Ухвала

від 02.10.2024 по справі 199/5692/18

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 11-кп/803/2153/24 Справа № 199/5692/18 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2024 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:

головуючого-судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,

прокурора ОСОБА_6 ,

обвинуваченого ОСОБА_7 ,

захисника ОСОБА_8 ,

потерпілого ОСОБА_9

представника потерпілого ОСОБА_10 ,

представника цивільного відповідача ОСОБА_11 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 на вирок Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 23 квітня 2024 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12018040000000548, щодо

ОСОБА_7 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Орджонікідзе

Дніпропетровської області, яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст оскарженого рішення та встановлені судом першої інстанції обставини.

Вироком Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 23 квітня 2024 року ОСОБА_7 засуджено за ч. 2 ст. 286 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки.

Строк відбування ОСОБА_7 покарання ухвалено обчислювати з дати його затримання на виконання вироку.

Задоволено цивільний позов представника цивільного позивача ОСОБА_10 в інтересах ОСОБА_12 до ТОВ «ДАРИНА-АВТО» про стягнення моральної шкоди.

Ухвалено стягнути з ТОВ «ДАРИНА-АВТО» на користь ОСОБА_12 в рахунок відшкодування моральної шкоди 500 000 грн.

Задоволено цивільний позов представника цивільного позивача ОСОБА_10 в інтересах ОСОБА_13 до ТОВ «ДАРИНА-АВТО» про стягнення моральної шкоди.

Ухвалено стягнути з ТОВ «ДАРИНА-АВТО» на користь ОСОБА_13 в рахунок відшкодування моральної шкоди 500 000 грн.

Задоволено частково цивільний позов представника цивільного позивача ОСОБА_10 в інтересах ОСОБА_9 до ТОВ «ДАРИНА-АВТО» про стягнення матеріальної та моральної шкоди.

Ухвалено стягнути з ТОВ «ДАРИНА-АВТО» на користь ОСОБА_9 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 23 635 грн., в рахунок відшкодування моральної шкоди 500 000 грн., а всього 523 635 грн.

У задоволенні цивільного позову в іншій частині відмовлено.

Задоволено частково цивільний позов представника цивільного позивача ОСОБА_10 в інтересах представника неповнолітнього цивільного позивача ОСОБА_9 , що діє в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_14 , до ТОВ «ДАРИНА-АВТО» про стягнення моральної шкоди.

Ухвалено стягнути з ТОВ «ДАРИНА-АВТО» на користь ОСОБА_14 в рахунок відшкодування моральної шкоди 500 000 грн.

У задоволенні цивільного позову в іншій частині відмовлено.

Вирішено питання щодо речових доказів та процесуальних витрат у провадженні.

Цим вироком ОСОБА_7 визнано винуватим у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинили смерть потерпілого, за наступних обставин.

ОСОБА_7 (надалі ОСОБА_7 ) 08.06.2018 року приблизно о 08 годині 55 хвилин, перебуваючи в трудових відносинах з ТОВ «Дарина Авто», керуючи технічно справним автомобілем «Renault Premium», реєстраційний номер НОМЕР_1 , який згідно свідоцтва по реєстрацію НОМЕР_2 від 02.02.2017 належить ОСОБА_15 , здійснював рух по лівій смузі для руху по АДРЕСА_2 , з боку вул. Каруни в напрямку пр. Слобожанського.

В цей же час в попутному напрямку по лівій смузі для руху попереду автомобіля «Renault Premium», реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухався невстановлений автомобіль «Daewoo Lanos» під керуванням невстановленого водія, який в процесі руху, наблизившись до перехрестя пр. Мануйлівського з вул. Маріупольською, зупинився з увімкненим показником повороту ліворуч, щоб надати перевагу в русі зустрічному транспорту. В свою чергу, водій автомобіля ОСОБА_7 також зупинив керований ним автомобіль «Renault Premium», реєстраційний номер НОМЕР_3 , перед задньою частиною автомобіля «Daewoo Lanos».

Далі водій ОСОБА_7 , грубо порушуючи правила безпеки дорожнього руху, проявляючи крайню неуважність до дорожньої обстановки і її змінам, не діяв таким чином, щоб не наражати на небезпеку життя і здоров`я громадян, не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, відновив рух транспортного засобу, разом з цим змінив напрямок руху праворуч, об`їжджаючи нерухомий автомобіль «Daewoo Lanos», виїхав в крайню праву смугу руху та, рухаючись у межах нерегульованого пішохідного переходу в зоні дії дорожнього знаку 5.35.1 «Пішохідний перехід», скоїв наїзд передньою правою частиною автомобіля з послідуючим переїздом задніми колесами на пішохода ОСОБА_16 (надалі ОСОБА_16 ), яка в цей час перетинала проїзну частину пр. Мануйлівського у межах нерегульованого перехрестя справа на ліво по ходу руху водія ОСОБА_7 та під час поновлення руху автомобіля під керуванням ОСОБА_7 знаходилася на смузі його руху, тобто на крайній правій смузі руху пр. Мануйлівського.

Своїми діями водій ОСОБА_7 грубо порушив вимоги п.п. 1.3., 1.5., 2.3. (б), 10.1 Правил дорожнього руху України, згідно з якими:

п. 1.3 «Учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги Правил дорожнього руху, а також бути взаємно ввічливими»;

п. 1.5 «Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків»;

п. 2.3 Для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний:

б) «бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі»;

п. 10.1 «Перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху».

Порушення п. 10.1 Правил дорожнього руху України водієм ОСОБА_7 знаходиться у прямому причинно-наслідковому зв`язку з настанням дорожньо-транспортної пригоди, внаслідок якої потерпілій ОСОБА_16 заподіяно тілесні ушкодження у вигляді: сумісної тупої травми тіла (забиті рани в лівій ділянці та біля зовнішнього краю лівої надбрівної дуги; садна в проекції лівої вилиці, на підборідді по центру з розповсюдженням ліворуч, на зовнішній поверхні правого плеча у нижній третині, на задньо-внутрішній поверхні правого передпліччя у верхній половині, на тильній поверхні правої кисті в проекції основ 3, 4, 5-го пальців, на тильній поверхні лівої кисті на межі із зап`ястковим, в проекції крила лівої здухвинної кістки по передній пахвовій лінії, на передній поверхні правого стегна у нижній третині, на задньо-зовнішній поверхні правого стегна у нижній половині переривчастого характеру у вигляді 4-х неправильних прямокутників, розташованих практично по одній вертикальній лінії (відбиток протектора), на передньо-зовнішній поверхні правої гомілки у нижній третині, на тильній поверхні правої стопи з переходом на її внутрішню поверхню та внутрішню поверхню у нижній третині правої гомілки; 2 вдавлених переломи склепіння черепу (ліворуч в лобно-тім`яна-скроневій ділянці та праворуч в скронево-тім`яна-потиличній ділянці) з розповсюдженням на основу черепу в ділянці передньої черепної ямки та правої половини середньої черепної ямки, крововиливи під м`якою мозковою оболонкою, поперечні переломи 9, 10-го ребер праворуч, між біляхребтовою та лопатковою лініями, без ушкодження пристінкової плеври; підшкірні крововиливи з кишенеподібним відшаруванням шкіряних покривів у проекції крижі, у проекції вищевказаного садна на правому плечі та по передньо-зовнішній поверхні правої нижньої кінцівки на всьому протязі від тазу до стопи з розмізченням підшкірно-жирової клітковини; поперечний перелом правої малогомілкової кістки по внутрішній поверхні у ділянці сполучення з голівкою великогомілкової кістки; косопоперечний гвинтоподібний багатоуламковий перелом правої стегнової кістки у верхній третині у вертлюжній ділянці; неповний розрив лівого крижово-здухвинного сполучення у нижній половинні; розрив лонного зчленування; перелом кісток тазу праворуч; розрив правої частки печінки, крововиливи у прикореневих ділянках легень та у зв`язковий апарат печінки.

