Постанова

від 08.10.2024 по справі 638/7109/19

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 жовтня 2024 року

м. Харків

справа № 638/7109/19

провадження № 22-ц/818/2827/24

Харківський апеляційний суд у складі:

головуючого судді - Тичкової О.Ю.,

суддів колегії Маміної О.В., Пилипчук Н.П.,

за участюсекретарясудовогозасідання Волобуєва О.О.

сторони справи:

позивач - ОСОБА_1 , ОСОБА_2

відповідачі Акціонерне товариство «Сенс-Банк», Державний реєстратор КП «Регістрсервіс» Первомайської міської ради Харківської області Андрусович Олександр Олександрович, Державний реєстратор Кобзарівської сільської ради Валківського району Харківської області Іваницький Євген Анатолійович

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харків апеляційну скаргу ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_1 , ОСОБА_4 на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 13 травня 2024 року ухвалене у складі судді Рибальченко Л.М.,-

суду м. Харкова від 13 травня 2024 року ухвалене у складі судді Рибальченко Л.М.,-

ВСТАНОВИВ:

В травні 2019 року ОСОБА_3 , який діяв в інтересах ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом в якому просив скасувати рішення державного реєстратора КП «Регістрсервіс» Первомайської міської ради Харківської області Андрусовича О.О. про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 45668198 від 22.02.2019 19:19:16, про реєстрацію за акціонерним товариством «Укрсоцбанк» (код ЄДРПОУ 00039019) права приватної власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 з внесенням запису про скасування державної реєстрації речових прав та відновленням запису про реєстрацію права власності ОСОБА_5 на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 .

В обґрунтуванні позовної заяви зазначав, що на підставі договору купівлі-продажу від 16 травня 2002 року ОСОБА_5 набула права власності на спірну квартиру. Діючи як майновий поручитель ОСОБА_6 за її кредитним зобов`язанням, позивач 08 лютого 2007 року уклала з АТ «Укрсоцбанк» іпотечний договір № 830/27/14-4/48/7-017, предметом якого стала квартира АДРЕСА_2 . З Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 01 квітня 2019 року позивач дізналась про прийняття державним реєстратором КП «Регістрсервіс» рішення від 22 лютого 2019 року про реєстрацію права власності на квартиру за банком. Представник позивача зазначає, що відповідачі порушили порядок позасудового врегулювання, передбачений ст. 35 ЗУ «Про іпотеку», оскільки не надіслали ОСОБА_5 письмової вимоги про усунення порушень, а тому вона була позбавлена права власності незаконно. У зв`язку з невиконанням банком вказаної норми представник позивача вважає, що рішення про державну реєстрацію права власності на спірну квартиру підлягає скасуванню із відновленням попереднього запису в Державному реєстрі.

Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 13 травня 2024 року в задоволені позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення мотивовано тим, що в супереч вимогам статей 76 84 ЦПК України, представником позивачів не доведено той факт, що державним реєстратором не було дотримано вимог Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». При зверненні ПАТ Укрсоцбанк до державного реєстратора КП «Регістрсервіс» Первомайської міської ради Харківської області Андрусовича О.О. з відповідною заявою про звернення стягнення на іпотечне майно, у ПАТ Укрсоцбанк існувало порушене право, у зв`язку з невиконанням ОСОБА_6 кредитних зобов`язань. Також суд зазначив, що спір у позивачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 виник саме з АТ «Сенс Банк» з приводу порушення банком права власності позивачів на квартиру, внаслідок дій іпотекодержателя щодо реєстрації за ним такого права. Державний реєстратор не є належним відповідачем у даних правовідносинах.

Не погодившись з рішенням суду ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_1 , ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просив рішення скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першоі? інстанціі? неправильно оцінено доводи позивачів щодо наявності рішення третеи?ського суду. Скаржник зазначив, що після отримання 01.03.2011 ПАТ «Укрсоцбанк» рішення третеи?ського суду про дострокове стягнення з ОСОБА_6 на власну користь усього залишку суми кредиту разом із нарахованими процентами та штрафними санкціями у загальніи? сумі 513 089,87 грн, Банк втратив підстави для продовження нарахування на цю суму передбачених кредитним договором процентів та штрафних санкціи?, він мав право претендувати лише на нарахування індексу інфляціі? та трьох відсотків річних у порядку ч.2 ст.625 ЦК і в межах строків позовноі? давності. Натомість, зі змісту направленого ОСОБА_6 та ОСОБА_5 07.06.2018 письмового повідомлення вбачається, що Банк вимагав «сплатити борг за Кредитним договором, розмір якого станом на 16.03.2018 складає 106 605,62 доларів США, що відповідно до курсу НБУ станом на 16.03.2018 складає 2 800 812,57 гривень, з яких: 52 115,19 дол США, що відповідно до курсу НБУ станом на 16.03.2018 складає 1 369 204,36 грн, - прострочена заборгованість; 54 490,43 дол. США, що відповідно до курсу НБУ станом на 16.03.2018 складає 1 431 608,21 грн, - прострочена заборгованість по нарахованим процентам.

Скаржник також зауважив, що державним реєстратором не було ані належним чином перевірено правильність наданого Банком розрахунку заборгованості, ані встановлено жодним чином вартості предмета іпотеки станом на дату прии?няття рішення про реєстрацію права власності на нього за Банком. Вимоги позивачів про скасування рішення державного реєстратора Іваницького Є.А., яким 24.11.2020 здіи?снено переведення права власності на спірну квартиру за АТ «АЛЬФА-БАНК», є похідними від первісних вимог, але и? ґрунтується на тому, що вказане рішення було прии?няте упродовж строку діі? ухвали суду від 16.05.2019, якою на спірну квартиру накладено арешт та заборонено і?і? відчуження. Представник також зазначив, що здіи?снення новоі? реєстраціі? права власності на предмет іпотеки за правонаступником ПАТ «Укрсоцбанк» - АТ «Альфа-Банк» до завершення розгляду справи по суті призвело до негативних наслідків для позивачів, оскільки це дало можливість Банку укласти 29.07.2021 договір купівлі-продажу спірноі? квартири із ОСОБА_7 та обтяжити і?і? договором іпотеки від тієі? ж дати із ОСОБА_8 . Обставини зазначених неправомірних діи? із арештованою на підставі ухвали суду спірною квартирою розглядаються в межах цивільноі? справи №638/14517/21 за позовом позивачів до АТ «Альфа-Банк», ОСОБА_7 та ОСОБА_8 про визнання укладених договорів недіи?сними.

Відзиву на апеляційну скаргу до суду не надходило.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги в межах вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів уважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до частини першої статті 367 Цивільного процесуального кодексу України (надалі ЦПК України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно дост.376 ЦПК Українипідставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, невідповідність висновків суду, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зімін його мотивувальної та ( або) резолютивної частини.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи 08 лютого 2007 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку Укрсоцбанк - правонаступником якого є АТ «Сенс-Банк» (далі - Кредитор) та ОСОБА_6 (далі - Позичальник) укладено договір кредиту № 830/27/14-4/12/7-011.

Відповідно до п. 1.1. вказаного договору, кредитор надає позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти в сумі 77600 доларів США, зі сплатою 12,25% процентів річних.

Відповідно до п. 1.3, 1.3.1 вказаного договору, в якості забезпечення Позичальником виконання своїх зобов`язань щодо погашення кредиту, сплати процентів, можливих штрафних санкцій, а також інших витратна здійснення забезпеченою іпотекою вимоги, кредитор укладає: в день укладання цього договору - з майновим поручителем - ОСОБА_5 - іпотечний договір № 830/27/14-4/48/7-017 від 08 лютого 2007 року, за умовами якого майновий поручитель передає кредитору в іпотеку трьохкімнатну квартиру загальною площею 88.5 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , заставною вартістю 489850 грн.

