Ухвала

від 24.09.2024 по справі 683/1775/21

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2024 року

м. Хмельницький

Справа № 683/1775/21

Провадження № 11-кп/4820/531/24

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ

Хмельницького апеляційного суду

в складі: головуючої судді ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

секретаря ОСОБА_4 ,

з участю: прокурора ОСОБА_5 ,

обвинуваченого ОСОБА_6

захисника адвоката ОСОБА_7 ,

потерпілої ОСОБА_8

перекладача ОСОБА_9

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Хмельницькому кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 28 квітня 2021 року за №12021243100000072 за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, за його апеляційною скаргою та апеляційною скаргою його захисника адвоката ОСОБА_7 на вирок Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 03 липня 2024 року, -

в с т а н о в и л а:

Цим вироком

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , громадянина України, із середньою спеціальною освітою, неодруженого, непрацюючого, раніше судимого вироками Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 28грудня 2005року зач.2ст.121КК Українидо 7років позбавленняволі тавід 09листопада 2017року зач.2ст.185КК України до 6 місяців арешту;

визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України та призначено йому покарання у виді 10років позбавлення волі.

Початок строку відбування покарання ОСОБА_6 ухвалено рахувати з дня набрання вироком законної сили, зараховано у строк відбуття покарання час попереднього ув`язнення з 28 квітня 2021 року до дня вступу вироку в законну силу із розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Запобіжний захід до набрання вироком законної сили ОСОБА_6 залишено попередній тримання під вартою.

Цивільний позов ОСОБА_8 до ОСОБА_6 задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_8 10491 грн. матеріальної та 250 000 грн. моральної шкоди.

Цивільний позов прокурора в інтересах держави в особі органу уповноваженого державою здійснювати функції у спірних правовідносинах Старокостянтинівської міської ради Хмельницької області в особі КНП «Старокостянтинівська багатопрофільна лікарня» Старокостянтинівської міської ради» до ОСОБА_6 про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого від кримінального правопорушення задовольнити.

Стягнуто з ОСОБА_6 на користь Старокостянтинівської міської ради Хмельницької області для зарахування в бюджет Комунального некомерційного підприємства «Старокостянтинівська багатопрофільна лікарня» Старокостянтинівської міської ради Хмельницької обласної витрати на стаціонарне лікування потерпілого від кримінального правопорушення в розмірі 6544 грн. 01 коп.

Питання про речові докази вирішено відповідно до вимог ст. 100 КПК України.

За вироком суду, 27 квітня 2021року близько 15 год. 30 хв. ОСОБА_6 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння у вітальній кімнаті квартири АДРЕСА_2 , під час спільного розпиття спиртних напоїв з ОСОБА_10 , на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, умисно наніс не менше восьми ударів кулаком правої та лівої руки в голову ОСОБА_10 , внаслідок чого останній отримав тілесні ушкодження у вигляді внутрішньо-черепної травми, субдуральної гематоми в тім`яно-потиличній ділянці зліва, субдоральної гематоми над лівою гемісферою головного мозку, субарахноїдального крововиливу по переважаючій поверхні обох лобних доль, розміжчення речовини головного мозку в ділянці основи лобної долі зліва, з точками прикладання-перолом кісток носу, крововиливи в навколоочній ділянці справа з переходом на праву надбрівну ділянку, в лівій навколоочній ділянці, в ділянці правої щоки, в ділянці мушлі правого та лівого вух, садин в ділянці підборіддя справа, в ділянці кута нижньої щелепи справа, які згідно висновку судово-медичної експертизи відносяться до тяжких тілесних ушкоджень. Крім того, наніс не менше двох ударів в ділянку тулубу, внаслідок чого ОСОБА_10 отримав тілесні ушкодження у вигляді садна по зовнішній поверхні лівого ліктьового суглобу, по боковій поверхні грудної клітки, в проекції 9 ребра по передньопідмишечній лінії, які згідно висновку судово-медичної експертизи відносяться до легких тілесних ушкоджень.

Заподіяння тяжких тілесних ушкоджень знаходиться в прямому причинному зв`язку зі смертю ОСОБА_10 , яка настала ІНФОРМАЦІЯ_2 у приміщенні КНП «Старокостянтинівська багатопрофільна лікарня».

Таким чином, ОСОБА_6 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 121 КК України, яке виразились в умисному спричиненні тяжкого тілесного ушкодження, що спричинило смерть потерпілого.

Не погоджуючись з вироком суду, обвинувачений ОСОБА_6 та його захисник адвокат ОСОБА_7 подали апеляційні скарги, у яких просили його скасувати і ухвалити виправдувальний вирок щодо ОСОБА_6 , провадження у справі закрити, звільнити його з під варти у залі суду.

Вирок вважають незаконним та необґрунтованим.

Посилаються на відсутність прямих доказів на підтвердження винуватості ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення.

Стверджують, що обвинувачений та потерпілий перебували у дружніх відносинах, стороною обвинувачення не доведено мотиву і суб`єктивної сторони складу даного злочину.

У вироку не вказано конкретний час настання смерті ОСОБА_10 (наслідку у об`єктивній стороні складу злочину), що свідчить про його незаконність.

Суд не врахував показання ОСОБА_6 про те, що ОСОБА_10 прийшов до його квартири вже побитий, він не наносив йому тілесні ушкоження. Зважаючи на спортивну тілобудову потерпілого та фізичну його підготовку, ОСОБА_6 не міг нанести йому стільки ударів, які спричинили його смерть.

Не взято до уваги те, що смерть ОСОБА_10 настала внаслідок цирозного набряку і крововиливу мозку, яке було спричинено за 1-3 доби до часу настання смерті, тобто з 26.04.2021 року до 29.04.2021року.

Досудове розслідування проведено неповно, оскільки не встановлено де перебував ОСОБА_10 з 26.04.2021 року до 27.04.2021 року до 15 год. 30. хв., тобто до того як прийшов до квартири АДРЕСА_2 , будучи вже побитим.

Крім того, на тілі ОСОБА_6 під час затримання не було виявлено жодних тілесних ушкоджень, що свідчить про відсутність між ним та обвинуваченим будь якої бійки.

Не надано оцінки тому факту, що на тілі потерпілого виявлено два високотермічні опіки, що за висновком експерта виникли від дії високих температур, які могли бути отримані ним до того як він прийшов до ОСОБА_6 , походження їх не встановлено.

Протокол огляду місця події житлової квартири АДРЕСА_2 від 28.04.2021 року є недопустими доказом у справі, оскільки такий огляд проведено без згоди ОСОБА_6

Необгрунтованим є висновок суду про те, що обвинувачений разом із потерпілим розпивали спиртні напої, оскільки у крові потерпілого алкоголю не виявили, у ОСОБА_6 також не відбирали кров для визначення стану сп`яніння.

Свідок ОСОБА_11 надала неправдиві показання про те, що бачила обвинуваченого 27.04.2021 року біля 11 години на сходах у під`їзді з ознаками алкогольного сп`яніння, оскільки він в цей час там не перебував, натомість, перебував у матері. Тому, її показання не можуть бути враховані судом.

