Постанова

від 02.10.2024 по справі 910/20091/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" жовтня 2024 р. Справа№ 910/20091/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Кропивної Л.В.

суддів: Руденко М.А.

Пономаренка Є.Ю.

секретар судового засідання Медведєва К.І.

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства «Гарантований покупець»

на рішення Господарського суду міста Києва від 02.05.2024

у справі № 910/20091/23 (суддя Демидов В.О.)

за позовом Приватного акціонерного товариства «Вітряний Парк Очаківський»

до Державного підприємства «Гарантований покупець»

про стягнення 325 518 089,97 грн

ВСТАНОВИВ:

29.12.2023 Приватне акціонерне товариство «Вітряний Парк Очаківський» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства «Гарантований покупець» про стягнення 325 518 089,97 грн.

Позовні вимоги мотивовано тим, що 25.01.2012 між Приватним акціонерним товариством «Вітряний Парк Очаківський» та Державним підприємством «Енергоринок» укладено договір № 8017/02, за умовами якого позивач зобов`язався продавати, а відповідач зобов`язався купувати електроенергію, вироблену позивачем та здійснювати її оплату відповідно до умов договору.

Додатковою угодою № 61/01 від 27.06.2019 року до договору № 8017/02 від 25.01.2012 року сторони дійшли згоди зокрема в преамбулі Договору слова Державне підприємство «Енергоринок» замінити на слова Державне підприємство «Гарантований покупець». Також вказаною додатковою угодою викладено в новій редакції статті 1-10 Договору.

Позивач вказував, що відповідач зобов`язання зі сплати за отриманий обсяг електроенергії за Договором № 8017/02 від 25.01.2012 за період з 31.10.2021 по 31.08.2022 виконав частково, а саме сплатив 396 663 904,16 грн., отже непогашена основна заборгованість відповідача за період з 31.10.2021 по 31.08.2022 становить 215 982 322,65 грн.

У зв`язку з невиконанням відповідачем грошового зобов`язання, позивач просить стягнути в судовому порядку з відповідача 215 982 322,65 грн основної заборгованості; 8 029 010,87 грн 3% річних; 39 724 636,80 грн інфляційних втрат; 17 468 544,71 грн штрафу; 44 313 574,94 грн пені.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідач вказував, що невиконання ним грошових зобов`язань у період 2021-2022, сталося через обставини непереборної сили, введеного на території України з 24.02.2022 воєнного стану, а отже розрахунки з оплати електричної енергії за договором №8017/02 від 25.01.2012, на думку відповідача, мають здійснюватися з врахуванням положень наказів Міністерства енергетики України, зокрема, № 140 від 28.03.2022 «Про розрахунки на ринку електричної енергії» та № 206 від 15.06.2022 «Про розрахунок з виробниками за «зеленим» тарифом».

Рішенням Господарського суду міста Києва від 02.05.2024 у справі № 910/20091/23 позов задоволено частково, стягнуто з Державного підприємства «Гарантований покупець» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вітряний Парк Очаківський» основний борг у розмірі 215 982 322,65 грн, інфляційні втрати у розмірі 22 505 128,82 грн, 3% річних у розмірі 8 029 010,87 грн, витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 35 000,00 грн та судовий збір у розмірі 711 412,27 грн. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем зобов`язання зі сплати за отриманий обсяг електроенергії за договором № 8017/02 від 25.01.2012 за період з 31.10.2021 по 31.08.2022 виконано частково, сплачено 396 663 904,16 грн, а тому сплачена заборгованість відповідача за договором № 8017/02 від 25.01.2012 за період з 31.10.2021 по 31.08.2022 становить 215 982 322,65 грн та підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Здійснивши перерахунок 3% річних та інфляційних втрат, суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат підлягають частковому задоволенню у розмірі 22 505 128,82 грн, вимоги в частині стягнення 3% річних підлягають задоволенню в заявленому розмірі 8 029 010,87 грн.

Також місцевий господарський суд встановив, що позивач здійснив нарахування пені та штрафу з порушенням п. 16 постанови НКРЕКП від 25.02.2022 № 332, яка є чинною та обов`язковою для суб`єктів спірних правовідносин, отже вимога позивача про стягнення з відповідача пені в розмірі 44 313 574,94 грн та штрафу у розмірі 17 468 544,71 грн за прострочення сплати електричної енергії є безпідставною.

Не погодившись з висновками та мотивами, якими керувався суд першої інстанції при прийнятті рішення, Державне підприємство «Гарантований покупець» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою від 28.05.2024, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 02.05.2024 по справі № 910/20091/23 в частині задоволених позовних вимог та стягнутих витрат на професійну правничу допомогу та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог та витрат на професійну правничу допомогу.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що судом першої інстанції під час прийняття оскаржуваного рішення неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, порушено норми процесуального права, а також неправильно застосовано норми матеріального права.

За доводами скаржника, суд першої інстанції залишив поза увагою дію та поширення на спірні правовідносини спеціального нормативного регулювання, необхідність застосування якого підтверджено висновками Верховного Суду, викладеними в ухвалі від 11.01.2024 у справі № 910/14417/22 та Північного апеляційного господарського суду, викладеними в постановах від 01.11.2023 у справах № 910/14417/22, 910/3071/23, а також від 24.04.2024 у справі № 910/6224/23.

Скаржник наголошував на тому, що місцевий господарський суд не врахував, що при вирішенні питання щодо розміру коштів, що підлягають сплаті за поставлену електричну енергію, слід керуватись нормативно-правовим актами, які встановлювали та встановлюють регуляторні механізми щодо розміру розподілу грошових коштів, що підлягають сплаті за поставлену електричну енергію у спірний період. Такими актами є накази Міненерго від 28.03.2022 № 140, який був чинний до 05.07.2022 (втратив чинність на підставі наказу № 221 від 05.07.2022) і № 206 від 15.06.2022, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України та є нормативно-правовим актом.

Гарантований покупець вказував, що не порушив умови Договору, здійснив розрахунки з позивачем належним чином, з врахуванням регуляторних актів щодо обсягу оплати електричної енергії, поставленої у жовтні 2021 року та протягом лютого-серпня 2022 року.

Також, за доводами скаржника, місцевим господарським судом не були враховані оплати згідно з наявними у матеріалах справи платіжними інструкціями від 28.12.2023 № 332 326 та від 21.02.2024 № 348 022 на загальну суму 276 848,47 грн, в рахунок жовтня 2021 року.

За доводами скаржника, місцевим господарським судом не перевірено належним чином поданий позивачем розрахунок інфляційних нарахувань та 3% річних, внаслідок чого безпідставно стягнуто з Гарантованого покупця вказані нарахування.

Крім того, скаржник наголошував на тому, що судом першої інстанції задоволено позовні вимоги попри дію форс-мажорних обставин. Про настання обставин непереборної сили (форс-мажор) відповідач повідомляв усіх своїх контрагентів, у тому числі позивача, на своєму офіційному вебсайті в мережі Інтернет.

На переконання скаржника, позивачем не було доведено належними і допустимими доказами понесення витрат на професійну правничу допомогу в цій справі, а місцевий господарський суд, здійснюючи розподіл судових витрат позивача, не в повній мірі врахував, що розмір витрат на оплату послуг адвоката позивача у задоволеній сумі (35 000,00 грн.) не співмірний із складністю справи, обсягом наданої правової допомоги, а також часом, витраченим на виконання відповідних робіт (наданих послуг), без доказів реальної оплати адвокату грошових коштів за надання правової допомоги по справі.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.06.2024 матеріали апеляційної скарги Державного підприємства «Гарантований покупець» у судовій справі № 910/20091/23 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Кропивна Л.В., судді: Руденко М.А., Пономаренко Є.Ю.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.06.2024 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали господарської справи № 910/20091/23. Відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги Державного підприємтсва «Гарантований покупець» від 28.05.2024 на рішення Господарського суду міста Києва від 02.05.2024, які визначені главою 1 розділу IV ГПК України, до надходження матеріалів справи № 910/20091/23 до Північного апеляційного господарського суду.

20.06.2024 матеріали справи № 910/20091/23 надійшли до Північного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.06.2024 апеляційну скаргу Державного підприємства «Гарантований покупець» залишено без руху та надано скаржникові строк для усунення недоліків, допущених останнім при поданні апеляційної скарги.

Через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів 08.07.2024 до Північного апеляційного господарського суду надійшла заява Державного підприємства «Гарантований покупець» від 04.07.2024 про усунення недоліків.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.07.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства «Гарантований покупець» на рішення Господарського суду міста Києва від 02.05.2024 у справі № 910/20091/23. Розгляд апеляційної скарги призначено на 25.09.2024.

25.07.2024 від Приватного акціонерного товариства «Вітряний Парк Очаківський» до Північного апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просив суд у задоволенні апеляційної скарги Державного підприємства «Гарантований покупець» відмовити в повному обсязі, а оскаржуване рішення залишити без змін.

Також 25.07.2024 від представника Приватного акціонерного товариства «Вітряний парк Очаківський» - адвоката Лянной Юрія Миколайовича до Північного апеляційного господарського суду надійшла заява, в якій викладено прохання надати можливість щодо участі адвоката Лянной Юрія Миколайовича по справі № 910/20091/23 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.08.2024 заяву представника Приватного акціонерного товариства «Вітряний парк Очаківський» - адвоката Лянной Юрія Миколайовича від 25.07.2024 про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції задоволено. Повідомлено учасників справи, що судове засідання у справі № 910/20091/23 відбудеться 25.09.2024 о 12:00 год. в режимі відеоконференції.

25.09.2024 від Державного підприємства «Гарантований покупець» до Північного апеляційного господарського суду надійшли додаткові пояснення з врахуванням висновків ОП КГС ВС у справі № 910/4439/23.

Також 25.09.2024 від Державного підприємства «Гарантований покупець» до Північного апеляційного господарського суду надійшло клопотання про приєднання додаткових доказів до матеріалів справи, в якому відповідач просив апеляційний суд приєднати до матеріалів справи копії платіжних інструкцій від 30.07.2024 № 387 123 та від 28.08.2024 № 394 167, та закрити провадження у справі в частині стягнення боргу в розмірі 3 707 495,27 грн, у зв`язку з відсутністю предмета спору.

У судовому засіданні 25.09.2024 оголошено перерву до 02.10.2024.

У судовому засіданні 02.10.2024 представник апелянта вказував на обґрунтованість доводів апеляційних скарг та просив їх задовольнити.

Представник позивача у судовому засіданні 02.10.2024 заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив суд залишити її без задоволення, а судове рішення - без змін.

Заслухавши пояснення присутніх представників учасників апеляційного провадження, вивчивши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга Державного підприємства «Гарантований покупець» підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 25.01.2012 між Державним підприємством «Енергоринок» (ДПЕ) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Вітряний парк Очаківський» (ВАД) укладено договір № 8017/02 (далі - договір), за умовами якого ВАД зобов`язується продавати, а ДПЕ зобов`язується купувати електроенергію, вироблену ВАД, та здійснювати її оплату відповідно до умов договору.

В силу ч. 3 ст. 65 Закону України «Про ринок електричної енергії» договір купівлі-продажу електричної енергії за «зеленим» тарифом є обов`язковим до укладення між виробником, якому встановлено «зелений» тариф, та гарантованим покупцем і має відповідати типовому договору купівлі-продажу електричної енергії за «зеленим» тарифом, затвердженим Регулятором.

Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 30 Закону України «Про ринок електричної енергії» Товариство має право на своєчасне та у повному обсязі отримання коштів за продану електричну енергію відповідно до укладених договорів на ринку електричної енергії та за допоміжні послуги.

Згідно з пунктом 8 частини 9 статті 65 Закону України «Про ринок електричної енергії» Підприємство зобов`язане сплачувати своєчасно та повному обсязі за електричну енергію, куплену у виробників, яким встановлено «зелений» тариф, а також у виробників, які за результатами аукціону набули право на підтримку.

27.06.2019 між Державним підприємством «Енергоринок» (ДПЕ), Державним підприємством «Гарантований покупець» (відповідач) (гарантований покупець) та Приватним акціонерним підприємством «Вітряний парк Очаківський» (виробник за «зеленим тарифом») була укладена додаткова угода №61/01 (далі - додаткова угода №61/01) до договору.

У пункті 1 додаткової угоди №61/01 сторони дійшли згоди в преамбулі договору слова «Державне підприємство «Енергоринок» (далі - ДПЕ), що діє на підставі ліцензії на право здійснення підприємницької діяльності з оптового постачання електричної енергії від 18.01.2012 № 579645 та має статус платника податку на прибуток на загальних умовах» замінити на слова «Державне підприємство «Гарантований покупець» (далі - гарантований покупець), що діє на підставі ліцензії на провадження господарської діяльності зі здійснення функцій гарантованого покупця».

Відповідно до п. 1.1. договору, в редакції додаткової угоди №61/01, за цим договором виробник за «зеленим» тарифом зобов`язується продавати, а гарантований покупець зобов`язується купувати всю відпущену електричну енергію, вироблену виробником за «зеленим» тарифом, та здійснювати її оплату відповідно до умов договору та законодавства України, у тому числі Порядку купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел, затвердженого постановою НКРЕКП від 26.04.2019 №641 (далі- Порядок).

У пункті 2.1. договору, в редакції додаткової угоди №61/01, сторони визнали свої зобов`язання згідно із Законом України «Про ринок електричної енергії», Порядком, Правилами ринку, затвердженими постановою Комісії від 14.03.2018 № 307, та зобов`язалися керуватися їх положеннями та положеннями законодавства України при виконанні цього Договору.

Пунктом 2.3. договору, в редакції додаткової угоди №61/01, передбачено, що виробник за «зеленим» тарифом зобов`язується продавати, а гарантований покупець - купувати всю відпущену електричну енергію виробника в точках комерційного обліку електричної енергії генеруючих одиниць виробника за встановленим йому "зеленим" тарифом з урахуванням надбавки до тарифу.

Умовами пунктів 2.4, 2.5. договору, в редакції додаткової угоди №61/01, встановлено, що виробник за «зеленим» тарифом продає гарантованому покупцеві електричну енергію відповідно до Порядку за тарифами, величини яких для кожної генеруючої одиниці за «зеленим» тарифом встановлені комісією у національній валюті України. Вартість електричної енергії, купленої гарантованим покупцем у виробників за «зеленим» тарифом у розрахунковому місяці, визначається відповідно до глави 10 Порядку на підставі тарифів, встановлених НКРЕКП для кожної генеруючої одиниці за «зеленим» тарифом.

Обсяг фактично проданої та купленої електричної енергії визначається відповідно до положень глави 8 Порядку на підставі даних обліку, наданих гарантованому покупцю адміністратором комерційного обліку на підставі даних обліку, наданих гарантованому покупцю адміністратором комерційного обліку відповідно до глави 7 Порядку (пункт 3.1 договору, в редакції додаткової угоди №61/01).

Відповідно до пунктів 3.2., 3.3. договору, в редакції додаткової угоди №61/01, розрахунок за куплену гарантованим покупцем електроенергію здійснюється грошовими коштами, що перераховуються на поточний рахунок виробника за «зеленим» тарифом, з урахуванням ПДВ. Оплата товарної продукції (електричної енергії), купленої гарантованим покупцем у виробників за «зеленим» тарифом у розрахунковому місяці та формування актів купівлі-продажу електричної енергії та актів купівлі-продажу відшкодування частки вартості врегулювання небалансу електричної енергії здійснюються відповідно до положень глави 10 Порядку.

Пунктом 4.5. договору, в редакції додаткової угоди №61/01, унормовано, що гарантований покупець зобов`язаний: 1) купувати у виробника за «зеленим» тарифом вироблену електричну енергію за винятком обсягів електричної енергії, необхідних для власних потреб; 2) у повному обсязі здійснювати своєчасні розрахунки за куплену в виробника за «зеленим» тарифом електричну енергію; 3) нараховувати розмір відшкодування частки вартості врегулювання небалансу електричної енергії виробнику за «зеленим» тарифом відповідно до положень глави 9 Порядку.

За умовами пункту 4.6. договору, в редакції додаткової угоди №61/01, гарантований покупець несе відповідальність за порушення порядку оплати виробникам за «зеленим» тарифом, що визначений у главі 10 Порядку. Гарантованому покупцю нараховується пеня в розмірі 0,1 % від неоплаченої згідно з Порядком суми (але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє на день розрахунку) за кожен день прострочення оплати. З гарантованого покупця може стягуватися додатково штраф у розмірі 7 % від неоплаченої згідно з Порядком суми за ненадходження понад 30 днів на рахунок виробника за «зеленим» тарифом належних коштів відповідно до порядку оплати. Сплата гарантованим покупцем пені та штрафу здійснюється з поточних рахунків гарантованого покупця на поточні рахунки виробників за «зеленим» тарифом

Відповідно до пункту 7.4. договору, в редакції додаткової угоди №61/01, якщо виробник за «зеленим» тарифом є суб`єктом господарювання, який має ліцензію на провадження господарської діяльності з виробництва електричної енергії і Регулятор вже встановив «зелений» тариф виробнику, договір набирає чинності з дати його підписання сторонами та діє на строк дії «зеленого» тарифу (до 01.01.2030 року).

В подальшому між сторонами укладені додаткові угоди до договору №987/01/20 від 31.03.2020, №1220/01/20 від 23.04.2020, №1022/01/21 від 05.03.2021.

Додатковою угодою №3428/07/23 від 14.09.2023 до договору від 25.01.2012 №8017/02 сторони дійшли згоди про призупинення дії договору з дня набрання чинності цією додатковою угодою. Призупинення дії договору не звільняло сторони від належного виконання ними зобов`язань стосовно здійснення розрахунків, що виникли у період до зупинення дії договору.

НКРЕКП постановами: від 9 вересня 2022 року № 1117, від 31 травня 2022 року № 557, від 20 вересня 2022 року № 1190 та від 14 березня 2022 року № 473 затвердила розмір вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії за «зеленим» тарифом, наданої Гарантованому покупцю в період з жовтня 2021 року по серпень 2022 року.

Так, згідно із згаданими постановами НКРЕКП, розмір вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії за «зеленим» тарифом: у жовтні 2021 року складає 2 280 276 616,66 грн (без ПДВ), у листопаді 2021 року - 911 245 991,10 (без ПДВ), у грудні 2021 року - 181 990 876,48 грн (без ПДВ), у січні 2022 року - 664 843 785,62 грн (без ПДВ), у лютому 2022 року - 420 516 248,42 грн (без ПДВ); у березні 2022 року - 27 402 871,09 грн (без ПДВ); у квітні 2022 року - 1 103 193 902,09 грн (без ПДВ); у травні 2022 року - 1 297 969 675,72 грн (без ПДВ); у червні 2022 року - 1 337 753 069,24 грн (без ПДВ), у липні 2022 року - 1 561 428 605,39 грн (без ПДВ); у серпні 2022 року - 1 172 168 724,57 грн (без ПДВ).

На виконання умов Договору відповідач в період з 31.10.2021 по 31.08.2022 придбав у позивача на умовах Договору електричну енергію на загальну суму 612 646 226,81 грн з ПДВ, що підтверджується підписаними сторонами актами купівлі-продажу електроенергії.

Частиною 1 ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В рахунок оплати вартості придбаної в період з 31.10.2021 по 31.08.2022 електроенергії відповідачем сплачено на користь позивача 396 940 752,63 грн, у зв`язку з чим сума заборгованості відповідача перед позивачем становила 215 705 474,18 грн.

Доказів здійснення оплати за поставлену у спірний період електричну енергію в повному обсязі матеріали справи не містять, а відповідачем суду першої інстанції не надано.

Разом з тим, колегією суддів встановлено, що в матеріалах справи наявні докази сплати відповідачем заборгованості у загальному розмірі 276 848,47 грн (платіжна інструкція № 332 326 від 28.12.2023 на суму 70 059,52 грн та платіжна інструкція № 348 022 від 21.02.2024 на суму 206 788,95 грн), які не були враховані судом першої інстанції під час розрахунку суми основного боргу.

Зважаючи на те, що відповідачем допущено невиконання грошового зобов`язання, чим порушено право позивача на отримання плати за електричну енергію за договором № 8017/02 від 25.01.2012 за період з 31.10.2021 по 31.08.2022 у розмірі 215 705 474,18 грн, яка існувала на момент вирішення судом першої інстанції спору, колегія суддів дійшла висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума основного боргу у вказаному розмірі.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення по суті спору у зв`язку з виявленням після відкриття провадження у справі обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи.

Поняття «юридичного спору» має тлумачитися широко, виходячи з підходу Європейського суду з прав людини до тлумачення поняття «спір про право» (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). Зокрема, Європейський суд з прав людини зазначає, що відповідно до духу Конвенції поняття «спору про право» має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення.

Предмет спору - це об`єкт спірного правовідношення, з приводу якого виник спір. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.

Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Від підстав позову слід відрізняти правові підстави позову (правове обґрунтування позову) - правову кваліфікацію обставин, якими позивач обґрунтовує свої позиції (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункт 95)).

З урахуванням наведеного, відсутність предмета спору унеможливлює вирішення справи по суті незалежно від обґрунтованості позову, а відповідно і здійснення ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб.

Прикладами відсутності предмета спору можуть бути дії сторін, чи настання обставин, якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань або самими сторонами врегульовано спірні питання.

Отже, суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, якщо предмет спору існував на момент виникнення останнього, але припинив існування в процесі розгляду справи на час (до) ухвалення судом першої інстанції судового рішення.

Враховуючи, що відповідачем до ухвалення судом першої інстанції було сплачено частину основної заборгованості у загальному розмірі 276 848,47 грн, відтак провадження в цій частині належить закрити.

Крім того, в ході розгляду справи в апеляційній інстанції, відповідач подав докази часткового погашення заборгованості на загальну суму 3 707 495,27 грн (платіжні інструкції від 30.07.2024 № 387 123 та від 28.08.2024 № 394 167), у зв`язку із чим просив суд апеляційної інстанції закрити провадження у справі у вказаній частині.

Колегія суддів враховувавши правові висновки викладені у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 30.08.2024 у справі № 916/3006/23, дійшла висновку про відмову у задоволенні клопотання ДП «Гарантований покупець» про закриття провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 231 ГПК України в частині стягнення боргу в розмірі 3 707 495,27 грн, з огляду на те, що зазначений предмет спору існував на момент прийняття рішення судом першої інстанції, а тому відсутні підстави для закриття провадження, у зв`язку з відсутністю предмета спору в заявленій частині та, відповідно, скасування судового рішення лише з цих мотивів.

Щодо аргументів скаржника про існування в нього форс-мажорних обставин у зв`язку з введенням в Україні воєнного стану, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до пункту 5.1 договору обставинами непереборної сили є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно впливають на виконання зобов`язань, передбачених умовами цього Договору, обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи, але не обмежуючись, ворожі атаки, військове ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха, що спричиняють неможливість виконання однією зі сторін зобов`язань за цим Договором.

При настанні обставин непереборної сили сторони звільняються від виконання зобов`язань за цим Договором на термін дії обставин непереборної сили і усунення їх наслідків (п. 5.2 договору).

Ознаками форс-мажорних обставин є наступні елементи: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов`язань за даних умов здійснення господарської діяльності.

Форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер. При їх виникненні сторона, яка посилається на дію форс- мажорних обставин, повинна це довести. Сторона яка посилається на конкретні обставини повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі, саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі №922/2394/21 (постанова від 14 червня 2022) вказав, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку. Таких висновків дотримується і Верховний Суд у постанові від 16.07.2019 у справі №917/1053/18 та у постанові від 09.11.2021 у справі №913/20/21.

За абзацом другим частини 1 ст. 617 ЦК України не вважається випадком, зокрема, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відтак, саме по собі твердження скаржника про існування у нього форс-мажорних обставин не свідчить про наявність конкретних обставин, пов`язаних із повномасштабною військовою агресією (перебування на окупованій території, в районі активних бойових дій, руйнування виробничих потужностей тощо), які унеможливили відповідачу виконувати свої грошові зобов`язання.

Доводи скаржника про повідомлення контрагентів про настання обставин непереборної сили на власному веб-сайті, судом апеляційної інстанції визнаються неспроможними, з огляду на невідповідність таких дій погоджених сторонами умовам Договору.

Щодо наказів Міненерго від 28.03.2022 № 140 і № 206 від 15.06.2022 на які посилається скаржник, колегія суддів зазначає таке.

Верховний Суд у постанові від 21.03.2024 у справі № 910/6185/23 та у постанові від 11.04.2024 у справі № 910/9100/22 зазначив, що у Наказі №140 та №206:

- мова йде про розподіл грошових коштів на оплату авансових платежів виробникам з альтернативних джерел енергії, що мають договірні відносини з ДП «Гарантований покупець»;

- наказ не звільняє ДП «Гарантований покупець» від повної оплати придбаного товару;

- наказ не змінює обов`язок ДП «Гарантований покупець» здійснити остаточний розрахунок з продавцем із забезпеченням йому 100 % оплати відпущеної електричної енергії попереднього розрахункового періоду (місяця) з урахуванням авансових платежів протягом трьох робочих днів з дати оприлюднення рішення НКРЕКП щодо затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці.

Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 21.06.2024 у справі № 910/4439/23 дійшов висновку про відсутність підстав для відступу від вказаного висновку з урахуванням уточнення такого змісту:

- Накази № 140 та № 206 ніяким чином не обмежують право виробника електричної енергії за «зеленим» тарифом на отримання повної вартості проданої електричної енергії, встановленої укладеним сторонами договором, а також не змінюють терміни виникнення та виконання грошових зобов`язань гарантованого покупця щодо проведення остаточних розрахунків за договором та згідно з пунктом 10.4 Порядку № 641.

- накази не звільняють ДП «Гарантований покупець» від обов`язку щодо здійснення повного розрахунку за отриманий товар. Відтак, вказані вище накази не є підставою для гарантованого покупця не виконувати грошове зобов`язання, передбачене умовами договору.

Як вбачається з постанови об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.06.2024 у справі № 910/4439/23, об`єднана палата погодилася з висновками Верховного Суду, викладеними в постановах від 21.03.2024 у справі № 910/6185/23, від 11.04.2024 у справі № 910/9100/22 щодо застосування положень частини восьмої статті 16 Закону України «Про ринок електричної енергії», пункту 10.4 Порядку № 641, Наказу № 206, згідно з цими висновками положення Наказу № 206 не змінюють і не припиняють обов`язок Державного підприємства «Гарантований покупець» здійснити своєчасний розрахунок відповідно до вимог чинного законодавства та Порядку № 641. Відтак, об`єднана палата не знайшла підстав для відступу від висновку щодо застосування положень частини восьмої статті 16 Закону України «Про ринок електричної енергії», пункту 10.4 Порядку № 641, Наказу № 206, викладеного в раніше ухвалених постановах Верховного Суду від 21.03.2024 у справі № 910/6185/23, від 11.04.2024 у справі № 910/9100/22.

Таким чином, місцевий господарський суд у справі, що розглядається, дійшов правильного висновку щодо наявності у скаржника обов`язку з повного виконання грошового зобов`язання - оплати у розмірі 100 % вартості за поставлену електричну енергію за «зеленим» тарифом, повністю узгоджуються з висновками об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеними у постанові від 21.06.2024 у справі № 910/4439/23.

Колегія суддів відхиляє доводи скаржника про неврахування судом першої інстанції висновків Верховного Суду, викладених в ухвалі від 11.01.2024 у справі № 910/14417/22 та Північного апеляційного господарського суду, викладених в постановах від 01.11.2023 у справах № 910/14417/22, 910/3071/23, від 24.04.2024 у справі № 910/6224/23, оскільки приписи ч. 4 ст. 236 ГПК України встановлюють обов`язок для суду при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин враховувати висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Колегія суддів, перевіривши здійснений позивачем розрахунок інфляційних втрат та трьох процентів річних, погоджується з висновком місцевого господарського суду, що вимоги позивача про стягнення з відповідача вказаних компенсаційних виплат є обґрунтованими в заявлених розмірах.

У зв`язку з чим, доводи скаржника про не здійснення місцевим господарським судом перевірки поданого позивачем розрахунок інфляційних нарахувань та 3% річних не знайшли свого підтвердження.

З огляду на зазначене, колегія суддів погоджується з обґрунтованими висновками місцевого господарського суду про задоволення позовних вимог в частині стягнення інфляційних втрат та трьох процентів річних,

Також ДП «Гарантований покупець» не погодився зі здійсненим судом першої інстанції розподілом судових витрат позивача на правову допомогу.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною 2 ст. 126 ГПК України закріплено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 3 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним з: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 126 ГПК України).

За приписами ч. 4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи (до яких у тому числі відносяться й витрати на професійну правничу допомогу), покладаються: у разі відмови в позові - на позивача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з ч. 5 ст. 126 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (ч. 8 ст. 129 ГПК України).

На підтвердження понесених судових витрат у розмірі 100 000,00 грн позивач долучив до матеріалів справи: копію договору про надання правової допомоги від 25.10.2023; копію акту приймання - передачі наданих послуг від 17.04.2024; копію свідоцтва на право заняття адвокатською діяльністю серії МК № 001871 та копію ордеру на надання правничої (правової) допомоги ВЕ № 1113678.

За змістом п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги апелянт зазначає, що витрати на оплату послуг адвоката не є співрозмірними із складністю справи та часом, витраченим адвокатом на надання послуг.

За приписами ч. 6 ст. 126 ГПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

При цьому, втручання суду в договірні відносини між адвокатом та його клієнтом в частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень частини четвертої статті 126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 ЦК України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому в статті 43 Конституції (Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19 Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду).

Заперечення відповідача щодо витрат на правову допомогу позивача, подані до суду першої інстанції не містять аргументів, які могли би свідчити про не співмірність заявлених позивачем витрат.

Доводи ДП «Гарантований покупець» про відсутність доказів оплати позивачем витрат на правничу допомогу, колегія суддів відхиляє, з огляду на те, що витрати на професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Відповідна правова позиція викладена у постановах об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та від 22.11.2019 у справі №910/906/18, а також у додатковій постанові Верховного Суду від 04.03.2020 у справі №914/633/18, які в силу ч. 4 ст. 236 ГПК України підлягають врахуванню при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

Відтак надання чи не надання суду доказів оплати позивачем понесених витрат на правничу допомогу, не спростовує факт надання адвокатом правової допомоги клієнту.

Дослідивши подані позивачем документи, апеляційний господарський суд прийшов до висновку, що заявлений розмір витрат на оплату послуг адвоката за участь у суді першої інстанції підтверджується матеріалами справи і відповідачем не спростовано факту виконання адвокатом зазначених послуг. Колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції щодо покладення понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу адвоката на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а визначена судом сума, яка підлягає до стягнення з відповідача у розмірі 35 000,00 грн відповідає критеріям співмірності, розумності та обґрунтованості такого розміру з урахуванням обставин справи.

Викладені в апеляційних скаргах доводи фактично свідчать про незгоду апелянта з висновками суду, проте по суті їх не спростовують; підстав для скасування чи зміни рішень не містять, а тому визнаються судом апеляційної інстанції неспроможними.

Відповідно до ст. 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

З огляду на встановлене, при прийнятті оскаржуваного рішення суд першої інстанції невірно встановив обставини справи, що призвело до хибних висновків, тож колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржене апелянтом рішення господарського суду у даній справі в частині стягнення з Державного підприємства «Гарантований покупець» на користь Приватного акціонерного товариства «Вітряний Парк Очаківський» суми основної заборгованості в розмірі 276 848,47 грн - скасуванню з прийняттям нового судового рішення в цій частині.

Розподіл судових витрат

Відповідно до ч. 14 ст. 129 ГПК України, який передбачає, що якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Враховуючи, що за результатами апеляційного перегляду змінено суму основної заборгованості, яка підлягає стягненню, суд апеляційної інстанції здійснює новий розподіл понесених позивачем витрати зі сплати судового збору та покладає такі на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, що складає 699 914,01 грн.

Також в силу статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на позивача пропорційно до розміру задоволених вимог за результатами апеляційного перегляду.

За змістом частини 4 статті 231 ГПК України, у разі закриття провадження у справі суд, зокрема, вирішує питання про повернення судового збору з бюджету.

Пунктом 5 частини 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила, за ухвалою суду в разі, закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Колегія суддів звертає увагу позивача, що останній не позбавлений можливості звернутися до суду першої інстанції з відповідним клопотанням про повернення йому сплаченої суми судового збору в частині закриття провадження в даній справі.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 276, 282 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Державного підприємства «Гарантований покупець» на рішення Господарського суду міста Києва від 02.05.2024 у справі № 910/20091/23 задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 02.05.2024 у справі № 910/20091/23 скасувати в частині стягнення з Державного підприємства «Гарантований покупець» на користь Приватного акціонерного товариства «Вітряний Парк Очаківський» суми основної заборгованості в розмірі 276 848,47 грн (двісті сімдесят шість тисяч вісімсот сорок вісім гривень сорок сім копійок) і в цій частині провадження у справі № 910/20091/23 в частині заявлених позовних вимог про стягнення основного боргу у сумі 276 848,47 грн (двісті сімдесят шість тисяч вісімсот сорок вісім гривень сорок сім копійок) закрити.

3. Здійснити новий розподіл сплаченого за подання позовної заяви судового збору, стягнувши з Державного підприємства «Гарантований покупець» (01032, місто Київ, вулиця Симона Петлюри, будинок 27, код ЄДРПОУ 43068454) на користь Приватного акціонерного товариства «Вітряний Парк Очаківський» (04070, місто Київ, вулиця Паркова Дорога, будинок 16-А, нежит. приміщення 28, код ЄДРПОУ 37097399) 699 914,01 грн судового збору.

4. В іншій частині рішення Господарського суду міста Києва від 02.05.2024 у справі № 910/20091/23 залишити без змін.

5. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Вітряний Парк Очаківський» (04070, місто Київ, вулиця Паркова Дорога, будинок 16-А, нежит. приміщення 28, код ЄДРПОУ 37097399)

на користь Державного підприємства «Гарантований покупець» (01032, місто Київ, вулиця Симона Петлюри, будинок 27, код ЄДРПОУ 43068454)

1352,02 грн (одна тисяча триста п`ятдесят дві гривні дві копійки) судового збору за подання апеляційної скарги.

6. Матеріали справи № 910/20091/23 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку відповідно до ст.ст. 287, 288 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 11.10.2024.

Головуючий суддя Л.В. Кропивна

Судді М.А. Руденко

Є.Ю. Пономаренко