Постанова

від 23.12.2024 по справі 914/360/24

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" грудня 2024 р. Справа №914/360/24

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий суддяО.В. Зварич

суддіН.М. Кравчук

І.Ю. Панова

секретар судового засідання Х.А. Хом`як,

розглянув у судовому засіданні апеляційну скаргу Львівської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону б/н від 28.10.2024 року (вх. № 01-05/3077/24 від 29.10.2024 року)

на рішення господарського суду Львівської області від 03.10.2024 року (суддя У.І. Ділай; повний текст рішення складено 09.10.2024 року)

у справі № 914/360/24

за позовом: Львівської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону в інтересах держави в особі

позивача: Міністерства оборони України

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Грін Естейт Плюс»</a> (надалі ТзОВ «Грін Естейт Плюс»)

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Державне підприємство «Львівський військовий лісокомбінат» (надалі ДП «Львівський військовий лісокомбінат»)

за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Трентова ЛТД» (надалі ТзОВ «Трентова ЛТД»)

про: витребування майна, розташованого у м.Львові по вул.Луганській, 3

за участю:

від прокуратури: не з`явився;

від позивача: Гудима В.О. (самопредставництво юридичної особи);

від відповідача: Юрчак В.В. адвокат (ордер серії ВС № 1327518 від 02.12.2024 року);

від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Давид А.М. адвокат (ордер серії ВС № 1295177 від 20.12.2024 року);

від третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Посікіра Р.Р. адвокат (ордер серії ВС № 1325144 від 13.11.2024 року),

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

06.02.2024 року Львівська спеціалізована прокуратура у сфері оборони Західного регіону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України звернулась до господарського суду Львівської області з позовом до ТзОВ «Грін Естейт Плюс» про витребування майна, розташованого у м.Львові по вул.Луганській, 3.

В обгрунтування підстав звернення до суду з даним позовом прокурор зазначає, що рішенням господарського суду Львівської області від 08.02.2017 року у справі №914/2062/14, залишеним без змін Постановою Вищого господарського суду України від 23.10.2017 року, було задоволено позов заступника військового прокурора Львівського гарнізону в інтересах міністерства оборони України, визнано недійсними прилюдні торги з продажу частини нерухомого майна, що перебувало у повному господарському віданні ДП МОУ «Львівський військовий комбінат», а саме адміністративної будівлі літ.А-4 площею 1714,5 кв.м, приміщення трансформаторної підстанції площею 17,9 кв.м, частини приміщень сушильних камер і теплопункту площею 280,7 кв.м, приміщення дільниці широкого вжитку площею146,2 кв.м, приміщення столярних плит площею 848 кв.м та застосовано наслідки недійсності правочину.

За твердженням прокурора, попри недійсність правочинів, ТзОВ «Трентова ЛТД» вказане майно не повернуло ні у володіння ДП МОУ «Львівський військовий комбінат», ні на користь власника держави в особі Міністерства оборони України, а незаконно відчужило спірне майно 09.02.2022 року на користь ТзОВ «Грін Естейт Плюс». ТзОВ «Трентова ЛТД» не було власником майна, тому не мало права продавати це майно ТзОВ «Грін Естейт Плюс» і такі дії суперечать чинному законодавству. При цьому, відчужене майно підлягає поверненню власнику, тобто державі в особі Міністерства оборони України шляхом подання віндикаційного позову.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 28.03.2024 року залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ТзОВ «Трентова ЛТД».

Ухвалою господарського суду Львівської області від 21.05.2024 року залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ДП «Львівський військовий лісокомбінат».

Короткий зміст оскарженого рішення суду першої інстанції

Рішенням господарського суду Львівської області від 03.10.2024 року у справі №914/360/24 у позові відмовлено.

В ході розгляду справи суд першої інстанції встановив, що спірне нерухоме майно належало Державному підприємству Міністерства оборони України Львівський лісокомбінат на праві господарського відання. З переданням підприємству, іншій юридичній особі державного майна на праві господарського відання така юридична особа набуває повноваження, надані частинами першою, другою статті 136 ГК України і самостійно здійснює захист прав на нього власника цього майна

Суд прийшов до висновку, що держава, зокрема в особі Міністерства оборони України, є неналежним позивачем за вимогою про витребування майна, яке належить або належало Державному підприємству Міністерства оборони України «Львівський лісокомбінат» на праві господарського відання. При цьому держава також не вправі звертатися з позовом на захист інтересів держави в особі ДП «Львівський лісокомбінат». За висновком суду, належним позивачем за такою вимогою є Державне підприємство «Львівський військовий лісокомбінат», причому воно може вимагати повернення майна не на користь держави, а на власну користь.

