Постанова

від 25.09.2024 по справі 404/3322/23

КРОПИВНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

25 вересня 2024 року м. Кропивницький

справа № 404/3322/23

провадження № 22-ц/4809/1212/24

Кропивницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: головуючого судді Єгорової С. М.,суддів: Мурашка С. І., Чельник О. І.

секретар судового засідання Діманова Н. І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача - Управління з питань захисту прав дітей Кропивницької міської ради,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 09 травня 2024 року у складі головуючого судді Варакіної Н. Б.

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції.

02 травня 2023 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 , третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача: Управління з питань захисту прав дітей Кропивницької міської ради, в якому просила:

- визначити місце проживання малолітньої дитини, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з матір`ю, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою: АДРЕСА_1 .

Позовні вимоги мотивовано тим, що 28.12.2002 між позивачем та відповідачем укладено шлюб, який розірвано рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 15.08.2018. Сторони є батьками сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який після розірвання шлюбу залишився проживати разом із матір`ю та перебуває на її утримані.

ОСОБА_2 знаючи, що син потребує постійної батьківської уваги та матеріальної допомоги, ухилявся від виконання своїх обов`язків, добровільно матеріальної допомоги на сім`ю та на утримання дитини не надавав, починаючи з березня 2020 року.

08 грудня 2022 року Кіровоградським районним судом Кіровоградської області видано судовий наказ про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання сина ОСОБА_3 у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягнення з 21.11.2022 року.

Сімейні стосунки між сторонами фактично припинені з лютого 2018 року.

Сім`я фактично припинила своє існування, позивачка і відповідачка проживають за різними адресами, що призвело до припинення шлюбних відносин та ведення спільного господарства, спільний син сторін - ОСОБА_3 проживає разом з матір`ю у АДРЕСА_2 .

Після того, як відповідач дізнався судовий наказ, яким стягнуто аліменти на утримання сина, він намагається нашкодити позивачці та постійно погрожує відібранням дитини, про що вказує його виклик служби у справах дітей для обстеження умов проживання дитини за адресою реєстрації позивачки , хоча йому достеменно відомо, що там проживають батьки позивача.

Разом з тим, ОСОБА_2 на виконання своїх обов`язків батька та на виконання рішення суду не сплачує аліменти, не цікавиться життям сина.

Аліменти на утримання сина в сумі 5 000 грн вперше надійшли на рахунок позивачки 27 квітня 2023 року.

06 жовтня 2015 року син сторін був зареєстрований у квартирі, яка належить на праві власності матері відповідача - ОСОБА_4 , за адресою: АДРЕСА_3 , однак позивачка випадково дізналась, що син знятий з реєстрації за вказаною адресою з 17 листопада 2022 року.

Таким чином, фактично залишивши дитину без постійного місця реєстрації, не повідомивши про це навіть матір, відповідач та його мати, рідна бабуся ОСОБА_3 , уникають будь-яких зв`язків з сином та онуком.

Позивачка стверджує, що для свого сина вона є не тільки люблячою мамою, але й другом, якому ОСОБА_5 розповідає усі секрети, ділиться своїми переживаннями та радощами. Для неї має велике значення здоров`я та душевний спокій сина.

Станом на день зверння до суду сторони не можуть дійти згоди щодо місця проживання сина ОСОБА_6 , у зв`язку з чим позивачка вимушена звернутись до суду з цим позовом.

РішеннямКіровського районного суду м. Кіровограда від 09 травня 2024 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Управління з питань захисту прав дітей Кропивницької міської ради про визначення місця проживання дитини з матір`ю, задоволено частково.

Визначено місце проживання малолітньої дитини, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з матір`ю, ОСОБА_1 ; відмовлено щодо вимоги про визначення місця проживання дитини за адресою АДРЕСА_2 .

Визначаючи місце проживання дитини з матір`ю, суд врахував інтереси дитини, факт, що батьки дитини проживають окремо, а син з березня 2020 року проживає разом із матір`ю, навчається у школі № 18 КЗ «Ліцей «Науковий», перейшов до 5 класу, виявив бажання проживати з матір`ю, ставлення сторін до виконання своїх батьківських обов`язків, вік дитини, стан дитини та особливості фізичного розвитку, що мати більш обізнана в цьому, та більше на це звертає увагу, відсутність даних про незадовільний стан здоров`я матері, створення належних умов для проживання дитини за місцем проживання матері, оцінивши всі обставини, які у даному конкретному випадку мають істотне значення для визначення місця проживання дитини, подані докази в їх сукупності, висновок органу опіки та піклування, беручи до уваги всі можливості батьків забезпечити належні умови для виховання та розвитку дитини, а також відсутність виключних обставин, які б унеможливлювали проживання дитини з матір`ю.

Суд вважав установленим, що саме мати не є байдужою до долі та виховання свого сина, цікавиться його життям, піклується про його здоров`я та виховання.

Суд не взяв до уваги твердження ОСОБА_2 , що ОСОБА_1 не дає йому можливості спілкуватися з сином, зазначив, що це не може бути підставою для відмови у задоволенні позову, оскільки в разі вчинення перешкод у спілкуванні з дитиною батько має право звернутися до органу опіки та піклування або до суду з вимогою про усунення перешкод у спілкуванні з сином.

Крім того, суд зауважив, що визначення місця проживання дитини з матір`ю, не впливатиме на їх взаємовідносини з батьком, оскільки визначення місця проживання дитини з одним із батьків, не позбавляє іншого батьківських прав та не звільняє його від виконання своїх батьківських обов`язків.

Відповідачем не спростовано, що проживання сина разом з матір`ю не відповідає інтересам дитини, які є вирішальними при розгляді даного спору.

Суд дійшов висновку, що в інтересах дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , слід визначити місце проживання з матір`ю ОСОБА_1 , але відмовив у визначенні місця проживання за конкретно визначеною адресою, оскільки вона може змінюватися, в залежності від життєвих обставин.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.

ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Багірян Еміль Борикович, подав до Кропивницького апеляційного суду апеляційну скаргу, в якій з підстав неправильного застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, ставить питання про скасування судового рішення і ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Зазначає, що суд неповно з`ясував усі фактичні обставини справи та не дав належної оцінки наявним у матеріалах справи доказам.

Вказує, що всупереч нормам процесуального права, положенням Конвенції та практиці ЄСПЛ суд першої інстанції закрив підготовче провадження за відсутності осіб, щодо яких відсутні відомості про їх належне повідомлення про час та місце розгляду справи, чим порушив їх право брати участь у судових засіданнях, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.

Зазначені порушення позбавили сторону відповідача можливості на реалізацію своїх процесуальних прав, унеможливили в подальшому справедливий розгляд.

Суд першої інстанції, в порушення засад змагальності, надав перевагу стороні позивача, закриваючи підготовче провадження, позбавив відповідача права на задоволення поданих ним клопотань: про судово-психологічну експертизу дитячо-батьківських відносин у цивільній справі, клопотання про виклик свідків сторони відповідача, а також права на подання зустрічного позову.

Крім того, апелянт вказує, що в судовому рішенні зазначено, що «представник третьої особи в судовому засіданні підтримала висновок, наданий комісією з питань захисту прав дитини про доцільність визначити місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , з матір`ю ОСОБА_1 . Зазначила, що ОСОБА_2 до Управління з питань захисту прав дітей Кропивницької міської ради із заявами про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною не звертався».

Представник третьої особи ввів суд в оману та надав неправдиву інформацію. Так, з відповіді служби у справах дітей Кропивницької міської ради за № 5-4047 від 07.06.2023 вбачається, що ОСОБА_2 звертався до служби із відповідною заявою, але представник третьої особи, в судовому засіданні, заперечувала цей факт, тобто не була незалежним представником, а підтримувала тільки сторону позивача.

Також, представник третьої особи в судовому засіданні посилалась на акт № 641 оцінки потреб сім`ї від 26.04.2023 як на підставу можливості визначення місця проживання малолітньої дитини з матір`ю.

Але, суд першої інстанції не звернув уваги на заперечення сторони відповідача про те, що жодним документом не підтверджено, що це за приміщення яке було обстежено, кому воно належить, на якій підставі позивачка з дитиною перебуває в цьому приміщенні, чому позивачка, маючи власне житло, заявила про проведення обстеження невідомого приміщення.

Суд прийняв цей доказ, який є недопустимим, у зв`язку із недоведеністю позивачки законних підстав перебування в цьому приміщенні разом із дитиною.

Окрім іншого, суд відмовив у вимозі про визначення місця проживання малолітньої дитини за адресою по АДРЕСА_2 , чим підтвердив твердження сторони відповідача, що акт про доцільність проживання дитини з матір`ю було прийнято органом опіки та піклування на підставі наданих стороною позивача відомостей, що не відповідають дійсності, а саме: медична документація, характеристики. Під час складання акту про потреби сім`ї служба у справах дітей не перевірила приналежність цього нерухомого майна та підстави перебування позивачки з дитиною у зазначеній квартирі.

Також, позивачкою не надано, в якості доказів, медичні документи щодо відсутності перешкод проживання дитини разом з нею, натомість відповідачем такі довідки суду були надані.

Відповідач стверджує, що під час допиту ОСОБА_3 , було зрозуміло, що дитина перебуває під тиском своєї матері і боїться зізнатись про це. На запитання представників відповідача син відповідав завченими фразами, відчувалось, що перед судовим засіданням дитину готували до допиту та навчали, що треба казати.

Вважає, що суд першої інстанції не виклав у судовому рішенні в достатній мірі мотиви, на яких воно базується, адже право на захист може вважатися ефективним тільки тоді, якщо зауваження сторін насправді заслухані, тобто належним чином судом вивчені усі їх доводи, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обгрунтування своїх рішень.

На думку відповідача поведінка позивачки свідчить про вчинення нею всіляких перешкод йому спілкуватись з сином, брати участь у його вихованні, не сприяє налагодженню батьківських відносин.

До апеляційної скарги представником відповідача долучено клопотання про призначення у справі судово-психологічної експертизи дитячо-батьківських відносин.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Осіпова Юлія Юріївна, просила залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін. Вважає, що рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 09 травня 2024 року винесене бз порушення норм матеріального права та з правильним застосуванням норм процесуального права.

Ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 23 липня 2024 року залишено без задоволення клопотання адвоката Багіряна Еміля Бориковича, який діє в інтересах ОСОБА_2 , про призначення у справі судово-психологічної експертизи дитячо-батьківських відносин.

Позиція апеляційного суду.

Відповідно до ст. 367, 368 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

З урахуванням вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову. При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.

Заслухавши пояснення відповідача ОСОБА_2 , представника відповідача адвоката Багіряна Е. Б., які підтримали доводи та вимоги апеляційної скарги, позивачки ОСОБА_1 та її представника адвоката Осіпової Ю. Ю., які заперечували щодо задоволення апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах, передбачених ст. 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення без змін.

Встановлені судом першої інстанції неоспорені обставини, а також обставини встановлені апеляційним судом.

Судом встановлено, що сторони перебували в зареєстрованому шлюбі, який рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 15.08.2018 року розірвано (а.с.10 том 1).

Сторони є батьками сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.11 том 1).

08 грудня 2022 року Кіровоградським районним судом Кіровоградської області видано судовий наказ про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання сина ОСОБА_3 у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягнення з 21.11.2022 року та до досягнення ОСОБА_3 повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с.12 том 1).

Згідно довідки про заробітну плату за 2022 рік, ОСОБА_1 працює головним спеціалістом в Управлінні містобудування та архітектури Кропивницької міської ради з 18 березня 2008 року, має постійний дохід (а.с.14 том 1).

Відповідно до характеристики № 23-634 від 18.04.2023 ОСОБА_1 за час роботи зарекомендувала себе кваліфікованим та дисциплінованим спеціалістом. До виконання службових обов`язків ставиться відповідально. По характеру має веселу вдачу, оптимістичні погляди на життя, доброзичлива, легко спілкується з колегами по роботі та замовниками. Тактовна, комунікабельна, товариська. Постійно вдосконалює свій професійний рівень, користується повагою серед колег (а.с.16 том 1).

Згідно довідки № 103 від 13.02.2023 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , навчається в комунальному закладі «Ліцей «Науковий» Міської ради міста Кропивницького». За період навчання батько учня, ОСОБА_2 , не відвідував батьківських зборів, не звертався до класного керівника чи адміністрації закладу з метою з`ясування успіхів сина у навчанні та його поведінки (а.с.17 том 1).

Відповідно до довідки № 243 від 20.04.2023, виданої старостою Бережинського старостинського округу Первозванівської сільської ради, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстрована, але не проживає за адресою: АДРЕСА_4 , її син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , також не проживає за вказаною адресою (а.с.18 том 1).

У відповідності до характеристики з місця проживання від 21.04.2023, складеної сусідами, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , разом з неповнолітнім сином ОСОБА_3 проживає за адресою: АДРЕСА_2 , з 2022 року. За період проживання зарекомендувала себе добре, ніяких негативних ситуацій помічено не було. Завжди проводить час із сином, виховує та доглядає з дотриманням всіх морально-етичних принципів. З сусідами привітна, ввічлива. У зловживанні спиртними напоями не помічена, завжди має охайний зовнішній вигляд (а.с.19 том 1).

Згідно акту № 641 оцінки потреб сім`ї/особи від 26.04.2023, помешкання, в якому проживають ОСОБА_1 із сином, безпечне для дитини, пристосоване для потреб дітей, в ньому облаштоване місце для навчальних занять, є окреме ліжко для дитини, в помешканні дотримуються санітарно-гігієнічні норми, територія навколо помешкання безпечна для дитини. Проведено оцінювання самопочуття дитини, його зовнішній вигляд, в результаті чого встановлено, що дитина добре себе почувається та має задовільний зовнішній вигляд, його харчування відповідає віковій категорії, дитина урівноважена та спокійна, агресію не виявляє, дитина любить та поважає маму, конфліктів з однолітками не має (а.с.21-23 том 1).

Згідно довідки № 425 від 04.07.2023 року виданої ОСОБА_2 комунальним закладом «Ліцей «Науковий» Міської ради міста Кропивницького» ОСОБА_3 за період навчання регулярно відвідував заняття у школі. Дитина завжди охайна, доглянута. Батько, ОСОБА_3 , після розлучення з ОСОБА_1 батьківські збори не відвідував, успішністю у класного керівника цікавився періодично. З сином спілкувався у міру своїх можливостей. Дитину до школи у 1-му класі, до розлучення, приводив батько, у 2-му і 3-му класах приводили і забирали мати або сестра. У 4-му класі ОСОБА_5 добирався самостійно (а.с.55 том 1).

Відповідно до характеристики № 112 від 30 червня 2024 року, наданої директором Комунального закладу «Кіровоградська обласна спеціалізована дитячо-юнацька» спортивна школа олімпійського резерву «Надія», ОСОБА_2 з вересня 2016 року записав на секцію спортивної гімнастики в Комунальний заклад «Кіровоградська обласна спеціалізована дитячо-юнацька» спортивна школа олімпійського резерву «Надія» свого сина, ОСОБА_7 , 2013 року народження, та регулярно протягом усього часу до березня 2020 року (початок пандемії COVID-19) приводив його та знаходився з ним на тренуваннях. З 2006 по 2014 роки донька ОСОБА_4 , 2003 року народження, теж займалась спортивною гімнастикою та важкою атлетикою в цій же школі, та займала призові місця. Вдвох з сином ОСОБА_8 відвідував спортивний басейн та тренажерний зал і разом з ним проводив тренування. Батько був присутній на всіх спортивних змаганням за участі свого сина ОСОБА_6 і доньки ОСОБА_9 та цікавився їх спортивними результатами та досягненнями. Мати ОСОБА_6 , ОСОБА_1 , ніколи не приводила та не відвідувала свого сина та доньку на тренуваннях. Ніколи не цікавилась їх досягненнями у спорті та жодного разу не відвідувала спортивні змагання за участю сина та доньки. ОСОБА_2 характеризується не тільки як дбайливий відповідальний батько, а і як тренер-викладач з легкої атлетики та реабілітолог, який серед колективу ОСДЮСШОР «Надія» характеризується як грамотний фахівець, має добрі стосунки з колегами і користується повагою серед вихованців (а.с.58 том 1).

Як вбачається з характеристики вих. №20 від 08.06.2023, виданої головою правління ОСББ «Рідний дім 11/3» на ОСОБА_2 , останній проживає за адресою: АДРЕСА_5 . ОСОБА_2 проживає за вищевказаною адресою з 1987 року, спочатку проживав разом з батьками, а з 2000 року проживає самостійно. З 2003 року по 2020 рік проживав із сім`єю: дружиною ОСОБА_1 і двома дітьми, донькою ОСОБА_10 , 2003 року народження та сином ОСОБА_3 , 2013 року народження. За період проживання проявив себе позитивно, скарг від сусідів не надходило. ОСОБА_2 за місцем проживання в конфліктних ситуаціях з сусідами непомічений, а навпаки - дружелюбний і по можливості надає їм допомогу. За свідченнями сусідів, працьовитий, товариський і ввічливий. За весь час проживання ОСОБА_2 зарекомендував себе як зразковий громадянин суспільства, що підтримує добрі стосунки в спілкуванні з сусідами. Постійно займався вихованням дітей, утримував сім`ю. Заборгованості по квартплаті не має, рахунки сплачує наперед. Приймає активну участь у громадському житті будинку в т.ч. зборах та необхідних громадських роботах, що проводяться на території будинку в ОСББ «Рідний дім 11/3». Скарги за весь період проживання ОСОБА_2 в будинку, що перебуває в управлінні ОСББ «Рідний дім 11/3» ні від мешканців будинку, ні від будь-яких юридичних осіб, в тому числі від правоохоронних органів до ОСББ не надходили (а.с.60 том 1).

Згідно висновку психолога від 31.07.2023 року № 14 за наслідками психологічного обстеження дитини про встановлення емоційного контакту до одного з батьків встановлено, дитина ОСОБА_7 в контакт вступає легко та невимушено, життєрадісний, має бадьорий настрій, емоційно вразливий. Інтелектуальний, фізичний та мовленнєвий розвиток відповідає віковій нормі. Емоційно-вольова сфера дитини сформована, увага стійка. Має достатній і середній рівень шкільних знань, виконує арифметичні дії, читає, переказує, пише. Врівноважений, впевнений у своїх силах, в своїх відповідях, волевиявленнях та бажаннях. Поведінка адекватна. Під час бесід та діагностик, ОСОБА_5 , на запитання: з ким ти хочеш жити, відповідав одне і те ж саме - з мамою і сестрою. ОСОБА_5 відчуває образу, відчай та негативізм до батька, витісняє його зі свого життя. Для ОСОБА_6 авторитетом є мама, він бажає проживати з мамою, емоційно прихильний до мами (а.с.74-76 том 1).

Відповідно до довідки від 24.07.2023, виданої сімейним лікарем, за останні три роки нагляду за дитиною до неї зверталася тільки мати ОСОБА_1 (а.с.78 том 1).

Згідно висновку органу опіки та піклування від 26.09.2023 року № 6247/19 та рішення Виконавчого комітету Кропивницької міської ради «Про затвердження висновку» від 10.10.2023 року № 875 вирішено за доцільне визначити місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з матір`ю ОСОБА_1 (а.с.137-139 том 1).

Допитана в судовому засіданні в суді першої інстанції свідок ОСОБА_10 повідомила, що є сестрою ОСОБА_6 . Вказала, що на її думку, дитині краще буде виховуватися та проживати разом з матір`ю, оскільки вона не згодна з методами виховання батька. Свідок зазначила, що батько під час їх спільного проживання застосовував відносно неї та брата фізичні покарання, здійснював психологічний тиск, примушував їх робити те, що вони не хотіли. Зазначила, що після того, як мати і брат переїхали до батьків позивача, вона залишилася проживати разом з батьком за адресою АДРЕСА_5 , але вже в червні 2020 року вона переїхала проживати до матері, оскільки батько застосував до неї моральне та фізичне насилля. Вказала, що батько ніякої матеріальної допомоги не надавав. Наразі, братом займається тільки мати, матеріально забезпечує його, водить до школи, на додаткові заняття, секції, гуртки. В будинку, де наразі вони проживають, затишно, у брата є власна кімната. Зазначила, що мати ніколи не забороняла батьку спілкуватися з дитиною.

В судовому засіданні в суді першої інстанції було заслухано думку дитини ОСОБА_3 , за участю залученого ухвалою суду психолога Кропивницького міського центру соціальних служб, який пояснив, що бажає проживати разом з матір`ю, оскільки вона допомагає у всьому, не ображає. Вказав, що з мамою проживає вже 4 роки. До школи, на гуртки, де він займається плаванням та тенісом, його водять та забирають тільки мама або сестра. Батько хотів спілкуватися з ним, але він не захотів, мати ніколи не забороняла спілкуватися з батьком. Батько зазвичай телефонував по п`ятницям та пропонував поїхати до нього, але він ніколи не бажав цього. Спілкуватися з бабусею він не бажає, оскільки йому не подобаються її запитання та відношення до нього. З батьком він їздив відпочивати 2 рази, але без мами. Під час спільного проживання батько застосовував постійно фізичне насилля, водив на ті секції, які йому не подобалися, заставляв їсти їжу, яку він їсти не може. Коли проживали разом з батьком про нього насправді піклувались тільки мати і сестра.

Мотиви, з яких виходить колегія суддів апеляційного суду.

Статтею 51 Конституції України, частинами другою, третьою статті 5 Сімейного кодексу України передбачено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Держава має заохочувати та підтримувати материнство і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини. При регулюванні сімейних відносин держава має максимально враховувати інтереси дитини.

Міжнародні та національні норми не містять приписів, які б наділяли будь-кого з батьків пріоритетним правом на проживання з дитиною.

Суд - це фактично останній інструмент, який підлягає використанню при вирішенні сімейних спорів, коли спір неможливо вирішити іншим шляхом.

Дитина має право знати своїх батьків і право на їх піклування (стаття 7 Конвенції про права дитини).

Відповідно до частини першої статті 18, частини першої статті 27 Конвенції про права дитини держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

У частині першій статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи, згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в найкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Згідно з частинами другою, восьмою, дев`ятою статті 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (частина третя статті 11 Закону України «Про охорону дитинства»).

Згідно зі статтею 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Згідно зі статтею 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини.

Відповідно до частин першої, другої статті 161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.

У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

При визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним.

Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини.

Рівність прав батьків стосовно дитини є похідною від прав та інтересів самої дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й першочергово повинні бути визначені й враховані інтереси дитини з урахуванням об`єктивних обставин спору. При визначенні місця проживання дитини судам потрібно крізь призму врахування найкращих інтересів дитини встановлювати та надавати належну правову оцінку всім обставинам справи, які мають значення для правильного вирішення спору. Отже, під час розгляду справ щодо визначення місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов`язком батьків діяти в її інтересах (постанова Верховного Суду від 14 вересня 2022 року у справі № 466/1017/20).

Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини, фізичної опіки над нею враховується ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. До інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, зокрема: особисті якості батьків; відносини, які існують між кожним з батьків і дитиною (як виконують батьки свої батьківські обов`язки стосовно дитини, як враховують її інтереси, чи є взаєморозуміння між кожним з батьків і дитиною); можливість створення дитині умов для виховання і розвитку.

Вирішуючи питання про визначення місце проживання дитини, суди мають враховувати об`єктивні та наявні у справі докази, зокрема обстеження умов проживання, характеристики психоемоційного стану дитини, поведінки батьків щодо дитини та висновку органу опіки та піклування. Проте найважливішим у цій категорії справ є внутрішнє переконання судді, яке має ґрунтуватися на внутрішній оцінці всіх обставин в їх сукупності. Адже не можна піддавати формалізму долю дитини, яка через те, що батьки не змогли зберегти відносини або домовитися, не повинна бути позбавлена щасливого та спокійного дитинства (постанова Верховного Суду від 30 жовтня 2019 року у справі № 352/2324/17).

При вирішенні спорів щодо визначення місця проживання дитини, фізичної опіки над нею суди враховують спроможність кожного з батьків піклуватися про дитину особисто; стосунки між дитиною і батьками в минулому; бажання батьків бути опікунами; збереження стабільності в оточенні дитини, йдеться про місце проживання, школу, друзів; бажання дитини; безпекові питання. Органам державної влади слід враховувати чи страждатиме дитина через відсутність піклування, через неповноцінне виховання та відсутність емоційної підтримки одного з батьків.

Нормами статті 19 СК України встановлено, що при розгляді спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, визначення місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе, не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних в результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Відповідно до ст. 18 Конвенції про права дитини батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Згідно із ч. 1, ч. 2 ст. 171 СК України дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім`ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім`ї. Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном.

Враховуючи міжнародні та національні правові норми, якими визначено, що до прав дитини належить, зокрема, право на врахування її думки щодо питань, які стосуються її життя, зокрема, відповідно до положень ст. 12 ч. I Конвенції ООН від 20 листопада 1989 року «Про права дитини» (ратифікована Україною 27 лютого 1991), держави-учасниці забезпечують дитині, здатній сформулювати власні погляди, право вільно висловлювати ці погляди з усіх питань, що стосуються дитини, причому поглядам дитини приділяється належна увага згідно з її віком і зрілістю.

Судом установлено, що між сторонами є спір щодо участі у вихованні спільного сина, в позасудовому порядку визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , не вдалося.

З матеріалів справи видно, що малолітня дитина ОСОБА_7 проживає разом з матір`ю, яка дбає про його фізичний та духовний розвиток, забезпечує дитині належні умови проживання, що підтверджується наданим и сторонами і дослідженими судом доказами.

Згідно висновку органу опіки та піклування від 26.09.2023 № 6247/19, затвердженого рішенням виконавчого комітету Кропивницької міської ради «Про затвердження висновку» від 10.10.2023 № 875, доцільно визначити місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з матір`ю ОСОБА_1 .

Відповідно до висновку психолога від 31.07.2023 року № 14 малолітній син сторін ОСОБА_7 виявив більшу прихильність до матері і висловив бажання проживати з нею та сестрою.

Суд першої інстанції врахував, що спір стосується вкрай чутливої сфери правовідносин, після дослідження наданих сторонами доказів, заслухавши думку малолітнього ОСОБА_6 , з огляду на психологічний стан, права та інтереси на гармонійний розвиток та належне виховання дитини, дотримуючись балансу між інтересами сина і правами і обов`язком його батьків діяти в її інтересах, дійшов обґрунтованого висновку про визначення місця проживання дитини з матір`ю ОСОБА_1 .

При цьому, суд вірно вказав, що проживання дитини з матір`ю, не впливатиме на стосунки з батьком, оскільки визначення місця проживання дітей з одним із батьків, не позбавляє іншого батьківських прав та не звільняє його від виконання своїх батьківських обов`язків.

Не заслуговують на увагу доводи скарги, що поведінка позивачки направлена на перешкоджання відповідачеві спілкуватись з сином, брати участь у його вихованні та не сприяє налагодженню батьківських відносин, оскільки суд належно з`ясував фактичні обставини справи, дослідив та надав належну оцінку зібраним у справі доказам, заслухав думку дитини, врахував висновок органу опіки та піклування, що в результаті сприяло правильному вирішенню питання місця проживання дитини.

Також колегія суддів вважає надуманими посилання заявника про те, що дитина перебуває під тиском матері і боїться зізнатись про це. Вказане спростовується наявними у матеріалах справи доказами.

Доводи апеляційної скарги про те, що в порушення засад змагальності, суд надав перевагу стороні позивача, закрив підготовче провадження та позбавив відповідача права на задоволення поданих ним клопотань про судово-психологічну експертизу дитячо-батьківських відносин у цивільній справі та клопотання про виклик свідків сторони відповідача, а також права на подання зустрічного позову не знайшли свого підтвердження, суперечать наявним у матеріалах справи доказам.

Зокрема, ухвалою Кіровського районного суду м. Кіровограда від 07 лютого 2024 року закрито підготовче провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Управління з питань захисту прав дітей Кропивницької міської ради про визначення місця проживання дитини з матір`ю; справу призначено до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні у приміщенні Кіровського районного суду м. Кіровограда на 12 березня 2024 року.

Закриваючи підготовче провадження у справі суд врахував, що відповідач та його представники: Багірян Е. Б. та ОСОБА_12 у підготовче судове засідання не з`явились, повідомлялись належним чином, вкотре подали заяву про відкладення судового засідання. В зв`язку з чим суд вважав за можливе провести підготовче судове засідання за відсутності відповідача та його представників Багіряна Е. Б. та ОСОБА_12 , оскільки за їхніми неодноразовими клопотаннями судові засідання відкладались, що призводило до затягування розгляду справи.

Суд першої інстанції обгрунтовано дійшов висновків, що судовий розгляд має бути проведений і завершений протягом розумного строку, а невмотивоване відкладення судового розгляду порушує принцип розумності строків розгляду справи та затягування судового процесу, що є недопустимим.

Відповідач не навів належними та допустимими доказами неможливості заявити клопотання одночасно з подачею відзиву, а тому відсутні підстави вважати, що суд першої інстанції порушив права відповідача.

Суд вирішив спір, дотримуючись найкращих інтересів малолітнього ОСОБА_3 , батьки якої проживають окремо, врахував, що син сторін з березня 2020 року проживає разом із матір`ю, навчається у школі № 18 КЗ «Ліцей «Науковий», виявив бажання проживати з матір`ю, ставлення сторін до виконання своїх батьківських обов`язків, вік дитини, стан дитини та особливості фізичного розвитку, прихильність до матері, яка створила належні умови для проживання дитини, відсутність даних про незадовільний стан здоров`я матері.

Суд першоїінстанції належно дослідив і оцінив всі обставини, що мають істотне значення для визначення місця проживання дитини, подані докази в їх сукупності, висновок органу опіки та піклування, взяв до уваги можливості батьків забезпечити належні умови для виховання та розвитку дитини, а також відсутність виключних обставин, які б унеможливлювали проживання дитини з матір`ю, дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку про порушення судом норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

Судом першої інстанції правильно визначено характер правовідносин між сторонами, вірно застосовано закон, що їх регулює, повно і всебічно досліджено матеріали справи та надано належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам, з дотриманням норм процесуального права ухвалене законне і обгрунтоване рішення.

З підстав, передбачених статтею ст. 375 ЦПК України, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Оскільки оскаржене судове рішення залишене без змін, а скарга без задоволення, то згідно ст. 141 ЦПК України судовий збір за подання апеляційної скарги покладається на особу, яка подала апеляційну скаргу, і поверненню не підлягає.

Керуючись ст. 367, 368, 371, 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, Кропивницький апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 09 травня 2024 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий С. М. Єгорова

Судді С. І. Мурашко

О. І. Чельник