Постанова

від 10.10.2024 по справі 520/9591/24

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Головуючий І інстанції: Біленський О.О.

10 жовтня 2024 р. Справа № 520/9591/24Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Мельнікової Л.В.,

Суддів: Бегунца А.О. , Курило Л.В. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду у місті Харкові адміністративну справу за апеляційною скаргою представника позивача приватного підприємства «ЕЛПРОФІТ» - адвоката Шох Кристини Антонівни на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12 червня 2024 року у справі за позовом приватного підприємства «ЕЛПРОФІТ» до Головного управління Державної податкової служби у Харківській області, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

10.04.2024 позивач приватне підприємство «ЕЛПРОФІТ» (далі ПП «ЕЛПРОФІТ», підприємство) звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС у Харківській області (далі - відповідач1, ГУ ДПС в Харківській області, контролюючий орган), Державної податкової служби України (далі відповідач2, ДПС України), в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної ГУ ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України, № 10448943/42268101 від 26.01.2024 про реєстрацію/відмову від реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, яким відмовлено в реєстрації податкової накладної № 8 від 26.12.2023, що складена ПП «ЕЛПРОФІТ»;

- зобов`язати ДПС України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну № 8 від 26.12.2023, складену та подану на реєстрацію ПП «ЕЛПРОФІТ» датою її фактичного подання на реєстрацію, а саме 11.01.2024.

Вимоги мотивував тим, що прийняте комісією з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних рішення про відмову в реєстрації податкової накладної № 10448943/42268101 від 26.01.2024, якими відмовлено у реєстрації податкової накладної, є незаконними, необґрунтованими та таким, що підлягає скасуванню в судовому порядку.

Посилається на те, що позивачем до контролюючого органу були надані всі необхідні пояснення та первинні документи, які були достатніми для прийняття рішень щодо реєстрації податкової накладної, які податковий орган не перевірив та не взяв до уваги.

Зазначає, що квитанція про зупинення реєстрації податкової накладної в ЄРПН не містила вичерпного та чіткого переліку документів, які є необхідними для прийняття рішення про реєстрацію рахунку коригування.

Зазначає, що у графі оскаржуваного рішення «Додаткова інформація» контролюючим органом взагалі нічого не зазначено, а отже позивач не може бути обізнаним в тому, які саме документи необхідно надати стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній.

Позивач просив суд провести розподіл судових витрат у справі, стягнувши на його користь з відповідача відшкодування витрат на професійну правничу допомогу та витрати зі сплати судового збору.

Заперечуючи вимоги адміністративного позову, відповідачі зазначили, що надіслана позивачу квитанція про зупинення реєстрації спірної податкової накладної містила конкретний критерій ризиковості здійснення операцій із розрахованим показником за цим критерієм, а також містила пропозицію щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для розгляду питання прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі або відмову в такій реєстрації, що свідчить про те, що вказана вимога відповідала вимогам пункту 11 Порядку № 1165.

На думку відповідача, позивач, діючи у власних інтересах, мав змогу надати пакет документів у повному обсязі як до Комісії регіонального рівня, так і до Комісії з розгляду скарг. Водночас, потрібно, щоб ці документи підтверджували та розкривали суть, ділову мету господарських операцій, в інакшому випадку первинні документи не можуть вважатися юридично значимими документами для цілей формування даних бухгалтерського, та, відповідно, податкового обліку.

Вказує, що позивач, як учасник господарської діяльності на певному сегменті ринку, обізнаний з тонкощами роботи на цьому ринку, а відтак має розуміння сутності та тонкощів певних операцій, має усвідомлення не тільки щодо базових документів, які супроводжують певні операції, а й щодо інших документів, які зазвичай супроводжують такого роду операції. Відтак, саме позивач має можливість визначити конкретний перелік документів, який наявний у нього та супроводжує певні операції з тим, щоб подати ці документи для реєстрації податкової накладної.

Також зазначив, що в даному випадку, зобов`язання ДПС України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних зазначених податкових накладних є передчасним, в той час як належним способом захисту порушеного права є зобов`язання ДПС України та ГУ ДПС у Харківській області повторно розглянути питання щодо реєстрації податкової накладної, складеної ПП «ЕЛПРОФІТ».

