Постанова

від 07.10.2024 по справі 916/1127/24

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2024 рокум. ОдесаСправа № 916/1127/24Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Богацької Н.С.

суддів: Діброви Г.І., Принцевської Н.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Комунального підприємства «Парки Одеси»

на рішення Господарського суду Одеської області від 31.05.2024, ухвалене суддею Бездолею Ю.С., м. Одеса, повний текст рішення складено 12.06.2024

у справі № 916/1127/24

за позовом: Фізичної особи-підприємця Назарова Олександра Сергійовича

до відповідача: Комунального підприємства «Парки Одеси»

про: стягнення 131196,71 грн,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2024 року Фізична особа-підприємець Назаров Олександр Сергійович (далі ФОП Назаров О.С.) звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом до Комунального підприємства «Парки Одеси» (далі КП «Парки Одеси»), в якому просив стягнути з останнього 131196,71 грн, з яких: 87083,33 грн основного боргу, 36270,25 грн інфляційних втрат та 7843,13 грн 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов укладеного між сторонами договору оренди від 06.11.2015 № 22-12-ІІІ (далі договір) за період з 06.11.2015 по 06.10.2018 позивачем було сплачено відповідачу оренду плату в загальному розмірі 87083,33 грн, проте, позивач фактично так і не користувався орендованими приміщеннями, оскільки воно не було звільнено попереднім орендарем, а тому відповідач має повернути позивачу сплачену ним орендну плату, а також нараховані на неї 3% річних та інфляційні втрати, в порядку ст. 1212 Цивільного кодексу України (далі ЦК України).

Відповідач заперечував проти задоволення позову, зазначаючи, зокрема, що позивач сам підтверджує факт укладення договору, підписання того ж дня акту приймання-передачі об`єкту оренди та добровільне здійснення щомісячних орендних платежів у спірний період. Позивач посилається на рішення Господарського суду Одеської області у справі № 916/3042/16 від 10.01.2017, яким було зобов`язано попереднього орендаря - Мале приватне підприємство «Друг» (далі МПП «Друг») усунути позивачу перешкоди у користуванні приміщенням шляхом звільнення, але позивач чомусь не зазначає, чому ним не подавалось на виконання вказаного рішення та коли було виселено МПП «Друг».

Також відповідач просив застосувати до позовних вимог наслідки спливу строків позовної давності, посилаючись на те, що ФОП Назаров О.С. не звертався протягом трьох років з моменту останнього здійсненого ним платежу (06.10.2018) з вимогою про повернення або стягнення цих коштів.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 31.05.2024 у справі № 916/1127/24 позов ФОП Назарова О.С. задоволено частково, стягнуто з КП «Парки Одеси» на його користь 87083,33 грн. У задоволенні решти позову відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Частково задовольняючи позов, місцевий господарський суд виходив з того, що відповідач отримав грошові кошти на підставі укладеного договору, але ця підстава згодом відпала з визнанням судом цього договору розірваним та встановленням факту того, що оренда за ним так фактично і не розпочалась у зв`язку з непередачею об`єкта оренди позивачу. За таких обставин суд дійшов висновку, що сплачені позивачем на підставі розірваного договору оренди кошти (87083,33 грн) є такими, що набуті відповідачем за підставою, яка відпала, а наразі без достатньої правової підстави, а тому підлягають поверненню позивачу.

Відмовляючи у задоволенні позову в частині стягнення 3% річних та інфляційних втрат, суд першої інстанції, з огляду на відсутність в матеріалах справи будь-яких вимог позивача про повернення вказаних коштів, з моменту невиконання яких можна було б обчислювати невиконання відповідачем грошових зобов`язань, а також враховуючи, що на момент сплати таких коштів позивач діяв добровільно, дійшов висновку, що у даному випадку не відбулось прострочення грошового зобов`язання, а тому відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання не настала, у зв`язку з чим у суду відсутні підстави для задоволення позовних вимог про стягнення заявлених 3% річних та інфляційних втрат за визначений позивачем період нарахування.

Не погодившись з рішенням суду в частині задоволення позову, КП «Парки Одеси» подало на нього апеляційну скаргу, в обґрунтування доводів та вимог якої відповідач вкотре зазначає, що позивач сам підтверджує факт укладення договору, підписання того ж дня акту приймання-передачі об`єкту оренди та добровільне здійснення щомісячних орендних платежів у спірний період, а також, що позивачем пропущено строк позовної давності стосовно позовної вимоги щодо стягнення сплачених ним грошових коштів за договором оренди.

