Ухвала

від 03.10.2024 по справі 1-2/11

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №1-2/11 Головуючий у 1-й інст. ОСОБА_1

Номер провадження №11-кп/4805/13/24

Категорія ст. 459 КПК України Доповідач ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 жовтня 2024 року Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючого судді ОСОБА_2

суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4

секретар ОСОБА_5 ,

за участі:

прокурорів: ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,

засудженого: ОСОБА_8 ,

захисника: ОСОБА_9 ,

потерпілого: ОСОБА_10 ,

представника потерпілих: ОСОБА_11 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі, апеляційні скарги представника потерпілих ОСОБА_10 та ОСОБА_12 - адвоката ОСОБА_13 та захисника ОСОБА_9 в інтересах засудженого ОСОБА_8 на ухвалу Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 18 квітня 2023 року, якою відмовлено у задоволенні заяви представника потерпілого ОСОБА_10 адвоката ОСОБА_14 про перегляд вироку Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 07 листопада 2012 року за нововиявленими обставинами,-

ВСТАНОВИВ:

ухвалою Новоград-Волинськогоміськрайонного судуЖитомирської областівід 18квітня 2023року відмовлено у задоволенні заяви представника потерпілого ОСОБА_10 адвоката ОСОБА_14 про перегляд вироку Новоград-Волинського міськрайонного суду від 07.11.2012 року за нововиявленими обставинами.

Своє рішення, суд першої інстанції мотивував тим, що подані заявником докази на обґрунтування своєї заяви не можуть вважатися нововиявленою обставинами, оскільки вони ґрунтується на тих доказах, які були відомими сторонам кримінального провадження при судовому розгляді справи № 1-2/11, а також були предметом судового дослідження в якості доказів із наданням їм відповідної правової оцінки судом.

Не погоджуючись зухвалою суду, представник потерпілих ОСОБА_10 та ОСОБА_12 - адвокат ОСОБА_13 подав апеляційну скаргу в якій просить повністю скасувати ухвалу Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 18.04.2023 року, та постановити нове рішення, яким скасувати вирок Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 07.11.2012 року, яким ОСОБА_8 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.115 КК України, постановити новий вирок, яким виправдати ОСОБА_8 відносно обвинувачення у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.115 КК України.

Вважає, що оскаржувана ухвала постановлена з порушенням норм процесуального та матеріального права; неповним з`ясуванням обставин, що мають значення по справі; недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд вважав доведеними; невідповідності висновків суду обставинам справи, і відповідно, підлягає скасуванню.

Зазначає, що станом на сьогодні потерпілому ОСОБА_10 стали відомі об`єктивні обставини, котрі не були відомі суду на час судового розгляду при ухваленні вироку, і не з`ясування яких призвело до неправильних висновків суду і неправильної кваліфікації діяння обвинуваченого ОСОБА_8 .

Посилається на те, що постановою прокурора Звягільської окружної прокуратури Житомирської області від 10.04.2023 року, на підставі п.5 ч.1 ст.284 КПК України закрито кримінальне провадження №4200061240000006 від 04 лютого 2020 року, в якому зібрано достатньо доказів для повідомлення про підозру ОСОБА_15 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.125 і ч.1 ст.129 КК України, але не повідомлено про підозру у зв`язку з його смертю, що однозначно є нововиявленою обставиною, оскільки підтверджує, що на момент інкримінованих подій дії ОСОБА_8 повинні бути кваліфіковані за ч.5 ст.36 КК України.

Вважає, що нововиявлені обставини в сукупності із раніше встановленими під час судового розгляду обставинами доводять невинуватість засудженого ОСОБА_8 , який діяв у межах необхідної оборони, для захисту інших осіб і від протиправного насильницького вторгнення у житло, вчинювані ОСОБА_15 із застосовуванням вил. Тобто - необхідну оборону ОСОБА_8 здійснював від фактично озброєної особи, котра до того ж, як було встановлено судово-медичною експертизою, перебувала у стані алкогольного сп`яніння. Навіть, якщо ОСОБА_8 помилявся відносно рівня безпосередньої небезпеки для життя та здоров`я його і оточуючих, і перевищив межі необхідної оборони, в такому випадку його діяння має бути кваліфіковано як менш тяжке кримінальне правопорушення - за ст.118 КК України.

Проте під час судового розгляду суд першої інстанції з незрозумілих причин, без будь-якого реального обґрунтування, відкинув всі доводи вказані в заяві про перегляд вироку за нововиявленими обставинами, і відмовив у перегляді вироку, що є очевидно помилковим.

Зазначає, що під час судового розгляду було документально підтверджено нововиявлену обставину - іншу хронологію часу інкримінованих ОСОБА_8 подій - яка кардинально відрізняється від часової хронології, що викладена у вироку суду, який вступив в законну силу, і на підставі вказаних невірних вихідних даних судами раніше було допущено судову помилку, та визнано ОСОБА_8 винним за ч.1 ст.115 КК України. Однак суд першої інстанції помилково не врахував, чи проігнорував, нововиявлені станом на сьогодні обставини.

Посилається на те, що судом першої інстанції було безпідставно відмовлено у задоволенні відводу судді ОСОБА_1 , оскільки вирок Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 07.11.2012 року відносно ОСОБА_8 було ухвалено під головуванням судді ОСОБА_1 , а тому розгляд питання про перегляд вироку за нововиявленими обставинами, свідчить про реальні підстави, що суддя ОСОБА_1 може бути не зацікавленим у встановлені істини по справі, що викликає обґрунтовані сумніви в його неупередженості щодо справедливого і об`єктивного розгляду заяви про перегляд вироку за нововиявленими обставинами.

Разом з тим просить повторно дослідити додатки, що містяться в заяві про перегляд вироку суду за нововиявленими обставинами, та документи що подавались сторонами під час судового розгляду.

Не погоджуючись з ухвалою суду захисник засудженого ОСОБА_8 адвокат ОСОБА_9 просить скасувати повністю ухвалу Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 18.04.2023 року по судовій справі №1-2/11, постановити нову ухвалу, якою скасувати вирок Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 07.11.2012 року, та постановити новий вирок, яким виправдати ОСОБА_8 відносно обвинувачення у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.115 КК України.

Посилається на те, що суд першої інстанції не дотримався ряду норм щодо фундаментальних засад кримінального судочинства, що призвело до неправильного по суті рішення.

Так, оцінюючи постанову прокурора від 10 квітня 2023 року про закриття кримінального провадження № 42020061240000006 від 04.02.2020 року, якою встановлено достатні підстави для повідомлення про підозру ОСОБА_15 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.125 і ч.1 ст.129 КК України, але не повідомлено у зв`язку з його смертю, суд фактично відкинув цю постанову, як джерело доказової інформації, та поставив під сумнів обставини, котрі встановлені досудовим розслідуванням. Мотивуючи таку позицію, суд послався на постанову слідчого прокуратури від 06 жовтня 2004 року про відмову у порушенні кримінальної справи відносно ОСОБА_15 за фактом замаху на нанесення сину ОСОБА_10 умисних тілесних ушкоджень, за ознаками ч.1 ст.121 КК України /на підставі п.8 ст.6 КПК України в редакції 1960 року/. Згадана постанова раніше досліджувалася судом в рамках судового розгляду справи за обвинуваченням ОСОБА_8 , і на даний час вважається судом чинною, і ніким не оскарженою.

Однак, така позиція суду суперечить цілому ряду норм процесуального закону, а саме принципу диспозитивності, визначеному ч.3 ст.26 КПК України, положенню ч.1 ст.5 КПК України щодо дії Кодексу у часі, положенню про межі судового розгляду, визначеному ч.1 ст.337 чинного КПК України, яке було тотожним до положення ч.1 ст.275 КПК України в редакції 1960 року.

Посилається на те, що обставина, як вчинення потерпілим суспільно-небезпечного посягання на охоронювані законом життя та здоров`я близьких родичів обвинуваченого, для захисту від якого обвинувачений завдає шкоду тому, хто посягає, прямо передбачена окремими статтями КК України (в редакції станом на день події 12 вересня 2004 року), як обставина, що впливає на кваліфікацію діяння обвинуваченого. Вчинення такого діяння потерпілим дає підстави суду констатувати інші обставини, що є похідними.

Зазначає, що висновки суду є хибними, і їхня хибність мала конкретну причину - неповноту, допущену органом досудового розслідування. Наслідком неповноти зібраних доказів стали неправильні відомості у формулюванні обвинувачення, перш за все - у частині хронології подій. А саме, досудовим розслідуванням в великою похибкою приблизно на 1 годину 40 хвилин було встановлено момент вчинення ОСОБА_8 пострілу по ОСОБА_15 , а також з істотною помилкою /приблизно на 1 годину/ було встановлено момент нападу ОСОБА_15 на свого сина ОСОБА_10 . Як результат - показання учасників подій та інших свідків не корелювалися ані між собою, ані з версіями обвинувачення чи захисту. А у судів усіх інстанцій, відповідно, склалося хибне, але цілком обґрунтоване враження, що ОСОБА_8 прибув до домоволодіння своєї сестри з метою надання допомоги постраждалому племіннику ОСОБА_10 через дві години після першого інциденту, коли життю і здоров`ю останнього вже не загрожувала безпосередня небезпека, а ОСОБА_8 , відповідно, не перебував у стані необхідної чи уявної оборони.

Вказує, що суд прийшов до помилкових висновків, що обставини, на які посилається заявник, були відомі усім учасникам кримінального процесу і предметом дослідження судів першої, апеляційної і касаційної інстанцій, оскільки заявлені обставини в частині хронології подій були встановлені лише шляхом проведення слідчих експериментів в рамках кримінального провадження, відкритого 04 лютого 2020 року, а в частині вчинення ОСОБА_15 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.129 КК України - лише постановою прокурора від 18 квітня 2023 року.

Разом з тим просить повторно дослідити в Житомирському апеляційному суді додатки, що містяться в заяві про перегляд вироку суду за нововиявленими обставинами, та документи що подавались сторонами під час судового розгляду.

Не погоджуючись з поданими апеляційними скаргами потерпілий ОСОБА_16 вважає їх безпідставними, а зазначені нововиявлені обставини надуманими.

В судове засідання апеляційного суду потерпілий ОСОБА_16 , будучи належним чином повідомлений про дату та час розгляду провадження не з`явився, клопотань та заяв про відкладення розгляду провадження не надсилав. Потерпіла ОСОБА_12 надіслала клопотання в якому просила здійснювати розгляд провадження у її відсутність, подані апеляційні скарги підтримує.

Відповідно до вимог ч.4 ст.405 КПК України неприбуття сторін або інших учасників кримінального провадження не перешкоджає проведенню розгляду, якщо такі особи були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду та не повідомили про поважні причини свого неприбуття.

Враховуючи наведене, думку учасників провадження, вважав за можливе проводити апеляційний розгляд вказаного провадження у відсутність потерпілих, які належним чином повідомлені про час та місце судового засідання.

Заслухавши доповідь судді доповідача, учасників судового розгляду, перевіривши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи апеляційних скарг, перевіривши обставини, на які посилаються апелянти, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.459 КПК України судові рішення, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими та виключними обставинами.

Згідно з положеннями ч.2 ст.459 КПК України нововиявленими обставинами визнаються: штучне створення або підроблення доказів, неправильність перекладу висновку і пояснень експерта, завідомо неправдиві показання свідка, потерпілого, підозрюваного, обвинуваченого, на яких ґрунтується вирок; скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення вироку чи постановлення ухвали, що належить переглянути; інші обставини, які не були відомі суду на час судового розгляду при ухваленні судового рішення і які самі собою або разом із раніше виявленими обставинами доводять неправильність вироку чи ухвали, що належить переглянути.

Згідно з ч.1 ст.460 КПК України учасники судового провадження мають право подати заяву про перегляд за нововиявленими або виключними обставинами судового рішення суду будь-якої інстанції, яке набрало законної сили.

Як вбачається з матеріалів судового провадження, представник потерпілого ОСОБА_10 адвокат ОСОБА_14 звернувся досуду іззаявою про перегляд за нововиявленими обставинами вирок Новоград-Волинського міськрайонного суду від 07.11.2012 року щодо ОСОБА_8 .

