Рішення

від 09.10.2024 по справі 320/15757/24

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 жовтня 2024 року № 320/15757/24

Київський окружний адміністративний суд у складі судді Скрипки І.М., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк» до Департаменту охорони культурної спадщини Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), третя особа без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_1 , про визнання протиправним та скасування наказу,

в с т а н о в и в:

у квітні 2024 року до Київського окружного адміністративного суду звернулось Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк «Укргазбанк» (ПАТ АБ «Укргазбанк», АБ «Укргазбанк», товариство, банк) із позовом до Департаменту охорони культурної спадщини Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (Департамент охорони культурної спадщини КМДА, Департамент охорони культурної спадщини, Департамент).

Просили суд визнати протиправним та скасування наказ Департаменту охорони культурної спадщини Виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) № 12 від 07.02.2024 «Про занесення об`єкта культурної спадщини до Переліку об`єктів культурної спадщини м. Києва».

Ухвалою від 15.04.2024 судом відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання.

Крім того, у березні 2024 року, до подання позовної заяви, ПАТ АБ «Укргазбанк» зверталося із заявою про забезпечення позову шляхом зупинення дії оскаржуваного наказу та заборони Департаменту охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) вчиняти дії щодо укладення охоронного договору з позивачем стосовно об`єкту - стадіон заводу «Арсенал».

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 19.03.2024 у задоволенні заяви відмовлено. Така ухвала залишена без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 21.05.2024.

Ухвалою від 01.05.2024 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_1 за його заявою. Також цією ухвалою відмовлено у задоволенні заяви про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

В обґрунтування позовних вимог товариство зазначало, що оскаржуваний наказ прийнято всупереч положень чинного законодавства, замість розпорядження голови Київської міської державної адміністрації, яке має містити його підпис, видано наказ Департаменту охорони культурної спадщини. Вказували і те, що нежилі приміщення і споруди стадіону не мають ознак об`єкта культурної спадщини згідно Методичних рекомендацій щодо визначення предмета охорони об`єктів історії і це виключає можливість віднесення такого об`єкта до переліку об`єктів культурної спадщини та пам`яток культурної спадщини. Також звертали увагу, що з аналізу оскаржуваного наказу та додатку до нього не вбачається за якими саме критеріями стадіон заводу «Арсенал» має історичну, культурну, наукову чи іншу цінність, а також яку роль відіграє в історичному процесі. Наголошували, що оскаржуваний наказ порушує право АБ «Укргазбанк» на вільне розпорядження своїм майном.

Відповідач у відзиві просив відмовити у задоволенні позову. Звертали увагу, що Департамент є органом охорони культурної спадщини м. Києва, на який покладено повноваження, закріплені статтею 6 Закону «Про охорону культурної спадщини» і Положенням про відповідний Департамент, у тому числі забезпечення захисту об`єктів культурної спадщини від загрози знищення, руйнування або пошкодження. Наголошували, що до повноважень Департаменту належить прийняття рішень (видання наказів) про затвердження переліку об`єктів культурної спадщини, розташованих на території міста Києва та про занесення цих об`єктів до такого переліку. Вказали на делегування Київським міським головою повноважень у частині охорони культурної спадщини відповідному структурному підрозділу виконавчого органу Київської міської ради. Також наголошували, що історична довідка у спірному випадку містить дані історико-архівних та бібліографічних досліджень, що відображено в переліку джерел та літератури, які базуються на історико-архівних документах; наявна дата складання довідки і документи, що підтверджують науковий ступінь розробника; також у повному обсязі є фотофіксація об`єкта (фото загального вигляду, фото об`єкта в контексті навколишнього середовища, фото найбільш цінних елементів об`єкта, фото загроз).

Третя особа направила письмові пояснення, де висловлено прохання відмовити у задоволенні позову. У поясненнях звернуто увагу на судову практику Верховного Суду та Шостого апеляційного адміністративного суду, у відповідності до якої суди констатували, що Департамент як структурний підрозділ, створений з метою реалізації функцій Київської міської ради (КМДА) у сфері охорони культурної спадщини, наділений повноваженнями щодо прийняття рішення про занесення об`єктів культурної спадщини до Переліку об`єктів культурної спадщини.

Розглянувши подані документи та матеріали, з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк «Укргазбанк» є юридичною особою, зареєстроване 21.07.1993, місцезнаходження якої: 03087, м. Київ, вулиця Єреванська, будинок 1. Основним видом економічної діяльності підприємства є 64.19 Інші види грошового посередництва.

