Ухвала

від 25.09.2024 по справі 906/854/21

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

УХВАЛА

"25" вересня 2024 р. Справа № 906/854/21

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий суддя Юрчук М.І.

суддя Тимошенко О.М.

суддя Миханюк М.В.

секретар судового засідання Кушнірук Р.В.

за участю представників сторін:

позивача: представник не з`явився

відповідача: Ващук Ю.С. - адвокат; Козлова Л.Б.

скаржника: Козлов В.С.

розглядаючи у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу особи, яка не приймала участь у справі - ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Житомирської області, ухваленого 22.11.22р. суддею Соловей Л.А. у м.Житомирі у справі № 906/854/21

за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Замкова гора"

до відповідача Фізичної особи-підприємця Козлової Лариси Борисівни

про визнання недійсним правочину та застосування наслідків недійсного правочину у вигляді реституції

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Житомирської області від 22.11.2022 у справі №906/854/21 позов Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Замкова гора" задоволено частково. Визнано недійсним договір на надання послуг №22 від 04.06.2019, який укладений між Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку "Замкова гора" та Фізичною особою-підприємцем Козловою Ларисою Борисівною. Стягнуто відповідача на користь позивача 293998,00грн грошових коштів у порядку застосування реституції; 6679,97грн судового збору. Відмовлено в задоволенні позову в частині стягнення 211807,00грн.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, особа, яка не приймала участь у справі - ОСОБА_1 , 05.06.2024 поштовим зв`язком звернувся до апеляційного суду з апеляційною скаргою (вх.2905/24 від 14.06.2024), в якій просить: скасувати рішення Господарського суду Житомирської області від 22.11.2022 в справі №906/854/21 в частині стягнення з Фізичної особи-підприємця Козлової Лариси Борисівни на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Замкова гора" 293998,00грн грошових коштів у порядку застосування реституції та 6679,97грн судового збору та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог про стягнення з ФОП Козлової Лариси Борисівни на користь ОСББ "Замкова гора" 293998,00 грн грошових коштів у порядку застосування реституції та 6 679,97грн судового збору. Стягнути з ОСББ "Замкова гора" на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 22.07.2024 (колегією суддів у складі: головуючий суддя Юрчук М.І., суддя Крейбух О.Г., суддя Миханюк М.В.), зокрема, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою особи, яка не приймала участь у справі - ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Житомирської області від 22.11.2022 у справі №906/854/21. Розгляд апеляційної скарги призначено на 18.09.2024 об 14:30.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 17.09.2024 апеляційну скаргу особи, яка не приймала участь у справі ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Житомирської області від 22.11.2022 у справі №906/854/21 прийнято до провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя Юрчук М.І., суддя Миханюк М.В., суддя Тимошенко О.М. (Протокол повторного автоматизованого розподілу судової справи №906/854/21 між суддями від 16.09.2024).

За результатами судового засідання 18.09.2024 апеляційним судом оголошено перерву у розгляді апеляційної скарги у даній справі на 25.09.2024 об 11:00год, з урахуванням раніше поданої заяви представника відповідача про її участь у наступному судовому засіданні в режимі відеоконференції. Зобов`язано апелянта ОСОБА_1 надати суду докази щодо реєстрації у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно об`єкта нерухомості - будинку, у якому він проживає, про що судом постановлено відповідну ухвалу від 18.09.2024.

25.09.2024 до початку судового засіданні від відповідача надійшли додаткові пояснення по справі (вх.8501/24 від 25.09.2024) щодо спільного майна, яке придбане у шлюбі з ОСОБА_1 (апелянтом), з відповідними підтверджуючими документами на право власності майна.

Також, апелянт подав до суду клопотання (вх.8510/24 від 25.09.2024) про приєднання до матеріалів справи доказів.

В судове засідання 25.09.2024 з`явилися апелянт - ОСОБА_1 , відповідач - Фізична особа-підприємець (ФОП) Козлова Лариса Борисівна, а також представник відповідача Ващук Ю.С. долучилася до участі в судовому засідання в режимі відеоконференції.

Розгляд апеляційної скарги ОСОБА_1 по суті не розпочинався.

До початку розгляду апеляційної скарги по суті, судом апеляційної інстанції досліджуються усі подані документи/докази та вирішується питання щодо права ОСОБА_1 на оскарження рішення суду від 22.11.2022 у даній справі, яким, на його думку, порушуються його законні права та інтереси.

Апелянт - ОСОБА_1 надав додаткові пояснення в обґрунтування порушення його прав, інтересів та (або) обов`язків, у зв`язку із прийняттям оскаржуваного рішення у даній справі, з урахуванням поданого клопотання про приєднання доказів до справи.

