Постанова

від 09.10.2024 по справі 2-587-09

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/7502/24 Справа № 2-587-09 Суддя у 1-й інстанції - Шаповалова І. С. Суддя у 2-й інстанції - Ткаченко І. Ю.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 жовтня 2024 року Дніпровський Апеляційний суд у складі: головуючого - судді Ткаченко І.Ю.

суддів - Свистунової О.В., Пищиди М.М.,

за участю секретаря Кошари О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу

за скаргою ОСОБА_1 на бездіяльність державного виконавця, заінтересована особа: Селянсько-фермерське господарство «Сокол»

за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на ухвалу Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 29 травня 2024 року,-

В С Т А Н О В И В:

11жовтня 2023року ОСОБА_1 звернувся досуду зіскаргою вякій проситьвизнати неправомірноюбездіяльність Павлоградськоговідділу державноївиконавчої службиу Павлоградськомурайоні Дніпропетровськоїобласті Південно-Східногоміжрегіонального управлінняМіністерства юстиції(м.Дніпро)щодо невчинення виконавчихдій щодоопису,оцінки,реалізації посівівсільськогосподарських культурналежних боржникуСФГ «Сокол»на земельнихділянках,що належатьчленам СФГ«Сокол»:земельна ділянка,площею 38,2га,кадастровий номер1223587500:01:003:0032,земельна ділянка,площею 34га,кадастровий номер1223587500:01:003:0033,земельна ділянка,площею 7,8га,кадастровий номер1223587500:01:003:0922 (том 1 а.с.1-5).

Ухвалою Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 29 травня 2024 року в задоволенні скарги ОСОБА_1 на бездіяльність державного виконавця, заінтересована особа: Селянсько-фермерське господарство «Сокол» - відмовлено (том 1 а.с.235-238).

Не погодившись із ухвалою суду, ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просив ухвалу скасувати та прийняти нове судове рішення про задоволення вимог (том 1 а.с. 243-250).

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Відмовляючи у задоволені скарги, суд першої інстанції виходив із того, що скаржником не доведено, що земельна ділянка, площею 38,2 га, кадастровий номер 1223587500:01:003:0032, земельна ділянка, площею 34 га, кадастровий номер 1223587500:01:003:0033, земельна ділянка, площею 7,8 га, кадастровий номер 1223587500:01:003:0922 належить безпосередньо боржнику у виконавчому провадженню № 71789726 СФГ «Сокол».

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду, виходячи з наступного.

Так, відповідно до ч.5 ст.48 Закону України «Про виконавче провадження» у разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, крім майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати види майна чи предмети, які необхідно реалізувати в першу чергу. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається виконавцем.

Відповідно до ч.5 ст.52 «Особливості звернення стягнення на кошти та майно боржника - юридичної особи, фізичної особи підприємця» Закону України «Про виконавче провадження» разі відсутності у боржника - юридичної особи коштів в обсязі, необхідному для покриття заборгованості, стягнення звертається на інше майно, належне такому боржникові або закріплене за ним, у тому числі на майно, що обліковується на окремому балансі філії, представництва та іншого відокремленого підрозділу боржника - юридичної особи (крім майна, вилученого з цивільного обороту, або обмежено оборотоздатного майна, майна, на яке не може бути звернено стягнення), незалежно від того, хто фактично використовує таке майно.

В даному аспекті також важливою є обставина перебування України у стані повномасштабної війни з російською федерацією. Відповідно до позиції вищих органів державної влади України з початком війни державна політика України здійснюється на засадах продовольчої безпеки, яка є складовою національної безпеки України. Підтвердженням чого є, зокрема, прийняття Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення умов для забезпечення продовольчої безпеки в умовах воєнного стану» від 24 березня 2022 року. В пояснювальній записці до проекту вказаного Закону України зазначено, що в умовах воєнного стану продовольча безпека держави набуває критичного значення, що вимагає якнайповнішого та невідкладного використання усіх доступних сільськогосподарських угідь для проведення посівної кампанії та забезпечення інтенсивного сільськогосподарського виробництва.

З огляду на що, вказаним Законом України аграріїв забезпечено додатковими інструментами, направленими на забезпечення населення України продуктами харчування.

Отже, метою такої політики держави є забезпечення населення України продовольство-харчовими продуктами та продовольчою сировиною тваринного, рослинного або мінерального походження.

В свою чергу, стаття 23 Земельного кодексу України декларує пріоритетність використання земель сільськогосподарського призначення за цільовим призначення.

З огляду на наведені обставини, є очевидною необхідність у забезпеченні використання земель сільськогосподарського призначення за їх безпосереднім призначення.

Відповідно до ч.ч.1-3 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виконавець зобов`язаний: 1)здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; 2)надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; 3)розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання; 4)заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; 5)роз`яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов`язки.

Відповідно до ст.56 Закону України "Про виконавче провадження", арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення (ч.1). Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт на рухоме майно, що не підлягає державній реєстрації, накладається виконавцем лише після проведення його опису. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна. Виконавець за потреби може обмежити право користування майном, здійснити опечатування або вилучення його у боржника та передати на зберігання іншим особам, про що він виносить постанову або зазначає обмеження в постанові про арешт. Вид, обсяг і строк обмеження встановлюються виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця, необхідності використання та інших обставин (ч. 2).

Як вбачаєтьсяіз матеріалівсправи,на виконанніу державноговиконавця Павлоградськоговідділу державноївиконавчої службиу Павлоградськомурайоні Дніпропетровськоїобласті Південно-Східногоміжрегіонального управлінняМіністерства юстиції(м.Дніпро)перебуває зведеневиконавче провадження№ 71789726,в межахякого стягувач ОСОБА_1 01.04.2023та повторно28.09.2023звернувся іззаявою доначальника Павлоградськоговідділу державноївиконавчої службиу Павлоградськомурайоні Дніпропетровськоїобласті Південно-Східногоміжрегіонального управлінняМіністерства юстиції(м.Дніпро),в якійпросив накластиарешт тапровести стягненняпосівів сільськогосподарськихкультур належнихборжнику СФГ«Сокол»,на земельнихділянках,що належатьчленам СФГ«Сокол» наземельних ділянках,що належатьчленам СФГ«Сокол»:земельна ділянка,площею 38,2га,кадастровий номер1223587500:01:003:0032,земельна ділянка,площею 34га,кадастровий номер1223587500:01:003:0033,земельна ділянка,площею 7,8га,кадастровий номер1223587500:01:003:0922.

Судом 1 інстанції зазначено, що правова належність земельних ділянок особам, які є членами СФГ «Сокол» не є ототожненням з належністю майна безпосередньо СФГ, що кореспондується з положеннями розділу 5 статуту СФГ «Сокол»: Землі Господарства, Землі Господарства можуть складатися з: а) земельної ділянки, що належить на-праві власності Господарству як юридичній особі; б) земельних ділянок, що належать, громадянам - членам Господарства на праві приватної власності; в) земельної ділянки, що використовується Господарством на умовах оренди. Права володіння та користування земельними ділянками, які знаходяться у власності членів Господарства, здійснює Господарство.

Відповідно дост.12Закону України«Про фермерськегосподарство» від19червня 2003року №973-IV,в редакціїна часвиникнення спірнихправовідносин,землі фермерськогогосподарства можутьскладатися із: а)земельної ділянки,що належитьна правівласності фермерськомугосподарству якюридичній особі; б)земельних ділянок,що належатьгромадянам -членам фермерськогогосподарства направі приватноївласності; в)земельної ділянки,що використовуєтьсяфермерським господарствомна умовахоренди. Права володіння та користування земельними ділянками, які знаходяться у власності членів фермерського господарства, здійснює фермерське господарство.

Враховуючи викладене суд 1 інстанції дійшов вірно висновку, з яким погоджується колегія суддів, щодо недоведеності скаржником, що земельна ділянка, площею 38,2 га, кадастровий номер 1223587500:01:003:0032, земельна ділянка, площею 34 га, кадастровий номер 1223587500:01:003:0033, земельна ділянка, площею 7,8 га, кадастровий номер 1223587500:01:003:0922 належить безпосередньо боржнику у виконавчому провадженню № 71789726 СФГ «Сокол».

Також судом 1 інстанціх вказано, що інші доводи скарги зведені до незгоди стягувача ОСОБА_1 з раніше постановленою за аналогічних доводів та правових підстав ухвалою Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 22 грудня 2021 року (справа № № 2-587-09, провадження № 4-с/185/26/21), залишеною без змін Постановою Дніпровського апеляційного суд від 15 березня 2022 року.

Аргументи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а стосуються переоцінки доказів, що виходить за межі повноважень суду апеляційної інстанції.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, №63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Доводи, викладені в апеляційній скарзі зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте, відповідно до вимог ст.89 ЦПК України, оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів учасниками справи діючим законодавством не передбачена. Судом першої інстанції повно та всебічно досліджені обставини справи, перевірені письмові докази та надано їм належну оцінку.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що ухвала суду першої інстанції відповідає фактичним обставинам справи, ухвалена з дотриманням норм матеріального та процесуального права і не може бути скасована з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Керуючись ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Ухвалу Павлоградськогоміськрайонного судуДніпропетровської областівід 29травня 2024року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів в передбаченому законом порядку.

Судді: