Постанова

від 28.08.2024 по справі 910/762/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" серпня 2024 р. Справа№ 910/762/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Сибіги О.М.

суддів: Вовка І.В.

Кравчука Г.А.

секретар судового засідання: Король Д.А.

за участю представників сторін: згідно протоколу судового засідання від 28.08.2024

Розглянувши матеріали апеляційної скарги Фізичної особи-підприємця Понькіної Оксани Володимирівни

на рішення Господарського суду міста Києва від 25.04.2024

повний текст рішення складено 10.05.2024.

у справі № 910/762/24 (суддя Турчин С.О.)

за первісним позовом Приватного акціонерного товариства "Завод Супутник"

до Фізичної особи-підприємця Понькіної Оксани Володимирівни

про стягнення 195393,72 грн

за зустрічним позовом Фізичної особи-підприємця Понькіної Оксани Володимирівни

до Приватного акціонерного товариства "Завод Супутник"

про визнання зобов`язання припиненими

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог позивача за первісним позовом

Приватне акціонерне товариство "Завод Супутник" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Фізичної особи-підприємця Понькіної Оксани Володимирівни про стягнення 195 393,72 грн, з них: заборгованості з орендної плати - 124 800,00 грн., пені - 26 483,10 грн., 3% річних - 3086,35 грн., інфляційних втрат - 4740,25 грн. та неустойки - 36 284,02 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням ФОП Понькіною Оксаною Володимирівною взятих на себе зобов`язань за договором оренди нежитлового приміщення № 758 від 30.10.2019.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.01.2024 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі №910/762/24, ухвалено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).

Короткий зміст позовних вимог позивача за зустрічним позовом

Фізична особа-підприємець Понькіна Оксана Володимирівна звернулася до Господарського суду міста Києва з зустрічним позовом до Приватного акціонерного товариства "Завод Супутник" про визнання припиненими усіх зобов`язань Фізичної особи-підприємця Понькіної Оксани Володимирівни перед Приватним акціонерним товариством "Завод Супутник" за договором оренди № 758 від 30.10.2019, у зв`язку з припиненням дії договору.

Зустрічний позов обґрунтовано тим, що договір № 758 від 30.10.2019 оренди нежитлового приміщення припинив свою дію 01.11.2021, а відтак припинилися зобов`язання орендаря перед орендодавцем за вказаним правочином.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.02.2024 прийнято зустрічний позов ФОП Понькіної Оксани Володимирівни до Приватного акціонерного товариства "Завод Супутник" про визнання зобов`язання припиненими до розгляду; вимоги за зустрічним позовом об`єднано в одне провадження з первісним позовом; ухвалено подальший розгляд справи № 910/762/24 здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.04.2024 по справі № 910/762/24 первісний позов задоволено частково. Стягнуто з Фізичної особи-підприємця Понькіної Оксани Володимирівни на користь Приватного акціонерного товариства "Завод Супутник" заборгованість у сумі 124 800, 00 грн, інфляційні втрати у сумі 4740,25 грн, 3% річних у сумі 3082,16 грн, пеню у сумі 26 342,92 грн, неустойку у сумі 36 284,02 грн, витрати на правову допомогу у сумі 24 981,53 грн та судовий збір у сумі 3025,76 грн. У задоволенні зустрічного позову відмовлено повністю.

В обґрунтування прийнятого рішення судом першої інстанції зазначено, що матеріалами справи підтверджено заборгованість відповідача перед позивачем у розмірі 124 800,00 грн, зобов`язання відповідача щодо слати орендної плати прострочене, у зв`язку із чим суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 124 800,00 грн основного боргу, 36 284,02 грн неустойки, 4740,25 грн інфляційних втрат, 3082,16 грн 3% річних, 26 342,92 грн пені є доведеними, обґрунтованими, відповідачем не спростовані, а відтак підлягають задоволенню. В зустрічному позові відмовлено з підстав того, що позовна вимога за зустрічним позовом не відповідає належному способу захисту.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги Фізичної особи-підприємця Понькіної Оксани Володимирівни та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з рішенням Господарського суду міста Києва від 25.04.2024 по справі № 910/762/24, 29.05.2024 Фізична особа-підприємець Понькіна Оксана Володимирівна звернулась до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою б/н від 29.05.2024, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 07.05.2024 по справі №910/762/24 ухваливши нове, яким у задоволенні позовних вимог за первісним позовом відмовити повністю. Вимоги за зустрічною позовною заявою задовольнити.

Вимоги апеляційної скарги мотивовано тим, що (1) відповідач не користувався орендованим майном після припинення дії договору, тому підстави для стягнення пені у розмірі подвійної суми орендної плати відсутні; (2) відповідач, користуючись своїми правами, встановленими пунктами 5.3.6., 9.2. договору повідомив позивача про припинення дії договору оренди; (3) зобов`язання сторін за договором припинені у зв`язку з припиненням дії договору, на підставі його дострокового розірвання; (4) стягнута судом сума витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 24 981,53 грн. не є співмірною із складністю справи та обсягом виконаних робіт.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.05.2024 апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Понькіної Оксани Володимирівни по справі № 910/762/24 передано для розгляду колегії суддів: головуючий суддя - Сибіга О.М., судді: Палій В.В., Вовк І.В.

