником (членом), що пов`язаний із діяльністю та управлінням цією юридичною особою.

зокрема, у справі, яка переглядається, підставою для звернення з позовом було недотримання вимог законодавства та установчих документів щодо порядку скликання, проведення позачергових конференцій (засідань обласної ради Дніпропетровської обласної організації Українського товариства охорони природи) та правомочності рішень, прийнятих за результатами їх проведення, а тому спір за своєю правовою природою та правовими наслідками належить до корпоративних спорів і, відповідно, має розглядатися в порядку господарського судочинства.

такий висновок узгоджується з висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 12 січня 2021 року у справі № 127/21764/17 (провадження № 14-115цс20), та висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 24 березня 2021 року у справі № 157/3194/17-ц (провадження № 61-14317св19), від 26 січня 2022 року у справі № 522/7372/20 (провадження № 61-9516св21), від 19 квітня 2023 року у справі № 509/4824/16-ц (провадження № 61-19414св20), від 08 листопада 2023 року у справі №201/1077/17 (провадження №61-12851св22).

за таких обставин, враховуючи вищевикладене суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що спір між сторонами у цій справі є корпоративним, оскільки спір між членом (учасником) юридичної особи та цією ж юридичною особою, пов`язаний з діяльністю та управлінням останньої, є корпоративним, тому відповідно до статті 20 ГПК України підлягає розгляду господарським судом;

Аргументи учасників справи

25 липня 2024 року ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку подав касаційну скаргу, яка підписана представником ОСОБА_2 , на ухвалу Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 15 травня 2024 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 02 липня 2024 року, в якій просив:

скасувати оскаржені судові рішення;

направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Касаційна скарга мотивована тим, що:

закриваючи провадження у цивільній справі та залишаючи без змін цю ухвалу суди першої та апеляційної інстанції посилались на практику Верховного Суду, зокрема, висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 12 січня 2021 року у справі № 127/21764/17 (провадження № 14-115цс20), та висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 24 березня 2021 року у справі № 157/3194/17-ц (провадження № 61-14317св19), від 26 січня 2022 року у справі № 522/7372/20 (провадження № 61-9516св21), від 19 квітня 2023 року у справі № 509/4824/16-ц (провадження № 61-19414св20), від 08 листопада 2023 року у справі №201/1077/17 (провадження №61-12851св22);

є підстави для відступу від вказаних правових позицій, у зв`язку з тим, що 01 січня 2023 року набрала чинності нова редакція Закону України «Про акціонерні товариства», якою було внесено зміни до ряду законодавчих актів України. Зокрема, ЦК України було доповнено статтею 96-1 «Права учасників (засновників, акціонерів, пайовиків) юридичних осіб (корпоративні права)», згідно якої права учасників юридичних осіб (корпоративні права) - це сукупність правомочностей, що належать особі як учаснику (засновнику, акціонеру, пайовику) юридичної особи відповідно до закону та статуту товариства. Корпоративними відносинами є відно¬сини між учасниками (засновниками, акціонерами, пайовиками) юридичних осіб, у тому числі які виникають між ними до державної реєстрації юридичної особи, а також відносини між юридичною особою та ЇЇ учасниками (засновниками, акціонерами, пайовиками) щодо виникнення, здійснення, зміни і припинення корпоративних прав. Вказані норми є аналогічними тим, що були раніше в статті 167 Господарського кодексу України, яка була виключена вказаним Законом України «Про акціонерні товариства» від 27 липня 2022 року;

нове регулювання відповідним правовідносинам було надано з 01 січня 2023 року положеннями статті 96-1 Цивільного кодексу України, яка прямо встановлює: «Корпоративні права набуваються особою з моменту набуття права власності на частку (акцію, пай або інший об`єкт цивільних прав, що засвідчує участь особи в юридичній особі) у статутному капіталі юридичної особи». Таким чином, починаючи з 01 січня 2023 року набуття корпоративних прав та виникнення корпоративних відносин можливо лише щодо юридичних осіб, які мають статутний капітал, розділений на частки (акції, паї, інші майнові об`єкти). Інші відносини учасників (членів) юридичних осіб (внутрішні організаційні, статутні, управлінські) не є корпоративними відносинами;

в цьому контексті, має змінитись застосування положень пункту 3 частини першої статті 20 ГПК України передбачають, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів. Таким чином, господарським судам підвідомчі спори, ознакою яких є належність їх до спорів з корпоративних відносин, які бувають спорами між учасниками юридичної особи (один тип корпоративних спорів) та спорами між самою юридичною особою та її учасником, у тому числі, учасником, який вибув (інший тип корпоративних спорів). При цьому класифікаційною ознакою спору, що розглядається господарським судом за пунктом 3 частини першої статті 20 ГПК України є те, що він не є трудовим спором;

при визначенні предметної підсудності спорів господарським судом на підставі пункту 3 частини першої статті 20 ГПК України Велика Палата Верховного Суду керувалась тим, що всі спори, які розглядаються господарськими судами на підставі цієї норми, є різновидами корпоративних спорів. Проте, з моменту набрання чинності положеннями частини другої статті 96-1 ЦК України (з 01 січня 2023 року) господарські суди не можуть розглядати спори між учасниками юридичних осіб або між самою юридичною особою та ЇЇ учасниками, якщо вони не пов`язані з майновими правами або не випливають з майнових прав на частку в статному капіталі, оскільки змінене цивільне законодавство не розглядає такі відносини як «корпоративні відносини»;

Дніпропетровська обласна організація Українського товариства охорони природи є громадською організацією зі статусом юридичної особи, не має статутного капіталу, поділеного на частки та не переслідує мети одержання прибутку. Згідно пункту 26 Статуту Дніпропетровської обласної організації Українського товариства охорони природи кошти та майно товариства не можуть перерозподілятись між його членами. Як вбачається з позовної заяви, предметом позову у цивільній справі № 201/13215/19 є визнання недійними рішень конференції громадської організації. Відсутність будь-якого зв`язку з майновими права та інтересами сторін в цій справі, а також сам факт відсутності у відповідача статутного капіталу, поділеного на частки (акції, паї), свідчить про наявність спору саме про цивільні права позивача, тому дана справа підлягає розгляду саме в порядку цивільного судочинства. Посилання на правові позиції Верховного Суду щодо розмежування юрисдикції не є коректними, оскільки зазначена практика суду касаційної інстанції наразі не може вважатись актуальною, оскільки сформувалась до набрання чинності статті 96-1 ЦК України, коли було можливе розширене тлумачення поняття корпоративних прав;

на цей час, з урахуванням поточного правового регулювання спірних правовідносин між позивачем та Дніпропетровською обласною організацією Українського товариства охорони природи відсутні корпоративні відносини, а тому спір щодо визнання недійними рішень конференції громадської організації є цивільно-правовим і він підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Рух справи

Ухвалою Верховного Суду від 14 серпня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі.

01 жовтня 2024 року справа передана судді-доповідачу Крату В. І.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

В ухвалі Верховного Суду від 14 серпня 2024 року вказано, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження: порушення норм процесуального права.

Фактичні обставини

Суди встановили, що звернувшись до суду з позовом, позивач ОСОБА_1 послався на порушення своїх прав як члена Дніпропетровської обласної організації Українського товариства охорони природи

У статуті Дніпропетровська обласна організація Українського товариства охорони природи передбачено, що:

Дніпропетровська обласна організація Українського товариства охорони природи є благодійною, добровільною організацією, що має на меті розробку програм та проведення комплексу заходів по збереженню та відтворенню сприятливого для життя оточуючого природного середовища, збереженню здоров`я мешканців Дніпропетровщини та ін. (пункт 1);

Дніпропетровська обласна організація Українського товариства охорони природи має відокремлене майно і самостійний баланс, користується правами юридичної особи, має печатку і штамп зі своїм найменуванням, рахунок у банку, функціонує на засадах добровільності, рівності прав його членів, самоуправління, гласності, законності і є незалежною, самодіяльною громадською організацією (пункт 4);

право членів товариства брати участь з правом ухвального голосу у зборах членів товариства, вносити до будь-якої організації Товариства пропозиції, що сприяють поліпшенню охорони природи, а також діяльності Товариства; обирати і бути обраним до керівних та контрольних органів Товариства (підпункти «а» і «б» пункту 10).

Позиція Верховного Суду

Касаційний суд відхиляє аргументи касаційної скарги з таких мотивів.

Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства (частина перша статті 19 ЦПК України).

Господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів (пункт 3 частини першої статті 20 ГПК України).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 січня 2021 року у справі № 127/21764/17 (провадження № 14-115цс20) зазначено, що

«громадське об`єднання (громадська організація) є одним з різновидів юридичної особи, створеної шляхом об`єднання осіб, які мають право участі у ньому (у ній). Члени громадської організації товариства садоводів мають право брати участь в управлінні товариством, обирати та бути обраними до органів управління товариством садоводів, одним з яких є голова правління, порядок обрання та усунення з посади якого передбачено Статутом такої громадської організації».