Свої обґрунтування щодо оскарження ОСОБА_1 рішення суду від 22.11.2022 у даній справі в судовому засіданні 25.09.2024 висловила також відповідач (дружина апелянта)

Представник відповідача - адвокат Ващук Ю.С. також висловила свою позицію щодо оскарження ОСОБА_1 рішення суду першої інстанції у даній справі.

Дослідивши матеріали справи, апеляційної скарги, додаткові пояснення по справі, розглянувши клопотання апелянта про приєднання до матеріалів справи доказів, заслухавши пояснення апелянта та відповідача , колегія суддів зазначає наступне.

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

Судова система забезпечує доступність правосуддя для кожної особи відповідно до Конституції України та в порядку, встановленому законами України кожному гарантується захист його прав, свобод та законних інтересів незалежним і безстороннім судом, утвореним відповідно до закону. Кожен має право на участь у розгляді своєї справи у визначеному процесуальним законом порядку в суді будь-якої інстанції.

Згідно статті 55 Конституції України кожному гарантується право на судовий захист.

Таким чином, конституційне право на судовий захист передбачає як невід`ємну частину такого захисту можливість поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог яких встановлена на належній судовій процедурі і формалізована в судовому рішенні, і конкретні гарантії, які дозволяли б реалізовувати його в повному об`ємі і забезпечувати ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя, яке відповідає вимогам справедливості, що узгоджується також зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Стаття 129 Конституції України встановлює основні засади судочинства, якими, зокрема, є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Зазначена конституційна норма конкретизована законодавцем у статті 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", згідно з якою учасники судового процесу та інші особи мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Реалізацією права особи на судовий захист є можливість оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій. Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (абзац третій підпункту 3.1 пункту 3 рішення Конституційного Суду України від 11.12.2007 № 11-рп/2007).

Отже, конституційний принцип забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду гарантує право звернення до суду зі скаргою в апеляційному чи в касаційному порядку, яке має бути реалізоване, за винятком встановленої законом заборони на таке оскарження.

Реалізація конституційного права, зокрема на апеляційне оскарження судового рішення, ставиться в залежність від положень відповідних процесуальних норм, в провадженні у справі про банкрутство - норм Господарського процесуального кодексу України (далі по тексту ухвали - ГПК України) та Кодексу України з процедур банкрутства (далі по тексту ухвали КУзПБ).

Так, пунктом 9 частини 3 статті 2 ГПК України передбачено, що одним із принципів господарського судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи.

Згідно частини 1 статті 17 ГПК України, учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Конституційні гарантії захисту прав та інтересів в апеляційній інстанції конкретизовано в главі 1 розділу І, главі 1 розділу ІV ГПК України, де врегульовано порядок і підстави для апеляційного оскарження судових рішень у господарському судочинстві.

Частина 1 статті 254 ГПК України визначає коло осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення, і поділяються на дві групи: учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення прийнято щодо їх прав, інтересів та (або) обов`язків.

Особа, яка звертається з апеляційною скаргою в порядку статей 17, 254 ГПК України, повинна довести, що оскаржуване судове рішення прийнято про її права, інтереси та (або) обов`язки і такий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним, що означає, що скаржник в апеляційній скарзі має чітко зазначити, в якій частині оскаржуваного ним судового рішення (в мотивувальній та/або резолютивній) прямо вказано про його права, інтереси та (або) обов`язки, та про які саме (правовий висновок Верховного Суду вказаний в постанові від 21.09.2020 у справі № 910/13119/17).

У розумінні наведених норм процесуального права, судове рішення, оскаржуване особою, яка не брала участі у справі, повинно безпосередньо стосуватися прав, інтересів та (або) обов`язків цієї особи. Таким судовим рішенням безпосередньо зачіпаються права, інтереси та (або) обов`язки такої особи, в тому числі створюються перешкоди для реалізації її суб`єктивного права чи законного інтересу або реального виконання обов`язку стосовно однієї із сторін спору.

При цьому, на відміну від оскарження судового рішення учасником справи, не залучена до участі у справі особа повинна довести наявність у неї правового зв`язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності трьох критеріїв: вирішення судом питання про її (1) право, (2) інтерес, (3) обов`язок; такий правовий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним. Будь-який інший правовий зв`язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги.

Після прийняття апеляційної скарги особи, яка не брала участі у справі, суд апеляційної інстанції з`ясовує, чи прийнято оскаржуване судове рішення безпосередньо про права, інтереси та (або) обов`язки скаржника і які конкретно.

Якщо буде встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалися, то апеляційний господарський суд своєю ухвалою закриває апеляційне провадження на підставі пункту 3 частини першої статті 264 ГПК, оскільки у такому випадку не існує правового зв`язку між скаржником і сторонами у справі, у зв`язку з чим відсутній суб`єкт апеляційного оскарження.

Досліджуючи обставини, щодо того чи були вирішені судом першої інстанції при постановлені оскаржуваного рішення питання про права, інтереси та (або) обов`язки скаржника, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Оскаржуваним ОСОБА_1 рішенням Господарського суду Житомирської області від 22.11.2022 у справі №906/854/21 частково задоволено позов Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Замкова гора".

Визнано недійсним договір на надання послуг №22 від 04.06.2019, який укладений між Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку "Замкова гора" та Фізичною особою-підприємцем Козловою Ларисою Борисівною.

За рішенням вирішено стягнути з ФОП Козлової Лариси Борисівни на користь позивача 293998,00грн грошових коштів у порядку застосування реституції; 6679,97грн судового збору. Відмовлено в задоволенні позову в частині стягнення 211807,00грн.

Рішення було предметом перегляду в апеляційний та касаційній інстанціях.

Так, постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 07.06.2023 у справі №906/854/21 касаційну скаргу Фізичної особи підприємця Козлової Лариси Борисівни залишити без задоволення. Касаційну скаргу Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Замкова гора задоволено. Скасовано постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 15.03.2023 в частині скасування рішення Господарського суду Житомирської області від 22.11.2022 у справі № 906/854/21, а рішення Господарського суду Житомирської області від 22.11.2022 у цій частині залишено в силі. В іншій частині постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 15.03.2023 залишити без змін. Також вирішено питання щодо розподілу судового збору.

На виконання постанови касаційного суду, судом першої інстанції 03.08.2023 видано накази у справі №906/854/21.

ОСОБА_1 подаючи апеляційну скаргу як чоловік відповідача ФОП Козлової Л.Б. (свідоцтво про шлюб додає) на рішення Господарського суду Житомирської області від 22.11.2022 у справі № 906/854/21, зазначає, що нещодавно отримав повідомлення про те, що Богунським районним судом м. Житомир розглядається справа №295/11286/23-ц за позовом Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку" Замкова гора" до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , третя особа - приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Лубякова Галина Михайлівна про визнання недійсним правочину та скасування рішення про державну реєстрацію прав та обтяжень. Позовні вимоги по справі №295/11286/23-ц обґрунтовані тим, що рішенням Господарського суду Житомирської області від 22.11.2022 в справі №906/854/21 - визнано недійсним договір на надання послуг №22 від 04.06.2019, який укладений між ОСББ "Замкова гора" та ФОП ОСОБА_2 , стягнуто з ФОП Козлової Л.Б. на користь ОСББ "Замкова гора" 293 998,00грн грошових коштів у порядку застосування реституції та 6 679,97грн судового збору. Наказ з примусового виконання зазначеного рішення перебуває на примусовому виконанні у приватного виконавця.

Дізнавшись про зазначену інформацію ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Житомирської області та 16.05.2024 отримав копію рішення від 22.11.2022. Ознайомившись з його змістом ОСОБА_1 вирішив скористатись своїм правом на його оскарження, оскільки з вказаним рішенням суду не погоджується, вважає що при його прийнятті суд неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи та порушив норми матеріального і процесуального права, це рішення в оскаржуваній частині має бути скасовано.

Суд апеляційної інстанції, за результатами дослідження та аналізу апеляційної скарги з`ясовуючи, чи прийнято оскаржуване судове рішення безпосередньо про права, інтереси та (або) обов`язки скаржника і які конкретно, зазначає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 в першу чергу обґрунтована порушенням судом норм матеріального і процесуального права та неповним з`ясуванням обставини, що мають значення для справи.

Тоді як про порушення оскаржуваним судовим рішенням його (апелянта) прав, інтересів та (або) обов`язків в апеляційні скарзі вже зазначено в другу чергу.

Щодо обставини справи, скаржник зазначив, що приймаючи рішення про задоволення позовних вимог в частині стягнення грошових коштів у сумі 293 998,00 грн, сплачених на виконання договору №22 на надання послуг від 04.06.2019, суд першої інстанції не дослідив належним чином матеріали справи та не врахував всіх обставин. Суд вказав що наявними у справі доказами підтверджено, що послуги по договору фактично надані на суму 211 807,00грн, про що свідчать підписані між сторонами акти виконаних робіт (наданих послуг) як наявні у матеріалах справи.

Надання послуг на суму 293 998,00 грн відповідачем не доведено.

На думку апелянта ОСОБА_1 , такий висновок суду першої інстанції не відповідає дійсності.

ФОП Козловою Л.Б. було надано ОСББ «Замкова Гора» послуг/виконано робіт на значно більшу суму (630 707,00 грн), про що, крім наявних в матеріалах справи актів на суму 211 807,00 грн, свідчать акти виконаних робіт, копії яких скаржник надав разом з апеляційною скаргою.

За повідомленням ОСОБА_2 , всі перелічені акти вже містяться в матеріалах справи, проте не були взяті судами до уваги, оскільки ОСОБА_2 пропустила строк для їх подання та не зазначила поважних причин для поновлення строків їх подання. Крім того, між ОСББ «Замкова гора» та ФОП Козловою Л.Б. був підписаний Акт звірки взаємних розрахунків з 01.06.2019 по 02.2021 на суму наданих послуг в розмірі 510600,01 грн, який міститься в матеріалах справи та який підтверджує той факт, що грошові кошти в сумі 505 805 грн, які ОСББ «Замкова Гора» просило стягнути з ФОП Козлової Л. Б. не є безпідставно отриманими.

Що стосується твердження суду першої інстанції про те, що акт звірки взаєморозрахунків за період з 01.06.2019 по 31.01.2021, який підписаний між ОСББ "Замкова гора" та ФОП Козлова Л.Б. містить посилання на інший договір СД-0000001 від 01.06.2019, відтак жодним чином не може підтверджувати факт надання послуг на підставі договору №22 від 04.06.2019, то воно є необґрунтованим. Зазначення в цьому акті інших даних договору в частині номеру та дати є опискою, докази того, що між ОСББ "Замкова Гора" та ФОП Козлова Л.Б. укладався ще якийсь договір відсутні.

При цьому, скаржник посилається на правові підстави недійсності правочину, та застосування наслідків недійсності правочину та зазначає, що оскільки Договір про надання послуг №22 від 04.06.2019 є виконаним в тій частині, в якій Позивач просив застосувати реституцію, оскільки ФОП Козлова Лариса Борисівна надала ОСББ «Замкова Гора» послуг на суму 505 805,00 грн, то стягувати грошові кошти з ФОП Козлової Л.Б. за вже виконані роботи/послуги є неможливим.

Крім того, стягнення в порядку реституції грошових коштів за послуги, які фактично надані та прийняті ОСББ "Замкова Гора" без будь-яких заперечень, є несправедливим та незаконним.

Після наведення доводів апеляційної скарги по суті, апелянт наводить обґрунтування його порушеного права прийняти рішенням від 22.11.2022 як чоловіка відповідача у справі №906/854/21. Зазначає, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя (стаття 60 СК України). Об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту. Об`єктом права спільної сумісної власності є заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя (частини перша та друга статті 61 СК України). Дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними (стаття 63 СК України). Одним з об`єктів права спільної сумісної власності є доходи, одержані одним з подружжя, у тому числі і від здійснення підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем, які підлягають поділу між кожним з подружжя. Така позиція викладена в п. 119 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.01.2024 по справі №523/14489/15-ц.

Також зазначає, що зі змісту оскаржуваного рішення вбачається, що спір стосується Договору №22 на надання послуг від 04.06.2019 укладеного між ОСББ «Замкова Гора» та Фізичною особою підприємцем Козловою Л.Б. і грошових коштів, сплачених по даному договору ФОП Козлова Л. Б. в рахунок оплати наданих нею послуг/виконаних робіт, тобто здійснення нею підприємницької діяльності. Грошові кошти, отримані ФОП Козлова Л. Б., є її доходом від підприємницької діяльності, а отже є спільною сумісною власністю, оскільки отримані нею в період перебування в шлюбі зі мною. ОСОБА_1 .

Тобто, на його думку, стягнення з ФОП Козлової Л.Б. грошових коштів, оплачених за виконані роботи/надані послуги, впливає і на права апелянта (як чоловіка), оскільки фактично рішенням суду стягнуто грошові кошти, що були отримані ФОП Козлова Л.Б. в процедурі здійснення підприємницької діяльності та які є спільною сумісною власністю подружжя.

Зазначає, що він є особою, яка не брала участі у справі, проте суд вирішив питання про мої права, інтереси та (або) обов`язки, а тому в силу норм ст. 254 ГПК України має право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. А всі наведені обставин свідчить на користь висновку, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права, порушив норми процесуального права, неповною мірою дослідив обставини та матеріали справи, внаслідок чого дійшов до помилкового висновку про наявність підстав для задоволення позову в частинні стягнення з ФОП Козлової Лариси Борисівни на користь ОСББ "Замкова гора" 293998,00 грн грошових коштів у порядку застосування реституції та 6679,97 грн судового збору.

В силу вимог частини 3 ст. 269 ГПК України апелянт повідомляє суд, що подати докази, які надаються разом з апеляційною скаргою, суду першої інстанції у нього не було можливості, оскільки він не брав участь у розгляді справи в суді першої інстанції та не знав про наявність такого спору взагалі, а тому просить поновити строк для подання доказів.

Виходячи з обставини даного спору, його предмету та суб`єктивного складу слід зазначити наступне.

Судами трьох інстанцій надано оцінку правовідносинам, які виникли на підставі Договору №22 на надання послуг від 04.06.2019, укладеного між ОСББ «Замкова Гора» та Фізичною особою підприємцем Козловою Л.Б. і грошових коштів, сплачених по даному договору ФОП Козлова Л. Б. в рахунок оплати наданих нею послуг/виконаних робіт, тобто здійснення нею підприємницької діяльності.

Перша інстанція.

Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Замкова гора" (надалі Позивач) звернулося до Господарського суду Житомирської області з позовом до Фізичної особи-підприємця Козлової Лариси Борисівни в якому просило:

·визнати недійсним договір на надання послуг №22 від 4 червня 2019 року, який укладений між Позивачем та Відповідачем;

·у порядку застосування реституції за наслідком визнання недійсним правочину стягнути з Відповідача на користь Позивача грошові кошти в сумі 505805 грн сплачених за Договором.

В обґрунтування своїх позовних вимог Позивач посилався на те, що рішення щодо передачі Відповідачу окремих функцій управління багатоквартирним будинком шляхом укладання спірного Договору загальні збори не приймали, з умовами спірного Договору мешканців будинку не ознайомлено, вартість послуг безпідставно завищено, укладений договір не відповідає вимогам статей 10, 12-14 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" та статті 9-11 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" та підлягає визнанню недійсним. В зв`язку із визнанням недійсним Договору Позивач просив у порядку застосування реституції за наслідком визнання недійсним правочину стягнути з Відповідача на користь Позивача грошові кошти в сумі 505805 грн сплачених за Договором, надавши платіжні доручення, які підтверджують перерахування Позивачем на рахунок Відповідача даної суми коштів.

Рішенням Господарського суду Житомирської області від 22 листопада 2022 року позовні вимоги задоволено частково (том 2, а.с. 17-23). Визнано недійсним договір на надання послуг №22 від 4 червня 2019 року,, стягнуто з відповідача на користь позивача 293998,00 грн грошових коштів у порядку застосування реституції, відмовлено у задоволенні позову в частині стягнення 211807,00 грн.

Ухвалюючи дане рішення, місцевий господарський суд виходив з того, що укладений між Позивачем та Відповідачем Договір за змістом є договором про надання послуг з управління багатоквартирним будинком, оскільки визначені Договором обов`язки Відповідача є частиною компетенції органів управління ОСББ. Суд вказав, що тлумачення норм Закону дає підстави для висновку, що закон вимагає згоди співвласників будинку на передачу повністю або частково повноважень з управління будинком управителю, яка повинна бути виражена шляхом прийняття рішення загальними зборами співвласників.

Місцевий господарський суд в оскаржуваному рішенні вказав, що оспорюваний Договір не відповідає нормам статей 10, 12, 13, 14 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" та статей 9, 10, 11 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку".

Також місцевий господарський суд в оскаржуваному рішенні зазначив, що голова правління Ємельянов І.Ю. уклав спірний Договір із Відповідачем з перевищенням повноважень, а відтак, виходячи з наведених положень Законів та Статуту Позивача, укладення спірного Договору в особі голови правління Ємельянова І.Ю. порушує права співвласників Позивача на управління будинком. Водночас суд першої інстанції констатував, що решта доводів Відповідача щодо суті спору, не спростовують фактичних обставин, що були встановлені при розгляді даної справи.

Місцевий господарський суд в оскаржуваному рішенні дійшов висновку, що вимога про визнання недійсним Договору, який укладений між Позивачем та Відповідачем, підлягає задоволенню.

Щодо позовних вимог Позивача про застосування наслідків недійсного правочину у вигляді реституції та стягнення з Відповідача 505805 грн, то місцевий господарський суд вказав, що матеріалами справи підтверджено, що послуги по Договору фактично надані Відповідачем, Позивачем прийняті без скарг, заперечень та оплачені на суму 211807 грн, про що свідчать підписані між сторонами акти виконаних робіт (наданих послуг; том 1, а.с.158-185). Підстави для визнання наданих послуг неякісними у суду відсутні, а тому застосування реституції в частині повернення 211807 грн є неможливим з огляду на фактичну реальність настання та неможливість повернення таких послуг Відповідачу з огляду на їх прийняття Позивачем, у зв`язку з чим, місцевий господарський суд прийшов до висновку, що вимога Позивача щодо стягнення з Відповідача вартості отриманих послуг в розмірі 211807 грн є безпідставною.

