Ухвала

від 07.10.2024 по справі 916/3344/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"07" жовтня 2024 р.м. Одеса Справа № 916/3344/24Господарський суд Одеської області у складі судді Деркач Т. Г.,

за участю секретаря судового засідання Прахт Є. І.,

розглянувши у підготовчому засіданні справу № 916/3344/24

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю МОРСЬКА ДНОПОГЛИБЛЮВАЛЬНА КОМПАНІЯ

до відповідача: Державного підприємства Адміністрація Морських портів України в особі Ізмаїльської філії державного підприємства Адміністрація морських портів України (Адміністрація Ізмаїльського морського Порту)

за заявою третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Державного підприємства Класифікаційне товариство Регістр судноплавства України

про стягнення 1 365 898,72 грн

за участю представників:

від позивача: Стеценко Д. В. ордер серія ВН № 1393783 та посвідчення № 003728 від 20.03.2019;

від відповідача: Жильцов В. В. довіреність від 08.08.2024;

від третьої особи: не з`явились

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Господарського суду Одеської області перебуває справа № 916/3344/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю МОРСЬКА ДНОПОГЛИБЛЮВАЛЬНА КОМПАНІЯ до Державного підприємства Адміністрація Морських портів України в особі Ізмаїльської філії державного підприємства Адміністрація морських портів України (Адміністрація Ізмаїльського морського Порту), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Державного підприємства Класифікаційне товариство Регістр судноплавства України про стягнення 1 365 898,72 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані посиланнями на те, що відповідач безпідставно отримав не лише кошти, правомірність та підстави стягнення яких були предметом розгляду у справі № 916/3368/23 за період з 01.04.2023 по 16.07.2023, а й платежі, які були сплачені за тим самим договором за період стоянки суден у плавпричалів, але за інший період - з 17.07.2023 по 15.03.2024. З урахуванням встановлених обставин та висновків суду в межах справи № 916/3368/23, на переконання позивача, сума в розмірі 1 317 600 грн за вказаний період також підлягає поверненню на підставі ст. 1212 ЦК України як безпідставно отримані кошти. Окрім того, позивач просить стягнути 11 232,00 грн - 3 % річних та 37 066,72 грн інфляційних втрат.

У відзиві на позов за вх.№30766/24 від 20.08.2024 відповідач просить відмовити у задоволенні позову, з огляду на те, що висновок про належність понтонів до гідротехнічних споруд чи причалів (як одного з виду гідротехнічних споруд) в межах розгляду справи № 916/3368/23 було зроблено за відсутності будь-яких висновків технічних фахівців відповідного напрямку, виходячи лише фактично-доказової бази та доводів, якими сторони обґрунтовували свої позиції. В свою чергу, в межах підготовки до спору, що розглядається, відповідач направив відповідні запити щодо статусу/класифікації відповідних понтонів до суб`єктів, що в силу законодавства, діючих правил та/або відповідних дозвільних документів здійснюють нагляд за гідротехнічними спорудами (причалами) (лист ІФ ДП «АМПУ» від 15.07.2024 вих. № 733/14-01-04/вих до Регістра судноплавства України), їх проектування, будівництво та інспектування (лист ІФ ДП «АМПУ» від 15.07.2024 вих. № 738/14-01-04/вих до ТОВ «АНКОР»), а також нагляд за безпекою судноплавства під час їх експлуатації (лист ІФ ДП «АМПУ» від 05.08.2024 вих. № 827/14-01-04/вих до Капітана морського порту Ізмаїл). Отримані відповіді підтверджують позицію ДП «АМПУ» про неможливість класифікувати несамохідні судна-понтони «Понтон П-14», «Понтон П-15» та «Понтон П-16» як причали. З отриманих відповідей зазначених суб`єктів випливає, що вказані понтони не відповідають основним вимогам, що ставляться до самостійної причальної гідротехнічної споруди, які передбачено державними будівельними нормами, у тому числі ДБН В.2.4-3:2010 «Гідротехнічні, енергетичні та меліоративні системи і споруди, підземні гірничі виробки. Гідротехнічні споруди. Основні положення».

