Постанова

від 26.09.2024 по справі 910/2628/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" вересня 2024 р. Справа№ 910/2628/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тарасенко К.В.

суддів: Коробенка Г.П.

Кравчука Г.А.

при секретарі судового засідання: Гріщенко А.О.

за участі представників сторін:

від позивача - Янчук А.З.

від відповідача - Салюк М.І.

від третьої особи-1 - не з`явились

від третьої особи-2 - не з`явились

від третьої особи-3 - не з`явились

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Банк Кредит Дніпро»

на рішення Господарського суду міста Києва від 04.06.2024 (повний текст рішення складено 10.06.2024)

у справі №910/2628/22 (суддя - Кирилюк Т.Ю.)

за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго»

до Акціонерного товариства «Банк Кредит Дніпро»

третя особа 1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк»

третя особа 2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Товариство з обмеженою відповідальністю «Сінево Україна»

третя особа 3, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва»

про стягнення 387 900,12 грн

ВСТАНОВИВ:

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

1.1. короткий зміст позовних вимог

Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Акціонерного товариства «Банк Кредит Дніпро» про стягнення заборгованості у розмірі 387 900,12 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх грошових зобов`язань за отримані послуги постачання теплової енергії.

1.2. короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Господарського суду міста Києва від 04.06.2024 у справі № 910/2628/22 позов задоволено повністю.

Присуджено до стягнення з Акціонерного товариства «Банк Кредит Дніпро» на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» 291 615,18 грн основного боргу, 27 755,37 грн трьох процентів річних, 68 529,57 грн інфляційних втрат та 5 818,50 грн витрат зі сплати судового збору.

Приймаючи вказане рішення, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та не спростування їх відповідачем. Водночас, суд зазначив про те, що не вбачає порушення позивачем встановлених законодавством строків звернення до суду.

1.3. короткий зміст вимог апеляційної скарги

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду, Акціонерне товариство «Банк Кредит Дніпро» звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить суд скасувати рішення Господарського суду м. Києва у справі №910/2628/22 повністю і прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Також скаржник просить суд застосувати позовну давність та призначити по справі судову економічну експертизу, яку доручити провести Київському науково-дослідному інституту судових експертиз та на вирішення експертизи поставити питання, викладені у п. 3 прохальної частини апеляційної скарги.

2. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ:

2.1. визначення складу суду, заяви, клопотання

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.06.2024 для розгляду даної справи визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Тарасенко К.В., судді: Кравчук Г.А, Коробенко Г.П.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.07.2024 витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/2628/22 та відкладено розгляд питання про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження, повернення без розгляду апеляційної скарги або залишення апеляційної скарги без руху за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Банк Кредит Дніпро» на рішення Господарського суду міста Києва від 04.06.2024 по справі до надходження до Північного апеляційного господарського суду матеріалів справи №910/2628/22.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.07.2024 відкрито апеляційне провадження у справі №910/2628/22 за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Банк Кредит Дніпро» на рішення Господарського суду міста Києва від 04.06.2024 у справі №910/2628/22 та призначено до розгляду на 24.07.2024.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.07.2024 відкладено розгляд справи №910/2628/22 на 18.09.2024.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.09.2024 у зв`язку з участю судді учасника колегії Кравчука Г.А. у роботі ХХ чергового з`їзду суддів 18.09.2024 розгляд справи №910/2628/22 було призначено на 19.09.2024.

19.09.2024 засідання не відбулось, оскільки суддя - учасник колегії Кравчук Г.А. брав участь у роботі ХХ чергового з`їзду суддів.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.09.2024 розгляд справи №910/2628/22 призначено на 26.09.2024.

23.07.2024 через систему «Електронний суд» від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу.

2.2. узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Апелянт вважає, що при прийнятті оскаржуваного рішення судом першої інстанції не було з`ясовано та не доведено обставини, які мають значення для справи, які суд визнав встановленими, висновки суду не відповідають обставинам справи, судом було неправильно застосовано та розтлумачено норми матеріального права, порушено норми процесуального права.

Апеляційна скарга обґрунтована наступним:

(1) суд не задовольнив клопотання Банку про проведення судової економічної експертизи, а виходячи із тих доказів, які були надані Позивачем, відповідач вважає, що позивачем не доведено обсяг поставленої теплоенергії;

(2) судом не було застосовано позовної давності за заявою Відповідача, зробленою до винесення рішення, а щодо пропуску строку позовної давності скаржник зазначає, що:

- суд, дійшовши висновків про те, що позивачем не порушені строки звернення до суду, не обґрунтував підстав для такого висновку;

- у даному випадку не підлягає застосуванню ст. 264 ЦК України;

