Ухвала

від 07.10.2024 по справі 240/33992/22

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

07 жовтня 2024 року м. Житомир справа № 240/33992/22

категорія 102010000

Житомирський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Токаревої М.С., розглянувши заяву про відвід судді в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Новоборівської селищної ради Житомирської області про визнання протиправною бездіяльність, стягнення моральної шкоди,

встановив:

ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про відвід судді Токаревої М.С., яка обґрунтована незгодою його із процесуальними діями судді, пов`язаними із розглядом справ, зокрема тривалим не розглядом справи за її позовом в результаті чого нею було подано скаргу на суддю до Вищої ради правосуддя.

Вирішуючи подану заяву слід вказати на таке.

Відповідно до ст. 36 КАС України суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу): 1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі; 2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи; 3) якщо він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді; 5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої-третьої статті 39 КАС за наявності підстав, зазначених у статтях 36-38 цього Кодексу, суддя, секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, перекладач зобов`язані заявити самовідвід. За цими самими підставами їм може бути заявлено відвід учасниками справи.

Судом не встановлено, що наведені позивачем обставини свідчать про наявність наведених вище підстав, які є підставою для відводу судді.

Аналізуючи зміст заяви позивача можна дійти висновку про те, що заявляючи відвід він фактично виразив свою незгоду з процесуальними діями судді, пов`язаними із тривалим не розглядом справи за його позовом.

У зв`язку із цим слід відмітити, що відповідно до частини четвертої статті 36 КАС незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

Водночас, варто зазначити, що суд, який розглядає справу має бути "безстороннім" і "незалежним" (ст. 6 ч. 1 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод).

У справі "Газета Україна-Центр проти України" (заява № 16695/04), рішення від 15 липня 2010 року ЄСПЛ зазначив, що "відповідно до усталеної практики Суду існування безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинно визначатися на підставі суб`єктивного критерію, в контексті якого слід враховувати особисті переконання та поведінку певного судді, що означає необхідність встановити, чи мав суддя у певній справі будь-яку особисту зацікавленість або упередженість, а також на підставі об`єктивного критерію, в контексті якого необхідно встановити, чи забезпечував суд і, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії аби виключити будь-які обґрунтовані сумніви щодо його безсторонності".

З зазначеного слідує, що для підтвердження порушення (або можливого порушення) суддею принципу неупередженості, необхідно довести наявність відповідних вищезазначених суб`єктивних та об`єктивних критеріїв (зокрема, особисті переконання та поведінку конкретного судді, які вказують на його безпосередню зацікавленість у результатах вирішення даної справи, неналежне забезпечення конкретним судом та його складом, визначеним для розгляду справи, дотримання процесуальних прав та свобод сторін та осіб, які беруть участь у справі, тощо).

Не є підставами для відводу суддів заяви, які містять лише припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними і допустимими доказами.

Згідно роз`яснення Пленуму Верховного Суду України в п.10 Постанови №8 від 13 червня 2007 року "Про незалежність судової влади", процесуальні дії судді, законність і обґрунтованість рішень суду можуть бути предметом розгляду лише в апеляційному та касаційному порядку, визначеному процесуальним законом, відповідно, незгода сторони з винесеним суддею судовим рішенням, а так само прийняття суддею процесуальних рішень, розгляд суддею клопотань сторін по справі, не може бути підставою для відводу судді, а має наслідком право сторони на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення.

При цьому, незгода особи, яка бере участь у справі, з процесуальними діями судді під час судового розгляду справи є підставою для оскарження прийнятих за результатами розгляду справи рішень в апеляційному чи касаційному порядку. Оцінку процесуальним діям суду можуть надавати лише суди вищих інстанції.

В контексті наведеного суд відмічає, що факт незгоди стороною з процесуальними діями судді не є тією підставою, що викликає сумніви в упередженості судді.

Заявляючи відвід головуючому судді, позивачем не наведено та суду не надано жодних належних доказів на підтвердження обставин, які б викликали сумнів у неупередженості судді та безсторонності у діяльності судді щодо розгляду конкретної судової справи.

При цьому суд зазначає, що заявлення відводу є процесуальним правом учасників справи, а той факт, що підставою такого відводу є скарга на суддю до Вищої ради правосуддя, не спричиняє конфлікту інтересів.

Така позиція відповідає рішенню Ради суддів України №34 від 08.06.2017, яке передбачає, що наявність скарги щодо судді у провадженні Вищої ради правосуддя, відкриття дисциплінарного провадження за такою скаргою - не породжує конфлікту інтересів у діяльності судді щодо розгляду конкретної судової справи. Подання учасником такого судового провадження скарги на дії судді до Вищої ради правосуддя до закінчення судового розгляду справи має ознаки впливу на суд, що передбачає кримінальну відповідальність за статтею 376 Кримінального кодексу України.

Аналогічно, Рада суддів України у пункті 2 рішення № 13 від 01.03.2019 зазначила, що наявність скарги щодо судді у провадженні Вищої ради правосуддя не породжує конфлікту інтересів у діяльності судді щодо розгляду конкретної судової справи. Подання учасником такого судового провадження скарги на дії судді до Вищої ради правосуддя до закінчення судового розгляду справи має ознаки впливу на суд, у разі, коли здійснюється як тиск на суддю з метою, зокрема , перешкодити виконанню суддями своїх професійних обов`язків або схилити їх до винесення неправосудного рішення , тощо, може мати ознаки кримінального правопорушення за статтею 376 Кримінального кодексу України.

Тобто навіть випадок подання особою дисциплінарної скарги під час розгляду тієї ж судової справи, в якій вона є стороною, не розглядається Радою суддів України як підстава для усунення судді від розгляду такої справи.

Враховуючи викладене, суд вважає, що заявник, подаючи заяву про відвід головуючої судді, не навів належних та допустимих доказів щодо обґрунтованості сумнівів у неупередженості та об`єктивності судді.

Ті обставини, які викладені у заяві про відвід, не свідчать про упередженість або певну зацікавленість судді у наслідках розгляду цієї справи і тому не є підставою для задоволення заяви про відвід. Будь-яких інших підстав, які викликали б сумнів в об`єктивності та неупередженості суддів, не встановлено.

Отже, заявлені підстави для відводу не можуть вважатися обґрунтованими, оскільки відображають власну позицію представника відповідача, яка ґрунтується лише на припущеннях та не підтверджена жодними доказами.

Таким чином, доводи позивача, викладені у заяві про відвід, є безпідставними та необґрунтованими, з огляду на що, суд відмовляє у її задоволенні.

Порядок вирішення заявленого відводу та самовідводу визначений ст. 40 КАС України, зокрема, ч. 4 вказаної норми встановлено, зокрема, якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 31 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.

Дослідивши мотиви заяви ОСОБА_1 про відвід судді Токаревої М.С. вважаю, що вона ґрунтується лише на суб`єктивних сумнівах. Переконливих підстав для таких сумнівів відповідачем не наведено, а відтак, суд дійшов висновку про необґрунтованість заявленого відводу та необхідність вирішення питання про відвід в порядку, встановленому ч. 4 ст. 40 КАС України.

Керуючись статтями 36, 37, 39, 40, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ухвалив:

Визнати необґрунтованою заяву ОСОБА_1 про відвід судді Токаревої Марії Сергіївни в адміністративній справі №240/33992/22.

Адміністративну справу №240/33992/22 передати на автоматизований розподіл для визначення судді, який вирішуватиме питання про відвід в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не може бути оскаржена до апеляційного суду.

Суддя М.С. Токарева