Клопотання про зменшення розміру судових витрат, а саме витрат на професійну правничу допомогу відповідачами не заявлялися.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 12.06.2024 (розгляд справи відбувся за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) задоволено частково адміністративний позов ПП «ЕЛПРОФІТ».

Судовим рішенням визнано протиправним та скасовано рішення Комісії ГУ ДПС у Харківській області з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних № 10448943/42268101 від 26.01.2024 про відмову в реєстрації податкової накладної № 8 від 26.12.2023 в Єдиному реєстрі податкових накладних.

ДПС України зобов`язано зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну № 8 від 26.12.2023, складену ПП «ЕЛПРОФІТ», у день набрання законної сили рішенням суду.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

За рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у Харківській області та ДПС України стягнуто на користь ПП «ЕЛПРОФІТ» судовий збір у загальному розмірі 6 056.00 грн.

Судове рішення вмотивовано тим, що оскаржуване рішення ГУ ДПС у Харківській області не відповідає наведеним вище вимогам щодо чіткості та зрозумілості, та породжує його неоднозначне трактування, що в свою чергу впливає на не можливість реалізації свого права або обов`язку платником податків щодо виконання юридичного волевиявлення суб`єкта владних повноважень.

Суд зазначив, що з наявних матеріалів справи вбачається, що первинні документи, оформлені позивачем в рамках господарських відносин із контрагентом, копії яких надані разом із поясненнями для прийняття рішення щодо реєстрації податкових накладних, складені у відповідності до вимог законодавства, а оскаржуване рішення не містить зазначення конкретної інформації щодо причин та підстав відмови в реєстрації.

Щодо позовної вимоги зобов`язати ДПС України здійснити реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної № 8 від 26.12.2023 датою її фактичного подання на реєстрацію - 11.01.2024, суд зазначив, що пунктом 19 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 № 1246 визначено, що податкова накладна та/або розрахунок коригування, реєстрацію яких зупинено, реєструється у день настання однієї з таких подій: прийняття в установленому порядку та набрання чинності рішенням про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування; набрання рішенням суду законної сили про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування (у разі надходження до ДПС відповідного рішення); неприйняття та/або відсутність реєстрації в установленому порядку рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування.

Згідно з п. 20 Порядку № 1246 внесення відомостей до Реєстру на підставі рішення суду, яке набрало законної сили, здійснюється з дотриманням вимог цього Порядку. При цьому вимоги абзацу десятого пункту 12 цього Порядку не застосовуються до податкової накладної та/або розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено в установленому порядку. Датою внесення відомостей до Реєстру вважається день, зазначений в рішенні суду, або день набрання законної сили таким рішенням.

З урахуванням вищевикладеного суд прийшов до висновку про те, що належним способом відновлення порушеного права позивача, а також із метою усунення порушень, допущених відповідачем у спірних правовідносинах, є зобов`язання ДПС України зареєструвати в Єдиному державному реєстрі податкових накладних податкову накладну № 8 від 26.12.2023, подану ПП «ЕЛПРОФІТ», датою набрання законної сили рішенням суду.

Не погоджуючись із судовим рішенням, в апеляційній скарзі представник позивача ПП «ЕЛПРОФІТ» - адвокат Шох К.А., посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12.06.2024 в частині зобов`язання ДПС України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну № 8 від 26.12.2023, складену ПП «ЕЛПРОФІТ», у день набрання законної сили рішенням суду. Просить ухвалити нове рішення в цій частині та зобов`язати ДПС України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну № 8 від 26.12.2023, складену та подану на реєстрацію ПП «ЕЛПРОФІТ» датою її фактичного подання на реєстрацію, а саме 11.01.2024.

Посилається на те, що встановлення дати реєстрації податкової накладної відмінною від дати її подання є фактично реєстрацією податкової накладної з пропущенням строку (дата подання на реєстрацію 11.01.2024 року, рішення першої інстанції винесено 12.06.2024).

Вказане призведе до виникнення нового спору - спору про скасування нарахованих контролюючим органом штрафів за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних.

Звертає увагу суду апеляційної інстанції, що реєстрація податкової накладної № 8 від 26.12.2023 не була здійснена датою її подання у зв`язку з протиправною відмовою контролюючого органу в такій реєстрації. Факт протиправності такої відмови був встановлений судом першої інстанції.

Зауважує, що платник податків зі свого боку вживав всі необхідні дії шляхом надання додаткових пояснень та документів, однак, ці дії були проігноровані контролюючим органом.

Також представник позивача просить стягнути з ГУ ДПС у Харківській області та ДПС України (в рівних частках з кожного) на користь ПП «ЕЛПРОФІТ» судові витрати, на професійну правничу допомогу пов`язані із розглядом апеляційної скарги у розмірі 6 000.00 грн.

Відзив на апеляційну скаргу від відповідачів не надходив, що не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

В даному випадку, характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не є складними, виходячи з визначення справ незначної складності.

Письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом (п. 10 ч. 1 ст. 4 КАС України).

За приписами ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги (ч. 1 ст. 308). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язкової підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 2 ст. 308).

Відповідно до ч. 1 ст. 78 КАС України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до п. 187.1 ст. 187 Податкового Кодексу України (далі ПК України) датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, податкова накладна № 8 від 26.12.2023 складена у зв`язку із настанням першої події оплата товару.

Судовим розглядом справи встановлено, що 03.11.2023 між ПП «ЕЛПРОФІТ» (Постачальник) та ТОВ «АЛАМАК» (Покупець) укладено Договір поставки № 03/11 (т. 1 а.с. 46-47).

Згідно з п. 1.1 Договору № 03/11 в порядку та на умовах, визначених цим договором, постачальник зобов`язується поставити покупцю визначений цим договором товар (надалі іменується товар та /або обладнання), а покупець зобов`язується прийняти цей товар та своєчасно здійснити його оплату.

Відповідно до п. 1.2 Договору № 03/11, найменування, одиниця виміру, загальна кількість товару, ціна за одиницю товару, мета придбання товару, що підлягає поставці за цим договором, зазначаються у відповідних специфікаціях, що є невід`ємною частиною цього договору.

За умовами п. 3.1 Договору № 03/11 покупець оплачує за поставлений постачальником товар шляхом переказу грошових коштів на поточний рахунок постачальника за цінами, що визначені у відповідних специфікаціях та рахунках-фактурах.

На підставі п. 3.2 Договору № 03/11 загальна вартість товару зазначена з урахуванням ПДВ.

За умовами п. 5.1 Договору № 03/11 відвантаження товару здійснюється на умовах, що визначені у відповідних специфікаціях.

03.11.2023 ПП «ЕЛПРОФІТ» та ТОВ «АЛАМАК» підписано Специфікацію № 1 до Договору № 03/11 (т. 1 а.с. 48).

Відповідно до п. 1 Специфікації № 1 постачальник зобов`язується поставити, а покупець прийняти та оплатити наступний товар, а саме:

панель ТЭДФ-5М-250-А5-УТ2-СТ, IP54 у кількості 2 шт., загальна сума без ПДВ - 488 000.00 грн;

панель ТЭДФ-4M-160-А4-УТ1-СТ, IP54 у кількості 1 шт., загальна сума без ПДВ - 210 000.00 грн;

панель ТЭДФ-3М-40-А3-УТ1-СТ, IP54 у кількості 1 шт., загальна сума без ПДВ - 153 000.00 грн.

Загальна вартість товару складає 1 021 200.00 грн в тому числі ПДВ - 170 200.00 грн.

Відповідно до п. 2 Специфікації № 1 строк поставки - 40 календарних днів з моменту надходження передоплати згідно п. 5.1. Специфікації та підписання габаритного креслення товару на вимогу покупця.

Відповідно до п. 5.1 Специфікації № 1 покупець здійснює передоплату у розмірі 50 % від загальної вартості товару, що становить 510 600.00 грн в тому чисті ПДВ, на рахунок постачальника протягом 10 банківських днів з моменту підписання даної специфікації.