Отже, розпивання алкогольних напоїв обвинуваченим та потерпілим у день вчинення кримінального правопорушення щодо ОСОБА_10 жодними доказами не підтверджено.

Вважають, що протокол прийняття заяви від ОСОБА_8 про вчинення кримінального правопорушення щодо її сина ОСОБА_10 також не може бути взятий судом до уваги, оскільки записана у ньому інформація рукописно відрізняється від запису «Ознайомлена» та від підпису.

Крім того, на його думку, вирок ухвалений незаконним складом суду, оскільки головуючий суддя ОСОБА_12 вже брав участь у розгляді даної справи, розглядаючи відвід судді ОСОБА_13 , а тому, не мав права розглядати дане провадження.

Під час розгляду справи допущено істотні порушення норм кримінального процесуального закону, оскільки порушено право обвинуваченого та його захисника на перехресний допит, право обвинуваченого на захист і змагальність у спростуванні доводів сторони обвинувачення, право обвинуваченого на безпосередню участь у судовому засіданні.

Разом з тим, захисник вказує, що судовий розгляд проведено неповно, оскільки безпідставно відхилено клопотання сторони захисту про повторний виклик судового медичного експерта ОСОБА_14 для надання роз`яснень його висновків, з урахуванням того, що ОСОБА_6 не розуміє українську мову, якою вони складені.

Заслухавши доповідача, обвинуваченого ОСОБА_6 та його захисника адвоката ОСОБА_7 на підтримку апеляційних скарг, прокурора та потерпілу, які заперечили проти таких, вважаючи вирок законним та обґрунтованим, дослідивши матеріали кримінального провадження, перевіривши доводи апеляційних скарг, надавши всім учасникам провадження право виступу у судових дебатах, а обвинуваченому останнє слово, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Апеляційний перегляд оскаржуваного вироку здійснюється відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України, в межах поданих апеляційних скарг, тобто в частині доведеності вини обвинуваченого та правильності кваліфікації його дій.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст.407КПК України за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити вирок без змін.

Згідно з ст.370КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Наведених вимог закону суд дотримався у повній мірі.

Як убачається з матеріалів провадження, досудове розслідування, з`ясування обставин справи та перевірка їх доказами, проведено з дотриманням вимог кримінального процесуального закону, таких порушень цього закону, які були б істотними і тягли за собою скасування судового рішення, у справі не допущено, а висновок суду про доведеність вини ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення при зазначених у вироку обставинах відповідає матеріалам провадження та ґрунтується на досліджених у судовому засіданні доказах.

У судовому засіданні місцевого суду обвинувачений ОСОБА_6 вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.121 КК України, не визнав. Заперечив нанесення ним потерпілому тілесних ушкоджень. Показав, що 27 квітня 2021 року, після 15 години, почув, що хтось шкрябає у двері його квартири. Відчинивши їх, побачив ОСОБА_10 , що сидів навприсядки із численними тілесними ушкодженнями. Він завів його до квартири, спочатку на кухню, а потім в кімнату, де потерпілий відкрив пляшку, яку приніс із собою, налив у склянку горілки, випив, впав на підлогу і заснув. У квартирі постійно були удвох із потерпілим. Лише близько 18-19 години 27 квітня 2021 року до нього заходила його матір ОСОБА_15 разом із ОСОБА_16 та, побачивши потерпілого із тілесними ушкодженнями, просили викликати швидку. Однак, він зателефонував на лінію «103» лише на наступний день, тобто 28 квітня 2021 року. Весь цей час ОСОБА_10 лежав у кімнаті на підлозі і хрипів.

Отже, ОСОБА_6 підтвердив що 27 квітня 2021 року ОСОБА_10 із тілесними ушкодження на обличчі перебував у його квартирі, лежав у кімнаті на підлозі і хрипів. При цьому, швидку допомогу він одразу не викликав. У квартирі вони були лише двоє. Однак, виклав свою версію виникнення тілесних ушкоджень у потерпілого, яка не знайшла свого підтвердження зібраними доказами.

Європейський суд з прав людини у п. 43 свого рішення від 14.02.2008року у справі «Кобець проти України» зазначив, що доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростованих презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою, а отже при оцінці доказів слід керуватись критерієм доведення «поза розумним сумнівом».

Незалежно відтого,що обвинувачений свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України не визнав, його винуватість у вчиненні даного кримінального правопорушення підтверджується сукупністю суб`єктивних та об`єктивних доказів, досліджених відповідно до ст. 23 КПК України безпосередньо в ході судового розгляду судом першої інстанції.

Так, показаннями потерпілої ОСОБА_8 підтверджується, що 27квітня 2021 року вранці її син ОСОБА_10 сидів біля будинку на лавці і пив каву. Жодних видимих тілесних ушкоджень на ньому не було. 28 квітня 2021 року ввечері працівники поліції їй повідомили, що він перебуває в лікарні. У лікарні завідуючий реанімаційним відділенням їй повідомив, що стан її сина надто важкий, його мозок настільки розміжчено, що спасти його неможливо. 29квітня 2021 року ОСОБА_10 помер.

Отже, ОСОБА_8 підтвердила відсутність тілесних ушкоджень у потерпілого вранці, в день вчинення кримінального правопорушення щодо нього.

Показання потерпілої узгоджуються з іншими дослідженими судом доказами.

Свідок ОСОБА_16 підтвердила, що 27 квітня 2021 року у другій половині дня ОСОБА_15 зателефонував її син ОСОБА_6 та повідомив, що йому погано. Близько 18години вони разом поїхали до його квартири по АДРЕСА_3 . Зайшовши до квартири, побачили, що у кімнаті на підлозі під ковдрою лежав чоловік з тілесними ушкодженнями на голові та обличчі, який хрипів та був без свідомості. На її запитання, навіщо ОСОБА_6 його побив, останній, нічого не відповів. Про те, що ОСОБА_10 побив хтось інший, не говорив. У зв`язку з відсутністю у них телефонів, попросили ОСОБА_15 викликати швидку та покинули його помешкання. На момент їхнього приїзду ОСОБА_6 перебував у стані алкогольного сп`яніння.

Свідок ОСОБА_17 , яка працює фельшерем на невідкладній швидкій допомозі, підтвердила, що приїхавши на виклик по АДРЕСА_4 , виявила хворого, який лежав на підлозі без свідомості. На його обличчі були тілесні ушкодження. Обвинувачений повідомив, що не знає що з ним сталось. Хто його побив та коли не пояснював.

Свідки ОСОБА_18 , лікар анестезіолог, та ОСОБА_19 , медична сестра, підтвердили, що 28 квітня 2021 року о 19 годині 30 хвилин під час їхнього чергування у КНП «Старокостянтинівська багатопрофільна лікарня» до реанімаційного відділення був доставлений ОСОБА_10 без свідомості та з тілесними ушкодженнями голови, до свідомості не приходив.

Свідок ОСОБА_18 також підтвердив,що употерпілого виявленочерепно-мозковутравму згематомою танабряком,глибоку мозковукому,стан йогобув важким.29квітня 2021року вінпомер відчерепно-мозковоїтравми. Потерпілий довгий час перебував без свідомості, за умови своєчасного виклику швидкої допомоги його можна було б урятувати.

Отже, показаннями свідків, які узгоджуються між собою, підтверджується, що 27 квітня 2021року близько 18 год. 00 хв. потерпілий без свідомості лежав на підлозі у квартирі ОСОБА_6 АДРЕСА_2 із тілесними ушкодженнями обличчя та голови, лише хрипів. 29 квітня 2021 року, не приходячи до свідомості, він помер у лікарні від черепно-мозкової травми.

Також, свідки підтвердили, що ні під час телефонного дзвінка матері, ні під час візиту ОСОБА_16 , ні під час приїзду швидкої допомоги ОСОБА_6 не повідомляв про те, що ОСОБА_10 прийшов до нього побитий. Крім того, на прохання матері та ОСОБА_16 викликати швидку до потерпілого, що могло врятувати йому життя (як пояснив лікар ОСОБА_18 ), одразу не відреагував.

Свідок ОСОБА_11 підтвердила, що 27 квітня 2021 року біля 11 години ОСОБА_6 сидів на сходах у під`їзді у стані алкогольного сп`яніння. Наступного дня, тобто 28 квітня 2021 року, біля будинку, в якому проживає вона та обвинувачений, була карета швидкої допомоги та виносили людину.

Показання потерпілої та свідків взаємоузгоджуються між собою та з іншими об`єктивними доказами, дослідженими місцевим судом.

Так, даними протоколу огляду місця події від 28 квітня 2021 року з фототаблицями підтверджується, що в період з 22 год. 05 хв. по 23 год. 58 хв. проведено огляд однокімнатної квартири, де проживав ОСОБА_6 , за адресою: АДРЕСА_4 , в якій знаходилась кімната, кухня, коридор, ванна кімната, туалет і балкон. У ході даного огляду оглянуто вхід до квартири, вхідні двері, жодних пошкоджень на яких не виявлено. При вході у кімнату на відстані 0,2 м. від міжкімнатних дверей виявлено одну пару кімнатного взуття. У кімнаті на підлозі на відстані 0,8 м. від міжкімнатних дверей виявлено плями речовини бурого кольору, ззовні схожої на кров, яку було вилучено за допомогою марлевого тампону. Також у кімнаті на підлозі виявлено гольф сірого кольору, куртку чоловічу чорного кольору, дві подушки з наволочками. На вказаних речах наявні плями речовини бурого кольору, ззовні схожої на кров. На дивані, який розміщувався у кімнаті, виявлено ковдру з підковдрою, на якому також були плями речовини бурого кольору, ззовні схожої на кров. У ванній кімнаті виявлено рушник білого кольору із плямами бурого кольору, ззовні схожої на кров. На кухні на поверхні тумби виявлено 2 скляні склянки (одна із яких пошкоджена), 1 скляна пляшка. Під час огляду інших приміщень квартири, в тому числі коридору, будь яких слідів не виявлено (Т.1, а.м.к.п.149-177).

Тобто, під час огляду місця події жодних слідів крові біля вхідних дверей не виявлено, пошкоджень на дверях не було, слідів крові на них також не виявлено. Плями речовини бурого кольору, ззовні схожої на кров, знайдені лише на підлозі однієї кімнати, де лежав потерпілий. В інших приміщеннях на підлозі крові не виявлено, що свідчить про те, що бійка відбувалась саме у квартирі, де проживав ОСОБА_6 .

Виявлені під час огляду місця події речі були вилучені, поміщені до упакування, а в подальшому постановою слідчого від 08 травня 2021 року визнані речовими доказами у даному кримінальному провадженні (Т.1, а.м.к.п.178-180).

29 квітня 2021 року ОСОБА_6 затримано в порядку ст. 208 КПК України. Під час його особистого обшуку вилучено кросівки коричневого кольору, сині джинсові штани, помаранчеву кофту, сіру футболку, на якій наявна пляма темно-бурого кольору, схожа на кров, мобільний телефон «Самсунг» з сім картою ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується даним протоколу затримання ОСОБА_6 від 29 квітня 2021 року (Т.1, а.м.к.п. 210-212).

Відповідно до протоколу огляду речей від 13 травня 2021 року вилучені у ОСОБА_6 речі було оглянуто та на лівому кросівку і на футболці виявлено плями бурого кольору, також на правій штанині джинсів в ділянці гомілки виявлено забруднення у вигляді плями бурого кольору (Т.1, а.м.к.п.181-190).

Вилучені у ОСОБА_6 речі постановою слідчого від 29 травня 2021 року також визнані речовими доказами (Т. 1, а.с. 216-217).

Даними висновків імунологічних експертиз №№282, 283, 285, 286, 287 від 02 червня 2021 року підтверджується, що на речових доказах, вилучених під час огляду місця події квартири ОСОБА_6 та під час його особисто обшуку, зокрема на: марлевому тампоні, на який зроблено змив з підлоги кімнати квартири АДРЕСА_2 , на рушнику, наволочці помаранчево-коричневого кольору, на футболці, на лівому кросівку, знайдена кров, яка може походити від потерпілого ОСОБА_10 , і не може походити від ОСОБА_6 (Т. 1, а.м.к.п. 194-195, 198-199, 208-209, 220-221, 224-225).

Тобто, сліди крові потерпілого на одязі ОСОБА_6 підтверджують контакт між обвинуваченим та ОСОБА_10 , тобто бійку між ними, яка відбувалась у кімнаті квартири, оскільки лише там виявлена кров потерпілого.

Відомостями із протоколу огляду телефону «Samsung» із сім-картою ІНФОРМАЦІЯ_3 , вилученого у ОСОБА_6 з фототаблицями від 31 травня 2021 року, підтверджується, що обвинувачений лише 28 квітня 2021 року о 18 годині зателефонував на лінію «103». Натомість, історія викликів вказаного дня у його телефоні розпочинається з 13 години 56 хвилин 28 квітня 2021 року та з 14 години він неодноразово спілкувався з матір`ю (Т.2, а.м.к.п. 88-97).

Тобто, з моменту виявлення потерпілого із тілесними ушкодженнями він цілу добу не здійснював виклик швидкої допомоги, хоча мав таку можливість і зобов`язаний був це зробити одразу. Така поведінка обвинуваченого може свідчити лише про намагання приховати даний злочин та уникнути відповідальності за вчинене.

Даними висновку судово-медичної експертизи трупа ОСОБА_10 №44 від 28 травня 2021 року підтверджується, що смерть ОСОБА_10 настала 29 квітня 2021 року о 21 годині від внутрішньочерепної травми, яка виразилась субдуральною гематомою, субарахноїдальним крововиливим, забоєм головного мозку. При судово-медичній експертизі трупа ОСОБА_10 виявлено тілесні ушкодження у вигляді внутрішньочерепної травми, субдуральної гематоми в тім`яно-потиличній ділянці зліва, субдоральної гематоми над лівою гемісферою головного мозку, субарахноїдального крововиливу по переважаючій поверхні обох лобних доль, розміжчення речовини головного мозку в ділянці основи лобної долі зліва, з точками прикладання - перолом кісток носу, крововиливи в навколоочній ділянці справа з переходом на праву надбрівну ділянку, в лівій навколоочній ділянці, в ділянці правої щоки, в ділянці мушлі правого та лівого вух, садин в ділянці підборіддя справа, в ділянці кута нижньої щелепи справа, які могли виникнути як мінімум від 8 (восьми) дій ударів (крововиливи), удар-тертя (садна) тупих предметів з обмеженою контактуючою поверхнею, якими могли бути кулаки рук, ноги сторонньої особи, їм подібні предмети, виникли за 1-3 доби до моменту настання смерті, знаходяться в прямому причинному зв`язку з її настанням, можливо в строк та за обставин, викладених у постанові і мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень.

Також, у потерпілого виявлені садна по зовнішній поверхні лівого ліктьового суглобу, по боковій поверхні грудної клітки, в проекції 9 ребра по передньопідмишечній лінії, які виникли від як мінімум двох дій удар-тертя тупих предметів з обмеженою контактуючою поверхнею, за 1-3 доби до моменту настання смерті, в причинному зв`язку з її настанням не знаходяться, і мають ознаки легких тілесних ушкоджень (Т.1, а.м.к.п. 238-240).

Експерт ОСОБА_14 у місцевому суді підтвердив, що саме тяжкі тілесні ушкодження знаходяться в прямому причинному зв`язку з настанням смерті ОСОБА_10 .. Такі могли виникнути за 1-3 доби до моменту настання смерті, яка настала 29 квітня 2021 року о 21 годині. Тілесні ушкодження, що були причиною смерті, могли бути утворені як мінімум від восьми ударів, якими могли бути кулаки рук, ноги сторонньої особи.

Тобто, саме тілесні ушкодження голови із розміжченням речовини головного мозку, стали причиною смерті ОСОБА_10 , яка наступила 29 квітня 2021 року о 21 годині. Такі тілесні ушкодження виникли у проміжку часу з 26 квітня по 28 квітня 2021 року, тобто, у тому числі 27 квітня 2021 року, як було встановлено судом.

Відомостями із висновку додаткової судово-медичної експертизи № 1 від 16 червня 2021 року підтверджується, що виникнення тілесних ушкоджень у ОСОБА_10 при падінні з висоти власного зросту є малоймовірним. В момент нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_10 міг знаходитись в будь-якому положенні, доступному для нанесення їх сторонньою особою, тобто повернутим до нападаючого поверхнею тіла, або близькому до такого положення. Вказані тілесні ушкодження могли виникнути за обставин, які повідомляв ОСОБА_6 зображений на відеозаписі (Т.1, а.м.к.п. 247-250).

Отже, у момент спричинення тілесних ушкоджень потерпілий був повернутий до обвинуваченого.

Наведені вище і досліджені судом першої інстанції докази отримані у порядку, встановленому КПК України, підтверджують існування обставин, які відповідно до статті 91 КПК України підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, зокрема подію кримінального правопорушення (час, місце, спосіб, наслідки вчинення злочину) та інші обставини, які мають значення для кримінального провадження, а відтак в силу положень статей 84, 85, 86 КПК України є належними, допустимими, достовірними.

Врахувавши наведені докази, місцевий суд «поза розумним сумнівом» прийшов до правильного висновку про те, що такі докази в сукупності підтверджують вину ОСОБА_6 в умисному спричиненні тяжкого тілесного ушкодження, що спричинило смерть потерпілого.

Дії обвинуваченого суд кваліфікував за ч. 2 ст. 121 КК України правильно. З такою кваліфікацією дій обвинуваченого погоджується апеляційний суд.

Доводи сторони захисту про те, що ОСОБА_6 не вчиняв даного кримінального правопорушення, натомість ОСОБА_20 прийшов до нього із отриманими тілесними ушкодженнями, на увагу суду не заслуговують, враховуючи наступне.

У судовому засіданні обвинувачений стверджував, що ОСОБА_20 прийшов до його квартири із тілесними ушкодженнями, сидів навприсядки біля дверей квартири і шкрябав у двері. Відчинивши двері, він завів його до кухні, а потім у кімнату, де він впав і заснув.

Натомість, із даних висновку судово-медичної експертизи трупа ОСОБА_10 №44 від 28 травня 2021 року вбачається, що у потерплого виявлено тілесні ушкодження, зокрема, у вигляді внутрішньочерепної травми, субдуральних гематом та субарахноїдального крововиливу голови, розміжчення речовини головного мозку в ділянці основи лобної долі зліва, перолом кісток носа, крововиливи в навколоочних ділянках, тощо.

Свідок ОСОБА_18 , лікар, підтвердив, що у ОСОБА_10 була виявлена черепно мозкова травма з гематомами, набряком та глибока мозкова кома.

Тобто, у потерпілого було побите обличчя, численні ушкодження на голові із гематомами, крововиливами та розміжченням головного мозку.

У судовому засіданні апеляційного суду потерпіла ОСОБА_8 пояснила, що фельдшер, яка приїхала на кареті швидкої допомоги, та лікар ОСОБА_21 їй роз`яснили, що з такими тілесними ушкодженнями голови, які були у її сина, він не міг самостійно пересуватись. Крім того, судмедексперт, який здійснював трепанацію черепа ОСОБА_10 , їй пояснив, що його мозок був настільки роздавленим (розміжченим), що за 24 години постраждали всі його внутрішні органи.

Отже, виявлені у потерпілого тілесні ушкодження голови, зокрема, розміжчення речовини головного мозку, були такими, що не дозволяли йому ні рухатись, ні пересуватись.

Разом з тим, під час огляду місця події квартири, де мешкав ОСОБА_6 , було оглянуто вхід до квартири ОСОБА_6 , жодних слідів крові ні у під`їзді, ні на сходовій клітині, ні біля вхідних дверей квартири виявлено не було. На вхідних дверях також жодних пошкоджень не виявлено, що підтверджується даними протоколу огляду місця події від 28 квітня 2021 року.

Свідок ОСОБА_22 , яка є сусідкою ОСОБА_6 , проживає на одному поверсі із ним, у квартирі навпроти, надала показання про те, що 27 квітня 2021 року виходила зі своєї квартири і йшла на роботу, ввечері поверталась додому. Однак, не пояснювала, що бачила сліди крові у під`їзді, чи біля квартири обвинуваченого.

Отже, слідів крові у під`їзді та біля входу у квартиру ОСОБА_6 , виявлено не було, як і не було виявлено жодних пошкоджень на вхідних дверях його квартири від слідів шкрябання.

Жоден свідок не підтвердив, що бачив потерпілого побитим на вулиці, чи у під`їзді, коли він йшов до помешкання ОСОБА_6 .

Отже, твердження обвинуваченого про те, що потерпілий самостійно прийшов до нього побитим, шкрябав у двері, після чого самостійно випив склянку горілки і ліг спати є неспроможним.

Про спричинення саме ОСОБА_6 тілесних ушкоджень ОСОБА_10 свідчать виявлені на його одязі та взутті: кімнатних тапках, кросівках, футболці сліди крові потерпілого, що підтверджується висновками наведених вище судово-імунологічних експертиз.

Під час огляду місця події квартири ОСОБА_6 , в якій розміщується одна кімната, кухня, коридор, ванна кімната і туалет, сліди крові ОСОБА_10 виявлені лише у кімнаті, де лежав потерпілий. В інших приміщеннях квартири та за її межами слідів крові не виявлено.

Враховуючи вищенаведене, місцевий суд прийшов до правильного висновку, що бійка між обвинуваченим та потерпілим відбувалася саме у кімнаті квартири АДРЕСА_2 . Саме тут ОСОБА_10 отримав тілесні ушкодження, від яких у подальшому ні рухатись, ні пересуватись не міг, лише лежав і хрипів, чого не заперечив обвинувачений.

Поведінка обвинуваченого після вчинення кримінального правопорушення свідчить про приховання злочину, оскільки він протягом тривалого часу з 16 години 27 квітня 2021 року до 18 години 28 квітня 2021 року знаходився у квартирі поряд із потерпілим, чув як він хрипів, у нього були численні тілесні ушкодження на голові та обличчі, однак не викликав швидку медичну допомогу, незважаючи на наполягання ОСОБА_16 .

Отже, колегія суддів погоджується із висновком місцевого суду про те, що саме ОСОБА_6 наніс потерпілому тілесні ушкодження, які спричинили його смерть.

Посилання апелянтів на те, що у даному кримінальному провадженні відсутні прямі докази на підтвердження вини ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, а тому його вина не доведена, апеляційний суд до уваги не бере, враховуючи наступне.

Стаття 94 КПК визначає, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює не тільки кожний доказ із точки зору належності, допустимості, достовірності, але й сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Якщо у кримінальному провадженні відсутні прямі докази, що підтверджують винуватість обвинуваченого у вчиненні інкримінованого злочину, однак обставини кримінального правопорушення підтверджуються сукупністю інших належних і допустимих непрямих доказів, з якими не узгоджуються непослідовні версії обвинуваченого щодо обставин вчинення протиправного діяння, то сукупність таких непрямих доказів може бути покладена судом в основу обвинувачення особи у вчиненні інкримінованого злочину. До такого висновку дійшов Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у своїй постанові від 07 грудня 2020 року (справа №728/578/19, провадження № 51-3411км20).

Як вбачається із даного кримінального провадження, у ньому відсутні прямі докази на підтвердження винуватості ОСОБА_6 в умисному нанесенні ОСОБА_10 тілесних ушкоджень, що спричинили його смерть. Однак скоєння даного кримінального правопорушення саме ним місцевий суд встановив на підставі сукупності інших належних і допустимих непрямих доказів, з якими не узгоджується непослідовна та непідтверджена версія обвинуваченого ОСОБА_6 щодо обставин виникнення у потерпілого тілесних ушкоджень, які спричинили його смерть. Версія обвинуваченого, висунута на свій захист, про те, що ОСОБА_10 прийшов до нього вже побитий і він не наносив йому тілесних ушкоджень, була проаналізована місцевим судом, така визнана неспроможною, оскільки не узгоджується із матеріалами кримінального провадження, з чим погоджується апеляційний суд.

Наведені непрямі докази в сукупності з урахуванням обставин цього кримінального провадження та непослідовної версії обвинуваченого щодо обставин спричинення потерпілому тілесних ушкоджень, що не узгоджувалася із зазначеними доказами, дозволи суду першої інстанції встановити винуватість ОСОБА_6 у спричиненні ОСОБА_10 тілесних ушкоджень, які призвели до його смерті, відповідно до стандарту доказування «поза розумним сумнівом».

Доводи сторони захисту про відсутність мотиву та суб`єктивної сторони складу даного злочину на увагу суду не заслуговують, враховуючи наступне.

Суб`єктивна сторона злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України характеризується двома формами вини умислом щодо суспільно небезпечного заподіяння тяжкого тілесного ушкодження і необережністю щодо настання смерті потерпілого.

Питання про умисел вирішується виходячи із сукупності всіх обставин вчиненого діяння, зокрема враховуючи спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного до, під час і після злочину, його взаємини з потерпілим, що передували події, їх стосунки.

Мотив є ознакою суб`єктивної сторони злочину.

Із матеріалів даного кримінального провадження вбачається, що обвинувачений ОСОБА_6 на грунті раптово виниклих неприязних відносин завдав численних ударів (не менше 8) кулаками в голову потерпілого, заподіявши черепно-мозкову травму, яка виразилась множинними гематомами, крововиливами, розміжченням речовини головного мозку, спричинив перелом кісток носа, крововиливи в навколоочних ділянках, у ділянках щік та вух.

Між цими діями, які були активними, та їх наслідками у вигляді заподіяння потерпілому тяжких тілесних ушкоджень, що спричинили його смерть, існував прямий причинний зв`язок.

Наведені обставини у своїй сукупності свідчать про те, що ОСОБА_6 умисно завдаючи не менше 8 ударів з великою силою у життєво важливий орган голову потерпілого, не міг не усвідомлювати наслідків, які настануть, а отже усвідомлював, що спричиняє тяжку шкоду здоров`ю потерпілого.

Заслуговує на увагу і те, що обвинувачений бачив, що після побиття, потерпілий не рухався, хрипів, на його обличчі та голові була кров, тобто він розумів, що наслідком цього є нанесення ним тілесних ушкоджень потерпілому. Однак, одразу не вжив будь-яких заходів щодо надання невідкладної медичної допомоги, а залишив його в такому стані. Лише через добу на прохання своєї матері викликав швидку допомогу.

Зважаючи на викладене, у діях ОСОБА_6 є всі елементи складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, у тому числі і суб`єктивна його сторона, яка полягає у прямому умислі щодо нанесення тяжких тілесних ушкоджень, що потягли смерть, і мотив, який раптово виник внаслідок неприязних відносин.

Що стосується твердження сторони захисту про наявність між ОСОБА_6 та ОСОБА_10 дружніх стосунків, тобто відсутність мотиву для заподіяння тяжких тілесних ушкоджень потерпілому, то таке спростовується показаннями потерпілої ОСОБА_8 , яка, як в місцевому суді, так і в апеляційному суді заперечила, що між обвинуваченим та її сином ОСОБА_10 були дружні стосунки. Навпаки, остання пояснювала, що до моменту вчинення інкримінованого діяння, ОСОБА_6 неодноразово приходив додому до її сина, скандалив, кричав до нього. Окрім того, був випадок, коли ОСОБА_6 наніс потерпілому тілесні ушкодження, від яких він лікувався у медичному закладі. Однак, син до правоохоронних органів не звертався, бо боявся ОСОБА_6 .

