Постанова

від 25.09.2024 по справі 910/3/24

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2024 року м. Харків Справа № 910/3/24

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Лакіза В.В., суддя Білоусова Я.О., суддя Мартюхіна Н.О.,

за участю секретаря судового засідання Фурсової Н.О.,

за участю представників:

від позивача не з`явився,

від відповідача не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Бейкень Енергетика Україна" (вх.№1569П/2)

на рішення Господарського суду Полтавської області від 14.05.2024 у справі №910/3/24 (повний текст складено 14.05.2024, суддя Мацко О.С.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Верітас Полтава", м. Полтава,

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бейкень Енергетика Україна", м. Київ,

про стягнення 485 832,59 грн,

ВСТАНОВИВ:

01.01.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю "Верітас Полтава" звернулось до Господарського суду м. Києва з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Бейкень Енергетика Україна" 485 832,59 грн, з яких 270 000,00 грн заборгованість за контрактом на спеціалізовану постову охорону об`єкта № 1 від 01.02.2021, 82 142,81 грн пеня, 110 882,88 грн інфляційні втрати, 22 806,90 грн 3 % річних.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 12.01.2024 вказану позовну заяву з доданими до неї матеріалами передано за підсудністю на розгляд до Господарського суду Полтавської області.

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 14.05.2024 позовні вимоги задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Бейкень Енергетика Україна" ( 02121, м. Київ, вул. Братства Тарасівців, 3, оф. 402, код ЄДРПОУ 41602068) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Верітас Полтава" (36007, м. Полтава, вул. Маршала Бірюзова, 80, кв. 117, код ЄДРПОУ 43797263) 270 000,00 грн основного боргу, 110 882,88 грн інфляційних, 82 142,81 грн пені, 22 806,90 грн річних, 5 829,99 грн судового збору, 20 000,00 грн витрат на професійну правову допомогу адвоката.

Місцевий господарський суд, з огляду на положення ст.ст. 11, 509, 525, 526, 612, 629, 610 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, а також умов п.3.4.11 укладеного між сторонами договору від 01.02.2021, дійшов висновку про доведеність позивачем надання відповідачу послуг в повному обсязі, заборгованість з оплати вартості яких станом на момент подання позову склала 270 000,00 грн. З огляду на порушення строку оплати вартості отриманих за договором послуг, місцевим господарським судом на підставі ст.ст. 216, 218 Господарського кодексу України, ст.ст. 546, 547, 549, 625 Цивільного кодексу України, п. 3.1.3 контракту з відповідача стягнуто 110 882,88 грн інфляційних втрат та 22 806,90 грн річних.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Бейкень Енергетика Україна" не погодилось з рішенням Господарського суду Полтавської області від 14.05.2024 у справі №910/3/24 та через підсистему "Електронний суд" звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Господарського суду Полтавської області від 14.05.2024 у справі №910/3/24 та направити справу на новий розгляд.

В обґрунтування заявлених апеляційних вимог зазначає про таке:

- відповідач не знав про розгляд справи, яку проведено без виклику осіб, у зв`язку з чим не мав можливості подати відзив на позовну заяву, був позбавлений права на захист, а саме заключити договір з адвокатом на правову допомогу з метою захисту своїх прав;

- в даних до матеріалів справ актах відсутній опис наданої послуги, відсутнє найменування, адреси договірних сторін; акт звірки взаєморозрахунків, який надано до матеріалів справи, не підписаний відповідачем, за відсутності посилання на правову підставу його складення;

- між сторонами було досягнуто згоди з приводу факту крадіжки на території бурового майданчика, яка закріплена у наданому листі від 10.12.2021 № 8, адресованого ТОВ "Верітас Полтава"; наявність відповідних обставин відповідач також обґрунтовує відкриттям кримінального провадження № 12021175560000233 по факту вчинення крадіжки кабелю на буровій станції № 100 в с.Сари Миргородського району, за що передбачена відповідальність за ст. 185 Кримінального кодексу України (копію витягу надано з ЄРДР). Таким чином, відповідач зазначає, що акт від 31.12.2017 не підписаний відповідачем на підтвердження тих домовленостей, які були досягнуті сторонами.