Як вбачається з свідоцтва про придбання з прилюдних торгів від 01.10.2012 (№5834), витягу про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно від 29.12.2012, №37069387, реєстраційний номер нерухомого майна 38908140, свідоцтва про придбання з прилюдних торгів від 01.10.2012 (№5833), витягу про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно від 21.03.2013, №1447791, реєстраційний номер нерухомого майна 25166980000 (т. 1 а.с.13-17), позивачу належать на праві власності приміщення і споруди спортивного ВО «завод Арсенал» загальною площею 536,3 кв.м. і земельна ділянка з кадастровим номером 8000000000:82:033:0013, площею 1,9902 га, що розташовані за адресою: м. Київ, вул. Михайла Грушевського, 36.

Наказом Департаменту від 07.02.2024 №12 стадіон заводу «Арсенал» у Печерському районі по вул. Михайла Грушевського, 36, власником якого є АБ «Укргазбанк», занесено до Переліку об`єктів культурної спадщини м. Києва (т. 1 а.с.19-22).

Зазначено видом історія, за типологією: визначне місце; вказано, що автентичність збережено. У графі цінність викладено наступне «Об`єкт зберіг свою автентичність: матеріальну структуру, розпланувальну просторову композицію в межах первісних параметрів поля стадіону, геометричну форму чаші стадіону, місце розташування в забудові кварталу, що обмежений вулицями М. Грушевського, Князів Острозьких, Кловським узвозом та Кріпосним провулком. Становить цінність з історичного погляду як визначне місце, де існував протягом шестидесяти років спортивний комплекс, на якому проводили ігри та тренування відомі спортсмени та спортивні діячі, зокрема, майстри спорту СРСР ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , А. Потапов, О. Поначевна. Належить до рідкісної типології об`єктів, що зберіг свою первісну спортивну, тренувальну та видову функції».

Листом від 14.02.2024 Департамент повідомив АБ «Укргазбанк» як власника про занесення відповідного стадіону до Переліку об`єктів культурної спадщини м. Києва; направили наказ і вказали про необхідність забезпечення укладення у місячний строк з дня отримання повідомлення охоронного договору на об`єкт культурної спадщини (т. 1 а.с.18). Такий лист отримано банком 19.02.2024 (т. 2 а.с.43).

Судом з`ясовано, що 23.11.2023 Департамент молоді та спорту КМДА звернувся до Департаменту охорони культурної спадщини КМДА із проханням розглянути питання можливості збереження стадіону «Арсенал» по вул. М. Грушевського, 36 та внесення його до Переліку об`єктів культурної спадщини як щойно виявленого об`єкта культурної спадщини (т. 2 а.с.9-10). Перерахували події, які відбувалися на стадіоні.

Як видно із службової записки Київського науково-методичного центру по охороні, реставрації та використанню пам`яток історії, культури і заповідних територій від 01.02.2024 №066/1-113, фахівцями центру проведено історико-бібліографічні і натурні дослідження та опрацьовані матеріали щодо історії спорудження стадіону «Арсенал» та проведених на ньому змагань. Вказано, що в результаті проведеної роботи розроблено історичну довідку, доповнену графічними та ілюстрованими матеріалами у відповідності до наказу Міністерства культури України від 27.06.2019 №501, для подальшого опрацювання згідно з діючим законодавством для можливості занесення стадіону «Арсенал» до Переліку об`єктів культурної спадщини (т.2 а.с.8).

Судом досліджено історичну довідку стадіону заводу «Арсенал» (т.2 а.с.11-40). У довідці зазначено, що об`єкт відповідає критеріям, що передбачені у пункті 4 (об`єкти культурної спадщини місцевого значення) «Порядку визначення категорії пам`яток», що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 22.05.2019 №452. Зазначено, що споруда становить цінність як історичний об`єкт за типом визначне місце, де існував протягом шестидесяти років спортивний комплекс, на якому проводили ігри та тренування відомі спортсмени та спортивні діячі; належить до рідкісної типології об`єктів, що зберіг свою первісну спортивну, тренувальну та видовищну функції.

Тут же міститься перелік використаних джерел, а також графічні іконографічні матеріали, матеріали аерофотозйомки та фотознімки.

Довідка підписана кандидатом історичних наук (спеціальність - музеєзнавство, памяткознавство) ОСОБА_5 . Також наявний примірник диплому кандидата історичних наук ОСОБА_5 , виднаного на підставі рішення Атестаційної колегії від 28.04.2015 (т. 2 а.с.40-41).

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами у справі, суд виходить із такого.

За нормами статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За змістом статті 54 Конституції України передбачено культурна спадщина охороняється законом. Держава забезпечує збереження історичних пам`яток та інших об`єктів, що становлять культурну цінність, вживає заходів для повернення в Україну культурних цінностей народу, які знаходяться за її межами.

Згідно з положеннями статті 66 Конституції України кожен зобов`язаний не заподіювати шкоду природі, культурній спадщині, відшкодовувати завдані ним збитки.