- стосовно початку перебігу позовної давності відповідач зазначає, що укладення Договору цесії, ухвала Господарського суду Донецької області від 28.01.2020 у справі №905/2746/16 не може бути виправданням та підставами визнання поважними причин пропуску строку позовної давності та поновлення цього строку;

- позивач, посилаючись на карантинні обмеження в обгрунтування поважності пропуску ним позовної давності жодним чином не обґрунтував того, як же ж карантин вплинув на те, що він не зміг вчасно звернутися до Суду за захистом своїх прав;

(3) судом не досліджено Акт від 02.11.2018, складений представниками комісії Виробничо-обслуговуючого підрозділу «Лук`янівка», який є структурним підрозділом КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва», яким встановлено, що запірна арматура, встановлена на відводі мережі центрального опалення, що подає теплоносій до нежитлових приміщень, а саме №46, 47-48, 51, 54 на першому поверсі підвальному приміщеннях - перекрита, а вказаний доказ на переконання скаржника підтверджує факт незабезпечення приміщень Банку центральним опаленням з початку опалювального сезону 2018-2019 років;

(4) судом не надано належної оцінки доводам відповідача та наявним у справі доказам;

(5) суд в оскаржуваному рішенні не зазначив, чому вирішив, що Позивач вірно обрахував відсоткове співвідношення площі Нежилих приміщень до загальної площі будинку і не навів мотивів відхилення обрахунку Відповідача, однак перевірити правильність здійснених Позивачем розрахунків та надати контррозрахунок Банк у Суді 1-ї інстанції не міг, оскільки не володіє відповідними спеціальними знаннями, тому Банк просив суд призначити по справі судову економічну експертизу, в задоволенні якої судом було відмовлено протокольною ухвалою, що є необґрунтованим;

(6) Банк не отримував і станом на сьогодні не отримує жодних рахунків на оплату від Позивача за споживання теплової енергії у нежитлових приміщеннях по вулиці Білоруська, 32 у м. Києві.

2.3. узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

Відповідач заперечує проти доводів апеляційної скарги, зазначаючи наступне:

- відповідач стверджує, що ТОВ «Балтика» систематично проводив безуспішну позовну роботу, яка була направлена на перешкоджання Банку використовувати нежитлові приміщення, натомість у справах, на яких посилається відповідач, ТОВ «Балтика» мало статус боржника чи третьої особи, тому твердження про те, що ТОВ «Балтика» судовими справами якимось чином перешкоджало Банку використовувати нежитлові приміщення за адресою: м. Київ, вул. Білоруська, буд. 32 є неправильним;

- саме на Банк як власника нежитлових приміщень комерційного призначення на першому та підвальному поверхах житлового будинку за адресою: м. Київ, вул. Білоруська, буд. 32, покладається обов`язок сплати вартості поставленої до зазначених приміщень теплової енергії;

- в матеріалах справи містяться оригінали обліковий карток фактичного споживання теплової енергії за адресою: м. Київ, вул. Білоруська, 32, які роздруковані з білінгової системи ПК «Уніван-Термал»;

- позивач погоджується з висновком про відсутність порушень позивачем встановлених законодавством строків звернення до суду, та зазначає, що згідно з Договором цесії КП «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» одночасно набуло право вимоги до юридичних осіб, фізичних осіб, фізичних осіб-підприємців, щодо виконання ними грошових зобов`язань з оплати за спожиті до 01.05.2018 теплову енергію та послуги з централізованого опалення і з централізованого постачання гарячої води по 5 512 об`єктам теплопостачання, а тому не має реальної можливості вчасно відслідковувати зміну власників нежитлових/житлових приміщень у багатоквартирних будинках;

- з метою встановлення факту підключення та споживання теплової енергії власниками нежитлових приміщень у житлового будинку № 32 по вул. Білоруська у м. Києві, фахівцями РВЗ-1 СП «ЕНЕРГОЗБУТ» КП`КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» двічі проведено обстеження систем централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води у зазначеному будинку та складено Акти обстеження від 22.06.2020 № 20/539 та від 16.01.2021 № 21/51, якими встановлено, що нежитлові приміщення АТ «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО» підключені до системи централізованого опалення будинку, а відповідач не надав доказів відключення централізованого опалення в нежилих приміщеннях.

Відповідач просить суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін.

Треті особи своїм процесуальним правом на подання заперечень на апеляційну скаргу не скористались.

2.4. інші процесуальні дії у справі

У судове засідання 26.09.2024 з`явилися представники позивача та відповідача, надали свої пояснення.

Представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги та просив суд її задовольнити. Також підтримав подане клопотання про призначення експертизи.

Представник позивача заперечив проти доводів апеляційної скарги та просив суд відмовити в її задоволенні, а також відмовити в задоволенні клопотання про призначення експертизи.

Представники третіх осіб в судове засідання не з`явилися, про причини неявки суд не повідомили, водночас треті особи про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, про що свідчать довідки про доставку ухвали суду до їх електронних кабінетів в системі «Електронний суд».

