Постанова

від 03.12.2024 по справі 916/3344/24

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 грудня 2024 рокум. ОдесаСправа № 916/3344/24

Південно-західний апеляційний господарський суд у складі:

головуючого судді Л.В. Поліщук,

суддів: К.В. Богатиря, С.В. Таран,

секретар судового засідання В.М. Волковінська,

за участю представників сторін:

від позивача: Д.В. Стеценко

від відповідача: В.В. Жильцов

від третьої особи: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «МОРСЬКА ДНОПОГЛИБЛЮВАЛЬНА КОМПАНІЯ»

на ухвалу Господарського суду Одеської області від 07.10.2024 (суддя Т.Г. Деркач, м.Одеса, повний текст складено 11.10.2024) про призначення експертизи

у справі №916/3344/24

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «МОРСЬКА ДНОПОГЛИБЛЮВАЛЬНА КОМПАНІЯ»

до відповідача: Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» в особі Ізмаїльської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (Адміністрація Ізмаїльського морського порту)

за заявою третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Державного підприємства «Класифікаційне товариство Регістр судноплавства України»

про стягнення 1365898,72 грн,

В С Т А Н О В И В :

Коротка історія справи

Товариство з обмеженою відповідальністю «МОРСЬКА ДНОПОГЛИБЛЮВАЛЬНА КОМПАНІЯ» звернулось до Господарського суду Одеської області із позовною заявою до Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» в особі Ізмаїльської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (Адміністрація Ізмаїльського морського порту), в якій просило стягнути 1365898,72 грн, з яких: 1317600,00грн безпідставно одержані грошові кошти за використання понтонів для стоянки суден, 11232,00 грн 3% річних, 37066,72 грн інфляційні витрати, а також судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 20488,48 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач безпідставно отримав не лише кошти, правомірність та підстави стягнення яких були предметом розгляду у справі №916/3368/23 за період з 01.04.2023 по 16.07.2023, а й платежі, які були сплачені за тим самим договором за період стоянки суден у плавпричалів, але за інший період - з 17.07.2023 по 15.03.2024. З урахуванням встановлених обставин та висновків суду в межах справи №916/3368/23, на переконання позивача, сума в розмірі 1317600 грн за вказаний період також підлягає поверненню на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України як безпідставно отримані кошти. Окрім того, позивач просив стягнути 3 % річних та інфляційні втрати.

За вказаною позовною заявою Господарським судом Одеської області ухвалою від 05.08.2024 відкрито провадження у справі №916/3344/24, яку вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження; призначено підготовче засідання.

У підготовчому засіданні, яке відбулося 02.09.2024, протокольною ухвалою задоволено клопотання відповідача про залучення Державного підприємства «Класифікаційне товариство Регістр судноплавства України» в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача.

02.09.2024 до господарського суду першої інстанції від відповідача надійшло клопотання про призначення у справі судової будівельно-технічної експертизи, проведення якої відповідач просив доручити Одеському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України. На вирішення судової будівельно-технічної експертизи відповідач просив поставити питання: чи є належні Державному підприємству «Адміністрація морських портів України» понтони «Понтон П-14» (свідоцтво про право власності на судно серії ПВ № 000614), «Понтон П-15» (свідоцтво про право власності на судно серії ПВ № 000615) та «Понтон П-16» (свідоцтво про право власності на судно серії ПВ № 000616) причалами, виходячи з норм чинного законодавства, нормативно-правових актів у галузі будівництва (ДБН, СНиП тощо). Витрати з проведення експертизи покласти на відповідача з наступним віднесенням витрат на винну сторону відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України. На час проведення експертизи провадження у справі зупинити.

Клопотання мотивоване тим, що сформований судами в межах розгляду справи №916/3368/23 висновок про те, що понтони «Понтон П-14», «Понтон П-15» та «Понтон П-16» є плавучими спорудами за своїми технічними характеристиками та водночас є причальними спорудами за своїм функціональним призначенням, що дозволяє позивачу стверджувати, що стоянка суден земкаравану судновласника WHITEFORM CONTRACTS LTD є стоянкою біля причалів, відтак, така стоянка має розглядатися як послуга, що оплачується в складі причального збору, а не як послуга, що надається за вільними цінами (тарифами) Адміністрацією морських портів України, було зроблено виключно виходячи з фактично-доказової бази та доводів, якими сторони обґрунтовували свої позиції саме у справі №916/3368/23. При цьому такий висновок судами було зроблено за відсутності будь-яких висновків технічних фахівців відповідного напрямку чи компетентних органів/організацій із відповідного питання.

Натомість правова позиція відповідача у справі, що розглядається, ґрунтується на твердженні про те, що належні Державному підприємству «Адміністрація морських портів України» понтони «Понтон П-14», «Понтон П-15» та «Понтон П-16» є суднами (водними транспортними засобами) та не є причалами в розумінні Закону України «Про морські порти України» та інших вказаних у процесуальних документах по суті спору, доданих доказах, нормативних актах.