Правові, організаційні, соціальні та економічні відносини у сфері охорони культурної спадщини з метою її збереження, використання об`єктів культурної спадщини у суспільному житті, захисту традиційного характеру середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь регулюються Законом України від 08.06.2000 №1805-ІІІ «Про охорону культурної спадщини» (Закон №1805-ІІІ).

Охорона об`єктів культурної спадщини визнається одним із пріоритетних завдань органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

За визначенням у частині першій статті 1 Закону №1805-ІІІ культурна спадщина - сукупність успадкованих людством від попередніх поколінь об`єктів культурної спадщини;

об`єкт культурної спадщини - визначне місце, споруда (витвір), комплекс (ансамбль), їхні частини, пов`язані з ними рухомі предмети, а також території чи водні об`єкти (об`єкти підводної культурної та археологічної спадщини), інші природні, природно-антропогенні або створені людиною об`єкти незалежно від стану збереженості, що донесли до нашого часу цінність з археологічного, естетичного, етнологічного, історичного, архітектурного, мистецького, наукового чи художнього погляду і зберегли свою автентичність;

нерухомий об`єкт культурної спадщини - об`єкт культурної спадщини, який не може бути перенесений на інше місце без втрати його цінності з археологічного, естетичного, етнологічного, історичного, архітектурного, мистецького, наукового чи художнього погляду та збереження своєї автентичності;

щойно виявлений об`єкт культурної спадщини - об`єкт культурної спадщини, який занесено до Переліку об`єктів культурної спадщини відповідно до цього Закону.

За правилами частини першої статті 3 Закону №1805-ІІІ державне управління у сфері охорони культурної спадщини покладається на Кабінет Міністрів України, спеціально уповноважені органи охорони культурної спадщини.

До спеціально уповноважених органів охорони культурної спадщини (далі - органи охорони культурної спадщини) належать: центральні органи виконавчої влади, що забезпечують формування та реалізують державну політику у сфері охорони культурної спадщини; орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим; обласні, районні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації; виконавчий орган сільської, селищної, міської ради.

За приписами частини першої статті 6 Закону №1805-ІІІ до повноважень органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів охорони культурної спадщини обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій відповідно до їхньої компетенції належить:

1) здійснення контролю за виконанням цього Закону, інших нормативно-правових актів про охорону культурної спадщини;

2) подання пропозицій центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини про занесення об`єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України та про внесення змін до нього;

3) забезпечення юридичним і фізичним особам доступу до інформації, що міститься у витягах з Державного реєстру нерухомих пам`яток України, а також надання інформації щодо програм та проектів будь-яких змін у зонах охорони пам`яток та в історичних ареалах населених місць;

4) затвердження науково-проектної документації з визначення меж і режимів використання пам`ятки місцевого значення та її зон охорони, технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж режимоутворюючих об`єктів культурної спадщини (у разі встановлення такою документацією меж території пам`ятки місцевого значення та її зон охорони);

4-1) затвердження науково-проектної документації з визначення меж і режимів використання історико-культурного заповідника місцевого значення, його зон охорони, технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж режимоутворюючих об`єктів культурної спадщини (у разі встановлення такою документацією меж історико-культурного заповідника місцевого значення, його зон охорони);

5) затвердження науково-проектної (науково-дослідної) документації з визначення режиму використання пам`яток місцевого значення;

6) забезпечення захисту об`єктів культурної спадщини від загрози знищення, руйнування або пошкодження;

7) забезпечення виготовлення, складання і передачі центральному органові виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини наукової документації з описами та фіксацією об`єктів культурної спадщини, а в разі отримання дозволу на їх переміщення (перенесення) - демонтаж із них елементів, які становлять культурну цінність, з метою збереження;

8) організація розроблення та погодження відповідних програм охорони культурної спадщини;

9) погодження відповідних програм та проектів містобудівних, архітектурних і ландшафтних перетворень, меліоративних, шляхових, земляних робіт, реалізація яких може позначитися на стані пам`яток місцевого значення, їх територій і зон охорони;

11) виконання функції замовника, укладення з цією метою контрактів на виявлення, дослідження, консервацію, реставрацію, реабілітацію, музеєфікацію, ремонт, пристосування об`єктів культурної спадщини та інші заходи щодо охорони культурної спадщини;

12) призначення відповідних охоронних заходів щодо пам`яток місцевого значення та їхніх територій у разі виникнення загрози їх руйнування або пошкодження внаслідок дії природних факторів або проведення будь-яких робіт;

13) надання дозволів на проведення робіт на пам`ятках місцевого значення (крім пам`яток археології);

14) видання розпоряджень та приписів щодо охорони пам`яток місцевого значення, припинення робіт на пам`ятках, їхніх територіях та в зонах охорони, якщо ці роботи проводяться за відсутності затверджених або погоджених з відповідним органом охорони культурної спадщини програм та проектів, передбачених цим Законом дозволів або з відхиленням від них;

