Постанова

від 04.10.2024 по справі 160/6450/24

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

04 жовтня 2024 року м. Дніпросправа № 160/6450/24

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Юрко І.В., суддів: Білак С.В., Чабаненко С.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 травня 2024 року в адміністративній справі №160/6450/24 (головуючий суддя першої інстанції - Єфанова О.В.) за позовом Фермерського господарства «ОВЕН» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач 11.03.2024 року звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до ГУ ДПС у Дніпропетровській області, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення від 30.11.2023 року:

- № 0349260412 на суму 1237,78 грн.;

- № 0349330412 на суму 5802,72 грн..

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 травня 2024 року адміністративний позов задоволено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що рішення суду першої інстанції є не обґрунтованим та таким, що прийняте з порушенням норм матеріального права. Апелянт вказує, що судом першої інстанції неправильно встановлено обставини справи, оскільки контролюючий органо під час проведення перевірки встановив подання позивачем до установи банку платіжних інструкцій №4215 та №4216 від 30.01.2023 року по системі iBank о 23:40 год., тобто, після операційного часу. Враховуючі недотримання позивачем граничних строків сплати узгоджених податкових зобов`язань з єдиного податку 4 групи, відповідач виніс податкові повідомлення-рішення про застосування штрафу, що відповідає вимогам статті 124 ПК України.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Суд апеляційної інстанції розглянув справу відповідно до приписів статті 311 КАС України в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до частин першої та другої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на скаргу, встановила наступне.

Позивач - Фермерське господарство «ОВЕН» є суб`єктом господарювання (ЄДРПОУ №30701095), основним видом діяльності є вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур (код 01.11). Позивач перебуває на податковому обліку в органах ДПС України, є платником податку на додану вартість.

Відповідач - Головне управління ДПС у Дніпропетровській області є суб`єктом владних повноважень, який в даних правовідносинах реалізує надані йому Податковим кодексом України повноваження.

Судом першої інстанції встановлено що контролюючим органом 20.10.2023 року проведено камеральну перевірку Фермерського господарства «ОВЕН» з питань порушення термінів сплати узгодженої суми податкового зобов`язання з єдиного податку четвертої групи.

Проведеною перевіркою встановлено порушення п.п.295.9.2 п.295.9 ст.295 ПК України, а саме порушення граничних строків сплати узгоджених податкових зобов`язань з єдиного податку 4 групи, визначених в податкових деклараціях платника єдиного податку 4 групи за 2022 рік від 18.02.2022 року за №9035166386 на суму 24755,57 грн. та за №9035166128 на суму 114372,37 грн., в податковій декларації платника єдиного податку 4 групи за 2022 рік від 31.10.2022 року за №9226689206 на суму 1681,90 грн. при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати узгодженого грошового зобов`язання на загальну суму 140809,84 грн., що є підставою для застосування санкцій, передбачених статтею 124 ПК України у розмірі 5 відсотків погашеної суми податкового боргу.

На підставі акту перевірки податковим органом 30.11.2023 року винесено податкові повідомлення-рішення №0349260412 на суму 1237,78 грн. та №0349330412 на суму 5802,72 грн..

Не погодившись з податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив такі рішення до суду.

Апеляційний суд, переглядаючи рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, зазначає про таке.

Згідно з частиною другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються нормами Податкового кодексу України.

Відповідно до п.15.1 ст. 15 ПК України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об`єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об`єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов`язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Згідно з п.56.1 ст.56 ПК України не підлягає оскарженню грошове зобов`язання, самостійно визначене платником податків.

Відповідно до п.57.1 ст.57 ПК України платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У відповідності до п.п.14.1.175 п.14.1 ст.14 ПК України податковий борг сума грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання.

Підпунктом 295.9.1 п.295.9 ст.295 ПК України визначено, що платники єдиного податку четвертої групи самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням платника податку та місцем розташування земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 6 цього Кодексу.

Згідно із п.п.295.9.2 п.295.9 ст.295 ПК України платники єдиного податку четвертої групи сплачують податок щоквартально протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) кварталу, у таких розмірах: у І кварталі - 10 відсотків; у II кварталі - 10 відсотків; у III кварталі - 50 відсотків; у IV кварталі - 100 відсотків.

Апеляційний суд звертає увагу, що законодавець зазначає строк сплати податку в календарних днях, що спростовує посилання відповідача на необхідність такої сплати лише в операційні часи обслуговуючого банку.

Відповідно до правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду від 28 серпня 2018 року у справі №803/1054/17 конституційний обов`язок платника зі сплати податку/збору слід вважати виконаним з дати подання до обслуговуючого банку платіжного доручення на перерахування до бюджету грошових коштів з рахунку платника в банку за наявності в нього достатнього грошового залишку на день платежу.

Судом першої та апеляційної інстанцій встановлено, що платіжні доручення ФГ «ОВЕН» за №4215 від 30.01.2023 року на суму 116054,27 грн. та за № 4216 від 30.01.2023 року на суму 24755,57 грн. про сплату єдиного податку із сільгоспвиробників 4-ї групи за IV квартал 2022 року були сформовані та відправлені платником податку своєчасно 30.01.2023 року, однак були фактично проведені АТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК» і зараховані до бюджету тільки 31.01.2023 року, тому позивачем не допущено порушень граничних строків сплати узгоджених податкових зобов`язань з єдиного податку 4 групи при подачі до установи банку платіжних інструкцій.

Враховуючи наведені вище обставини в їх сукупності, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення адміністративного позову, з чим погоджується колегія суддів.

У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі повинні оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Відтак, інші, зазначені в апеляційній скарзі доводи, окрім проаналізованих вище, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин справи і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними тому підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду відсутні.

Згідно частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки дана справа розглянута судом апеляційної інстанції у відповідності до вимог частини 1 статті 310 Кодексу адміністративного судочинства України за правилами спрощеного провадження та не відноситься до справ, передбачених частиною 4 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню.

Керуючись статтями 77, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 травня 2024 року в адміністративній справі №160/6450/24 залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 травня 2024 року в адміністративній справі №160/6450/24 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена в касаційному порядку, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Головуючий - суддяІ.В. Юрко

суддяС.В. Білак

суддяС.В. Чабаненко