02.09.2024 за вх.№31758/24 господарський суд одержав клопотання про призначення експертизи, в якому відповідач просить суд призначити у справі судово-будівельно-технічну експертизу. Проведення судової експертизи просить доручити Одеському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України. На вирішення судової будівельно-технічної експертизи поставити питання: 1) чи є належні ДП «АМПУ» понтони «Понтон П-14» (свідоцтво про право власності на судно серії ПВ № 000614), «Понтон П-15» (свідоцтво про право власності на судно серії ПВ № 000615) та «Понтон П-16» (свідоцтво про право власності на судно серії ПВ № 000616) причалами, виходячи з норм чинного законодавства, нормативно-правових актів у галузі будівництва (ДБН, СНиП тощо). Витрати з проведення експертизи покласти на відповідача з наступним віднесенням витрат на винну сторону відповідно до вимог ст. 129 ГПК України. На час проведення експертизи провадження у справі зупинити.

Клопотання про призначення експертизи обґрунтовано наступним.

В поданих в межах цієї справи процесуальних документах, однією з основних засад правової позиції позивача у справі, що розглядається є сформований судами в межах розгляду справи № 916/3368/23 висновок про те, що (узагальнено) «плавучі причали/стоянкові судна - «Понтон П-14», «Понтон П-15» та «Понтон П-16» є плавучими спорудами за своїми технічними характеристиками та водночас є причальними спорудами за своїм функціональним призначенням, оскільки вони використовуються і призначені для стоянки та обслуговування суден, обслуговування пасажирів, у тому числі для їх посадки на судна і висадки з суден, проведення вантажно-розвантажувальних робіт. Відповідно понтони «Понтон П-14», «Понтон П-15» та «Понтон П-16» є плавучими причалами, тобто причалами».

Даний висновок дозволяє позивачу стверджувати, що стоянка суден земкаравану судновласника WHITEFORM CONTRACTS LTD у складі суден: «PILGRIM» (ІМО 7397593), «IRS» (ІМО 8832045), «LIBERTY» (ІМО 8728842), «ALFATTAN» (ІМО 8724547) та «OASIS» біля належних ДП «АМПУ» понтонів «Понтон П-14», «Понтон П-15» та «Понтон П-16» є стоянкою біля причалів, відтак така стоянка має розглядатися як послуга, що оплачується в складі причального збору згідно Порядку справляння та розмірів ставок портових зборів, затвердженого Наказом Міністерства інфраструктури України 27.05.2013 № 316, а не як послуга, що надається за вільними цінами (тарифами) Адміністрацією морських портів України.

Натомість позиція відповідача, викладена у відзиві на позовну заяву та запереченнях на відповідь на відзив на позовну заяву, полягає в тому, що відповідний висновок судами було зроблено виключно виходячи з фактично-доказової бази та доводів, якими сторони обґрунтовували свої позиції саме в справі № 916/3368/23. При цьому такий висновок судами було зроблено за відсутності будь-яких висновків технічних фахівців відповідного напрямку чи компетентних органів/організацій із відповідного питання.

Враховуючи, що правова позиція позивача у справі, що розглядається, ґрунтується на твердженні, що належні ДП «АМПУ» понтони «Понтон П-14», «Понтон П-15» та «Понтон П-16», біля яких відбувалась стоянка суден земкаравану судновласника WHITEFORM CONTRACTS LTD у складі суден: «PILGRIM» (ІМО 7397593), «IRS» (ІМО 8832045), «LIBERTY» (ІМО 8728842), «ALFATTAN» (ІМО 8724547) та «OASIS», є саме причалами, відтак така стоянка має розглядатися як послуга, що оплачується в складі причального збору згідно з Порядком справляння та розміри ставок портових зборів, затвердженого наказом Міністерства інфраструктури України 27.05.2013 № 316, а не як послуга, що надається за вільними цінами (тарифами) Адміністрації морських портів України.