Колегія суддів, заслухавши думку присутніх учасників справи, враховуючи, що явка сторін в судове засідання судом обов`язковою не визнавалась, з метою забезпечення принципу розумності строків розгляду спору, з урахуванням обставин справи та наявних в ній доказів, дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги у справі за наявними матеріалами та за відсутності представників третіх осіб.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА.

3.ПОЗИЦІЯ СУДУ:

3.1. встановлені судом обставини визначення відповідно до них правовідносин та доводи, за якими суд апеляційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду першої інстанції, а також посилання на норми права

Публічним акціонерним товариством «Київенерго» (кредитор) та Комунальним підприємством виконавчого органу Київради «Київтеплоенерго» (новий кредитор) укладено договір про відступлення права вимоги (цесії) №601-18 від 11.10.2018.

Згідно з пунктом 1.1 договору, кредитор відступає, а новий кредитор набуває право до юридичних осіб, фізичних осіб, фізичних осіб підприємців (споживачі) щодо виконання ними грошових зобов`язань перед кредитором з оплати спожитої з 01.05.2018 теплової енергії (основний борг, в тому числі той, що є предметом судового розгляду та/або підтверджений судовим рішенням (судовим рішенням) як такий, що підлягає стягненню із споживача на загальну суму 497444936,91 грн станом на 01.08.2018 з урахуванням оплат, що отримані кредитором за період з 01.08.2018 до укладення цього договору та коригувань платежів.

Перелік договорів (особових рахунків), споживачів та сум грошових зобов`язань (основний борг), право вимоги яких відступається за цим договором, зазначається в додатку №1 до цього договору. Всі права вимоги переходять від кредитора до нового кредитора за період з 01.08.2018 до дати укладання цього договору.

Відповідно до витягу з додатку №1 «Перелік споживачів теплової енергії та зобов`язань, право вимоги яких відступається» до договору про відступлення права вимоги (цесії) №601-18 від 11.10.2018, ПАТ «Київенерго» відступлено на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради «Київтеплоенерго» право вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю «Балтика» (код ЄДРПОУ 30250625) за договором №1110040-01 на суму 291615,18 грн.

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна №93519955 від 02.08.2017 власником нерухомого майна (реєстраційний номер нерухомого майна 248403680391) за адресою - м. Київ, вулиця Білоруська, будинок 32, є Публічне акціонерне товариство «Банк Кредит Дніпро», код ЄДРПОУ 14352406, дата державної реєстрації - 19.09.2016.

Як зазначає позивач, у період з 06.10.2016 по 01.10.2019 ним фактично здійснювалась подача теплової енергії на потреби опалення у житловий будинок за адресою: м. Київ, вул. Білоруська, 32, на користь власника даного майна, а саме юридичної особи - Публічного акціонерного товариства «Банк Кредит Дніпро».

Отже, відповідачем за період з жовтня 2016 року по квітень 2018 рік включно було спожито теплову енергію на суму загальну суму 291 615,18 грн, однак останній вартість спожитої теплової енергії не оплатив.

Фактично, доводи відповідача зводяться до пропуску позивачем строку позовної давності, відсутності підстав для оплати послуг з посиланням на відключення централізованого опалення в нежилих приміщеннях, а також відповідач заперечує щодо заявленого обсягу боргу, посилаючись на неправильні розрахунки, у зв`язку з чим просив призначити судову експертизу.

Отже, першочерговому з`ясуванню підлягають обставини щодо наявності чи відсутності підстав для стягнення заборгованості за послуги постачання теплової енергії, з приводу чого судова колегія зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 статті 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24.06.2004 № 1875-IV (чинний на час виникнення спірних взаємовілносин) відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Разом з тим відсутність письмового договору про постачання теплової енергії не звільняє осіб, які використовують теплову енергію без укладання договору на теплопостачання, від обов`язку оплати за фактично спожиту теплову енергію (аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду в справі №922/4239/16 від 21.08.2019 та в постанові Верховного Суду від 26.04.2018 по справі № 904/6293/17).

Отже, підставою для виникнення у споживача зобов`язань з оплати послуг з теплопостачання без укладеного договору є, насамперед, факт надання відповідних послуг, а також доведення обсягу та вартості таких послуг належними та допустимими доказами, адже споживання теплової енергії не може бути безоплатним.

Відповідно до пункту 5 частини 3 статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що споживач зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Також відповідно до пункту 20 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 630 від 21.07.2005 (які були чинні на момент виникнення правовідносин), плата за надані послуги вноситься споживачем відповідно до показань засобів обліку води і теплової енергії або затверджених нормативів (норм) споживання на підставі платіжного документа (розрахункової книжки, платіжної квитанції тощо) або відповідно до умов договору на встановлення засобів обліку.