Відповідно до п. 5.2 Специфікації № 1 платіж у розмірі 50 % від загальної вартості товару, що становить 510 600.00 грн в тому чисті ПДВ, покупець здійснює протягом 3 банківських днів після отримання повідомлення про готовність товару до відвантаження.

03.11.2023 на виконання умов Договору № 03/11 ПП «ЕЛПРОФІТ» виставив покупцю рахунок-фактуру № СФ-0000079 на оплату товару на загальну суму 1 021 200.00 грн (в т.ч. ПДВ - 170 200.00 грн) (т. 1 а.с. 49).

03.11.2023 відповідно до вимог п. 5.1 Специфікації № 1 покупець здійснив передоплату у розмірі 510 600.00 грн (в т.ч. ПДВ - 85 100.00 грн), що підтверджується банківською випискою по рахунку за 03.11.2023 (т. 1 а.с. 50).

Решту суми, відповідно до вимог п. 5.2 Специфікації № 1, у розмірі 510 600.00 грн. (в т.ч. ПДВ - 85 100.00 грн.) було сплачено покупцем 26.12.2023, що підтверджується банківською випискою по рахунку за 26.12.2023 та оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 361 за грудень 2023 (т. 1 а.с. 51-52).

За результатами здійснення господарської операції за фактом оплати (виписка по рахунку за 26.12.2023) позивачем складено податкову накладну № 8 від 26.12.2023 на загальну суму 510 600.00 грн, в тому числі ПДВ в розмірі 85 100.00 грн, за товар (панель ТЭДФ-5М-250-А5-УТ2-СТ, IP54; панель ТЭДФ-4M-160-А4-УТ1-СТ, IP54; панель ТЭДФ-3М-40-А3-УТ1-СТ, IP54) (код УКТ ЗЕД 8537) (т. 1 а.с. 15).

Згідно з переліком кодів товарів згідно з УКТ ЗЕД, які застосовуються для визначення відповідності податкових накладних/розрахунків коригування, які подано для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних, критеріям ризиковості здійснення операції при здійсненні автоматизованого моніторингу : код 8537 - пульти, панелi, консолi, столи, розподiльнi щити та iншi основи, обладнанi двома або бiльше пристроями товарної позицiї 8535 або 8536, для контролю або розподiлу електричного струму, включаючи пристрої чи апаратуру групи 90, та цифровi апарати керування, крiм комутацiйних пристроїв товарної позицiї 8517.

Вказану податкову накладну 16.08.2023 позивачем направлено для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних в електронному вигляді засобами автоматизованої системи «Єдине вікно подання електронних документів» ДПС України, що підтверджується відповідним повідомленням з вказаної автоматизованої системи.

11.01.2024 контролюючий орган через Автоматизовану систему «Єдине вікно подання електронних документів» ДПС України направив платнику квитанції, у яких, серед іншого, зазначено: «Документ прийнято. Реєстрація зупинена». Відповідно до п. 201.16 ст. 201 ПК України, реєстрація ПН/РК № 8 від 26.12.2023 в Єдиному реєстрі податкових накладних зупинена. Обсяг постачання товару/послуг 8537 дорівнює або перевищує величину залишку обсягу придбання такого товару/послуги та обсягу його постачання, що відповідає пункту 1 Критеріїв ризиковості здійснення операцій. Пропонуємо надати пояснення та копії документів щодо підтвердження інформації, зазначеної в ПН/РК для розгляду питання прийняття рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних. Додатково повідомляємо: показник «D»=3.2951%, «Р»=0» (т. 1 а.с. 17).

Позивачем складено та подано до ГУ ДПС у Харківській області повідомлення про надання пояснень від 12.01.2024 № 1 та копії документів щодо вказаних податкових накладних, реєстрацію яких зупинено (т. 1 а.с. 18).

Рішеннями Комісії № 10448943/42268101 від 26.01.2024 підприємству відмовлено у реєстрації податкової накладної № 8 від 26.01.2024 в Єдиному реєстрі податкових накладних у зв`язку з ненаданням/частковим наданням додаткових письмових пояснень та копій документів стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено в Єдиному реєстрі податкових накладних, при отриманні повідомлення про необхідність надання додаткових пояснень та/або документів, необхідних для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, платником податку (т. 1 а.с. 21-22).

У полі «Додаткова інформація (зазначити конкретні документи)» жодних відомостей не відображено.

26.01.2024 позивач оскаржив рішення Комісії № 10448943/42268101 від 26.01.2024 (т. 1 а.с. 23).

05.02.2024 за результатами розгляду скарги щодо рішення про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному державному реєстрі податкових накладних Комісією залишено скаргу без задоволення, а рішення комісії регіонального рівня про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному державному реєстрі податкових накладних без змін (т. 1 а.с. 26).

Колегія суддів враховує, що позивач не погоджується з рішенням суду першої інстанції виключно в частині обраного судом способу захисту порушеного права ПП «ЕЛПРОФІТ» щодо зобов`язання ДПС України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну № 8 від 26.12.2023 в день набрання законної сили рішенням суду, а на датою її фактичного подання, а саме 11.01.2024.

Колегія суддів зауважує, що рішення суду першої інстанції в частині визнання протиправним та скасування рішення комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС у Харківській області № 10448943/42268101 від 26.01.2024 про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН не оскаржено.

Вирішуючи питання про правомірність обраного судом першої інстанції способу захисту порушеного права позивача, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до абзацу першого п. 201.1 ст. 201 ПК України, на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Абзацами 1, 2 п. 201.10 ст. 201 ПК України встановлено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Функціонування Єдиного реєстру податкових накладних (далі за текстом - ЄРПН) відбувається в автоматизованому режимі за правилами, визначеними Порядком ведення єдиного реєстру податкових накладних, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 № 1246 (далі - Порядок № 1246).

Як установлено п. 19, 20 Порядку № 1246 податкова накладна та/або розрахунок коригування, реєстрацію яких зупинено, реєструється у день настання однієї з таких подій:

прийняття в установленому порядку та набрання чинності рішенням про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування;

набрання рішенням суду законної сили про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування (у разі надходження до ДПС відповідного рішення);

неприйняття та/або відсутність реєстрації в установленому порядку рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування.

Внесення відомостей до Реєстру на підставі рішення суду, яке набрало законної сили, здійснюється з дотриманням вимог цього Порядку. При цьому, вимоги абзацу десятого пункту 12 цього Порядку не застосовуються до податкової накладної та/або розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено в установленому порядку.

Датою внесення відомостей до Реєстру вважається день, зазначений в рішенні суду, або день набрання законної сили таким рішенням.

Колегія суддів наголошує, що спосіб відновлення порушеного права позивача має бути ефективним та таким, що виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Зазначена позиція повністю кореспондується з висновками Європейського суду з прав людини, відповідно до яких обираючи спосіб захисту порушеного права слід зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка вимагає щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності «небезпідставної заяви» за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менш, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 05.04.2005 (заява № 38722/02)).

Отже, «ефективний засіб правого захисту» в розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права й одержання особою бажаного результату.

Згідно з положеннями рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № (80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів Ради Європи 11.03.1980, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Таким чином, дискреція це елемент управлінської діяльності. Вона пов`язана з владними повноваженнями і їх носіями органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб`єкта.

На законодавчому рівні поняття «дискреційні повноваження» суб`єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення. Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.

Сторонами не спростовано, що умови, за наявності яких контролюючий орган зобов`язаний був зареєструвати спірну податкову накладну, були виконані позивачем, а тому у другого відповідача був лише один вид правомірної поведінки зареєструвати такі накладні. За законом у контролюючого органу не було вибору між декількома можливими правомірними рішеннями.

Надаючи оцінку доводам апеляційної скарги колегія суддів враховує, що за змістом положень п. 20 Порядку № 1246 суд має право зобов`язати зареєструвати податкову накладну самостійно визначивши день, або датою, що відповідатиме дню набрання рішення суду законної сили.

Разом з цим, враховуючи, що дата набрання рішенням суду законної сили відбудеться у часі значно пізніше (більше пів року) у порівнянні з датою фактичного подання спірної податкової накладної (11.01.2024), і за цей період поставка товару (панель ТЭДФ-5М-250-А5-УТ2-СТ, IP54; панель ТЭДФ-4M-160-А4-УТ1-СТ, IP54; панель ТЭДФ-3М-40-А3-УТ1-СТ, IP54) на виконання умов Договору поставки № 03/11 від 03.11.2023 не була підтверджена зареєстрованою податковою накладною від 26.12.2023 № 8 протягом граничного строку, встановленого ПК України, не з вини позивача, є обґрунтовані обставини вважати, що обрання датою реєстрації іншу дату ніж 11.01.2024 призведе до настання для ПП «ЕЛПРОФІТ» негативних наслідків у вигляді застосування штрафних санкцій або невизнання податкового кредиту з податку на додану вартість за цей період, що є несумісним з метою захисту порушеного права платника податків у спірних правовідносинах.

У рішенні від 01.12.2004 № 18-рп/2004 «У справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес)» Конституційний Суд України роз`яснив, що поняття «охоронюваний законом інтерес», що вживається в частині першій статті 4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям «права», треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Виходячи з аналізу наведених вище правових норм, вирішуючи спір суд повинен встановити, що у зв`язку з прийнятим рішенням, вчиненням дії чи допущенням бездіяльності суб`єктом владних повноважень порушуються права, свободи чи інтереси особи у сфері публічно-правових відносин та з урахуванням положень частин першої, другої статті 5 КАС України ухвалити рішення, яке забезпечить поновлення порушеного права та буде адекватним наявним обставинам.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини право особи на суд передбачає можливість отримати не лише формальний захист (визнання і підтвердження порушених прав), але й фактичний захист (тобто дійсне й ефективне поновлення порушених прав).

Колегія суддів враховує, що обставини, які слугували підставою для відмови в реєстрації спірної податкової накладної, не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду в суді першої інстанції.

З огляду на викладене, з метою уникнення негативних наслідків у вигляді штрафних санкцій за несвоєчасну реєстрацію податкової накладної, тощо та додаткових звернень до суду з метою відновлення порушених прав позивача, колегія суддів вважає, що обраний судом першої інстанції спосіб захисту є недостатнім для належного поновлення порушених прав позивача, у зв`язку із чим колегія суддів вважає, що належним способом захисту порушеного права позивача є зобов`язання ДПС України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну ПП «ЕЛПРОФІТ» № 8 від 26.12.2023 датою її фактичного подання на реєстрацію, а саме 11.01.2024.

Згідно з частиною 1 статті 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

На виконання вимог частини 2 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 315 КАС України суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Підставами для зміни рішення є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи (частина перша статті 317 КАС України). Зміна судового рішення може полягати, зокрема, у доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини (частина четверта статті 317 КАС України).

З огляду на те, що суд першої інстанції, обираючи спосіб захисту не врахував вищенаведених обставин, у тому числі залишив поза увагою відсутність підстав у контролюючого органу для зупинення реєстрації податкової накладної станом на дату фактичного її отримання, якою вона і повинна була бути зареєстрована, колегія суддів вважає, що рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12.06.2024 слід змінити в частині визначення дати, з якої другий відповідач зобов`язаний зареєструвати податкову накладну № 8 від 26.12.2023 шляхом викладення мотивувальної частини рішення в редакції цієї постанови, а абзац третій резолютивної частини рішення в наступній редакції: «Зобов`язати ДПС України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну ПП «ЕЛПРОФІТ» № 8 від 26.12.2023, датою її фактичного подання на реєстрацію, а саме 11.01.2024». В іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12.06.2024 у справі № 520/9591/24 залишити без змін.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до ч. 2 ст. 139 КАС при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з частиною 6 статті 139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо) (частина 7 статті 139 КАС України).

Колегія суддів враховує, що вимоги, заявлені позивачем в позові, є взаємопов`язані між собою однією і тією ж підставою виникнення та поданими доказами, а тому підлягали оплаті судовим збором як за одну вимогу немайнового характеру. Таким чином, розмір судового збору, який підлягав сплаті за подання позову становив 3 028.00 грн (п. 1 ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір»).

З огляду на викладене, розмір судового збору, який підлягав сплаті за подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції становить 4 542.00 грн (3 028.00*1,5).

Відповідно до наявної в матеріалах справи платіжної інструкції № 3375 від 28.06.2024 позивачем сплачено судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 4 542.00 грн.

Враховуючи висновки суду апеляційної інстанції про задоволення вимог апеляційної скарги, відповідно до ч. 6 ст. 139 КАС України слід стягнути на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору в суді апеляційної інстанції у розмірі 4 542.00 грн пропорційно за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів.

Щодо розподілу судових витрат на правничу допомогу понесених під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. 16 КАС України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Згідно з частиною першою ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до ч. 1 п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За приписами ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Положеннями ч.ч. 3 та 4 ст. 134 КАС України визначено, що для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до с. 5 ст. 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що розмір суми витрат на правничу допомогу адвоката визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу та вартості виконаних робіт, витрати на проведення яких понесені в межах розгляду конкретної судової справи. При цьому розмір витрат має бути співмірним із складністю виконаних адвокатом конкретних робіт та часом, витраченим на виконання цих робіт.

Принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката запроваджено у ч. 5 ст. 134 КАС України. Так, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Надаючи оцінку понесеним позивачем витратам на правничу допомогу колегія суддів зазначає, що суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Також, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час.

При визначенні суми відшкодування суд має врахувати критерії реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02.07.2020 у справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19), який в силу приписів ч. 5 ст. 242 КАС України враховується судом апеляційної інстанції.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/WestAllianceLimited» проти України, заява № 19336/04, п. 269).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

На підтвердження понесених в суді апеляційної інстанції витрат на правову допомогу позивачем надано до суду наступні документи: ордер серія АХ № 1196582, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 1761, додаткова угода № 1 до договору про надання правової (правничої) допомоги № 13/02-24/1 від 13.02.2023, рахунок фактура № 1806/2 від 18.06.2024, платіжна інструкція № 3359 від 18.06.2024 (т. 2 а.с. 18-23).

Відповідно до п. 1.1 Договору про надання правової (правничої) допомоги №13/02-24/1 від 13.02.2024, укладеним між ПП «ЕЛПРОФІТ» та Адвокатським бюро «ШОХ І ПАРТНЕРИ» в особі керуючої бюро - адвоката Шох К.А. клієнт доручає, а адвокатське об`єднання приймає на себе зобов`язання надавати правову (правничу) допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим договором.

Відповідно до п. 4.1 Договору про надання правової (правничої) допомоги №13/02-24/1 загальна вартість наданих правових (правничих) послуг адвокатського бюро складає 10 000.00 грн

Відповідно до п. 4.4 Договору про надання правової (правничої) допомоги №13/02-24/1 за результатами надання правової (правничої) допомоги складається акт прийому передачі, що підписується представником кожної зі сторін.

18.06.2024 між ПП «ЕЛПРОФІТ» та Адвокатським бюро «ШОХ І ПАРТНЕРИ» підписана Додаткова угода № 1 до Договору про надання правової (правничої) допомоги №13/02-24/1 (т. 2 а.с. 21).

Відповідно до п. 1 Додаткової угоди № 1 сторони погодили та вирішили змінити п. 2.1 Договору і викласти його в наступній редакції :

« 2.1 адвокатське бюро на підставі звернення клієнта приймає на себе зобов`язання з надання наступної правової допомоги :

2.1.1 представництво та захист інтересів клієнта у Харківському окружному адміністративному суді за позовом клієнта до ГУ ДПС у Харківській області та ДПС України;

2.1.2 складання та подання апеляційної скарги від клієнта на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12.06.2024 по справі № 520/9591/24, представництво та захист інтересів клієнта у Другому апеляційному адміністративному суді за такою апеляційною скаргою».

Відповідно до п. 2 Додаткової угоди № 1 сторони погодили та вирішили змінити п. 4.1 Договору і викласти його в наступній редакції :

« 4.1 Загальна вартість правових (правничих) послуг адвокатського бюро за цим договором складає :

- за послуги, передбачені п.п. 2.1.1 цього договору 10 000.00 грн;

- за послуги, передбачені п.1.2 цього договору 6 000.00 грн.

Відповідно до п. 3 Додаткової угоди № 1 всі інші умови договору залишити без змін.

За правилами оцінки доказів, встановлених ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

Верховний суд у постанові від 29.08.2024 у справі № 560/10132/21 зазначив, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 10.07.2024 у справі № 340/1498/22.

Крім того, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд, з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Аналогічні висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.02.2023 р. у справі № 755/2587/17.

Колегія суддів зазначає, що представник позивача, всупереч ч. 4 ст. 134 КАС України, не надано документів на підтвердження фактичного виконання адвокатських послуг, а саме: детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 4 ст. 134 КАС України), акту виконаних робіт, який би підтвердив виконання адвокатом своїх обов`язків щодо надання правничої допомоги у суді апеляційної інстанції.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом від 20.08.2024 у справі № 420/22020/23.

При цьому, як вже було зазначено вище Відповідно до п. 4.4 Договору про надання правової (правничої) допомоги № 13/02-24/1 за результатами надання правової (правничої) допомоги складається акт прийому передачі, що підписується представником кожної зі сторін.

Акт прийому передачі наданих послуг в суді апеляційної інстанції представником позивача до суду не надано.

Колегія суддів зазначає, що у постанові від 25.07.2023 у справі № 340/4492/22 Верховний Суд вказав, що за загальним правилом, усі докази понесених судових витрат мають бути надані сторонами до закінчення розгляду справи. Однак, у випадку, якщо сторона з певних причин не може надати такі документи, ця сторона повинна зробити відповідну заяву до закінчення розгляду справи і надати відповідні докази протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Матеріали справи не містять вказівки про те, що докази понесених судових витрат будуть подані до суду протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, згідно з абзацом 2 частини сьомої статті 139 КАС України.

Тобто, колегія суддів звертає увагу, що ні позивачем, ні його представником не надано документів, які б підтверджували фактичний обсяг наданих послуг з правничої (правової) допомоги, час, витрачений адвокатом для надання відповідних послуг, тому клопотання позивача про відшкодування витрат на правничу допомогу понесених в суді апеляційної інстанції не узгоджується з положеннями статей 134 і 139 КАС України.

За наведеного, колегія суддів вважає, що заявлене клопотання про розподілу судових витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції задоволенню не підлягає.

Враховуючи те, що справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження, рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Керуючись ч. 4 ст. 229, ч. 4 ст. 241, ст. ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 326-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу представника позивача приватного підприємства «ЕЛПРОФІТ» - адвоката Шох Кристини Антонівни - задовольнити.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12 червня 2024 року по справі № 520/9591/24 - змінити в частині визначення дати, з якої другий відповідач зобов`язаний зареєструвати податкову накладну № 8 від 26грудня 2023 року шляхом викладення мотивувальної частини рішення в редакції цієї постанови, а абзац третій резолютивної частини рішення в наступній редакції:

«Зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну приватного підприємства «ЕЛПРОФІТ» від 26 грудня 2023 року № 8, датою її фактичного подання на реєстрацію 11.01.2024».

В іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12 червня 2024 року у справі № 520/9591/24 залишити без змін.

Стягнути на користь приватного підприємства «ЕЛПРОФІТ» (код ЄДРПОУ 42268101) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області (ЄДРПОУ 43983495) судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 2 271.00 грн (дві тисячі двісті сімдесят одна гривня) 00 коп.

Стягнути на користь приватного підприємства «ЕЛПРОФІТ» (код ЄДРПОУ 42268101) за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової служби України (ЄДРПОУ 43005393) судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 2 271.00 грн (дві тисячі двісті сімдесят одна гривня) 00 коп.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя Л.В. Мельнікова Судді А.О. Бегунц Л.В. Курило