Смерть ОСОБА_16 настала 08.06.2018 року приблизно о 08 годині 55 хвилин у м. Дніпро на нерегульованому перехресті пр. Мануйлівського та вул. Маріупольської, тобто на місці дорожньо-транспортної пригоди, від сумісної тупої травми тіла у вигляді: численних переломів кісток черепа, тулуба та кінцівок з ушкодженням внутрішніх органів, яка ускладнилася розвитком шоку.

Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала.

В апеляційнійскарзі захисник просить вирок суду скасувати через неповноту судового розгляду та істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

Обгрунтовуючи свої вимоги зазначає, що у вироку суду відсутні підстави для твердження про достатність доказів, які доводять поза розумним сумнівом факт того, що зміна дорожньої обстановки для водія ОСОБА_7 у вигляді виходу пішохода на проїзну частину перед передньою частиною автомобіля «Renault Premium» відбулась до моменту початку руху останнього. Вважає, що докази, на які послався суд першої інстанції в частині доведення зазначеної обставини, суперечать доказам, зібраним стороною захисту, які були безпідставно відхилені та не взяті до уваги судом. Звертає увагу, що поза увагою суду залишився той факт, що зі змісту висновку автотехнічної експертизи №5/101.1/521 від 23 липня 2018 року, яка була проведена на підставі вихідних даних, отриманих в результаті проведення слідчого експерименту зі свідком ОСОБА_17 , вбачається, що в дослідницькій частині висновку відсутні будь-які пояснення, чому експерт дійшов саме таких висновків, відсутні будь-які розрахунки, на підставі яких перевірялась технічна можливість для водія уникнути наїзду на пішохода, судовий експерт не перевірив технічну спроможність показів свідка ОСОБА_17 , не заявляв жодних клопотань щодо надання йому додаткових вихідних даних. Звертає увагу, що обвинуваченому не інкримінується порушення п.18.1 ПДР України, а визначення наявності в діях ОСОБА_7 порушення п.10.1 ПДР України не знаходиться в залежності від наближення до пішохідного переходу та наявності пішоходів, які прямують до переходу по ньому. Вказує, що свідок ОСОБА_17 в судовому засіданні дав покази щодо обставин ДТП, які відрізняються від його показів на досудовому слідстві, що були покладені в основу висновку додаткової судово-медичної експертизи, що не було взято до уваги судом. Звертає увагу, що у висновках судової комплексної, ситуаційної комісійної судово-медичної, автотехнічної та транспортно-трасологічної експертизи №5046/5047-22, №168, №КСЕ-19/104-22/27777 від 10 травня 2023 року комісія експертів не провела жодного розрахунку на підтвердження причинного зв`язку між діями водія і наслідками ДТП, оскільки дослідженими доказами по справі не підтверджено, що пішохід перебувала на проїзній частині в момент поновлення руху автомобілем. Вказує, що суд, надаючи оцінку письмовим доказам, а саме протоколам огляду двох різних відеозаписів від 08 червня 2018 року, на яких мають бути зафіксовані однакові об`єктивні дані, залишив поза увагою той факт, що на одному із них автомобіль «Renault Premium», р.н. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_7 відновив рух після зупинки в лівій полосі для руху позаду автомобіля «Daewoo Lanos», р.н. НОМЕР_4 , через 5 секунд, а на іншому через 7 секунд, що суперечить висновкам суду про те, що за встановленими обставинами розвитку дорожньо-транспортної пригоди, зміна дорожньої обстановки для водія ОСОБА_7 у вигляді виходу пішохода на пішохідний перехід перед передньою частиною автомобіля «Renault Premium» відбулась до моменту початку руху останнього. Вважає, що висновок, складений експертом ОСОБА_18 , поза розумним сумнівом спростовує висновки суду першої інстанції щодо зміни дорожньої обстановки для водія ОСОБА_7 , у вигляді виходу пішохода на пішохідний перехід перед передньою частиною автомобіля «Renault Premium», яка на думку місцевого суду відбулась до моменту початку руху останнього. Зазначає, що судом було необгрунтовано відмовлено у задоволенні клопотання про проведення слідчого експерименту за участю обвинуваченого та клопотання про призначення повторної комплексної судової інженерно-технічної експертизи з дослідження обставин і механізму ДТП та транспортної трасології.

Позиції учасників судового провадження.

Обвинувачений ОСОБА_7 та захисник ОСОБА_8 підтримали вимоги апеляційної скарги захисника та з підстав, викладених у ній, просили її задовольнити в повному обсязі.

У судовому засіданні прокурор, потерпілий ОСОБА_9 , представник потерпілого ОСОБА_13 - ОСОБА_10 заперечували проти задоволення апеляційної скарги захисника.

Представник цивільного відповідача ОСОБА_11 у судовому засіданні висловив думку на розсуд суду.

Потерпілі ОСОБА_12 , ОСОБА_13 в судове засідання не з`явилися, були належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги, клопотань про відкладення розгляду провадження не надходило.

Мотиви суду.

Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши наведені у скарзі доводи, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Згідно з вимогами ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обгрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, постановлене компетентним судом згідно норм матеріального права із дотриманням вимог кримінального провадження, передбаченого цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

У результаті перевірки матеріалів кримінального провадження встановлено, що висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, за обставин, викладених у вироку, зроблено на підставі об`єктивного з`ясування обставин, підтверджених доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом у їх взаємозв`язку відповідно до приписів ст. 94 КПК України, тому доводи захисника в цій частині є необгрунтованими.

Зокрема, такого висновку суд дійшов на підставі аналізу показань допитаних в судовому засіданні обвинуваченого ОСОБА_7 , потерпілих ОСОБА_13 , ОСОБА_9 , свідків ОСОБА_17 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , експертів ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 ; фактичних даних, що містяться у протоколі огляду місця ДТП, у висновках судових експертиз, а також на підставі інших доказів, зміст яких детально відображено у вироку.

Так, суд першої інстанції послався у вироку на показання обвинуваченого ОСОБА_7 , який на початку судового розгляду визнавав свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, та щиро каявся. Зокрема ОСОБА_7 вказував, що він працював в компанії «ДАРИНА-АВТО». ДТП сталася на пр. Воронцова, не доїжджаючи одного кварталу до міської лікарні, на нерегульованому перехресті, оскільки світлофор на ньому не працював. На дорозі також була відсутня розмітка, оскільки щойно на неї поклали новий асфальт, через що розмітки, яка би визначала межі пішохідного переходу, не було. Він рухався в бік пр. ім. «Газети Правда» в лівій смузі руху, оскільки в праві смузі перебував тролейбус, з якого виходили пасажири. Перед ним здійснював рух автомобіль «Ланос» типу пікап, який, доїхавши до перехрестя, увімкнув показник лівого повороту та зупинився. Він зупинився за ним, майже на середині перехрестя. Тролейбус, що стояв у правій смузі, почав рух. Переконавшись, що права смуга вільна та він нікому не заважає, вирішив об`їхати через праву смугу автомобіль «Ланос», а тому подивився у три праві дзеркала: 1) звичайне: показує вздовж борту, 2) верхнє дзеркало сферичне: показує більшу зону і 3) дзеркало: показує те, що знаходиться в 1,5 м від кабіни униз. В усіх трьох дзеркалах він нікого не побачив, крім тих людей, які стояли на зупинці. Після того, як він увімкнув правий покажчик повороту, почав перестроюватися, проте до кінця не закінчив свій маневр, оскільки навіть не переключивши передачу на другу, почув, що заднім колесом на щось наїхав, ззаду почув сигнал і зупинився, включив аварійну сигналізацію, вийшов та побачив, що наїхав на жінку. Вказував, що він не бачив загиблу, яка переходила дорогу, проте бачив зупинку громадського транспорту та бачив дорожній знак «Пішохідний перехід», але на момент здійснення маневру передня частина його автомобіля вже була на перехресті, за знаком, а тому він впевнився, що на відстані 1,5 м від автомобіля не має жодної особи і лише після цього він увімкнув поворот і почав перестроюватися у праву смугу руху.

За наслідком зміни 17.08.2020 прокурором обвинувального акта обвинувачений ОСОБА_7 відмовився у суді першої інстанції надавати показання по суті зміненого обвинувального акта, та вказував, що він не визнає вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, та в судовому засіданні показав, що вантажний автомобіль, який було використано слідчим під час слідчого експерименту, проведеного за ухвалою суду, за своїми технічними характеристиками відрізнявся від вантажного автомобіля учасника ДТП, не дивлячись на те, що вони однієї моделі та марки. Зокрема, його автомобіль був 2005 року випуску, а автомобіль, який було залучено під час проведення слідчого експерименту, був 2008-2009 року випуску, мав інший кут огляду зі сторони водія, оскільки торпеда зроблена трохи нижче, кабіна водія теж відрізняється посадкою водія і розташуванням дзеркал, це був автомобіль тягач, у якого також інші дзеркала великі, що призначені для напівпричепів, тому оглядовість відрізняється від його автомобіля, на якому він працював.

Під час виступу у судових дебатах в суді першої інстанції ОСОБА_7 заявляв про те, що оглядовість йому була частково перекрита тролейбусом, який рухався у правій смузі та зупинився на зупинці. Фактично порівнявшись з тролейбусом він зупинився позаду автомобіля «Ланос», який зробив зупинку з увімкненим лівим поворотом, надаючи перевагу транспортним засобам, що рухались у зустрічному напрямку. Коли тролейбус відновив свій рух і права смуга звільнилася, з метою запобігти створенню затору, оскільки « ОСОБА_29 » все ще стояв попереду, він вирішив перестроїтись в праву смугу і продовжити рух. У межах оглядовості він оцінив обстановку і ні попереду автомобіля, ні в дзеркалах заднього виду не було нікого/нічого, що створювало би небезпеку для руху, ніщо не заважало йому рухатися далі, він відновив рух. Коли він вже майже завершив маневр і вирівняв автомобіль уздовж правої смуги, відчув якийсь неприродний стрибок підвіски задніх коліс, зупинив автомобіль, щоб з`ясувати що сталося. Вийшов і побачив постраждалу.

Судом першої інстанції досліджено та наведено у вироку показання свідка ОСОБА_17 , який в судовому засіданні суду першої інстанції пояснив, що 08 червня 2018 року о 08:55 годині він вийшов з тролейбуса, який рухався в напрямку пр. ім. «Газети Правда», на зупинці вул. Маріупольська. З ним разом із тролейбуса вийшла жінка, яку, як він дізнався пізніше, звали ОСОБА_30 . На перехресті був автомобільний затор, стояло декілька автомобілів, які не рухались. Він залишився в районі зупинки, а загибла пішла вперед в район пішохідної «зебри», де стояв великий вантажний автомобіль. Жінка підійшла до пішохідного переходу, майже впритул до передньої частини кабіни цього автомобіля, стала ногою на пішохідний перехід, зробила ще один крок та опинилась перед кабіною автомобіля. В цей час вантажний автомобіль почав рух і він почув глухий стук. Також він брав участь у слідчому експерименті, де відтворив детально все, що бачив із зазначенням відстані.

Свідок зазначив, що на цьому перехресті є пішохідний перехід та знаки з двох боків. Під час ДТП світлофор не працював, але знак був. Наїзд на пішохода відбувся в крайній правій смузі. Коли загибла переходила проїзну частину, пішохідний перехід був зайнятий транспортом, всі автомобілі стояли, а тому вона йшла впевнено, оскільки вантажний автомобіль також не рухався, стояв на пішохідному переході і вона могла бути впевнена, що він там і буде стояти. До моменту наїзду на загиблу вона зробила декілька кроків, другий крок коли була вже перед автомобілем, в зоні ближче до його пасажирського сидіння.

Крім того, свідок ОСОБА_17 , за наслідком його повторного допиту за клопотанням сторони захисту, підтвердив свої покази, надані суду першої інстанції. Вказував, що загибла спочатку йшла у напрямку пішохідного переходу, практично на якому знаходився вантажний автомобіль і, коли вона зрівнялася з автомобілем з правої його сторони, він почув характерний звук газування. В цей момент жінка вже стояла перед бампером машини. ДТП відбулося на пішохідному переході, який він добре знає, бо живе поряд тривалий час. Під час первісного допиту він повідомив суду, що на дорозі була пішохідна «зебра», але він міг помилитися, асоціюючи «зебру» зі словом пішохідний перехід. Він упевнений, що вантажний автомобіль стояв на пішохідному переході, оскільки вважає, що зона пішохідного переходу визначалася зоною між відповідними дорожніми знаками.

Суд першої інстанції вказав, що свідок ОСОБА_17 заперечував версію сторони захисту про те, що вантажний автомобіль міг скоїти наїзд на жінку своєю боковою частиною, тому що він перебував поряд і він би це побачив. Бокового наїзду не було. Свідок підтвердив, що в момент виходу пішохода на проїзну частину з бордюру вантажний автомобіль стояв.

Судом першої інстанції також наведено у вироку показання свідка ОСОБА_19 , який вказав, що зранку 08 червня 2018 року він рухався на автомобілі «Фіат Добло» по пр. Воронцова в напрямку пр. ім. «Газети Правда». На перехресті вулиць в зоні зупинки громадського транспорту зупинився тролейбус. Він зупинився, перед ним стояв вантажний автомобіль «Рено» з жовтою кабіною. Весь рух зупинився, всі чекали можливість роз`їхатися на перехресті. Тролейбус закінчив висадку/посадку пасажирів та рушив з місця, вони залишились в лівій смузі. В цей момент водій вантажного автомобіля «Рено», який стояв перед ним, почав здійснювати дуже повільно та плавно перестроювання з лівого ряду в правий, із ціллю об`їхати автомобіль «Ланос» із увімкнутим лівим покажчиком повороту, який стояв перед майже на перехресті, не виїжджаючи за його середину. Для себе він відмітив, що він особисто не бачив людей, які виходили з тролейбуса на зупинці, проте бачив ноги цих людей пари ніг: одна пара ніг залишилася на тротуарі, на обочині, а другу пару ніг не побачив. В цей момент вантажний автомобіль «Рено» плавно рухався на дуже малій швидкості і він відповідно почав рух за ним. В цей момент із-під заднього мосту вантажного автомобіля перед його автомобілем на проїзну частину вивалилось тіло молодої жінки. Він зупинився, включив аварійку, нажав клаксон, щоб привернути увагу водія вантажного автомобіля «Рено», який їхав попереду, через що водій «Рено» зупинився. Зазначив, що на перехресті були дорожні знаки, що попереджають про пішохідний перехід, був світлофор, який на момент події не працював, проте не було розмітки пішохідного переходу, яка з`явилася через декілька тижнів. Тому, він як водій виходив з того, що згідно Правил дорожнього руху у разі наявності дорожнього знаку «Пішохідний перехід» та відсутності розмітки, пішохід зобов`язаний переходити перехрестя в зоні перехрестя по його краю. Знаючи місце наїзду на жінку, вважає, що вона переходила проїзну частину згідно Правил дорожнього руху.

Судом зазначено у вироку показання свідка ОСОБА_20 , котра вказала, що на магазині, де вона працює, є система відеоспостереження. Відеозапис моменту ДТП був добровільно наданий співробітникам поліції. Переглядаючи цей відеозапис, вона бачила, що жінка, яку збили на перехресті вул. Маріупольська та пр. Воронцова, вийшла з тролейбуса та переходила дорогу. Перед цим стояв тролейбус, невелике авто, фура та попереду неї авто білого кольору, яка перевозить очищену воду і яка повертала наліво на перехресті. Перед тим як переходити дорогу дівчина пропустила тролейбус, який поїхав і вона пішла.

