УХВАЛА
07 жовтня 2024 року
м. Київ
справа №440/12856/23
адміністративне провадження №К/990/35615/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Тацій Л.В.,
суддів: Бучик А.Ю., Рибачука А.І.,
перевіривши касаційну скаргу Головного управління Держпродспоживслужби в Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 13.02.2024 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 11.06.2024 у справі №440/12856/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЬКОРЦЕНТР» до Головного управління Держпродспоживслужби в Полтавській області про визнання незаконними та скасування рішень,
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю «АЛЬКОРЦЕНТР» звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Держпродспоживслужби в Полтавській області про визнання незаконними та скасування рішень Головного управління Держпродспоживслужби в Полтавській області про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу від 08.08.2023 №№ 144, 145, 146, 147, 148, 149, 150, 151, 152, 153, 154, 155, 156, 157, 158, 159, 160, 161, 162, 163, 164, 165, 166, 167, 168, 169, 170, 171, 172, 173, 174, 175, 176, 177, 178, 179, 180, 181, 182, 183, 184, 185, 186, 187, 188, 189, 190, 191, 192, 193, 194, 195, 196, 197, 198, 199, 200, 201, 202, 203, 204, 205, 206, 207, 208, 209, 210, 211, 212, 213, 214, 215, 216, 217, 218, 219, 220, 221, 222, 223, 224, 225, 226, 227, 228, 229, 230, 231, 232, 233.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 13.02.2024, що залишене без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 11.06.2024, позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано рішення Головного управління Держпродспоживслужби в Полтавській області про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу від 08.08.2023 №№ 144, 145, 146, 147, 148, 149, 150, 151, 152, 153, 154, 155, 156, 157, 158, 159, 160, 161, 162, 163, 164, 165, 166, 167, 168, 169, 170, 171, 172, 173, 174, 175, 176, 177, 178, 179, 180, 181, 182, 183, 184, 185, 186, 187, 188, 189, 190, 191, 192, 193, 194, 195, 196, 197, 198, 199, 200, 201, 202, 203, 204, 205, 206, 207, 208, 209, 210, 211, 212, 213, 214, 215, 216, 217, 218, 219, 220, 221, 222, 223, 224, 225, 226, 227, 228, 229, 230, 231, 232, 233. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держпродспоживслужби в Полтавській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЬКОРЦЕНТР» судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 4578,52 грн. (чотири тисячі п`ятсот сімдесят всім гривень 52 копійки) та витрати на правничу допомогу у розмірі 10000, 00 грн. (десять тисяч гривень).
Відповідач, не погодившись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, у якій посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 13.02.2024 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 11.06.2024, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
Проте, касаційна скарга подана без дотримання процесуальних положень про її форму та зміст, у зв`язку з чим її слід залишити без руху і надати строк для усунення недоліків з огляду на таке.
Щодо строку на касаційне оскарження слід зазначити таке.
Касаційна скарга подана (сформована в підсистему «Електронний суд») 17.09.2024, тобто після закінчення строків, встановлених статтею 329 КАС України та містить клопотання про поновлення про пущеного процесуального строку.
Згідно статті 329 КАС України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Строк на подання касаційної скарги також може бути поновлений у разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною п`ятою статті 333 цього Кодексу.
З матеріалів касаційної скарги та відомостей, наявних в Єдиному державному реєстрі судових рішень, вбачається, що оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції ухвалено 11.06.2024 (повний текст постанови складено 18.06.2024), вперше заявник звернувся із касаційною скаргою 11.07.2024 (в межах строку на касаційне оскарження), однак ухвалою Верховного Суду від 30.07.2024, яку заявник отримав 31.07.2024, касаційну скаргу було повернуто на підставі пункту 1 частини п`ятої статті 332 КАС України. Вдруге заявник звернувся з касаційною скаргою 05.08.2024. Ухвалою Верховного Суду від 21.08.2024 поновлено Головному управлінню Держпрожспоживслужби в Полтавській області строк на касаційне оскарження рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 13.02.2024 та постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 11.06.2024 у вказаній справі, касаційну скаргу залишено без руху, встановлено строк на усунення недоліків шляхом уточнення підстав оскарження вказаних судових рішень та надання документу на підтвердження сплати судового збору.