Критеріями визначення юрисдикції спору (корпоративний це спір або спір про право цивільне) визнаються:

а) характер спірних правовідносин - корпоративні відносини мають бути пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням та припиненням юридичної особи корпоративного типу, набуттям, здійсненням та припиненням корпоративних прав як різновиду суб`єктивних цивільних прав; а цивільні - із захистом цивільного права;

б) суб`єктний склад сторін - сторонами спору є юридична особа корпоративного типу, її учасники (засновники, акціонери, члени), у тому числі учасник, який вибув (носій корпоративних прав), посадова особа; чи особа не має у цій юридичній особі корпоративних прав;

в) предмет спору - захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу, порушеного певними діями (бездіяльністю) у процесі створення, діяльності, управління або припинення юридичної особи корпоративного типу, набуття, здійснення або припинення корпоративних прав та обов`язків учасників (засновників, акціонерів, членів) такої юридичної особи, чи захист цивільних прав і інтересів, що випливають з інших цивільних правовідносин, зокрема правовідносин інвестування або споживчих правовідносин (див. пункт 107 постанови Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2024 року в справі № 750/319/18 (провадження № 14-10цс22)).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 лютого 2020 року в справі № 750/3192/14 (провадження № 14-439цс19) зроблено висновок, що:

«у справі № 750/3192/14 спір стосується оскарження членом адвокатського об`єднання, якого виключили з числа членів останнього, відповідного рішення президії цього об`єднання та рішення його загальних зборів про припинення адвокатського об`єднання і передання всього майна громадській організації. На спірні правовідносин приписи Закону України «Про кооперацію» не поширюються, оскільки адвокатське об`єднання не є різновидом кооперативу.

Відсутність належного регулювання таких правовідносин у статуті адвокатського об`єднання та наявність умов, визначених у частині першій статті 8 ЦК України, може зумовлювати застосування до відносин в адвокатському об`єднанні регулювання, передбаченого для товариств з обмеженою відповідальністю.Відтак, висновки Верховного Суду України, сформульовані у постанові від 17 лютого 2016 року у справі № 752/12003/13-ц, до спірних правовідносин незастосовні.

У порядку цивільного судочинства за загальним правилом можна розглядати будь-які справи, в яких хоча б одна зі сторін, зазвичай, є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства. З 28 березня 2014 року процесуальний закон передбачив юрисдикцію господарського суду щодо розгляду справ, які виникають з корпоративних відносин у спорах між юридичною особою, яка не є господарським товариством, та її учасниками (засновниками, членами), у тому числі учасником, який вибув, пов`язаними із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності такої особи (див. також постанову Великої Палати Верховного Суду від 12 вересня 2018 року у справі № 478/2192/13-ц).

Згідно з пунктом 2.1 статуту відповідача адвокатське об`єднання є добровільним професійним некомерційним об`єднанням адвокатів, які отримали свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, має статус юридичної особи, печатку, штамп зі своїм найменуванням, самостійний баланс, поточні та інші рахунки в установах банків, в тому числі валютні. Члени адвокатського об`єднання, крім прав адвоката, передбачених законодавством, мають право обирати та бути обраними до органів управління адвокатського об`єднання (пункт 12.1 статуту). З огляду на вказане Велика Палата Верховного Суду вважає, що позивач є носієм корпоративних прав, а відносини між ним і відповідачем щодо членства в адвокатському об`єднанні, діяльності останнього та його припинення є корпоративними. Адвокатське об`єднання є юридичною особою, а спір стосується, зокрема, членства у ньому та пов`язаних з членством прав позивача, який оскаржив управлінські рішення загальних зборів і президії цього об`єднання. Отже, ці вимоги пов`язані зі здійсненням позивачем корпоративних прав й оцінкою діяльності органів управління адвокатського об`єднання.

Вирішення спору за такими вимогами належить до юрисдикції господарського суду згідно з пунктом 4 частини першої статті 12 ГПК України у редакції, чинній на час звернення з позовом до суду. Вимоги позивача зобов`язати відповідача повернути робоче місце та відшкодувати матеріальну та моральну шкоду є похідними від вирішення корпоративного спору, а тому такі вимоги теж треба розглядати за правилами господарського судочинства».

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 листопада 2023 року в справі № 201/1077/17 (провадження № 61-12851св22) вказано, що:

«статут громадського об`єднання - це установчий документ, що використовується для створення та провадження діяльності, містить правила, що регулюють права та обов`язки членів, визначає порядок управління та здійснення діяльності громадського об`єднання.

