Ухвала

від 19.09.2024 по справі 524/7569/16-ц

АВТОЗАВОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КРЕМЕНЧУКА

Справа 524/7569/16-ц

Провадження 6/524/227/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 вересня 2024 року Автозаводський районний суд міста Кременчука у складі головуючого судді Андрієць Д.Д., за участю секретаря Булаєнко С.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Кременчуці подання державного виконавця Автозаводського ВДВС у м.Кременчуці Кременчуцького району Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції В.Сухини про звернення стягнення на нерухоме майно боржника ОСОБА_1 , в якому зареєстровані малолітні діти

УСТАНОВИВ:

Подання мотивовано тим, що у державного виконавця перебуває на виконанні зведене виконавче провадження № 55452931 відносно боржника ОСОБА_1 , до складу якого входять дев`ять виконавчих проваджень.

В ході проведення виконавчих дій встановлено, що за боржником обліковується нерухоме майно, а саме:квартири АДРЕСА_1 .

У вказаній квартирі зареєстровані, в тому числі, малолітні діти, а тому державний виконавець звернувся до Органу опіки та піклування з метою отримання дозволу на реалізацію нерухомого майна.

18.04.2023 орган опіки та піклування відмовив у наданні такого дозволу.

На підставі викладеного просив надати дозвіл на реалізацію квартири в якій зареєстровані малолітні діти.

В судове засідання учасники процесу не з`явились.

На виконанні у державного виконавця ОСОБА_2 перебуває зведене виконавче провадження № 55452931 відносно боржника ОСОБА_1 , до складу якого входять дев`ять виконавчих проваджень.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкту нерухомого майна, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_2 , встановлено, що ОСОБА_1 є власником квартири.

За вказаною адресою зареєстровані ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6

06.04.2023 орган опіки та піклування Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області ухвалив рішення про відмову у наданні дозволу на реалізацію квартири АДРЕСА_1 .

У пункті 9 частини третьої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Частиною першою статті 18 ЦПК України визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України).

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з частиною першою статті 2 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження здійснюється з дотриманням зокрема таких засад: обов`язковості виконання рішень; справедливості, неупередженості та об`єктивності; розумності строків виконавчого провадження.

Відповідно до частини першої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до частин першої, шостої статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.

Стягнення на майно боржника звертається в розмірі та обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця. У разі якщо боржник володіє майном разом з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням виконавця.

Статтею 50 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що звернення стягнення на об`єкти нерухомого майна здійснюється у разі відсутності в боржника достатніх коштів чи рухомого майна. При цьому в першу чергу звертається стягнення на окрему від будинку земельну ділянку, інше приміщення, що належать боржнику. В останню чергу звертається стягнення на житловий будинок чи квартиру, в якому фактично проживає боржник.

Відповідно до частини третьої статті 17 Закону України «Про охорону дитинства» батьки або особи, які їх замінюють, не мають права без дозволу органів опіки і піклування, наданого відповідно до закону, укладати договори, які підлягають нотаріальному посвідченню та/або державній реєстрації, відмовлятися від належних дитині майнових прав, здійснювати поділ, обмін, відчуження житла, зобов`язуватися від імені дитини порукою, видавати письмові зобов`язання.

Згідно з частиною другою статті 18 Закону України «Про охорону дитинства» діти - члени сім`ї наймача або власника жилого приміщення мають право користуватися займаним приміщенням нарівні з власником або наймачем.

Відповідно до статті 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей» держава охороняє і захищає права та інтереси дітей під час вчинення правочинів щодо нерухомого майна. Неприпустиме зменшення або обмеження прав та інтересів дітей під час вчинення будь-яких правочинів щодо жилих приміщень. Органи опіки та піклування здійснюють контроль за дотриманням батьками та особами, які їх замінюють, житлових прав і охоронюваних законом інтересів дітей відповідно до закону. Для вчинення будь-яких правочинів щодо нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування, що надається відповідно до закону. Посадові особи органів опіки та піклування несуть персональну відповідальність за захист прав та інтересів дітей при наданні дозволу на вчинення правочинів щодо нерухомого майна, яке належить дітям.