Судовий розгляд вказаної заяви проведений судом з дотриманням вимог ст.466 КПК України належним складом суду.

Доводи апеляційних скарг щодо наявності підстав для заявлення суддею ОСОБА_1 заяви про самовідвід були предметом перевірки під час розгляду заяви адвоката ОСОБА_13 про відвід вказаному судді та належним чином мотивовані в ухвалі Новоград Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 02 грудня 2021 року. Крім того колегія суддів зазначає, що чинний КПК України не містить заборони участі судді, який постановив вирок, при розгляді заяви за нововиявленими чи виключними обставинами.

Згідно п.4 та п.5 ч.2 ст.462 КПК України, у заяві про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами зазначаються: обставини, що могли вплинути на судове рішення, але не були відомі та не могли бути відомі суду та особі, яка звертається із заявою, під час судового розгляду; обґрунтування з посиланням на обставини, що підтверджують наявність нововиявлених або виключних обставин, та зміст вимог особи, яка подає заяву, до суду.

Проте, нововиявленими обставинами - є юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи та існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин.

Не можуть вважатися нововиявленими обставини, що встановлюються на підставі доказів, які не були своєчасно подані сторонами, оскільки до нововиявлених обставин можуть бути віднесені матеріально-правові факти, що були наявні на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомими заявнику, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін або які мають значення для правильного вирішення спору.

Процедура перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами за своєю правовою природою не є повторним розглядом справи по суті, повторною апеляцією, вона не передбачає нового встановлення фактичних обставин кримінального провадження та усунення суперечностей у доказах. У цьому випадку суд лише перевіряє наявність передбачених у ч.2 ст.459 КПК України обставин, на які учасники судового провадження посилаються як на нововиявлені, та надає оцінку тому, чи могли вказані обставини, що не були відомі суду на час розгляду справи вплинути на правильність рішення суду, яке належить переглянути.

Як вбачається із рішення Європейського Суду з прав людини від 18 листопада 2004 року у справі «Праведная проти росії » (Pravednaya v. Russia), заява № 69529/01, пп. 27-28, та рішення від 6 грудня 2005 року у справі «Попов проти Молдови» № 2 (Popov v.Moldova № 2), заява № 19960/04, п . 46) процедура скасування остаточного судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами передбачає, що існує доказ, який раніше не міг бути доступний, однак він міг би призвести до іншого результату судового розгляду.

Крім того, положеннями Конвенції про захист прав та основоположних свобод 1950 року та п. 40 рішення ЄСПЛ у справі «Пономарьов пороти України» від 03.04.2008, визначено, що право на справедливий розгляд судом, яке гарантовано п. 1 ст. 6 Конвенції, має розумітися у світлі преамбули Конвенції, у відповідній частині якої зазначено, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу остаточності рішень суду, який в свою чергу визначає, що жодна із сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового його вирішення.

Посилання апелянтів на те, що судом першої інстанції не враховано як нововиявлені обставини покази потерпілих ОСОБА_10 , ОСОБА_12 , ОСОБА_17 , свідків ОСОБА_18 , ОСОБА_19 та проведеними за їх участю слідчих експериментів, які вони надали під час досудового розслідування кримінального провадження № 42020061240000006 від 04.02.2020 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.125, ч.1 ст.129 КК України згідно яких встановлений точний час пострілу який здійснив ОСОБА_8 , а саме: 14.21 год., а не як вказано у вироку біля 15 год, свідчить, що встановлений реальний час подій і часові проміжки між подіями, дають підстави для принципово інших висновків щодо версії обвинувачення і, відповідно - до іншої кваліфікації дій підсудного ОСОБА_8 , та те, що під час досудового розслідування кримінального провадження № 42020061240000006 від 04.02.2020 встановлено діяння ОСОБА_15 яке кваліфіковане за ч.1 ст.129 КК України, свідчить про триваючий злочин, вчиняємий ОСОБА_15 щодо своїх близьких, а тому дала стороні обвинувачення і суду підстави для хибного висновку, що дане протиправне діяння потерпілого ОСОБА_15 слід вважати закінченим, а самого потерпілого ОСОБА_15 - особою, яка на момент прибуття до місця події ОСОБА_8 не становила небезпеки життя та здоров`я щойно постраждалого ОСОБА_10 і осіб, які прагнули надати йому медичну допомогу, колегія суддів визнає безпідставними, та такими що спростовуються матеріалами провадження.