15) надання відповідних дозволів на відновлення земляних робіт;

16) погодження відчуження або передачі пам`яток місцевого значення їхніми власниками чи уповноваженими ними органами іншим особам у володіння, користування або управління;

17) укладення охоронних договорів на пам`ятки;

18) управління в порядку, встановленому законом, історико-культурними заповідниками державного чи місцевого значення;

19) подання пропозиції центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини про занесення відповідної території до Списку історичних населених місць України;

20) застосування фінансових санкцій за порушення цього Закону;

21) забезпечення в установленому законодавством порядку виготовлення, встановлення та утримання охоронних дощок, охоронних знаків, інших інформаційних написів, позначок на пам`ятках або в межах їхніх територій;

22) інформування центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини про пошкодження, руйнування, загрозу або можливу загрозу пошкодження, руйнування пам`яток, що знаходяться на їх території.

23) здійснення інших повноважень відповідно до закону.

За положеннями частини другої цієї ж статті до повноважень районних державних адміністрацій, виконавчого органу сільської, селищної, міської ради відповідно до їх компетенції у сфері охорони культурної спадщини належить:

1) забезпечення виконання цього Закону, інших нормативно-правових актів про охорону культурної спадщини на відповідній території;

2) подання пропозицій органу охорони культурної спадщини вищого рівня про занесення об`єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України, внесення змін до нього та про занесення відповідної території до Списку історичних населених місць України;

3) забезпечення юридичним і фізичним особам доступу до інформації, що міститься у витягах з Державного реєстру нерухомих пам`яток України, а також надання інформації щодо програм та проектів будь-яких змін у зонах охорони пам`яток та в історичних ареалах населених місць;

4) забезпечення дотримання режиму використання пам`яток місцевого значення, їх територій, зон охорони;

5) забезпечення захисту об`єктів культурної спадщини від загрози знищення, руйнування або пошкодження;

6) організація розроблення відповідних програм охорони культурної спадщини;

7) надання висновків щодо відповідних програм та проектів містобудівних, архітектурних і ландшафтних перетворень, меліоративних, шляхових, земляних робіт на пам`ятках місцевого значення, історико-культурних заповідних територіях та в зонах їх охорони, на охоронюваних археологічних територіях, в історичних ареалах населених місць, а також програм та проектів, реалізація яких може позначитися на стані об`єктів культурної спадщини;

8) організація відповідних охоронних заходів щодо пам`яток місцевого значення та їх територій у разі виникнення загрози їх пошкодження або руйнування внаслідок дії природних факторів чи проведення будь-яких робіт;

9) видання розпоряджень та приписів щодо охорони пам`яток місцевого значення, припинення робіт на цих пам`ятках, їх територіях та в зонах охорони, якщо ці роботи проводяться за відсутності затверджених або погоджених з відповідним органом охорони культурної спадщини програм та проектів, передбачених цим Законом дозволів або з відхиленням від них;

10) надання висновків щодо відчуження або передачі пам`яток місцевого значення їх власниками чи уповноваженими ними органами іншим особам у володіння, користування або управління;

11) укладення охоронних договорів на пам`ятки в межах повноважень, делегованих органом охорони культурної спадщини вищого рівня відповідно до закону;

12) забезпечення в установленому законодавством порядку виготовлення, встановлення та утримання охоронних дощок, охоронних знаків, інших інформаційних написів, позначок на пам`ятках або в межах їх територій;

13) підготовка пропозицій та проектів розпоряджень щодо проведення робіт з консервації, реставрації, реабілітації, музеєфікації, ремонту та пристосування об`єктів культурної спадщини, відповідного використання пам`яток та подання їх на розгляд відповідному органу виконавчої влади;

14) популяризація справи охорони культурної спадщини на відповідній території, організація науково-методичної, експозиційно-виставкової та видавничої діяльності у цій сфері;

15) виконання функції замовника, укладення з цією метою контрактів на виявлення, дослідження, консервацію, реставрацію, реабілітацію, музеєфікацію, ремонт, пристосування об`єктів культурної спадщини та інші заходи щодо охорони культурної спадщини;

16) підготовка пропозицій до програм соціально-економічного розвитку відповідної території і проектів місцевого бюджету та подання їх на розгляд відповідному органу виконавчої влади;

18) інформування органів охорони культурної спадщини вищого рівня про пошкодження, руйнування, загрозу або можливу загрозу пошкодження, руйнування пам`яток, що знаходяться на їх території;

19) участь в організації підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників у сфері охорони культурної спадщини;

20) організація досліджень об`єктів культурної спадщини, які потребують рятівних робіт;

21) застосування фінансових санкцій за порушення цього Закону;

22) здійснення інших повноважень відповідно до закону.

За змістом частини першої статті 14 Закону №1805-III занесення об`єкта культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України та внесення змін до нього (вилучення з Реєстру, зміна категорії пам`ятки) провадяться відповідно до категорії пам`ятки.

Як закріплено у частині другій цієї ж статті об`єкт культурної спадщини до вирішення питання про його реєстрацію як пам`ятки вноситься до Переліку об`єктів культурної спадщини і набуває правового статусу щойно виявленого об`єкта культурної спадщини, про що відповідний орган охорони культурної спадщини в письмовій формі повідомляє власника цього об`єкта або уповноважений ним орган (особу). Перелік щойно виявлених об`єктів культурної спадщини ведеться органами охорони культурної спадщини та публікується такими органами на своїх офіційних веб-сайтах. Включення об`єкта до такого переліку здійснюється одночасно з набуттям ним статусу щойно виявленого об`єкта культурної спадщини.

Переліки об`єктів культурної спадщини затверджуються рішеннями відповідних органів охорони культурної спадщини.

Наказом Міністерства культури України від 11.03.2013 №158 (у редакції на час виникнення спірних відносин) затверджено Порядок обліку об`єктів культурної спадщини (Порядок №158). У відповідності до пунктів 1, 4 розділу II цього Порядку взяття на облік об`єкта культурної спадщини забезпечують уповноважені органи, повноваження яких поширюється на територію розміщення такого об`єкта, шляхом занесення його до Переліку об`єктів культурної спадщини; рішення про занесення об`єкта культурної спадщини до Переліку приймається у формі розпорядження голови місцевої державної адміністрації або акта Ради міністрів Автономної Республіки Крим, яке в день прийняття оприлюднюється на веб-сайті уповноваженого органу та має містити таку інформацію про об`єкт: найменування; власник або уповноважений ним орган (у разі наявності); місцезнаходження; дата утворення; вид; автентичність (збережено, збережено частково); цінність об`єкта з археологічного, естетичного, етнологічного, історичного, архітектурного, мистецького, наукового чи художнього погляду.

Суд вважає за необхідне зазначити, що у редакції названого наказу від 12.04.2024 органу охорони культурної спадщини, повноваження якого поширюються на територію розміщення нерухомого об`єкта культурної спадщини, протягом 30 календарних днів з дня прийняття Консультативною радою рішення щодо рекомендації подальшого занесення нерухомого об`єкту культурної спадщини до Реєстру, прямо закріплено повноваження видавати та оприлюднювати рішення щодо внесення такого об`єкта до Переліку та набуття нерухомим об`єктом культурної спадщини статусу щойно виявленого об`єкта культурної спадщини із занесенням відомостей про це до Переліку.

Рішенням Київської міської ради від 02.03.2023 N6022/6063 затверджено Положення про Департамент охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), згідно з пунктом 5.50 якого цей Департамент приймає рішення (видає накази) про затвердження переліку об`єктів культурної спадщини, розташованих на території міста Києва, та про занесення об`єктів культурної спадщини до цього переліку в установленому порядку.

Також, у пунктах 1 та 2 названого Положення закріплено, що Департамент охорони культурної спадщини є структурним підрозділом виконавчого органу Київської міської ради; Департамент підзвітний та підконтрольний Київській міській раді, підпорядковується Київському міському голові, входить до структури виконавчого органу Київської міської ради, виконує функції органу місцевого самоврядування та, у визначеному законодавством України випадках, виконує функції державної виконавчої влади.

У відповідності до частини першої статті 42 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» № 586-XIV структурні підрозділи місцевих державних адміністрацій здійснюють керівництво галузями управління, несуть відповідальність за їх розвиток.

Як закріплено у частині першій статті 5 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» система місцевого самоврядування включає в тому числі виконавчі органи сільської, селищної, міської ради.

Виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи. Виконавчі органи сільських, селищних, міських, районних у містах рад є підконтрольними і підзвітними відповідним радам, а з питань здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади - також підконтрольними відповідним органам виконавчої влади (стаття 11 цього ж Закону).

За приписами статті 5 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» склад місцевих державних адміністрацій формують голови місцевих державних адміністрацій. Типове положення про структурні підрозділи місцевої державної адміністрації та рекомендаційний перелік її структурних підрозділів затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Згідно зі статтею 6 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» на виконання Конституції України, законів України, актів Президента України, актів Кабінету Міністрів України, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, які відповідно до закону забезпечують нормативно-правове регулювання власних і делегованих повноважень, голова місцевої державної адміністрації в межах своїх повноважень видає розпорядження, а керівники структурних підрозділів - накази.

Постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2012 № 887 затверджено типове положення (Типове положення) про структурний підрозділ місцевої державної адміністрації та методичні рекомендації з розроблення положення про структурний підрозділ місцевої державної адміністрації у сфері культури затверджені Наказом Міністерства культури України 20.12.2012 № 1560.

За нормами пункту 5 Типового положення основним завданням структурного підрозділу є забезпечення реалізації державної політики у визначеній одній чи кількох галузях на відповідній території.

Відповідно до пункту 1 Типового положення структурний підрозділ місцевої держадміністрації (далі - структурний підрозділ) утворюється головою місцевої держадміністрації, входить до її складу і в межах відповідної адміністративно-територіальної одиниці забезпечує виконання покладених на цей підрозділ завдань.

Згідно пункту 2 названого вище Типового положення структурний підрозділ підпорядкований голові місцевої держадміністрації, а також підзвітний і підконтрольний відповідним міністерствам, іншим центральним органам виконавчої влади.

За приписами пункту 4 Типового положення основним завданням структурного підрозділу є забезпечення реалізації державної політики у визначеній одній чи кількох галузях на відповідній території.

За змістом пункту 6 Типового положення структурний підрозділ відповідно до визначених галузевих повноважень виконує такі завдання, в тому числі: організовує виконання Конституції і законів України, актів Президента України, Кабінету Міністрів України, наказів міністерств, інших центральних органів виконавчої влади та здійснює контроль за їх реалізацією; забезпечує у межах своїх повноважень захист прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб;

У відповідності до пункту 10 Типового положення керівник структурного підрозділу, зокрема: здійснює керівництво структурним підрозділом, несе персональну відповідальність за організацію та результати його діяльності, сприяє створенню належних умов праці у підрозділі; подає на затвердження голові місцевої держадміністрації положення про структурний підрозділ; видає у межах своїх повноважень накази, організовує контроль за їх виконанням.

За приписами статті 40 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» перші заступники та заступники голови, інші посадові особи місцевих державних адміністрацій здійснюють функції і повноваження відповідно до розподілу обов`язків, визначених головами місцевих державних адміністрацій, і несуть відповідальність за стан справ у дорученій сфері перед головою місцевої державної адміністрації, органами виконавчої влади вищого рівня.

За положеннями статті 10 Закону України «Про столицю України - місто- герой Київ» київська міська та районні в місті ради (у разі їх утворення) мають власні виконавчі органи, які утворюються відповідно Київською міською радою, районними в місті радами (у разі їх утворення), підзвітні та підконтрольні відповідним радам.

Як закріплено у пункті 3 частини другої статті 52 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільська, селищна, міська рада може прийняти рішення про розмежування повноважень між її виконавчим комітетом, відділами, управліннями, іншими виконавчими органами ради та сільським, селищним, міським головою (у тому числі з метою забезпечення надання адміністративних послуг у строк, визначений законом) в межах повноважень, наданих цим Законом виконавчим органам сільських, селищних, міських рад.

За правилами статті 54 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільська, селищна, міська, районна у місті (у разі її створення) рада у межах затверджених нею структури і штатів може створювати відділи, управління та інші виконавчі органи для здійснення повноважень, що належать до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад. Відділи, управління та інші виконавчі органи ради є підзвітними і підконтрольними раді, яка їх утворила, підпорядкованими її виконавчому комітету, сільському, селищному, міському голові, голові районної у місті ради.

Керівники відділів, управлінь та інших виконавчих органів ради призначаються на посаду і звільняються з посади сільським, селищним, міським головою, головою районної у місті ради одноособово, а у випадках, передбачених законом, - за погодженням з відповідними органами виконавчої влади.

Положення про відділи, управління та інші виконавчі органи ради затверджуються відповідною радою.

Діяльність виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) регламентується розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 08.10.2013 р. № 1810 «Про затвердження Регламенту виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)» - Розпорядження).

Відповідно до Пункту 1.2 Розпорядження основні засади організації діяльності виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), його апарату та структурних підрозділів визначаються законами України «Про столицю України - місто-герой Київ», «Про місцеве самоврядування в Україні», «Про місцеві державні адміністрації», міськими цільовими програмами, положеннями про структурні підрозділи виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), рішеннями Київської міської ради, розпорядженнями Київського міського голови, виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та цим Регламентом.

За приписами пунктів 3.3, 3.4 глави 3 Розділу XII Регламенту виконавчий орган Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) заслуховує на засіданнях Колегії звіти (інформацію) керівників структурних підрозділів про стан справ у відповідній сфері.

Підготовка матеріалів з таких питань здійснюється у порядку, встановленому главою 2 розділу III Регламенту та Положенням про Колегію виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

Керівник структурного підрозділу виконавчого органу звертається до Київського міського голови та першого заступника голови лише у разі, коли вичерпано всі можливості для самостійного розв`язання проблеми в межах наданих йому повноважень.