Натомість правова позиція відповідача у справі, що розглядається, ґрунтується на твердженні, що належні ДП «АМПУ» понтони «Понтон П-14», «Понтон П-15» та «Понтон П-16» є суднами (водними транспортними засобами) та не є причалами в розумінні Закону України «Про морські порти України» та інших вказаних у процесуальних документах по суті спору, доданих доказах, нормативних актах.

В межах розгляду цієї справи, з метою повного та об`єктивного вирішення даного господарського спору, необхідне з`ясування обставин, що мають значення для справи, для чого необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо, а саме - отримати в результаті проведення будівельно-технічної експертизи експертний висновок про те, чи є належні ДП «АМПУ» понтони «Понтон П-14», «Понтон П-15» та «Понтон П-16» причалами, виходячи з норм чинного законодавства, нормативно-правових актів у галузі будівництва (ДБН, СНиП тощо).

У запереченнях за вх.№33382/24 від 13.09.2024 позивач вважає клопотання відповідача про призначення експертизи безпідставним і таким, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Рішенням суду у справі № 916/3368/23 визнано відсутнім право вимоги у Державного підприємства Адміністрація морських портів України в особі Ізмаїльської філії Державного підприємства Адміністрація морських портів України (Адміністрація Ізмаїльського морського порту) і кореспондуючого обов`язку Товариства з обмеженою відповідальністю Морська днопоглиблювальна компанія, що діє як морський агент, щодо оплати послуг з використання понтонів для стоянки суден земкаравану у складі: «PILGRIM» (ІМО 7397593), «IRS» (ІМО 8832045), «LIBERTY» (ІМО 8728842), «ALFATTAN» (ІМО 8724547), «OASIS» за договором №367-П-АМПУ-18 від 03.12.2018 року про взаємодію сторін під час агентування суден у морських портах України, укладеним шляхом заповнення та подання декларації про приєднання №336 від 20.08.2020 року.

До предмету позову у справі, яка розглядається, не відноситься доказування того що понтони є причалами. Правовою позицію позивача є вимога про повернення коштів, які були отримані безпідставно, тобто без належної правової підстави. Підставою позову є рішення суду у справі №916/3368/23, яке обов`язкове до виконання, оскільки права на нарахування відповідачем плати за користування понтонами за вільними цінами і тарифами, визнані відсутніми.

У клопотанні про експертизу відповідач не навів дійсної необхідності її призначення, не вказав, які саме спеціальні знання необхідні для вирішення поставлених питань, не обґрунтував неможливості розгляду позовних вимог по суті за результатами оцінки наявних у справі доказів без призначення судової експертизи.

Третя особа ДП Класифікаційне товариство Регістр судноплавства України у поясненнях за вх.№33364/24 від 12.09.2024 вказує на те, що на даний час Регістру не відомо про існування гідротехнічних споруд, елементами яких були б «ПОНТОН П-14», «ПОНТОН П-15», «ПОНТОН П-16». За відсутності відповідної технічної документації вважати «ПОНТОН П-14», «ПОНТОН П-15», «ПОНТОН П-16» самостійними гідротехнічними спорудами чи складовими частинами існуючих гідротехнічних споруд неможливо. Відповідно наразі «ПОНТОН П-14», «ПОНТОН П-15», «ПОНТОН П-16», як об`єкти що не є ані самостійними гідротехнічними спорудами, ані складовою частиною інших гідротехнічних споруд - не можуть вважатися плавучими причалами з береговим сполученнями, натомість є несамохідними стоянковими суднами, ошвартованими біля наявної гідротехнічної споруди порту.

У підготовчому засіданні 07.10.2024 представник позивача просив суд відмовити у задоволенні клопотання відповідача про призначення судової будівельно-технічної експертизи.

Представник відповідача у підготовчому засіданні 07.10.2024 наполягав на задоволенні клопотання про призначення судової будівельно-технічної експертизи у даній справі.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про судову експертизу" судова експертиза це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об`єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду.

Необхідність судової експертизи в господарському судочинстві викликана тим, що в процесі здійснення правосуддя суд стикається з необхідністю встановлення таких фактів (обставин), дані про які вимагають спеціальних досліджень.

Відповідно до частин 1-3 ст. 98 ГПК України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Висновок експерта може бути наданий на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 99 ГПК України суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов:

1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо;

2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.

У вирішенні питань призначення судової експертизи в судовому процесі, суд керується, зокрема, Інструкцією про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затверджена наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 №53/5, з урахуванням Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, також затверджених згаданим наказом Міністерства юстиції України.

Відповідно до пп. 5.1 п. 5 розділу ІІ Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень основними завданнями будівельно-технічної експертизи є: визначення відповідності розробленої проектно-технічної та кошторисної документації вимогам нормативно-правових актів у галузі будівництва; визначення відповідності виконаних будівельних робіт та побудованих об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд тощо) проектно-технічній документації та вимогам нормативно-правових актів у галузі будівництва; визначення відповідності виконаних будівельних робіт, окремих елементів об`єктів нерухомого майна, конструкцій, виробів та матеріалів проектно-технічній документації та вимогам нормативно-правових актів у галузі будівництва; визначення, перевірка обсягів і вартості виконаних будівельних робіт та складеної первинної звітної документації з будівництва та їх відповідність проектно-кошторисній документації, вимогам нормативно-правових актів у галузі будівництва; визначення групи капітальності, категорії складності, ступеня вогнестійкості будівель і споруд та ступеня будівельної готовності незавершених будівництвом об`єктів; визначення технічного стану будівель, споруд та інженерних мереж, причин пошкоджень та руйнувань об`єктів та їх елементів; визначення вартості будівельних робіт, пов`язаних з переобладнанням, усуненням наслідків залиття, пожежі, стихійного лиха, механічного впливу тощо; визначення можливості та розробка варіантів розподілу (виділення частки; порядку користування) об`єктів нерухомого майна.

З матеріалів справи вбачається, що предметом спору в межах даної справи є стягнення 1 317 600 грн як безпідставно отриманих коштів за тим самим договором, що і у справі № 916/3368/23, лише за інший період: з 17.07.2023 по 15.03.2024.

Відповідач в свою чергу, вважає, що висновок у справі № 916/3368/23 згідно з яким понтони «Понтон П-14», «Понтон П-15» та «Понтон П-16» є плавучими причалами, було зроблено судами виключно виходячи з фактично-доказової бази та доводів, якими сторони обґрунтовували свої позиції саме в справі № 916/3368/23. Вочевидь такий висновок судами було зроблено за відсутності будь-яких висновків технічних фахівців відповідного напрямку чи компетентних органів/організацій із відповідного питання.

До предмету доказування у даній справі входить, зокрема, визначення питання стосовно того, чи є «Понтон П-14», «Понтон П-15» та «Понтон П-16» причалами та чи розглядається стоянка біля відповідних причалів, як послуга, що оплачується в складі причального збору згідно Порядку справляння та розміру ставок портових зборів, затвердженого наказом Міністерства інфраструктури України 27.05.2013 №316.

Господарський суд вважає за необхідне проведення експертизи у даній справі, з огляду на такі обставини.

Згідно з пунктом 47 статті 1 Закону України «Про внутрішній водний транспорт» до плавучих споруд належить будь-яка плавуча установка, побудована для стаціонарного використання на плаву, у тому числі стоянкове судно, плавучий причал, пристань, понтон, дебаркадер, майстерня, док, басейн, елінг, готель, заклад громадського харчування, розважальний заклад, та, як правило, не призначена для переміщення.

Причальна споруда - це гідротехнічна споруда внутрішніх водних шляхів (комплекс споруд), яка має швартовні та відбійні пристрої і призначена для стоянки, обслуговування та ремонту суден, обслуговування пасажирів, у тому числі для їх посадки на судна і висадки з суден, проведення вантажних операцій (пункт 53 статті 1 Закону України «Про внутрішній водний транспорт»).

Причал - це гідротехнічна споруда, яка має швартовні та відбійні пристрої і призначена для стоянки та обслуговування суден, обслуговування пасажирів, у тому числі для їх посадки на судна і висадки з суден, проведення вантажно-розвантажувальних робіт (пункт 12 статті 1 Закону України «Про морські порти України»).

Гідротехнічні споруди морських портів (гідротехнічні споруди) - це інженерно-технічні споруди (портова акваторія, причали, пірси, інші види причальних споруд, моли, дамби, хвилеломи, інші берегозахисні споруди, підводні споруди штучного та природного походження, у тому числі канали, операційні акваторії причалів, якірні стоянки), розташовані в межах території та акваторії морського порту і призначені для забезпечення безпеки мореплавства, маневрування та стоянки суден (пункт 4 статті 1 Закону України «Про морські порти України»).

Відповідно до Національного класифікатора України - Класифікатора будівель і споруд НК 018:2023, затвердженого наказом Міністерства економіки України від 16 травня 2023 року № 3573 споруди це структури, пов`язані із землею, які створені з будівельних матеріалів і комплектуючих та/або для яких виконуються будівельні роботи. До портових споруд та судноплавних каналів (код класифікації будівель і споруд 2151) відносяться споруди морських та річкових портів (причали, доки, пристані, моли тощо).

Вимоги до гідротехнічних споруд передбачені ДБН В.2.4-3:2010 «Гідротехнічні, енергетичні та меліоративні системи і споруди, підземні гірничі виробки ГІДРОТЕХНІЧНІ СПОРУДИ. ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ.

Отже, для встановлення питання чи є «Понтон П-14», «Понтон П-15» та «Понтон П-16» причалами в розумінні закону необхідні спеціальні знання, без яких встановити відповідні обставини не вбачається за можливе, тому господарський суд дійшов висновку про наявність обґрунтованих підстав для задоволення клопотання відповідача про призначення експертизи.

Беручи до уваги законодавчу неврегульованість питання належності понтонів до причалів (як гідротехнічних споруд), проведення експертизи є необхідним для вирішення цього питання. Експертиза в межах справи № 916/3368/23 проведена не була.

Водночас що стосується висновків Верховного Суду в межах справи № 916/3368/23, то відповідно до частини другої ст. 300 ГПК України межами розгляду справи судом касаційної інстанції є лише ті обставини, що були встановлені у рішенні чи постанові суду, а відповідно до частини першої ст. 300 ГПК України Верховний Суд, переглядаючи судові рішення, перевіряє правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права лише на підставі встановлених останніми фактичних обставин справи. Тобто, Верховний Суд надає правовий висновок лише на підставі та в межах встановлених у справі обставин.

Відповідно до статті 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській справі не доказуються при розгляді іншої справи, якщо у ній беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини.

У постановах Верховного Суду від 16.04.2024 у справі № 921/186/23, від 13.02.2024 у справі № 910/14138/22, від 31.10.2023 у справі № 902/670/22 стосовно преюдиції зазначено таке.

«Суди залишили поза увагою і те, що звільнення від доказування, навіть у разі наявності преюдиціальних обставин, встановлених у рішенні суду, не може мати абсолютного характеру і не може сприйматися судами як неможливість спростування під час судового розгляду обставин, які зазначені в іншому судовому рішенні. Господарські суди не повинні сприймати як обов`язкові висновки щодо фактичних обставин справи, наведені у чинних судових рішеннях у інших господарських справах. Для спростування преюдиціальних обставин, передбачених статтею 75 Господарського процесуального кодексу України, учасник господарського процесу, який ці обставини заперечує, повинен подати суду належні та допустимі докази. Ці докази повинні бути оцінені судом, що розглядає справу, у загальному порядку за правилами встановленими Господарського процесуального кодексу України. Якщо суд дійде висновку про те, що обставини у справі, що розглядається, є інакшими, ніж установлені під час розгляду іншої господарської справи, то справу належить вирішити відповідно до тих обставин, які встановлені безпосередньо судом, який розглядає справу. Отже, господарський суд під час розгляду конкретної справи на підставі встановлених ним обставин (у тому числі з урахуванням преюдиціальних обставин) повинен самостійно оцінювати обставини (факти), які є предметом судового розгляду та ухвалити рішення з відповідним застосуванням необхідних матеріально-правових норм».

Відповідно до ч.ч.1,3 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Одним із елементів поняття справедливого судового розгляду є принцип рівності сторін, який також включає принцип змагальності процесу, що полягає у наданні рівних процесуальних можливостей сторонам у захисті їхніх прав і законних інтересів.

За приписами статті 7 ГПК України господарський суд зобов`язаний забезпечити процесуальну рівність сторін. При цьому суд повинен: не допускати процесуальних переваг однієї сторони перед іншою; однаково вимагати від сторін виконання їхніх процесуальних обов`язків; однаковим чином застосовувати до сторін заходи процесуальної відповідальності.

У пункті 87 рішення Європейського суду з прав людини у справі (далі - ЄСПЛ) «Салов проти України» від 06.09.2005 (заява № 65518/01) викладено правову позицію, відповідно до якої принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (рішення у справі «Руїз-Матеос проти Іспанії» (Ruiz-Mateos v. Spain). Тобто невід`ємним принципом права на змагальний судовий процес є надання кожній стороні в судовому провадженні можливості розглянути й оспорити будь-який доказ чи твердження, наведені з метою справити вплив на рішення суду.

Згідно з вимогами ч. 3 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно п. 3 ч. 1 ст. 42 ГПК України учасники справи мають право: подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.

З огляду на викладене, посилання позивача на те, що до предмету позову у справі, яка розглядається, не відноситься доказування того, що понтони є причалами, оскільки підставою позову є рішення суду у справі № 916/3368/23, яке обов`язкове до виконання, через те, що право на нарахування відповідачем плати за користування понтонами за вільними цінами і тарифами, визнано відсутнім, не заслуговують на увагу господарським судом, оскільки відповідач відповідно до ст. 13 ГПК України наділений правом доводити обставини своїх заперечень, зокрема шляхом призначення судової експертизи.

Також суд звертає увагу на те, що у письмових поясненнях, третя особа ДП Класифікаційне товариство Регістр судноплавства України вказує, що на даний час Регістру не відомо про існування гідротехнічних споруд, елементами яких були б «ПОНТОН П-14», «ПОНТОН П-15», «ПОНТОН П-16». За відсутності відповідної технічної документації вважати «ПОНТОН П-14», «ПОНТОН П-15», «ПОНТОН П-16» самостійними гідротехнічними спорудами чи складовими частинами існуючих гідротехнічних споруд неможливо. Відповідно наразі «ПОНТОН П-14», «ПОНТОН П-15», «ПОНТОН П-16», як об`єкти що не є ані самостійними гідротехнічними спорудами, ані складовою частиною інших гідротехнічних споруд - не можуть вважатися плавучими причалами з береговим сполученнями, натомість є несамохідними стоянковими суднами, ошвартованими біля наявної гідротехнічної споруди порту.

У матеріалах справи відсутні докази, які б дозволяли суду самостійно визначити, чи є «Понтон П-14», «Понтон П-15» та «Понтон П-16» причалами, за послуги з використання якими позивачем заявлено відшкодування безпідставно отриманих коштів до відповідача.

Відповідно до ч.4 ст.99 ГПК України питання, з яких має бути проведена експертиза, що призначається судом, визначаються судом.

Беручи до уваги відсутність заперечень щодо запропонованого відповідачем питання, господарський суд ставить на вирішення судового експерта питання запропоноване відповідачем.

Відповідно до ч. 3 ст. 99 ГПК України при призначенні експертизи судом експерт або експертна установа обирається сторонами за взаємною згодою, а якщо такої згоди не досягнуто у встановлений судом строк, експерта чи експертну установу визначає суд. З урахуванням обставин справи суд має право визначити експерта чи експертну установу самостійно. У разі необхідності може бути призначено декілька експертів для підготовки одного висновку (комісійна або комплексна експертиза).

Оскільки інших пропозицій щодо експертної установи від позивача не надходили, господарським судом визначено експертну установу, якій доручається проведення будівельно-технічної експертизи Одеський науково-дослідний інститут судових експертиз Міністерства юстиції України, яка запропонована відповідачем.

Відповідно до ч. 2 ст. 125 ГПК України суд може зобов`язати учасника справи, який заявив клопотання про виклик свідка, призначення експертизи, залучення спеціаліста, перекладача, забезпечення, витребування або огляд доказів за їх місцезнаходженням, попередньо (авансом) оплатити витрати, пов`язані з відповідною процесуальною дією.

Отже, витрати з проведення судової експертизи попередньо покладаються на відповідача - Державне підприємство Адміністрація Морських портів України в особі Ізмаїльської філії державного підприємства Адміністрація морських портів України (Адміністрація Ізмаїльського морського Порту).

На підставі п. 2 ч.1 ст. 228 ГПК України у зв`язку з призначенням експертизи господарський суд вважає за необхідне скористатися правом щодо зупинення провадження у справі №916/3344/24 до одержання результатів проведення експертизи.

Керуючись ст.ст. 99, 100, п. 8 ч. 2 ст. 182, п. 2 ч. 1 ст. 228, ст. 234 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1.Клопотання Державного підприємства Адміністрація Морських портів України в особі Ізмаїльської філії державного підприємства Адміністрація морських портів України (Адміністрація Ізмаїльського морського Порту) про призначення експертизи за вх.№31758/24 від 02.09.2024 задовольнити.

2.Призначити у справі № 916/3344/24 судову будівельно-технічну експертизу, на вирішення якої поставити наступні питання:

1) Чи є належні Державному підприємству Адміністрація Морських портів України понтони «Понтон П-14» (свідоцтво про право власності на судно серії ПВ № 000614), «Понтон П-15» (свідоцтво про право власності на судно серії ПВ № 000615) та «Понтон П-16» (свідоцтво про право власності на судно серії ПВ № 000616) причалами, виходячи з норм чинного законодавства, нормативно-правових актів у галузі будівництва (ДБН, СНиП тощо)?

3.Доручити проведення експертизи Одеському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства Юстиції України (65026, м. Одеса, вул. Рішельєвська 8).

4.Попередити експерта про кримінальну відповідальність згідно ст.ст. 384, 385 Кримінального Кодексу України за завідомо неправдивий висновок та за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків.

5.Запропонувати Державному підприємству Адміністрація Морських портів України в особі Ізмаїльської філії державного підприємства Адміністрація морських портів України (Адміністрація Ізмаїльського морського Порту) здійснити оплату рахунку Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства Юстиції України та докази оплати надати до суду.

6.Провадження у справі №916/3344/24 зупинити до одержання висновків експертизи.

Ухвала набирає законної сили 07.10.2024р. та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня складання повної ухвали.

Повну ухвалу складено 11.10.2024р.

Суддя Т.Г. Деркач