Що ж стосується решти заявлених до стягнення грошових коштів у сумі 293998 грн, сплачених на виконання Договору то місцевий господарський суд в оскаржуваному рішенні вказав, що ухвалами суд неодноразово зобов`язував Відповідача надати докази на підтвердження надання послуг на виконання Договору (оригінали для огляду в засіданні, копії - для залучення до матеріалів справи) на загальну суму, заявлену до стягнення (у розмірі 505805 грн), однак Відповідачка надала такі докази лише на загальну суму 211807 грн. Суд вказав з огляду на зазначене, що надання послуг на суму 293998 грн Відповідачем не доведено. Натомість, подані на підтвердження факту надання послуг Відповідачем видаткові накладні свідчать про господарські операції з купівлі-продажу товарів, та здійснені безпосередньо між Позивачем та іншими контрагентами, а тому не можуть бути доказами виконання між Позивачем та Відповідачем Договору.

З огляду на встановлені обставини, враховуючи, що Відповідачем не підтверджено факту надання послуг на суму 293998 грн (отриманих від Позивача на виконання умов Договору, який визнано судом недійсним), місцевий господарський суд в оскаржуваному рішенні прийшов до висновку, що вимога про стягнення 293998 грн є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Апеляційна інстанція.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, відповідач - ФОП Козлова Лариса Борисівна звернулася до Північно західного апеляційного господарського суду, у якій просила скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити повністю.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, відповідач звертає увагу апеляційного господарського суду на те, що для задоволення позову в даному випадку суд першої інстанції мав встановити, яке ж право чи інтерес Позивача було порушено чи порушено взагалі право Позивача.

Апелянт вказав, що в порушення зазначених вище норм законодавства та всупереч правових позицій Верховного Суду суд першої інстанції не встановив чи порушено укладенням Договору право чи інтерес юридичної особи, у який спосіб порушено право чи інтерес Позивача.

Відповідач зазначає, що жоден співвласник, права якого за твердженням суду першої інстанції на управління будинком захищав суд першої інстанції, визнаючи недійсним договір, не звертався за захистом своїх порушених прав чи інтересів на управління будинком та не подавав позов про визнання недійсним Договору.

Окрім того відповідач в апеляційній скарзі вказав, що задовольняючи позов в частині стягнення грошових коштів у сумі 293 998 грн, сплачених на виконання Договору, суд першої інстанції не дослідив належним чином матеріали справи та не врахував всіх обставин. Апелянт констатує, що в обґрунтування рішення про задоволення позовних вимог в цій частині суд першої інстанції вказав, що надання послуг на суму 293998 грн відповідачем не доведено.

Відповідач наголошує, що за вказаною судом не взято до уваги умови Договору, а саме пункту 2.3 Договору, в якому чітко зазначено, що "послуги вважаються наданими, якщо в термін не більше трьох робочих днів з моменту надання послуги Позивач не пред`явив претензії до Відповідача в письмовій формі". Апелянт вказує, що на зазначену умову Договору під час розгляду справи в суді першої інстанції Відповідач неодноразово звертав увагу суду та зазначав, що не було надано жодної претензії позивача до відповідача, що є прямим підтвердженням того, що послуги надавались якісно та в повному обсязі. В пункті 2.4 Договору зазначено, що ціна на додаткові послуги, які не зазначені в цьому Договорі, погоджуються Сторонами та сплачуються на підставі Акту виконаних робіт. Такі докази (Акти виконаних робіт на додаткові послуги) були надані суду.

Крім того, апелянт наголошує, що між позивачем та відповідачем був підписаний акт звірки взаємних розрахунків з червня 2019 року по лютий 2021 року на суму наданих послуг в розмірі 510 600 грн. Також апелянт вказав, що позивач за весь час розгляду справи судом першої інстанції не заперечив правдивості інформації, що зазначена в акті звірки взаємних розрахунків.

Відповідач в апеляційній скарзі зазначив, що з метою спростування висновків суду першої інстанції та на підтвердження того, що зазначені в акті звірки взаємних розрахунків послуги на вказану в ньому суму були фактично надані, додатково надаються акти виконаних робіт на всі послуги, що були передбачені Договором та фактично надавались Відповідачем.

Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 15.03.2023, апеляційна скарга Фізичної-особи підприємця Козлової Лариси Борисівни вищевказане рішення суду скасовано в частині задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідача 293 998,00 грн у порядку застосування реституції та прийнято у цій частині нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позовних вимог щодо стягнення 505805,00 грн у порядку реституції за наслідками визнання недійсним договору. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Свій висновок апеляційний господарський суд мотивував тим, що вимога щодо застосування реституції шляхом стягнення з відповідача грошових коштів задоволенню не підлягає, оскільки договір у цій частині є виконаним і задоволення цієї вимоги не поновить прав позивача. При цьому апеляційний суд послався на те, що позивачем заявлена позовна вимога про застосування наслідків реституції тільки для позивача та не заявлено вимогу про застосування наслідків недійсності правочину, двосторонню реституцію, як для позивача так і відповідача. В частині задоволення позовної вимоги про визнання недійсним договору, апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції.

Касаційна інстанція.

Із постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 15.03.2023 у справі № 906/854/21 не погодилися відповідач - Фізична особа підприємець Козлова Лариса Борисівна та позивач - Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Замкова гора»; кожна сторона подала окремі касаційні скарги.

Зокрема у касаційній скарзі відповідач просить скасувати вищевказані судові рішення в частині задоволення позову щодо визнання недійсним договору та прийняти в цій частині нове, яким відмовити у задоволенні позову.

На обґрунтування касаційної скарги заявник послався на те, що судові рішення в оскаржуваній частині прийняті з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права. Заявник касаційної скарги вважає, що суди не врахували правових висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, які викладено у ряді постанов Верховного Суду.

За результатами перегляду постанови суду апеляційної інстанції касаційний господарський суд у своїй постанові навів ряд висновків.

Зокрема КГС зазначив, що скасовуючи рішення місцевого господарського суду у частині стягнення коштів, та відмовляючи у позові у цій частині суд апеляційної інстанції мотивував свою постанову тим, що оскаржуваний договір є виконаним.

Однак суд апеляційної інстанції не спростував висновків місцевого господарського суду про те, що своїми ухвалами він неодноразово зобов`язував відповідача надати докази на підтвердження надання послуг на виконання договору (оригінали для огляду в засіданні, копії - для залучення до матеріалів справи) на загальну суму, заявлену до стягнення, у розмірі 505805,00грн; однак відповідач надала такі докази лише на загальну суму 211807,00 грн; надання послуг на суму 293998,00грн, як вбачається із встановлених місцевим господарським судом обставин справи, відповідачем не доведено.

Отже, доводи суду апеляційної інстанції висновків місцевого господарського суду у цій частині не спростовують.

За результатами касаційного перегляду суд касаційної інстанції касаційну скаргу Фізичної особи підприємця Козлової Лариси Борисівни залишив без задоволення; касаційну скаргу Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Замкова гора» задовольнив.

Постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 15.03.2023 в частині скасування рішення Господарського суду Житомирської області від 22.11.2022 у справі № 906/854/21 скасував, а рішення Господарського суду Житомирської області від 22.11.2022 у цій частині залишив в силі. В іншій частині постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 15.03.2023 залишив без змін.

Стягнув із Фізичної особи підприємця Козлової Лариси Борисівни на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Замкова гора» (код ЄДРПОУ 42920559) 6354,21 грн - витрат із сплати судового збору за подання касаційної скарги.

Стягнув з Фізичної особи підприємця Козлової Лариси Борисівни до спеціального фонду Державного бюджету України судовий збір у сумі 2465 грн 73коп.

Таким чином Касаційним господарським судом у складі Верхового Суду надано правову оцінку правовідносинам, які виникли між позивачем та відповідачем у справі №906/854/21, зокрема і у частині підтвердження обставин фактичного надання послуг відповідачкою ФОП Козловою Л.Б. належними та достовірними доказами.

Подаючи апеляційну скаргу ОСОБА_1 в додатках до неї додає у копіях (копії завірені власним підписом апелянта) акти наданих послуг.

Яким чином апелянтом були здобуті зазначені копії письмових доказів (акти наданих послуг) та ще й засвідчені, останнім у апеляційній скарзі не пояснюється.

Адже матеріали справи не стверджують, що ОСОБА_1 був учасником провадження чи був будь-яким чином причетний до виконання умов укладеного Договору між Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку «Замкова гора» та Фізичною особою-підприємцем Козловою Л.Б. Додані до апеляційної скарги ОСОБА_1 акти виконаних робіт не були предметом розгляду під час позовних вимог, ні під час розгляду апеляційної скарги ФОП Козлової Л.Б.

І лише до заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами (а.с.105-110, т.3) відповідач ФОП Козлова Л.Б. надає акти наданих послуг (акти виконаних робіт), які можуть стверджувати надання послуг за період з січня 2020 року по грудень 2020 року.

Господарський суд Житомирської області ухвалою від 05.06.2024 поновив заявниці строк для подання заяви про перегляд рішення Господарського суду Житомирської області від 22.11.2022 у справі №906/854/21 за нововиявленими обставинами та відкрив провадження за цією заявою (а.с.164-165, т.3).

Однак у зв`язку із поданням апеляційної скарги ОСОБА_1 провадження у справі за заявою ФОП Козлової Л.Б. про перегляд рішення Господарського суду Житомирської області від 22.11.2022 у справі №906/854/21 за нововиявленими обставинами було зупинене ухвалою Господарського суду Житомирської області від 20.06.2024 (а.с.174-175, т.3).

Стосовно обґрунтування апелянта ОСОБА_1 - особи яка не приймала участі у розгляді справи №906/854/21, - про те що він не знав (не був обізнаний) про ініційований спір між Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку "Замкова гора" та Фізичною особою-підприємцем Козловою Ларисою Борисівною, оскільки це було пов`язано зі станом здоров`я, а отримав копію рішення лише 16.05.2024, суд апеляційної інстанції оцінює його критично. Зазначена обставина могла бути підставою для поновлення пропущеного строку на подання апеляційної скарги (до речі, апеляційний господарський суд поновив апелянту ОСОБА_1 строк на подання апеляційної скарги ухвалою від 22.07.2024).

Проте така обставина не є достатньою для обґрунтування порушеного права та охоронюваного законом інтересу судовим рішенням від 22.11.2022.

У свою чергу у апеляційній скарзі, обґрунтовуючи порушене право та охоронюваний інтерес, апелянт ОСОБА_1 акцентує увагу на тому, що грошові кошти, отримані одним із подружжям є спільною сумісною власністю подружжя.

За змістом статті 60 Сімейного кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Поряд з тим у даних правовідносинах не вирішується питання користування майном, зокрема грошовими коштами. Вирішується питання про стягнення грошових коштів із боржника, яким визнана відповідач за судовим рішенням. Окрім того за іншим позовом, що розглядається Богунським районним судом м.Житомира (справа №295/11268/23-ц) накладено арешт на будинок та транспортні засоби, що знаходяться у спільній сумісній власності подружжя у межах іншого спору, що ініційований Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку "Замкова гора".

У судовому засіданні суду апеляційної інстанції з`ясовувались обставини отримання грошових коштів у порядку здійснення підприємницької діяльності ФОП Козлової Л.Б., їх декларування у встановленому порядку та отримання чистого доходу.

Відповідно до ст. 292 Податкового кодексу України доходом фізичної особи - підприємця платника єдиного податку є дохід, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі, визначеній п. 292.3 ст. 292 ПКУ. При цьому до доходу не включаються отримані такою фізичною особою пасивні доходи у вигляді процентів, дивідендів, роялті, страхові виплати і відшкодування, доходи у вигляді бюджетних грантів, а також доходи, отримані від продажу рухомого та нерухомого майна, яке належить на праві власності фізичній особі та використовується в її господарській діяльності.

Відповідачка запевнила суд апеляційної інстанції, що нею подані відповідні декларації, однак жодних доказів суду надано не було.

Враховуючи наведені обставини, апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що оскаржуване рішення Господарського суду Житомирської області від 22.11.2022 у справі № 906/854/21 про визнання недійсним договору на надання послуг №22 від 04.06.2019, який укладений між Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку "Замкова гора" та Фізичною особою-підприємцем Козловою Ларисою Борисівною та стягнення з останньої на користь Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку "Замкова гора" 293998,00грн грошових коштів у порядку застосування реституції; 6679,97грн судового збору не порушує права та інтереси апелянта - ОСОБА_1 , судом першої інстанції не вирішувалося питання, що стосуються його прав та інтересів, а останнім не доведено в установленому порядку таке порушення прав та охоронюваних законом інтересів.

Згідно пункту 3 частини 1 ст. 264 ГПК України, суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося. Про закриття апеляційного провадження суд апеляційної інстанції постановляє ухвалу, яка може бути оскаржена в касаційному порядку (частина 2 статті 264 ГПК України).

Апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Житомирської області від 22.11.2022 у даній справі слід закрити на підставі пункту 3 частини 1 статті 264 ГПК України.

Відповідно, доводи скаржника по суті оскарження на рішення Господарського суду Житомирської області від 22.11.2022 у справі № 906/854/21 апеляційним господарським судом не розглядаються.

Керуючись ст. ст. 232, 234, 264 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Житомирської області від 22.11.2022 у справі №906/854/21 - закрити.

2. Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Верховного Суду у строк та в порядку, встановленому статтями 287-289 ГПК України.

3. Справу №906/854/21 повернути Господарському суду Житомирської області.

Повний текст ухвали складений "09" жовтня 2024 року.

Головуючий суддя Юрчук М.І.

Суддя Тимошенко О.М.

Суддя Миханюк М.В.