Згідно пункту 3 розділу ІІ названого вище Порядку №158, затвердженого наказом Міністерства культури від 11.03.2013, питання про занесення об`єкта культурної спадщини до Переліку розглядається на підставі: фотофіксації об`єкта: фото загального вигляду, фото об`єкта в контексті (навколишньому середовищі), фото найбільш цінних (характерних) елементів об`єкта, фото рухомих об`єктів (деталей), фото загроз (дії негативних чинників); історичної довідки, яка містить інформацію про автентичність об`єкта, його цінність з археологічного, естетичного, етнологічного, історичного, архітектурного, мистецького, наукового чи художнього погляду, дані історико-архівних досліджень, архітектурних, мистецтвознавчих, бібліографічних та містобудівних вишукувань, складеної у відповідності до вимог пункту 5 розділу III цього Порядку або витяг із наукового звіту дослідника археологічної спадщини.

За нормами пункту 5 розділу III Порядку № 158 історичну довідку підписує особа, що має науковий ступінь доктора філософії (кандидата наук або доктора наук) за спеціальністю «музеєзнавство, пам`яткознавство» або таких наук: мистецтвознавство, культурологія, архітектура - для об`єктів монументального мистецтва; архітектури - для об`єктів архітектури, містобудування, садово-паркового мистецтва, а також ландшафтних; історії - для археологічних, історичних об`єктів та об`єктів науки і техніки. До історичної довідки додаються копії документів, що підтверджують науковий ступінь особи, що її підписала, якщо вимоги до наявності наукового ступеню встановлені цим Порядком.

Згідно з пунктом 6 розділу ІІ Порядку №158 в занесенні об`єкта культурної спадщини до Переліку за зверненням фізичних, юридичних осіб або інших громадських формувань може бути відмовлено у разі неподання документів, передбачених пунктом 3 цього розділу, або відсутності в історичній довідці обґрунтувань автентичності об`єкта, його цінності з археологічного, естетичного, етнологічного, історичного, архітектурного, мистецького, наукового чи художнього погляду.

При розв`язанні спірного випадку, суд враховує і правові позиції Верховного Суду, викладені у постановах у справі №640/28045/20 від 08.05.2023, №460/1864/20 від 02.05.2023, а також постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 23.04.2024 у справі № 320/11627/24.

За результатом з`ясованих у справі обставин і аналізу наведених норм права, суд приходить до наступних висновків.

Так, Закон України «Про охорону культурної спадщини» закріплює, що Переліки об`єктів культурної спадщини затверджуються рішеннями відповідних органів охорони культурної спадщини, а занесення об`єкту до цього Переліку є однією із складових дій його затвердження.

Рішення Київської міської ради від 02.03.2023 № 6022/6063, яким затверджено Положення про Департамент відповідача, підписано Київським міським головою, останнім делеговано свої повноваження у частині охорони культурної спадщини відповідному структурному підрозділу виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

Суд зазначає, що наказ, як і розпорядження, по своїй суті є розпорядчим документом, актом організаційно-розпорядчого характеру, що видається суб`єктом у процесі здійснення ним виконавчо-розпорядчої діяльності з метою виконання покладених на нього завдань та здійснення функцій відповідно до наданої компетенції з основної діяльності та спрямований на реалізацію суспільних відносин віднесених до його відання. На це звернув увагу і Шостий апеляційний адміністративний суд у постанові від 23.04.2024 при розгляді справи № 320/11627/24.

Також суд звертає увагу, що з 12.04.2024 почала діяти нова редакція Порядку обліку об`єктів культурної спадщини, у відповідності до якої органу охорони культурної спадщини, повноваження якого поширюються на територію розміщення нерухомого об`єкта культурної спадщини, протягом 30 календарних днів з дня прийняття Консультативною радою рішення щодо рекомендації подальшого занесення нерухомого об`єкту культурної спадщини до Реєстру, прямо закріплено повноваження видавати та оприлюднювати рішення щодо внесення такого об`єкта до Переліку та набуття нерухомим об`єктом культурної спадщини статусу щойно виявленого об`єкта культурної спадщини із занесенням відомостей про це до Переліку.

Таким чином, було усунуто неточності та неузгодженості законодавчих приписів щодо відповідної сфери регулювання для однакового розуміння при тлумаченні змісту наказу Міністерства культури України №158 у взаємозв`язку із Законом «Про охорону культурної спадщини» та іншими названими вище законодавчими актами. Тобто, назване положення було приведено у відповідність до інших законодавчих приписів у відповідній сфері, шляхом деталізації повноважень органу охорони культурної спадщини, повноваження якого поширюються на територію розміщення нерухомого об`єкта культурної спадщини, яким у межах спірних відносин є відповідач, на прийняття рішень про внесення такого об`єкта до Переліку та набуття нерухомим об`єктом культурної спадщини статусу щойно виявленого об`єкта культурної спадщини із занесенням відомостей про це до Переліку.