За висновком суду першої інстанції, матеріалами справи підтверджено, що в період з жовтня 2016 року по квітень 2018 року включно позивач поставив відповідачу теплову енергію за адресою: м. Київ, вул. Білоруська, буд. 32, нежитлові приміщення (у літ. А) №46,47-48, 49, 50, 51, 54 (нежитлові приміщення комерційного призначення), на першому та підвальному поверхах житлового будинку, (особовий рахунок 1110040-01) загальною вартістю 291 615,18 грн, що підтверджується копіями актів про готовність вузла комерційного обліку споживача до роботи, обліковими картками, відомостями обліку спожитої теплової енергії, корінців нарядів на включення та відключення будинку у період опалювального сезону за вказаний період.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується з положеннями статей 525, 526 Цивільного кодексу України.

Відповідно до пункту 18 постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення» від 21.07.2005 № 630, розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено інший строк.

Плата за надані послуги вноситься споживачем відповідно до показань засобів обліку води і теплової енергії або затверджених нормативів (норм) споживання на підставі платіжного документа (розрахункової книжки, платіжної квитанції тощо) або відповідно до умов договору на встановлення засобів обліку (абзац 1 пункту 20 цих Правил).

У разі відсутності в квартирі (будинку садибного типу) та на вводах у багатоквартирний будинок засобів обліку води і теплової енергії плата за надані послуги справляється згідно з установленими нормативами (нормами) споживання з централізованого опалення - з розрахунку за 1 кв метр (куб.метр) опалюваної площі (об`єму) квартири (будинку садибного типу) та з урахуванням фактичної температури зовнішнього повітря і фактичної кількості днів надання цієї послуги в місяці, який є розрахунковим (пункт 21 вищенаведених Правил).

Як зазначено судом вище, нежитлові приміщення (у літ. А) №46,47-48, 49, 50, 51, 54 (нежитлові приміщення комерційного призначення), на першому та підвальному поверхах житлового будинку загальною площею 970,1 кв.м, за адресою: м. Київ, вул. Білоруська, буд. 32, є невід`ємною частиною централізованої системи опалення всього будинку та облік теплоспоживання вказаного приміщення здійснюється пропорційно його опалювальній площі.

Відповідач, не погоджуючись з доводами позивача, зазначає, що не міг та не користувався послугами позивача та не споживав теплову енергію в спірний період. Наголошено, що в цей період відповідач не мав доступу до приміщень, а користування здійснювала інша особа. Вказано, що розрахунок основного боргу є безпідставним.

Посилання відповідача на те, що позивач не надав жодного належного, допустимого, достовірного, вірогідного доказу на підтвердження фактичного користування банком тепловою енергією у спірний період, а також наявності заборгованості банку за постачання теплової енергії є неприйнятним, оскільки питання прийняття облікових карток (табуляграм) в якості доказів у справах про стягнення заборгованості за постачання теплової енергії, в контексті їх оцінки судами, неодноразово вирішувалося у судовій практиці (постанови Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 910/6652/17, від 12.07.2018 у справі № 910/6654/17, від 12.10.2018 у справі № 910/30728/15, від 03.09.2020 у справі №910/17662/19).

Адресна доставка щомісячних рахунків та актів приймання-передавання товарної продукції по особовому рахунку № 1110040-01 здійснювалась позивачем через кур`єрську службу щомісяця по лютий 2022 року включно, що підтверджується даними з реєстрів платіжних документів за спожиту теплову енергію для доставки.

Водночас, як правильно зазначив суд першої інстанції, аргументи відповідача про те, що сума заборгованості включає в себе період до моменту набуття відповідачем права власності на приміщення не відповідають дійсності, оскільки до позовної заяви позивачем долучено розрахунок основного боргу за теплову енергію за період діяльності АТ «К.ЕНЕРГО» (до 01.05.2018), у якому зазначено, що заборгованість відповідача не охоплює період до жовтня 2016 року.

Судом враховуються доводи позивача, що з метою встановлення факту підключення та споживання теплової енергії власниками нежитлових приміщень у житлового будинку № 32 по вул. Білоруська у м. Києві, фахівцями РВЗ-1 СП «Енергозбут» КП «Київтеплоенерго» двічі проведено обстеження систем централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води у зазначеному будинку та складено акти обстеження від 22.06.2020 № 20/539 та від 16.01.2021 № 21/51, якими встановлено, що нежитлові приміщення відповідача підключені до системи централізованого опалення будинку. Зокрема, під час обстеження встановлено, що опалення вищезазначених нежитлових приміщень фактично здійснюється від загальнобудинкової системи житлового будинку за адресою: м. Київ, вул. Білоруська, 32, встановлено теплолічильник ЦО, який не опломбований та на комерційний облік не взятий.

Слід зауважити, що на підставі виданих корінців нарядів підключається весь будинок в цілому. На окрему частину нежитлового приміщення, корінці нарядів не видаються. Зазначений в корінцях нарядів споживач КП «ЦОС Шевченківського району» являється обслуговуючою організацією, яка здійснює комплексне обслуговування всього житлового будинку в цілому за адресою: м. Київ, вул. Білоруська, буд. 32, саме тому в корінцях нарядів зазначена інформація стосовно КП «ЦОС Шевченківського району».

Довідка про нарахування за теплову енергію за обліковим записом № 1110040-01 за період з лютого 2016 року по квітень 2018 року та облікові картки щодо фактичного споживання теплової енергії за цей період, які знаходяться в матеріалах справи, підписані начальником управління продажу теплової енергії СП «Енергозбут «КП «Київтеплоенерго» та завірені печаткою.

Щодо посилань відповідача на те, що строк оплати за теплову енергію не настав, оскільки ним не отримувалися рахунки на оплату, а він самостійно позбавлений можливості визначити платіжні реквізити позивача для перерахування коштів, суд зазначає наступне.

Ненадання рахунку (рахунку-фактури) не є відкладальною умовою у розумінні приписів статті 212 Цивільного кодексу України та не є простроченням кредитора у розумінні статті 613 Цивільного кодексу України. Тому наявність або відсутність рахунка - фактури не звільняє відповідача від обов`язку сплатити грошові кошти за договором.

За своєю правовою природою рахунок на оплату не є первинним документом, а є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перераховувати грошові кошти в якості оплати за надані послуги, тобто, носить інформаційний характер. Рахунок є розрахунковим документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перерахувати кошти.

Така правова позиція є сталою в судовій практиці і викладена в постановах Верховного Суду від 28.03.2018 у справі №910/32579/15, від 22.05.2018 у справі №923/712/17, від 21.01.2019 у справі №925/2028/15, від 02.07.2019 у справі №918/537/18, від 29.08.2019 у справі №905/2245/17, від 26.02.2020 у справі №915/400/18 від 07.02.2018 у справі №910/49/17, від 29.04.2020 зі справи № 915/641/19.

Судом першої інстанції враховано, що позивач є комунальним підприємством та його платіжні реквізити є загальнодоступними в мережі інтернет, строк оплати комунальних послуг, як і тарифи встановлюється нормативно-правовими актами, а також саме на відповідача, як власника майна покладено обов`язок щодо сплати вартості комунальних послуг, а тому він не був позбавлений можливості дізнатися вартість послуг та оплатити їх.

Скаржник в обгрунтування своєї позиції посилається на Акт від 02.11.2018, складений представниками комісії Виробничо-обслуговуючого підрозділу «Лук`янівка», який є структурним підрозділом КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва», яким встановлено, що запірна арматура, встановлена на відводі мережі центрального опалення, що подає теплоносій до нежитлових приміщень, а саме №46, 47-48, 51, 54 на першому поверсі підвальному приміщеннях - перекрита, а вказаний доказ на переконання скаржника підтверджує факт незабезпечення приміщень Банку центральним опаленням з початку опалювального сезону 2018-2019 років.

Водночас, як було зазначено вище, фахівцями РВЗ-1 СП «Енергозбут» КП «Київтеплоенерго» двічі проведено обстеження систем централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води у зазначеному будинку та складено акти обстеження від 22.06.2020 № 20/539 та від 16.01.2021 № 21/51, якими встановлено, що нежитлові приміщення відповідача підключені до системи централізованого опалення будинку. Зокрема, під час обстеження встановлено, що опалення вищезазначених нежитлових приміщень фактично здійснюється від загальнобудинкової системи житлового будинку за адресою: м. Київ, вул. Білоруська, 32, встановлено теплолічильник ЦО, який не опломбований та на комерційний облік не взятий.

Відповідно до статті 73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з частинами першою, третьою статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були (аналогічний висновок викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.06.2020 у справі № 924/233/18).

Судова колегія, оцінивши наведені докази з урахуванням критерію їх вірогідності, вважає, що відповідачем не доведено факту відключення нежитлових приміщень від системи централізованого опалення у житловому будинку по вул. Білоруській, 32 у м. Києві у встановленому законодавством порядку, натомість як лише Акт від 02.11.2018, на який посилається відповідач, не може бути достатнім доказом для встановлення такого факту за умови зокрема надання позивачем більш вірогідних доказів.

Щодо доводів відповідача про те, що він не є користувачем послуг та посилань на відсутність доступу до спірних приміщень після набуття права власності суд зазначає наступне.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідач 19.09.2016 провів державну реєстрацію права власності на нерухоме майно - нежитлове приміщення, літера а, загальною площею 970,1 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Білоруська, буд. 32 на підставі іпотечного застереження за іпотечним договором №300611-І/І від 13.06.2011, укладеним з Товариством з обмеженою відповідальністю «Балтика».

Приміщення загальною площею 970,1 кв.м. за адресою: м. Київ, вул. Білоруська, буд. 32 було передано в оренду ТОВ «Транслом» на підставі договір найму нежитлових приміщень від 01.10.2015, укладеного з ТОВ «Балтика».

Відповідно до пункту 4.1 договору найму, в редакції додаткової угоди до договору найму від 01.10.2015, цей договір укладено строком з 01.10.2015 по 01.09.2018.

Пунктом 4.4 договору найму, в редакції додаткової угоди до договору найму від 01.10.2015 визначено, що розірвання цього договору за згодою сторін можливе лише за умови повідомлення про це наймача не пізніше ніж за 3 місяці до дати такого розірвання, та після отримання згоди наймача на розірвання Договору.

Умовами договору найму не передбачено його припинення у разі переходу права власності на орендне майно до нового власника, а отже ПАТ «Банк Кредит Дніпро» набув права та обов`язки наймодавця за цим договором.

Як зазначено у пункті 13.3 договору найму, у разі зміни власника приміщення, до нового власника переходять права та обов`язки наймодавця за даним договором, в порядку правонаступництва.

Положеннями частини 4 статті 319 Цивільного кодексу України передбачено, що власність зобов`язує.

Згідно зі статтею 322 Цивільного кодексу України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Тобто, положення статті 322 Цивільного кодексу України встановлюють презумпцію обов`язку власника нести усі витрати, пов`язані з утриманням належного йому майна, у тому числі з оплати комунальних та інших наданих йому послуг, поза залежністю від того, чи користується він ними безпосередньо чи ні. До таких витрат належать витрати, пов`язані зі зберіганням майна, його ремонтом, забезпеченням збереження його властивостей тощо. Такий обов`язок власника є похідним від належних йому, як абсолютному володарю, правочинів володіння, користування та розпорядження майном. Невиконання власником свого обов`язку по утриманню своєї власності може створювати небезпеку для третіх осіб.

Відтак, як правильно зазначив суд першої інстанції, з моменту державної реєстрації права власності на нерухоме майно відповідач отримує також права та обов`язки попереднього власника ТОВ «Балтика», і як наслідок несе тягар утримання нежитлових приміщень, як співвласник багатоквартирного будинку №32 по вулиці Білоруській у місті Києві, та зобов`язаний оплачувати вартість поставленої до цих приміщень теплової енергії на потреби опалення.

Щодо клопотання про призначення експертизи, заявленого відповідачем, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідач просив суд призначити по справі судову економічну експертизу, яку доручити провести Київському науково-дослідному інституту судових експертиз та на вирішення експертизи поставити наступні питання:

1) Чи підтверджується документально заявлений у позовних вимогах Позивача розмір заборгованості за поставлену теплову енергію до Нежитлових приміщень за період жовтень 2016 - квітень 2018?

2) Чи підтверджується документально заявлений у позовних вимогах Позивача обсяг поставленої теплової енергії до Нежитлових приміщень за період жовтень 2016- квітень 2018 (за кожен місяць окремо)?

3) Чи відповідають застосовані Позивачем тарифи на теплову енергію за кожен місяць заборгованості вимогам чинного законодавства на час застосування кожного тарифу?

4) Чи відповідає порядок розрахунку та розмір заборгованості за кожен місяць такої заборгованості за період жовтень 2016 - квітень 2018 наданим Позивачем первинним документам та вимогам Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 р. № 630?

5) Яка сума заборгованості за поставлену теплову енергію до Нежитлових приміщень за період жовтень 2016 - квітень 2018 (помісячно) є документально та нормативно підтвердженою?

6) Чи підтверджується документально та нормативно відображення заборгованості за поставлену теплову енергію до Нежитлових приміщень у програмних комплексах Позивача ІС «УНІВАН-Термал-Київ» та ПК «БІТЕК» за період жовтень 2016 - квітень 2018?

Вказане клопотання викладене в апеляційній скарзі, та в судовому засіданні було підтримано представником відповідача.

Представник позивача заперечив проти призначення експертизи та просив відмовити у задоволенні клопотання про призначення експертизи.

В обгрунтування необхідності призначення експертизи відповідач посилається на незгоду з розрахунками позивача, які здійснені на його програмному комплексі.

Крім того, скаржник зазначає, що аналогічне клопотання заявлялось в суді першої інстанції, однак в задоволенні якого було відмовлено протокольною ухвалою суду з посиланням на відсутність сукупних вимог, передбачених приписами статті 99 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до положень ст. 99 Господарського процесуального кодексу України суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов:

1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо;

2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.

Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Предметом висновку експерта не можуть бути питання права (ч. 2 ст. 98 Господарського процесуального кодексу України). Висновок експерта може бути наданий на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи. (ч. 3 ст. 98 ГПК України).

Судом апеляційної інстанції враховується, що під час розгляду справи в суді першої інстанції відповідачем заявлялось аналогічне клопотання, в задоволенні якого судом було відмовлено.

Водночас, судова колегія вважає позицію відповідача суперечливою, оскільки з одного боку, відповідач стверджує про відсутність в нього обов`язку з оплати послуг щодо постачання теплової енергії, а з іншого - заперечуючи проти обсягів теплової енергії просить суд призначити експертизу для визначення її обсягів.

При цьому, відповідно до положень ч. 1 та ч. 3 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Перевіривши матеріали справи та враховуючи обгрунтування необхідності призначення експертизи в контексті спірних правовідносин, суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами та не вбачає обґрунтованих підстав для призначення експертизи у справі на стадії перегляду рішення судом апеляційної інстанції.

Виходячи з викладеного, беручи до уваги межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції, колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні клопотання відповідача про призначення судової експертизи.

Таким чином, враховуючи, що доказів оплати відповідачем суми боргу в розмірі 291 615,18 грн матеріали справи не містять та відповідачем таких доказів суду не надано, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позову в частині стягнення суми основної заборгованості.

Щодо заявлених до стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 27 755,37 грн за загальний період з 01.11.2018 по 01.02.2022 та 68 529,57 грн інфляційних втрат за період з листопада 2018 року по січень 2022 року включно.

Частиною першою статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або Законом.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд першої інстанції, здійснивши перерахунок, дійшов висновку, що вказані нарахування було здійснено арифметично вірно та у відповідності з чинним законодавством, а тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 3% річних у розмірі 27 755,37 грн за загальний період з 01.11.2018 по 01.02.2022 та 68 529,57 грн інфляційних втрат за період з листопада 2018 року по січень 2022 року включно, з чим погоджується судова колегія.

Щодо строку позовної давності.

Статтею 256 Цивільного кодексу України передбачено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст. 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно з ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Положеннями ч. 3 ст. 267 Цивільного кодексу України визначено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Судом враховано, що відповідач, заперечуючи проти позову, просив суд застосувати строк позовної давності до вимог позивача.

При цьому, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Позивачем заявлено вимоги за період з жовтня 2016 по квітень 2018 року, а позовна заява направлена до суду 15.02.2022 та зареєстрована судом 21.02.2022.

Позивач вказує на переривання строку позовної давності, посилаючись на наступні обставини.

Відповідно до Додатку 1 до Договору цесії КП «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» набуло право грошової вимоги заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю «Балтика» (ідентифікаційний код 30250625) у розмірі 291 615,18 грн. за особовим рахунком № 1110040-01 за поставлену теплову енергію до нежитлових приміщень, що знаходяться у житловому будинку за адресою: м. Київ, вул. Білоруська, 32.Постановою Господарського суду Донецької області від 28.08.2019 у справі No905/2746/16 ТОВ «Балтика», ідентифікаційний код 30250625, визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру (провадження у справі № 905/2746/16 про банкрутство ТОВ «Балтика» відкрито ухвалою Господарського суду Донецької області від 05.10.2016).

У подальшому, КП «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» подано заяву від 28.10.2019 №30/1/1/5361 про визнання поточних кредиторських вимог у справі № 905/2746/16 про банкрутство ТОВ «Балтика», які виникли під час провадження у справі про банкрутство, сумою 568 056,91 грн., з яких 291 615,18 грн. основного боргу за період з жовтня 2016 року по квітень 2018 року за постачання теплової енергії на потреби опалення нежитлових приміщень площею 970,1 м. кв., розташованих у житловому будинку за адресою: м. Київ, вул. Білоруська, 32.

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 28.01.2020 у справі № 905/2746/16 відмовлено в задоволені заяви КП`КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» про визнання поточних кредиторських вимог до ТОВ «Балтика» з тієї підстави, що ТОВ «Балтика» є неналежним боржником (відповідачем) та не є споживачем теплової енергії у зазначених вище приміщеннях, оскільки власником нерухомого майна (реєстраційний номер нерухомого майна 248403680391) за адресою - м. Київ, вулиця Білоруська, будинок 32, є Публічне акціонерне товариство «Банк Кредит Дніпро», код ЄДРПОУ 14352406, дата та час державної реєстрації - 19.09.2016 р. 18:54:42, що підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 02.08.2017 № 93519955, наданою ліквідатором ТОВ «Балтика» під час розгляду заяви КП`КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО».

Відповідно до статті 264 ЦК України позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного або кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується (висновки Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 23.05.2018 у справі № 663/2070/15-ц, Великої Палати Верховного Суду у постанові від 07.07.2020 у справі № 712/8916/17).

У постанові Верховного Суду від 24 квітня 2019 року у справі № 523/10225/15-ц щодо умов переривання перебігу строку позовної давності, суд виходив з того, що «Обов`язковою умовою переривання позовної давності шляхом пред`явлення позову також є дотримання вимог процесуального закону щодо форми та змісту позовної заяви, правил предметної та суб`єктної юрисдикції та інших, порушення яких перешкоджає відкриттю провадження у справі».

Досліджуючи питання пропуску позивачем строку позовної давності, про що було заявлено відповідачем під час розгляду справи в суді першої інстанції та на що посилається відповідач в апеляційній скарзі, колегією суддів встановлено, що обставини про те, що початково позивач звертався до Господарського суду Донецької області про з грошовими вимогами до ТОВ «Балтика», однак ухвалою Господарського суду Донецької області від 28.01.2020 у справі № 905/2746/16 відмовлено у задоволенні заяви Комунального підприємства виконавчого органу Київради «Київтеплоенерго» про визнання поточних кредиторських вимог до ТОВ «Балтика», оскільки заяву подано до неналежного боржника - свідчать про переривання строку позовної давності.

Виходячи з викладеного, як правильно зазначив суд першої інстанції, пропуску позивачем встановлених законодавством строків звернення до суду не вбачається.

4. ВИСНОВКИ СУДУ ТА ДЖЕРЕЛА ПРАВА:

4.1. висновки за результатами розгляду матеріалів справи

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог.

5. ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ:

5.1. мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу

Доводи відповідача про те, що судом не було задоволено клопотання банку про проведення судової економічної експертизи колегія суддів сприймає критично, з урахуванням зокрема того, що така відмова суду першої інстанції відповідачем не оскаржувалась, при цьому, аналогічне клопотання було заявлено на стадії апеляційного перегляду оскаржуваного рішення.

Аргументи скаржника про те, що судом не було застосовано позовної давності за заявою відповідача, зробленою до винесення рішення є такими, що не відповідають дійсності, оскільки судом першої інстанції було досліджено це питання та не встановлено порушення позивачем передбачених законодавством строків звернення до суду, а незгода відповідача з мотивуванням судом такого висновку не може бути достатньою підставою для тверджень про неправильність висновків чи порушень норм матеріального права.

Також доводи апелянта про те, що судом не надано належної оцінки доводам відповідача та наявним у справі доказам колегія суддів відхиляє як необґрунтовані, оскільки на переконання судової колегії, судом першої інстанції належним чином досліджено як доводи обох сторін, так і наявні у справі докази в їх сукупності.

Твердження апелянта про відключення нежитлових приміщень від системи централізованого опалення у житловому будинку по вул. Білоруській, 32 у м. Києві судом визнаються недоведеними.

Разом з цим, колегія суддів вважає позицію відповідача в цілому суперечливою, оскільки з одного боку - відповідач стверджує про відсутність в нього обов`язку з оплати за споживання теплової енергії у нежитлових приміщеннях по вулиці Білоруська, 32 у м. Києві, яке належить відповідачеві і ним не заперечується цього факту, а з іншого боку - апелянт стверджує про неправильність розрахунків за надані послуги.

Усі інші доводи та міркування сторін судовою колегією враховано, однак вони не спростовують наведених вище висновків суду та не можуть бути достатньою підставою для скасування рішення суду першої інстанції.

6. ВИСНОВКИ ПІВНІЧНОГО АПЕЛЯЦІЙНОГО ГОСПОДАРСЬКОГО СУДУ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ:

Колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що оскаржуване рішення суду прийнято у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, підстав його скасовувати або змінювати не вбачається.

Рішення Господарського суду міста Києва від 04.06.2024 у справі № 910/2628/22 підлягає залишенню без змін.

Апеляційна скарга Акціонерного товариства «Банк Кредит Дніпро» на рішення Господарського суду міста Києва від 04.06.2024 у справі № 910/2628/22 задоволенню не підлягає.

7. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ:

Судові витрати у вигляді судового збору за розгляд апеляційної скарги, згідно ч. 1 ст. 129 ГПК України покласти на скаржника.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Клопотання Акціонерного товариства «Банк Кредит Дніпро» про призначення експертизи залишити без задоволення.

2. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Банк Кредит Дніпро» на рішення Господарського суду міста Києва від 04.06.2024 у справі №910/2628/22 залишити без задоволення.

3. Рішення Господарського суду міста Києва від 04.06.2024 у справі №910/2628/22 залишити без змін.

4. Матеріали справи №910/2628/22 повернути до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Сторони мають право оскаржити постанову в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 20 днів, відповідно до ст. ст. 286-291 ГПК України.

Повний текст постанови складено та підписано 11.10.2024.

Головуючий суддя К.В. Тарасенко

Судді Г.П. Коробенко

Г.А. Кравчук