Постанова

від 26.09.2024 по справі 914/2129/22

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" вересня 2024 р. Справа №914/2129/22

м. Львів

Західний апеляційний господарський суд у складі:

головуючого судді (доповідача)МАТУЩАКА О.

суддівКРАВЧУК Н.М.

СКРИПЧУК О.С.

За участю секретаря судового засідання Телинько Я.П.

За участю приватного виконавця - Пиця А.А.;

розглянувши апеляційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю Тиверія (вх.ЗАГС №01-05/2209/24 від 02.08.2024)

на ухвалу Господарського суду Львівської області від 16.07.2024 (суддя Запотічняк О.Д.)

у справі№914/2129/22

за поданням приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Пиць Андрія Андрійовича, м. Львів

протимчасове обмеження у праві виїзду за межі України керівника боржника Товариства з обмеженою відповідальністю Тиверія ОСОБА_1

за позовомУправління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради, м. Львів

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Тиверія, м. Львів

простягнення 139 749, 97 грн

В С Т А Н О В И В:

У провадженні Господарського суду Львівської області перебувала справа №914/2129/22 за позовом Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради до ТОВ «Тиверія» про стягнення 139 749, 97 грн.

Рішенням суду від 13.12.2022 позов задоволено, стягнуто з ТОВ«Тиверія» на користь Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради 139 749,97 грн заборгованості.

На виконання вказаного вище рішення судом видано наказ від 14.06.2023.

04.07.2024 Приватним виконавцем виконавчого округу Львівської області Пицем А.А. подано до суду подання про застосування до боржника тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України, позаяк він ухиляється від виконання рішення суду у справі №914/2129/22.

Господарський суд Львівської області ухвалою від 16.07.2024 подання приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Пиця А.А. про тимчасове обмеження у праві виїзду керівника боржника за межі України задовольнив. Тимчасово обмежив керівника ТОВ «Тиверія» ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України до погашення заборгованостей по виконавчому провадженні №72240949, що перебуває на виконанні в приватного виконавця Пиця А.А.

Вказана ухвала суду мотивоване тим, що матеріалами справи підтверджується невиконання боржником вимог ч. 5 ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження», тому поведінка боржника щодо свідомого ухилення від виконання судового рішення у цій справі підтверджує виключність обставин, які можуть слугувати підставою для застосування обмеження щодо ОСОБА_1 (керівника боржника ТОВ «Тиверія») у праві виїзду за межі України.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, ТОВ «Тиверія» подало апеляційну скаргу на зазначену ухвалу, в якій просить оскаржувану ухвалу скасувати та відмовити в задоволенні подання приватного виконавця.

Покликається на те, що відсутні підстави для застосування обмежень щодо керівника ТОВ «Тиверія» у праві виїзду за межі України, оскільки приватним виконавцем не доведено ухилення останньою від виконання рішення суду. Окрім цього вважає, що приватним виконавцем не в повній мірі вчинено виконавчі дії, що призвело до невиконання рішення суду. На думку скаржника, приватним виконавцем не зазначено, яким чином обмеження у праві виїзду за межі України керівника боржника забезпечить виконання рішення суду у цій справі.

Приватним виконавцем Пицем А.А. подано відзив на апеляційну скаргу, в. якому просить залишити її без задоволення, а рішення суду в оскаржуваній частині без змін.

В обґрунтування своїх доводів покликається на те, що доводи апелянта щодо неповноти вчинення виконавчих дій є надуманими та такими, що не узгоджуються із приписами Закону України «Про виконавче провадження», адже приватним виконавцем в повному обсязі було вчинено всі дії, спрямовані на примусове виконання рішення суду; доказів протилежного скаржником не надано. Зазначає, що в матеріалах справи наявні докази щодо доведення до відома боржника обставин наявності відкритого виконавчого провадження та необхідності надання інформації та вчинення дій, передбачених ч. 5 ст. 19 вказаного Закону. Однак боржник свідомо не виконує покладені на нього обов`язки та не вчиняє жодних дій, спрямованих на виконання рішення суду. Звертає увагу, що чинним законодавством не передбачено обов`язку виконавця доводити доцільність застосування такого заходу примусового характеру, адже достатньою підставою для його застосування є наявність факту ухилення боржника від виконання рішення суду.

Інших додаткових заяв чи клопотань представниками сторін не подано.

26.09.2024 в судове засідання з`явився приватний виконавець Пиць А.А., який навів свої заперечення проти доводів апеляційної скарги. Представники інших учасників у справі в судове засідання не з`явилися, хоча належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги.

Водночас представник апелянта подав клопотання про відкладення розгляду справи через зайнятість у іншому судовому засіданні в Пустомитівському районному суді Львівської області у справі № 308/366/18. До клопотання додано витяг із сайту «Судова влада» про призначення вказаної справи до розгляду на 26.09.2024 о 13 год 30 хв за участю адвоката Качмара І.О.

Розглянувши подане клопотання, суд апеляційної інстанції зазначає таке.

Відповідно до ч. 11 ст. 270 ГПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.

Явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов`язок сторони, і відповідно до положень ст. 202 ГПК України справа, за умови належного повідомлення сторони про дату, час і місце судового засідання, може розглядатися без їх участі, якщо нез`явлення цих представників не перешкоджає розгляду справи по суті.

Підставою для відкладення розгляду справи можуть бути лише обставини, які об`єктивно унеможливлюють проведення судового засідання. Апелянт як особа, яка ініціювала оскарження судового рішення у справі шляхом подання апеляційної скарги, відповідно до норм процесуального закону, має вживати заходів для скорочення тривалості судового розгляду. Враховуючи зазначене вище, а також те, що участь у засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони, в матеріалах справи достатньо доказів для прийняття законного та обґрунтованого рішення, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання представника апелянта про відкладення розгляду справи та про розгляд справи за відсутності представників сторін, що не з`явилися.

Так, матеріалами справи підтверджується, що на виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Пиця А.А. перебуває виконавче провадження №72240949 від 12.07.2023 з примусового виконання наказу № 914/2129/22 від 14.06.2023, виданого Господарським судом Львівської області про стягнення з ТОВ «Тиверія» на користь Управління міської комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради 139 749,97 грн заборгованості та 2 481,00 грн судового збору.

12.07.2023 приватним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №72240949, скеровано боржнику для виконання, стягувачу до відома, що підтверджується списком згрупованих поштових відправлень рекомендованих листів (список згрупованих поштових відправлень № 208 додається).

У постанові про відкриття виконавчого провадження приватним виконавцем зазначено обов`язки боржника передбачені ч. 5 ст. 19 ЗУ «Про виконавче провадження», а саме:

1) утримуватися від вчинення дій, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення;

2) допускати в установленому законом порядку виконавця до житла та іншого володіння, приміщень і сховищ, що належать йому або якими він користується, для проведення виконавчих дій;

3) за рішеннями майнового характеру подати виконавцю протягом п`яти робочих днів з дня відкриття виконавчого провадження декларацію про доходи та майно боржника, зокрема про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах, про майно, що перебуває в заставі (іпотеці) або в інших осіб, чи про кошти та майно, належні йому від інших осіб, за формою, встановленою Міністерством юстиції України;

4) повідомити виконавцю про зміну відомостей, зазначених у декларації про доходи та майно боржника, не пізніше наступного робочого дня з дня виникнення відповідної обставини;

5) своєчасно з`являтися на вимогу виконавця;

6) надавати пояснення за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження.

Проте зазначені обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 19 ЗУ «Про виконавче провадження», боржником було проігноровано та не виконано.

12.07.2023 приватним виконавцем з метою забезпечення повного фактичного виконання рішення суду, винесено постанову про арешт коштів № 72240949, скеровано до виконання АТ КБ «Приватбанк», АТ «Райффайзен банк».

Згідно відповіді на запит від 25.06.2024 до Міністерства внутрішніх справ України щодо зареєстрованих за боржником транспортних засобів за боржником не зареєстровано транспортних засобів.

Згідно відповіді на запит від 25.06.2024 до Державної фіскальної служби України про наявні рахунки у боржників юридичних осіб та/або фізичних осіб підприємців, а також рахунки, відкриті боржником юридичною особою через свої відокремлені підрозділи у боржника ТОВ «Тиверія» відкриті рахунки у АТ КБ «Приватбанк», АТ «Райффайзен Банк».

14.11.2023 приватним виконавцем скеровано вимогу в АТ КБ «Приватбанк» щодо наявних у боржника відкритих банківських рахунків в національній та іноземній валюті, в разі наявності таких вказати номери рахунків та залишок коштів на рахунках, наявність чи відсутність накладених арештів на рахунки боржника, дати арештів із зазначенням реквізитів документа, на підставі якого накладено арешт (орган ДВС чи приватний виконавець), повідомити про операції по рахунках боржника за період з 01.01.2022 по 14.11.2023; надати інформацію щодо договорів боржника про зберігання цінностей або надання боржнику в майновий найм (оренду) індивідуального банківського сейфа, що охороняється банком.

Згідно відповіді АТ КБ «Приватбанк» від 22.11.2023 кошти на рахунку боржника ТОВ «Тиверія» в банку відсутні. Залишок грошових коштів на рахунках боржника становить 0,00 грн. Договори про надання боржнику в майновий найм (оренду) індивідуального банківського сейфа відсутні.

09.02.2024 приватним виконавцем скеровано вимогу в АТ «Райффайзен Банк» щодо наявних у боржника відкритих банківських рахунків в національній та іноземній валюті, в разі наявності таких вказати номери рахунків та залишок коштів на рахунках, наявність чи відсутність накладених арештів на рахунки боржника, дати арештів із зазначенням реквізитів документа, на підставі якого накладено арешт (орган ДВС чи приватний виконавець), повідомити про операції по рахунках боржника за період з 01.01.2022 по 09.02.2024; надати інформацію щодо договорів боржника про зберігання цінностей або надання боржнику в майновий найм (оренду) індивідуального банківського сейфа, що охороняється банком.

Згідно відповіді АТ «Райффайзен Банк» від 15.02.2024 кошти на рахунках боржника ТОВ «Тиверія» в банку відсутні. Залишок грошових коштів на рахунках боржника становить 0,00 грн. Договорів оренди індивідуального (банківського) сейфа не знайдено.

Відповідно до фільтрованої виписки за період з 12.07.2023 по 28.06.2024 на рахунки приватного виконавця жодних коштів не надходило.

26.09.2023 та 16.11.2023 приватним виконавцем скеровано виклик керівниці ТОВ «Тиверія» - Шумик З.-М.В. з`явитись до виконавця 03.10.2023 об 11:00 год та 05.12.2023 о 10:00 год. відповідно, за адресою: 79026, Львівська область, м. Львів, вул. Янева, буд.23, під`їзд 1, офіс 1 щодо сплати боргу за вищевказаним виконавчим документом або надання підтверджуючих документів про сплату.

Проте на виклики приватного виконавця Пиця А.А. керівниця боржника ТОВ «Тиверія» - Шумик З.-М.В. не з`явилася, вказаної інформації не подала, причини неявки не повідомила.

26.09.2023 приватним виконавцем було скеровано запит до Відділу реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб підприємців Управління державної реєстрації Юридичного департаменту Львівської міської ради.

Згідно відповіді на запит, керівницею юридичної особи ТОВ «Тиверія» є Шумик З.-М.В. (РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 .

28.09.2023 приватним виконавцем скеровано вимогу до Головного управління Держгеокадастру у Львівській області щодо наявності у боржника на праві власності земельних ділянок.

Згідно відповіді ГУ Держгеокадастру у Львівській області від 21.02.2024 земельних ділянок у власності та користуванні юридичних осіб вказаних у запитах на території області, не зареєстровано.

28.09.2023 року приватним виконавцем скеровано вимогу до Головного управління Держпродспоживслужби у Львівській області надати інформацію чи зареєстровано за боржником будь-яке рухоме майно-трактори, комбайни, інші сільськогосподарські машини, сільськогосподарська техніка, дорожньо-будівельна техніка та інші механізми.

Згідно відповіді ГУ Держпродспоживслужби у Львівській області за боржником ТОВ «Тиверія» не зареєстровано рухомого майна.

28.09.2023 приватним виконавцем скеровано вимогу до Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці щодо надання інформації про зареєстроване за боржником майно, що підлягає реєстрації або взяттю на облік.

Згідно відповіді на запит Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці за юридичною особою не зареєстровано рухомого майна, що підлягає реєстрації або взяттю на облік.

Приватним виконавцем було сформовано інформаційну довідку від 28.06.2024 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, відповідно до якої інформація щодо суб`єкта ТОВ «Тверія» відсутня.

09.02.2024 приватним виконавцем скеровано вимогу до Головного управління статистики у Львівській області щодо надання копії фінансової звітності або звітів про фінансовий стан (баланс) та копії звітів про прибутки та збитки та інший сукупний дохід (звіт про фінансові результати) за період 01.01.2022 по 09.02.2024.

На вимогу приватного виконавця від 09.02.2024 було надано інформацію про фінансову звітність малого підприємства ТОВ «Тиверія».

09.02.2024 приватним виконавцем скеровано вимогу до ГУ Державної податкової служби у Львівській області щодо надання копій фінансової звітності або звітів та інший сукупний дохід (звіт про фінансові результати) за період 01.01.2022р. по 09.02.2024р.

Згідно відповіді ГУ ДПС у Львівській області ТОВ «Тиверія» не подавала звітність за період з 01.01.2022 по 09.02.2024.

09.02.2024 приватним виконавцем було скеровано запит в Головне управління Державної міграційної служби України у Львівській області про термінове надання інформації щодо видачі документа, що дає право на виїзд з України і в`їзд в Україну та посвідчують особу громадянина України під час перебування за її межами (паспорт громадянина України для виїзду за кордон, тощо) на ім`я керівниці ТОВ «Тиверія».

Згідно відповіді на запит від 09.02.2024 ГУ Державної міграційної служби України у Львівській області повідомляється, що ОСОБА_1 документована паспортом громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_2 , виданий 26.07.2019 органом 4652.

Керівниці ТОВ «Тиверія» відомо про наявність відкритого виконавчого провадження, що підтверджується списком згрупованих поштових відправлень рекомендованих листів.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

Згідно зі ст. 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Як зазначає Конституційний Суд України, виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини Рішення від 13.12.2012 № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п.3 мотивувальної частини Рішення від 25.04.2012 №11-рп/2012). Таким чином, право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Глоба проти України від 05.07.2012 № 15729/07, вказано, що п.1 ст. 6 Конвенції, серед іншого, захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати. Держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці. Також Суд зазначає, що саме на державу покладається обов`язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 у справі «Шмалько проти України» зазначено, що для цілей ст.6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід`ємна частина «судового розгляду».

Європейський суд з прав людини у рішенні від 17.05.2005 у справі «Чіжов проти України» зазначив, що позитивним обов`язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб переконатися, що неналежне зволікання відсутнє та що система ефективна і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантії, передбаченої параграфом 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. На державі лежить позитивне зобов`язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як в теорії, так і на практиці, а затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається відповідно до пар. 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Згідно з ст.1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, як це передбачено першим реченням першого пункту статті 1 Першого протоколу (справа «Юрій Миколайович Іванов проти України», заява № 40450/04, рішення від 15.10.2009).

Таким чином, практика Європейського суду з прав людини однозначно свідчить про те, що невід`ємною умовою забезпечення права на суд є виконання остаточного судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 327 ГПК України виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Згідно зі ст. 10 вказаного Закону, заходами примусового виконання рішень є: звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 28 ЗУ «Про виконавче провадження» копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур`єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених п. 1-4 ч. 9 ст. 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням.

Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Виконавець не повинен пересвідчуватися в отриманні боржником копії постанови про відкриття виконавчого провадження, оскільки це суперечить положенню ч. 1 ст. 28 даного Закону.

Невиконання боржником своїх обов`язків, передбачених ч.5 ст 19 Закону України «Про виконавче провадження» може свідчити про ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням обов`язків у виконавчому провадженні.

Відповідно до положень ч. 5 ст.19 Закону України «Про виконавче провадження», боржник зобов`язаний, зокрема, за рішеннями майнового характеру подати виконавцю протягом п`яти робочих днів з дня відкриття виконавчого провадження декларацію про доходи та майно боржника, зокрема про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг, електронні гаманці в емітентах електронних грошей, про майно, що перебуває в заставі (іпотеці) або в інших осіб, чи про кошти та майно, належні йому від інших осіб, за формою, встановленою Міністерством юстиції України; своєчасно з`являтися на вимогу виконавця; надавати пояснення за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження.

Положенням ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України та в`їзд в Україну громадян України» встановлено, що право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадках, коли він ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням, - до виконання зобов`язань.

Згідно з п. 19 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.

Відповідно до ст. 337 ГПК України, тимчасове обмеження фізичної особи - боржника у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як виключний захід забезпечення виконання судового рішення. Тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України застосовується в порядку, визначеному цим Кодексом для забезпечення позову, із особливостями, визначеними цією статтею. Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням, на строк до повного виконання такого судового рішення.

Згідно з ст.2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який гарантує деякі права і свободи, не передбачені в Конвенції та у Першому протоколі до неї, кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. На здійснення цих прав не може бути встановлено жодних обмежень, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров`я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.

Також, ст. 12 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права передбачає, що кожна людина має право покидати будь-яку країну, включаючи свою власну. Згадані вище права не можуть бути об`єктом ніяких обмежень, крім тих, які передбачено законом, які є необхідними для охорони державної безпеки, громадського порядку, здоров`я чи моральності населення або прав і свобод інших і є сумісними з іншими правами, визначеними в цьому Пакті.

Законодавством України зазначені правовідносини регулюються ст. 313 ЦК України, відповідно до якої фізична особа має право на свободу пересування. Фізична особа, яка досягла шістнадцяти років, має право на вільний самостійний виїзд за межі України. Фізична особа може бути обмежена у здійсненні права па пересування лише у випадках, встановлених законом. Згідно із ст. 33 Конституції України, кожному, хто на законних підставах перебуває па території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Законом України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України» врегульовано порядок здійснення права громадян України на виїзд з України, і в`їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, визначає випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України і встановлює порядок розв`язання спорів у цій сфері.

Відповідно до ч. ч. 2, 4 ст.6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України», громадянинові України, який має паспорт, у випадках, передбачених п.п.1-9 ч.1 цієї статті, може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон або у вказаних випадках паспорт може бути тимчасово затримано чи вилучено. Таким чином, за наявності підстав для тимчасових обмежень у праві виїзду громадян України за кордон, до громадянина в залежності від наявності чи відсутності паспорта для виїзду за кордон застосовується: відмова у видачі паспорта; відмова у виїзді за кордон; тимчасове затримання чи вилучення паспорта для виїзду за кордон.

Суд апеляційної інстанції вважає безпідставними доводи апелянта щодо відсутності підстав для застосування тимчасових обмежень для виїзду за кордон, оскільки відсутні докази, які свідчить про ухилення від виконання рішення суду. Так, така обов`язкова умова для застосування тимчасових обмежень для виїзду за кордон, як ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням суду, в розумінні ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України», підтверджується матеріалами справи з огляду на те, що ухилення від виконання зобов`язань, покладених на боржника судовим рішенням, може полягати як в активних діях (нез`явлення на виклики державного виконавця, приховування майна, доходів тощо), так і в пасивних діях (невжиття будь-яких заходів для виконання обов`язку сплатити кошти).

Разом з цим, ухилення боржника від виконання своїх зобов`язань є оціночним поняттям. Зважаючи на це, доведення факту ухилення боржника від виконання зобов`язання покладається на приватного виконавця, який ініціював встановлення тимчасового обмеження у виїзді особи за межі України.

Поняття «ухилення від виконання зобов`язань, покладених на боржника рішенням» варто розуміти як будь-які свідомі діяння (дії або бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов`язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов`язок у нього є всі реальні можливості (наприклад, наявність майна, грошових коштів тощо) і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об`єктивні обставини (непереборної сили, події тощо).

Необхідно зазначити, що право приватного виконавця на звернення з поданням до суду про тимчасове обмеження у праві виїзду за кордон виникає лише у разі ухилення боржника від виконання, покладених на нього рішенням суду зобов`язань, тобто наявність лише самого зобов`язання не наділяє державного (приватного) виконавця правом на звернення до суду з поданням про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за кордон.

