Ухвала

від 10.10.2024 по справі 480/10118/23

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

10 жовтня 2024 року

м. Київ

справа №480/10118/23

адміністративне провадження №К/990/38207/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Мартинюк Н.М.,

суддів: Жука А.В., Мельник - Томенко Ж.М.,

перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 11 січня 2024 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2024 року у справі №480/10118/23 за позовом ІНФОРМАЦІЯ_2 до ОСОБА_1 , третя особа - ІНФОРМАЦІЯ_1 про відшкодування витрат, пов`язаних з утриманням від час навчання,-

УСТАНОВИВ:

ІНФОРМАЦІЯ_2 звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до ОСОБА_1 , третя особа ІНФОРМАЦІЯ_1, в якому просив суд:

- стягнути з ОСОБА_1 на користь ІНФОРМАЦІЯ_1 суму у розмірі 207 470 грн 22 коп на відшкодування витрат, пов`язаних з утриманням під час навчання.

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 11 січня 2024 року адміністративний позов ІНФОРМАЦІЯ_2 задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ІНФОРМАЦІЯ_2 суму у розмірі 207 470 грн 22 коп на відшкодування витрат, пов`язаних з утриманням під час навчання.

У задоволенні інших вимог - відмовлено.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2024 року апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_2 задоволено.

Апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 задоволено частково.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 11 січня 2024 року змінено, резолютивну частину рішення в наступній редакції:

«Позов ІНФОРМАЦІЯ_2 до ОСОБА_1 , третя особа - ІНФОРМАЦІЯ_1 про відшкодування витрат, пов`язаних з утриманням від час навчання - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ІНФОРМАЦІЯ_1 суму у розмірі 207 470 грн 22 коп на відшкодування витрат, пов`язаних з утриманням під час навчання.».

Не погоджуючись із оскаржуваними судовими рішеннями, відповідачем подано касаційну скаргу.

Скаржниця просить суд скасувати рішення судів попередніх інстанцій і ухвалити нове судове рішення про часткове задоволення позову. Також просить суд поновити строк на касаційне оскарження.

Під час перевірки касаційної скарги встановлено, що вона не відповідає вимогам статті 329 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), а тому підлягає залишенню без руху, з огляду на таке.

Згідно статті 329 КАС України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

Строк на подання касаційної скарги також може бути поновлений у разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною п`ятою статті 333 цього Кодексу.

Постанова Другого апеляційного адміністративного суду була прийнята 14 травня 2024 року. Як вбачається з Єдиного державного реєстру судових рішень, повний текст постанови було надіслано судом для оприлюднення 15 травня 2024 року, а оприлюднено текст постанови у Єдиному державному реєстрі судових рішень 17 травня 2024 року. Разом з тим, скаржник направила касаційну скаргу до Верховного Суду 3 жовтня 2024, тобто з пропуском строку касаційного оскарження.

В обґрунтування підстав пропуску строку скаржниця зазначає, що постанова Другого апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2024 року не надсилалася поштовою кореспонденцію на її зареєстровану адресу, зі змістом оскаржуваної постанови ознайомилася у Єдиному державному реєстрі судових рішень після звернення за консультацією до юриста. Однак, як вбачається з матеріалів скарги, коли саме скаржниці стало відомо про оскаржувану постанову остання не зазначає.

Суд звертає увагу скаржниці на те, що пропущений строк касаційного оскарження може бути поновлений судом, якщо за результатами оцінки та перевірки наведених заявником у відповідній заяві підстав пропуску такого строку, суд дійде висновку про їх поважність.

Для здійснення судом належної оцінки та перевірки доводів, наведених заявником в обґрунтування поважності підстав пропуску строку касаційного оскарження, такі доводи повинні бути підтверджені відповідними письмовими документами або іншими доказами, з яких достовірно убачається існування обставин, зазначених у заяві про поновлення строку.

Наведені заявницею підстави для поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження не можуть бути визнані поважними, з огляду на наступне.

Статтею 44 КАС України регламентовано обов`язок осіб, які беруть участь у справі (учасників справи), добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Тому, виконання обов`язку дотримання вимог процесуального закону стосовно форми, змісту і строку подання касаційної скарги покладається на особу, яка має намір її подати, а тому остання повинна вчиняти усі необхідні для цього дії.

Водночас, поважними причинами пропуску процесуального строку звернення до суду визнаються лише ті, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.

Разом з тим, всупереч вимогам статті 77 КАС України, заявницею не доведено, що зазначені нею обставини пропуску строку на касаційне оскарження рішення Сумського окружного адміністративного суду від 11 січня 2024 року та постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2024 року унеможливили подання касаційної скарги у визначений законодавством строк.

З урахуванням наведеного, на підтвердження зазначених обставин пропуску строку на касаційне оскарження заявниця має надати відповідну довідку суду про дату отримання судового рішення апеляційного суду або інші належні докази в оригіналах чи належним чином завірені їх копії, з приводу недотримання апеляційним судом вимог щодо порядку видачі або направлення копій судових рішень, або навести інші підстави з відповідними доказами.

За таких обставин, Верховний Суд вважає неповажними наведені скаржницею підстави пропуску строку на касаційне оскарження та пропонує надати клопотання про поновлення такого строку, де обґрунтувати підстави пропуску строків на касаційне оскарження за період з 15 травня 2024 року (з дати початку перебігу пропуску строку на касаційне оскарження) до 3 жовтня 2024 року (дати направлення касаційної скарги до суду).

Отже, тільки наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судових рішень у касаційному порядку в строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку касаційного оскарження з поважних причин.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що вказані підстави пропуску строку на касаційне оскарження не можуть бути визнані поважними.

Крім того, в порушення пункту 2 частини другої статті 330 КАС України в касаційній скарзі не зазначено відомостей про наявність або відсутність електронного кабінету у скаржниці.

Частиною другою статті 257 КАС України передбачено, що за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

У цій справі, суд першої інстанції, врахувавши вимоги процесуального закону, розглянув справу за правилами спрощеного позовного провадження.

Предмет спору цієї справи не містить ознак, за яких її не можна було розглядати за правилами спрощеного провадження.

Водночас, пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України обумовлено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Таким чином, законодавець обмежив можливість касаційного оскарження судових рішень у названій категорії адміністративних справ, поставивши можливість такого оскарження в залежність від імовірності значення ухваленого за наслідком касаційного провадження судового рішення для формування практики застосування відповідних правових норм або ж становить значний суспільний інтерес чи має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу.

Скаржниця зазначає, що ця справа має виняткове значення для неї, що за змістом відповідає підпункту «в» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України.

Водночас суд відхиляє вказані доводи скаржниці з огляду на наступне.

Так, вжите законодавцем словосполучення "значний суспільний інтерес" необхідно розуміти як серйозну, обґрунтовану зацікавленість, яка має неабияке виняткове значення для усього суспільства в цілому, певних груп людей, територіальних громад, об`єднань громадян тощо до певної справи в контексті можливого впливу ухваленого у ній судового рішення на права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб. Вказане поняття охоплює ті потреби суспільства або окремих його груп, які пов`язані із збереженням, примноженням, захистом існуючих цінностей девальвація та/або втрата яких мала б значний негативний вплив на розвиток громадянського суспільства. Наявність значного суспільного інтересу може мати місце й тоді, коли предмет спору зачіпає питання загальнодержавного значення, як от визначення і зміни конституційного ладу в Україні, виборчого процесу (референдуму), обороноздатності держави, її суверенітету, найвищих соціальних цінностей, визначених Конституцією України тощо.

Касаційна скарга не містить обґрунтованих доводів, які б свідчили про значний суспільний інтерес саме до цієї конкретної справи й вказували на те, що предмет даного спору стосується питань, які мають виняткове значення для суспільства в контексті наведених вище критеріїв.

Стосовно "виняткового значення" справи для учасника справи, то в даному випадку оцінка судом такої "винятковості" може бути зроблена виключно на підставі дослідження мотивів, відповідно до яких сам учасник справи вважає її такою, що має для нього виняткове значення. Винятковість значення справи для учасника справи можна оцінити тільки з урахуванням особистої оцінки справи таким учасником. Відтак, особа, яка подає касаційну скаргу має обґрунтувати наявність відповідних обставин у касаційній скарзі.

Проте, твердження скаржниці про те, що справа становить виняткове значення для неї (підпункт "в" пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України) не підтверджене належними доказами та не обґрунтоване обставинами, які б виділяли вимоги скаржниці у цій справі в якусь особливу категорію спорів.

Такі посилання скаржниці мають загальний характер та притаманні кожній аналогічній справі, а тому не можуть бути враховані судом касаційної інстанції.

При цьому використання оціночних чинників, як-то: "винятковість значення справи для скаржника", "значення для формування єдиної правозастосовчої практики", або "суспільний інтерес" тощо не повинні викликати думку про наявність певних ризиків, адже, виходячи із статусу Верховного Суду, у деяких випадках вирішення питання про можливість касаційного оскарження має відноситися до його дискреційних повноважень, оскільки розгляд скарг касаційним судом покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду".

Окрім того, перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що у ній не викладені передбачені частиною четвертою статті 328 КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку та відсутнє посилання на відповідний пункт вказаної статті.

8 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року №460-IХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ», яким внесено зміни до розділу 3 Глави 2 «Касаційне провадження», зокрема, щодо визначення підстав касаційного оскарження судових рішень та порядку їхнього розгляду.

Відповідно до частини четвертої статті 328 КАС України, підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України, у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

При цьому, обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; 2) постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3) висновок судів, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга).

Обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пунктів 2 і 3 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі:

- 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції; 2) постанову Верховного Суду, у якій викладено висновок щодо правильного застосування норми права, від якого належить відступити; 3) вмотивоване обґрунтування необхідності такого відступу; 4) висновок, який на думку скаржника відповідає правильному тлумаченню і застосуванню цієї норми (для пункту 2 частини четвертої статті 328 КАС України);

- 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції, висновок щодо правильного застосування якої ще не сформульовано Верховним Судом; 2) висновок апеляційного суду, який на переконання скаржника є неправильним; 3) у чому полягає помилка суду при застосуванні відповідної норми права; 4) як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися (для пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України).

Крім того, при поданні касаційної скарги на підставі пунктів 1-3 частини четвертої статті 328 КАС України зазначені скаржником норми права, які на його переконання неправильно застосовано судами, повинні врегульовувати спірні правовідносини, а питання щодо їх застосування ставилося перед судами попередніх інстанції в межах підстав позову та/або заперечень сторін (наприклад, з точки зору порушення їх позивачем/відповідачем).

Отже, касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції.

Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов`язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, натомість, в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частина перша статті 341 КАС України).

Згідно з частиною другою статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.

За таких обставин, відповідно до правил статей 169, 332 КАС України касаційна скарга підлягає залишенню без руху з установленням скаржнику строку для усунення її недоліків шляхом надання до суду касаційної інстанції: 1) клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, де вказати підстави пропуску строку з наданням відповідних доказів їх поважності; 2) зазначити відомості про наявність або відсутність електронного кабінету у скаржника; 3) уточненої касаційної скарги із зазначенням підстав для касаційного оскарження судових рішень, з чітким посиланням на пункти частини четвертої статті 328 КАС України, що саме є підставою для касаційного оскарження та з наданням обґрунтувань, визначених пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України, а також обґрунтування виняткових підстав, визначених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України; 4) копій уточненої касаційної скарги у відповідності до кількості учасників справи.

Керуючись статтями 169, 248, 330, 332 КАС України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Визнати неповажними підстави пропуску строку ОСОБА_1 на касаційне оскарження рішення Сумського окружного адміністративного суду від 11 січня 2024 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2024 року у справі №480/10118/23.

Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 11 січня 2024 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2024 року у справі №480/10118/23 за позовом ІНФОРМАЦІЯ_2 до ОСОБА_1 , третя особа - ІНФОРМАЦІЯ_1 про відшкодування витрат, пов`язаних з утриманням від час навчання - залишити без руху.

Надати особі, яка подала касаційну скаргу, строк у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги, зазначених у мотивувальній частині ухвали.

Роз`яснити, що у разі невиконання вимог цієї ухвали (в частині подання клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження) в установлений судом строк у відкритті касаційного провадження буде відмовлено.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і не може бути оскаржена.

……………………………

……………………………

……………………………

Н.М. Мартинюк

А.В. Жук

Ж.М. Мельник-Томенко,

Судді Верховного Суду