Відповідно до абзацу сьомого пункту 3 розділу ІІ Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 29 червня 2016 року № 2831/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30 вересня 2016 року за № 1301/29431 (далі - Порядку реалізації майна), у разі передачі на реалізацію нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, заявка на реалізацію арештованого майна подається разом із копією дозволу органів опіки та піклування або відповідним рішенням суду (в електронній або паперовий формі).

Отже, враховуючи вимоги Закону України «Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей», а також положення Інструкції з організації примусового виконання рішень і Порядку реалізації арештованого майна, державний виконавець або приватний виконавець зобов`язаний у разі передачі на реалізацію нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, отримати попередню згоду органу опіки та піклування або відповідне рішення суду, які, зокрема, додаються до заяви на реалізацію арештованого майна.

Схожі висновки містяться у постановах Верховного Суду від 25 листопада 2019 року в справі № 718/482/15-ц (провадження № 61-16089св19) від 10 жовтня 2019 року в справі №751/15667/15-ц (провадження № 61-12151св19).

Пункт 1 частини п`ятої статті 19 Закону України «Про виконавче провадження» передбачає, що боржник зобов`язаний утримуватися від вчинення дій, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення.

Частиною восьмою статті 19 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що особи, які беруть участь у виконавчому провадженні, зобов`язані сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечення своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій.

Під час розгляду заяви (подання) суд повинен оцінювати через призму дотримання прав та інтересів дітей добросовісність дій боржника, а саме: з якого часу діти зареєстровані в спірному приміщенні; чи дотримано встановлений чинним законодавством порядок їх реєстрації та вселення у спірне приміщення; чи є спірне приміщення єдиним місцем їх постійного проживання; чи наявне інше приміщення у дітей чи їх батьків або осіб, які їх замінюють, яке може використовуватись як постійне місце проживання; яка ступінь споріднення має місце між дітьми та боржником та інші обставини.

Такі висновки викладені в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 лютого 2023 року по справі № 2-537/11(провадження № 61-5415св22)

Застосовуючи викладені висновки до даної справи, суд враховує те, що місце проживання малолітніх ОСОБА_7 та ОСОБА_8 було зареєстровано в квартирі АДРЕСА_1 , через 5 днів після їх народження. Місце проживання їх батьків зареєстровано з 22.02.2017, тобто до ухвалення Автозаводським районним судом м.Кременчука рішення про стягнення із боржника ОСОБА_1 заборгованості. Крім того, суд враховує пояснення приватного нотаріуса Баглай А.В. із змісту яких вбачається, що 21.09.2016 між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 було укладено договір-купівлі продажу квартири, однак через наявність інших записів в реєстрі державна реєстрація права власності ОСОБА_5 на квартиру не відбулась.

Суд приймає до уваги також відсутність відомостей, які б підтверджували те, що малолітні ОСОБА_3 та ОСОБА_4 та їх батьки мають інше приміщення, яке може використовуватись як постійне місце проживання, а також відомостей про те, що спірне нерухоме майно не використовується сім`єю ОСОБА_9 , як постійне та єдине місце проживання.

І враховано судом відсутність споріднення між дітьми та боржником.

Наведені судом обставини, на переконання суду, свідчать про те, що звернення стягнення на нерухоме майно буде неспівмірним із порушенням прав малолітніх ОСОБА_7 та ОСОБА_8 на житло.

З цих підстав, суд відмовляє у задоволенні подання.

Керуючись ст. ст. 258-260, 435 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити у задоволенні подання державного виконавця Автозаводського ВДВС у м.Кременчуці Кременчуцького району Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції В.Сухини про звернення стягнення на нерухоме майно боржника ОСОБА_1 , в якому зареєстровані малолітні діти

Ухвала набираєзаконної силинегайно післяїї проголошення,якщо іншене передбаченоцим Кодексом. Ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею.

Апеляційна скарга на ухвалу подається до Полтавського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Діна АНДРІЄЦЬ