Посилання сторони захисту на те, що в оскарженому рішенні не вказано час смерті ОСОБА_10 , що свідчить про незаконність вироку, є безпідставним, оскільки суд у своєму рішенні вказав такий час.

Так, із мотивувальної частини вироку вбачається, що смерть ОСОБА_10 настала 29 квітня 2021 року о 21годині, що підтверджується даними висновку судово медичної експертизи трупа № 44 від 28 травня 2021 року (сторінка 4 вироку, абзац 8).

Викладаючи пояснення експерта ОСОБА_14 , суд також зазначив, що останній підтвердив, що смерть ОСОБА_10 настала 29 квітня 2021 року о 21 годині (сторінка 5 вироку, абзац 3).

Отже,в оскарженомурішенні зазначенийчас смертіпотерпілого ОСОБА_10 ,підстави визнаватиданий вирокнезаконним із наведеного відсутні.

Доводи про те, що суд не встановив походження на тілі потерпілого інших тілесних ушкоджень, таких як опікові рани на передпліччі та стегні, що свідчить про неповноту судового розгляду, на увагу суду не заслуговують, враховуючи наступне.

Так, дійсно, згідно з даними висновку судово-медичної експертизи трупа ОСОБА_10 № 44 від 28 травня 2021 року у потерпілого, окрім тяжких тілесних ушкоджень, які локалізовані на голові, нанесені кулаками рук та ногами, що спричинили його смерть, виявлені й легкі тілесні ушкодження такі як: опікові рани по зовнішній поверхні правого передпліччя в середній та верхній третинах, по передній поверхні правого стегна, які виникли від термічної речовини високої температури. Такі тілесні ушкодження у причинному зв`язку із настанням смерті ОСОБА_10 не знаходяться (Т.1, а.м.к.п. 238-240).

У судовому засіданні експерт ОСОБА_14 роз`яснив, що лише тяжкі тілесні ушкодження (локалізовані на голові), які могли бути утворені від ударів кулаками рук та ніг сторонньої особи, знаходяться в прямому причинному зв`язку з настанням смерті ОСОБА_10 .

Свідок ОСОБА_18 , лікар-анастезіолог, також підтвердив, що ОСОБА_10 помер від черепно-мозкової травми.

Отже, смерть ОСОБА_10 настала від черепно мозкової травми, спричиненої кулаками рук.

Натомість, опікові рани розміщувались на передпліччі та стегні потерпілого, такі виникли від термічної речовини високої температури, є легкими тілесними ушкодженнями та не знаходяться у прямому причинному зв`язку з настанням його смерті.

ОСОБА_6 ставиться у вину вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, тобто умисне спричинення тяжкого тілесного ушкодження, що спричинило смерть потерпілого.

Оскільки опікові рани не знаходяться у прямому причинному зв`язку з настанням смерті потерпілого, їх спричинення у вину обвинуваченому не ставилось, тому у суду не було підстав встановлювати їх походження.

За таких обставин неповноти судового розгляду справи не допущено.

Посилання на те, що досудове розслідування проведено неповно, оскільки не встановлено де перебував ОСОБА_10 до того, як прийшов до квартири ОСОБА_6 , апеляційний суд до уваги не бере.

Як вбачається із даних висновку судово медичної експертизи трупа ОСОБА_10 №44 від 28 травня 2021 року тілесні ушкодження на тілі потерпілого, що спричинили його смерть, виникли за 1-3 доби до моменту настання смерті, яка настала 29 квітня 2021 року о 21годині.

Тобто, такі тілесні ушкодження виникли у проміжку часу із 26 квітня 2010 року 21 години до 28 квітня 2021 року 21 години.

Як під час досудового розслідування, так і в суді встановлено, що тілесні ушкодження потерпілому, від яких він помер, були спричинені 27 квітня 2021 року близько 15 години 30 хвилин у квартирі ОСОБА_6 , що відповідає проміжку часу смерті, про який вказав експерт.

Стороною обвинувачення було надано достатньо доказів на підтвердження встановлених обставин, з чим погодився місцевий суд, та погоджується апеляційний суд.

А тому, встановлювати місце перебування ОСОБА_10 до того, як він прийшов до квартири ОСОБА_6 , підстав не було. Отже, неповноти досудового розслідування та судового розгляду не допущено.

Доводи сторони захисту про недоведеність спільного розпивання між обвинуваченим та потерпілим алкогольних напоїв та вчинення злочину ОСОБА_6 у стані сп`яніння, оскільки етилового спирту у крові потерпілого не було, кров ОСОБА_6 не досліджували, апеляційний суд до уваги не бере, враховуючи наступне.

Як вбачається із встановлених судом обставин, 27 квітня 2021 року ОСОБА_6 разом із ОСОБА_10 спільно розпивали спиртні напої, перебуваючи у стані сп`яніння ОСОБА_6 вчинив інкриміноване кримінальне правопорушення.

Згідно висновків судово-медичної експертизи трупа ОСОБА_10 №44, яка була розпочата 30 квітня та завершена 28 травня 2021 року, та судово-токсикологічної експертизи № 936, яка була розпочата 7 травня та завершена 13 травня 2021 року, у зразках крові трупа ОСОБА_10 етилового алкоголю не виявлено (Т.1 а.м.к.п. 238-240, 241).

У судовому засіданні експерт ОСОБА_14 , роз`яснив, що алкоголь у крові може перебувати від декількох годин до 5 діб в залежності від кількості випитого. Судово-медична експертиза трупа ОСОБА_10 № 44, в ході якої відбиралась його кров на дослідження, була розпочата 30 квітня та завершена 28 травня 2021 року. А тому, на час проведення експертизи в крові потерпілого етилового спирту вже виявлено не було.

Що стосується судово-токсикологічної експертизи № 936, то така була розпочата 7 травня 2021 року, тобто ще пізніше, через 11 днів з моменту інкримінованої події. Тому, з урахуванням роз`яснень експерта, у крові потерпілого не могло бути виявлено етилового спирту, навіть, якщо він його вживав.

Отже, у зв`язку з тим, що кров у потерпілого відбиралась через значний проміжок часу від події злочину, етилового спирту в ній не виявлено.

Що стосується ОСОБА_6 , то у нього кров для дослідження на виявлення алкоголю відібрана не була, оскільки його було затримано 29 квітня 2021 року, тобто не в день вчинення кримінального правопорушення, а на наступний день від події злочину. Тому, підстави для проведення дослідження його крові вже не було.

Разом з тим, про спільне розпивання алкогольних напоїв між обвинуваченим та потерпілим свідчить наявність двох склянок на тумбі у квартирі ОСОБА_6 , що підтверджується даними протоколу огляду місця події від 28 квітня 2021 року.

Окрім того, ОСОБА_6 у судовому засіданні сам не заперечував, що ОСОБА_10 того дня вживав спиртне.

Свідок ОСОБА_11 , підтвердила що ОСОБА_6 зловживає алкогольними напоями, 27 квітня 2021 року біля 11 години він сидів на сходах у під`їзді у черговий раз у стані алкогольного сп`яніння.

Свідок ОСОБА_16 також підтвердила, що 27 квітня 2021 року близько 18 години ОСОБА_6 перебував у стані алкогольного сп`яніння.

