Повістка

від 02.10.2024 по справі 914/2601/21

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" жовтня 2024 р. Справа №914/2601/21

Західний апеляційний господарський суд, в складі колегії:

головуючого (судді-доповідача): Бойко С.М.,

суддів: Бонк Т.Б.,

Якімець Г.Г.,

секретар судового засідання Пишна Р. А.,

розглянув заяву Старосамбірського дочірнього лісогосподарського підприємства Галсільліс (представник Куян М.В.) за №04-вих/12042024від 01.07.2024

про ухвалення додаткового рішення в межах розгляду апеляційної скарги Державного спеціалізованого господарського підприємства Ліси України (м. Київ) в особі філії Самбірське лісове господарство ДП Ліси України за №234/21.18-2024 від 28.03.2024,

на рішення Господарського суду Львівської області від 28.02.2024 суддя Сухович Ю.О., м. Львів, повний текст рішення складено 11.03.2024

за позовом Державного спеціалізованого господарського підприємства Ліси України (м. Київ) в особі філії Самбірське лісове господарство ДП Ліси України, м. Старий Самбір Львівська область

до відповідача-1 Старосамбірського дочірнього лісогосподарського підприємства Галсільліс, м. Старий Самбір Львівська область

до відповідача-2 Самбірської районної державної адміністрації, м. Старий Самбір Львівська область

до відповідача-3 Головного управління Держгеокадастру у Львівській області, м. Львів

про1) визнання протиправним та скасування розпорядження,

2) визнання недійсним державного акта на право постійного користування,

за участю представників сторін:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився;

від приватного виконавця: не з`явився,

ВСТАНОВИВ:

рішенням Господарського суду Львівської області від 28.02.2024 відмовлено в задоволенні позову Державного спеціалізованого господарського підприємства Ліси України (м. Київ) в особі філії Самбірське лісове господарство ДП Ліси України до Старосамбірського дочірнього лісогосподарського підприємства Галсільліс, Самбірської районної державної адміністрації та до Головного управління Держгеокадастру у Львівській області про 1) визнання протиправним та скасування розпорядження, 2) визнання недійсним державного акта на право постійного користування.

Постановою Західного апеляційного господарського суду від 26.06.2024 апеляційну скаргу Державного спеціалізованого господарського підприємства Ліси України (м. Київ) в особі філії Самбірське лісове господарство ДП Ліси України за №234/21.18-2024 від 28.03.2024 залишено без задоволення. Рішення Господарського суду Львівської області від 28.02.2024 у справі № 914/2601/21 залишено без змін.

02.07.2024 на адресу Західного апеляційного господарського суду від Старосамбірського дочірнього лісогосподарського підприємства Галсільліс за №04-вих/12042024від 01.07.2024 надійшла заява про ухвалення додаткового рішення у справі №914/2601/21 щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 15 000 грн.

Зави про зменшення витрат на професійну правничу допомогу до суду не надходило.

В судове засідання представники сторін не з`явились.

Під час розгляду справи відводів суддям та секретарю судового засідання в порядку ст. 35, 36, 37 ГПК України від учасників судового процесу не надходило.

Згідно з п.3 ч.1 ст.244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Статтею 123 ГПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ч.1 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (ч.2 ст. 126 ГПК України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3ст. 126 цього Кодексу).

Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Статтею 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Згідно з ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.5 ст.126 ГПК України).

У розумінні положень частини 5 статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.

Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Відповідно до частини 5 статті 129 ГПК України, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись. При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат (постанова Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19).

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу. Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 ГПК України, суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5-6 статті 126 ГПК України).

Крім того, слід звернути увагу на правову позицію, викладену в постанові Верховного суду від 08.04.2020 у справі 922/2685/19, в якій зазначено, що зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, у розуміння положень ч.5 ст.126 ГПК України, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, враховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу з власної ініціативи.

Позивач в свою чергу не заявив клопотання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу.

У заяві про ухвалення додаткового рішення представник відповідача просить стягнути з позивача 15 000 грн витрат на професійну правничу допомогу, пов`язаних із розглядом справи №914/2601/21 в суді апеляційної інстанції. До заяви представником відповідача долучено копію Договору про надання правничої допомоги №12042024 від 12.04.2024, Додаткову угоду №1 до Договору про надання правничої допомоги №12042024 від 12.04.2024, Звіт про надані адвокатським бюро послуги за Договору про надання правничої допомоги №12042024 від 12.04.2024, Акт приймання передачі наданих послуг від 26.06.2024, копію платіжної інструкції №1236 від 13.05.2024 про оплату 15000 грн за надання юридичної допомоги у справі №914/2601/21.

У акті від 26.06.2024 перелічені всі послуги та їх вартість (т. 3 а.с.191):

Представником відповідача-1 документально підтверджено суму витрат на професійну правничу допомогу, які він поніс під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції.

Так, з матеріалів справи вбачається, що відповідач у відзиві на апеляційну скаргу від 19.04.2024, у відповідності до вимог ч. 8 ст. 129 ГПК України повідомив суд, що очікує понести витрати на правничу допомогу в розмірі 15 000 грн.

Відповідно до статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Так, договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (стаття 1 Закону № 5076-VI).

Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту визначає гонорар.

Частинами першою та другою статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається частиною першою статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» як "форма винагороди адвоката", але в розумінні ЦК України становить ціну такого договору.

Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», з врахуванням положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

Таким чином не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022, у справі № 922/1964/21 та у постанові Верховного Суду від 24.01.2023, в cправі № 921/628/19.

Судом встановлено, що згідно акту передачі прийняття про надання правничої допомоги за б/н від 26.06.2024 року до договору за №12042024 від 12.04.2024 про надання професійної правової допомоги адвокатським бюро «Юридична фірма Михайла Куяна» надало клієнту такі послуги в Західному апеляційному господарському суді:

- аналіз національної судової практики у справах даної категорії

- складання відзиву на апеляційну скаргу на рішення Господарського суду Львівської області від 28.02.2024

- розробка правової стратегії

Загальна сума до оплати за актом надання правової допомоги склала 15 000 грн.

Відповідно до статті 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" видами адвокатської діяльності, в тому числі є:

1) надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;

2) складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;

6) представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами;

Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.

Отже, з викладеного слідує, що до правової допомоги належать й консультації та роз`яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру; представництво у судах тощо.

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18).

Таким чином, беручи на себе обов`язок щодо здійснення представництва інтересів клієнта в суді, адвокат бере на себе відповідальність не лише за якусь одну дію, зокрема, підготовку процесуального документа, виступ в суді, а бере на себе обов`язок з вчинення комплексу дій, метою яких є забезпечення реалізації та захисту прав і обов`язків клієнта.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 25.05.2021 у справі №910/7586/19, від 20.07.2021 у справі №922/2604/20, від 01.12.2021 у справі №641/7612/16-ц, які враховані апеляційним господарським судом.

Колегія суддів зазначає, що відповідачем-1 надано належні докази в підтвердження його витрат на оплату послуг адвоката.

Отже перелік та види наданих правничих послуг узгоджується з вимогами законодавства, а тому заява Старосамбірського дочірнього лісогосподарського підприємства Галсільліс (представник Куян М.В.) за №04-вих/12042024від 01.07.2024 про відшкодування витрат на правничу допомогу підлягає задоволенню.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Керуючись ст.ст. 126, 129, 244, 282, 283, 284 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд,

У Х В А Л И В:

1. Заяву Старосамбірського дочірнього лісогосподарського підприємства Галсільліс (представник Куян М.В.) за №04-вих/12042024від 01.07.2024 про ухвалення додаткового рішення задоволити.

2. Стягнути з Державного спеціалізованого господарського підприємства Ліси України (м. Київ) в особі філії Самбірське лісове господарство ДП Ліси України (код ЄДРПОУ 45001554) на користь Старосамбірського дочірнього лісогосподарського підприємства Галсільліс (ЄДРПОУ 30742131) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 15 000 (п`ятнадцять тисяч) гривень 00 копійок;

3. Місцевому господарському суду видати наказ в порядку ст. 327 ГПК України.

Додаткова постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом строків передбачених ст. 288 ГПК України.

Повний текст додаткової постанови виготовлено та підписано 07.10.2024

Головуючий суддяБойко С.М.

СуддіБонк Т.Б.

Якімець Г.Г.