Як обґрунтовано встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, керівниця боржника - ТОВ «Тиверія» ОСОБА_1 ухиляється від виконання обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 19 Закону «Про виконавче провадження». Так, остання не подала декларацію про доходи та майно боржника; не надала достовірні відомості про майно; не повідомила про майно, яким володіє спільно з іншими особами; не надала інформацію про майно, що перебуває в заставі (іпотеці) або в інших осіб, чи інформацію про майно, належне боржнику від інших осіб; не повідомила, чи наявні відкриті банківські рахунки в національній та іноземній валютах; не повідомила про операції по рахункам за період з 01.01.2022 по 09.02.2024; не надала достовірні відомості про кошти у гривнях чи іноземній валюті, інші цінності (дорогоцінні метали, ювелірні вироби тощо); не надала інформацію про кошти на рахунках і вкладах у банках та інших фінансових установах; не надала інформації про рахунки в цінних паперах у депозитарних установах, що знаходяться на території України та за її межами, з зазначенням назви відповідної установи та її адреси; не надала достовірні відомості про наявність готівки в національній та іноземній валюті, що перебуває в касах або інших сховищах; не надала достовірні відомості про майно, у тому числі про майно, що перебуває у спільній власності; не надала достовірні відомості про майно, що перебуває в заставі/іпотеці або в інших осіб, а також про кошти та майно, належні від інших осіб; не надала достовірні відомості про майно, що обліковується на окремому балансі філії, представництва та іншого відокремленого підрозділу; не надала достовірні відомості про майнові права, на які може бути звернено стягнення, зокрема частки у статутному капіталі юридичних осіб, в тому числі майнові права, що є предметом застави/іпотеки та не з`явилася на виклик приватного виконавця.

Відтак зазначеним спростовуються доводи апелянта щодо не доведення приватним виконавцем ухилення боржником від виконання рішення суду, адже для застосування тимчасових заходів обмеження є достатнім невиконання обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження».

При цьому, необхідно врахувати, що Шумик З._М.В. є керівником, засновником та кінцевим бенефіціарним власником боржника.

На виконання п. 2 Указу Президента України «Про додаткові заходи щодо підвищення ефективності виконання рішень судів» від 24.03.2008р. №261/2008, щодо врегулювання порядку виїзду за кордон осіб, які мають невиконані зобов`язання було видано спільного листа Міністерства юстиції України та Адміністрації Державної прикордонної служби України від 27.05.2008р. №25-32/463 №25-5347, в якому зазначено, що наявність в особи невиконаних зобов`язань, покладених на неї судовим рішенням, є підставою для обмеження її у праві виїзду за межі України, до того ж питання такого обмеження вирішується судом.

Колегія суддів зазначає, що покликаючись на не доведення приватним виконавцем ухилення боржника від виконання рішення суду, ним не надано жодних доказів, які б свідчили про вжиття будь-яких заходів, направлених на виконання рішень суду.

Натомість, поведінка керівниці боржника є проявом свідомої та недобросовісної бездіяльності щодо виконання судового рішення.

Ігнорування у виконавчому провадженні обов`язків боржника, встановлених у ч. 5 ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження», свідчить про ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням суду. Матеріалами справи підтверджено, що протягом тривалого часу боржник не сплачує боргу, добровільно не виконує рішення суду та ігнорує будь-які вимоги виконавця у виконавчому провадженні.

Враховуючи зазначене, а також приписи чинного законодавства щодо обов`язковості виконання судових рішень, що узгоджується з положеннями ст. 337 ГПК України, п.19 ч. 3 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження", суд апеляційної інстанції вважає, що поведінка боржника щодо свідомого ухилення від виконання судового рішення у цій справі підтверджує виключність обставин, які слугували підставою для застосування обмеження щодо керівниці боржника ТОВ «Тиверія» ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України.

При цьому, колегія суддів зазначає, що керівниця боржника не позбавлена можливості відновити своє право виїзду за межі України відповідно до процедури, визначеної чинним процесуальним законодавством України, зокрема, шляхом подання заяви про скасування такого тимчасового обмеження.

Відповідно до ч.4 ст. 11 ГПК України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» (рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п.1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає, що надала відповіді на усі істотні доводи сторін, які мають значення при прийнятті судового рішення у цій справі.

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Беручи до уваги те, що доводи апеляційної скарги не спростовують правомірних та обґрунтованих висновків місцевого господарського суду, то ухвала суду підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Керуючись ст. ст. 74, 202, 269, 270, 275 - 276, 281- 284 ГПК України,

Західний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Тиверія» залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу Господарського суду Львівської області від 16.07.2024 у справі №914/2129/22 без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Касаційна скарга подається безпосередньо до Верховного Суду.

Справу повернути до Господарського суду Львівської області.

Повний текст постанови складено 08.10.2024.

Головуючий суддяО.І. МАТУЩАК

СуддіН.М. КРАВЧУК

О.С. СКРИПЧУК