Однак, у строк, встановлений Судом, заявник касаційної скарги не усунув її недоліки в частині уточнення підстав касаційного оскарження, у зв`язку з чим 11.09.2024 Верховним Судом постановлено ухвалу про повернення касаційної скарги.
17.09.2024 через підсистему «Електронний суд» Головне управління Держпродспоживслужби в Полтавській області втретє звернулося з касаційною скаргою на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 13.02.2024 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 11.06.2024 у цій справі.
У своєму клопотанні про поновлення пропущеного процесуального строку, скаржник висловлює незгоду з ухвалою Верховного Суду від 11.07.2024 та зазначає, що на виконання ухвали Верховного Суду від 21.08.2024 ним не було усунуто всі недоліки касаційної скарги, які полягали у машинальному незазначені пунктів частини четвертої статті 328 КАС України, через відсутність та перебої електричного живлення та часті сповіщення про повітряну небезпеку під час робочого дня. Враховуючи активну процесуальну поведінку, вважає, що в даному випадку наявні обґрунтовані підстави для поновлення строку на касаційне оскарження в порядку частини третьої статті 329 КАС України.
Надаючи оцінку доводам, зазначеним у клопотанні про поновлення строку на касаційне оскарження, Суд зазначає, що поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.
Отже, тільки наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення у касаційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку касаційного оскарження з поважних причин.
У своєму рішенні від 03 квітня 2008 року зі справи "Пономарьов проти України" Європейський суд з прав людини роз`яснив, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження,
При цьому, відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.
Таким чином, нормами процесуального закону учасників справи зобов`язано діяти сумлінно, проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом, зокрема, щодо дотримання строку касаційного оскарження.
Для цього учасник справи як особа, зацікавлена у поданні касаційної скарги, повинна вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені чинним законодавством.
Вирішуючи питання про поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, суд має виходити з того, що підстави пропуску строків можуть бути визнані поважними лише у тому випадку, якщо таке недотримання строків касаційного оскарження було зумовлене діями (бездіяльністю) суду першої та/або суду апеляційної інстанції, а так само наявністю інших об`єктивних перешкод, що безумовно перешкоджали своєчасному зверненню з такою скаргою.
Надаючи оцінку доводам скаржника щодо можливості повторної подачі касаційної скарги після повернення попередньо поданих касаційних скарг, Суд зазначає наступне.
Скаржник двічі подавав касаційну скаргу до Верховного Суду. Проте, Верховний Суд повертав зазначені касаційні скарги як такі, що не відповідають вимогам статті 330 КАС України.
Колегія суддів, не заперечуючи проти права на повторне звернення з касаційною скаргою після її повернення, вважає, що таке право не є абсолютним. Це обґрунтовується змістом частини восьмої статті 169 КАС України, відповідно до якої скаржник має право на повторне звернення з касаційною скаргою, якщо будуть усунуті недоліки касаційної скарги, які стали підставою для повернення вперше поданої касаційної скарги і таке звернення відбувається без зайвих зволікань.
Водночас Суд касаційної інстанції зазначає, що організація робочого процесу із оскарження судового рішення та неналежне виконання ухвали Верховного Суду про залишення касаційної скарги без руху з боку скаржника є суто суб`єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв`язку з такою причиною є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов`язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними.
Суд наголошує, що невиконання скаржником вимог процесуального закону щодо належного оформлення касаційної скарги, та як наслідок, повернення заявнику касаційної скарги, не належать до об`єктивних обставин особливого і непереборного характеру, які можуть зумовити перегляд остаточного і обов`язкового судового рішення після закінчення строку його касаційного оскарження, а відтак не свідчить про наявність поважних підстав для поновлення цього строку.
Слід зазначити, що право на касаційний перегляд судових рішень кореспондується з обов`язком дотримуватися процесуального законодавства щодо порядку, строків і умов реалізації цього права. Такі процесуальні обов`язки для всіх учасників судового процесу є однаковими, що забезпечує принцип рівності сторін.