Також суд зазначив у рішенні про відсутність підстав для застосування позовної давності і щодо відмови в задоволенні позову, оскільки є відсутнім порушення суб`єктивного права позивача, що підлягає судовому захисту у цьому спорі.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Львівська спеціалізована прокуратура у сфері оборони Західного регіону подала апеляційну скаргу, в якій не погоджується з рішенням суду першої інстанції. Вважає, що рішення суду прийняте з порушенням норм матеріального і процесуального права. Зазначає, що судова практика має чимало прикладів задоволення позовів, поданих органами державної влади та прокурорами в інтересах держави в особі органів державної влади, у тому числі про витребування нерухомого майна саме на користь держави в особі органу управління майном. Звертає увагу суду на те, що право власника на захист порушеного права власності передбачено положеннями чинного законодавства, і є по суті первинним перед правом володільця, тобто особи, яка володіє майном, зокрема, на праві господарського відання. Вважає, що суд першої інстанції, приймаючи оскаржуване рішення, не врахував правових висновків Верховного суду у подібних справах, які підлягали врахуванню, що призвело до постановлення неправильного рішення. Просить рішення господарського суду Львівської області від 03.10.2024 року у справі №914/360/24 скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

Міністерство оборони України подало відзив на апеляційну скаргу, в якій не погоджується з рішенням суду першої інстанції. Вважає, що рішення суду прийняте з порушенням норм матеріального і процесуального права. Покликається на правові позиції, наведені у постановах Верховного Суду, які підтверджують обгрунтованість позовних вимог прокурора, заявлених у даній справі. Зазначає, що судова практика має чимало прикладів задоволення позовів, поданих органами державної влади та прокурорами в інтересах держави в особі органів державної влади, у тому числі про витребування нерухомого майна саме на користь держави в особі органу управління майном. Звертає увагу суду на те, що право власника на захист порушеного права власності передбачено положеннями чинного законодавства, і є по суті первинним перед правом володільця, тобто особи, яка володіє майном, зокрема, на праві господарського відання, на такий захист. Просить рішення господарського Львівської області від 03.10.2024 року у справі №914/360/24 скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Відповідач ТзОВ «Грін Естейт Плюс» не скористався правом на подання відзиву на апеляційну скаргу.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ДП «Львівський військовий лісокомбінат» у відзиві на апеляційну скаргу не погоджується з рішенням суду першої інстанції. Вказує на те, що вого прийняте з порушенням норм матеріального і процесуального права. Зокрема, вказує на те, що суд взагалі не розглянув жодні із доводів сторін, не дослідив обставини справи і не надав їм оцінки. Натомість, в оскаржуваному рішенні суд всю увагу зосередив на встановленні можливості прокурором бути позивачем у справі. По суті спірних правовідносин зазначає, що майно було відчужено за ціною, нижчою ціни його придбання на торгах. Вважає, що дії ТзОВ «Трентова ЛТД» та ТзОВ «Грін Естейт Плюс» є узгодженими та цілеспрямованими, в яких простежується кінцева мета залишення за собою спірного майна, незважаючи на чинні судові рішення та спори, які тривають. Такий висновок підтверджується і тим, що ТзОВ «Трентова ЛТД» та ТзОВ «Грін Естейт Плюс» є пов`язаними юридичними особами, докази чого подав прокурор при розгляді справи у суді першої інстанції. Просить рішення господарського Львівської області від 03.10.2024 року у справі №914/360/24 скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ТзОВ «Трентова ЛТД» у відзиві на апеляційну скаргу заперечує проти доводів скаржника, вважає апеляційну скаргу безпідставною, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду законним та обґрунтованим. Зокрема, зазначає, що ТзОВ «Трентова» на момент відчуження спірного майна ТзОВ «Грін Естейт Плюс»» було його повноправним власником. Таке майно було придбане на публічних торгах, проведених на виконання судового рішення. Вважає, що спірне майно вибуло із володіння Міністерства оборони України з волі власника, що виключає його витребування в силу норми ч. 1 ст. 388 ЦК України. Звертає увагу суду на те, що ТзОВ «Трентова ЛТД» є добросовісним набувачем спірного майна. Зазначає, що в силу частини другої статті 388 ЦК України спірне майно не може бути витребуване від ТзОВ «Трентова ЛТД» як добросовісного набувача оскільки таке майно було примусово реалізоване у порядку, встановленому для примусового виконання судових рішень. Покликається на обставини, встановлені у рішенні господарського суду Львівської області від 18.01.2021 року, залишеному без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 31.05.2021 року у справі № 914/1953/19, яким відмовлено у задоволенні позову заступника військового прокурора Львівського гарнізону в інтересах Міністерства оборони України до ТзОВ «Трентова ЛТД» про витребування майна. Вказує на пропуск позовної давності позивачем. Просить рішення господарського суду Львівської області від 03.10.2024 року у справі №914/360/24 залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Представник позивача в судовому засіданні заявив усне клопотання про відкладення справи у зв`язку з тим, що прокуратура не може забезпечити участь представника через його зайнятість в іншій справі.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, підтримав це клопотання.

Представники відповідача та третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача заперечили проти задоволення клопотання.