Згідно з витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.07.2024 у зв`язку з відпусткою судді Фоміної В.О. для розгляду справи №910/3/24 сформовано колегію суддів Східного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Лакіза В.В., суддя Мартюхіна Н.О., суддя Крестьянінов О.О.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 12.07.2024 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Бейкень Енергетика Україна" на рішення Господарського суду Полтавської області від 14.05.2024 у справі №910/3/24 залишено без руху; надано Товариству з обмеженою відповідальністю "Бейкень Енергетика Україна" прокуратури 10-денний строк з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху для усунення встановлених при поданні апеляційної скарги недоліків.

Згідно з витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.08.2024 у зв`язку з відпусткою судді Кресьянінова О.О. для розгляду справи №910/3/24 сформовано колегію суддів Східного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Лакіза В.В., суддя Білоусова Я.О., суддя Мартюхіна Н.О.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 05.08.2024 поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Бейкень Енергетика Україна" строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Полтавської області від 14.05.2024 у справі №910/3/24; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Бейкень Енергетика Україна" на рішення Господарського суду Полтавської області від 14.05.2024 у справі №910/3/24; зупинено дію рішення Господарського суду Полтавської області від 14.05.2024 у справі №910/3/24; призначено справу до розгляду.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 05.09.2024 виправлено описку, допущену в п.4 резолютивної частини ухвали Східного апеляційного господарського суду від 05.08.2024 у справі №910/3/24, а саме визначено: замість дати та часу слухання справи "...19.09.2024 о 10:30 год." читати вірним "...25.09.2024 о 16:45 год.". Роз`яснено учасникам справи, що слухання справи №910/3/24 відбудеться 25.09.2024 о 16:45 год. у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, місто Харків, проспект Незалежності, 13, 1-й поверх, в залі засідань №105.

В судове засідання учасники справи не з`явились, про час та місце розгляду справи належним чином повідомлені, що підтверджується направленням електронної копії ухвали суду від 05.09.2024 учасникам справи через підсистему електронний суд до кабінету користувачів і доставлена позивачу та відповідачу (зокрема, його представнику) 06.09.2024.

За змістом ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Суд апеляційної інстанції з метою дотримання прав сторін на судовий розгляд справи упродовж розумного строку, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, враховуючи те, що явка представників сторін та третьої особи обов`язковою не визнавалась, а участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком учасника справи, зважаючи на відсутність обґрунтованих клопотань про відкладення розгляду справи, дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представників сторін, які належним чином повідомлені про судовий розгляд справи в апеляційному порядку.

У ході апеляційного розгляду даної справи Східним апеляційним господарським судом, у відповідності до п.4 ч.5 ст.13 ГПК України було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строку, встановленого ч. 1 ст. 273 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ч.1 ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. За приписами ч.2 цієї норми, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

В ході розгляду даної справи судом апеляційної інстанції було в повному обсязі досліджено письмові докази у справі, викладені в заявах по суті справи в суді першої інстанції - у відповідності до приписів ч.1 ст.210 ГПК України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм права при винесенні оскаржуваного рішення, а також проаналізувавши докази, котрі стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в обґрунтування своїх вимог та заперечень, колегія суддів апеляційної інстанції встановила наступне.

01.02.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Верітас Полтава" (іменується за договором - виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Бейкень Енергетика Україна" (іменується за договором - замовник) укладено контракт на спеціалізовану постову охорону об`єкта № 1, відповідно до п. 1.1 якого замовник передає, а виконавець приймає під спеціалізовану постову охорону приміщення чи інший об`єкт нерухомості (установу, споруду), що належить замовнику на праві власності або знаходиться в його користуванні (оренді) на законних підставах (надалі об`єкт), а замовник зобов`язаний прийняти надані послуги та оплатити їх на умовах, визначених цим договором.

Відповідно до п. 2.1 контракту виконавець надає замовнику послуги, а замовник сплачує за надані послуги кошти в сумі 28 000,00 грн без ПДВ в місяць за один цілодобовий пост охорони згідно виписаних рахунків-фактур та актів виконаних робіт за місяць.

Оплата за послуги охорони здійснюється замовником шляхом перерахування на поточний рахунок виконавця коштів в розмірі згідно пункту 2.1 цього договору на протязі 5 (п`яти) робочих днів наступного місяця за попередній місяць на підставі виставлених виконавцем актів виконаних робіт та рахунків-фактур (п. 2.2 контракту).

Згідно з п. 2.3 контракту охоронні послуги надані виконавцем за місяць вважаються виконаними і прийнятими замовником, якщо до 10 числа наступного місяця за місяцем надання послуг замовник не пред`явив мотивовану письмову претензію виконавцю по якості наданих послуг. Охоронні послуги вважаються виконаними за умови складання сторонами та підписання акту виконаних робіт , якщо до 10 числа наступного місяця акти не будуть повернуті із обґрунтованою відмовою у їх підписанні.

До закінчення поточного місяця виконавець надає замовнику два примірники акту приймання наданих послуг, який останній зобов`язаний протягом трьох робочих днів підписати і один примірник підписаного акту повернути виконавцю. У випадку наявності у замовника заперечень щодо обсягу послуг, наданих виконавцем у звітному місяці, замовник зобов`язаний в той же строк у письмовій формі, надати виконавцю свої обґрунтовані зауваження (п. 2.4 контракту).

Відповідно до п. 3.4.2 контракту замовник зобов`язаний негайно (на протязі 24 годин) повідомляти старшого зміни виконавця про виявлені ознаки несанкціонованого проникнення на територію, що охороняється і приміщення об`єкта, а також повідомляти виконавця про обставини, що вказують на підготовку протиправних дій відносно об`єкта.

Виконавець несе матеріальну відповідальність за збереження майна замовника на об`єкті (п. 3.5 контракту).

Згідно з п. 3.5.1 контракту матеріальна відповідальність виконавця перед замовником наступає у разі крадіжки або іншої втрати чи пошкодження майна замовника, що сталися від час здійснення виконавцем охорони об`єкта та майна замовника, внаслідок невиконання чи неналежного виконання співробітниками охорони своїх обов`язків, що передбачені або випливають з умов даного договору в розмірі вартості вкраденого (втраченого або пошкодженого) майна. Факти крадіжки, грабежу, розбою, а також факти зношення або пошкодження об`єктів та майна, щодо охороняється відповідно до цього договору, сторонніми особами, які проникли на об`єкт або в силу інших причин з вини працівників, що здійснюють охорону об`єктів встановлюються органами дізнання, слідства, судом або за узгодженням сторін.

Договір набирає чинності з 01 лютого 2021р. і діє до 31.12.2021 з можливістю пролонгації (п.4.1). Дата взяття об`єкта під охорону з 01.02.2021 (п.4.2 контракту).

При цьому, позивач у позові вказує, що з 01.02.2021 по 23.02.2021 здійснював спеціалізовану постову охорону 8 цілодобових постів охорони, з 24.02.2021 по 11.08.2021 9 постів охорони, з 12.08.2021 по 31.12.2021 10 постів охорони, вартість послуг в період до 30.09.2021 становила 28 000,00 грн в міс., а з 01.10.2021 до кінця року 27 000,00 грн. без ПДВ за один цілодобовий пост охорони.

При цьому, така зміна обсягів надання послуг та їх вартості здійснювалася за усною домовленістю між сторонами, додаткові угоди до контракту не укладалися, проте все це відображено у підписаних обома сторонами актах надання послуг протягом дії договору:

- №1 від 28.02.2021 на суму 229 000,00 грн, №2 від 31.03.2021 на суму 252 000,00 грн, №1 від 30.04.2021 на суму 252 000,00 грн, Акт №4 від 31.05.2021 на суму 252 000,00 грн, Акт №6 від 30.06.2021 на суму 252 000,00 грн, №8 від 31.07.2021 на суму 252 000,00 грн, №12 від 31.05.2021р. на суму 270 064,51 грн, №13 від 30.09.2021р. на суму 273 466,67 грн, №15 від 31.10.2021р. на суму 260 419,36 грн, №16 від 30.11.2021 на суму 270 000,00 грн, №17 на суму 270 000,00 грн від 31.12.2021.

Загальна вартість наданих послуг згідно даних актів склала 2 832 950,54 грн, з яких оплачено відповідачем було 2 562 950,54 грн. Відтак, несплаченою залишилась сума основного боргу за контрактом 270 000,00 грн, що стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

З огляду на порушення відповідачем строку проведення оплати наданих за договором охоронних послуг, позивачем на підставі ст 625 Цивільного кодексу України було нараховано та заявлено до стягнення 110 882,88 грн інфляційних та 22 806,90 грн річних.

14.05.2024 прийнято оскаржувне рішення з підстав, викладених вище.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам між сторонами, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.

Предметом апеляційного оскарження є доводи відповідача про неналежне виконання позивачем обов`язків за договором від 01.02.2021 щодо надання послуг з спеціалізованої постової охорони об`єкту відповідача (зокрема, наявності обставин крадіжки на об`єкті позивача), як підстави для відмови в задоволенні позову, отже судова колегія переглядає рішення суду лише в межах зазначених доводів та вимог у відповідності до приписів ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, відтак обґрунтованість рішення суду в частині задоволення решти позовних вимог колегією суддів не перевіряється.

Відповідно до ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з врахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 Цивільного кодексу України).

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України).

За умовами статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарський кодексом України.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Виходячи із змісту правовідносин, останні є відносинами з надання послуг, тому, права і обов`язки сторін визначаються, у т.ч. положеннями глави 63 Цивільного кодексу України.

Статтею 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України визначено, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Умовами, зокрема, п. 2.3 контракту сторонами визначили підписаний обома сторонами акт надання послуг документом, яким має бути підтверджено обсяг та якість наданих виконавцем охоронних послуг за договором.

Позивач у період з 01.02.2021 по 30.11.2021 надав послуги у сфері спеціалізованої постової охорони, а відповідач в свою чергу прийняв вказані послуги, що підтверджується відповідними актами надання послуг на загальну суму в розмірі 2 562 950,54 грн, підписаними обома сторонами (а.с. 42-47).

Відповідно до статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Згідно з частинами першою, другою статті 9 цього Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

У постанові від 10.12.2020 у справі №910/14900/19 Верховний Суд дійшов висновку про те, що за загальним правилом фактом підтвердження здійснення господарської операції є саме первинні документи бухгалтерського обліку, до яких належать усі документи в їх сукупності, складені щодо господарської операції, що відповідають вимогам закону, зокрема ст. 9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" та пункту 2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, та відображають реальні господарські операції.

Акт виконаних робіт (наданих послуг) належить до первинних документів та фіксує факт здійснення господарської операції,який відповідно до наведеної норми має містити дві обов`язкові ознаки: відомості про господарську операцію і підтвердження її реального (фактичного) здійснення.

Щодо посилань апелянта на неналежне оформлення наданих до матеріалів справи актів надання послуг відповідно до умов договору № 1 від 01.02.2021, якими є: "відсутність опису наданої послуги, найменування, адреси", судова колегія звертає увагу, що неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо (частина друга статті 9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні").

Зокрема, як встановлено судовою колегією, відповідно до вимог вищевказаного абз.9 ч.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" долучені позивачем акти надання послуг містять такі обов`язкові реквізити, як дату їх складання; назву підприємства, від імені якого складено документи і якому надано послуги за цими актами; зміст господарської операції, містять посилання на договір №1 від 01.02.2021, як на правову підставу здійснення господарських операцій, підписи в графі "виконавець" та "замовник", та засвідчені ці дані відтиском печаток сторін. Крім того, вартість наданих послуг за вказаний період часу була повністю оплачена з боку відповідача.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем було проставлено відтиск печаток юридичної особи на кожному з наданого до матеріалів справи акту надання послуг, обставин втрати (знищення), можливості знаходження у сторонніх осіб (підробки) яких стороною не доводиться. На думку суду апеляційної інстанції, відповідний реквізит первинних документів, є належним доказом існування господарської операції з надання послуги за вказаним договором.

З приводу посилань скаржника на те, що охоронні послуги за вересень 2021 року з боку позивача надано неналежним чином, з огляду на обставин крадіжки на території бурового майданчика ВК-21 свердловини № 100 Сарської дільниці Харківського ГКР, що полягли в відрізанні силових кабелів верхнього приводу (36мм-21м, 28мм-2м, 30м-34м, 28мм-61м), що, за твердженням відповідача, не було відомо суду першої інстанції під час розгляду справи та мало значення для правильного вирішення справи, судова колегія зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідні обставини вказані позивачем в наданій до матеріалів справи претензії від 19.06.2023 та від 04.10.2023 (а.с. 56, 57), та були предметом розгляду суду першої інстанції, яким було надано правову оцінку під час вирішення спору між сторонами.

З цього приводу судова колегія зазначає, що матеріли справи не містять документів органів слідства або вироку суду щодо встановлення факту крадіжки, знищення або пошкодження майна відповідача з боку третіх осіб в період надання позивачем охоронних послуг (окремої дати) за договором від 01.02.2021 №1, а також результатів порівняння залишків товарно-матеріальних цінностей з даними бухгалтерського обліку відповідача в день такої події, що не надає можливості зробити висновок про неналежне виконання з боку позивача визначених договором обов`язків з зазначених підстав.

Разом з тим, встановлення відповідних обставин в подальшому може бути предметом розгляду в іншому судовому провадженні.

Крім того, як зазначає позивач, в порушення умов укладеного контракту, а саме п.3.4.11 контракту, виконавець був повідомлений про вказаний факт лише 09.12.2021, підтверджуючих документів щодо факту спричинення збитків внаслідок крадіжки, надано не було. Акт надання послуг № 13 від 30.09.2021 підписано та скріплено печаткою ТОВ "Бейкень Енергетика Україна" без зауважень, мотивованої письмової претензії щодо якості наданих послуг у відповідний період до матеріалів справи також надано не було. Відповідні обставини також не спростовуються з боку відповідача у справі.

В свою чергу, акт надання послуг за грудень 2021 року (а.с.47) було надано у встановлені строки відповідачу, однак з боку останнього підписано не було. Відповідачем визнається факт надання послуг за вказаний місяць з боку позивача у справі, що у відповідності до ч. 1 ст. 75 ГПК України звільняє останнього від обов`язку доведення такої обставини. При цьому обґрунтовує відсутність оплати вказаного акту надання послуг взаємною домовленістю договірних сторін щодо компенсації вартості викраденого майна відповідача за рахунок вартості наданих в зазначений період послуг.

Судова колегія вважає необгрунтованими дані твердження відповідача у справі, з огляду на заперечення позивача щодо існування таких обставин та відсутність в матеріалах справи доказів наявності листування між сторонами, з якого можливо достовірно встановити відповідну домовленість.

Відповідно до п.2.5 контракту за умови неповернення підписаного акту чи ненадання обґрунтованих зауважень щодо обсягу послуг, наданих виконавцем у звітному місяці, в строк, визначений п.2.4 контракту, вважається, що послуги у такому місяці надані виконавцем в повному обсязі і прийняті замовником без зауважень.

За таких обставин, з огляду на відсутність в матеріалах справи вмотивованої письмової претензії щодо якості наданих виконавцем (позивачем у справі) в грудні 2021 року послуг, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції щодо послуги з спеціалізованої постової охорони об`єкта замовника (ТОВ "Бейкень Енергетика Україна") за вказаний період надані належним чином.

Разом з тим, судова колегія погоджується з доводами відповідача у справі, що наданий до матеріалів справи акт взаєморозрахунків за договором не можна визнати належним доказом проведення господарської операції між сторонами, разом з тим, відповідне не впливає на доведеність позивачем іншими наданими до матеріалів справи доказами обставин надання послуг за договором у визначений позивачем період часу.

З приводу неповідомлення відповідача про розгляд справи № 910/3/24, як підстави порушення його прав на подання відзиву на позовну заяву та можливості захисту своїх прав за наслідками залучення до розгляду справи в господарському суді першої інстанції адвоката, судова колегія зазначає таке.

Згідно до приписів ст. 171 ГПК України позов пред`являється шляхом подання позовної заяви до суду першої інстанції, де вона реєструється та не пізніше наступного дня передається судді. Позивач має право в позовній заяві заявити клопотання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, якщо такий розгляд допускається цим Кодексом.

Частиною 1 ст. 172 ГПК України унормовано, що позивач, особа, яка звертається з позовом в інтересах іншої особи, зобов`язані до подання позовної заяви надіслати учасникам справи її копію та копії доданих до неї документів листом з описом вкладення. Таке надсилання може здійснюватися в електронній формі через електронний кабінет з урахуванням положень ст. 42 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 6 ст. 6 ГПК України адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, зареєстровані за законодавством України як юридичні особи, їх територіальні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.

Положеннями абз. 1 ч. 7 ст. 42 ГПК України встановлено, що якщо цим Кодексом передбачено обов`язок учасника справи щодо надсилання копій документів іншим учасникам справи, такі документи в електронній формі можуть направлятися з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, шляхом надсилання до електронного кабінету іншого учасника справи, а в разі відсутності в іншого учасника справи електронного кабінету чи відсутності відомостей про наявність в іншого учасника справи електронного кабінету - у паперовій формі листом з описом вкладення.

Якщо інший учасник справи відповідно до ч. 6 ст.6 цього Кодексу зобов`язаний зареєструвати електронний кабінет, але не зареєстрував його, учасник справи, який подає документи до суду в електронній формі з використанням електронного кабінету, звільняється від обов`язку надсилання копій документів такому учаснику справи ( абз.2 ч.7 ст.42 ГПК України).

Зазначена норма не визначає переліку документів, які подаються в електронній формі з використання електронного кабінету та не направляються іншому учаснику, який зобов`язаний зареєструвати електронний кабінет.

Отже, це правило стосується всіх документів, в тому числі позовних заяв, апеляційних скарг, касаційних скарг, які подаються в електронній формі.

Відповідач віднесений до переліку осіб, на яких покладено обов`язок з реєстрації електронного кабінету в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі. З огляду на те, що станом на момент розгляду справи судом першої інстанції відповідач не мав зареєстрований в установленому законом порядку електронний кабінет, відповідач не був зобов`язаний надіслати копію позовної заяви такому учаснику процесу.

Разом з тим, за приписами ч.2 ст. 2 ГПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Жодна особа не може бути позбавлена права на участь у розгляді своєї справи у визначеному законом порядку (ч.7 ст. 4 ГПК України).

Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, зокрема, керує ходом судового процесу; роз`яснює у разі необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом (пункти 1, 3, 4 частини 5 статті 13 ГПК України).

З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що у даному випадку мають бути враховані пріоритети завдань господарського судочинства, які зокрема полягають у рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін, а також гласності і відкритості судового процесу, які превалюють над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Господарського міста Києва від 12.01.2024 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Верітас Полтава" з доданими до неї матеріалами направлено за виключною підсудністю до Господарського суду Полтавської області (а.с. 98, 99). Відповідну ухвалу суду було направлено засобами поштового зв`язку на юридичну адресу відповідача (ТОВ Бейкень Енергетика Україна) та отримано останнім 26.01.2024, що підтверджується долученим до матеріалів справи повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 95).

Крім того, ухвалою Господарського суду Полтавської області від 28.02.2024 у справі №910/3/24, зокрема, задоволено клопотання позивача про розгляд справи у спрощеному позовному провадженні; ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання); встановлено відповідачу строк для подання заперечення щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження - протягом 15 днів з дня отримання ухвали; встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов, оформленого з урахуванням вимог ст. 165 ГПК України - протягом 5 днів з дня отримання ухвали; після отримання від позивача відповіді на відзив подати до суду заперечення в строк 5 днів з дня отримання такої відповіді від позивача з урахуванням вимог ст.ст. 167, 184 ГПК України.

Вказану ухвалу було також було направлено засобами поштового зв`язку на юридичну адресу відповідача та отримано ним 12.03.2024 згідно долученого до матеріалів справи поштового повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 101).

Відповідно, вказаний учасник справи був обізнаний про порядок розгляду даної справи та не був позбавлений права користуватися наданими законом правами, зокрема, ознайомлюватися з матеріалами справи, подавати заперечення щодо заявлених позовних вимог з доказами в обґрунтування своєї позиції у справі.

Колегія суддів наголошує, що попри те, що конституційне право на суд є правом, його реалізація покладає на учасників справи певні обов`язки. Практика Європейського суду з прав людини визначає, що сторона, яка задіяна у ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Як зазначено у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Пономарьов проти України" від 03.04.2008, сторони мають вживати заходи, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Обов`язком заінтересованої сторони є прояв особливої старанності при захисті власних інтересів (рішення Європейського суду з прав людини від 04.10.2001 у справі "Тойшлер проти Німеччини").

Заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Аліментарія Сандерс С.А. проти Іспанії" від 07.07.1989).

В контексті викладеного, колегія суддів зазначає, що учасники справи зобов`язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні (стаття 42 ГПК України). У цьому випадку відповідач цих вимог не виконав.

Згідно ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відтак, апеляційний господарський суд не вбачається в діях суду першої інстанції порушення норм процесуального права та погоджується з висновком про обґрунтованість заявленого позову та наявності підстав для його задоволення у повному обсязі.

Надані до апеляційної скарги відповідача нові докази судова колегія не бере до уваги, оскільки вони не залучені до матеріалів справи в порядку ч.3 ст.269 ГПК України.

Щодо доводів апеляційної скарги з приводу не співмірності задоволених витрат на правову допомогу з задоволеними позовними вимогами, судова колегія зазначає наступне.

Відповідно до статті 16 ГПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Пунктом 12 частини третьої статті 2 ГПК України установлено, що однією із основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Відповідно до частини першої статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (пункт 4 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

За приписами частини третьої статті 27 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Згідно зі статтею 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частин першої - третьої статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до частини четвертої статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно із частиною восьмою статті 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України. Натомість у частинах п`ятій - сьомій цієї статті Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 126 ГПК України).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 126 ГПК України).

Під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд:

1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;

2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України (а саме: пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або чи заявлення неспівмірно нижчою суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (аналогічний висновок викладено в додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц та в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18).

Також суд має враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов`язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом (аналогічний висновок викладено в додатковій постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.02.2022 у справі №925/1545/20).

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції позивач надав:

- договір №31/05 про надання правової допомоги від 31.05.2023, укладений між адвокатським об`єднанням "Мірлєкс" та позивачем (а.с.53-55) з додатком №1 до договору;

- ордер на надання правничої (правової) допомоги від 31.05.2023,

- акт надання послуг №28 від 29.03.2024,

- прибутковий касовий ордер №17 від 29.03.2024.

Згідно додатку № 1 до договору №31/05 про надання правової допомоги від 31.05.2023р вартість послуг правової допомоги щодо надання юридичного супроводження його господарської діяльності з ТОВ "Бейкень Енергетика Україна", а саме: консультаційних послуг, аналізу первинних документів Клієнта, збору документів, які стали підставою для формування позовних вимог, складання претензій, аналізу договірних документів між сторонами для стягнення заборгованості у досудовому та/або судовому порядку, аналізу матеріалів справи для подачі позову до суду, в т.ч і документів, поданих клієнтом та надання консультацій з даного предмету, підготовки позовної заяви, аналізу господарсько-фінансової звітності клієнта для обрахування обґрунтованого розрахунку сум, що стягуються, складає 20 000,00 грн. без ПДВ.

Відповідно до частин 5, 6 статті 126 ГПК України у разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Виходячи зі змісту положень частин 5, 6 статті 126 ГПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, що узгоджується з принципом змагальності сторін.

Тобто у розумінні цих норм процесуального права зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Такий висновок викладений у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.

Однак матеріали справи не містять клопотання відповідача про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Дослідивши клопотання позивача про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції, врахувавши відсутність належних заперечень відповідача щодо розподілу цих витрат, надані заявником докази, ступінь складності справи, підтверджену документально вартість робіт та детальний опис виконаних робіт, судова колегія погоджується, що в даному випадку заявлена сума витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000 грн є такою, що підтверджена наданими доказами, у зв`язку з чим заява про відшкодування таких витрат підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 73, 74, ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Стандарт доказування "вірогідності доказів" підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто необхідним є не надання доказів для підтвердження певної обставини, а надання саме тієї кількості, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу. Подібний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 16.02.2021 у справі № 927/645/19.

За змістом статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Рішення суду має прийматися у цілковитій відповідності з нормами матеріального та процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими судом, тобто з`ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних та допустимих доказів у конкретній справі.

Відповідно до ст. 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Обґрунтованим визнається рішення суду, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Враховуючи наведене вище, судова колегія встановила, що місцевим господарським судом у даній справі було правомірно встановлено факт неналежного виконання відповідачем своїх господарських зобов`язань за договором про надання послуг в частині проведення повної оплати їх вартості, у зв`язку із чим доводи апелянта, зазначені ним в апеляційній скарзі, відхиляються колегією суддів як такі, що не доведені та не підтверджені належними та допустимими доказами.

З огляду на зазначене, висновок суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Верітас Полтава" про стягнення з відповідача на свою користь грошових коштів у розмірі 485 832,59 грн прийнято за належного дослідження всіх обставин даної справи та доказів на їх підтвердження, з огляду на що, Східний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Бейкень Енергетика Україна" задоволенню не підлягає, а рішення Господарського суду Полтавської області від 14.05.2024 у справі №910/3/24 відповідає обставинам справи та вимогам закону, тому достатніх правових підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд судового рішення покладаються на скаржника.

Керуючись ст. 129, 240, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Бейкень Енергетика Україна" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Полтавської області від 14.05.2024 у справі №910/3/24 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок та строки оскарження постанови апеляційного господарського суду передбачені статтями 286-289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 07.10.2024.

Головуючий суддя В.В. Лакіза

Суддя Я.О. Білоусова

Суддя Н.О. Мартюхіна