Суд апеляційної інстанції не знаходить підстав сумніватися в достовірності цих показань свідків, вони є логічними, послідовними і узгодженими як між собою, так і з іншими письмовими доказами у провадженні.

Як слідує з матеріалів кримінального провадження та технічного запису судового процесу, свідки перед допитом попереджалися судом про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання, приводилися до присяги.

Під час вивчення матеріалів кримінального провадження також не виявлено даних, які б давали підстави вважати, що свідки з будь-яких причин обмовили чи могли обмовити обвинуваченого у зазначеному кримінальному правопорушенні.

Із матеріалів провадження істотних суперечностей, які б впливали на правильність установлення фактичних обставин провадження, у цих показаннях не вбачається. Деякі розбіжності в показаннях свідчать про індивідуальне сприйняття кожною особою подій, учасником яких вони були, і не впливають на висновок суду щодо доведеності винуватості ОСОБА_7 .

При цьому суд апеляційної інстанції зважає, що з моменту дорожньо-транспортної пригоди пройшов значний проміжок часу.

Також, показання свідків узгоджуються з сукупністю інших наявних у матеріалах провадження письмових доказів, досліджених в ході судового розгляду.

Так, судом першої інстанції досліджено та враховано протокол огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 08.06.2018 зі схемою та фото-таблицею, відповідно до якого в місті Дніпрі на пр. Мануйлівський в районі перехрестя з вул. Маріупольська сталася дорожньо-транспортна пригода: наїзд на пішохода.

При цьому, судом першої інстанції на підставі заяви ОСОБА_20 до матеріалів кримінального провадження було долучено відеозапис з камери відеоспостереження, встановленої на будинку АДРЕСА_3 , на носії інформації CD-R фірми «Nanotex», 700 mb/90 min, який постановою слідчого від 08.06.2018 визнано речовим доказом, оглянуто згідно протоколу огляду відеозапису від 08.06.2018, та досліджено в судовому засіданні.

Судом першої інстанції на підставі заяви ОСОБА_7 до матеріалів кримінального провадження також було долучено відеозапис з відеореєстратора, встановленого на автомобілі РЕНО, д.н. НОМЕР_1 , носій інформації: компакт-диск CD-R фірми «Nanotex», 700 mb/90 min, який постановою слідчого від 08.06.2018 визнано речовим доказом, оглянуто згідно протоколу огляду відеозапису від 08.06.2018, та досліджено в судовому засіданні.

Суд першої інстанції безпосередньо дослідив на предмет допустимості та обгрунтовано послався у вироку й на дані висновку експерта № 5/10.2/478 від 04.07.2018 року, складеного за результатами проведення судової експертизи технічного стану транспортного засобу, відповідно до якого робоча ОСОБА_31 система вантажного автомобіля «Renault Premium», н.з. НОМЕР_1 , на момент проведення дослідження перебуває в працездатному стані. Рульове керування вантажного автомобіля «Renault Premium», н.з. НОМЕР_1 , на момент проведення дослідження перебуває в працездатному стані.

Крім того на підтвердження винуватості обвинуваченої суд першої інстанції послався на протокол проведення слідчого експерименту від 10.07.2018 зі схемою та фото-таблицею до нього, з якого вбачається, що свідок ОСОБА_17 відтворив обставини дорожньо-транспортної пригоди, що мала місце 08.06.2018, зокрема вказав як саме відносно меж проїзної частини стояв вантажний автомобіль до відновлення свого руху та зміни напрямку руху праворуч. В ході замірів було встановлено, що вантажний автомобіль стояв на відстані 3,30 метра від правого краю проїзної частини пр. Мануйлівський. Свідок ОСОБА_17 вказав місце наїзду на пішохода жінку. В ході замірів встановлено, що місце наїзду на пішохода жінку знаходиться на відстані 2,70 метри від правого краю та 3,0 метри до ближньої границі перехрестя. Свідок ОСОБА_17 вказав темп руху пішохода та в ході замірів встановлено, що відстань 2,70 метри пішохід долав за час: t1=2.2 с, t2=2.0 с, t3=2.2 с. Свідок ОСОБА_17 зазначив, що в момент відновлення руху вантажного автомобіля та зміни його напрямку руху пішохід жінка вже перебувала на нерегульованому пішохідному переході.

Дослідивши дані висновок експерта № 1226/302-Е від 02 липня 2018 року, складеного за результатами проведення судово-медичних експертиз за фактом смерті ОСОБА_16 , суд першої інстанції зазначив, що смерть потерпілої настала від сумісної тупої травми тіла у вигляді численних переломів кісток черепа, тулуба та кінцівок з ушкодженням внутрішніх органів, яка ускладнилася розвитком шоку, що підтверджується вищевказаними даними судово-медичної експертизи трупа.

У причинному зв`язку з настанням смерті потерпілої знаходиться вищевказана сумісна тупа травма тіла.

Враховуючи морфологічний характер та локалізацію тілесних ушкоджень, виявлених на тілі потерпілої, найбільш вірогідно, що в момент саме наїзду автомобіля потерпіла вже перебувала у горизонтальному положенні.

При судово-токсикологічному дослідженні крові з трупа не виявлені: метиловий, етиловий, ізопропіловий, пропіловий, ізобутиловий, бутиловий, ізоаміловий, аліловий спирти.

Суд першої інстанції безпосередньо дослідив на предмет допустимості та обгрунтовано послався у вироку й на дані висновку експерта № 1226/415-Ед від 27.07.2018 за результатом проведення додаткової судово-медичної експертизи за фактом смерті ОСОБА_16 , з якого слідує, що, враховуючи морфологічний характер та локалізацію тілесних ушкоджень, виявлених на тілі потерпілої, дані, що містяться у матеріалах наданого кримінального провадження, найбільш вірогідно, що в момент первинного контакту з автомобілем потерпіла перебувала у вертикальному положенні, з подальшим переходом у горизонтальне (падіння) і послідуючим переїздом через тіло.

Враховуючи морфологічний характер та локалізацію тілесних ушкоджень, виявлених на тілі потерпілої, дані, що містяться у матеріалах наданого кримінального провадження, найбільш вірогідно, що в момент первинного контакту з автомобілем потерпіла була звернута до нього лівою бічною (передньо-бічною) поверхнею тіла, з якою і відбувся первинний контакт.

Враховуючи морфологічний характер та локалізацію тілесних ушкоджень, виявлених на тілі потерпілої, а також дані, що містяться у матеріалах наданого кримінального провадження, не виключено, що в момент первинного контакту з автомобілем потерпіла перебувала у кроковому положенні.

Також в судовому засіданні судом першої інстанції було допитано експерта ОСОБА_21 , який роз`яснюючи висновки експерта № 1226/302-Е від 02.07.2018 та № 1226/415-Ед від 27.07.2018, показав, що в теорії судової медицини відзначаються фази наїзду транспортного засобу на тіло людини, що може мати місце під час дорожньо-транспортної пригоди, зокрема виділяються наступні фази:

1. первинний контакт транспортного засобу з людиною;

2. падіння людини на поверхню;

3. фаза наїзду;

4. фаза переїзду через тіло.

У висновку за № 1226/302-Е, відповідаючи на питання № 6, він акцентував, що в момент наїзду автомобіля потерпіла вже перебувала у горизонтальному положенні, оскільки на людину, яка стоїть, наїхати в принципі автомобіль не може. Отже, з точки зору судової медицини, відповідаючи на це питання він описав третю фазу, коли потерпіла вже впала, а тому у висновку № 1226/415-Ед зазначено, що в момент первинного контакту з автомобілем потерпіла перебувала у вертикальному положенні, з подальшим переходом у горизонтальне (падіння) і послідуючим переїздом через тіло. Тобто у висновку експерта № 1226/415-Ед за наслідком проведення додаткової експертизи відповідь на питання щодо положення ОСОБА_16 в момент наїзду автомобілем розписана ним більш повно.