Основним документом, що регулює діяльність ДОО УКРТОП є Статут. У ньому визначаються порядок вступу до товариства і виходу з нього, права та обов`язки членів товариства, його органи управління, контролю та їх компетенція, порядок утворення майна товариства, умови реорганізації або припинення діяльності товариства та інші положення, що не суперечать законодавчим актам України. За пунктом 1 Статуту ДОО УКРТОП є благодійною, добровільною організацією, що має на меті розробку програм та проведення комплексу заходів по збереженню та відтворенню сприятливого для життя оточуючого природного середовища, збереженню здоров`я мешканців Дніпропетровщини та ін. Згідно з пунктом 4 Статуту, ДОО УКРТОП має відокремлене майно і самостійний баланс, користується правами юридичної особи, має печатку і штамп зі своїм найменуванням, рахунок у банку. ДОО УКРТОП функціонує на засадах добровільності, рівності прав його членів, самоуправління, гласності, законності і є незалежною, самодіяльною громадською організацією. Підпунктами «а» і «б» пункту 10 Статуту передбачено право членів товариства брати участь з правом ухвального голосу у зборах членів товариства, вносити до будь-якої організації Товариства пропозиції, що сприяють поліпшенню охорони природи, а також діяльності Товариства; обирати і бути обраним до керівних та контрольних органів Товариства. Отже, члени ДОО УКРТОП, яке є господарською організацією, беруть участь в управлінні ним та здійснюють інші правомочності, встановлені законом і статутними документами товариства.

Звертаючись до суду з позовами, ОСОБА_3 та ОСОБА_1 посилалися на порушення своїх прав як членів ДОО УКРТОП (а також члена обласної ради цієї організації), тобто виник спір між юридичною особою та її учасником (членом), пов`язаний із діяльністю та управлінням цією юридичною особою. Зокрема, у справі, яка переглядається, підставою для звернення особи з позовом було недотримання вимог законодавства та установчих документів щодо порядку скликання, проведення позачергових конференцій (засідань обласної ради ДОО УКРТОП) та правомочності рішень, прийнятих за результатами їх проведення, а тому спір за своєю правовою природою та правовими наслідками належить до корпоративних спорів і, відповідно, має розглядатися в порядку господарського судочинства.

Такий висновок узгоджується з висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 12 січня 2021 року у справі № 127/21764/17 (провадження № 14-115цс20), та висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 24 березня 2021 року у справі № 157/3194/17-ц (провадження № 61-14317св19), від 26 січня 2022 року у справі № 522/7372/20 (провадження № 61-9516св21), від 19 квітня 2023 року у справі № 509/4824/16-ц (провадження № 61-19414св20). За таких обставин, апеляційний суд дійшов правильного висновку, що спір між сторонами у цій справі за своєю природою є корпоративним, оскільки спір між членом (учасником) юридичної особи та цією ж юридичною особою, пов`язаний з діяльністю та управлінням останньої, є корпоративним, тому відповідно до статті 20 ГПК України підлягає розгляду господарським судом».

Цивільним процесуальним законом визначені процесуальні механізми забезпечення єдності судової практики, що полягають у застосуванні спеціальної процедури відступу від висновків щодо застосування норм права, викладених у раніше постановлених рішеннях Верховного Суду. Логіка побудови й мета існування цих процесуальних механізмів вказує на те, що в цілях застосування норм права в подібних правовідносинах за наявності протилежних правових висновків суду касаційної інстанції слід виходити з того, що висновки, які містяться в судових рішеннях судової палати Касаційного цивільного суду, мають перевагу над висновками колегії суддів, висновки Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду - над висновками палати чи колегії суддів цього суду, а висновки Великої Палати Верховного Суду - над висновками об`єднаної палати, палати й колегії суддів Касаційного цивільного суду (див., зокрема, постанови Верховного суду від 13 лютого 2019 року у справі № 130/1001/17 (провадження № 51-7588км18), від 18 січня 2021 року у справі № Б-23/75-02 (н.р.Б-7346/2-19), від 29 вересня 2021 року у справі № 166/1222/20 (провадження № 61-9003св21), від 17 січня 2024 року в справі № 932/9029/23 (провадження № 61-16072 св 23), від 19 лютого 2024 року в справі № 32/3602/22 (провадження № 61-7598св23)).