03.06.2024 ухвалою Північного апеляційного господарського суду витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/762/24.

24.06.2024 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №910/762/24.

02.07.2024 ухвалою Північного апеляційного господарського суду у задоволенні клопотання Фізичної особи-підприємця Понькіної Оксани Володимирівни про звільнення від сплати судового збору відмовлено. Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Понькіної Оксани Володимирівни на рішення Господарського суду міста Києва від 25.04.2024 у справі № 910/762/24 залишено без руху та зазначено, що протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали, скаржник має право усунути недоліки, а саме подати до Північного апеляційного господарського суду докази сплати судового збору у розмірі 4542,00 грн за оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 25.04.2024 у справі № 910/762/24.

12.07.2024 (через систему «Електронний суд») Фізична особа-підприємець Понькіна Оксана Володимирівна звернулась з заявою про усунення недоліків.

22.07.2024 ухвалою Північного апеляційного господарського суду відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Понькіної Оксани Володимирівни на рішення Господарського суду міста Києва від 25.04.2024 у справі №910/762/24 та призначено її до розгляду на 31.07.2024.

23.07.2024 до Північного апеляційного господарського суду від представника скаржника надійшло клопотання про направлення матеріалів справи до суду першої інстанції для усунення недоліків.

29.07.2024 до Північного апеляційного господарського суду від представника Фізичної особи-підприємця Понькіної Оксани Володимирівни надійшла заява про розподіл судових витрат, в якій просить судові витрати на професійну правову допомогу у розмірі 30 000 грн., пов`язані з розглядом справи у суді апеляційної інстанції, покласти на ПрАТ «Завод Супутник», шляхом їх стягнення на користь скаржника.

Розпорядженням Керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 31.07.2024 призначено повторний автоматизований розподіл справи у зв`язку з перебуванням судді Вовка І.В. у відпустці.

Згідно Витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.07.2024 справу № 910/762/24 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді (судді-доповідача) Сибіги О.М., суддів Палія В.В., Кравчука Г.А.

31.07.2024 ухвалою Північного апеляційного господарського суду новоутвореною колегією суддів прийнято до свого провадження апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Понькіної Оксани Володимирівни на рішення Господарського суду міста Києва від 25.04.2024 у справі №910/762/24.

В судовому засіданні 31.07.2024 судом оголошувалася перерва до 28.08.2024.

07.08.2024 до Північного апеляційного господарського суду від представника Фізичної особи-підприємця Понькіної Оксани Володимирівни надійшло клопотання про долучення доказів оплати витрат на професійну правову допомогу.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.08.2024, в зв`язку з перебуванням судді Палія В.В. у відпустці, визначено новий склад колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя: Сибіга О.М., судді: Вовк І.В., Кравчук Г.А.

28.08.2024 ухвалою Північного апеляційного господарського суду новоутвореною колегією суддів прийнято до свого провадження апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Понькіної Оксани Володимирівни на рішення Господарського суду міста Києва від 25.04.2024 у справі №910/762/24.

28.08.2024 до Північного апеляційного господарського суду від представника Фізичної особи-підприємця Понькіної Оксани Володимирівни надійшло клопотання про відкладення розгляду справи через здачу вступних іспитів у Житомирському державному університеті імені Івана Франка.

Розглянувши клопотання про відкладення розгляду справи, колегія суддів дійшла до висновку про його відхилення з огляду на наступне.

Статтею 270 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Неявка у судове засідання сторін, належним чином повідомлених про час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи у судовому засіданні.

Колегія суддів зазначає, що в клопотанні про відкладення не зазначено обставин, з яких судом апеляційної інстанції неможливо розглянути апеляційну скаргу без участі відповідача. Явка учасників справи у судове засідання також не визнавалась судом апеляційної інстанції обов`язковою.

Щодо клопотання про направлення матеріалів справи до суду першої інстанції для усунення недоліків, колегія суддів у судовому засіданні від 28.08.2024 дійшла висновку про відмову у його задоволенні з огляду на наступне.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що ухвалою місцевого господарського суду від 20.06.2024 зупинено провадження у справі №910/762/24, питання про ухвалення додаткового рішення щодо розгляду заяви Фізичної особи-підприємця Понькіної Оксани Володимирівни буде вирішено після повернення матеріалів справи із суду апеляційної інстанції. У зв`язку з чим, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла до висновку про недоцільність повернення судової справи до суду першої інстанції для розгляду заяви про ухвалення додаткового рішення.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Понькіної Оксани Володимирівни слід залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 25.04.2024 без змін, з наступних підстав.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як вірно було встановлено Господарським судом міста Києва та перевірено судом апеляційної інстанції, 30.10.2019 між Приватним акціонерним товариством "Завод Супутник" (орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем Понькіною Оксаною Володимирівною (орендар) укладено договір оренди нежитлового приміщення № 758 (надалі - договір), відповідно до п. 1.1. якого орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування, без права передачі в суборенду та без права викупу, нежитлове приміщення (об`єкт оренди) для використання його у якості офісу.

Під об`єктом оренди у цьому договору розуміється нежитлове приміщення, яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Межигірська, 82-А, корпус №3. Загальна площа об`єкта оренди становить - 50 кв.м. (п. 1.2., 1.3. договору).