Також суд враховує і висновок Верховного Суду у справі №640/28045/20 від 08.05.2023 про те, що Департамент охорони культурної спадщини КМДА, як структурний підрозділ, створений з метою реалізації функцій Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) у сфері охорони культурної спадщини, наділений повноваженням щодо прийняття рішення про занесення об`єктів культурної спадщини до Переліку об`єктів культурної спадщини.

За наведеного, суд констатує, що відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені законодавством України та реалізував делеговані йому повноваження з метою виявлення та дослідження об`єктів м. Києва при прийнятті оскаржуваного наказу про занесення об`єкта культурної спадщини до Переліку об`єктів культурної спадщини м. Києва.

Стосовно зауважень АБ «Укргазбанк» про те, що приміщення і споруди, які розташовані у м. Києві по вул. М. Грушевського, 36 не мають ознак об`єкта культурної спадщини та відсутності конкретизації критеріїв для такого об`єкта, то суд констатує, по-перше, відсутність у нього спеціальних знань і повноважень для встановлення факту відповідності чи невідповідності приміщень і споруд відповідним критеріям. По-друге, відповідність чи невідповідності таким критеріям, так само і оцінка історичним та архітектурним цінностям об`єкта має надаватись на стадії вирішення питання занесення об`єкта культурної спадщини до Реєстру, через що такі обставини та факти не підлягають і судовій перевірці при оскарженні рішення щодо включення об`єкту культурної спадини до відповідного Переліку об`єктів культурної спадщини. Подібна правова позиція викладена і у постанові Верховного Суд від 02.05.2023 у справі №460/1864/20, де зазначено, що вирішення питання про занесення об`єкта архітектури до Переліку як виду об`єкта культурної спадщини здійснюється уповноваженим органом на підставі історичної довідки, яка має містити інформацію щодо його автентичності та загальні характеристики історичної та архітектурної цінності, підписаної уповноваженої особою. Також вказав, що оцінка історичним та архітектурним цінностям об`єкта, здійснюється саме на етапі занесення об`єкта культурної спадщини до Реєстру; а оцінюючи правомірність рішення про включення об`єкта до Переліку, суд має перевірити чи вчинені такі дії уповноваженим органом, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, тобто виключно щодо дотримання уповноваженим органом процедури занесення об`єкту до Переліку.

У постанові від 08.05.2023 у справі №640/28045/20 Верховний Суд констатував, що при наданні оцінки рішенню уповноваженого органу про занесення об`єкта культурної спадщини до Переліку, перевірці підлягають: 1) повнота та відповідність документів, передбачених пунктом 3 цього розділу; 2) наявність в історичній довідці інформації про автентичність об`єкта, його цінність з археологічного, естетичного, етнологічного, історичного, архітектурного, мистецького, наукового чи художнього погляду, даних історико-архівних досліджень, архітектурних, мистецтвознавчих, бібліографічних та містобудівних вишукувань; 3) підписання особою, що має науковий ступінь доктора філософії (кандидата наук або доктора наук) за відповідною спеціальністю в залежності від класифікації об`єктів культурної спадщини.

Тобто, дотримання названих критеріїв є передумовою внесення об`єкта до Переліку об`єктів культурної спадщини.

У той же час, відповідач надав до суду історичну довідку стадіону «Арсенал» із додатками. Суд констатує, що у дослідженій у межах спірних відносин довідці наявна інформацію про об`єкт стадіон заводу «Арсенал» з урахуванням вимог Порядку №158, довідка підписана особою, яка має науковий ступінь кандидата наук за спеціальністю «Музеєзнавство. Памяткокознавство», до довідки додані матеріали фотофіксації об`єкта. Тобто приписи Порядку №158 в частині дотримання передумов для звернення про включення об`єкта до Переліку об`єктів культурної спадщини - дотримано. Оскаржуваний наказ містить наступні відомості про об`єкт: найменування; власник; місцезнаходження; дата утворення; вид; автентичність (збережено); цінність об`єкта з археологічного, естетичного, етнологічного, історичного, архітектурного, мистецького, наукового чи художнього погляду.

Отже названі вище доводи товариства про відсутність ознак об`єкта культурної спадщини у випадку, який розглядається, з наведених вище підстав, відхиляються судом.

У свою чергу, відповідачем подані належні та достатні докази на підтвердження правомірності винесення оскаржуваного наказу та прийняття такого рішення на підставі, у межах повноважень і у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За змістом частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

За правилами частини другої цієї ж статті 77 в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Із урахуванням викладеного, суд резюмує відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

У зв`язку із відмовою у позові підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 159, 162, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

у задоволенні адміністративного позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Скрипка І.М.