Сукупність вищевказаних доказів дало можливість місцевому суду прийти до висновку поза всяким сумнівом про спільне розпивання між потерпілим та обвинуваченим алкогольних напоїв та перебування обвинуваченого ОСОБА_6 у стані алкогольного сп`яніння під час скоєння ним інкримінованого кримінального правопорушення.

Така позиціяапеляційного судувідповідає правовимвисновкам, викладениму постановахВерховного Судувід 03грудня 2019року усправі №571/1436/15-кта від 10листопада 2020року усправі №442/66/16-к, згідно з якими факт перебування в стані алкогольного сп`яніння може встановлюватися шляхом дослідження всієї сукупності доказів, а не виключно результатами відповідного огляду.

Отже, місцевим судом зроблено обґрунтований висновок про те, що ОСОБА_6 разом із ОСОБА_10 27 квітня 2021 року близько 15 години 30 хвилин спільно розпивали спиртні напої і під час цього ОСОБА_6 , перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, спричинив потерпілому умисне тяжке тілесне ушкодження, що призвело до його смерті.

Що стосується посилання на те, що на тілі ОСОБА_6 під час затримання не було виявлено тілесних ушкоджень, що на думку захисту, свідчить про відсутність між ним та потерпілим бійки, то вказане жодним чином не свідчить про те, що обвинувачений не наносив тілесних ушкоджень потерпілому, оскільки його вина доводиться сукупністю зібраних у справі доказів.

Твердження про те, що показання свідка ОСОБА_22 про перебування ОСОБА_6 27 квітня 2021 року на сходах у стані алкогольного сп`яніння є неправдивими, оскільки він в цей час перебував у матері, на увагу суду не заслуговують, враховуючи наступне.

Так, як вбачається із технічного запису судового засідання місцевого суду від 27 грудня 2023 року, свідок ОСОБА_22 , будучи попередженою про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання та під присягою свідка, надала суду логічні, послідовні показання.

Її показання щодо перебування ОСОБА_6 27 квітня 2021 року у стані сп`яніння повністю узгоджуються із показаннями свідка ОСОБА_16 , яка також підтвердила, що обвинувачений вказаного дня був у стані сп`яніння.

Отже, підстав сумніватись у правдивості показань свідка ОСОБА_11 апеляційний суд не вбачає.

Доводи про те, що огляд місця події - житлової квартири АДРЕСА_2 , в якій мешкав ОСОБА_6 , проведено без його дозволу, тому протокол цієї слідчої дії є недопустимим доказом, на увагу суду не заслуговують, оскільки в матеріалах справи міститься заява ОСОБА_6 від 28 квітня 2021 року, зі змісту якої вбачається, що він надав дозвіл на проведення огляду місця події вищевказаної квартири. Дана заява підписана ним особисто (Т.1, а.м.к.п.148).

Отже, вказана слідча дія проведена зі згоди ОСОБА_6 , який проживає у цій квартирі, тому, протокол огляду місця події від 28 квітня 2021 року є допустимим доказом.

Крім того, мати ОСОБА_6 ОСОБА_15 також надала дозвіл на проведення огляду вищевказаної квартири, що підтверджується даними її заяви від 28 квітня 2021 року (Т.1, а.м.к.п.147).

Посилання на те, що протокол прийняття заяви від ОСОБА_8 від 21 травня 2021 року не може бути взятий судом до уваги, оскільки записана у ньому інформація рукописно відрізняється від запису «Ознайомлена» та від підпису, що, на думку захисту, свідчить про те, що ОСОБА_10 із таким протоколом не знайомилась, апеляційний суд до уваги не бере, враховуючи наступне.

Як вбачається із вищезазначеного протоколу ОСОБА_8 звернулась до Хмельницького районного управління ГУНП у Хмельницькій області з усною заявою, у якій просила прийняти міри до ОСОБА_6 , який 27 квітня 2021 року близько 15 години 30 хвилин на грунті раптово виниклих неприязних відносин наніс тілесні ушкодження її сину ОСОБА_10 , від яких останній помер 29квітня 2021 року (Т. 1, а.с. 141).

У подальшому, як вбачається із звукозапису судового засідання від 13 червня 2023 року, зокрема із пояснень потерпілої, слідчий вніс відомості до протоколу прийняття заяви, а вона підписала даний протокол (Т. 3, а.с. 214).

В апеляційному суді ОСОБА_8 підтвердила, що вона зверталась із такою заявою, зі змістом даного протоколу ознайомилась, повністю з ним погодилась та його підписала.

Отже, ОСОБА_8 підтвердила, що ознайомилась із протоколом, його підписала. Тому, порушень під час оформлення даного документу не встановлено.

Твердження про те, що вирок ухвалений незаконним складом суду, оскільки головуючий суддя ОСОБА_12 вже брав участь у даному кримінальному провадженні, розглядаючи відвід судді ОСОБА_23 , на увагу суду не заслуговує, враховуючи наступне.

Так, вимогами ч.ч. 1, 2 статті 76 КПК України, яка визначає недопустимість повторної участі судді в кримінальному провадженні, передбачено, що суддя, який брав участь у кримінальному провадженні під час досудового розслідування, не має права брати участі у цьому ж провадженні; суддя, який брав участь у кримінальному провадженні у суді першої інстанції, не має права брати участі у новому провадженні після скасування вироку або ухвали суду першої інстанції.

Як убачається з ухвали Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 19 липня 2022 року, суддя ОСОБА_12 розглядав лише заяву ОСОБА_6 про відвід судді ОСОБА_23 , отже вирішував лише процесуальне питання, а по суті кримінальне провадження не розглядав.

Також, матеріали справи не містять відомостей про те, що суддя ОСОБА_12 брав участь у кримінальному провадженні під час досудового розслідування, чи під його головуванням скасовано вирок чи ухвалу.

Отже, підстав, визначених ст. 76 КПК України, які б перешкодили головуючому судді ОСОБА_12 ухвалити даний вирок не встановлено.

Разом з тим, із матеріалів справи вбачається, що захисник ОСОБА_7 у судовому засіданні місцевого суду 27 грудня 2023 року з цих підстав заявляв відвід судді ОСОБА_12 .

Ухвалою Старокостянтинівського суду Хмельницької області від 30 січня 2024 року у задоволенні відводу відмовлено з посиланням на те, що суддя ОСОБА_12 не здійснював повноважень судді у даному кримінальному провадженні, а лише з`ясовував правомірність відводу заявленого судді, тобто вирішував процесуальні питання (Т. 4, а.п. 132).

Отже, дане питання було вирішене місцевим судом. З його результатом погоджується апеляційний суд.

Доводи про те, що судовий розгляд проведено неповно, оскільки повторно не було допитано судового медичного експерта ОСОБА_14 , оскільки ОСОБА_6 не розуміє українську мову, якою складені його висновки, на увагу суду не заслуговують, враховуючи наступне.

