Ухвала

від 16.10.2024 по справі 1-2/11

КРОПИВНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Кропивницький апеляційнийсуд

Провадження № 11-кп/4809/734/24 Головуючий у І інстанції: ОСОБА_1

Доповідач у ІІ інстанції: ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.10.2024 року. Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Кропивницького апеляційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

з участю: секретаря ОСОБА_5

прокурора ОСОБА_6 ,

адвоката: ОСОБА_7

заявника: ОСОБА_8

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому, в режимі відеконференції, матеріали заяви представника ОСОБА_8 адвоката ОСОБА_7 про зняття арешту з майна, за апеляційною скаргою адвоката ОСОБА_7 , яка діє в інтересах власника майна ОСОБА_8 на ухвалу Новоархангельського районного суду Кіровоградської області від 10 вересня 2024 року, якою відмовлено в задоволенні заяви представника ОСОБА_8 про зняття арешту з майна,

В С Т А Н О В И Л А:

Представник ОСОБА_8 в інтересах останнього звернулась до суду із заявою про зняття арешту з майна по кримінальній справі в порядку вирішення питань, зв`язаних з виконанням вироку посилаючись на те, що вироком Новоархангельського районного суду Кіровоградської області від 08 червня 2011 року ОСОБА_8 визнано винним в скоєнні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України і призначено покарання із застосуванням ст. 69 КК України у вигляді 5 років позбавлення волі, з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням повноважень представника влади на строк 3 роки.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_8 звільнити від відбування призначеного основного покарання, якщо він протягом 3 років іспитового строку не вчинить нового злочину. Покладено на ОСОБА_8 обов`язки, передбачені ст. 76 КК України, а саме: не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти даний орган про зміну місця проживання, роботи та періодично з`являтись для реєстрації. Додаткове покарання у вигляді права обіймати посади, пов`язані з виконанням повноважень представника влади, на строк три роки підлягає реальному виконанню.

Міру запобіжного заходу ОСОБА_8 підписку про невиїзд до вступу вироку в законну силу залишити без змін.

Скасовано арешт накладений на майно ОСОБА_8 в період досудового розслідування.

Вироком Апеляційного суду Кіровоградської області від 19.04.2012 року вирок Новоархангельського районного суду Кіровоградської області від 08 червня 2011 року стосовно ОСОБА_8 - скасовано в частині призначення покарання.

Призначено ОСОБА_8 за ч. 3 ст. 368 КК України ( в редакції Закону України від 07.04.2011 року №3207- VI) покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки 10 місяців позбавлення волі з позбавленням його права обіймати посади, наділені владними повноваженнями в органах виконавчої влади строком на 3 роки за з конфіскацією всього майна, що належить підсудному на праві приватної власності .

На касаційний період запобіжний захід ОСОБА_8 змінено з підписки про невиїзд на взяття під варту, взявши його під варту в залі суду негайно.

Строк покарання ОСОБА_8 обчислювати з 19 квітня 2012 року, зарахувавши в цей строк час перебування його під вартою з 21 березня 2008 року по 23 червня 2009 року та з 16 серпня 2011 року по 30 січня 2012 року. В решті вирок залишено без змін.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 15 листопада 2012 року вирок Апеляційного суду Кіровоградської області від 19 квітня 2012 року щодо ОСОБА_8 змінено в частині призначення покарання - вважати його засудженим за ч. 3 ст. 368 КК України, в редакції Закону України від 07.04.2011 року №3207- VI, із застосуванням ст. 69 КК України, до покарання у виді позбавлення волі на 2 роки 6 місяців, з позбавленням права обіймати посади, наділені владними повноваженнями в органах виконавчої влади на 3 роки та з конфіскацією всього майна, що належить йому на праві приватної власності.

Вирок набрав законної сили 15.11.2012 року.

Судом після набрання вироку законної сили було виконано положення вимог норм процесуального права та звернено вирок до виконання, зокрема направлено компетентному органу копію вироку для виконання в частині скасування арешту на майно. Оскільки арешт накладався Генеральною Прокуратурою України відповідно до зазначеного органу було направлено вирок суду для виконання в частині скасування арешту на майно, що повинно виконуватись самостійно та не потребує видачі виконавчого листа. ОСОБА_8 поніс заслужене покарання, став на шлях виправлення та жодного злочину з того часу не вчинив.

Після понесеного покарання, громадянин України ОСОБА_8 придбавав у власність нерухоме майно, а саме земельну ділянку кадастровий номер 7124385700:01:000:0097 площею 0,25 га; земельну ділянку кадастровий номер 7124385700:01:000:0094 площею 1,024 га; земельну ділянку кадастровий номер 7124385700:02:000:0905 площею 4,6133 га; житловий будинок загальною площею 32 м2, житлова площа 28 м2; житловий будинок загальною площею 35 м2.

Однак ОСОБА_8 не може розпоряджатись своїм власним майном, оскільки до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта внесено обтяження:

18.06.2024 року державний реєстратор ОСОБА_9 працівник відділу державної виконавчої служби у місті Умані Уманського району Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) внесла запис щодо обтяження речових прав на нерухоме майно - арешт всього нерухомого майна/прав ОСОБА_8 , серія БП 75338329 від 18.06.2024 номер запису про обтяження 55505321.

07.05.2008 року Уманська районна державна нотаріальна контора на підставі постанови Генерального прокурора України м. Київ наклала арешт на нерухоме майно ОСОБА_10 номер обтяження 7141753.

12.05.2023 року головний державний виконавець відділу державної виконавчої служби у місті Умані Уманського району Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) ОСОБА_11 винесла повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання оскільки згідно вироку №1-2/11 виданого 08.06.2011 накладений арешт на майно ОСОБА_8 - скасовано.

Отже, після набрання законної сили вироку суду - 15.11.2012 року Генеральна Прокуратура України повинна була виконати вирок суду в частині скасування арешту на майно, оскільки арешт накладався саме даним органом.

У зв`язку з невиконанням Генеральною Прокуратурою України вироку суду в частині скасування арешту на майно, ОСОБА_8 звернувся до Уманського міськрайонного суду Черкаської області з позовом до Офісу Генерального прокурора про скасування арешту на майно.

Рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 05 березня 2024 року позов задоволено та скасовано арешт, накладений на підставі постанови б/н від 24.04.2008 Генеральної прокуратури України м. Києва на майно ОСОБА_8 обтяження №7141753 зареєстроване в Єдиному реєстрі заборони відчуження об`єктів нерухомого майна 07.05.2008 реєстратором Уманською районною державною нотаріальною конторою.

Постановою Черкаського апеляційного суду від 04 червня 2024 року у справі скасовано рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 05 березня 2024 року у даній справі з підстав неналежного способу захисту порушеного права, оскільки, є судове рішення, яким вже скасовано арешт та позивач повинен звернутись до державного реєстратора із заявою про скасування обтяження на підставі вироку суду. Також суд зазначив, що додаткове покарання ОСОБА_8 у виді конфіскації майна, яке застосовано вироком апеляційної інстанції, виконується державною службою в порядку визначеному законом, та в межах виконавчого провадження може накладатися арешт на майно для забезпечення виконання конфіскації.

06.09.2023 року Новоархангельський районний суд Кіровоградської області видав виконавчий лист у справі №1-2/11 від 15 листопада 2012 року, в якому зазначено: вирок Апеляційного суду Кіровоградської області від 19 квітня 2012 року щодо ОСОБА_8 змінити, вважати його засудженим за ч. 3 ст. 368 КК України, в редакції Закону України від 7 квітня 2011 року №3207-VI, із застосуванням ст. 69 КК України, до покарання у виді позбавлення волі на 2 роки 6 місяців, з позбавленням права обіймати посади, наділені владними повноваженнями в органах виконавчої влади на 3 роки та конфіскацією майна, що належить йому на праві приватної власності. Строк пред`явлення виконавчого документу до виконання протягом трьох років з наступного дня після набрання ухвалою законної сили. Ухвала набрала чинності 15 листопада 2012 року.

З метою забезпечення можливої конфіскації майна за постановою державного виконавця відділу державної виконавчої служби у місті Умані Уманського району Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) ОСОБА_11 накладено арешт на все рухоме і нерухоме майно ОСОБА_8 .

Представник ОСОБА_8 в інтересах останнього вважає, що додаткове покарання у вигляді конфіскації підлягає зняттю оскільки закінчився строк виконання вироку.

Вимоги мотивує тим, що відбувши покарання, ОСОБА_8 за наявності даного арешту не може вільно розпорядитися своїм майном.

На погляд заявника закінчився строк давності виконання вироку Апеляційного суду Кіровоградської області від 19 квітня 2012 року відносно ОСОБА_8 .

Вважає, що згідно ч. 1 ст. 409 КПК України питання про всякого роду сумніви і протиріччя, що виникають при виконанні вироку, вирішуються судом, який постановив вирок.

Вирок у справі за обвинуваченням ОСОБА_8 постановив апеляційний суд Кіровоградської області.

Відповідно до ст. 26 Указу Президії Верховної ради УРСР «Про затвердження Положення про порядок і умови виконання в Українській РСР кримінальних покарань, не зв`язаних із заходами виправно-трудового впливу на засуджених», який діяв на час виконання вказаного вироку суду, після передачі конфіскованого майна фінансовим органам виконавчий лист з відміткою про виконання вироку про конфіскацію майна повертається суду, який постановив вирок.

Ст. 41 Конституції України передбачено право кожного громадянина володіти, користуватисяірозпоряджатися своєю власністю результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Згідно ст. 1 Першого Протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Ст. 10 Загальної декларації прав людини визначено, що кожна людина має право володіти майном як одноособово, так і разом з іншими. Ніхто не може бути безпідставно позбавлений свого майна.

Зважаючи на те, що строк виконання даного вироку закінчився та накладений арешт під час виконання вироку в частині конфіскації майна порушує право ОСОБА_8 на вільне володіння та користування своїм майном, арешт рухомого та нерухомого майна ОСОБА_8 , накладеного відділом державної виконавчої служби у місті Умані Уманського району Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), підлягає зняттю.

Ухвалою Новоархангельського районного суду Кіровоградської області від 10 вересня 2024 року відмовлено в задоволенні заяви представника ОСОБА_8 про зняття арешту з майна. Роз`яснено ОСОБА_8 право звернення до суду адміністративної юрисдикції.

Судове рішення мотивовано тим, що з описово-мотивувальної частини заяви, заявник вказує, що сплив строк давності призначеного додаткового покарання і тому на цій підставі підлягає зняттю накладений арешт.

На це суд зауважує, що судове рішення є обов`язковими для осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні, а також для усіх фізичних та юридичних осіб, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх службових осіб, і підлягають виконанню на всій території України.

При видачі виконавчого листа 06.09.2023 року судом враховано строки виконання судового рішення, як були підтверджені в рішенні Черкаського окружного суду від 13.02.2024 року, залишеного без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 01.04.2024 року.

Тобто всі питання, які зазначені в описово-мотивувальній частині заяви вже було вирішено раніше в судових рішеннях.

Разом з тим в резолютивній частині заяви представник заявника просить зняти (скасувати) арешт з майна ОСОБА_8 , накладений на підставі постанови державного виконавця по виконавчому провадженню № 75338329, на це суд звертає увагу на наступне.

Тобто, як вбачається державний виконавець ухвалив постанову, якою наклав арешт на майно ОСОБА_8 , а саме вчинив передбачену законом дію і в разі не згоди з цим зацікавлена особа має право оскаржити її у суді.

Порядок оскарження рішень, дій або бездіяльності виконавців та посадових осіб органів державної виконавчої служби визначенийрозділом X Закону України «Про виконавче провадження».

Так, відповідно положень п. 14 ч. 1ст. 537 КПК України, під час виконання вироків, суд, визначений ч. 2ст. 539 цього Кодексу, має право вирішувати інші питання про всякого роду сумніви і протиріччя, що виникають при виконанні вироку.

Поряд з цим, суд відмічає, що згідно із частинами третьою та четвертоюст. 535 КПК України, у разі якщо судове рішення або його частина підлягає виконанню органами державної виконавчої служби, приватним виконавцем, суд видає виконавчий лист, який звертається до виконання в порядку, передбаченому законом про виконавче провадження. Органи, особи, які виконують судове рішення, повідомляють суд, який постановив судове рішення, про його виконання.

Проте положеннямиКПК Українине встановлено порядок оскарження рішень, дій або бездіяльності органів державної виконавчої служби, їх посадових осіб щодо виконання судового рішення у кримінальному провадженні.

Водночас, відповідно до частини першоїстатті 74 Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження»(даліЗакон № 1404-VIII) рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

При цьому, частиною першоюстатті 287 КАС Українивстановлено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Аналіз наведених правових положень у сукупності з обставинами цієї справи дають підстави для висновку, що спір з приводу оскарження дій (бездіяльності) державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби щодо примусового виконання виконавчого листа, виданого судом у кримінальній справі, підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, оскількиКПК Українине встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів державної виконавчої служби, їх посадових осіб.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 757/61236/16-ц (провадження № 14-431цс18).

А тому виходячи з того, що представником заявника невірно обрано спосіб захисту інтересів, а також юрисдикцію суду, до якого слід оскаржити дію державного виконавця з приводу накладення арешту на майно, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні заяви.

В апеляційній скарзі адвокат ОСОБА_7 , яка діє в інтересах власника майна

ОСОБА_8 просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та постановити нову, якою закрити виконавче провадження ВП N275338329 від 06.08.2024.

Зняти арешт з нерухомого майна, що належить ОСОБА_8 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) на праві власності, який накладений Державним реєстратором Відділу державної виконавчої служби у місті Умані Уманського району Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) ОСОБА_9 постановою про арешт майна боржника ВП №75338329, номер запису про обтяження: 55505321.

Зняти арешт з нерухомого майна, що належить ОСОБА_8 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) на праві власності, який накладений Державним реєстратором Відділу державної виконавчої служби у місті Умані Уманського району Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) ОСОБА_12 постановою про арещт майна боржника ВП №74946799, номер запису про обтяження: 56145611.

Зняти арешт з рухомого майна/ що належить ОСОБА_8 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) на праві власності, який накладений Державним реєстратором Відділу державної виконавчої служби у місті Умані Уманського району Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) постановою про арешт майна боржника ВИ №75338329, номер запису про обтяження: 31401329.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що Відповідно до ч. 8 ст. 126 КПК України 1960 року, що діяв на момент винесене,1 вироку відносно ОСОБА_8 , накладення арешту на майно скасовуєте, постановою слідчого, коли у застосуванні цього заходу відпаде потреба.

Відповідно до статті 152 Кримінально-виконавчого кодексу України підстави звільнення від відбування покарання закінчення строків давності виконання обвинувального вироку.

У відповідності до ст. 80 КК України особа звільняється від відбування покарання, якщо з дня набрання чинності обвинувальним вироком його не було виконано в такі строки: 3) п`ять років - у разі засудження до покарання у виді позбавлення волі за злочин середньої тяжкості, а також при засудженні до позбавлення волі на строк не більше п`яти років за тяжкий злочин. Строки давності щодо додаткових покарань визначаються основним покаранням, призначеним за вироком суду.

Аналогічні строки давності виконання покарання за вироком суду передбачені ст. 49 КК України 1960 року.

Згідно ст. 48 КК України 1960 року максимальна давність притягнення до кримінальної відповідальності 10 років за вчинення злочину, за який згідно з законом може бути призначено більш судове покарання, ніж позбавлення волі строком на 5 років.

Відповідно до ст. 49 КК України 1960 року максимальний термін виконання вироку 10 років. Обвинувальним вирок не виконується, якщо його не було виконано у строк п`ять років - при засудженні до позбавлення волі на строк не більше п`яти років.

Оскільки ОСОБА_8 був засуджений до позбавлення волі на 2 (два) роки 6 (шість) місяців (тобто не більше 5 років), обвинувальний вирок в частині основного та додаткового покарання - конфіскації майна не виконується , якщо його не було виконано протягом 5 років (тобто після 15 листопада 2017 року). Основний вид покарання позбавлення волі ОСОБА_8 на строк 2 (два) роки 6 (шість) місяців виконано в повному обсязі. Додаткове покарання, строк виконання якого рахується так і основного покарання повинно було бути виконано до 15 листопада 2017 року. Оскільки до 15.11.2017 додаткове покарання у виглядів конфіскації майна не було виконано, відповідно до ст. 49 КК України 1960 року, обвинувальний вирок не виконується.