Як вбачається з оскаржуваного рішення, вищенаведені обставини були предметом перевірки суду першої інстанції, яким надана вмотивована відповідь.

Так судом першої інстанції зазначено, що обставини, на які посилається заявник у заяві про перегляд вироку за нововиявленими обставинами не можуть вважатися нововиявленою обставинами, оскільки вони ґрунтується на тих доказах, які були відомими сторонам кримінального провадження при судовому розгляді справи № 1-2/11, а також були предметом судового дослідження в якості доказів із наданням їм відповідної правової оцінки судом.

При цьому, суд прийшов до обґрунтованих висновків, що посилання заявника на те, що судом невірно встановлений час пострілу, що має істотне значення для кваліфікації дій ОСОБА_8 є безпідставні, оскільки судом при розгляді кримінального провадження № 1-2/11 встановлено місце та час, знаряддя злочину, наслідок вчинених дій, обставини вчинення вбивства, а також і сам мотив. Зазначення точного часу 14.21 год. чи зазначення часу - біля 15 год., суттєвого на кваліфікацію дій ОСОБА_8 не впливають і не встановлюють обставину яка визнається ново виявленою.

З вказаним висновком погоджується й колегія суддів.

Крім того апеляційний суд звертає увагу, що вирок Новоград-Волинського міськрайонного суду від 07.11.2012 року тричі переглядався Апеляційним судом Житомирської області, а саме: 05.06.2013, 17.02.2017, 27.09.2018, а також двічі Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних та кримінальних справ: 12.11.2013, 20.08.2015 та Верховним судом 25.09.2019 року тобто вирок, яким ОСОБА_8 був визнаний винуватим та переглянутий судами апеляційної та касаційної інстанцій, якими встановлені обставини справи та повнота і всебічність судового розгляду, а обставини, на які посилається заявник у заяві про перегляд вироку за нововиявленими обставинами та апелянти в своїх апеляційних скаргах, були предметом дослідження відповідних судів.

Таким чином, апеляційний суд розцінює заяву представника потерпілого ОСОБА_10 адвоката ОСОБА_14 про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами як таку, що не містить обставин, передбачених ч.2 ст.459 КПК України, а її доводи фактично зводяться до скасування вироку суду з метою досягнути нового слухання справи, а тому відсутні передбачені КПК України підстави для перегляду вироку Новоград-Волинськогоміськрайонного судуЖитомирської областівід 07листопада 2012року та відповідно скасування вказаного судового рішення.

Крім того, всупереч доводам апеляційних скарг, суд надав належну правову оцінку обґрунтованості викладених у заяві представника потерпілого ОСОБА_10 адвоката ОСОБА_14 . доводів та обґрунтовано прийшов до висновку, що викладені ним обставини не є нововиявленими та свідчать про відсутність підстав для перегляду вироку Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 07 листопада 2012 року.

Тому, на думку колегії суддів, апеляційні скарги представника потерпілих ОСОБА_10 та ОСОБА_12 - адвоката ОСОБА_13 та захисника ОСОБА_9 в інтересах засудженого ОСОБА_8 , доводи яких не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, підлягають залишенню без задоволення, а ухвала Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 18 квітня 2023 року, як законна та обґрунтована, - без зміни.

Керуючись ст.404,405, 407,466 КПК України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги представника потерпілих ОСОБА_10 та ОСОБА_12 -адвоката ОСОБА_13 та захисника ОСОБА_9 в інтересахзасудженого ОСОБА_8 - залишити без задоволення.

Ухвалу Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 18 квітня 2023 року, якою відмовлено у задоволенні заяви представника потерпілого ОСОБА_10 адвоката ОСОБА_14 про перегляд вироку Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 07 листопада 2012 року відносно ОСОБА_8 за нововиявленими обставинами без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з дня її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії ухвали.

Судді: