Постанова

від 09.10.2024 по справі 289/1815/22

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УКРАЇНА

Житомирський апеляційнийсуд

Справа №289/1815/22 Головуючий у 1-й інст. Кириленко О. О.

Категорія 4 Доповідач Павицька Т. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2024 року Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючого Павицької Т. М.,

суддів Трояновської Г.С., Борисюка Р.М.,

за участю секретаря судового засідання Журавської Д.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в м. Житомирі цивільну справу №289/1815/22 за позовом ОСОБА_1 до Радомишльської міської ради Житомирської області про визнання права власності за апеляційноюскаргою ОСОБА_1 на ухвалу Радомишльського районного суду Житомирської області від 20 серпня 2024 року, постановлену під головуванням судді Кириленка О.О. у м.Радомишлі,

в с т а н о в и в :

У вересні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Радомишльської міської ради Житомирської області у якому просив визнати за ним в порядку спадкування за законом після смерті дружини, ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 в м.Києві, право власності на земельну ділянку площею 2,4942 га з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована за адресою: Житомирська область, Радомишльський район, Осичківська сільська рада, що належала померлій дружині, ОСОБА_2 .

Ухвалою Радомишльського районного суду Житомирської області від 20 серпня 2024 року позовна заява ОСОБА_1 залишена без розгляду.

ОСОБА_1 , не погодившись із ухвалою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу. Посилаючись на порушення норм процесуального права, просить ухвалу скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що жодних повісток він не отримував, висновок суду, що позивач відсутній за місцем проживання не відповідає обставинам справи, доказом чого є Витяг з реєстру територіальної громади. Отже, відповідно до вимог ЦПК України, позивача не було належним чином повідомлено про час та дату судових засідань. Судом не вперше здійснено перешкоди у доступі до правосуддя. Крім того, що судом порушено норми процесуального законодавства, також порушено приписи Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відзив наапеляційнускаргуне надходив.

Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Ухвалою Радомишльського районного суду Житомирської області від 02 квітня 2024 року відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Радомишльської міської ради Житомирської області про визнання права власності. Підготовче засідання призначено на 12 червня 2024 року о 14 год 00 хв.

Вбачається, що Радомишльським районним судом Житомирської області на адресу ОСОБА_1 , а саме: АДРЕСА_1 було направлено копію ухвали та судову повістку на 12.06.2024 року. Проте, поштове відправлення повернулося на адресу суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».

Також, 10 червня 2024 року на електронну адресу суду надійшла заява ОСОБА_3 про вступ у справу як представника позивача ОСОБА_1 та клопотання про відкладення розгляду справи.

Згідно протоколу судового засідання від 12.06.2024 клопотання представника ОСОБА_1 ОСОБА_3 задоволено, справу було відкладено на 20 серпня 2024 року на 13:00 год.

Судова повістка на 20.08.2024 представнику ОСОБА_1 ОСОБА_3 доставлена до електронного кабінету 21.06.2024 року.

Даних направлення позивачу ОСОБА_1 судової повістки на 20.08.2024 матеріали справи не містять.

Ухвалою Радомишльського районногосуду Житомирськоїобласті від20серпня 2024року позовнузаяву ОСОБА_1 до Радомишльськоїміської радиЖитомирської областіпро визнанняправа власностізалишено безрозгляду.

Залишаючи позовну заяву без розгляду, суд першої інстанції виходив з того, що належним чином повідомлений позивач та його представник повторно не з`явився в судове засідання та не повідомив про причини своєї неявки.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.

Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із статтею 129 Конституції України суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права. Основними засадами судочинства є, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Статтею 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема, неприпустимість зловживання процесуальними правами.

Частиною першою статті 44 ЦПК України передбачено, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Згідно зі статтею 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав: неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого відсутні відомості про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання; перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними.

У разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його не з`явлення не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з`явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його неявка не перешкоджає розгляду справи.

Обов`язковими умовами для застосування передбачених частиною 5 статті 223, пунктом 3 частини першої статті 257 ЦПК України процесуальних наслідків неявки позивача у судове засідання є одночасно його належне повідомлення про час і місце судового засідання та відсутність заяви позивача про розгляд справи за його відсутності.

Отже, правом на залишення заяви без розгляду суд наділений лише за сукупності певних встановлених законом умов: належного повідомлення позивача про час та місце судового засідання; повторної неявки позивача в судове засідання, яка в такому разі визнається як друга поспіль неявка; ненадходження від позивача клопотання про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення перешкоджає розгляду справи.

Такий висновок, узгоджується із висновками викладеними у постановах Верховного Суду від 11 березня 2020 року у справі №761/8849/19 (провадження №61-21428св19), від 22 вересня 2021 року у справі №465/205/17 (провадження №61-9536св21), від 28 жовтня 2021 року у справі №465/6555/16-ц (провадження №61-9020св21), від 05 вересня 2022 року у справі №325/218/21-ц (провадження №61-4672св22).

Залишення позову без розгляду - це форма закінчення розгляду цивільної справи без ухвалення судового рішення, у зв`язку із виникненням обставин, які перешкоджають розгляду справи, але можуть бути усунуті в майбутньому.

Однією з підстав для залишення позову без розгляду є повторна, тобто двічі поспіль, неявка в судове засідання позивача, якщо від нього не надходило заяви про розгляд справи без його участі та існують перешкоди для такого розгляду. При цьому позивач має бути належним чином і в установленому порядку повідомлений про дату, час і місце як першого, так і другого судового засідання, в яке він не з`явився.

Законодавець диференціює необхідність врахування судом поважності/неповажності причин неявки позивача до суду залежно від того, яке це судове засідання: перше чи повторне. Тобто процесуальний закон не вказує на необхідність врахування судом поважності причин повторної неявки позивача до суду. Такі положення процесуального закону пов`язані з принципом диспозитивності цивільного судочинства, за змістом якого особа, яка бере участь у справі, самостійно розпоряджається наданими їй законом процесуальними правами.

Зазначені наслідки настають незалежно від причин повторної неявки, які можуть бути поважними. Таким чином, навіть маючи докази поважності причин неявки позивача, суд залишає позовну заяву без розгляду, якщо нез`явлення позивача є перешкодою для розгляду справи. Зазначена норма дисциплінує позивача, як ініціатора судового розгляду, стимулює його належно користуватися своїми правами та не затягувати розгляд справи. Якщо позивач не може взяти участь в судовому засіданні, він має право подати заяву про розгляд справи за його відсутності. Така заява може бути подана на будь-якій стадії розгляду справи.

Таким чином, згідно з вимогами ЦПК України суд не зобов`язаний з`ясовувати причини повторної неявки в судове засідання належним чином повідомленого позивача і у випадку повторної неявки позивача, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Правове значення в даному випадку має лише належне повідомлення позивача про день та час розгляду справи, повторність неявки в судове засідання та неподання ним заяви про розгляд справи за його відсутності.

Наведені правові висновки викладені Верховним Судом, зокрема у постановах від 07 серпня 2020 року у справі №405/8125/15-ц (провадження №61-4801св20), від 21 вересня 2020 року у справі №658/1141/18 (провадження №61-3617св19), від 28 липня 2021 року у справі №756/6049/19 (провадження №61-4177св21).

В апеляційній скарзі, яка підписана особисто ОСОБА_1 , останній вказує на те, що жодних повісток він не отримував, висновок суду, що позивач відсутній за місцем проживання не відповідає обставинам справи, доказом чого є Витяг з реєстру територіальної громади.

Дійсно доказів направлення судової повістки та належного повідомлення позивача ОСОБА_1 про розгляд справи 20 серпня 2024 року о 14:00 год матеріали справи не містять.

Направлення судом першої інстанції судової повістки представнику позивача, не звільняє суд і від обов`язку про направлення також судової повістки і позивачу.

За таких обставин відсутні підстави стверджувати про повторну неявку позивача у два останні судові засідання. Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що судом першої інстанції не визнавалася явка позивача обов`язковою.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом, який, зокрема, вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Елементом права на справедливий судовий розгляд є право на доступ до суду.

Європейський суд з прав людини, розглядаючи справи щодо порушення права на справедливий судовий розгляд, тлумачить вказану статтю як таку, що не лише містить детальний опис гарантій, надаваних сторонам у цивільних справах, а й захищає у першу чергу те, що дає можливість практично користуватися такими гарантіями, - доступ до суду.

Судом першої інстанції не враховано пункт 36 рішення Європейського суду з прав людини «Голдер проти Сполученого Королівства», оскільки суд не здійснив остаточного вирішення справи через заявлений ним брак компетенції. Згідно пункту 25 рішення Європейського суду з прав людини «Кутіч проти Харватії» право на доступ до суду включає не тільки право ініціювати судове провадження, але й право одержати вирішення справи судом. Відсутність вирішення судом справи становить порушення права на доступ до суду (пункт 31 рішення у справі «Ганчі проти Італії»).

Україна як учасниця Конвенції повинна створювати умови щодо забезпечення доступності правосуддя як загальновизнаного міжнародного стандарту справедливого судочинства.

Право на доступ до суду має «застосовуватися на практиці і бути ефективним» (Белле проти Франції, § 38). Для того, щоб право на доступ було ефективним, особа «повинна мати реальну можливість оскаржити дію, що порушує його права» (Белле проти Франції, § 36; Нун`єш Діаш проти Португалії).

Суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) можуть позбавити заявників права звертатись до суду (Перес де Рада Каванил`ес проти Іспанії).

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції не забезпечив належної організації судового розгляду справи та порушив право позивача на доступ до правосуддя, закріплене в ст. 6 Протоколу №7 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства України.

Згідно із статтею 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Враховуючи вищевикладенеколегія суддівприходить довисновку,що апеляційнаскарга підлягаєзадоволенню,ухвала Радомишльськогорайонного судуЖитомирської областівід 20серпня 2024року підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 259, 268, 367, 368, 379, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Радомишльськогорайонного судуЖитомирської областівід 20серпня 2024року скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Дата складення повного судового рішення 10 жовтня 2024 року.

Головуючий

Судді