Таким чином, закінчився строк давності виконання вироку Апеляційного суду Кіровоградської області від 19 квітня 2012 року відносно ОСОБА_8 .

Заслухавши доповідача, заявника ОСОБА_8 та адвоката ОСОБА_7 , яка діє в інтересах власника майна ОСОБА_8 , яка підтримала апеляційну скаргу та просила її задовольнити, думку прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, перевіривши матеріали скарги та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, з таких підстав.

Вироком Новоархангельського районного суду Кіровоградської області від 08 червня 2011 року ОСОБА_8 визнано винним в скоєнні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України і призначено покарання із застосуванням ст. 69 КК України у вигляді 5 років позбавлення волі, з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням повноважень представника влади на строк 3 роки. На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_8 звільнити від відбування призначеного основного покарання, якщо він протягом 3 років іспитового строку не вчинить нового злочину. Покладено на ОСОБА_8 обов`язки, передбачені ст. 76 КК України.

Вироком Апеляційного суду Кіровоградської області від 19.04.2012 року вирок Новоархангельського районного суду Кіровоградської області від 08 червня 2011 року стосовно ОСОБА_8 - скасовано в частині призначення покарання. Призначено ОСОБА_8 за ч. 3 ст. 368 КК України ( в редакції Закону України від 07.04.2011 року №3207- VI) покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки 10 місяців позбавлення волі з позбавленням його права обіймати посади, наділені владними повноваженнями в органах виконавчої влади строком на 3 роки за з конфіскацією всього майна, що належить підсудному на праві приватної власності.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 15 листопада 2012 року вирок Апеляційного суду Кіровоградської області від 19 квітня 2012 року щодо ОСОБА_8 змінено в частині призначення покарання - вважати його засудженим за ч. 3 ст. 368 КК України, в редакції Закону України від 07.04.2011 року №3207- VI, із застосуванням ст. 69 КК України, до покарання у виді позбавлення волі на 2 роки 6 місяців, з позбавленням права обіймати посади, наділені владними повноваженнями в органах виконавчої влади на 3 роки та з конфіскацією всього майна, що належить йому на праві приватної власності.

Ст. 533 КПК Українипередбачено, що вирок або ухвала суду, які набрали законної сили, обов`язкові для осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні, а також для усіх фізичних та юридичних осіб, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх службових осіб, і підлягають виконанню на всій території України.

Порядок вирішення судом питань, пов`язаних із виконанням вироку передбаченийст. 539 КПК України, зокрема частиною першою визначено, що за клопотанням (поданням) прокурора судом вирішуються питання, які виникають під час та після виконання вироку.

Так, під час виконання вироків суд, визначений ч. 2ст. 539 КПК України, має право вирішувати питання, в тому числі, про всякого роду сумніви і протиріччя, що виникають при виконанні вироку, що передбачено п. 14 ч. 1ст. 537 КПК України.

Зокрема, п. 4 ч. 2ст. 539 КПК України визначено, що клопотання (подання) про вирішення питання, пов`язаного із виконанням вироку, подається до суду, який ухвалив вирок, у разі необхідності вирішення питань, п. 14 ч.1 ст.537 цього Кодексу.

Відповідно дост.535КПК Україниу разі якщо судове рішення або його частина підлягає виконанню органами державної виконавчої служби, приватним виконавцем, суд видає виконавчий лист, який звертається до виконання в порядку, передбаченому законом про виконавче провадження.

Згідно з частиною другою статті 52 КК України додатковим покараннями є, зокрема, конфіскація майна.

Покарання у виді конфіскації майна полягає в примусовому безоплатному вилученні у власність держави всього або частини майна, яке є власністю засудженого (частина перша статті 59 КК України).

Питання про конфіскацію майна вирішується у порядку, встановленому КПК України та КВК України.

Згідно ч. 8 ст. 11 КВК України у межах, визначених цим Кодексом та законами України, виконання кримінальних покарань також здійснюють органи державної виконавчої служби.

Відповідно до ст. 12 КВК України органи державної виконавчої служби виконують покарання у виді конфіскації майна у випадках та в порядку, передбачених цим Кодексом та законами України.