Згідно з п. 2.1. договору орендар вступає у строкове платне користування приміщенням у термін, указаний у договорі оренди, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта приймання-передачі об`єкта оренди, який є невід`ємною частиною цього договору.

Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту підписання сторонами договору та акту приймання-передачі приміщення і діє з 01.11.2019 по 01.11.2021 (п. 3.1. договору).

У додатку № 1 до договору сторонами погоджено розрахунок платежів оренди та комунальних послуг по підприємству з 01.11.2019, відповідно до якого загальна вартість орендної плати становить 8000,00 грн (строк оплати з 01 по 05 число щомісяця).

За умовами п. 4.2. договору орендну плату орендар, незалежно від наслідків його господарської діяльності, здійснює в безготівковому порядку на розрахунковий рахунок орендодавця наперед, не пізніше 05 числа поточного місяця за місяць оренди, в якому здійснюється платіж. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством України.

Відповідно до п. 4.7. договору плата за оренду приміщення є фіксованим платежем, який повинен сплачуватися незалежно від наслідків господарської діяльності орендаря.

Згідно з пп. 5.4.19. п. 5.4. договору орендар зобов`язується після припинення договору повернути об`єкт оренди орендодавцю в належному стані, не гіршому ніж на момент підписання сторонами договору або компенсувати втрати у разі суттєвого погіршення приміщення.

Пунктом 6.1. договору визначено, що у випадку несвоєчасного внесення на рахунок орендодавця орендної плати, орендар сплачує на користь орендодавця пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен день прострочення.

Дострокове розірвання договору можливе в односторонньому порядку, якщо одна із сторін порушує умови, визначені цим договором і свої зобов`язання. Термін дії договору також може бути припинений по бажанню кожної із сторін. Єдиною вимогою дострокового розірвання договору є письмове повідомлення однієї із сторін не пізніше, чим за 30 днів до дати розірвання договору (п. 9.1., 9.2. договору).

Пунктом 11.1. договору визначено, що повернення об`єкта оренди здійснюється у день закінчення строку дії договору, припинення договору або розірвання договору та оформлюється відповідним актом здачі-приймання, який складається орендодавцем та підписується сторонами.

Відповідно до п. 11.3. договору у разі безпідставної відмови орендаря від звільнення орендованого приміщення або відмови без поважних причин у 10-денний строк з моменту припинення договору підписати складений орендодавцем акт здачі-приймання, вважається, що орендар фактично продовжує користуватися об`єктом оренди та зобов`язаний сплачувати орендодавцю оренду плату в подвійному розмірі у порядку і на умовах, визначених у розділі цього договору, включно до моменту фактичного звільнення приміщення або підписання акту здачі-приймання, та несе відповідальність відповідно до умов цього договору. Плата за фактичне орендне користування об`єктом оренди, в розумінні даного пункту, не свідчить про продовження (пролонгацію) строку дії договору.

Згідно з п. 11.4. договору у разі наявності заборгованості орендаря, зокрема, з орендної плати, компенсації комунальних послуг тощо, орендар зобов`язаний сплатити суму боргу до підписання сторонами акту здачі-приймання об`єкта оренди з урахуванням усіх поточних нарахувань та штрафних санкцій.

Об`єкт оренди вважається повернутим орендодавцю з моменту фактичного повернення приміщення та підписання сторонами Акту здачі-приймання відповідного об`єкта (п. 11.8. договору).

Додатковою угодою № 1 від 01.01.2022 до договору сторонами внесено зміни до розрахунків платежів оренди та комунальних послуг по підприємству, а саме: на період з 01.01.2022 по 30.01.2022 загальна вартість плати за опалення становить 9000,00 грн.

За актом приймання-передачі від 01.11.2019 орендодавець передав, а орендар прийняв з 01.11.2019 у тимчасове володіння і платне користування приміщення площею 50 кв.м під офіс, яке знаходиться за адресою: 04080, м. Київ, вул. Межигірська, 82-А, корпус № 3.

Спір у справі виник у зв`язку із неналежним виконанням відповідачем, на думку позивача, зобов`язань за договором оренди № 758 від 30.10.2019 в частині оплати орендної плати за період з серпня 2022 по жовтень, у зв`язку з чим позивач просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість у розмірі 124 800,00 грн. Крім того, позивачем нараховано та заявлено до стягнення пеню в розмірі 26 483,10 грн, 3% річних в розмірі 3086,35 грн та інфляційні втрати в розмірі 4740,25 грн. Також на підставі ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України позивачем нараховано неустойку за період з 01.11.2023 по 08.01.2024 в подвійному розмірі орендної плати в розмірі 36 284,02 грн, у зв`язку із неповерненням орендарем нежитлового приміщення після закінчення строку дії договору, а саме після 01.11.2023.

В свою чергу, ФОП Понькіною Оксаною Володимирівною пред`явлено зустрічний позов про визнання припиненими усіх зобов`язань ФОП Понькіної Оксани Володимирівни перед ПрАТ "Завод Супутник" за договором оренди № 758 від 30.10.2019, у зв`язку з тим, що договір № 758 від 30.10.2019 припинив свою дію 01.11.2021.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2, 4, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків (зобов`язань). Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається (ст. 525 ЦК України).

За змістом ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 ГК України).