Як вбачається із матеріалів провадження, у судовому засіданні місцевого суду у присутності ОСОБА_6 , його захисника та перекладача був допитаний судового-медичний експерт ОСОБА_14 . Він роз`яснив висновки судово-медичної експертизи трупа ОСОБА_10 №44 від 28 травня 2021 року та додаткової судово-медичної експертизи № 1 від 16 червня 2021 року, надав вичерпні відповіді на поставлені йому запитання суду та сторони захисту, що підтверджується даними технічного запису судового засідання від 11 липня 2023 року (Т. 4, а.с. 214).

За таких обставин, неповноти судового розгляду не допущено.

Разом з тим, колегія суддів звертає увагу на те, що ОСОБА_6 у судовому засіданні апеляційного суду підтвердив, що він проживає в Україні з 1995 року, тобто 28 років, його мати українка, як у місцевому суді, так і в апеляційному суді надавав відповіді на поставлені йому запитання українською мовою, а тому він не міг не розуміти висновків експерта, які складені українською мовою.

Посилання на те, що під час допиту свідка ОСОБА_11 суд порушив право обвинуваченого та його захисника на перехресний допит, право обвинуваченого на захист і змагальність, оскільки перекручував її пояснення на сторону обвинувачення, на увагу суду не заслуговує, враховуючи наступне.

Відповідно до вимог ст. 321 КПК України головуючий у судовому засіданні керує ходом судового засідання, забезпечує додержання послідовності та порядку вчинення процесуальних дій, здійснення учасниками кримінального провадження їхніх процесуальних прав і виконання ними обов`язків, спрямовує судовий розгляд на забезпечення з`ясування всіх обставин кримінального провадження, усуваючи з судового розгляду все, що не має значення для кримінального провадження.

Як вбачається із даних технічного засідання місцевого суду, у судовому засіданні 27.12.2023 року була допитана свідок ОСОБА_11 . Під час її допиту головуючий з`ясовував обставини кримінального провадження, як суд, так і сторона захисту задали її запитання, суд уточнював її пояснення для з`ясування обставин справи, зокрема, на її показання про те, що у обвинуваченого, який сидів на сходах був «перегар», головуючий уточнив «запах з порожнини рота». Тобто, головуючий здійснював свої повноваження відповідно до вимог ст.321 КПК України.

Однак, захисник ОСОБА_7 не погодився з такими уточненнями судді, вважав, що він перекручує пояснення свідка та одразу заявив головуючому відвід з цих підстав.

Ухвалою Старокостянтинівського суду Хмельницької області від 30 січня 2024 року у задоволенні відводу відмовлено з посиланням на те, що суддя ОСОБА_12 здійснював свої повноваження відповідно до вимог ст. 321 КПК України (Т.4, а.п. 132). З таким висновком погоджується апеляційний суд.

За таких обставин колегія суддів вважає, що під час допиту свідка ОСОБА_11 порушення права обвинуваченого та його захисника на перехресний допит, права обвинуваченого на захист і змагальність місцевим судом не допущено.

Доводи про те, що суд безпідставно відхилив клопотання ОСОБА_6 від 26.05.2022 року про безпосередню участь у судовому засіданні, апеляційний суд до уваги не бере, оскільки дане клопотання стосувалось попереднього розгляду даної справи під головуванням судді ОСОБА_23 , вирок якої був скасований з призначенням нового судового розгляду у суді першої інстанції.

Разом з тим, ОСОБА_6 брав безпосередню участь у всіх судових засіданнях під час розгляду справи по суті його обвинувачення під головуванням судді ОСОБА_12 .

Інші доводи апеляційних скарг не можна визнати переконливими, оскільки вони не містить доказів, які б спростували висновки суду першої інстанції та впливали на законність судового рішення.

Беручи до уваги усе вищевикладене, перевіривши доводи апеляційних скарг, оцінивши докази у сукупності з точки зору належності, допустимості, достовірності, а також достатності і взаємозв`язку, колегія суддів вважає, що місцевий суд «поза розумним сумнівом» прийшов до правильного висновку про доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_6 у умисному заподіянні потерпілому ОСОБА_10 тяжких тілесних ушкоджень, що спричинили його смерть.

Дії ОСОБА_6 кваліфіковані правильно за ч. 2 ст. 121 КК України.

Обвинувачений ОСОБА_6 на момент вчинення інкримінованого йому діяння та на даний час психічним розладам не страждав, міг усвідомлювати свої дії та керувати ними, під час вчинення інкримінованого йому діяння в стані патологічного сп`яніння не знаходився, міг усвідомлювати свої дії та керувати ними, застосування до нього примусових заходів медичного характеру не потребує, що підтверджується висновком судово-психіатричної експертизи № 233 від 19 травня 2021 року, тому суд правильно визнав його осудним та відповідальним за скоєне.

Що стосується призначеного обвинуваченому покарання, то колегія суддів погоджується із видом та розміром такого.

Згідно з ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень, з урахуванням ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особи винного та обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Призначаючи ОСОБА_6 покарання, місцевий суд правильно врахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке у відповідності дост.12КК Україниє тяжким.

Обгрунтовано взято до уваги, що обвинувачений ОСОБА_6 , будучи засудженим за злочин проти життя і здоров`я, маючи непогашені судимості, на шлях виправлення не став та належних висновків для себе не зробив, вдуге вчинив аналогічний злочин проти життя та здоров`я особи, вини у скоєному не визнав, завдану шкоду не відшкодував, не працює, зловживає спиртними напоями та порушує громадський порядок, за що неодноразово притягувався до адміністративної відповідальності, що підтверджується постановою Старокостянтинівського районного суду від 23 червня 2020 року про встановлення йому адміністративного нагляду, на обліку у лікаря психіатра та нарколога не перебуває.

Обставин , що пом`якшують покарання обвинуваченому судом не встановлено.

Обставинами, що обтяжують його покарання є вчинення кримінального правопорушення у стані алкогольного сп`яніння, рецидив злочинів.

Враховано і думку потерпілої ОСОБА_8 , яка просила призначити обвинуваченому найсуворіше покарання.

З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів вважає, що суд правильно призначив ОСОБА_6 покарання у виді позбавлення волі у максимальних межах санкції ч. 2 ст.121КК України.

Призначене обвинуваченому покарання буде справедливим, адекватним, необхідним і достатнім для його виправлення та запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як обвинуваченим, так й іншими особами, в достатній мірі відповідає ступеню тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення та тяжкості негативних наслідків, що настали в результаті протиправних дій стосовно потерпілого.

За таких обставин, вирок суду першої інстанції є законним, обґрунтованим та вмотивованим, порушень норм закону, які могли б стати підставою для його скасування чи зміни, не встановлено.

Керуючись ст.ст. 404, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів,-

п о с т а н о в и л а :

Вирок Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 03 липня 2024 року щодо ОСОБА_6 залишити без змін, а апеляційні скарги ОСОБА_6 та його захисника адвоката ОСОБА_7 без задоволення.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги до Касаційного Кримінального суду Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення апеляційним судом, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.

Головуюча: ОСОБА_1

Судді: ОСОБА_3

ОСОБА_2