Рішення

від 03.10.2024 по справі 914/360/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.10.2024 Справа № 914/360/24

За позовною заявою: Львівської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону в інтересах держави в особі

позивача: Міністерства оборони України, м.Київ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Грін Естейт Плюс, м.Львів

за участі третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Трентова ЛТД", м.Львів

за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Державне підприємство Львівський військовий лісокомбінат, м.Львів

про: витребування майна, розташованого у м.Львові по вул.Луганській, 3

Суддя У.І. Ділай

Секретар Ю.Кохановська

За участі представників:

Від прокуратури: Р.В.Бучко прокурор;

Від позивача: В.О.Гудима - представник;

Від відповідача: В.В.Юрчак - представник;

Від третьої особи на стороні відповідача: Р.Р.Посікіра представник;

Від третьої особи на стороні позивача: А.М.Давид - представник.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Відповідно до Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.02.2024, справу №914/221/24 розподілено судді У.І.Ділай.

Ухвалою від 12.02.2024 відкрито провадження за правилами загального позовного провадження, підготовче судове засідання призначено на 05.03.2024.

Ухвалами від 05.03.2024 та від 21.03.2024 підготовче провадження відкладено.

Ухвалою від 28.03.2024 залучено до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Трентова ЛТД». Підготовче провадження відкладено 16.04.2024.

Ухвалами від 16.04.2024 та від 16.05.2024 підготовче провадження відкладено.

Ухвалою від 21.05.2024 залучено до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Державне підприємство «Львівський військовий лісокомбінат». Підготовче провадження відкладено 11.06.2024.

Ухвалами від 11.06.2024 та від 20.06.2024 підготовче провадження відкладено.

Ухвалою від 02.07.2024 підготовче провадження закрито та призначено справу до судового розгляду по суті на 23.07.2024.

У судових засіданнях 23.07.2024 та від 12.09.2024 оголошено перерву.

Представники прокуратури, позивача та третьої особи-2 в судовому засіданні 03.10.2024 підтримали позов, з підстав наведених у позовній заяві та з посиланням на матеріали справи.

У судовому засіданні 03.10.2024 представники відповідача та третьої особи-1 заперечили проти позову, просилт відмовити в його задоволенні.

В процесі розгляду матеріалів справи суд

встановив:

Рішенням Господарського суду Львівської області від 8 лютого 2017 року у справі №914/2062/14, залишеним без змін постановою Вищого господарського суду України від 23 жовтня 2017 року, задоволено позов заступника військового прокурора Львівського гарнізону в інтересах Міністерства оборони України, визнано недійсними прилюдні торги з продажу частини нерухомого майна, що перебувало у повному господарському віданні державного підприємства Міністерства оборони України «Львівський військовий лісокомбінат», а саме адміністративної будівлі літ. А-4 площею 1714,5 кв.м., половина приміщення трансформаторної підстанції площею 17,9 кв.м., частини приміщень сушильних камер і теплопункту площею 280,7 кв.м., приміщення дільниці широкого вжитку площею 146,2 кв.м., приміщення столярних плит площею 848 кв.м. та застосовано наслідки недійсності правочину.

Відповідно до постанови Вищого господарського суду Львівської області від 23.10.2017 у справі №914/2062/14 зазначене судове рішення набрало законної сили та є обов`язковим до виконання на всій території України.

Як зазначено в позові попри недійсність правочину про відчуження спірного майна ТОВ «Трентова ЛТД» подало заяву та зареєструвало право власності на вказані об`єкти у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. При цьому, внаслідок інвентаризації об`єктів стосовно об`єкту «частина приміщень сушильних камер і теплопункту» у реєстрі зазначено площу 295,5 кв.м.

Упродовж 2020 2023 років Львівська спеціалізована прокуратура у сфері оборони ініціювала низку судових процесів з метою повернення нерухомого майна. Разом з тим, ТОВ «Трентова ЛТД» вказане майно не повернуло ні у володіння державного підприємства «Львівський військовий лісокомбінат», ні на користь власника - держави в особі Міністерства оборони України.

09.02.2022 ТОВ «Трентова ЛТД», користуючись збереженням безпідставної реєстрації права власності на спірне майно за собою у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, відчужило спірне майно на користь товариства з обмеженою відповідальністю Грін Естейт Плюс.

На думку прокуратури, оскільки ТОВ «Трентова ЛТД» не було власником майна, тому не мало права продавати це майно й такі дії суперечать чинному законодавству. При цьому, відчужене майно підлягає поверненню власнику, тобто державі в особі Міністерства оборони України шляхом подання віндикаційного позову.

Щодо судових рішень у справі №914/1953/20 прокуратура зазначила, що такі не мають преюдиційної сили для цієї справи. При цьому, за повідомленням прокуратури, ТОВ «Грін Естейт плюс» та ТОВ «Трентова ЛТД» є пов`язаними між собою у розумінні положень статті 14.1.159 Податкового кодексу України. Відтак, на думку прокуратури, ТОВ «Грін Естейт плюс» не може вважатися добросовісним набувачем.

Стосовно позовної давності в цій справі, ініціюючи судові процеси, прокуратура звернула увагу, що вона мала правомірні очікування щодо позитивного вирішення справи, що давало обґрунтовані підстави утриматися від вчинення інших дій. Відтак, вважає, що позовна давність не пропущена. Разом з тим, прокуратура зауважила, що якщо суд дійде висновку про пропуск позовної давності, відтак просить визнати причини його пропуску поважними.

Відповідно до прохальної частини прокуратура просить: витребувати у товариства з обмеженою відповідальністю Грін Естейт Плюс на користь держави в особі Міністерства оборони України нерухоме майно, розташоване у м. Львові по вул. Луганській, 3, а саме: адміністративну будівлю комбінату літ. А-4 площею 1714,5 кв. м, 1/2 приміщень трансформаторної підстанції ТП-600 площею 17,9 кв. м, частину приміщень сушильних камер і теплопункту площею 295,5 кв. м, приміщення дільниці широкого вжитку площею 146,2 кв. м, приміщення дільниці столярних плит площею 848 кв. м.

В обґрунтуванні наявності підстав для представництва та необхідність захисту інтересів держави прокуратура зазначила, що Міністерство оборони України на захист порушених прав держави до суду не зверталося. Звернення прокурора до суду спрямоване на дотримання встановленого Конституцією України принципу верховенства права, задоволення суспільної потреби у відновленні законності.

Разом з тим, у запитах прокуратури до позивача зазначено про виявлені порушення та намір представництва інтересів держави в суді у формі звернення з даним позовом, оскільки порушені права держави та є необхідність вжиття заходів реагування. Незважаючи на зазначене, належних заходів позивач не вжив. Отже, прокуратура вважає, що зазначені обставини свідчать про пасивну поведінку позивача щодо захисту порушених державних інтересів та як наслідок наявність передбачених ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» підстав для їх представництва.

Міністерства оборони України підтримало поданий позов. В своїх поясненнях позивач також заперечив проти наявності згоди Міністерства на відчуження спірного майна, оскільки відсутні будь-які документи, які б свідчили про висловлення волі (згоди) на відчуження спірного майна.

Відповідач проти позову заперечив, зазначивши таке.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 18 січня 2021 року, залишеним в силі постановою Західного апеляційного господарського суду від 31 травня 2021 року у справі № 914/1953/19, відмовлено у задоволенні позову заступника військового прокурор; Львівського гарнізону в інтересах Міністерства оборони України до ТОВ «Трентова ЛТД» про витребування майна. За змістом вказаних судових рішень спірне майно вибуло із володіння Міністерства оборони України з волі власника, що виключає його витребування в силу норми ч. 1 ст. 388 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України). Товариство з обмеженою відповідальністю «Трентова ЛТД» визнано добросовісним набувачем спірного майна й спірне майно не може бути витребуване від останнього оскільки таке майно було примусово реалізоване у порядку, встановленому для примусового виконання судових рішень.

Як зазначив позивач на момент придбання спірного майна у ТОВ «Трентова лтд» в державному реєстрі речових прав були відсутні будь-які обтяження стосовно спірного майна. Також ТОВ «Грін Естейт Плюс» було обізнане з судовими рішення у справі № 914/1953/19.

Відповідач вважає, що після відмови у задоволенні позову про витребування майна ТОВ «Трентова лтд» у будь-якому випадку стало повноправним власником спірного майна, а тому у ТОВ «Грін Естейт Плюс» не виникало застережень щодо укладення договору купівлі продажу.

Також відповідач зазначив, що відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, право власності на спірне майно зареєстроване за Товариством з обмеженою відповідальністю «Трентова ЛТД» 26.12.2014, 29.12.2014 та 26.01.2015. Тобто вищевказані дати є датами вибуття з володіння позивача спірного майна та датами, коли позивач довідався або міг довідатися про буцімто порушення його права або про особу, яка, на його думку, порушила таке право.

За твердженням відповідача, оскільки порушення прав позивача було предметом судового розгляду в іншій справі № 914/2062/14, то позивачу було відомо про таке порушення ще на час звернення з віндикаційним позовом у цій справі.

Крім того, відповідач зазначив, що у випадку, якщо б право позивача на спірне майно було б порушене, то, враховуючи те, що із позовом у цій справі прокурор звернувся до суду лише 20.09.2019, з огляду на наявність відповідної заяви відповідача, підлягали б застосуванню наслідки спливу позовної давності. Відтак, відповідач просить застосувати наслідки позовної давності.

ТОВ «Трентова лтд» заперечило проти позову з огляду на таке.

З набранням чинності рішення у справі № 914/1953/19 ТОВ «Трентова ЛТД» могло вільно розпоряджатися спірним майном, а ТОВ «Грін Естейт Плюс» добросовісно покладалося на дані ДРПП та ЄДРСР, розуміючи, що воно придбає майно щодо якого відсутні права інших осіб.

За твердженням ТОВ «Трентова ЛТД» у справі № 914/1953/19 були встановлені обставини, які стосуються ТОВ «Трентова ЛТД» та Міністерства оборони України. ТОВ «Грін Естейт Плюс» стало учасником правовідносин щодо спірного майна лише з моменту набуття його у власність і лише відповідач може їх спростовувати за наявності у нього такого бажання і підстав та доказів. Відповідно, обставини, які встановлені в справі № 914/1953/19, є преюдиціільними стосовно ТОВ «Грін Естейт Плюс».

ДП «Львівський військовий лісокомбінат» підтримало поданий позов та звернуло увагу, що правочин, що визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

За твердженням третьої особи-2 ТОВ «Трентова ЛТД» не набула права власності на спірне майно, оскільки правочин з реалізації спірного майна визнаний судом недійсним. Відповідно, ТОВ «Трентова ЛТД» не наділене правомочністю розпорядження спірним майном, тобто визначення його фактичної та юридичної долі, а відтак не мало жодного права укладати договір купівлі-продажу стосовно спірного майна.

Третя особа-2 вважає, що правочин між ТОВ «Трентова ЛТД» та Відповідачем було вчинено з метою уникнення виконання рішення суду у справі № 914/2062/14 та повернення спірного майна у державну власність.

Крім того, третя особа-2 звернула увагу, що відповідач та ТОВ «Трентова ЛТД» укладали не лише договори купівлі-продажу спірного майна, а також договір дарування спірного майна серія та номер: 1124, виданий 05.07.2022.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Відповідно до положень статті 16 Цивільного кодексу України (надалі ЦК України) та статті 20 Господарського кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

За приписами ст. 4 Господарського процесуального кодексу України (надалі ГПК України), право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно із заявленими позовними вимогами прокуратура просить витребувати у товариства з обмеженою відповідальністю Грін Естейт Плюс на користь держави в особі Міністерства оборони України нерухоме майно, розташоване у м. Львові по вул. Луганській, 3, а саме: адміністративну будівлю комбінату літ. А-4 площею 1714,5 кв. м, 1/2 приміщень трансформаторної підстанції ТП-600 площею 17,9 кв. м, частину приміщень сушильних камер і теплопункту площею 295,5 кв. м, приміщення дільниці широкого вжитку площею 146,2 кв. м, приміщення дільниці столярних плит площею 848 кв. м.

Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст. 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» є, зокрема, забезпечення кожному права на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

За змістом положень вказаних норм, розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

При цьому, предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою - посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту.

Отже, виходячи із наведеного, на момент звернення із тим чи іншим позовом, права та інтереси, на захист яких поданий позов вже мають бути порушені особою, до якої пред`явлений позов, тобто, законодавець пов`язує факт звернення до суду із наявністю вже порушених прав та інтересів позивача. Метою ж позову є розгляд спору і захист вже порушених суб`єктивних прав або законних інтересів позивача.

Відповідно до ст. 8 Конституції в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилось або зникло як таке, порушення права пов`язане з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

За приписами процесуального законодавства захисту в господарському суді підлягає не лише порушене суб`єктивне право, а й охоронюваний законом інтерес.

У рішенні Конституційного Суду України від 01.12.2004 № 18-рп/2004 (справа про охоронюваний законом інтерес) дано офіційне тлумачення поняття "охоронюваний законом інтерес", як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загально правовим засадам.

Тобто, інтерес позивача має бути законним, не суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам та відповідати критеріям охоронюваного законом інтересу, офіційне тлумачення якого дано в резолютивній частині вказаного Рішення Конституційного Суду України.

Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. При цьому, позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи, і в залежності від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту. Вирішуючи спір, суд надає об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначає, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Така позиція ґрунтується на тому, що під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав; під захистом легітимного інтересу розуміється відновлення можливості досягнення прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом.

Як встановлено судом та не заперечено сторонами рішенням Господарського суду Львівської області від 8 лютого 2017 року у справі №914/2062/14, залишеним без змін постановою Вищого господарського суду України від 23 жовтня 2017 року, задоволено позов заступника військового прокурора Львівського гарнізону в інтересах Міністерства оборони України, визнано недійсними прилюдні торги з продажу частини нерухомого майна, що перебувало у повному господарському віданні державного підприємства Міністерства оборони України «Львівський військовий лісокомбінат», а саме адміністративної будівлі літ. А-4 площею 1714,5 кв.м., половина приміщення трансформаторної підстанції площею 17,9 кв.м., частини приміщень сушильних камер і теплопункту площею 280,7 кв.м., приміщення дільниці широкого вжитку площею 146,2 кв.м., приміщення столярних плит площею 848 кв.м. та застосовано наслідки недійсності правочину.

В подальшому рішенням Господарського суду Львівської області від 18 січня 2021 року, залишеним в силі постановою Західного апеляційного господарського суду від 31 травня 2021 року у справі № 914/1953/19, відмовлено у задоволенні позову заступника військового прокурор; Львівського гарнізону в інтересах Міністерства оборони України до ТОВ «Трентова ЛТД» про витребування майна. Як зазначено судами Товариство з обмеженою відповідальністю «Трентова ЛТД» є добросовісним набувачем спірного майна. Право власності на спірне майно набуте відповідачем за результатами проведення торгів з реалізації арештованого нерухомого майна Державного підприємства «Львівський військовий лісокомбінат».

Розглянувши матеріали справи та пояснення сторін, суд зазначає таке.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 21 серпня 2024 року у cправі № 953/24224/19 зазначено про правову позицію щодо складу учасників справи та сторін спору. Так, сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу, зокрема, фізичні і юридичні особи (частина перша статті 45 ГПК України).

Згідно з вимогами до форми та змісту позовної заяви вона повинна, зокрема, містити ім`я (найменування) відповідача як сторони у справі, а також зміст позовних вимог (пункти 2, 4 частини третьої статті 162 ГПК України).

Отже, визначення відповідачів, предмета і підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи (правова позиція Великої Палати Верховного Суду, викладена в постанові від 17.04.2018 у справі № 523/9076/16-ц пункт 41).

Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу, що поняття "сторона у спорі" може не бути тотожним за змістом поняттю "сторона у процесі": сторонами в процесі є такі її учасники, як позивач і відповідач; тоді як сторонами у спорі є належний позивач і той належний відповідач, до якого звернута чи має бути звернута відповідна матеріально-правова вимога позивача. Такі висновки сформульовані у постановах від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16 (пункт 70), від 29.05.2019 у справі № 367/2022/15-ц (пункт 66), від 07.07.2020 у справі № 712/8916/17 (пункт 27), від 09.02.2021 у справі № 635/4741/17 (пункт 33.2).

Відповідно до частин першої, другої статті 136 Господарського кодексу України (далі - ГК України) право господарського відання є речовим правом суб`єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами. Власник майна, закріпленого на праві господарського відання за суб`єктом підприємництва, здійснює контроль за використанням та збереженням належного йому майна безпосередньо або через уповноважений ним орган, не втручаючись в оперативно-господарську діяльність підприємства.

Відповідно до частини четвертої статті 136 ГК України щодо захисту права господарського відання застосовуються положення закону, встановлені для захисту права власності. Суб`єкт підприємництва, який здійснює господарську діяльність на основі права господарського відання, має право на захист своїх майнових прав також від власника.

Отже, з переданням підприємству, іншій юридичній особі державного майна на праві господарського відання така юридична особа набуває повноваження, надані частинами першою, другою статті 136 ГК України і самостійно здійснює захист прав на нього власника цього майна. Натомість держава отримує статус засновника державного підприємства, іншої юридичної особи. Так, за висновком Великої Палати Верховного Суду надання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування погодження, дозволу або прийняття рішення про вчинення підпорядкованим підприємством, установою, організацією правочинів щодо майна або щодо набуття, припинення, зміни цивільних прав чи обов`язків не є актом суб`єкта владних повноважень, а є волевиявленням засновника (вищого органу) такого підприємства, установи, організації (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.02.2021 у справі № 910/2861/18 (пункт 71)).

Наведене у частині першій статті 136 ГК України обмеження правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника (у певних випадках) використано як єдина ознака, яка відрізняє право господарського відання від права власності. Водночас таке обмеження правомочності означає, що у таких випадках виконавчий орган підприємства, іншої юридичної особи розпоряджається належним підприємству, іншій юридичній особі майном лише за згодою вищого органу управління підприємством, іншої юридичної особи, яким є його засновник. Таким чином, саме підприємству, іншій юридичній особі належить як правомочність володіння, користування, так і правомочність розпорядження належним йому або їй майном у всіх випадках; за загальним правилом таке розпорядження здійснюється виконавчим органом підприємства, іншої юридичної особи, але в окремих випадках необхідна згода вищого органу державного підприємства, іншої юридичної особи.

Крім того, у випадках, встановлених законом, розпорядження майном державного підприємства, іншої юридичної особи здійснюється у спеціальному порядку. Так, відповідно до абзацу першого частини дев`ятої статті 11 Закону України "Про управління об`єктами державної власності" державне майно, яке перебуває на балансі державних унітарних підприємств, установ, організацій, господарських товариств, у статутному капіталі яких більше 50 відсотків акцій (часток) належать державі, що не підлягають приватизації, яке не входить до складу єдиного майнового комплексу, що забезпечує основні види діяльності таких державних унітарних підприємств, установ, організацій, господарських товариств та більше трьох років не використовується у виробничій діяльності і подальше його використання не планується, може бути відчужено на конкурентних засадах згідно із законом шляхом його приватизації. Відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" відчуження майна боржника (в тому числі державного підприємства, іншої юридичної особи, якій майно належить на праві господарського відання) здійснюється в порядку, встановленому зазначеним Законом. Відповідно до КУзПБ відчуження майна боржника (в тому числі державного підприємства, іншої юридичної особи, якій майно належить на праві господарського відання) здійснюється в порядку, встановленому зазначеним Кодексом.

Якщо порушник незаконно заволодів майном, яке належить державному підприємству, іншій юридичній особі, на праві господарського відання, то захист від такого порушення (незаконного заволодіння) полягає в поверненні майна володільцю - державному підприємству або такій юридичній особі, а не державі. Тому звертатися з позовом на захист права власності на майно, яке належить підприємству чи іншій юридичній особі на праві господарського відання, вправі не держава, а таке підприємство чи інша юридична особа. Натомість держава як засновник державного підприємства, іншої юридичної особи, може впливати на такий захист не безпосередньо, не шляхом звернення з відповідними позовами від власного імені, а опосередковано - шляхом впливу на виконавчий орган підприємства, іншої юридичної особи (аж до зміни складу виконавчого органу, якщо той не здійснює захист прав державного підприємства, іншої юридичної особи або робить це незадовільно).

Рішенням Господарського суду Львівської області у справі № 21/318 від 06.02.2008 визнано право державної власності в особі Міністерства оборони України з правом повного господарського відання державного підприємства Міністерства оборони України Львівський лісокомбінат на спірне майно.

Як повідомили сторони, в реєстрі прав власності спірне майно було також зареєстроване за державним підприємством Міністерства оборони України Львівський лісокомбінат.

Таким чином, спірне нерухоме майно належало Державному підприємству Міністерства оборони України Львівський лісокомбінат (м.Львів, вул. Луганська, 3, код ЄДРПОУ 07361304) на праві господарського відання.

Отже, держава (зокрема в особі прокурора, Міністерства оборони України) є неналежним позивачем за вимогою про витребування майна, яке належить або належало Державному підприємству Міністерства оборони України Львівський лісокомбінат на праві господарського відання. При цьому держава також не вправі звертатися з позовом на захист інтересів держави в особі ДП Львівський лісокомбінат; Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави в особі державного підприємства (постанова від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20 (пункт 8.14)). Належним позивачем за такою вимогою є Державне підприємство Львівський військовий лісокомбінат, причому воно може вимагати повернення майна не на користь держави, а на власну користь.

З огляду на зазначене Господарський суд Львівської області дійшов висновку щодо відсутності правових підстав для застосування позовної давності та щодо відмови в задоволенні позову, оскільки є відсутнім порушення суб`єктивного права позивача, що підлягає судовому захисту у цьому спорі.

Судовий збір покладається на прокуратуру.

Керуючись статтями 4, 7, 13, 14, 73, 74, 76-79, 120, 123, 129, 233, 236, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.У задоволенні позовних вимог відмовити.

2.Судовий збір покласти на прокуратуру.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки передбачені ст.ст. 241, 256, 257 ГПК України та може бути оскаржено в порядку, визначеному розділом IV Господарського процесуального кодексу України.

Інформацію по справі, яка розглядається можна отримати за наступною веб-адресою: http://lv.arbitr.gov.ua/sud5015.

Повне рішення складено 09.10.2024.

СуддяДілай У.І.