Згідно з ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності до ст. 173 Господарського кодексу України, яка кореспондується з приписами ст. 509 Цивільного кодексу України, в силу господарського зобов`язання, яке виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Частинами 1, 3 ст. 283 Господарського кодексу України визначено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. Об`єктом оренди можуть бути державні та комунальні підприємства або їх структурні підрозділи як цілісні майнові комплекси, тобто господарські об`єкти із завершеним циклом виробництва продукції (робіт, послуг), відокремленою земельною ділянкою, на якій розміщений об`єкт, та автономними інженерними комунікаціями і системою енергопостачання; нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення); інше окреме індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення, що належить суб`єктам господарювання.

Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язаний передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до частин першої, п`ятої статті 762 Цивільного кодексу України з наймача справляється плата, за користування майном, розмір якої встановлюється договором оренди. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством (ч. 1 ст. 286 ГК України).

Як вже зазначалося судом вище, на підставі акту приймання-передачі від 01.11.2019 орендодавцем передано, а орендарем прийнято з 01.11.2019 у тимчасове володіння і платне користування приміщення площею 50 кв.м під офіс, яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Межигірська, 82-А, корпус № 3.

За умовами п. 3.1. договору договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту підписання сторонами договору та акту приймання-передачі приміщення і діє з 01.11.2019 по 01.11.2021.

Частиною четвертою статті 291 Господарського кодексу України встановлено, що закінчення строку, на який було укладено договір оренди, є однією з підстав його припинення.

Як вбачається з матеріалів справи, ПрАТ "Завод Супутник" зверталося до Господарського суду міста Києва про стягнення з ФОП Понькіної Оксани Володимирівни заборгованості за договором оренди № 758 від 30.10.2019 за період з лютого 2022 по липень 2022.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 02.03.2023 у справі № 910/6947/22, яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 26.12.2023, позов ПрАТ "Завод Супутник" задоволено частково. Стягнуто з ФОП Понькіної Оксани Володимирівни на користь ПрАТ "Завод Супутник" 58 400,00 грн заборгованості з орендних платежів та нарахувань за опалення, 4291,18 грн пені, 494,20 грн 3% річних, 5277,52 грн інфляційних втрат, витрати зі сплати судового збору та 10 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу. В іншій частині позову відмовлено.

Постановою Верховного суду від 21 березня 2024 року у справі №910/6947/22 постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.12.2023 та рішення Господарського суду міста Києва від 02.03.2023 у справі №910/6947/22 залишено без змін.

Під час розгляду справи № 910/6947/22 судами встановлено, що сторони договору оренди не заявляли про його припинення, акт здачі-приймання орендованого приміщення не підписували, після 01.11.2021 ФОП Понькіною Оксаною Володимирівною проведено обов`язкові платежі, які прийняті ПрАТ "Завод Супутник" без заперечень, до того ж 01.01.2022 сторони підписали додаткову угоду № 1 до договору оренди. За таких обставин, суди дійшли висновку, що договір оренди нежитлового приміщення № 758 від 30.10.2019 є поновленим на строк, встановлений у ньому, тобто до 01.11.2023.

Згідно з ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Враховуючи наведене, встановлені судовими рішеннями у справі № 910/6947/22 обставини, що договір оренди № 758 від 30.10.2019 було поновлено на строк, встановлений у ньому, тобто до 01.11.2023, повторного доведення не потребують.

При цьому, питання застосування, зокрема, положень ст. 283, ч. 4 ст. 284, ст. 291 Господарського кодексу України, ст. 763 Цивільного кодексу України у тотожних правовідносинах було предметом розгляду у справі № 910/10253/22 Верховним Судом про стягнення на користь ПрАТ "Завод Супутник" боргу з орендної плати за період березень-вересень 2022 за договором оренди, який було укладено до 01.01.2022, пунктом 4.2. якого було передбачено умову продовження договору лише за письмовою згодою сторін.

Залишаючи без змін рішення судів попередніх інстанцій у наведеній справі, Верховний Суд погодився із висновками про наявність у відповідача обов`язку сплатити борг з орендної плати (за встановлених обставин відсутності заперечень відповідача проти продовження строку дії договору оренди та не існування підписаного між сторонами акта, що свідчить про повернення орендованого майна орендодавцю, а також за наявності доказів на підтвердження здійснення відповідачем орендних платежів), і вказав, що ч. 1 ст. 763 Цивільного кодексу України унормовано загальне правило, за яким договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Виняток з наведеного правила передбачено ч. 1 ст. 764 Цивільного кодексу України, відповідно до якої в разі, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Аналогічні за змістом положення містить ч. 4 ст. 284 Господарського кодексу України, відповідно до якої строк договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Наведена норма визначає можливість продовження договору оренди на той самий термін і на тих самих умовах. При цьому для такого автоматичного продовження договору оренди передбачена особливість - відсутність заяви (повідомлення) однієї зі сторін про припинення чи зміну умов договору протягом місяця після закінчення терміну його дії.

Виходячи з встановлених судовими рішеннями у справі № 910/6947/22 обставин щодо пролонгації дії договору, враховуючи умови укладеного сторонами договору та за відсутності в матеріалах справи акта про повернення орендованого майна, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що договір оренди № 758 від 30.10.2019 було продовжено на той самий строк і на тих самих умовах, які було передбачено цим договором, тобто до 01.11.2023.

Таким чином, твердження ФОП Понькіної Оксани Володимирівни, що договір оренди № 758 від 30.10.2019 припинив свою дію 01.11.2021, які покладені в основу заперечень проти первісного позову та є підставою зустрічних позовних вимог не знайшли свого підтвердження за вище встановлених судом обставин.

Колегія суддів відмічає, що посилання ФОП Понькіної Оксани Володимирівни на п. 11.3. договору, згідно якого плата за фактичне орендне користування об`єктом оренди, в розумінні даного пункту, не свідчить про продовження (пролонгацію) строку дії договору, не спростовують факту пролонгації договору до 01.11.2023, оскільки продовження строку дії договору мало місце в силу приписів законодавства, а саме ч. 1 ст. 764 Цивільного кодексу України та відповідні обставини були встановлені рішенням суду у справі № 910/6947/22, яке набрало законної сили та відповідно до ст. 6 § 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не може бути поставлено під сумнів.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правомірно відхилив як безпідставні доводи ФОП Понькіної Оксани Володимирівни щодо припинення дії договору оренди №758 від 30.10.2019 з 01.11.2021.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що договір оренди діяв до 01.11.2023.

Частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України унормовано, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З огляду на те, що договір оренди діяв до 01.11.2023, то, в силу положень п. 4.1. договору відповідач зобов`язаний був сплачувати позивачу орендну плату в розмірі, передбаченому у додатках № 1, 2 до цього договору.

Оскільки договір оренди № 758 від 30.10.2019 було поновлено до 01.11.2023, докази повернення орендованого приміщення орендодавцю у матеріалах справи відсутні, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність у ФОП Понькіної Оксани Володимирівни обов`язку сплатити орендну плату за договором за період з серпня 2022 по жовтень 2023.

За умовами додатку № 1 до договору орендна плата, яку орендар має сплачувати орендодавцю становить 160,00 грн. за 1 м2. Площа орендованого приміщення становить 50 м2, загальна сума орендної плати становить 8000,00 грн.

У додатку № 1 до договору сторонами погоджено строк оплати орендних платежів з 01 по 05 число щомісяця на умовах передплати.

З огляду на викладене колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що заборгованість відповідача перед позивачем з орендної плати за договором за період з серпня 2022 по жовтень 2023 складає 124 800,00 грн.

При цьому, не знайшли свого підтвердження доводи відповідача щодо відсутності підстав для нарахування суми ПДВ на орендну плату за серпень-жовтень 2023, оскільки 01.08.2023 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей оподаткування у період дії воєнного стану" у зв`язку з чим поновлено реєстрацію ПрАТ "Завод Супутник" як платника ПДВ, що підтверджується складеними та зареєстрованими позивачем податковими накладними, долученими до заяви від 18.03.2024.

Згідно з частиною шостою статті 762 Цивільного кодексу України наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

Підставою звільнення від зобов`язання сплачувати орендну плату ця норма визначає об`єктивну неможливість використовувати передане в оренду майно (бути допущеним до приміщення, знаходитись у ньому, зберігати у приміщенні речі тощо) через обставини, за які орендар не відповідає.

Для застосування частини шостої статті 762 Цивільного кодексу України та звільнення наймача від плати за користування орендованим майном (орендної плати) визначальною умовою є наявність обставин, за які орендар не відповідає. Обставини, які свідчать про те, що майно не використовувалося або не могло бути використане наймачем і він не відповідає за це, мають бути доведені (пункт 31.4 постанови Верховного Суду від 27.08.2019 у справі № 914/2264/17).

При цьому незалежними від волі орендаря обставинами є, зокрема, незаконне захоплення майна іншою особою, неповідомлення орендодавцем орендаря про права третіх осіб на майно (наприклад, право застави, при реалізації якого може накладатися арешт на майно, що унеможливлює доступ орендаря до нього), аварійний чи незадовільний технічний стан майна, правомірне зайняття приміщення третьою особою на підставі договору оренди, раніше укладеного з орендодавцем.

При настанні таких обставин вже після укладення договору оренди доказами на підтвердження неможливості використання майна можуть бути, зокрема, сертифікат торгово-промислової палати щодо форс-мажорних обставин, документально оформлені результати розгляду заяв та скарг до правоохоронних органів, акт державного виконавця про арешт майна та його передачу третій особі на відповідальне зберігання, судове рішення у справі за позовом про усунення перешкод у користуванні майном, висновок судової експертизи про аварійний стан об`єкта оренди, рішення компетентного державного органу про початок його реконструкції, реставрації чи капітального ремонту тощо (постанова Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 905/1601/17).

За викладених вище обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем не доведено обставин, з якими закон та/або умови договору пов`язують звільнення орендаря від орендних платежів, в тому числі неможливості користування об`єктом оренди через обставини, за які він не відповідає.

Слід зауважити, що суд першої інстанції правомірно не прийняв до уваги наданий відповідачем відеозапис на підтвердження відсутності допуску до орендованого приміщення, оскільки всупереч приписів ст. 96 Господарського процесуального кодексу України поданий відповідачем електронний доказ електронним цифровим підписом не засвідчено.

Крім того, акти про недопуск до приміщення від 24-25.10.2022, від 27.10.2022, від 01.08.2023, які складені ТОВ "Ювелірний Завод "Діамант-13" в односторонньому порядку особою, що не є учасником справи та не є стороною спірних правовідносин у даній справі, є неналежними доказами в розумінні положень Господарського процесуального кодексу України.

Також судом не приймається до уваги акт про відмову в допуску до приміщень від 19.06.2023, оскільки його складено в односторонньому порядку орендарем, а обставини викладені в цьому акті документально не підтверджено.

Посилання ФОП Понькіної Оксани Володимирівни на справу № 910/10704/23 в підтвердження неможливості користуватися орендованим приміщенням, у зв`язку з наданням його оренду третім особам, суд відхиляє, оскільки зі змісту рішення у справі № 910/10704/23 за позовом Фізичної особи-підприємця Понькіної Оксани Володимирівни до Приватного акціонерного товариства "Завод Супутник", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Ювелірний Завод "Діамант-13", про витребування майна, вбачається, що судом не встановлені обставини щодо неможливості користуватися ФОП Понькіної Оксани Володимирівни спірним у даній справі орендованим приміщенням, зокрема з підстав передачі його в оренду третім особам.

Доказів на підтвердження передання орендодавцем в користування третім особам об`єкта оренди, а саме: приміщення площею 50 кв.м під офіс, яке знаходиться за адресом: м. Київ, вул. Межигірська, 82-А, корпус №3 відповідачем не надано. Долучені до відзиву договір № 701 від 16.01.2017, укладено з ТОВ "Ювелірний завод "Діамант-13", разом з додатковими угодами до нього, не підтверджують того, що орендовані зазначеною особою приміщення є тими самими приміщеннями, які орендує ФОП Понькіна О.В.

З огляду на викладене колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що відповідачем не доведено неможливості користуватися орендованим майном та відсутності допуску до нього.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Частиною 1 ст. 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Як визначено ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 1, 2 ст. 551 Цивільного кодексу України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшеним у договорі.

Відповідно до п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не установлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України).

Відповідальність у вигляді пені за прострочення виконання зобов`язання зі сплати орендної плати встановлена у п. 6.1. договору.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок пені, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок місцевого господарського суду про часткове задоволення позову в частині стягнення з відповідача пені в сумі 26 342,92 грн.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок 3% річних, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок місцевого господарського суду про часткове задоволення позову в частині стягнення з відповідача 3% річних в сумі 3082,16 грн.

Також перевіривши здійснений позивачем розрахунок інфляційних втрат, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок місцевого господарського суду, що розрахунок є арифметично правильним, тому позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат в сумі 4740,25 грн. є обґрунтованими.

Відповідно до ч. 1 ст. 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Як вже зазначалося судом вище, договір оренди є припиненим з 01.11.2023.

Відповідно до п. 11.1. договору повернення об`єкта оренди здійснюється у день закінчення строку дії договору, припинення договору або розірвання договору та оформлюється відповідним актом здачі-приймання, який складається орендодавцем та підписується сторонами. Об`єкт оренди вважається повернутим орендодавцю з моменту фактичного повернення приміщення (об`єкта оренди) та підписання сторонами акту здачі-приймання об`єкта оренди (п. 11.8. договору).

Доказів повернення відповідачем нежитлового приміщення з оренди матеріали справи не містять, судом не встановлено.

Відповідно до ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України, якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за найм речі за час прострочення.

Невиконання наймачем передбаченого частиною 1 ст. 785 Цивільного кодексу України обов`язку щодо негайного повернення наймодавцеві речі (у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі) у разі припинення договору є порушенням умов договору, що породжує у наймодавця право на застосування до наймача відповідно до ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України такої форми майнової відповідальності як неустойка у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Неустойка, згідно ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України, розглядається як законна неустойка і застосовується незалежно від погодження сторонами цієї форми відповідальності в договорі найму (оренди).

Водночас, неустойка, згідно ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України, має спеціальний правовий режим, який обумовлений тим, що зобов`язання наймача (орендаря) з повернення об`єкта оренди є майновим і виникає після закінчення дії договору. Наймодавець (орендодавець), у цьому випадку, позбавлений можливості застосовувати щодо недобросовісного наймача інші ефективні засоби впливу задля виконання відповідного зобов`язання, окрім, як використання права на стягнення неустойки в розмірі подвійної плати за користування орендованим майном.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 759 та ч. 1 ст. 785 Цивільного кодексу України договір найму (оренди) зумовлює право наймача (орендаря) користуватися орендованим майном впродовж дії договору із сплатою наймодавцю (орендодавцю) орендної плати, погодженої умовами договору оренди; припинення договору найму зумовлює обов`язок наймача негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Невиконання наймачем обов`язку щодо поверненні речі є підставою для виникнення права наймодавця на застосування до наймача особливого виду майнової відповідальності у сфері орендних правовідносин, який полягає у сплаті наймачем, який прострочив виконання обов`язку щодо повернення речі, неустойки у вигляді подвійної плати за користування річчю за час прострочення відповідно до частини другої статті 785 ЦК України.

При здійсненні оцінки правомірності заявлених вимог про стягнення неустойки в порядку ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України обов`язковим для суду є врахування обставин невиконання орендарем зобов`язання щодо неповернення майна в контексті його добросовісної поведінки як контрагента за договором оренди, та її впливу на обставини неповернення майна орендодавцеві зі спливом строку дії орендних правовідносин.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 24.10.2019 у справі № 904/3315/18, у постанові від 13.12.2019 у справі № 910/20370/17, у постанові від 06.02.2020 у справі № 915/1429/19, у постанові від 20.01.2021 у справі № 903/311/20.