Статтею 48 КВК України передбачено, суд, який постановив вирок, що передбачає як додаткове покарання конфіскацію майна, після набрання ним законної сили надсилає виконавчий лист, копію опису майна і копію вироку для виконання Державній виконавчій службі, про що сповіщає відповідну фінансову установу. У разі відсутності у справі опису майна засудженого надсилається довідка про те, що опису майна не проводилося. Виконання покарання у виді конфіскації майна здійснюється Державною виконавчою службою за місцезнаходженням майна відповідно до Закону України «Про виконавче провадження».

Конфіскації підлягає майно, що є у власності засудженого. Спори, пов`язані з конфіскацією майна, вирішуються в порядку, встановленому законом (частини перша, третя статті 49 КВК України).

Згідност. 1 Закону України «Про виконавче провадження»виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначеніКонституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цьогоЗакону, а також рішеннями, які відповідно до цьогоЗаконупідлягають примусовому виконанню.

У пункті 1 ч. 1ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження»унормовано, що примусовому виконанню підлягають рішення на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень.

Водночас, відповідно до ч. 1 та 2 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами як до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом так і до відповідного адміністративного суду.

За умовами п.13-1ч.1ст.537КПК України. Під час виконання вироків суд, визначенийчастиною другою статті 539цього Кодексу, має право вирішувати такі питання: зокрема про оскарження інших рішень, дій чи бездіяльності адміністрації установи виконання покарань. Установою , що виконує конфіскацію майна у даному провадженню є Відділу державної виконавчої служби у місті Умані Уманського району Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).

Зокрема, ч. 1 та ч. 9ст. 539 КПК України визначено, що питання, які виникають під час та після виконання вироку вирішуються судом за клопотанням (поданням) прокурора, засудженого, його захисника, законного представника, органу або установи виконання покарань, а також інших осіб, установ або органів у випадках, встановлених законом. При цьому, Розгляд справ щодо питань, визначених у пункті13-1частини першої статті 537 цього Кодексу, здійснюється в порядку адміністративного судочинства.

Враховуючи, що виконавчий лист був виданий на виконання вироку в частині конфіскації майна, а не на виконання судового рішення у цивільній справі, тому вимоги адвоката ОСОБА_7 , яка діє в інтересах власника майна ОСОБА_8 не можуть бути розглянуті в порядку цивільного судочинства.

В той же час, положеннями КПК України не встановлено порядок оскарження рішення, дій або бездіяльності органів державної виконавчої служби, їх посадових осіб стосовно виконання судового рішення щодо конфіскації майна у кримінальному провадженні.

А тому, питання про зняття арешту не може бути вирішене в порядку виконання вироку суду за правилами КПК України.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України)юрисдикціяадміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Частиною першою статті 287 КАС України передбачено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Аналіз наведених правових положень у сукупності з обставинами цієї справи дають підстави для висновку, що спір з приводу оскарження дій (бездіяльності) державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби щодо примусового виконання виконавчого листа, виданого судом у кримінальній справі, підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, оскількиКПК Українине встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів державної виконавчої служби, їх посадових осіб.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 757/61236/16-ц (провадження № 14-431цс18).

З огляду на те, що у Відділу державноївиконавчої службиу містіУмані Уманськогорайону Черкаськоїобласті Центральногоміжрегіонального управлінняМіністерства юстиції(м.Київ) перебуває виконавче провадження по виконанню виконавчого листа, виданого на виконання вироку в частині конфіскації майна, відтак адвоката ОСОБА_7 , яка діє в інтересах власника майна ОСОБА_8 як учасник виконавчого провадження на підставі положень статті 287 КАС Українимає право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважає, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено його права, свободи чи інтереси.

На підставі викладеного, із урахуванням того, що доводи апеляційної скарги під час апеляційного перегляду, свого підтвердження не знайшли, підстав для скасування судового рішення суду першої інстанції, колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст. ст. 376, 404, 405, 407, 418, 419, 424 КПК України, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргуадвоката ОСОБА_7 ,яка дієв інтересахвласника майна ОСОБА_8 , - залишити без задоволення, а ухвалу Новоархангельського районного суду Кіровоградської області від 10 вересня 2024 року, якою відмовлено в задоволенні заяви представника ОСОБА_8 про зняття арешту з майна, - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Верховного Суду, як суду касаційної інстанції, протягом трьох місяців з дня її проголошення.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4