Суд першої інстанції безпосередньо дослідив та поклав у вирок висновок експерта № 5/10.1/521 від 23.07.2018 року, складений за результатами проведення судової-автотехнічної експертизи, згідно з яким у даній дорожній обстановці водій автомобіля «Renault Premium» ОСОБА_7 повинен був діяти відповідно до вимог п. 10.1 Правил дорожнього руху України.

Технічна можливість уникнути наїзду на пішохода для водія автомобіля «Renault Premium» ОСОБА_7 визначалась виконанням вимог п. 10.1 ПДР України і у нього не було будь-яких перешкод технічного характеру, які б не дозволили йому виконати їх.

При заданому механізмові події дії водія автомобіля «Renault Premium» ОСОБА_7 не відповідали вимогам п. 10.1 ПДР України, що, з технічної точки зору, знаходиться в причинному зв`язку з настанням даної ДТП.

Також в судовому засіданні судом першої інстанції було допитано експерта ОСОБА_22 , який роз`яснюючи висновок експерта № 5/10.1/521 від 23.07.2018, показав, що з тих вихідних даних, які були надані у його розпорядженні, слідувало, що в момент поновлення руху вантажного автомобіля пішохід Нестеренко вже знаходилася на пішохідному переході, а тому водій ОСОБА_7 , поновленням руху, створив небезпеку на дорозі. Судовий експерт зауважив, що водію вантажного автомобіля добре відомо, яким типомтранспортного засобу він керує, а тому водій повинен розуміти, що з вантажних автомобілів можна і не побачити пішоходів, які прямують по пішохідному переходу, через що водій повинен бути особливо уважним.

Крім того, в ходісудового розглядуза ухвалоюсуду першоїінстанції було проведено комплексну ситуаційну комісійну судово-медичну, автотехнічну та транспортно-трасологічну експертизу, до проведення якої були залучені судові експерти у складі Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України (провідна експертна установа), Комунального закладу «Дніпропетровське обласне бюро судово-медичної експертизи» Дніпропетровської обласної ради», Дніпропетровського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Міністерства внутрішніх справ України, за результатами якого складено висновоки експертів № 5046/5071-22, № 168, № КСЕ-19/104-22/27777 від 10 травня 2023 року, відповідно до яких, за результатами судово-медичних досліджень, всі тілесні ушкодження, виявлені при судово-медичній експертизі трупу ОСОБА_16 заподіяні в швидкій послідовності, в короткий проміжок часу, від контактного впливу в різних анатомічних площинах на тіло потерпілої механічних та травматичних чинників, при динамічній/ударній і ковзно-ударній/ та переважно при статичній (стискання) дії тупих твердих жорсткої конструкції предметів, з різною величиною потужності їх впливу, як з обмеженою /вузькою/, так і, переважно, з широкою контактуючими поверхнями, про форму та розміри яких достовірно судити не представляється можливим.

Характер, локалізація, об`єм та судово-медичні властивості тілесних ушкоджень, виявлених на тілі потерпілої, в повній мірі можуть відповідати комплексу ушкоджень, що зазвичай утворюються в умовах ДТП при автомобільній травмі, внаслідок фронтального наїзду вантажного транспортного засобу (з вагонною компоновкою кузова) на пішохода, з переїздом колесами автомобіля через тіло потерпілої.

Проведене ситуаційне дослідження з відтворенням (реконструкцією) сцен прогнозованих кульмінаційних подій під час ДТП за допомогою З D графічного моделювання наочно демонструє, що покази свідка ОСОБА_17 , відносно первинного контакту автомобіля «Renault Premium» з тілом ОСОБА_16 , передньою правою частиною автомобіля, не суперечать встановленим об`єктивним судово-медичним даним.

Відповідно до результатів транспортно-трасологічних досліджень, виходячи з об`єму слідової інформації, що зафіксована на схемі до протоколу огляду місця дорожньо-транспортної події, з урахуванням вищенаведених ознак та результатів судово-медичних досліджень, можна дійти висновку, що місце наїзду автомобіля «Renault Premium» на пішохода - ОСОБА_16 розташовувалось в правій смузі перед місцем зафіксованої плями бурого кольору.

Відповідно до результатів автомеханічних досліджень, оскільки, відповідно до обставин розвитку ДТП, зміна дорожньої обстановки для водія ОСОБА_7 , у вигляді виходу пішохода на пішохідний перехід перед передньою частиною автомобіля «Renault Premium», відбулась до момент початку руху останнього, то, з технічної точки зору, водій ОСОБА_7 повинен був відмовитись від початку руху та перестроювання.

В даній дорожній обстановці дії водія ОСОБА_7 регламентувались вимогами п. 10.1 Правил дорожнього руху України, відповідно до яких, розпочинаючи рух (маневр) після зупинки, він повинен був переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху.

В даній дорожній обстановці водій ОСОБА_7 мав технічну можливість запобігти наїзду на пішохода, шляхом дотримання вимог п. 10.1 Правил дорожнього руху України.

В даній дорожній обстановці дії водія ОСОБА_7 не відповідали вимогам п. 10.1 Правил дорожнього руху України та, з технічної точки зору, знаходились у причинному зв`язку з наїздом на пішохода ОСОБА_16 .

Виходячи з вимог п. 10.1 Правил дорожнього руху України, у даній дорожній обстановці водій ОСОБА_7 міг здійснити маневр перестроювання у сміжну смугу руху лише за умов переконання, що цей маневр буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху.

Також в судовому засіданні судом першої інстанції було допитано експерта ОСОБА_23 , який роз`яснюючи висновок експерта №5046/5071-22 від 10.05.2023 року, показав, що з урахуванням показів свідка ОСОБА_17 , пішохід мала перевагу в русі, оскільки перебувала на пішохідному переході, тому водій відповідно до п. 10.1 Правил дорожнього руху України перед початком руху повинен був впевнитись в безпеці маневру. На думку судового експерта відеозапис моменту ДТП з камери магазину, яким зафіксовано кінцеве положення тіла пішохода, сліди, які залишились від пішохода: пляма крові, зафіксована на схемі до протоколу огляду місця ДТП, надала експертам можливість в повній підставі казати про те, що місце наїзду логічно розташовувалось перед місцем кінцевого положення, враховуючи, що якусь відстань пішохід подолала на своє падіння, не виключалася можливість її переміщення в процесі контактування з днищем транспортного засобу, а попадання тіла загиблої під заднє ліве колесо та переїзд цим колесом тіла загиблої характеризує той механізм наїзду на ОСОБА_16 , про який казав свідок ОСОБА_17 , а тому покази даного свідка комісія експертів визнала технічно-спроможними.

Також в судовому засіданні судом першої інстанції було допитано експерта ОСОБА_24 , який показав, що вихідні дані за версією прокурора, зазначені судом в ухвалі про призначення експертизи, про те, що спочатку на проїзну частину вийшла пішохід і лише після цього вантажний автомобіль відновив свій рух, який до цього знаходився в нерухомому стані, з технічної точки зору відповідають відеозапису з камери відеоспостереження магазину, а тому є технічно спроможними.

Окрім того, в судовому засіданні судом першої інстанції було допитано судового експерта ОСОБА_25 , який в повному обсязі підтримав покази та роз`яснення судових експертів ОСОБА_23 та ОСОБА_24 .

Судом першої інстанції безпосередньо було допитано судового експерта ОСОБА_26 , який показав, що з урахуванням даних судово-медичного дослідження слідує, що потерпіла на момент контакту з транспортним засобом пройшла певний відрізок дороги, а тому ним виключається версія механізму ДТП, згідно якої пішохід, начебто, контактувала з боковою частиною транспортного засобу, оскільки в такому разі за законами фізики вона повинна була впасти вперед і вправо, головою в бік тротуару або близько біля бордюру, проте слідова інформація у справі вказує, що контакт з потерпілою відбувся передньою частиною автомобіля наїзд і її наступне волочіння.

Також в судовому засіданні судом першої інстанції було допитано експерта ОСОБА_27 , який вказував, що за наслідком експертного дослідження ним встановлено, що наїзд на пішохода відбувся передньою частиною автомобіля.

Окрім того, судом першої інстанції було допитано експерта ОСОБА_28 , який підтримав покази та роз`яснення судових експертів та показав, що, надаючи свої висновки, судово-медичні експерти враховували об`єктивні відомості щодо тілесних ушкоджень, виявлених під час розтину та дослідження трупу, які є фактом, безумовно встановленим, а тому відсутність на відеозаписі з відеореєстратора, розташованого в салоні автомобіля, моменту наїзду на пішохода, жодним чином не вплинуло на їх висновки, оскільки судово-медичні експерти ґрунтують свої висновки щодо ушкоджень, вив`ялених на тілі загиблої людини, виключно за наслідком розтину та дослідження трупу. В даному випадку основою для надання судово-медичних висновків є судово-медична травматологія, а саме: кожне ушкодження має свої характеристики, властивості для виникнення в певний момент і при певних обставинах, тому висновки, яких дійшли судово-медичні експерти щодо фаз ДТП та етапів отримання пішоходом ушкоджень є об`єктивно-встановленими, незмінними, незалежно від наявності відео моменту ДТП чи інших засобів доказування.

Надаючи оцінку цим доказам у сукупності апеляційний суд вважає їх належними та допустимими для доведеності винуватості обвинуваченого у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, та не вбачає підстав визнати наведені у вироку висновки суду такими, що не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження.

Доводи захисникапро відсутністьпідстав длятвердження продостатність доказів,які доводятьпоза розумнимсумнівом,факт того,що змінадорожньої обстановкидля водія ОСОБА_7 у виглядівиходу пішоходана проїзнучастину передпередньою частиноюавтомобіля «RenaultPremium»відбулась домоменту початкуруху останньогоне заслуговуютьна увагу,оскількиза встановленими обставинами розвитку дорожньо-транспортної пригоди, зміна дорожньої обстановки для водія ОСОБА_7 , у вигляді виходу пішохода на пішохідний перехід перед передньою частиною автомобіля «Renault Premium», відбулась до момент початку руху останнього, відповідно в даній дорожній обстановці дії водія ОСОБА_7 регламентувались вимогами п. 10.1 Правил дорожнього руху України, згідно яких, розпочинаючи рух (маневр) після зупинки він повинен був переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, чого він не зробив, і це порушення перебуває у прямому причинно-наслідковому зв`язку у вигляді наїзду на пішохода.

Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції щодо критичної оцінки показань ОСОБА_7 в тій частині, що досудове розслідування проведено неповно, не об`єктивно та упереджено, що не було враховано та досліджено докази (відеозапис з відеореєстратора), хоча носій з реєстратора з записом було вилучено слідчим безпосередньо на місці події та долучено до матеріалів, що не було досліджено відеозапис з камери спостереження торгівельного закладу, який знаходився в межах місця події. Не було проведено експертних досліджень відеозаписів, що не правильно складено схему до протоколу огляду місця ДТП, в якій деякі виміри і пропорції не відповідають реальним розмірам і відстаням, на що посилається в своїй апеляційній скарзі його захисник.

Зокрема, ОСОБА_7 був присутній під час огляду місця ДТП і протокол огляду місця ДТП, як і схема до нього, підписані ОСОБА_7 , як учасником ДТП, без зауважень.

Як слідує з показів потерпілого ОСОБА_13 , на місці події поряд з водієм він бачив адвоката, а згідно матеріалів кримінального провадження договір про надання правової допомоги між ОСОБА_7 і адвокатом укладено саме в день події 08.06.2018.

При, ознайомленні в порядку ст. 290 КПК України з матеріалами кримінального провадження, ані ОСОБА_7 , ані його захисник не мали жодних клопотань перед слідчим або прокурором.

Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції виконав вимогу ч. 6 ст. 22 КПК України та, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створив необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків, надав можливість перевірити версії сторони захисту шляхом проведення додаткових слідчих дій, призначення експертизи тощо.

Зокрема, судом першої інстанції за клопотанням захисника був допитаний додатковий свідок ОСОБА_32 , який показав, що в момент ДТП він перебував на протилежній стороні перехрестя пр. Мануйлівський та вул. Маріупольська. Він бачив, що на перехресті в лівій смузі стояла легкова машина, яка повинна була повертати ліворуч. За нею стояв вантажний автомобіль, якому потрібно було їхати прямо. Тролейбус висадив людей на зупинці, поїхав, а вантажний автомобіль почав перестроюватися. Він вважає, що вантажний автомобіль не здійснював наїзд на жінку передньою частиною, а вдарив її між кабіною та своїм причепом, від чого вона впала, у нього був додатковий причіп, після чого він її проїхав колесами. Коли він побачив жінку-пішохода вона була на зупинці, він звернув увагу на неї, коли вона почала рух і вийшла на проїжджу частину, в той же час вантажівка почала здійснювати маневр повороту на праву смугу, щоб їхати прямо. Жінка впала, вантажівка, яка мала додатковий причеп, переїхала жінку колесами. При цьому оглядовість йому обмежувала сама вантажівка, але у неї були відкриті зони, тому він моментами бачив цю жінку. Вважає, що жінка та вантажівка почали рух одночасно, жінка знаходилася паралельно кабіні - передньому бамперу вантажівки справа. Вважає, що жінка впала від того, що її зачепила вантажівка. Через те, що в вантажівки був причеп, він взяв радіус та наїхав на жінку задніми колесами. Він бачив, що жінка перед передньою частиною вантажівки не виходила, вантажівка наїхала на жінку своєю боковою частиною. Швидкість вантажівки була більша за швидкість пішохода, вантажівка випередила жінку і вдарила її боковою частиною.

За наслідком допиту свідка ОСОБА_33 за клопотанням сторони захисту на підставі ухвали суду проведено слідчий експеримент із вказаним свідком, за наслідком якого складено протокол від 04.11.2021 зі схемою до нього, здійснено відеозапис слідчої дії.

Зі згоди всіх учасників слідчої дії, в тому числі ОСОБА_7 та його захисника, було оглянуто вантажний автомобіль-статист « ІНФОРМАЦІЯ_2 », який за габаритами, іншими технічними характеристиками, подібний до вантажного автомобілю «Renault Premium», н.з. НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_7 .

Надаючи оцінку твердженням обвинуваченого ОСОБА_7 , показам свідка ОСОБА_33 , які він дав суду першої інстанції та під час проведення слідчого експерименту, перевіряючи версію захисника, зокрема щодо того, що пішохід та вантажний автомобіль почали рух одночасно і вантажний автомобіль здійснив наїзд на пішохода своєю правою боковою частиною, апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції, що такі покази обвинуваченого і свідка, як і версія захисника, є неспроможними, зважаючи на наступне.

Покази свідка ОСОБА_33 та версія сторони захисту про те, що наїзд на пішохода відбувся правою боковою частиною вантажногоавтомобіля «Renault Premium» спростована об`єктивними судово-медичними даними, встановленими у тому числі під час проведенняситуаційного судово-медичного дослідження з відтворенням (реконструкцією) сцен прогнозованих кульмінаційних подій під час ДТП за допомогою З D графічного моделювання.

Доводи захисника про те, що свідок ОСОБА_17 в судовому засіданні дав покази щодо обставин ДТП, які відрізняються від його показів на досудовому слідстві, що були покладені в основу висновку додаткової судово-медичної експертизи, що не було взято до уваги судом, на думку суду апеляційної інстанції не заслуговують на увагу, оскільки відповідно ст. 23 КПК України суд оцінює показання свідка, надані безпосередньо у судовому засіданні, окрім того показання свідка надані під час слідчого експерименту істотно не відрізняються від наданих у судовому засіданні.

Надаючи оцінку доводам сторони захисту про те, що пішохід ОСОБА_16 не перебувала в момент її первинного контакту з вантажними автомобілем перед його передньою частиною, що, начебто, підтверджено відеозаписом з відеореєстратора, розташованого в салоні вантажного автомобіля «Renault Premium», яким керував ОСОБА_7 , апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції, що місце розташування відеореєстратора в салоні вантажного автомобіля, його зона відеофіксації та технічні параметри, модель та марка, спосіб кріплення, відстань від внутрішніх габаритів кабіни вантажного автомобіля не відомі, оскільки такі дії ані слідчим під час огляду місця ДТП, ані ОСОБА_7 , який з 08.06.2018 отримував правову допомогу адвоката, не фіксувалися.

При цьому, відмовляючи у задоволенні клопотання сторони захисту щодо надання доручення органу досудового розслідування провести слідчу дію у вигляді слідчого експерименту з використанням автомобіля «Renault Premium» з метою встановлення меж сектору огляду відеокамери відеореєстратора, встановленого в кабіні автомобіля «Renault Premium» та технічну можливість потрапляння пішохода статиста, який за своїм зростом відповідає пішоходу ОСОБА_16 (168 см), на відеозапис відеореєстратора при знаходженні перед передньою частиною автомобіля «Renault Premium» суд першої інстанції вказав, що проведення таких замірів є неможливим, оскільки будь-які виміри сектору огляду відеокамери відеореєстратора будуть мати ознаки припущень, враховуючи відсутність об`єктивних даних щодо місця його розташування в салоні вантажного автомобіля станом на 08.06.2018, з чим погоджується і суд апеляційної інстанції.

Крім того відповідно до ч. 1 ст. 240 КПК України вирішення питання про проведення слідчого експерименту віднесено до дискредиційних повноважень слідчого та прокурора.

При цьому, за клопотанням захисника, судом першої інстанції 17.08.2023 року за участю учасників судового провадження та судового експерта автотехніка ОСОБА_23 було оглянуто автомобіль «Renault Premium» (VIN НОМЕР_5 ), який на момент огляду мав реєстраційний номер НОМЕР_6 та знаходився на відкритому майданчику СТО за адресою: АДРЕСА_1 .

Під час огляду вказаного автомобіля захисник ОСОБА_8 здійснив заміри, з яких слідує, що висота від асфальтного покриття приблизно до середини лобового скла кабіни автомобіля складає 2 м 38 см; замір, рівний зросту загиблої Нестеренко, 168 см., відтворений захисником від асфальтного покриття в районі правої передньої фари автомобіля та з цього заміру слідує, що зріст загиблої ОСОБА_16 суттєво нижче, ніж нижня кромка лобового скла кабіни вантажного автомобіля, відстань між якою та асфальтним покриттям становить 2 м 5 см, що значно вище зросту загиблої та умовного місця розташування відеореєстратора, вказаного ОСОБА_7 , а тому апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції, що будь-яке подальше дослідження питань сектору огляду відеокамери відеореєстратора, виходячи з цього, позбавлено об`єктивного сенсу, зважаючи, як зазначено вище, що первісні заміри зони розташування відеореєстратора не зафіксовані доказами у справі.

Апеляційний суд погоджується і з висновками суду першої інстанції щодо критичної оцінки твердження захисника щодо, начебто, безпідставного не задоволення судом клопотання захисника про надання доручення органу досудового розслідування встановити параметри оглядовості з робочого місця водія автомобіля «Renault Premium», в напрямку руху пішохода ОСОБА_16 , з моменту поновлення руху автомобілем і до моменту наїзду, шляхом проведення щосекундного розсунення автомобіля та пішохода від місця наїзду у напрямку, зворотному їх первинному, з урахуванням їх швидкостей, режиму та характеру руху, оскільки з показів обвинуваченого ОСОБА_7 слідує, що він пішохода взагалі не бачив, а покази свідка ОСОБА_33 є технічно не спроможними, такими, що суперечать об`єктивним судово-медичним даним.

Доводи захисника про те, що під час проведення комплексної ситуаційної комісійної судово-медичної, автотехнічної та транспортно-трасологічної експертизи від 10 травня 2023 року комісія експертів не провела жодного розрахунку на підтвердження причинного зв`язку між діями водія і наслідками ДТП, оскільки дослідженими доказами по справі не підтверджено, що пішохід перебувала на проїзній частині в момент поновлення руху автомобілем, на думку суду апеляційної інстанції не заслуговують на увагу.

Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції, що такі твердження захисника є необґрунтованими, оскільки з урахуванням даних конструкції передньої частини кабіни вантажного автомобіля «Renault Premium» (VIN НОМЕР_5 ) та місця розташування і конструкції його переднього бамперу, з огляду на висновок експерта № 5046/5071-22, № 168, № КСЕ-19/104-22/27777 від 10.05.2023, за наслідками проведення комплексної ситуаційної комісійної судово-медичної, автотехнічної та транспортно-трасологічної експертиз слідує, що вантажний автомобіль «Renault Premium», яким керував ОСОБА_7 , є автомобілем вагонного типу і цей автомобіль діяв на пішохода ОСОБА_16 площиною передньої частини кабіни, де бампер не має очевидних виступаючих частин та не діяв такими частинами автомобіля, які можливо було би охарактеризувати як предмети з обмеженою контактуючою поверхнею, контакт із якими зазвичай призводить до виникнення у людини ушкоджень, характерних для «бампер-перелому».

Тому, в даному випадку, у загиблої ОСОБА_16 судовими експертами медиками об`єктивно не виявлено тілесних ушкоджень, характерних для «бампер-перелому», що не спростовує їх висновків про те, що первинний контакт автомобіля «Renault Premium» з тілом ОСОБА_16 відбувся саме передньою частиною автомобіля.

Доводи захисника про те, що висновок, складений експертом ОСОБА_18 , поза розумним сумнівом спростовує висновки суду першої інстанції щодо зміни дорожньої обстановки для водія ОСОБА_7 у вигляді виходу пішохода на пішохідний перехід перед передньою частиною автомобіля «Renault Premium», яка на думку місцевого суду, відбулась до моменту початку руху останнього, також не заслуговують на увагу з огляду на таке.

Сторона захисту у суді першої інстанції долучила до матеріалів кримінального провадження висновок експерта № 10.1-10.4/032 від 15.10.2023 за результатами проведення комплексної судової інженерно-технічної експертизи з дослідження обставин і механізму ДТП та транспортної трасології.

В суду першої інстанції експерт ОСОБА_18 , роз`яснюючи висновок експерта № 10.1-10.4/032 від 15.10.2023, зазначив, що для повної відповіді на поставлені питання йому не вистачало вихідних даних, через що він не відповів на певні питання, але він в порядку ст. 69 КПК України не звертався із клопотанням ані до захисника, який замовив експертне дослідження, ані до суду, в провадженні якого перебували матеріали кримінального провадження.

Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що висновок експерта № 10.1-10.4/032 від 15.10.2023 року за результатами проведення комплексної судової інженерно-технічної експертизи з дослідження обставин і механізму ДТП та транспортної трасології не можна визнати як допустимий доказ, оскільки цей висновок є неповним через дослідження експертом ОСОБА_18 копій матеріалів справи, які, як показав суду першої інстанції експерт, не надали йому можливість повно відповісти на поставлені питання.