Враховуючи, що матеріалами справи підтверджено, що відповідачем не повернуто об`єкт оренди, суд вважає обґрунтованими вимоги про стягнення неустойки.

При вирішенні питання щодо підстав нарахування неустойки за частиною другою статті 785 Цивільного кодексу України, Верховний Суд у постановах від 10.04.2018 у справі № 910/9328/17, від 28.08.2018 у справі № 913/155/17 дійшов висновку про те, що право наймодавця вимагати оплати неустойки відповідно до частини другої статті 785 Цивільного кодексу України та обов`язок наймача сплачувати таку неустойку зберігається до моменту повернення наймачем наймодавцю орендованого майна. Винятком з такого правила можуть бути зокрема підтверджені належними доказами неправомірні дії (бездіяльність) наймодавця, спрямовані на ухилення від обов`язку прийняти орендоване майно та оформити повернення наймачем орендованого майна.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 08.12.2022 у справі №910/16396/21.

Доказів на підтвердження відсутності можливості передати орендодавцю майно, що було предметом оренди, як і доказів неможливості повернення по акту приймання-передавання орендованого майна через дії та/або бездіяльність орендодавця або ж через форс-мажорні обставини відповідачем до суду не представлено.

При цьому, визначальним для застосування частини другої статті 785 Цивільного кодексу України у спірних правовідносинах є саме факт неповернення об`єкта найму наймодавцю, а не факт користування/не користування наймачем об`єктом найму, оскільки поняття "неповернення речі" не є тотожним поняттю "не користування" у правовому сенсі статті 785 Цивільного кодексу України. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 06.02.2020 у справі № 915/1429/19.

Підсумовуючи все вищевикладене, керуючись ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України та умовами договору, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що з відповідача підлягає стягненню неустойка у розмірі подвійної плати за користування річчю в сумі 36 284,02 грн. у зв`язку з неповерненням відповідачем об`єкта оренди після припинення договору оренди.

Щодо зустрічних позовних вимог колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 15 Цивільного кодексу кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову - факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. При цьому особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з`ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.

Згідно зі статтею 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Під захистом легітимного інтересу розуміється відновлення можливості досягнення прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом.

Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату.

Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб твердження позивача про порушення було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Отже, захисту підлягає наявне законне порушене право (інтерес) особи, яка є суб`єктом (носієм) порушених прав чи інтересів та звернулася за таким захистом до суду. Тому для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право (інтерес), і чи це право (інтерес) порушено відповідачем.

Так, способами захисту інтересу особи у правовій визначеності при виконанні договірних зобов`язань можуть бути: 1) визнання права позивача; 2) визнання відсутнім (припиненим)обов`язку позивача; 3) визнання відсутнім (припиненим) права вимоги відповідача (постанова Верховного Суду України від 21.11.2012 у справі № 6-134цс12 та постанова Великої Палати Верховного Суду від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц).

Водночас застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Спосіб захисту порушеного права або інтересу має бути таким, щоб у позивача не виникала необхідність повторного звернення до суду.

Зокрема, неефективними є такі способи захисту права чи законного інтересу, як визнання права вимоги виконання зобов`язання від відповідача або визнання наявності договірного обов`язку відповідача, оскільки такі способи не ведуть до виконання боржником свого зобов`язання, у тому числі в примусовому порядку, та отримання кредитором належного на виконання зобов`язання. У цьому випадку в позивача виникне потреба повторного звернення до суду.

Наведені вище способи захисту інтересу особи у правовій визначеності при виконанні договірних зобов`язань будуть належними лише в разі, якщо така невизначеність триває, ініційований кредитором спір про захист його прав суд не вирішив і відповідне провадження не було відкрите. Зокрема, у таких випадках: кредитор у правовідносинах без звернення до суду з відповідним позовом може звернути стягнення на майно особи, яку він вважає боржником, інших осіб або інакше одержати виконання поза волею цієї особи-боржника в позасудовому порядку; особа не вважає себе боржником у відповідних правовідносинах і не може захистити її право в межах судового розгляду, зокрема, про стягнення з неї коштів на виконання зобов`язання, оскільки такий судовий розгляд кредитор не ініціював.

У разі якщо кредитор уже ініціював судовий процес, спрямований на захист порушеного, на його думку, права, або такий спір суд уже вирішив, звернення боржника з позовом про визнання відсутності права вимоги у кредитора або кореспондуючого обов`язку боржника не є належним способом захисту (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.10.2022 у справі № 910/14224/20).

У розглядуваній справі Фізична особа-підприємець Понькіна Оксана Володимирівна просить визнати припиненими зобов`язання перед Приватним акціонерним товариством "Завод Супутник" за договором оренди № 758 від 30.10.2019 у зв`язку з припиненням дії договору.

Позаяк, Приватним акціонерним товариством "Завод Супутник" пред`явлено позов про стягнення заборгованості, а відтак ФОП Понькіна Оксана Володимирівна може захистити порушене право в межах спору про стягнення заборгованості за договором оренди (первісного позову). Більш того, під час розгляду справи № 910/6947/22 ФОП Понькіна Оксана Володимирівна також заперечувала щодо продовження строку дії договору до 01.11.2023.

Підсумовуючи все вищевикладене, ФОП Понькіній Оксані Володимирівні доступні інші можливості захисту її прав, тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що заявлена позовна вимога за зустрічним позовом не відповідає належному способу захисту.

Що стосується доводів апеляційної скарги щодо необґрунтованого стягнення судових витрат на правничу допомогу, то колегія суддів зазначає наступне.

Так, стягуючи з Фізичної особи-підприємця Понькіної Оксани Володимирівни на користь Приватного акціонерного товариства "Завод Супутник" витрати на оплату правової допомоги в сумі 24 981,53 грн. суд першої інстанції виходив з того, що такі витрати є співмірними із складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт та ціною позову, розмір заявлених до стягнення з відповідача витрат на правову допомогу відповідає критерію розумності, враховуючи часткове задоволення первісного позову.

Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

За змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

У розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.

На підтвердження понесення витрат на правову допомогу ПрАТ "Завод Супутник" надано: договір на правове обслуговування юридичної особи № 0104/19 від 01.04.2019, який укладено між ПрАТ "Завод Супутник" та Адвокатським об`єднанням "Максимальний захист"; додаткову угоду № 37 від 01.12.2023; акт здачі-приймання наданих юридичних послуг від 01.12.2023 на суму 25 000,00 грн.; платіжну інструкцію № 471 від 05.01.2024 на суму 25 000,00 грн.

Додатковою угодою № 37 від 01.12.2023 сторони домовилися визначити період юридичного обслуговування за договором - з 07.11.2023 по 01.12.2023 (п. 1); погоджено, що ціна за період обслуговування становить 25 000,00 грн і складається з: підготовки позовної заяви до Господарського суду міста Києва про стягнення з ФОП Понькіної Оксани Володимирівни заборгованості з орендної плати за договором оренди нежитлового приміщення від 30.10.2019 № 758 - 10 000,00 грн; представництво ПрАТ "Завод Супутник" під час розгляду позову про стягнення з ФОП Понькіної Оксани Володимирівни заборгованості з орендної плати за договором оренди приміщення від 30.10.2019 № 758, в тому числі, участь в судових засіданнях, підготовка заяв по суті справи, підготовка процесуальних заяв та клопотань - 15 000,00 грн.

01.12.2023 між ПрАТ "Завод Супутник" та Адвокатським об`єднанням "Максимальний захист" складено та підписано акт здачі-приймання наданих юридичних послуг на суму 25 000,00 грн.

На підставі додаткової угоди № 37 від 05.01.2024 ПрАТ "Завод Супутник" платіжною інструкцією № 471 від 05.01.2024 сплатило адвокатському об`єднанню 25 000,00 грн.

Колегія суддів апеляційного господарського суду враховуючи заявлений розмір судових витрат, виходячи з вищенаведених критеріїв та обставин справи, зважаючи на складність справи погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про те, що обґрунтованим розміром покладених на відповідача витрат на оплату правової допомоги є сума 24 981,53 грн.

Такий розмір відповідає критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру і ці витрати є співрозмірні з виконаною роботою у суді першої інстанції.

Встановивши обставини даної справи та надавши відповідну правову оцінку зібраним у справі доказам, виходячи з системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, колегія суддів дійшла висновку, що скаржником не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилаються в апеляційній скарзі.

Суд апеляційної інстанції вважає інші посилання скаржника, викладені ним в апеляційній скарзі такими, що не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі додаткового рішення, наведені доводи скаржника не спростовують висновків суду першої інстанції та зводяться до переоцінки доказів та встановлених судом обставин.

На переконання колегії суддів апеляційного господарського суду, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків про часткове задоволення позовних вимог Приватного акціонерного товариства "Завод Супутник".

З приводу решти доводів сторін, колегія суддів звертає увагу, що такі аргументи враховані апеляційним судом, при цьому оскаржуване рішення є вмотивованим, місцевим судом зазначено з достатньою ясністю підстави, на яких ґрунтуються його висновки, що відповідає практиці Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Хаджинастасиу проти Греції", "Кузнєцов та інші проти Російської Федерації").

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Однією з засад здійснення господарського судочинства у відповідності до статті 2 Господарського процесуального кодексу України є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Відповідно до ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності з пунктом 3 частини 2 статті 129 Конституції України та частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частиною 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Отже, в задоволенні апеляційної скарги Фізичної особи-підприємця Понькіної Оксани Володимирівни слід відмовити, а рішення Господарського суду міста Києва від 25.04.2024 залишити без змін.

Розподіл судових витрат

Згідно з ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір за подачу апеляційної скарги та витрати на професійну правову допомогу залишаються за скаржником.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Понькіної Оксани Володимирівни на рішення Господарського суду міста Києва від 25.04.2024 у справі № 910/762/24 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 25.04.2024 у справі № 910/762/24 - залишити без змін.

3. Судовий збір за розгляд апеляційної скарги розподіляється відповідно до ст.ст. 129 та 282 Господарського процесуального кодексу України.

4. Матеріали справи № 910/762/24 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена відповідно до ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано 02.10.2024.

Головуючий суддя О.М. Сибіга

Судді І.В. Вовк

Г.А. Кравчук