Крім того, скаржник зауважує, що Господарським судом Одеської області розглядалась справа № 916/3998/23 за КП «Парки Одеси» до ФОП Назарова О.С. про розірвання договору оренди і виселення, та зустрічним позовом ФОП Назарова О.С. до КП «Парки Одеси» про розірвання договору оренди та стягнення. В межах вказаної справи вже розглядалось питання стосовно стягнення сплачених коштів за договором оренди і у задоволенні позову в цій частині було відмовлено. Це рішення суду не було оскаржено та набрало законної сили.

За таких обставин, на думку скаржника, суд мав відмовити у відкритті провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 175 ГПК України.

Враховуючи викладене, відповідач просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 31.05.2024 у справі № 916/1127/24, постановити ухвалу, якою закрити провадження у справі на підставі п. 3 ч. 1 ст. 231 ГПК України.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України за результатами автоматизованого розподілу справ між суддями, оформленого протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями, для розгляду справи визначено судову колегію у складі головуючого судді Богацької Н.С., Таран С.В., Савицького Я.Ф.

08.07.2024 матеріали даної справи надійшли до суду апеляційної інстанції.

У зв`язку з перебуванням судді-учасника колегії Таран С.В. у відпустці, за розпорядженням керівника апарату суду призначено повторний автоматизований розподіл судової справи. Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Південно-західного апеляційного господарського суду для апеляційного розгляду справи сформовано колегію суддів у складі головуючого судді Богацької Н.С., суддів: Савицького Я.Ф., Принцевської Н.М.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 15.07.2024 справу № 916/1127/24 прийнято до свого провадження колегією суддів у складі головуючого судді Богацької Н.С., суддів: Савицького Я.Ф., Принцевської Н.М., апеляційну скаргу КП «Парки Одеси» на рішення Господарського суду Одеської області від 31.05.2024 у справі № 916/1127/24 залишено без руху як таку, що не відповідає вимогам п. 2 ч. 3 ст. 258 ГПК України, встановлено скаржнику 10-ти денний строк з дня вручення цієї ухвали для усунення недоліків шляхом надання суду доказів сплати судового збору у розмірі 3633,60 грн.

29.07.2024 від КП «Парки Одеси» надійшла заява про усунення недоліків, до якої додано платіжну інструкцію від 17.07.2024 № 109 на суму 3633,60 грн.

У зв`язку з перебуванням судді-учасника колегії Савицького Я.Ф. у відпустці, за розпорядженням керівника апарату суду призначено повторний автоматизований розподіл судової справи. Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями для розгляду даної справи сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді Богацької Н.С., суддів Діброви Г.І., Принцевської Н.М.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 05.08.2024 справу № 916/1127/24 прийнято до свого провадження колегією суддів у складі головуючого судді Богацької Н.С., суддів: Діброви Г.І., Принцевської Н.М., за апеляційною скаргою відкрито апеляційне провадження, вирішено здійснювати її розгляд в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи, встановлено ФОП Назарову О.С. строк до 26.08.2023 для подання відзиву на апеляційну скаргу, роз`яснено учасникам справи про їх право у цей же строк подати до суду будь-які заяви чи клопотання з процесуальних питань.

22.08.2024 від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено про її безпідставність та необґрунтованість.

Будь-яких інших заяв чи клопотань від учасників справи не надходило.

Дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження в межах доводів апеляційної скарги, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі перегляду справи, правових норм, які підлягають застосуванню, та матеріалів справи, судова колегія зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Враховуючи приписи вищевказаної норми, колегія суддів у даному випадку переглядає рішення Господарського суду Одеської області від 31.05.2024 у справі № 916/1127/24 лише стягнення з КП «Парки Одеси» на користь ФОП Назарова О.С. 87083,33 грн в порядку ст. 1212 ЦК України.

Місцевим господарським судом встановлено і не заперечується учасниками цієї справи, що 06.11.2015 між ФОП Назаровим О.С. та КП «Парки Одеси» було укладено договір оренди № 22-12-ІІІ (далі договір), за яким КП «Парки Одеси» зобов`язалося надати ФОП Назарову О.С. в оренду нежилу, окремо розташовану будівлю площею 30,2 кв.м, що розташована за адресою: м. Одеса, вул. Маразліївська, 1/10 (далі нежитлове приміщення/об`єкт оренди).

Того ж дня між сторонами складено ті підписано відповідний акт приймання-передачі нежитлового приміщення.

Натомість, рішенням Господарського суду Одеської області від 10.01.2017 у справі № 916/3042/16, яке набрало законної сили, встановлено, що КП «Парки Одеси», передаючи позивачу в оренду приміщення, не пересвідчилося про те, що зазначене приміщення не звільнене попереднім орендарем, у зв`язку з чим у ФОП Назарова О.С. відсутня можливість користуватися орендованим приміщенням відповідно до умов договору оренди.

Крім того, рішенням Господарського суду Одеської області від 08.02.2024 у справі № 916/3998/23, яке також набрало законної сили, серед іншого задоволено зустрічний позов ФОП Назарова О.С. до КП «Парки Одеси» в частині розірвання договору оренди. Вказаним рішенням також було встановлено, що Орендодавцем (КП «Парки Одеси») не було передано Орендарю (ФОП Назарову О.С.) об`єкту оренди.

При цьому, вищевказаним рішенням суду ФОП Назарову О.С. було відмовлено у задоволенні позову в частині стягнення з КП «Парки Одеси» 87083,33 грн основного боргу, 41258,65 грн інфляційних нарахувань та 7842,90 грн 3% річних, оскільки ФОП Назаровим О.С. не було наведено відповідних правових підстав для стягнення цих коштів як відшкодування збитків.

З матеріалів цієї справи вбачається, що ФОП Назаров О.С. сплачував КП «Парки Одеси» орендну плату за договором в період з 06.11.2015 по 06.10.2018 в загальному розмірі на 87083,33 грн, що підтверджується випискою по рахунку ФОП Назарова О.С., який відкритий у ПАТ «Південний».

Факт сплати відповідних платежів відповідачем визнається.

Предметом позову у цій справі (в оскаржуваній частині рішення) є вимога ФОП Назарова О.С. стягнути з КП «Парки Одеси» коштів у розмірі 87083,33 грн в порядку ст. 1212 ЦК України.

Задовольняючи позов, місцевий господарський суд виходив з його обґрунтованості та доведеності.

Колегія суддів погоджується з висновком суду з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту.

Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином. Зокрема, мала місце помилка, обман, випадковість або інші підстави набуття або збереження майна, які не можна віднести до підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, передбачених нормами ст. 11 ЦК України.

У випадку, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, положення глави 83 ЦК України можуть бути застосована тільки після того, як така правова підстава у встановленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

З огляду на викладене необхідною передумовою для застосування судом до спірних правовідносин сторін положень глави 83 ЦК України є встановлення відсутності договірного характеру таких правовідносин, зокрема внаслідок їх припинення (постанова Верховного Суду від 21.12.2023 у справі № 910/11210/22).

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала (подібний висновок сформульовано Верховним Судом України у постанові від 02.03.2016 у справі № 6-3090цс15).

Згідно з ч. 1 ст. 177 ЦК України об`єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші.

Ознаки, характерні для кондикції, свідчать про те, що пред`явлення кондикційної вимоги можна визнати належним самостійним способом захисту порушеного права власності, якщо:

1) річ є такою, що визначена родовими ознаками, у тому числі грошовими коштами;

2) потерпілий домагається повернення йому речі, визначеної родовими ознаками (грошових коштів) від тієї особи (набувача), з якою він не пов`язаний договірними правовідносинами щодо речі.

Характерною особливістю кондикційних зобов`язань є те, що підстави їх виникнення мають широкий спектр: зобов`язання можуть виникати як із дій, так і з подій, причому з дій як сторін зобов`язання, так і третіх осіб, із дій як запланованих, так і випадкових, як правомірних, так неправомірних.

Крім того, у кондикційному зобов`язанні не має правового значення чи вибуло майно, з володіння власника за його волею чи всупереч його волі, чи є набувач добросовісним або недобросовісним.

Сутність зобов`язання із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави полягає у вилученні в особи набувача частини її майна, що набута поза межами правової підстави, у випадку якщо правова підстава переходу відпала згодом, або взагалі без неї якщо майновий перехід не ґрунтувався на правовій підставі від самого початку правовідношення, та передання майна тій особі потерпілому, яка має належний правовий титул на нього (постанова Верховного Суду від 15.05.2019 у справі № 917/803/18).

Враховуючи вищевикладене у сукупності, встановлений судами факт того, що ФОП Назаров О.С. так і не користувався приміщення, проте сплачував КП «Парки Одеси» місячну орендну плату за договором, а також те, що на даний час договір розірвано, колегія суддів зазначає, що грошові кошти у сумі 87083,33 грн, які позивач сплачував на користь відповідача, є майном, набутими відповідачем без достатньої правової підстави, у зв`язку з чим вважає цілком обґрунтованим висновок суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову ФОП Назарова О.С. в частині стягнення з КП «Парки Одеси» вказаної суми.