З урахуванням наведеного, зважаючи на приписи вказаних правових норм законодавства, невиконання скаржником вимог процесуального закону щодо належного оформлення касаційної скарги, та як наслідок, неодноразове повернення заявнику касаційної скарги не належать до об`єктивних обставин особливого і непереборного характеру, які можуть зумовити перегляд остаточного і обов`язкового судового рішення після закінчення строку його касаційного оскарження, а відтак не свідчать про наявність поважних підстав для поновлення цього строку.
Інших підстав для поновлення строку на касаційне оскарження скаржник не вказав.
Щодо підстав касаційного оскарження слід зазначити наступне.
При вивченні матеріалів касаційної скарги, суд встановив, що касаційна скарга не відповідає вимогам статей 328, 330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), з огляду на таке.
Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
За правилами частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Вимоги до форми та змісту касаційної скарги встановлено статтею 330 КАС України, відповідно до пункту 4 частини другої якої, у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися.
Крім того, при поданні касаційної скарги на підставі пунктів 1-3 частини четвертої статті 328 КАС України зазначені скаржником норми права, які на його переконання неправильно застосовано судами, повинні врегульовувати спірні правовідносини, а питання щодо їх застосування ставилося перед судами попередніх інстанції в межах підстав позову та/або заперечень сторін (наприклад, з точки зору порушення їх позивачем/відповідачем).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 4 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається в чому полягає порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень). Зокрема, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо недослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому, на думку скаржника, останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.
Одночасно з цим, у випадку посилання скаржником на пункт 4 частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу касаційну оскарження, скаржнику необхідно зіслатися на конкретний пункт частин другої або третьої статті 353 цього Кодексу з належним обґрунтуванням, яке могло б давати підстави для висновку про порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права. При цьому, пункт 1 частини другої статті 353 КАС України регламентує прийнятність доводів про не дослідження судом зібраних у справі доказів виключно за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу.
В частині обґрунтування підстави касаційного оскарження касаційна скарга містить посилання на неврахування висновку Верховного Суду, викладеного у постанові Верховного Суду від 28.11.2023 у справі №160/3479/22. Однак, обґрунтування необхідності касаційного перегляду з підстави, визначеної пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, зводяться до зазначення про неврахування вказаної постанови та цитування норм права, що регулюють спірні правовідносини.
Крім того, як вже зазначалось Судом в ухвалі від 21.08.2024, предметом оскарження в даній справі є правомірність рішень територіального управління Держпродспоживслужби про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу.
Разом з цим, у справі №160/3479/22 спір виник у зв`язку зі зверненням Держпродспоживслужби до суду з вимогою про примусове стягнення штрафу за порушення законодавства про рекламу. При цьому, Верховний Суд, здійснюючи касаційний перегляд цієї справи, перевіряв обґрунтованість рішення суду апеляційної інстанції щодо закриття провадження у справі.
Варто зауважити, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України недостатньо самого лише зазначення постанови Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права, обов`язковою умовою є те, що правовідносини у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга) мають бути подібними.
Обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; 2) постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3) висновку судів, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) у чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга). Обов`язковим є взаємозв`язок усіх чотирьох умов.
Суд звертає увагу скаржника, що подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи.
Щодо посилань скаржника на пункт 2 частини четвертої статті 328 КАС України, а саме необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні, варто зазначити наступне.
Відступленням від висновку слід розуміти або повну відмову Верховного Суду від свого попереднього висновку на користь іншого або ж конкретизацію попереднього висновку із застосуванням відповідних способів тлумачення юридичних норм (пункт 45 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2018 у справі №823/2042/16, провадження №11-377апп18).
Причинами для відступу можуть бути вади попереднього рішення чи групи рішень (їх неефективність, неясність, неузгодженість, необґрунтованість, незбалансованість, помилковість), зміни суспільного контексту.
Тобто у касаційній скарзі скаржник має зазначити, що існуючий висновок Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах потребує видозміни, від нього слід відмовитися або ж уточнити, модифікувати певним чином з урахуванням конкретних обставин його справи.
Сама ж по собі вмотивованість такого клопотання скаржника оцінюється судом касаційної інстанції при застосуванні наведеного процесуального фільтру під час вирішення питання про відкриття касаційного провадження у справі.
Аналіз указаних норм дозволяє дійти висновку про те, що обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі:
1) норми права;
2) постанови Верховного Суду, на яку послався суд апеляційної інстанції, і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено;
3) обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування цієї ж норми (видозміна, уточнення, відмова від такого висновку);
4) в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду, від якого необхідно відступити, i у якій подається касаційна скарга).
Водночас, мотиви скаржника зводяться до незгоди з мотивами суду апеляційної інстанції, викладеними в оскаржуваній постанові, від яких він просить відступити на користь висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 28.11.2023 у справі №160/3479/22, що не може слугувати підставою касаційного перегляду судового рішення в розумінні пункту 2 частини четвертої статті 328 КАС України.
Щодо посилань заявника на неповноту з`ясування всіх обставин справи судами попередніх інстанцій, Суд зазначає, що у разі, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо неналежного дослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому на думку скаржника останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права з посиланням на відповідні частину та пункт статті 353 КАС України.
Крім того, Суд звертає увагу заявника на те, що законом передбачено прийнятність доводів щодо посилання на пункт 1 частини другої статті 353 КАС України за умови обґрунтованості підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1-3 частини четвертої статті 328 КАС України.
Отже, зазначені скаржником доводи, на які зроблено посилання у касаційній скарзі як на підстави касаційного оскарження, не можуть слугувати належним обґрунтуванням в розумінні положень частини четвертої статті 328 КАС України.
Перевіряючи доводи касаційної скарги, Верховним Судом встановлено, що скарга не в повній мірі відповідає вимогам статті 330 КАС України, оскільки у порушення вимог пункту 4 частини другої цієї статті, оскільки не містить належного обґрунтування зазначених у касаційній скарзі підстав, передбачених частиною 4 статті 328 цього Кодексу.
За таких обставин, відповідно до правил статті 332 КАС України касаційна скарга підлягає залишенню без руху з установленням скаржнику строку для усунення недоліків шляхом надання клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження із зазначення інших підстав для поновлення такого строку та уточнення підстав касаційного оскарження з урахуванням мотивів, викладених у цій ухвалі.
При цьому Суд звертає увагу скаржника на те, що залишення позовної заяви без руху не є обмеженням у доступі до правосуддя, а є лише вимогою суду привести касаційну скаргу у відповідність до норм КАС України.
Згідно з частиною другою статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, установлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 КАС України.
Відповідно до положень статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання передбачених вимог, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. У цій ухвалі зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.
Суд звертає увагу, що відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Крім того, за частиною третьою статті 332 КАС касаційна скарга залишається без руху у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 329 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку.
Одночасно з цим, Суд зазначає, що відповідно до пункту 4 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження, визнані судом неповажними.
На підставі вищенаведеного та керуючись статтями 169, 248, 330, 332 Кодексу адміністративного судочинства України, -
УХВАЛИВ:
Касаційну скаргу Головного управління Держпродспоживслужби в Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 13.02.2024 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 11.06.2024 у справі №440/12856/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЬКОРЦЕНТР» до Головного управління Держпродспоживслужби в Полтавській області про визнання незаконними та скасування рішень - залишити без руху.
Надати скаржнику строк для усунення вказаних недоліків протягом десяти днів з дня отримання копії цієї ухвали.
Роз`яснити, що невиконання в установлений судом строк вимог ухвали в частині поновлення строку касаційного оскарження є підставою для відмови у відкритті касаційного провадження.
Роз`яснити, що у разі не усунення вказаних недоліків іншій частині касаційну скаргу буде повернуто особі, яка її подала.
Надіслати скаржнику копію ухвали про залишення касаційної скарги без руху.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач Л.В. Тацій
Суддя А.Ю. Бучик
Суддя А.І. Рибачук
Суд | Касаційний адміністративний суд Верховного Суду |
Дата ухвалення рішення | 07.10.2024 |
Оприлюднено | 09.10.2024 |
Номер документу | 122163783 |
Судочинство | Адміністративне |
Категорія | Справи з приводу реалізації державної політики у сфері економіки та публічної фінансової політики, зокрема щодо організації господарської діяльності, з них |
Адміністративне
Касаційний адміністративний суд Верховного Суду
Тацій Л.В.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні