Ухвала

від 08.10.2024 по справі 580/3881/20

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

про залишення касаційної скарги без руху

08 жовтня 2024 року

м. Київ

справа №580/3881/20

адміністративне провадження №К/990/35727/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Коваленко Н.В.,

суддів: Бучик А.Ю., Тацій Л.В.,

перевіривши касаційну скаргу Управління культури та охорони культурної спадщини Черкаської обласної державної адміністрації на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 08.08.2024 у справі за позовом Приватного підприємства «Олестас» до Служби охорони культурної спадщини Черкаської обласної державної адміністрації, Управління культури та охорони культурної спадщини Черкаської обласної державної адміністрації про визнання протиправним і скасування індивідуального акта у частині,

У С Т А Н О В И В:

До Верховного Суду надійшла касаційна скарга Управління культури та охорони культурної спадщини Черкаської обласної державної адміністрації на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 08.08.2024.

Перевіривши касаційну скаргу, колегія суддів дійшла висновку, що подана касаційна скарга не відповідає вимогам статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України, з огляду на таке.

Відповідно до статті 329 Кодексу адміністративного судочинства України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Строк на подання касаційної скарги також може бути поновлений у разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною п`ятою статті 333 цього Кодексу.

Касаційна скарга подана до Верховного Суду через систему «Електронний суд» 18.09.2024, тобто поза межами строку на касаційне оскарження, оскільки оскаржену постанову суду апеляційної інстанції прийнято в порядку загального позовного провадження 06.08.2024, повний текст виготовлений 08.08.2024, а тому перебіг строку на касаційне оскарження розпочався 09.08.2024 та закінчився 09.09.2024.

Обґрунтовуючи поважність причин пропуску строку на касаційне оскарження, скаржник зазначає, що в умовах воєнного стану відповідальною особою за супроводження судових справ та введення електронного кабінету в підсистемі «Електронний Суд» є завідувач сектору Бердецький А.І . Проте, в період публікації (надсилання) оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції за станом здоров`я Бердецький А.В. був тимчасово непрацездатний. Таким чином, перебування відповідальної особи на лікарняному та у відпустці унеможливило своєчасне ознайомлення Управління з оскаржуваною постановою. Про існування вищевказаної постанови, скаржнику стало відомо 18.09.2024 під час моніторингу Єдиного державного реєстру судових рішень, заявник без жодних зволікань одразу 18.09.2024 подав касаційну скаргу.

Проте Верховний Суд критично оцінює зазначені доводи з огляду на таке.

Статтею 5 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси і просити про їх захист.

Право звернення до суду є невід`ємним особистим правом, яке реалізовується особою в порядку, встановленому Кодексом адміністративного судочинства України. Способом реалізації цього права є звернення зацікавленої особи до суду із позовом, апеляційною та касаційною скаргою.

Водночас законодавець встановлює певні обмеження такого права, зокрема, шляхом встановлення строків на апеляційне оскарження судових рішень відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України.

Статтею 44 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено обов`язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки, зокрема виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Згідно зі статтею 121 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Поважними причинами слід розуміти лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулася із адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

У постанові від 17.09. 2020 у справі №640/12324/19 Верховний Суд зазначив, що причина пропуску строку звернення до суду із адміністративним позовом може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам:

1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк;

2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк;

3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено;

4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

Тобто, поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулася з касаційною скаргою, пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином.

Колегія суддів не приймає до уваги посилання скаржника щодо перебування відповідальної особи за супроводження судових справ та введення електронного кабінету у відпустці та на лікарняному з 06.08.2024 по 19.08.2024, оскільки Управління культури та охорони культурної спадщини Черкаської обласної державної адміністрації є суб`єкт владних повноважень до структури якого входить цілий сектор охорони культурної спадщини Управління.

Також, згідно інформації про структуру та штатну чисельність Управління за 2024 рік, яка міститься у відкритому доступі на офіційному веб - порталі скаржника, чисельність працівників сектору охорони культурної спадщини становить три особи.

Таким чином, колегія суддів вважає, що керівництво могло і повинно було передоручити супроводження цієї справи в суді іншому працівнику.

Також зазначене свідчить про неналежну організацію забезпечення представництва з боку відповідальних осіб та недбале ставлення до своїх процесуальних обов`язків, що в свою чергу не можуть бути поважними підставами для поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження.

Колегія суддів зазначає, що органи державної влади, маючи однаковий обсяг процесуальних прав та обов`язків поряд з іншими учасниками справи, мають діяти вчасно та в належний спосіб, дотримуватися своїх власних внутрішніх правил та процедур, встановлених, в тому числі нормами процесуального закону, не можуть і не повинні отримувати вигоду від їх порушення, уникати або шляхом допущення зайвих затримок та невиправданих зволікань відтермінувати виконання своїх процесуальних обов`язків.

Перебування у відпустці та на лікарняному відповідальної особи за супроводження судових справ та введення електронного кабінету не дають підстав для висновку про наявність об`єктивних непереборних обставин, які б перешкоджали своєчасному оскарженню судового рішення у цій справі.

Таким чином, наведені скаржником підстави пропуску строку на касаційне оскарження не можуть бути визнані поважними, а тому скаржнику слід навести інші поважні підстави пропуску строку на касаційне оскарження та надати докази на їх підтвердження.

Згідно з частиною 4 статті 330 КАС України, до касаційної скарги додаються, зокрема, копії касаційної скарги відповідно до кількості учасників справи. До касаційної скарги також додаються її копії відповідно до кількості учасників справи, крім випадків, якщо така скарга подається до суду в електронній формі через електронний кабінет. У разі подання скарги в електронній формі через електронний кабінет до неї додаються докази надсилання її копії іншим учасникам справи з урахуванням положень статті 44 цього Кодексу.

Частиною 9 статті 44 КАС України обумовлено, що у разі подання до суду в електронній формі заяви по суті справи, зустрічного позову, заяви про збільшення або зменшення позовних вимог, заяви про зміну предмета або підстав позову, заяви про залучення третьої особи, апеляційної скарги, касаційної скарги та документів, що до них додаються, учасник справи зобов`язаний надати до суду доказ надсилання цих матеріалів іншим учасникам справи.

Такі документи в електронній формі направляються з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, шляхом надсилання до електронного кабінету іншого учасника справи, а у разі відсутності у іншого учасника справи електронного кабінету чи відсутності відомостей про наявність у іншого учасника справи електронного кабінету - в паперовій формі листом з описом вкладення.

Відповідно до пункту 29 Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя 17.08.2021 № 1845/0/15-21, у разі подання до суду документів в електронній формі учасник зобов`язаний у випадках, визначених процесуальним законодавством, надати доказ надсилання іншим учасникам справи копій поданих до суду документів.

Як вбачається із матеріалів касаційної скарги, така була сформована у підсистемі «Електронний суд», однак доказів надсилання іншим учасникам справи (зокрема, третій особі) листом з описом вкладення копій поданих до суду документів або доказів надсилання таких документів до Електронного кабінету інших учасників справи - скаржник не надав.

Приписами частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України обумовлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.

Обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження, скаржник вказує на те, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без врахування висновків Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 23.11.2023 у справі №580/3881/20 та від 11.09.2024 у справі №580/4318/23. Скаржник наголошує, що судом апеляційної інстанції зроблений передчасний висновок про відсутність документів передбачених Інструкцією МК СРСР.

Водночас, аргументи скаржника зводяться лише до зазначення постанов Верховного Суду. Заявник не вказав конкретної норми права, яку на його думку, застосовано судом апеляційної інстанції всупереч висновкам Верховного Суду щодо застосування цієї норми права у подібних правовідносинах.

Верховний Суд роз`яснює, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України в касаційній скарзі зазначається норма права (з посиланням на статтю, частину, абзац тощо), яку суд апеляційної інстанції застосував в оскаржуваному судовому рішенні; висновок щодо застосування цієї норми права в оскаржуваному судовому рішенні; висновок щодо її застосування у постанові Верховного Суду із зазначенням дати її прийняття та номеру справи; обґрунтування подібності правовідносин у справі, що розглядається, та у справі, в якій Верховний Суд виклав свій висновок.

Підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в обґрунтування мотивувальної частини постанови.

Враховуючи, що розгляд справи в суді першої інстанції здійснювався за правилами загального позовного провадження, скаржнику слід уточнити підстави касаційного оскарження, з урахуванням предмету спору, зазначивши обґрунтовані підстави касаційного оскарження, передбачені частиною четвертою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, а не формальне посилання на правові висновки Верховного Суду.

Згідно з частиною другою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Пунктом 3 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до адміністративного суду касаційної скарги на рішення суду сума судового збору становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, але не більше 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

За змістом пункту 3 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" ставка судового збору за подання адміністративного позову немайнового характеру, який подано юридичною особою становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Разом з тим, згідно з частиною третьою статті 4 Закону України "Про судовий збір" при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Згідно зі статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01.01.2020 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб становить 2102,00 грн.

Отже, ставка судового збору, що підлягає сплаті за звернення з цією касаційною скаргою, становить 3362,2 грн (2102,00 *0,8 *200%).

Скаржником не надано доказу сплати судового збору, у зв`язку із чим вказаний недолік підлягає усуненню.

Згідно з частиною другою статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.

Отже, касаційну скаргу Управління культури та охорони культурної спадщини Черкаської обласної державної адміністрації слід залишити без руху та встановити десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги шляхом подання заяви про поновлення строку на касаційне оскарження із зазначенням інших причин поважності підстав пропуску строку; надати докази надсилання касаційної скарги іншим учасникам; уточнення підстав касаційного оскарження відповідно до статті 328 КАС України та документа про сплату судового збору, або доказів, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору.

Керуючись статтями 121, 329, 333 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

У Х В А Л И В:

1. Визнати неповажними підстави пропуску строку на касаційне оскарження та відмовити Управлінню культури та охорони культурної спадщини Черкаської обласної державної адміністрації у задоволенні клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 08.08.2024.

2. Залишити без руху касаційну скаргу Управління культури та охорони культурної спадщини Черкаської обласної державної адміністрації на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 08.08.2024 у справі за позовом Приватного підприємства «Олестас» до Служби охорони культурної спадщини Черкаської обласної державної адміністрації, Управління культури та охорони культурної спадщини Черкаської обласної державної адміністрації про визнання протиправним і скасування індивідуального акта у частині.

3. Надати Управлінню культури та охорони культурної спадщини Черкаської обласної державної адміністрації десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги, які зазначено в мотивувальній частині ухвали.

4. Надіслати Управлінню культури та охорони культурної спадщини Черкаської обласної державної адміністрації копію ухвали про залишення касаційної скарги без руху.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не оскаржується.

Суддя-доповідач Н.В. Коваленко

Суддя А.Ю. Бучик

Суддя Л.В. Тацій