Постанова

від 10.10.2024 по справі 420/15162/24

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 жовтня 2024 р.м. ОдесаСправа № 420/15162/24

Перша інстанція: суддя Потоцька Н.В.,

повний текст судового рішення

складено 05.09.2024, м. Одеса

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача Федусика А.Г.,

суддів: Бойка А.В. та Шевчук О.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу Управління Північного офісу Держаудитслужби у Вінницькій області на додаткове рішення Одеського окружного адміністративного суду від 05 вересня 2024 року у справі за адміністративним позовом Департамента фінансів Одеської міської ради до Управління Північного офісу Держаудитслужби у Вінницькій області, треті особи: Одеська міська рада, Товариство з обмеженою відповідальністю «Інфокс», Департамент комунальної власності Одеської міської ради, Департамент міського господарства Одеської міської ради, Комунальне підприємство «Агентство програм розвитку Одеси» про визнання протиправною та скасування вимоги в частині, -

В С Т А Н О В И В:

У травні 2024 року Департамент фінансів Одеської міської ради (далі ДФ ОМР) звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління Північного офісу Держаудитслужби у Вінницькій області (далі Управління), за участю третіх осіб: Одеської міської ради (далі ОМР), Товариства з обмеженою відповідальністю Інфокс (далі ТОВ), Комунального підприємства Агентство програм розвитку Одеси (далі КП), Департаменту комунальної власності Одеської міської ради (далі ДКВ), Департаменту міського господарства Одеської міської ради (далі ДКГ) та, з урахуванням заяви від 17.06.2024 року, просив:

- визнати протиправним та скасувати пункт 2 вимоги Управління про усунення виявлених порушень від 26.03.2024 року №260208-14/990-2024, згідно з якою Управління «вимагає забезпечити надходження до бюджету Одеської міської територіальної громади орендної плати за користування цілісним майновим комплексом, що перебуває у комунальній власності на суму 337947,19 тис. грн, відповідно до п.25 рішення Ради від 29.11.2023 №1618-УІІІ «Про бюджет Одеської міської територіальної громади на 2024 рік».

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 16 липня 2024 року позов задоволено в повному обсязі.

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 01 жовтня 2024 року апеляційну скаргу Управління Північного офісу Держаудитслужби у Вінницькій області залишено без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16 липня 2024 року без змін.

Крім цього, 22.07.2024 року від представника позивача надійшла заява про ухвалення додаткового рішення, в якій представник позивача просив вирішити питання щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 40000,00 грн.

Додатковим рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 05 вересня 2024 року заяву задоволено частково. Стягнуто на користь ДФ ОМР за рахунок бюджетних асигнувань Управління судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 30000,00 грн (тридцять тисяч гривень 00 копійок).

Не погоджуючись з даним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене порушенням норм процесуального права, у зв`язку з чим апелянт просив його скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у стягненні витрат на правничу допомогу.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для її задоволення з огляду на таке.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що представником позивача на підтвердження понесених ДФ ОМР витрат на професійну правничу допомогу разом з заявою надано наступні документи: договір від 13.05.2024 № 19, рахунок від 24.05.2024, акт наданих послуг від 13.05.2024, договір від 06.06.2024 № 20, звіт від 01.07.2024, рахунок від 01.07.2024, акт наданих послуг від 06.06.2024, звіт від 17.07.2024, рахунок від 17.07.2024, акт наданих послуг від 17.07.2024, звіт від 24.05.2024, розрахунок загального обсягу наданих послуг.

Приймаючи оскаржуване додаткове рішення, суд 1-ї інстанції виходив з того, що розмір понесених позивачем витрат на правничу допомогу адвоката у розмірі 30000,00 грн є обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, об`єму та складності справи, а позивач у спірних правовідносинах не діяв як суб`єкт владних повноважень.

Колегія суддів не погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції і вважає їх такими, що не відповідають вимогам статей 2, 6, 8, 9, 73, 74, 75, 76, 77, 78 КАС України, з огляду на таке.

Відповідно до частин першої, другої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Засади розподілу судових витрат визначені статтею 139 КАС України.

Так, частиною першою статті 139 КАС України встановлено загальні правила, згідно з якими при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Водночас, положеннями частини другої статті 139 КАС України визначено, що при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Крім цього, відповідно до ч.2 ст.134 КАС України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Пункт 7 частини першої статті 4 КАС України визначав, що суб`єкт владних повноважень - це орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що позивач у даній справі ДФ ОМР, відповідно до Положення про ДФ ОМР, затвердженого рішенням ОМР №3173-VII від 25.04.2018 р., є виконавчим органом ОМР. Відповідно до законодавства України організовує та здійснює функції зі складання, виконання бюджету, контролю за витрачанням коштів розпорядниками бюджетних коштів, а також інші функції, пов`язані з управлінням коштами бюджету міста. Департамент здійснює загальну організацію виконання та управління місцевим бюджету, координує діяльність учасників бюджетного процесу з питань виконання бюджету. Департамент у своїй діяльності керується Конституцією України, Бюджетним кодексом України, законами України та указами Президента України, актами Верховної Ради України та Кабінету Міністрів України, рішеннями Ради, її виконавчого комітету, розпорядженнями міського голови та цим Положенням. Департамент підзвітний та підконтрольний Раді, підпорядкований міському голові та виконавчому комітету Ради. Фінансування видатків Департаменту здійснюється за рахунок коштів бюджету міста відповідно до затвердженого кошторису.

При цьому, у спірних правовідносинах відповідачем перевірялося виконання ДФ ОМР саме вказаних функцій та повноважень, і за результатами цієї перевірки (ревізії) була складена спірна вимога про усунення виявлених порушень.

Враховуючи наведене, апеляційний суд вважає, що позивач є суб`єктом владних повноважень у даних правовідносинах, у розумінні норм чинного законодавства.

Зміст вищенаведених положень КАС України щодо розподілу судових витрат свідчить про те, що вони стосуються загального правила компенсації судових витрат стороні, на користь якої ухвалено рішення.

Водночас, процесуальний закон визначив обмежений перелік судових витрат, розподіл яких здійснюється у випадку задоволення позову суб`єкта владних повноважень - це виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз. Витрати на професійну правничу допомогу до даного переліку не входять.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, витрат, пов`язаних із залученням свідків та проведенням експертиз, позивач під час розгляду справи не поніс.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що в даній справі відсутні правові підстави для стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу на користь позивача.

Аналогічний правовий підхід щодо стягнення судових витрат на користь позивача субєкта владних повноважень викладений у постановах Верховного Суду від 29 серпня 2022 року по справі №826/16473/15, від 30 серпня 2024 року по справі №640/30438/20.

З огляду на зазначене, колегія суддів доходить висновку, що при розгляді заяви про стягнення витрат на правничу допомогу судом першої інстанції неправильно надана оцінка фактичним обставинам справи та допущено порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання, тому оскаржуване додаткове рішення підлягає скасуванню.

Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 316, 322, 325, 328 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Управління Північного офісу Держаудитслужби у Вінницькій області задовольнити.

Додаткове рішення Одеського окружного адміністративного суду від 05 вересня 2024 року скасувати.

Прийняти постанову, якою у задоволенні заяви Департамента фінансів Одеської міської ради про стягнення витрат на правничу допомогу - відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, за винятком випадків, перелічених у пункті 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Суддя-доповідач А.Г. ФедусикСудді А.В. Бойко О.А. Шевчук