При цьому апеляційний суд також погоджується з висновками суду першої інстанції, що даний висновок експерта суперечить дослідженим в суді першої інстанції доказам, зокрема відеозапису з камери відеоспостереження магазину, де на кадрах «08-06-2018 07:55:05 видно як пішохід ОСОБА_16 та свідок ОСОБА_17 перебувають біля правого краю проїзної частини пр. Мануйлівський, а автомобіль «Renault Premium» перебував в нерухомому положенні в лівій смузі для руху», «08-06-2018 07:55:10 видно, як пішохід ОСОБА_16 відновила свій руху та почала перетинати проїзну частину пр. Мануйлівський справа на ліво по ходу руху автомобіля «Renault Premium», н.з. НОМЕР_1 , при цьому автомобіль все ще стоїть нерухомо», «08-06-2018 07:55:15 автомобіль «Renault Premium», н.з. НОМЕР_1 , відновив свій руху та змінив його праворуч та в момент, коли водій ОСОБА_7 відновив свій руху та почав змінювати напрямок руху праворуч, пішохід ОСОБА_16 вже перебувала на проїзній частині пр. Мануйлівський, «08-06-2018 07:55:16 видно як у автомобіля «Renault Premium», н.з. НОМЕР_1 , підскочив кузов, після чого він зупинився через деяку відстань та хитався, що свідчить про переїзд автомобілем пішохода ОСОБА_16 , яка перетинала проїзну частину», «08-06-2018 07:55:26 видно як автомобіль зупиняється та видно як пішохід ОСОБА_16 лежить на проїзну частині пр. Мануйлівський м. Дніпро».

Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що не можна визнати як допустимий доказ висновок експерта № 10.1-10.4/032 від 15.10.2023 за результатами проведення комплексної судової інженерно-технічної експертизи з дослідження обставин і механізму ДТП та транспортної трасології, оскільки у даній дорожній обстановці водій автомобіля «Renault Premium», р.н. НОМЕР_1 , ОСОБА_7 перед початком руху повинен був переконатись, що він своїм маневром не створить небезпеки іншим учасникам руху, він повинен був переконатись, що автомобіль ніхто не об`їжджає, що на його шляху руху немає людей чи будь-яких перешкод. Із-за обмеженої оглядовості ОСОБА_7 був зобов`язаний особисто переконатись у відсутності перешкод для виконання маневру - оглянути ділянку дороги, куди він бажав здійснити маневр, зважаючи на ту дорожню обстановку, яка склалась на перехресті, тобто водій ОСОБА_7 для забезпечення безпеки дорожнього руху повинен був діяти виключно згідно вимог п. 10.1 Правил дорожнього руху України.

Таким чином, фактичними обставинами кримінального провадження встановлено, що суспільно небезпечний наслідок у вигляді смерті ОСОБА_16 був породжений виключно діями обвинуваченого ОСОБА_7 , а тому заяви обвинуваченого про неповноту досудового слідства і судового розгляду є лише бажанням затягнути судовий розгляд з метою подальшого уникнення ОСОБА_7 кримінальної відповідальності за скоєне.

На підставі наявних в матеріалах провадження доказів судом першої інстанції було правильно встановлено, що зміна дорожньої обстановки для водія ОСОБА_7 у вигляді виходу пішохода на пішохідний перехід перед передньою частиною автомобіля «Renault Premium» відбулась до момент початку руху останнього, відповідно в даній дорожній обстановці дії водія ОСОБА_7 регламентувались вимогами п. 10.1 Правил дорожнього руху України, згідно яких, розпочинаючи рух (маневр) після зупинки він повинен був переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, чого він не зробив і це порушення перебуває у прямому причинно-наслідковому зв`язку у вигляді наїзду на пішохода.

З оглядуна викладенерішення судупершої інстанціїпро винуватістьОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, на думку апеляційного суду, прийнято згідно з критерієм доведеності «поза розумним сумнівом», який застосовується Європейським судом з прав людини («Яллох проти Німеччини» від 11 липня 2006 року, «Коробов проти України» від 21 жовтня 2011 року, «Веренцов проти України» від 11 липня 2013 року), та підстав для задоволення апеляційної скарги захисника за обставин, викладених ним у скарзі, не має.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях підкреслив, що суд не мусить надавати відповіді на кожне порушене питання, проте з рішення має бути ясно зрозуміло, що головні проблеми, порушені в даній справі, були вивчені і була надана конкретна чітка відповідь на аргументи, які є вирішальними для вирішення справи (справи «Ван де Хурк проти Нідерландів», §61, «Болдеа проти Румунії», §30, «Морейра Феррейра проти Португалії», § 84).

Під час досудового розслідування та при судовому розгляді були встановлені і досліджені всі обставини, з`ясування яких мало істотне значення для правильного вирішення кримінального провадження, проведені необхідні експертизи, належним чином з`ясовані обставини, що характеризують об`єкт і об`єктивну сторону кримінального правопорушення.

Не встановлено й істотних порушень кримінального процесуального закону, які б призводили до скасування вироку, при порушенні вказаного кримінального провадження, його розслідуванні та під час судового розгляду кримінального провадження в суді першої інстанції.

За таких обставин не має підстав вважати, що у справі допущена однобічність та неповнота судового розгляду, які викликають необхідність скасування вироку, на чому наполягає в своїй апеляційній скарзі захисник.

У процесі перевірки матеріалів кримінального провадження апеляційним судом не виявлено порушень вимог кримінального процесуального закону під час збирання й закріплення доказів у провадженні, які б ставили під сумнів обгрунтованість висновків суду про доведеність винуватості ОСОБА_7 та правильність кваліфікації його дій. Наявні у провадженні докази відповідають вимогам закону щодо належності та допустимості доказів.

Таким чином, у апеляційного суду відсутні підстави вважати, що розгляд провадження щодо ОСОБА_7 вівся упереджено, з обвинувальним ухилом. Так, з матеріалів кримінального провадження слідує, що судом кожному з доказів дана належна оцінка.

Доводи ж захисника в апеляційній скарзі про те, що деякі обставини кримінального провадження всебічно не досліджені, зокрема, не проведено повторні судові експертизи з метою дослідження обставин ДТП, є безпідставними, оскільки на підставах тих доказів, які були предметом перевірки в судових засіданнях, з достатньою повнотою з`ясовано всі обставини зазначеного у вироку злочину.

Та обставина, що органи досудового розслідування та суд по-іншому оцінюють докази, порівняно з оцінкою їх обвинуваченим та захисником, не свідчить про необ`єктивність чи упередженість слідчих органів і суду.

Сукупність досліджених у суді першої інстанції доказів підтверджує, що дії ОСОБА_7 кваліфіковані вірно за ч. 2 ст. 286 КК України, які виразилися у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило спричинили смерть потерпілого.

З огляду на те, що вивченням матеріалів провадження не встановлено даних, які б свідчили про неповноту чи необ`єктивність дослідження судом обставин кримінального правопорушення, не має підстав вважати, що в ньому допущена суттєва неповнота судового розгляду.

Таким чином, твердження захисника про недоведеність винуватості ОСОБА_7 у зазначеному кримінальному правопорушенні, а також доводи про невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, належно перевірялися в судовому засіданні й обгрунтовано визнані безпідставними.

Відтак, доводи апеляційної скарги захисника апеляційний суд розцінює як такі, що спрямовані на уникнення ОСОБА_7 відповідальності за скоєне, так як вони повністю спростовується вищенаведеними доказами.

Також,апеляційний судпогоджується звидом тарозміром призначеногосудом покаранняобвинуваченому вмежах санкціїінкримінованого кримінальногоправопорушення,яке визначеноз урахуваннямступеню тяжкостівчиненого кримінальногоправопорушення,особи обвинуваченогота якебуде необхіднимта достатнімдля йоговиправлення,перевиховування іпопередження вчиненняним нових кримінальних правопорушень.

З огляду на викладене апеляційна скарга захисника не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 405, 407, 419 КПК України, апеляційний суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 залишити без задоволення.

Вирок Амур-Нижньодніпровськогорайонного судум.Дніпропетровськавід 23квітня 2024року щодо ОСОБА_7 залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та на неї може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Касаційного кримінального суду Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4