Порадившись, колегія суддів прийшла до висновку про відмову у задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи, оскільки відповідно до положень ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України неявка учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

З огляду на те, що суд не визнавав обов`язковою явку в судове засідання учасників справи, участь у судовому засіданні є правом, а не обов`язком, тому відповідно до частини 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України справу може бути розглянуто за відсутності прокурора.

В судовому засіданні представники позивача та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача підтримали доводи, наведені в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу.

Представники відповідача та третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача просили залишити без змін оскаржене рішення суду першої інстанції, апеляційну скаргу без задоволення.

Обставини справи

Як вбачається з наявних у справі копій, рішенням господарського суду Львівської області від 08.02.2017 року у справі №914/2062/14 за позовом Заступника Львівського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Західного регіону України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, Державного підприємства «Львівський військовий лісокомбінат» до відповідача-1: Головне управління юстиції у Львівській області, до відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю «Трентова ЛТД», до відповідача 3: Приватного підприємства «Спеціалізоване підприємство «Юстиція» правочину позовні вимоги задоволено.

Визнано недійсними результати прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна державного підприємства «Львівський військовий лісокомбінат», а саме:

-протокол проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна від 07.11.13 №03/263/13/а-2/1 та акт державного виконавця про проведені прилюдні торги від 11.11.2013 по реалізації арештованого нерухомого майна - половини приміщення трансформаторної підстанції пл. 17,9 м2;

-протокол проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна від 07.11.2013 №03/229/1 З/а-1 та акт державного виконавця про проведені прилюдні торги від 11.11.2013 по реалізації арештованого нерухомого майна - приміщення широкого вжитку, заг. пл. 146,2 м2 та приміщення дільниці столярнихплит, пл. 848,0 м ;

-протокол проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна від 07.11.2013 №03/263/13/а-З та акт державного виконавця про проведені прилюдні торги від 11.11.2013 по реалізації арештованого нерухомого майна частина приміщень сушильних камер і теплопункту пл. 280,7 м2;

-протокол проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна від 03.12.2013 №03/345/1 З/а-1 та акт державного виконавця про проведені прилюдні торги від 09.12.2013 по реалізації арештованого нерухомого майна - адміністративна будівля комбінату під літерою «А-4» заг. пл. 1 714,5 м, застосувавши наслідки недійсності правочину.

В частині позовних вимог до Приватного підприємства «Спеціалізоване підприємство «Юстиція» провадження у справі припинено.

У рішенні господарського суду Львівської області від 08.02.2017 року встановлено наступні обставини:

Між Відділом примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області та приватним підприємством «Спеціалізоване підприємство «Юстиція» укладено договори №03/229/13/а від 20.06.2013р., №03/263/13/а від 12.07.2013р. та №03/345/13/а від 12.09.2013р. про надання послуг по організації і проведення торгів з реалізації арештованого нерухомого майна ДП «Львівський військовий лісокомбінат».

Приватним підприємством «Спеціалізоване підприємство «Юстиція» за відповідними заявками відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області та на виконання вищезазначених договорів 07.11.2013р. та 03.12.2013р. на прилюдних торгах було відчужено нерухоме майно, а саме: приміщення трансформаторної підстанції, пл. 17,9 кв.м., будівлі дільниці ширвжитку, пл. 146,2 кв.м., приміщення дільниці столярних плит (будівля №2), загальною пл.848,0 кв.м., частини приміщень сушильних камер і теплопункту, пл. 280,7 кв.м., та адміністративної будівлі комбінату під літерою А-4 загальною площею 1 714,5 кв.м., що знаходяться за адресою: м. Львів, вул. Луганська, 3, яке оформлене протоколами №03/263/13/а-2/1, №03/229/13/а-1, №03/263/13/а-3, №03/345/13/а-1.

Вказані прилюдні торги були проведені за процедурою реалізації арештованого нерухомого майна на виконання зведеного виконавчого провадження №7/В6/2013 з примусового виконання виконавчих документів про стягнення з Державного підприємства «Львівський військовий лісокомбінат» заборгованості.

Переможцем прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна було визнано ТзОВ «Трентова ЛТД».

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 31.05.2017 року апеляційну скаргу частково задоволено. Рішення господарського суду Львівської області у даній справі № 914/2062/14 від 08.02.2017 року скасовано в частині визнання недійсними трьох актів державного виконавця про проведені прилюдні торги, усі від 11.11.2013 року та акту державного виконавця про проведені прилюдні торги від 09.12.2013 року, а також в частині застосування наслідків недійсних правочинів. У цій частині прийнято нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено. У решта частині оскаржуване рішення залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 23.10.2017 року задоволено касаційну скаргу Міністерства оборони України. Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 31.05.2017 року скасовано, а рішення господарського суду Львівської області від 08.02.2017 у справі №914/2062/14 залишено в силі.

Рішенням господарського суду Львівської області від 18.01.2021 року, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 31.05.2021 року у справі №914/1953/19, відмовлено у задоволенні позову заступника військового прокурора Львівського гарнізону в інтересах Міністерства оборони України до ТзОВ «Трентова ЛТД» про витребування майна.

09.02.2022 року між ТзОВ «Трентова ЛТД» (продавець) та ТзОВ «Грін Естейт Плюс» (покупець) укладено договір купівлі-продажу, посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Дулик М.Б., зареєстрований в реєстрі за №148.

Відповідно до п. 1.1. договору продавець зобов`язується передати у власність покупця нежитлові приміщення частина приміщень сушильних камер і теплопункту, загальною площею 295,5 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Луганська, 3, а покупець зобов`язується прийняти вказаний об`єкт продажу та сплатити ціну відповідно до умов, що визначені в цьому договорі.

Продаж вчинено за 90480,34 грн (п. 2.1. договору).

Згідно акту прийому-передачі від 09.02.2022 року ТзОВ «Трентова ЛТД» передало, а ТзОВ «Грін Естейт Плюс» прийняло нежитлові приміщення частина приміщень сушильних камер і теплопункту, загальною площею 295,5 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Луганська, 3.

ТзОВ «Грін Естейт Плюс» сплатило за вказаний об`єкт продажу, що підтверджується платіжним дорученням № 87 від 22.08.2022 року на суму 90480,34 грн.

09.02.2022 року між ТзОВ «Трентова ЛТД» (продавець) та ТзОВ «Грін Естейт Плюс» (покупець) укладено договір купівлі-продажу, посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Дулик М.Б, зареєстрований в реєстрі за №152.

Відповідно до п. 1.1. договору продавець зобов`язується передати у власність покупця адміністративну будівлю комбінату «А-4», загальною площею 1714,50 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Луганська, 3, а покупець зобов`язується прийняти вказаний об`єкт продажу та сплатити ціну відповідно до умов, що визначені в цьому договорі.

Продаж вчинено за 1505825,70 грн (п. 2.1. договору).

Згідно акту прийому-передачі від 09.02.2022 року ТзОВ «Трентова ЛТД» передало, а ТзОВ «Грін Естейт Плюс» прийняло адміністративну будівлю комбінату «А-4», загальною площею 1714,50 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Луганська, 3.

ТзОВ «Грін Естейт Плюс» сплатило за вказаний об`єкт продажу, що підтверджується платіжним дорученням № 82 від 17.08.2022 року на суму 1505825,70 грн.

09.02.2022 року між ТзОВ «Трентова ЛТД» (продавець) та ТзОВ «Грін Естейт Плюс» (покупець) укладено договір купівлі-продажу, посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Дулик М.Б, зареєстрований в реєстрі за №150.

Відповідно до п. 1.1. договору продавець зобов`язується передати у власність покупця приміщення дільниці широкого вжитку, площею 146,2 кв.м. та приміщення дільниці столярних плит, площею 848,0 кв.м., що знаходяться за адресою: м. Львів, вул. Луганська, 3, покупець зобов`язується прийняти вказаний об`єкт продажу та сплатити ціну відповідно до умов, що визначені в цьому договорі.

Продаж вчинено за 87575,34 грн (п. 2.1. договору).

Згідно акту прийому-передачі від 09.02.2022 року ТзОВ «Трентова ЛТД» передало, а ТзОВ «Грін Естейт Плюс» прийняло приміщення дільниці широкого вжитку, площею 146,2 кв.м. та приміщення дільниці столярних плит,площею 848,0 кв.м., що знаходяться за адресою: м. Львів, вул. Луганська, 3.

ТзОВ «Грін Естейт Плюс» сплатило за вказаний об`єкт продажу, що підтверджується платіжним дорученням № 86 від 22.08.2022 року на суму 87575,34 грн.

05.07.2022 року між ТзОВ «Трентова ЛТД» (дарувальник) та ТзОВ «Грін Естейт Плюс» (обдаровуваний) укладено договір дарування, посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Дулик М.Б, зареєстрований в реєстрі за №1124.

Відповідно до п. 1 договору ТзОВ «Трентова ЛТД» подарувало, а ТзОВ «Грін Естейт Плюс» прийняло в дар 1/2 приміщень трансформаторної підстанції ТП 600, що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Луганська, 3. Загальна площа вищевказаного приміщення становить 17,9 кв.м.

Згідно акту прийому-передачі від 05.07.2022 року ТзОВ «Трентова ЛТД» подарувало, а ТзОВ «Грін Естейт Плюс» прийняло 1/2 приміщень трансформаторної підстанції ТП 600, загальною площею 17,9 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Луганська, 3.

На підставі укладених договорів були внесені відповідні записи до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, що підтверджується копіями витягів з вказаного реєстру.

Норми права та мотиви, якими керується суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та висновки суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Щодо представництва прокурором інтересів держави

Закон України «Про прокуратуру» визначає правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України.

У відповідності до абзацу 1, 2 частини 3 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.

Згідно з частинами 3, 4 статті 53 Господарського процесуального кодексу України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

Судом встановлено, що листами №92 Вих-22 від 16.01.2022 та №30.54/02-298вих-24 від 17.01.2024 року Львівська спеціалізована прокуратура у сфері оборони Західного регіону повідомляла Міністерство оборони України про те, що рішенням господарського суду Львівської області від 08.02.2017 року у справі №914/2062/14 було задоволено позовні вимоги прокурора, зазначене судове рішення набрало законної сили та є обов`язковим до виконання. Разом з тим, рішення суду уповноваженими посадовими особами Міноборони та ДП «Львівський військовий комбінат» не виконано, право власності на майно за державою не перереєстровано. Ситуація, яка склалася, свідчить про неналежний захист уповноваженим органом порушених інтересів держави у спірних відносинах, створює передумови для подальших незаконних дій, спрямованих на відчуження державного нерухомого майна сторонніми особами, несе загрозу втрати цього майна, у зв`язку з чим з метою захисту інтересів держави у вказаних спірних відносинах прокуратурою буде застосовано власні представницькі повноваження, передбачені статтею 23 Закону України «Про прокуратуру» та подано позов до суду.

За вказаних обставин, апеляційний господарський суд приходить до висновку про те, що керівник Львівської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону дотримав вимоги статті 23 Закону України «Про прокуратуру» щодо здійснення представництва в суді законних інтересів держави, належним чином обґрунтував порушення інтересів держави в особі Міністерства оборони України та необхідність їх захисту.

Щодо суті спору

Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно із частиною 1 статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату.

Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Під час вирішення спору, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права способам, що встановлено чинним законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Як ефективний необхідно розуміти такий спосіб, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 20.06.2024 року у cправі № 910/3320/23.

За положеннями частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преюдиціальність це обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки вони вже встановлені у рішенні суду і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив у законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.

Правило про преюдицію спрямоване не лише на заборону перегляду фактів, які встановлені в судовому акті, що вступив у законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суд від 17.08.2023 року у cправі № 925/1341/21.

Рішенням господарського суду Львівської області від 08.02.2017 року у справі №914/2062/14 за позовом Заступника Львівського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Західного регіону України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, Державного підприємства «Львівський військовий лісокомбінат» до відповідача-1: Головне управління юстиції у Львівській області, до відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю «Трентова ЛТД», до відповідача 3: Приватного підприємства «Спеціалізоване підприємство «Юстиція» правочину позовні вимоги задоволено.

Визнано недійсними результати прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна державного підприємства «Львівський військовий лісокомбінат», а саме:

-протокол проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна від 07.11.13 №03/263/13/а-2/1 та акт державного виконавця про проведені прилюдні торги від 11.11.2013 по реалізації арештованого нерухомого майна - половини приміщення трансформаторної підстанції пл. 17,9 м2;

-протокол проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна від 07.11.2013 №03/229/1 З/а-1 та акт державного виконавця про проведені прилюдні торги від 11.11.2013 по реалізації арештованого нерухомого майна - приміщення широкого вжитку, заг. пл. 146,2 м2 та приміщення дільниці столярнихплит, пл. 848,0 м ;

-протокол проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна від 07.11.2013 №03/263/13/а-З та акт державного виконавця про проведені прилюдні торги від 11.11.2013 по реалізації арештованого нерухомого майна частина приміщень сушильних камер і теплопункту пл. 280,7 м2;

-протокол проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна від 03.12.2013 №03/345/1 З/а-1 та акт державного виконавця про проведені прилюдні торги від 09.12.2013 по реалізації арештованого нерухомого майна - адміністративна будівля комбінату під літерою «А-4» заг. пл. 1 714,5 м, застосувавши наслідки недійсності правочину.

В частині позовних вимог до Приватного підприємства «Спеціалізоване підприємство «Юстиція» провадження у справі припинено.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 31.05.2017 року апеляційну скаргу частково задоволено. Рішення господарського суду Львівської області у даній справі № 914/2062/14 від 08.02.2017 року скасувати в частині визнання недійсними трьох актів державного виконавця про проведені прилюдні торги, усі від 11.11.2013 року та акту державного виконавця про проведені прилюдні торги від 09.12.2013 року, а також в частині застосування наслідків недійсних правочинів. У цій частині прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено. У решта частині оскаржуване рішення залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 23.10.2017 року задоволено касаційну скаргу Міністерства оборони України. Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 31.05.2017 року скасовано, а рішення господарського суду Львівської області від 08.02.2017 у справі №914/2062/14 залишено в силі.

Отже, рішення господарського суду Львівської області від 08.02.2017 року у справі №914/2062/14 набрало законної сили.

Зокрема, у рішенні господарського суду Львівської області від 08.02.2017 року встановлено наступні обставини:

Між Відділом примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області та приватним підприємством «Спеціалізоване підприємство «Юстиція» укладено договори №03/229/13/а від 20.06.2013р., №03/263/13/а від 12.07.2013р. та №03/345/13/а від 12.09.2013р. про надання послуг по організації і проведення торгів з реалізації арештованого нерухомого майна ДП «Львівський військовий лісокомбінат».

Приватним підприємством «Спеціалізоване підприємство Юстиція» за відповідними заявками відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області та на виконання вищезазначених договорів 07.11.2013р. та 03.12.2013р. на прилюдних торгах було відчужено нерухоме майно, а саме: приміщення трансформаторної підстанції, пл. 17,9 кв.м., будівлі дільниці ширвжитку, пл. 146,2 кв.м., приміщення дільниці столярних плит (будівля №2), загальною пл.848,0 кв.м., частини приміщень сушильних камер і теплопункту, пл. 280,7 кв.м., та адміністративної будівлі комбінату під літерою А-4 загальною площею 1 714,5 кв.м., що знаходяться за адресою: м. Львів, вул. Луганська, 3, яке оформлене протоколами №03/263/13/а-2/1, №03/229/13/а-1, №03/263/13/а-3, №03/345/13/а-1.

Вказані прилюдні торги були проведені за процедурою реалізації арештованого нерухомого майна на виконання зведеного виконавчого провадження №7/В6/2013 з примусового виконання виконавчих документів про стягнення з Державного підприємства «Львівський військовий лісокомбінат» заборгованості.

Переможцем прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна було визнано ТзОВ «Трентова ЛТД».

Також за встановленими в рішенні господарського суду Львівської області від 08.02.2017 року у справі №914/2062/14 обставинами, у договорах № 03/229/1 З/а про надання послуг по організації і проведенню прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна від 20.07.2013 року та № 03/345/1 З/а про надання послуг по організації і проведенню прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна від 12.09.2013 року було зазначено, що правовстановлюючими документами на майно, яке підлягає продажу на торгах, є рішення Господарського суду Львівської області від 06.02.2008 року та ухвала Господарського суду Львівської області від 08.02.2008 року. Суд звернув увагу, що рішенням Господарського суду Львівської області від 06.02.2008 року визнано право державної власності в особі Міністерства оборони України з правом повного господарського відання державного підприємства Міністерства оборони України Львівський лісокомбінат на нежитлові будівлі, розташовані у м. Львові по вул.Луганській, 3, у переліку цих будівель є й ті які були продані на оспорюваних прилюдних торгах. Тобто, на торгах які відбулися 07.11.2013 року та 03.12.2013 року відчужено не майно ДП «Львівський військовий лісокомбінат», а майно яке належить державі в особі Міністерства оборони України.

Отже, вказаним рішенням визнано недійсними результати прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна ДП «Львівський військовий лісокомбінат».

Судове рішення набрало законної сили, а відтак наведені обставини є преюдиційними та не потребують доказування в силу вимог ч. 4 статті 75 ГПК України.

Згідно із частиною 1, 2 статті 136 Господарського процесуального кодексу України право господарського відання є речовим правом суб`єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами. Власник майна, закріпленого на праві господарського відання за суб`єктом підприємництва, здійснює контроль за використанням та збереженням належного йому майна безпосередньо або через уповноважений ним орган, не втручаючись в оперативно-господарську діяльність підприємства.

Відповідно до частини 1 статті 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

За змістом статті 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

У відповідності до частини 1 статті 318 Цивільного кодексу України суб`єктами права власності є Український народ та інші учасники цивільних відносин, визначені статтею 2 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 2 Цивільного кодексу України встановлено, що учасниками цивільних відносин є, зокрема, держава Україна.

За положеннями статті 170 Цивільного кодексу України держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

Згідно із частиною 1 статті 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Отже, аналізуючи вищеописані норми, апеляційний господарський суд приходить до висновку про відмінність поняття «права господарського відання» та «права власності».

Право господарського відання має обмежені правомочності, встановлені статтею 136 Господарського кодексу України, в той же час право власності закріплене у статтях 316 та 317 Цивільного кодексу України та надає право власнику розпоряджатися власним майном на власний розсуд, причому на зміст права власності не впливає місцезнаходження майна.

Також таке право власності є непорушним в силу положень статті 321 Цивільного кодексу України і встановлює заборону на протиправне позбавлення чи обмеження права власності.

З урахуванням статті 2 та 170 Цивільного кодексу України держава може бути власником майна, реалізовуючи розпорядження своїм майном через відповідні органи державної влади, зокрема через Міністерство оборони України.

Відповідно до статті 387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Віндикаційний позов належить до речово-правових способів захисту; захищає право власності в цілому, оскільки він пред`являється у тих випадках, коли порушено права володіння, користування та розпорядження одночасно.

Сторонами у віндикаційному позові є власник речі, який не лише позбавлений можливості користуватися і розпоряджатися річчю, але вже й фактично нею не володіє, та незаконний фактичний володілець речі (як добросовісний, так і недобросовісний).

Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема, якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 29.08.2024 року у справі № 924/996/23.

Пунктом 3 частини 1 статті 388 Цивільного кодексу України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Отже, враховуючи вищенаведені норми колегія суддів зазначає, що власником спірного майна є саме держава в особі Міністерства оборони України, яка може розпоряджатися майном відповідно до приписів статті 316 та 317 Цивільного кодексу України.

Крім того, слід зазначити, що звернення стягнення на майно, належне особі не на праві власності, а на праві господарського відання, суперечить положенням статті 321 Цивільного кодексу України, відповідно до яких право власності є непорушним і ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

З урахуванням положень статей 15 та 16 Цивільного кодексу України ефективним способом захисту у вказаних спірних правовідносинах є віндикаційний позов, який забезпечить поновлення порушеного права держави на спірне майно.

Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні дійшов помилкового висновку про те, що держава, зокрема в особі Міністерства оборони України, є неналежним позивачем за вимогою про витребування майна, яке належить або належало Державному підприємству Міністерства оборони України «Львівський лісокомбінат» на праві господарського відання, а належним позивачем за такою вимогою є Державне підприємство «Львівський військовий лісокомбінат».

Апеляційний господарський суд бере до уваги преюдиційні обставини, встановлені рішенням господарського суду Львівської області від 08.02.2017 року у справі №914/2062/14, залишеним без змін Постановою Вищого господарського суду України від 23.10.2017 року, яким було задоволено позов заступника військового прокурора Львівського гарнізону в інтересах міністерства оборони України, визнано недійсними прилюдні торги з продажу частини нерухомого майна, що перебувало у повному господарському віданні ДП МОУ «Львівський військовий комбінат», а саме адміністративної будівлі літ.А-4 площею 1714,5 кв.м, приміщення трансформаторної підстанції площею 17,9 кв.м, частини приміщень сушильних камер і теплопункту площею 280,7 кв.м, приміщення дільниці широкого вжитку площею146,2 кв.м, приміщення столярних плит площею 848 кв.м, застосувавши наслідки недійсності правочину.

Тому є всі підстави погодитись з доводами апеляційної скарги прокурора про те, що, попри недійсність правочинів, ТзОВ «Трентова ЛТД» вказане майно не повернуло ні у володіння ДП МОУ «Львівський військовий комбінат», ні на користь власника держави в особі Міністерства оборони України, а незаконно відчужило спірне майно на користь ТзОВ «Грін Естейт Плюс». ТзОВ «Трентова ЛТД» не було власником майна, тому не мало права продавати це майно ТзОВ «Грін Естейт Плюс» і такі дії суперечать чинному законодавству. При цьому, відчужене майно підлягає поверненню власнику, тобто державі в особі Міністерства оборони України шляхом подання віндикаційного позову.

Судом у цій справі встановлено, що нерухоме майно, яке знаходиться за адресою: м.Львів, вул. Луганська, 3, було відчужене ТзОВ «Трентова ЛТД» (продавець, дарувальник) за договорами від 09.02.2022 року та 05.07.2022 року ТзОВ «Грін Естейт Плюс» (покупець, обдаровуваний).

Тобто, станом на момент подання вказаного позову спірним майном володіло ТзОВ «Грін Естейт Плюс».

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.01.2020 року у справі №910/1809/18 зазначила:

«Власник з дотриманням вимог статті 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування не потрібно визнавати недійсними рішення органів державної влади чи місцевого самоврядування, які вже були реалізовані і вичерпали свою дію, оскаржувати весь ланцюг договорів та інших правочинів щодо спірного майна. Подібні за змістом висновки сформульовані, зокрема, у пункті 86 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16. У спорах про витребування майна суд має встановити обставини незаконного вибуття майна власника на підставі наданих сторонами належних, допустимих і достатніх доказів. Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що закон не вимагає встановлення судом таких обставин у іншій судовій справі, зокрема не вимагає визнання незаконними рішень, відповідно до яких відбулось розпорядження майном на користь фізичних осіб, в яких на підставі цих рішень виникли права та були надалі відчужені. Крім того, підстави витребування майна у добросовісного володільця регулюється статтею 388 ЦК України, а не незаконним володільцем, підстави витребування майна від якого унормовано у статті 387 ЦК України».

Отже, враховуючи вищеописані норми права, правову позицію Великої Палати Верховного Суду та встановлені обставини справи, апеляційний господарський суд приходить до висновку, що право власності держави в особі Міністерства оборони України було порушено, а спірне майно вибуло з володіння поза волею власника, тобто без згоди держави в особі Міністерства оборони на відчуження спірного майна, а тому є підстави для застосування статті 387, пункту 3 частини 1 статті 388 Цивільного кодексу України та витребування майна з ТзОВ «Грін Естейт Плюс» як з останнього набувача.

Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів (стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).

Критеріями сумісності заходу втручання у право власності з гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції є те, чи ґрунтувалося таке втручання на національному законі, чи переслідувало легітимну мету, що випливає зі змісту вказаної статті, а також чи є відповідний захід пропорційним легітимній меті втручання у право.

ТзОВ «Трентова» у відзиві на апеляційну скаргу стверджує, що було повноправним власником спірного майна на момент його відчуження ТзОВ «Грін Естейт Плюс»»; таке майно було придбане на публічних торгах, проведених на виконання судового рішення; спірне майно вибуло із володіння Міністерства оборони України з волі власника, що виключає його витребування в силу норми ч. 1 ст. 388 ЦК України від ТзОВ «Трентова ЛТД» як добросовісного набувача, оскільки таке майно було примусово реалізоване у порядку, встановленому для примусового виконання судових рішень. Покликається, на обставини, встановлені у рішенні господарського суду Львівської області від 18.01.2021 року, залишеному без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 31.05.2021 року у справі № 914/1953/19, яким відмовлено у задоволенні позову заступника військового прокурора Львівського гарнізону в інтересах Міністерства оборони України до ТзОВ «Трентова ЛТД» про витребування майна.

З цього приводу необхідно зазначити, що в силу частини 7 статті 75 ГПК України правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для господарського суду.

Визначальним у справі № 914/360/24 є те, що держава в особі Міністерства оборони України не була боржником за виконавчим документом на примусове виконання судового рішення і не була боржником у зведеному виконавчому провадженні №7/В6/2013 з примусового виконання виконавчих документів про стягнення з Державного підприємства «Львівський військовий лісокомбінат» заборгованості.

За встановленими в рішенні господарського суду Львівської області від 08.02.2017 року у справі №914/2062/14 обставинами (які є преюдиційними для даної справи), на торгах, які відбулися 07.11.2013 року та 03.12.2013 року, було відчужено не майно ДП «Львівський військовий лісокомбінат», а майно, яке належить державі в особі Міністерства оборони України, що в черговий раз дає підстави для висновку про те, що спірне нерухоме майно вибуло з володіння поза волею власника, тобто без згоди держави в особі Міністерства оборони на відчуження спірного майна.

Тому колегія суддів вважає помилковими покликання на те, що у даному спорі майно не може бути витребуване від добросовісного набувача в силу ч. 1 ст. 388 ЦК України як таке, що було реалізоване у порядку, встановленому для примусового виконання судових рішень.

Щодо позовної давності

Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 Цивільного кодексу України встановлено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно із частиною 1 статті 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до частини 1, 2 статті 264 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.

Апеляційний господарський суд зазначає, що прокуратурою неодноразово здійснювалося подання позовів, які стосуються захисту прав держави щодо спірного майна, що підтверджується судовими рішеннями у справі №914/2062/14, № 914/1953/19.

Звернення прокурора до Господарського суду Львівської області з позовом до ТзОВ «Трентова» у справі № 914/1953/19 фактично перервало позовну давність до 31.05.2021 року (дати прийняття судом апеляційної інстанції постанови у справі № 914/1953/19).

Прокурор звернувся з даним позовом до Господарського суду Львівської області 06.02.2024 року, тобто в межах строку позовної давності, передбаченого статтею 257 Цивільного кодексу України.

З урахуванням вищенаведеного, оскаржуване рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню у зв`язку з неповним з`ясуванням обставин, які мають значення для справи, та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Згідно з положеннями частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За приписами частин 1-5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до частини 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) нез`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Підсумовуючи вищевказане, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що апеляційну скаргу слід задовольнити, оскаржуване судове рішення скасувати у зв`язку з неправильним застосуванням норм матеріального права та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Судові витрати

Судові витрати покладаються на відповідача відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись, ст. ст. 86, 269, 270, 275, 277, 282 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Львівської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону б/н від 28.10.2024 року (вх. № 01-05/3077/24 від 29.10.2024 року) задовольнити.

Рішення господарського суду Львівської області від 03.10.2024 року у справі №914/360/24 скасувати. Прийняти нове рішення.

Позов задовольнити повністю.

Витребувати у Товариства з обмеженою відповідальністю «Грін Естейт Плюс»</a>, код ЄДРПОУ 43498460 на користь держави в особі Міністерства оборони України нерухоме майно, розташоване у м. Львові по вул. Луганській, 3, а саме: адміністративну будівлю комбінату літ.А-4 площею 1714,5 кв.м; 1/2 приміщень трансформаторної підставнції ТП-600 площею 17,9 кв.м; частину приміщень сушильних камер і теплопункту площею 295,5 кв.м; приміщення дільниці широкого вжитку площею 146,2 кв.м; приміщення дільниці столярних плит площею 848 кв.м.

Здійснити новий розподіл судових витрат.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Грін Естейт Плюс»</a> (79028, м.Львів, вул. Луганська, буд. 3, код ЄДРПОУ 43498460) на користь Львівської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони (79007, м. Львів, вул. Клепарівська, буд. 20, код ЄДРПОУ 3832605724) 20427,04 грн. судового збору за розгляд позовної заяви та 30640,56 грн за розгляд апеляційної скарги.

Справу повернути в господарський суд Львівської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Строки та порядок оскарження постанов (ухвал) апеляційного господарського суду визначені в § 1 глави 2 Розділу IV ГПК України.

Веб-адреса судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень: http//reyestr.court.gov.ua.

Головуючий суддя О.В. Зварич

СуддяН.М. Кравчук

Суддя І.Ю. Панова