З копії іпотечного договору вбачається, що 08 лютого 2007 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку Укрсоцбанк правонаступником якого є АТ «Сенс-Банк» (далі - Іпотекодержатель) та ОСОБА_5 (далі - Іпотекодавець) укладено договір іпотеки № 830/27/14-4/48/7-017 відповідно до умов якого, іпотекодавець передає в іпотеку іпотекодержателю у якості забезпечення позичальником основного зобов`язання трьохкімнатну квартиру загальною площею 88.5 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до пунктів 2.4.3, 2.4.4 вказаного іпотечного договору іпотекодержатель має право: у разі невиконання або неналежного виконання позичальником основного зобов`язання, задовольнити свої забезпечені іпотекою вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки; у разі невиконання іпотекодавцем хоча б одного зі своїх обов`язків, встановлених згідно з п.п. 2.1.1 - 2.1.11 цього договору вимагати дострокового виконання позичальником основного зобов`язання, а у разі його невиконання - забезпечити свої забезпечені іпотекою вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Пунктами 4.5-4.5.4 вказаного договору іпотеки встановлено, що іпотекодержатель за своїм вибором звертає стягнення на предмет іпотеки в один із наступних способів: на підставі рішення суду; шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов`язань в порядку, встановленому ст. 37 ЗУ Про іпотеку; шляхом продажу предмета іпотеки іпотекодержателем від свого імені будь-якій особі-покупцеві на підставі договору купівлі-продажу в порядку, встановленому ст. 38 ЗУ Про іпотеку; шляхом організації іпотекодержателем продажу предмета іпотеки через укладення договору купівлі-продажу предмета іпотеки між іпотекодавцем та відповідним покупцем в порядку, встановленому ст. 6 ЗУ Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати.

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна права власності на квартиру АДРЕСА_2 , зареєстровано 22.02.2019 за ПАТ «Укрсоцбанк», форма власності: приватна. Підстава виникнення права власності: довідка-розрахунок заборгованості, серія та номер: бн, виданий 16 березня 2018 року, видавник: ПАТ Укрсоцбанк; повідомлення про вручення, серія та номер: бн, видавник 18.10.2018, видавник: Укрпошта; повідомлення серія та номер: USB/254, виданий 07.06.2018, видавник: Публічне акціонерне товариство Укрсоцбанк; договір кредиту, серія та номер: 830/27/14-4/12/7-011, виданий 08.02.2007, видавник: Акціонерно-комерційний банк соціального розвитку Укрсоцбанк; іпотечний договір, серія та номер: 830/27/14-4/48/7-017, виданий 08.02.2007, видавник Акціонерно-комерційний банк соціального розвитку Укрсоцбанк.

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна права власності на квартиру АДРЕСА_2 , зареєстровано 18.11.2020 за ПАТ «Альфа-Банк». Підстава для державної реєстрації: рішення №5/2019, серія та номер:10305,10306, виданий 15.10.2019, видавник: н/п Київського МНО Розсоха С.С.; передавальний акт, серія та номер: б/н, виданий 11.10.2019, видавник: АТ Альфа-Банк; іпотечний договір, серія та номер: 830/24/27/14-4/48/7-017, виданий 08.02.2007, видавник Акціонерно-комерційний банк соціального розвитку Укрсоцбанк.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_1 посилається на те, що в результаті незаконного переходу права власності на предмет іпотеки до ПАТ «Укрсоцбанк», а в наступному його правонаступників спірне іпотечне майно було відчужене ОСОБА_7 .

Згідно відповіді із відкритого Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 834435 від 09.10.2024 право власності на квартиру квартиру АДРЕСА_2 , зареєстровано 29.07.2021 за ОСОБА_7 .

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що встановленими обставинами справи підтверджено, що в супереч вимогам статей 76 84 ЦПК України, представником позивачів не доведено перед судом той факт, що державним реєстратором не було дотримано вимог Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Колегія суддів не погоджується з даними висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Статтею 2 ЦПК України передбачено, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Статті 12, 13 Цивільного процесуального кодексу України гарантують те, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Частина 2 та 5 статті 12 ЦПК України визначає, що учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: керує ходом судового процесу; сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Як передбачено ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваними судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала про те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц.

Упостанові від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-цВелика Палата Верховного Суду зробила висновки про те, що визначальним критерієм для розмежування віндикаційного та негаторного позовів є відсутність або наявність у позивача права володіння майном; відсутність або наявність в особи права володіння нерухомим майном визначається виходячи з принципу реєстраційного підтвердження володіння; особа, до якої перейшло право власності на об`єкт нерухомості, набуває щодо нього всі правоможності власника, включаючи право володіння.

Спір про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації речового права на нерухоме майно слід розглядати як спір, пов`язаний із порушенням цивільних прав позивача на нерухоме майно іншою особою, за якою зареєстроване речове право на це майно.

У висновках викладених уПостанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 199/8324/19зазначено, що якщо позивач вважає, що його право порушене тим, що право власності зареєстроване за відповідачем, то належним способом захисту може бути позов про витребування нерухомого майна, оскільки його задоволення, тобто рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння, є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру прав.

Натомість вимоги про скасування рішень, записів про державну реєстрацію права власності на це майно за незаконним володільцем не є необхідним для відновлення його права (пункт 100постанови Великої Палати Верховного Суду від 7 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц).

Задоволення позову про витребування майна є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру прав. Такі висновки сформульовані, зокрема, упостанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16, у пункті 98постанови Великої Палати Верховного Суду від 7 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц.

Отже, замість скасування неналежного запису про державну реєстрацію до Державного реєстру прав має бути внесений належний запис про державну реєстрацію права власності позивача. Такий запис вноситься на підставі судового рішення про задоволення віндикаційного позову (пункт 87постанови Великої Палати Верховного Суду від 9 листопада 2021 року у справі № 466/8649/16-ц).

Оскільки Банк на час вирішення спору вже не був власником спірної квартири, скасування реєстрації права власності на квартиру за Банком не призведе до поновлення прав позивача.

Тому належним та ефективним способом захисту прав позивача у спірних правовідносинах є позов про витребування спрного майна у його останнього власника, який позивачем заявлений не був.

З наведених вище мотивів суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову про скасування реєстрації права вланості на спірну квартиру за Банком.

При цьому судова колегія погоджується з висновком суду про те, що за позовом про скасування запису про проведену державну реєстрацію права оренди відповідачем є не суб`єкт держаної реєстрації прав, а особа, щодо права якої здійснено такий запис.

Отже позовна вимога про скасування державної реєстрації права власності не може бути звернена до державного реєстратора, яку позивач визначив співвідповідачем. Державний реєстратор, зобов`язаний виконати рішення суду щодо скасування державної реєстрації речового права або його обтяження незалежно від того, чи був цей реєстратор залучений до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, чи не був залучений.

Встановивши, що позов заявлений до неналежного відповідача та відсутні визначені процесуальним законом підстави для заміни неналежного відповідача належним, суд відмовляє у позові до такого відповідача.

З огляду на те, що позивач заявив позов до неналежного співвідповідача-державного реєстратора суд погоджується з висновком суду про відмови у задоволенні позову до державного реєстратора з наведених вище підстав.

Такий висновок апеляційного суду узгоджується із правовою позицією, викладеною Великою Палатою Верховного Суду в постановах № 915/127/18 від 04 вересня 2018 року та № 520/13067/17 від 01 квітня 2020 року.

З огляду на зазначене апеляційну скаргу належить задовольнити частково, а рішення суду змінити, у задоволені позову належить відмовити з мотивів викладених в мотивувальній частині цієї постанови.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судові витрати перерозподілу не підлягають, оскільки у задоволенні позовних вимог відмовлено з інших підстав.

Керуючись ст.367, п.1 ч.1 ст.374, ст.375, ст.382, ст.384 ЦПК України, апеляційній суд -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_1 , ОСОБА_4 задовольнити частково.

Рішення Дзержинськогорайонного судум.Харкова від13травня 2024року змінити. Викласти мотивувальну частину рішення в редакції цієї постанови.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 10 жовтня 2024 року.

Головуючий О. Ю. Тичкова

Судді О.В.Маміна

Н.П.Пилипчук