Постанова

від 25.09.2024 по справі 916/436/23

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2024 рокум. ОдесаСправа № 916/436/23Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Аленіна О.Ю.

суддів: Колоколова С.І., Філінюка І.Г.

при секретарі судового засідання: Герасименко Ю.С.

Представники сторін у судове засідання не з`явились

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю «АЗОВТЕХГАЗ»

на рішення Господарського суду Одеської області від 19.07.2023 (суддя Ю.С. Бездоля, м.Одеса, повний текст складено 18.08.2023)

у справі №916/436/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІПІ ФОРВАРДІНГ»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «АЗОВТЕХГАЗ»

про стягнення 460314 грн

ВСТАНОВИВ

Товариство з обмеженою відповідальністю «ДІПІ ФОРВАРДІНГ» звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «АЗОВТЕХГАЗ» про стягнення 460314,00 грн основного боргу.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням зобов`язань щодо повної оплати послуг за договором про надання послуг великотоннажних та інших технологічних транспортних засобів, будівельних машин і механізмів від 01.12.2021 № ВППТ 0264/21.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 19.07.2023 позовні вимоги задоволено повністю, стягнуто з ТОВ «АЗОВТЕХГАЗ» на користь ТОВ «ДІПІ ФОРВАРДІНГ» 460314,00 грн основного боргу та 6904,71 грн судового збору.

В мотивах оскаржуваного рішення місцевий господарський суд зазначив, що проаналізувавши наявні матеріали справи, обставини, які склалися між сторонами, суд дійшов висновку, що докази, надані позивачем на підтвердження позовних вимог та вказаних ним обставин, є більш вірогідними ніж докази, надані відповідачем на їх спростування та підтвердження повідомлених ним обставин, зокрема, суд дійшов висновку, що позивачем доведено обставину надання ним послуг відповідачу за Договором, що підтверджується, зокрема, наявними в матеріалах справи копіями актів здачі приймання-робіт (на двох з яких міститься підпис та печатка як Виконавця, так і Замовника, подорожними листами, договорами оренди, переліками рейсів за договором, а також наданою позивачем банківською випискою, в якій відображено здійснення часткової оплати відповідачем за Договором, що на думку суду, з урахуванням стандарту доказування баланс ймовірностей (balance of probabilities), створює підстави вважати, що послуги за Договором були надані, а відповідач, заперечуючи проти задоволення позовних вимог в повному обсязі, окрім зазначення того, що він ставить під сумнів надані позивачем докази, не спростував факт підписання Договору, підписання двох актів здачі-приймання робіт та здійснення часткової оплати, з огляду на що, суд дійшов висновку про підставність та необхідність задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача суми основного боргу.

Не погодившись із даним рішенням, відповідач звернувся до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Мотивуючи апеляційну скаргу апелянт зазначив, що відсутність оригіналу спірного договору, оригіналів підписаних з обох боків актів приймання передачі наданих послуг на заявлену в позові суму, замовлень на надання послуг (додаток № 1 договору) та повідомлення про готовність надання послуг, первинних документів бухгалтерського обліку (товарно-транспортних накладних, подорожніх листів, рапортів та рапортів-нарядів про роботу техніки, довідок про виконані роботи (послуги) тощо), на підставі яких складалися акти приймання-передачі послуг, підтверджує безпідставність заявлених вимог, що не було враховано судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення.

Так, скаржник зауважив на тому, що при зверненні до суду із вказаним позовом позивач надав суду електронну копію договору, оскільки не має його оригіналу. У заяві про наявність та витребування оригіналів письмових доказів представник позивача стверджував, що тимчасово не має фізичного доступу до письмових оригіналів належних йому примірників спірного договору, та зазначав, що оригінали він вірогідно зможе надати після деокупації м.Маріуполя та отримання доступу до орендованого офісного приміщення, за умови, якщо воно за цей час не було знищено або розграбоване. Проте відповідач, як і позивач під час воєнного стану не має доступу до свого офісу, що розташовувався у м.Маріуполі. Крім того, нежитловий комплекс по вул. Таганрозькій, 48 В в м. Маріуполі було пошкоджено внаслідок обстрілів, про збереження документів не відомо.

Відповідач вказував суду, що ставить під сумнів відповідність поданих позивачем електронних копій документів оригіналам, однак таке зауваження було неправомірно проігноровано судом.

Так само, на думку апелянта, судом необґрунтовано прийнято до уваги неналежні докази - акти здачі-приймання робіт (надання послуг), адже надані позивачем копії актів не відповідають умовам їх складання та підписання згідно умов договору, копія якого надана позивачем, та є не підписаними зі сторони відповідача, а відтак, є неузгодженими, у зв`язку з чим в останнього не виник обов`язок щодо їх оплати.

Стосовно додатково наданих позивачем доказів скаржник зазначив, що, по-перше, з огляду на приписи частини восьмої статті 80 Господарського процесуального кодексу України суд першої інстанції не мав підстав для прийняття цих доказів, а по-друге, додатково надані докази не мають доказового значення. Так, подорожні листи та документ під назвою «Перелік рейсів за Договором № ВППТ 0264/21 від 01.12.2021» складені в односторонньому порядку ТОВ «ДІПІ ФОРВАРДІНГ». Щодо наданих податкових накладних відповідач зазначив, що ані позивачем, ані судом не була витребувана інформація з податкового органу на підтвердження вчинення відповідачем юридично значимих дій за наслідками господарських відносин з позивачем.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просив оскаржуване судове рішення залишити без змін, а в задоволенні апеляційної скарги відмовити.

В обґрунтування своїх заперечень позивач зазначив, що він надав до суду усі належні та допустимі докази на підтвердження наявності між сторонами договірних відносин та наявності у відповідача заборгованості перед відповідачем. В свою чергу, місцевим господарським судом надано вірну оцінку таким доказам та прийнято обґрунтоване та вірне рішення.

Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.02.2024 рішення Господарського суду Одеської області від 19.07.2023 у справі № 916/436/23 скасовано та прийнято нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 10.06.2024 постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.02.2024 скасовано та справу передано на новий розгляд до Південно-західного апеляційного господарського суду.

Передаючи справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, Верховний Суд зазначив наступне:

- з огляду на те, що позивач зазначив про наявність в іншої особи оригіналів письмових документів, у суду апеляційної інстанції були відсутні підстави застосовувати до позивача наслідки неподання для огляду оригіналу письмового доказу, у розумінні положень частини 6 статті 91 Господарського процесуального кодексу України, та, як наслідок, були відсутні підстави не брати відповідні докази до уваги;

- у даній справі суд апеляційної інстанції не досліджував питання чи відповідач обґрунтовував, яким чином відповідно до конкретних обставин справи відсутність оригіналу Договору та актів здачі-приймання робіт (надання послуг) № ГОФР0001129 від 29.12.2021 та № ГОФР0000026 від 10.01.2022 унеможливлює встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, чи відповідач заперечував наявність (існування) вказаних документів, зміст (умови) цих документів тощо;

- суд апеляційної інстанції взагалі не досліджував питання чи відповідач висловлював незгоду з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, зокрема, чи заперечував відповідач обставини надання позивачем послуг за Договором та актами здачі-приймання робіт (надання послуг), їх кількості, вартості тощо;

- приймаючи оскаржувану постанову, суд апеляційної інстанції, всупереч вимогам статей 86, 238, 282 Господарського процесуального кодексу України, взагалі не надав жодної оцінки аргументам позивача про те, що акти здачі-приймання робіт (надання послуг) № ГОФР0000060 від 20.01.2022, № ГОФР0000109 від 31.01.2022, № ГОФР0000172 від 10.02.2022, № ГОФР0000216 від 20.02.2022, № ГОФР0000270 від 04.05.2022 не підписані Замовником внаслідок ухилення відповідача від одержання відповідних актів та їх розгляду. Оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції не містить мотивів відхилення відповідних аргументів позивача;

- у порушення приписів чинного процесуального законодавства та без дослідження безпосередньо роздруківок податкових накладних, складених позивачем 29.12.2021, 10.01.2022, 20.01.2022, 31.01.2022, 10.02.2022, 20.02.2022, 04.05.2022, тобто, чи містять вони відмітки податкових органів про реєстрацію та прийняття, судом апеляційної інстанції передчасно зроблено висновок про відсутність повідомлення про реєстрацію цих податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних;

- роблячи висновок про те, що в матеріалах справи відсутні докази виконання Договору, суд апеляційної інстанції залишив поза увагою виписку по рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІПІ ФОРВАРДІНГ" за період з 01.12.2021 по 24.01.2023, з якої вбачається здійснення 08.02.2022 Товариством з обмеженою відповідальністю "АЗОВТЕХГАЗ" оплати на суму 90 000,00 грн, з призначенням платежу - оплата за услуги по договору №0264/21 от 01.12.21, в т.ч. ПДВ 20% 15000 грн.. Тобто, судом апеляційної інстанції не здійснено оцінку тим обставинам, чи підтверджує цей доказ здійснення відповідачем замовлення та надання позивачем послуг за Договором.

У відповідності до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями для розгляду справи №916/436/23 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «АЗОВТЕХГАЗ» на рішення Господарського суду Одеської області від 19.07.2023 розподілено на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Аленіна О.Ю., суддів Колоколова С.І., Філінюка І.Г.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 09.07.2024 колегією суддів у складі головуючого судді Аленіна О.Ю., суддів Колоколова С.І., Філінюка І.Г. прийнято справу №916/436/23 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «АЗОВТЕХГАЗ» на рішення Господарського суду Одеської області від 19.07.2023 до провадження та призначено її до розгляду на 25.09.2024.

У судове засідання призначене на 25.09.2024 представники сторін не з`явились, хоча були належним чином повідомлені про час, дату та місце розгляду справи.

Відповідно до ст. 240 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет їх юридичної оцінки господарським судом Одеської області та проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до приписів ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, 01.12.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "АЗОВТЕХГАЗ" (надалі - Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ДІПІ ФОРВАРДІНГ" (надалі - Виконавець) укладено договір № ВППТ 0264/21 про надання послуг великовантажних та інших технологічних транспортних засобів, будівельних машин і механізмів (надалі - Договір).

Відповідно до пункту 1.1 Договору в порядку та на умовах, передбачених Договором, Виконавець на власний ризик та власними засобами зобов`язується надавати Замовнику послуги великотоннажних та інших технологічних транспортних засобів, будівельних машин і механізмів (надалі - Техніки), а Замовник зобов`язується прийняти та оплатити надані послуги. При виникненні необхідності Виконавець має право залучити до надання послуг технікою третіх осіб, залишаючись відповідальним перед Замовником за виконання Договору.

Згідно з пунктом 2.1 Договору послуги технікою надаються на підставі замовлення, яке складається Замовником в двох автентичних примірниках за формою, затвердженою згідно з додатком № 1 Замовлення послуг великотоннажних та інших технологічних транспортних засобів, будівельних машин і механізмів, підписується уповноваженою особою Замовника, скріплюється його печаткою (за наявності) та направляється Виконавцю за реквізитами, зазначеними в Договорі. У випадку термінової потреби у наданні послуг технікою замовлення може бути надано та погоджено в телефонному режимі, у тому числі за допомогою месенджерів, з обов`язковим подальшим письмовим оформленням протягом 24 годин.

Пунктом 2.5 Договору передбачено, що підписане належним чином уповноваженими представниками та скріплене печатками (за наявності) сторін замовлення підтверджує досягнення взаємної згоди щодо усіх істотних умов надання послуг технікою, які є незмінними з моменту підписання замовлення, положення якого мають пріоритет над умовами Договору.

Відповідно до пунктів 3.2.5-3.2.6 Договору Замовник зобов`язаний у разі відсутності зауважень приймати надані послуги та підписувати оригінали актів приймання-передачі наданих послуг великотоннажних та інших технологічних транспортних засобів, будівельних машин і механізмів (надалі - акт приймання-передачі наданих послуг) або направляти Виконавцю відповідні заперечення щодо підписання відповідних актів. Своєчасно та в повному обсязі оплачувати послуги, надані Виконавцем Замовнику на підставі погоджених сторонами замовлень, актів приймання-передачі наданих послуг за цим договором.

Згідно з пунктом 3.3.4 Договору Виконавець має право своєчасно та в повному обсязі отримувати оплату за надані послуги.

Пунктом 4.1 Договору передбачено, що ціна (загальна вартість) Договору визначається в національній валюті України - гривні, та складається з ціни (загальної вартості) витрат Виконавця на мобілізацію/демобілізацію, монтаж/демонтаж техніки та ціни (загальної вартості) наданих технікою послуг, згідно з погодженими актами приймання-передачі наданих послуг.

У пунктах 4.7-4.10 Договору визначено, що оплата наданих технікою послуг здійснюється Замовником на умовах передплати протягом 25 календарних днів на підставі погодженого сторонами замовлення та виставлених Виконавцем рахунків-фактур. За погодженням сторін може використовуватися інший порядок розрахунків. Остаточний розрахунок за фактично надані послуги техніки здійснюється Замовником протягом 45 календарних днів з дати підписання сторонами акта приймання-передачі наданих послуг та виставлення Виконавцем рахунку-фактури. Датою платежу вважається дата зарахування грошових коштів на рахунок Виконавця. Виконавець зобов`язаний перерахувати кошти, зайво отримані від Замовника, на поточний рахунок Замовника негайно, але не пізніше трьох банківських днів з моменту відповідної вимоги Замовника, яке вважається отриманим Виконавцем після закінчення трьох робочих днів з моменту його відправки Замовником за адресою Виконавця, вказаною у Договорі.

Відповідно до пунктів 5.1-5.5 Договору надані послуги передаються Виконавцем та приймаються Замовником за актом приймання-передачі наданих послуг великотоннажних та інших технологічних транспортних засобів, будівельних машин і механізмів. Акт приймання-передачі наданих послуг складається Виконавцем протягом 10 робочих днів після закінчення надання послуг, а при триваючому наданні послуг - не пізніше 20 числа місяця, наступного за звітним, на підставі підписаних уповноваженими представниками сторін первинних документів бухгалтерського обліку (товарно-транспортних накладних, подорожніх листів, рапортів та рапортів-нарядів про роботу техніки, довідок про виконані роботи (послуги) тощо). Акт приймання-передачі наданих послуг складається Виконавцем в двох автентичних примірниках, підписується уповноваженою особою Виконавця, скріплюється його печаткою (за наявності) та направляється Замовнику виключно в оригіналі за реквізитами, зазначеними в Договорі, поштовим або кур`єрським зв`язком, або може бути наданий належним чином уповноваженою особою Виконавця особисто тощо. Акт приймання-передачі наданих послуг розглядається Замовником протягом 5 робочих днів з дати його отримання та, у випадку його погодження, підписується уповноваженою особою Замовника, скріплюється його печаткою (за наявності), після чого один примірник акта приймання-передачі наданих послуг направляється (повертається) Виконавцю за реквізитами, зазначеними в Договорі, поштовим або кур`єрським зв`язком, або може бути наданий належним чином уповноваженою особою Замовника особисто тощо. У випадку наявності у Замовника зауважень або заперечень до акта приймання-передачі наданих послуг, відповідні зауваження або заперечення направляються Виконавцю в порядку та у строки, передбачені пунктом 5.4 Договору.

Пунктом 6.1 Договору передбачено, що за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за Договором сторони несуть відповідальність згідно з умовами Договору та чинним законодавством України.

Згідно з пунктами 9.1, 10.3 Договору він набуває чинності з моменту його підписання належним чином уповноваженими представниками і засвідчення печатками (за наявності) сторін та діє до 31.12.2022. Припинення Договору не звільняє сторони від виконання своїх зобов`язань за Договором, які виникли під час його дії.

Додаток № 2 до Договору, наявний в матеріалах справи, визначає перелік великовантажних та інших технологічних транспортних засобів, будівельних машин і механізмів та договірних цін (тарифів): автопідіймач (вишка) 17 м, кількість - 1, ціна (маш/год.) - 420 грн; автопідіймач (вишка) 22-28 м, кількість - 1, ціна (маш/год.) - 650 грн; автокран в/п 50 т, кількість - 1, ціна (маш/год.) 1 570 грн; довгомір 18-20 т, кількість - 1, ціна (маш/год.) - 500 грн; автокран в/п 65 т, кількість - 1, ціна (маш/год.) 2 300 грн.

В матеріалах справи наявний договір оренди нерухомого майна під офіс від 01.12.2021 № 22/12-01, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "АЗОВТЕХГАЗ" (надалі - Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ДІПІ ФОРВАРДІНГ" (надалі - Орендар), відповідно до умов якого Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування приміщення, що розташоване за адресою: вул. Лепорського, б. 1, м. Маріуполь, загальною площею 52 кв .м, які складаються з чотирьох кімнат, позначених на схемі цифрами: 17, 18, 19, 22 з метою використання під офіс; право власності Орендодавця на приміщення, що передаються в оренду, підтверджується договором купівлі-продажу нежитлової будівлі від 15.02.2017.

В матеріалах справи наявні акти здачі-приймання робіт (надання послуг) за Договором, а саме:

- акт від 29.12.2021 № ГОФР0001129 на суму 171 930,00 грн (підписаний обома сторонами), в якому відображено вид послуг з відповідними датами (03.12.2021-29.12.2021);

- акт від 10.01.2022 № ГОФР0000026 на суму 98 340,00 грн (підписаний обома сторонами), в якому відображено вид послуг з відповідними датами (06.12.2021-10.01.2022);

- акт від 20.01.2022 № ГОФР0000060 на суму 63 366,00 грн (підписаний лише Виконавцем), в якому відображено вид послуг з відповідними датами (11.01.2022-20.01.2022);

- акт від 31.01.2022 № ГОФР0000109 на суму 47 970,00 грн (підписаний лише Виконавцем), в якому відображено вид послуг з відповідними датами (11.01.2022-30.01.2022);

- акт від 10.02.2022 № ГОФР0000172 на суму 46 590,00 грн (підписаний лише Виконавцем), в якому відображено вид послуг з відповідними датами (01.02.2022-10.02.2022);

- акт від 20.02.2022 № ГОФР0000216 на суму 78 498,00 грн (підписаний лише Виконавцем), в якому відображено вид послуг з відповідними датами (11.02.2022-20.02.2022);

- акт від 04.05.2022 № ГОФР0000270 на суму 43 620,00 грн (підписаний лише Виконавцем), в якому відображено вид послуг з відповідними датами (21.02.2022-23.02.2022).

В матеріалах справи наявні рахунки на оплату за Договором: № ГОФР0001129 від 29.12.2021 на суму 171 930,00 грн; № ГОФР0000026 від 10.01.2022 на суму 98 340,00 грн; № ГОФР0000060 від 20.01.2022 на суму 63 366,00 грн; № ГОФР0000109 від 31.01.2022 на суму 47 970,00 грн; № ГОФР0000172 від 10.02.2022 на суму 46 590,00 грн; № ГОФР0000216 від 20.02.2022 на суму 78 498,00 грн; № ГОФР0000270 від 04.05.2022 на суму 43 620,00 грн.

29 серпня 2022 року Виконавець направив на адресу Замовника претензію № 274, в якій повідомлено, що: між Товариством з обмеженою відповідальністю "АЗОВТЕХГАЗ" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ДІПІ ФОРВАРДІНГ" укладено Договір; протягом строку дії Договору Виконавцем було надано, а Замовником фактично прийнято послуги на суму 550 314,00 грн, з яких оплачено лише 90 000,00 грн; не повернені Виконавцю після підписання, надані Замовнику примірники актів здачі-приймання робіт (надання послуг) № ГОФР0000060, № ГОФР0000109, № ГОФР0000172, № ГОФР0000216 та № ГОФР0000270; необхідно підписати та направити на адресу Виконавця повторно направлені на адресу Замовника акти здачі-приймання робіт (надання послуг) № ГОФР0000060, № ГОФР0000109, № ГОФР0000172, № ГОФР0000216 та № ГОФР0000270, а також негайно сплатити наявну заборгованість в загальній сумі 460 314,00 грн.

До претензії було долучені копії рахунків на оплату: № ГОФР0001129, № ГОФР0000026, № НОМЕР_1 , № НОМЕР_2 , № НОМЕР_3 , № НОМЕР_4 та № НОМЕР_5 ; копії актів здачі-приймання робіт (надання послуг): № ГОФР0001129, № ГОФР0000026 та акти здачі-приймання робіт (надання послуг) в 2 примірниках: № ГОФР0000060, № ГОФР0000109, № ГОФР0000172, № НОМЕР_4 та № НОМЕР_5 .

В матеріалах справи наявні докази направлення відповідачу вказаної претензії з додатками на адресу: м. Одеса, вул. Чорновола В`ячеслава, буд. 4, офіс 8, та відповідно до роздруківки відстеження поштового відправлення, 28.09.2022 відправлення повернуто за зворотною адресою (за закінченням терміну зберігання).

В матеріалах справи наявна виписка по рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІПІ ФОРВАРДІНГ" за період з 01.12.2021 по 24.01.2023, з якої вбачається здійснення 08.02.2022 кореспондентом - Товариством з обмеженою відповідальністю "АЗОВТЕХГАЗ" оплати на суму 90 000,00 грн, з призначенням платежу - оплата за услуги по договору №0264/21 от 01.12.21, в т.ч. ПДВ 20% 15000 грн..

На підтвердження позовних вимог позивачем також додатково надано:

- копії подорожніх листів вантажного автомобіля, складені Виконавцем, за грудень 2021 року та лютий 2022 року;

- перелік рейсів за Договором;

- копію договору оренди транспортних засобів, великотоннажних та інших технологічних транспортних засобів, будівельних машин і механізмів без екіпажу від 01.09.2021, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю ДІПІ ТРАНС, як орендодавцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю "ДІПІ ФОРВАРДІНГ", як орендарем;

- копію договору оренди транспортних засобів, великотоннажних та інших технологічних транспортних засобів, будівельних машин і механізмів від 21.12.2021, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю НХТС, як орендодавцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю "ДІПІ ФОРВАРДІНГ", як орендарем;

- копію наказу № 30-к від 08.01.2019 про прийняття ОСОБА_1 на посаду водія автотранспортних засобів, копію наказу № 96-к від 08.01.2019 про прийняття ОСОБА_2 на посаду машиніста крана автомобільного, копію наказу № 600-к від 30.11.2021 про прийняття ОСОБА_3 на посаду машиніста крана автомобільного;

- роздруківки податкових накладних, складених Товариством з обмеженою відповідальністю "ДІПІ ФОРВАРДІНГ" 29.12.2021, 10.01.2022, 20.01.2022, 31.01.2022, 10.02.2022, 20.02.2022, 04.05.2022.

Звертаючись із даним позовом до суду першої інстанції позивач зазначив, що належним чином виконав взяті на себе зобов`язання за договором, однак відповідач ухиляється від оплати наданих послуг.

Приймаючи оскаржуване рішення місцевий господарський суд дійшов висновку щодо обґрунтованості заявлених позовних вимог та задовольнив їх у повному обсязі.

Колегія суддів, з урахуванням висновків Верховного Суду у цій справі, зазначає наступне.

Згідно з ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

У відповідності до п.1 ст.12 Цивільного кодексу України, особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Як встановлено ст.67 Господарського кодексу України, відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов`язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з ст.ст. 626, 627, 628 та 629 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 174 Господарського кодексу України передбачено, що господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

У відповідності до ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ст.903 Цивільного кодексу України).

Основні положення про докази та доказування, наведені у главі 5 Господарського процесуального кодексу України, передбачають, що докази мають бути досліджені та оцінені судом з точки зору їх належності, допустимості, достовірності та вірогідності.

Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно із статтею 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Допустимість доказів за статтею 77 Господарського процесуального кодексу України полягає у тому, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Допустимість доказів має загальний і спеціальний характер. Загальний характер полягає в тому, що незалежно від категорії справ слід дотримуватися вимоги щодо отримання інформації з визначених законом засобів доказування з додержанням порядку збирання, подання і дослідження доказів. Спеціальний характер полягає в обов`язковості певних засобів доказування для окремих категорій справ чи забороні використання деяких із них для підтвердження конкретних обставин справи.

Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи (статті 78 Господарського процесуального кодексу України).

Слід наголосити, що 17.10.2019 набув чинності Закон України від 20.09.2019 №132-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до Господарського процесуального кодексу України та змінено назву статті 79 Господарського процесуального кодексу України з "Достатність доказів" на нову "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції з фактичним впровадженням у господарський процес стандарту доказування "вірогідність доказів".

Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.

У частині 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 13 цього Кодексу.

Відповідно до частин 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з частинами 1, 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок з доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішенні справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (відповідні висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц та постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17, від 30.06.2022 у справі № 927/774/20, на які посилається скаржник).

За змістом статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Стандарт вірогідності доказів не нівелює обов`язок суду щодо оцінки доказів в порядку приписів статті 86 Господарського процесуального кодексу України з урахуванням надання оцінки допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також вірогідності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Таким чином, з`ясування фактичних обставин справи має здійснюватися судом із застосуванням критеріїв оцінки доказів, передбачених у статті 86 Господарського процесуального кодексу України, щодо відсутності у доказів заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо та їх сукупності в цілому. Близька за змістом правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 02.02.2021 у справі № 908/2846/19, від 27.05.2021 у справі № 910/702/17, від 17.11.2021 у справі № 910/2605/20.

Зазначені правові висновки у застосуванні норм процесуального права мають загальний (універсальний) характер незалежно від змісту спірних правовідносин.

Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що навіть якщо національний суд володіє певною межею розсуду, віддаючи перевагу тим чи іншим доводам у конкретній справі та приймаючи докази на підтримку позицій сторін, суд зобов`язаний мотивувати свої дії та рішення (рішення ЄСПЛ у справі Олюджіч проти Хорватії). Принцип справедливості, закріплений у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, порушується, якщо національні суди ігнорують конкретний, доречний та важливий довід, наведений заявником (рішення Європейського суду з прав людини у справах Мала проти України, Богатова проти України).

Право може вважатися ефективним, тільки якщо зауваження сторін насправді заслухані, тобто належним чином вивчені судом (рішення ЄСПЛ у справах Дюлоранс проти Франції, Донадзе проти Грузії).

Завданням національних судів є забезпечення належного вивчення документів, аргументів і доказів, представлених сторонами (рішення ЄСПЛ у справі Ван де Гурк проти Нідерландів). Водночас принцип jura novit curia (суд знає закон) зобов`язує суд визначити яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору та надати правову кваліфікацію відносинам сторін з огляду на факти встановлені під час розгляду справи, застосувавши положення які дійсно регулюють відповідні правовідносини.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 19.04.1993 у справі Краска проти Швейцарії вказано, що ефективність справедливого розгляду досягається тоді, коли сторони процесу мають право представити перед судом ті аргументи, які вони вважають важливими для справи. При цьому такі аргументи мають бути почуті, тобто ретельно розглянуті судом. Іншими словами, суд має обов`язок провести ретельний розгляд подань, аргументів та доказів, поданих сторонами.

Відповідно до частин 1 - 5 статті 91 Господарського процесуального кодексу України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Учасники справи мають право подавати письмові докази в електронних копіях, посвідчених електронним цифровим підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до закону. Електронна копія письмового доказу не вважається електронним доказом. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який заходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.

Поряд з тим, в силу положень частини 6 статті 91 Господарського процесуального кодексу України, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу, якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

Тлумачення статті 91 Господарського процесуального кодексу України свідчить, що наведеною нормою визначено загальні вимоги щодо письмових доказів у справі та врегульовано, що якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

Такий наслідок неподання для огляду оригіналу письмового доказу є імперативним, а отже, для підтвердження відповідності копії оригіналу документа сторона спору зобов`язана надати суду для огляду оригінал письмового документа або зазначити про наявність в іншої особи оригіналу цього письмового документа (постанова Великої Палати Верховного Суду від 08.06.2021 у справі № 906/1336/19).

Такий правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 03.08.2023 у справі № 910/17281/21.

Як вбачається з матеріалів справи, при зверненні до суду з вказаним позовом позивач надав копію Договору та копії актів здачі-приймання робіт (надання послуг) № ГОФР0001129 від 29.12.2021 та № ГОФР0000026 від 10.01.2022, які підписані обома сторонами.

Ухвалою від 27.02.2023 (т. 1, а.с. 112-115) суд першої інстанції зобов`язав позивача надіслати або вказати можливий термін надсилання оригіналів всіх поданих до суду в додатку до позовної заяви письмових доказів (для огляду суду).

У заяві про наявність та витребування оригіналів письмових доказів від 06.03.2023 (т. 1, а.с. 123-129) позивач додатково, до викладеного в позовній заяві, зазначив про те, що оригінали вказаних документів у позивача відсутні з тієї причини, що у зв`язку з початком збройної агресії російської федерації проти України, а також тимчасовою окупацією міста Маріуполь Донецької області, позивач втратив доступ до орендованого офісного приміщення та до архіву документів з господарської діяльності товариства. При цьому позивач вказав про наявність в розпорядженні відповідача оригіналів письмових доказів, зокрема, Договору та актів здачі-приймання робіт (надання послуг) № ГОФР0001129 від 29.12.2021 та № ГОФР0000026 від 10.01.2022.

За змістом частин 1 та 3 статті 165 Господарського процесуального кодексу України заперечення проти позову відповідач викладає у відзиві, який повинен містити, зокрема заперечення (за наявності) щодо наведених позивачем обставин та правових підстав позову, з якими відповідач не погоджується, із посиланням на відповідні докази та норми права.

Частиною 4 цієї статті встановлено, що якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.

Так, колегія суддів дослідивши наданий відповідачем відзив на позовну заяву встановила, що останній не містить жодних заперечень щодо наявності укладеного між сторонами договору, невідповідність поданої позивачем копії такого договору його оригіналу, зокрема в частині його умов, змісту тощо.

Відповідач взагалі не зазначив, яким чином відповідно до конкретних обставин справи відсутність оригіналу Договору та актів здачі-приймання робіт (надання послуг) № ГОФР0001129 від 29.12.2021 та № ГОФР0000026 від 10.01.2022 унеможливлює встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Отже ставлячи під сумнім копію наданого позивачем договору його оригіналу, відповідачем не надано жодних доказів на спростування обставин щодо укладення такого договору з позивачем, надання позивачем послуг за договором, як кількості, якості тощо.

Слід також звернути увагу на те, що позивачем на підтвердження виконання взятих на себе договірних зобов`язань надано до суду першої інстанції акти здачі-приймання робіт (надання послуг) за договором №0264/2 від 01.12.2021:

- акт №ГОФР0001129 від 29.12.2021 на суму 171930 грн. (підписаний з обох сторін), в якому відображено вид послуг з відповідними датами (03.12.2021-29.12.2021);

- акт №ГОФР0000026 від 10.01.2022 на суму 98340 грн. (підписаний з обох сторін), в якому відображено вид послуг з відповідними датами (06.12.2021-10.01.2022);

- акт №ГОФР0000060 від 20.01.2022 на суму 63366 грн. (підписаний з боку виконавця), в якому відображено вид послуг з відповідними датами (11.01.2022-20.01.2022);

- акт №ГОФР0000109 від 31.01.2022 на суму 47970 грн. (підписаний з боку виконавця), в якому відображено вид послуг з відповідними датами (11.01.2022-30.01.2022);

- акт №ГОФР0000172 від 10.02.2022 на суму 46590 грн. (підписаний з боку виконавця), в якому відображено вид послуг з відповідними датами (01.02.2022-10.02.2022);

- акт №ГОФР0000216 від 20.02.2022 на суму 78498 грн. (підписаний з боку виконавця), в якому відображено вид послуг з відповідними датами (11.02.2022-20.02.2022);

- акт №ГОФР0000270 від 04.05.2022 на суму 43620 грн. (підписаний з боку виконавця), в якому відображено вид послуг з відповідними датами (21.02.2022-23.02.2022).

Дані акти були направлені позивачем разом з претензією на адресу ТОВ АЗОВТЕХГАЗ, однак акти не підписані відповідачем без жодного обґрунтування щодо неможливості їх підписання, зокрема через невідповідність наданих послуг їх якості, кількості, вартості тощо.

Також в матеріалах справи наявні рахунки на оплату за договором №0264/2 від 01.12.2021: №ГОФР0001129 від 29.12.2021 на суму 171930 грн.; №ГОФР0000026 від 10.01.2022 на суму 98340 грн.; №ГОФР0000060 від 20.01.2022 на суму 63366 грн.; №ГОФР0000109 від 31.01.2022 на суму 47970 грн.; №ГОФР0000172 від 10.02.2022 на суму 46590 грн.; №ГОФР0000216 від 20.02.2022 на суму 78498 грн.; №ГОФР0000270 від 04.05.2022 на суму 43620 грн.

Також в матеріалах справи наявна виписка по рахунку ТОВ ДІПІ ФОРВАРДІНГ за період з 01.12.2021 по 24.01.2023, з якої вбачається здійснення 08.02.2022 кореспондентом ТОВ АЗОВТЕХГАЗ оплати на суму 90000 грн., із призначенням платежу - оплата за услуги по договору №0264/21 от 01.12.21, в т.ч. ПДВ 20% 15000 грн..

Отже, у даному випадку відповідач фактично своїми конклюдентними діями, у вигляді оплати наданих послуг, підтвердив наявність договірних відносин з позивача та отримання послуг за таким договором.

Колегія суддів також зауважує, що у наявних матеріалах справи містяться й інші докази, які достеменно свідчать про наявність між сторонами договірних відносин та надання позивачем послуг, а саме подорожні листи вантажного автомобіля; договори оренди транспортних засобів, великовантажних та інших технологічних транспортних засобів, будівельних машин і механізмів без екіпажу; перелік рейсів за договором №ВППТ 0264/21 від 01.12.2021; податкові накладні.

При цьому, слід відзначити, що з наявних у матеріалах справи роздруківок податкових накладних, складених позивачем 29.12.2021, 10.01.2022, 20.01.2022, 31.01.2022, 10.02.2022, 20.02.2022, 04.05.2022, вбачається, що останні містять відмітки податкових органів про їх реєстрацію та прийняття.

З урахуванням вищевикладеного колегія суддів вважає, що у даному випадку позивачем надано належні та допустимі докази, які є більш вірогідними, ані ж надані відповідачем на їх спростування, та які свідчать про існування між сторонами договірних відносин, надання позивачем послуг та договором, їх отримання відповідача та безпідставне ухилення від їх оплати.

Враховуючи наведене, порушення наведені апелянтом не знайшли свого підтвердження, а тому колегія суддів не вбачає підстав для скасування оскаржуваної ухвали.

Згідно з статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").

Тому інші доводи скаржника, що викладені в апеляційні скарзі, колегія суддів не бере до уваги, оскільки вони не спростовують вірних висновків суду першої інстанції щодо наявності підстав для залишення позову без розгляду.

Статтею 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відтак, колегія суддів вважає, що наведені скаржниками порушення допущені судом першої інстанції не знайшли свого підтвердження, а тому підстави для скасування рішення Господарського суду Одеської області від 19.07.2023 відсутні, що зумовлює залишення апеляційної скарги без задоволення, а оскаржуваного рішення без змін.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд судового рішення покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Рішення Господарського суду Одеської області від 19.07.2023 у справі №916/436/23 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Постанова, згідно ст. 284 ГПК України, набуває законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного суду у випадках передбачених Господарським процесуальним кодексом України.

Повний текст постанови складено та підписано 10.10.2024 у зв`язку з перебуванням судді Колоколова С.І. у відпустці з 26.09.2024 по 09.10.2024.

Головуючий суддяАленін О.Ю.

СуддяКолоколов С.І.

СуддяФілінюк І.Г.