У справі, що переглядається, суди встановили, що: виникнення спірних правовідносин згідно позовних вимог ОСОБА_1 ґрунтуються на незгоді з рішенням ХІІІ позачергової конференції Дніпропетровської обласної організації Українського товариства охорони природи від 28 листопада 2016 року, яким позивач був позбавлений свого права на участь в управлінні організацією та усунутий від керівництва цією організацією; спір стосується порядку скликання, проведення позачергових конференцій (засідань Дніпропетровської обласної організації Українського товариства охорони природи) та правомочності рішень, прийнятих за результатами їх проведення).

За таких обставин, суди зробили обґрунтований висновок про те, що ця справа підлягає розгляду в порядку господарського судочинства та закрили провадження в справі.

Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (частина друга статті 410 ЦПК України).

Правило про те, що «не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань» стосується випадків, коли такі недоліки не призводять до порушення основних засад (принципів) цивільного судочинства (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року в справі № 522/18010/18 (провадження № 61-13667сво21)).

Щодо клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду

У касаційній скарзі ФОП ОСОБА_4 міститься вказівка про необхідність від висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 12 січня 2021 року у справі № 127/21764/17 (провадження № 14-115цс20), та висновків Верховного Суду, викладені у постановах від 24 березня 2021 року у справі № 157/3194/17-ц (провадження № 61-14317св19), від 26 січня 2022 року у справі № 522/7372/20 (провадження № 61-9516св21), від 19 квітня 2023 року у справі № 509/4824/16-ц (провадження № 61-19414св20), від 08 листопада 2023 року у справі №201/1077/17 (провадження №61-12851св22). Тобто по суті містить клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду

Тлумачення змісту частини п`ятої статті 403 ЦПК України свідчить, що клопотання має містити обґрунтування необхідності передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду. Аналіз змісту клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду та матеріалів справи свідчить про відсутність виключної правової проблеми у цій справі. Особою, яка звернулася із клопотаннями, не наведено у чому саме полягає виключна правова проблема, та яким чином передача справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду сприятиме розвитку права та формування єдиної правозастосовної практики. Також не надано обґрунтування наявності різної правозастосовної практики у цій категорії спорів.

Виключна правова проблема як така має оцінюватися з урахуванням кількісного та якісного показників. Кількісний показник означає, що вона наявна не в одній конкретній справі, а у невизначеній кількості справ, які або вже існують, або можуть виникнути з врахуванням правового питання, щодо якого постає проблема невизначеності.

З точки зору якісного критерію про виключність правової проблеми можуть свідчити наступні обставини: з касаційної скарги вбачається, що судами були допущені істотні порушення норм процесуального права, які унеможливили розгляд справи з дотриманням вимог справедливого судового розгляду; судами була допущена явна й груба помилка у застосуванні норм процесуального права, в тому числі свавільне розпорядження повноваженнями, й перегляд справи Великою Палатою потрібен з метою унеможливлення її повторення у подальшій судовій діяльності; норми матеріального чи процесуального права були застосовані судами першої чи апеляційної інстанцій таким чином, що постає питання щодо дотримання принципу пропорційності, тобто забезпечення належного балансу між приватними та публічними інтересами; наявні колізії в нормах матеріального права, що викликає необхідність у застосуванні аналогії закону чи права, або постає питання щодо дотримання принципу верховенства права.

При цьому справа буде мати принципове значення, якщо йдеться про правове питання, яке потребує пояснення і зустрічається у невизначеній кількості справ у разі, якщо надана на нього відповідь піддається сумніву або якщо існують різні відмінні позиції і це питання ще не вирішувалося вищою судовою інстанцією, а також необхідне тлумачення щодо застосування нових законів. Разом з тим не є виключною правовою проблемою правове питання, відповідь на яке є настільки ясною і чіткою, що вона може бути знайдена без будь-яких проблем.

У клопотанні відсутнє обгрунтування кількісного та якісного показників, які б свідчили про наявність виключної проблеми, необгрунтовано відступ від висновків Великої Палати Верховного Суду та необхідність передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Тому у задоволенні клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду належить відмовити.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржені судові рішення ухвалені без додержання норм процесуального права. У зв`язку з наведеним, касаційний суд вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, оскаржені судові рішення без змін, а тому судові витрати покладаються на особу, яка подала касаційну скаргу.

Керуючись статтями 400, 401, 403, 404, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання ОСОБА_1 , яке підписане представником ОСОБА_2 , про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду відмовити.

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка підписана представником ОСОБА_2 , залишити без задоволення.

Ухвалу Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 15 травня 2024 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 02 липня 2024 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: В. І. Крат

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков