Рішення

від 08.10.2024 по справі 914/2668/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.10.2024 Справа № 914/2668/23

За позовом: Львівської міської ради, м.Львів,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Мєгал», м.Дніпро,

про: стягнення безпідставно збережених коштів на суму 664 081,28 грн.

Суддя І. Б. Козак

При секретарі Г.Гелеш

Представники сторін:

Від позивача: Н.Гузюк представник,

Від відповідача: не прибув.

На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Львівської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю «Мєгал» про стягнення безпідставно збережених коштів на суму 664 081,28 грн.

Ухвалою суду від 11.09.2023 відкрито провадження у справі, підготовче засідання призначено на 03.10.2023. Рух справи відображено у відповідних ухвалах суду. Ухвалою суду від 09.01.2024 зупинено провадження в цій справі. 28.08.2024 провадження у справі поновлено за клопотанням позивача, підготовче судове засідання призначено на 29.09.2024.

Ухвалою суду від 24.09.2024 закрито підготовче провадження, призначено розгляд справи по суті на 08.10.2024.

Ухвалою суду від 24.09.2024 повернуто ТОВ «Мєгал» зустрічну позовну заяву.

Ухвалою суду від 27.09.2024 повернуто ТОВ «Мєгал» зустрічну позовну заяву.

Правова позиція позивача.

У судове засідання 08.10.2024 позивач прибув, заявлені позовні вимоги підтримав. Позовні вимоги обґрунтовуються наступним. Відповідач користується земельною ділянкою на АДРЕСА_1 (кадастровий номер 4610136300:05:010:0029) площею 0,8518 га, що належить територіальній громаді м. Львова, є комунальною власністю та не є об`єктом договору про передачу її у власність або надання у користування (оренду) фізичним чи юридичним особам. На цій земельній ділянці розташовані нежитлові будівлі, що належать відповідачу на праві приватної власності.

Оскільки відповідач не оформив право користування земельною ділянкою, за період з 01.06.2020 по 31.05.2022 міська рада нарахувала товариству 664081,28 грн безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою на АДРЕСА_1 (кадастровий номер 4610136300:05:010:0029) площею 0,8518 га.

Попередній розрахунок судових витрат позивача:

·9961,22 грн сплачений судовий збір.

Правова позиція відповідача.

Представник відповідача у судове засідання 08.10.2024 не прибув. Подав клопотання (вх.№24392/24 від 08.10.2024) про відкладення розгляду справи на іншу дату, додаткові пояснення (вх.№24390/24 від 08.10.2024). Проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позов (вх.№23886/23 від 03.10.2023). Зазначив, що 10.08.2010 року ТОВ «Мєгал» набуло право власності на об`єкт нерухомості, розташований на земельній ділянці за кадастровим номером 4610136300:05:010:0029. 25.09.2019 року ТОВ «Мєгал» звернулось до Львівської міської ради із заявою про надання дозволу з виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки по АДРЕСА_1 . Клопотання зареєстроване Позивачем 02.10.2019 року за № 2-302241/АП-2403. Звернення Відповідача розглядалось Управлінням земельних ресурсів Львівської міської ради та листом від 22.10.2019 року № 2403/4435 матеріали повернуті у зв`язку з обтяженням правом власності ВАТ «Львівскладмаш» на нежитлову споруду площею 513,6 кв.м, що розташована на земельній ділянці, та розглядом судових справ з цього приводу.

Відповідач не є землекористувачем земельної ділянки, тому не є суб`єктом, що має сплачувати за користування землею у формі земельного податку. Відповідно до ст. 14.1.72 Податкового кодексу України плата за землю можлива у формі орендної плати після укладення договору оренди.

У додаткових поясненнях (вх.№24390/24 від 08.10.2024) звернув увагу суду на добросовісність ТОВ «Мєгал» у вирішенні питання врегулювання земельного питання (неодноразові звернення, ініціювання судових процесів, сплата судових зборів, судових експертиз, правової допомоги) та Львівською міською радою не вчинялося, на думку відповідача, необхідних і достатніх дій для вирішення спірних питань між сторонами цього спору.

Щодо клопотання відповідача про відкладення судового засідання в цій справі на іншу дату, то, заслухавши думку представника міської ради, суд відмовляє у його задоволенні, оскільки строк розгляду цієї справи закінчився, правова позиція відповідача викладена у письмових поясненнях, зібраних доказів достатньо для прийняття рішення.

Обставини справи.

Земельна ділянка на АДРЕСА_1 (кадастровий номер 4610136300:05:010:0029) площею 0,8518 га належить територіальній громаді м. Львова, є комунальною власністю.

Згідно з витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-0000944822023 від 23.05.2023 (додається), дата державної реєстрації земельної ділянки - 15.07.2008.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 18.11.2014 про розгляд справи № 914/3408/14 розірвано договір оренди землі між Львівською міською радою та ТзОВ «Спільне підприємство «Геолсервіс» з іноземною інвестицією від 20.06.2008 №3-985 у зв`язку з порушенням умов договору оренди землі, та повернуто земельну ділянку Львівській міській раді.

Управлінням державного контролю за використанням та охороною земель департаменту містобудування Львівської міської ради 16.03.2023 року було проведено обстеження земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 та встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Мєгал» фактично використовують земельну ділянку площею 0,8518 га, кадастровий номер 4610136300:05:010:0029 за адресою АДРЕСА_1 , для обслуговування нежитлових будівель, за відсутності відповідного рішення органу місцевого самоврядування про її надання у користування (оренду) та за відсутності вчиненого правочину щодо такої ділянки.

За результатами зазначеного обстеження Позивачем складено акт обстеження земельної ділянки від 16.03.2023 року № 85 та вимогу від 04.04.2023 №2412-вих- 40458 (копія додається), які скеровувались на адресу ТзОВ «Мєгал» (рекомендоване поштове відправлення № 7900604331664 від 06.04.2023).

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 08.03.2023 № 325162438 об`єкт нерухомого майна - земельна ділянка з кадастровим номером 4610136300:05:010:0029, площею 0,8518 га (реєстраційний номер 1329813846101) перебуває у власності Львівської міської ради (код ЄДРПОУ 04055896).

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 11.08.2023 № 342424391 на вул. Городоцькій 355-3 в приватній власності ТзОВ «Мєгал» перебувають наступні об`єкти нерухомого майна:

- Нежитлова будівля під літ. «С-1» - прохідна загальною площею 15,9 кв.м. (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна1714368546101).

- Магазин "Р-1" загальною площею 50.3 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1714341846101).

- Нежитлова будівля під літ. «Н-2», «Н-1» - виробничий корпус зі складом загальною площею 5014,7 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1714296546101).

Згідно з інформацією з витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 10.05.2023 № НВ-4600406822023, нормативно грошова оцінка земельної ділянки (кадастровий номер 4610136300:05:010:0029) становить 8722261,64 грн.

Рішенням господарського суду Львівської області від 04.07.2024 у справі №5015/45/11 (914/1919/20) позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Мєгал» про припинення права власності та скасування державної реєстрації права власності на нежитлову будівлю задоволено. Припининено право власності Відкритого акціонерного товариства «Львівскладмаш» (код ЄДРПОУ 05539502) на об`єкт нерухомого майна за літ.«П-1» склад, загальною площею 513,6 кв.м, розташований за адресою: АДРЕСА_1 внаслідок знищення майна, реєстраційний номер майна 12902490. Скасовано державну реєстрацію права власності на нежитлову будівлю за літ.«П-1» - склад, заг. пл. 513,6 кв.м. за адресою АДРЕСА_1 (маленька літера «з») реєстраційний номер майна 12902490, запис про яке внесений до відомостей з реєстру прав власності на нерухоме майно 01.08.2012р. за Відкритим акціонерним товариством «Львівскладмаш» (код ЄДРПОУ 05539502).

Серед іншого, у рішенні суду від 04.07.2024, що набрало законної сили, зазначено про те, що неодноразові відмови Львівської міської ради у надані ТзОВ «Мєгал» дозволу на виготовлення технічної документації щодо відведення земельної ділянки кадастровий номер 4610136300:05:010:0029, на якій розташовані належні позивачу об`єкти нерухомого майна, у зв`язку з обтяження такої земельної ділянки правом власності ВАТ «Львівскладмаш» на нежитлову споруду під літ. «П-1», свідчить про порушення права ТзОВ «Мєгал» на отримання земельної ділянки у користування.

Оцінка суду.

Відповідно до статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Згідно з ч.2 ст.83 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), у комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності. Відповідно до ст. 80 ЗК

України, суб`єктами права на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.

Ч. 1 ст. 93 ЗК України встановлює, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації (ст. 125 ЗК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 206 ЗК України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до вимог законодавства.

Статтею 14 Податкового кодексу України (далі - ПКУ) визначено, що плата за землю - це обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Відповідач не є ані власником, ані постійним землекористувачем земельної ділянки, а тому не є суб`єктом плати за землю у формі земельного податку, при цьому єдина можлива форма здійснення плати за землю для нього, як землекористувача, є орендна плата ( ст. 14.1.72 ПК України).

Згідно з даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, на вказаній вище земельній ділянці розташовані об`єкти нерухомого майна, які належать на праві власності відповідачу.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідач продовжує фактично користуватись земельною ділянкою без плати за землю.

У разі надання земельної ділянки в оренду укладається договір оренди земельної ділянки, яким за положенням ч.1 ст. 21 Закону України «Про оренду землі» визначається орендна плата за землю як платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

При цьому до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними (правова позиція в постановах Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2018 року у справі № 922/3412/17 та від 13 лютого 2019 року у справі № 320/5877/17).

Таким чином, з моменту виникнення права власності на майно у відповідача виник обов`язок не лише оформити та зареєструвати речове право на відповідну земельну ділянку, а й сплачувати орендну плату за користування нею. Однак, відповідач зазначені обов`язки не виконав.

Верховний Суд неодноразово викладав правову позицію, згідно з якою для вирішення спору щодо стягнення з власника об`єкта нерухомого майна безпідставно збережених коштів на підставі положень статей 1212-1214 ЦК України за фактичне користування без належних на те правових підстав земельною ділянкою комунальної власності, на якій цей об`єкт розташований, необхідно, насамперед, з`ясувати:

- фактичного користувача земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цих ділянок зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування ділянкою у відповідний період, або наявність правової підстави для використання земельної ділянки у такого фактичного користувача;

- площу земельної ділянки;

- суму, яку мав би отримати власник земельної ділянки за звичайних умов, яка безпосередньо залежить від вартості цієї ділянки ( її нормативно-грошової оцінки)

- період користування земельною ділянкою комунальної власності без належної правової підстави. Отже, встановлення саме таких обставин входить до предмета доказування у межах вирішення спору у цій справі ( постанова Верховного Суду від 05 серпня 2022 року у справі №922/2060/20).

Відповідно до ч.1 ст.90 ЗК України, власники земельних ділянок мають право на відшкодування збитків у випадках, передбачених законом.

Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) (відповідно до правової позиції Верховного Суду в постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц).

Згідно зі ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

За змістом положень глав 82 і 83 ЦК України для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна у набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності у деліктних зобов`язання. Натомість для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження відбулось за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Кваліфікація спірних правовідносин як зобов`язань у зв`язку із набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави означає необхідність застосування норм передбачених ст. ст. 1212-1214 Цивільного кодексу України та правових наслідків дій/бездіяльності відповідача у вигляді збереження (заощадження) у себе відповідних сум орендної плати.

Таким чином обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

Відповідач впродовж 2020-2022 років використовував земельну ділянку без правових підстав, орендну плату не сплачував, хоча земельна ділянка використовується для розміщення нерухомого майна. Рішенням суду від 04.07.2024 у справі №5015/45/11 (914/1919/20) підтверджується, що фактичним землекористувачем спірної земельної ділянки є єдине ТОВ «Мєгал».

З огляду на викладене, відповідач як фактичний користувач земельної ділянки, що без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберігає у себе кошти, які необхідно заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі ч. 1 ст. 1212 ЦК України.

Невчинення міською радою необхідних і достатніх дій для врегулювання земельних відносин між сторонами цього спору є предметом дослідження інших судових справ.

За таких обставин, позовні вимоги Львівської міської ради є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати.

Сплачений позивачем судовий збір покладається на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 129, 231, 219-221, 238-242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Мєгал» (адреса: вул.Любарського, 159, м.Дніпро, 49098, ідентифікаційний код 43163872) на користь Львівської міської ради (адреса: пл.Ринок, 1, м.Львів, 79006, ідентифікаційний код 04055896) 664 081,28 грн безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою комунальної власності за адресою: вул.Городоцька, 355-3, м.Львів, 9961,22 грн судового збору.

3.Відповідно до ч. 1 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

4.Апеляційну скаргу на рішення суду можна подати в порядку, визначеному Господарським процесуальним кодексом України.

5.Інформацію у справі, яка розглядається, можна отримати за такою веб-адресою: http://lv.arbitr.gov.ua.

Повний текст рішення складено та підписано 11.10.2024.

СуддяКозак І.Б.