Щодо застосування позовної давності, колегія суддів також погоджується з висновком судом першої інстанції про те, що факт розірвання договору оренди, який має значення для можливості застосування ст. 1212 ЦК України у спірних правовідносинах, був встановлений лише у рішенні Господарського суду Одеської області від 08.02.2024 у справі № 916/3998/23, а тому строк позовної давності не пропущено, відповідно, у даному випадку порушене право позивача підлягає захисту.

Щодо доводів скаржника про те, що суд мав відмовити у відкритті провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 175 ГПК України, оскільки у справі № 916/3998/23 суд відмовив ФОП Назарову О.С. у задоволенні позову про стягнення з КП «Парки Одеси» сплачених коштів за договором оренди, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до положень пунктів 2, 4, 5 частини першої статті 175 ГПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо: є таке, що набрало законної сили, рішення чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами; є рішення третейського суду, міжнародного комерційного арбітражу, прийняте в межах його компетенції в Україні щодо спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, за винятком випадків, коли суд відмовив у видачі виконавчого документа на примусове виконання такого рішення; є рішення суду іноземної держави або міжнародного комерційного арбітражу, визнане в Україні в установленому законом порядку, щодо спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Таким чином, підставою для застосування положень п. 2 ч. 1 ст. 175 ГПК України, є наявність такого, що набрало законної сили, рішення чи ухвали суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Однак, зміна хоча би однієї з наведених складових не перешкоджає особі звернутися до суду з позовною заявою і не дає суду підстави для відмови у відкритті провадження в справі.

Отже, для закриття провадження в справі на підставі п. 3 ч. 1 ст. 231 ГПК України необхідна наявність одночасно трьох однакових складових - рішення в справі, що набрало законної сили, повинно бути ухвалене щодо тих самих сторін, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Вказані норми законодавства встановлені з метою уникнення застосування можливості подачі нового позову з тим же предметом, з тих же підстав і між тими самими сторонами як засобу, спрямованого на спробу переглянути висновки судів за результатами розгляду попереднього позову.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду із вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.

Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Разом з тим, не вважаються зміною підстав позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права.

Правовими підставами позову є зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги (пункт 6.55 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 904/5726/19).

Слід зазначити, що предмет і підстава позову сприяють з`ясуванню наявності і характеру спірних правовідносин між сторонами, застосуванню необхідного способу захисту права, визначенню кола доказів, необхідних для підтвердження наявності конкретного цивільного права і обов`язку.

Відповідно до положень ГПК України заявник не позбавлений права на розгляд спору про той же предмет у разі зазначення ним інших підстав позову та надання доказів, якими він обґрунтовує ці підстави.

Саме така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 15.08.2024 у справі № 918/923/23.

Як вже зазналось, рішенням Господарського суду Одеської області від 10.01.2017 у справі № 916/3042/16, яке набрало законної сили, ФОП Назарову О.С. було відмовлено у задоволенні позову в частині стягнення з КП «Парки Одеси», зокрема, 87083,33 грн основного боргу.

Колегія суддів звертає увагу, що як вбачається зі змісту вищевказаного рішення суду, підставою для відмови у задоволенні позову було те, що ФОП Назаровим О.С. не наведено відповідних правових підстав для стягнення сплачених коштів як відшкодування збитків.

Водночас, у даній справі підставою для стягнення вказаної суми є ст. 1212 ЦК України.

За таких обставин, підстави позову у справі № 916/3042/16 та у справі, що переглядається, є різними, а тому позивач не був позбавлений права на розгляд спору про той же предмет (стягнення 87083,33 грн).

Згідно з ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи, що доводи і вимоги апеляційної скарги не підтверджують наявність обставин, які згідно зі ст. 277 ГПК України визначені в якості підстав для зміни чи скасування оскаржуваного судового рішення, а підстав для виходу за межі апеляційних доводів і вимог в порядку ч. 4 ст. 269 цього Кодексу апеляційним судом встановлено не було, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати, пов`язані з апеляційним переглядом, підлягають віднесенню на скаржника.

Керуючись статтями 129, 240, 269, 270, 275, 276, 281-284 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Комунального підприємства «Парки Одеси» залишити без задоволення, рішення Господарського суду Одеської області від 31.05.2024 у справі № 916/1127/24 - без змін.

Постанова суду є остаточною і не підлягає оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.

Головуючий суддяН.С. Богацька

суддіГ.І. Діброва

Н.М. Принцевська