На переконання відповідача, в межах розгляду цієї справи, з метою повного та об`єктивного вирішення даного господарського спору, необхідне з`ясування обставин, що мають значення для справи, для чого необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо, а саме: отримати в результаті проведення будівельно-технічної експертизи експертний висновок про те, чи є належні Державному підприємству «Адміністрація морських портів України» понтони «Понтон П-14», «Понтон П-15» та «Понтон П-16» причалами, виходячи з норм чинного законодавства, нормативно-правових актів у галузі будівництва (ДБН, СНиП тощо).

Короткий зміст оскаржуваної ухвали суду

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 07.10.2024 клопотання Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» в особі Ізмаїльської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (Адміністрація Ізмаїльського морського порту) про призначення експертизи за вх.№31758/24 від 02.09.2024 задоволено.

Призначено у справі №916/3344/24 судову будівельно-технічну експертизу, на вирішення якої поставлено таке питання: чи є належні Державному підприємству «Адміністрація морських портів України» понтони «Понтон П-14» (свідоцтво про право власності на судно серії ПВ № 000614), «Понтон П-15» (свідоцтво про право власності на судно серії ПВ № 000615) та «Понтон П-16» (свідоцтво про право власності на судно серії ПВ № 000616) причалами, виходячи з норм чинного законодавства, нормативно-правових актів у галузі будівництва (ДБН, СНиП тощо)?

Доручено проведення експертизи Одеському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України (65026, м. Одеса, вул. Рішельєвська 8).

Попереджено експерта про кримінальну відповідальність згідно статей 384, 385 Кримінального Кодексу України за завідомо неправдивий висновок та за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків.

Запропоновано Державному підприємству «Адміністрація морських портів України» в особі Ізмаїльської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (Адміністрація Ізмаїльського морського порту) здійснити оплату рахунку Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства Юстиції України та докази оплати надати до суду.

Провадження у справі №916/3344/24 зупинено до одержання висновків експертизи.

Задовольняючи клопотання відповідача та призначаючи у даній справі судову будівельно-технічну експертизу, суд першої інстанції виходив з того, що до предмету доказування у даній справі входить, зокрема, визначення питання стосовно того, чи є «Понтон П-14», «Понтон П-15» та «Понтон П-16» причалами та чи розглядається стоянка біля відповідних причалів як послуга, що оплачується в складі причального збору згідно Порядку справляння та розміру ставок портових зборів, затвердженого наказом Міністерства інфраструктури України 27.05.2013 №316, тоді як для встановлення вказаних обставин є необхідність у спеціальних знаннях у сфері іншій, ніж право.

При цьому суд взяв до уваги, що експертиза в межах справи №916/3368/23 проведена не була.

Крім того, доводи позивача стосовно того, що до предмету позову у справі, яка розглядається, не відноситься доказування того, що понтони є причалами, оскільки підставою позову є рішення суду у справі № 916/3368/23, суд відхилив з посиланням на те, що відповідач відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України наділений правом доводити обставини своїх заперечень, зокрема шляхом призначення судової експертизи.

Короткий зміст та обґрунтування доводів апеляційної скарги

Не погодившись з ухвалою Господарського суду Одеської області від 07.10.2024, Товариство з обмеженою відповідальністю «МОРСЬКА ДНОПОГЛИБЛЮВАЛЬНА КОМПАНІЯ» звернулося до Південно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просило скасувати ухвалу Господарського суду Одеської області від 07.10.2024 про призначення судової експертизи та зупинення провадження у справі №916/3344/24 та направити цю справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що судом першої інстанції порушені норми процесуального права та неправильно застосовані норми матеріального права, а саме:

-порушено частини перша, третя та четверта статті 43 Господарського процесуального кодексу України в частині наявності зловживання відповідачем процесуальним правом з метою затягування розгляду справи;

-порушено частини четверта, п`ята та сьома статті 75 Господарського процесуального кодексу України (намагання відповідача переглянути висновки рішення суду в іншій справі, яке набрало законної сили);

-порушено частину другу статті 76 Господарського процесуального кодексу України (помилкове визначення предмету доказування);

-порушено частину другу статті 98 Господарського процесуального кодексу України (заборона вирішувати питання права в ході судової експертизи);

-порушено частину першу статті 99 Господарського процесуального кодексу України (відсутня сукупність підстав для призначення експертизи);

-неправильно застосовано статтю 1 Закону України «Про судову експертизу», що виявилося у неправильному тлумаченні, що призвело до призначення експертизи без потреби у спеціальних знаннях у сфері будівництва;

-неправильно застосовано частину другу статті 20 Господарського кодексу України, що виявилося у не застосуванні цієї норми, що призвело до повторного порушення права, яке вже було захищено судом у справі №916/3368/23;

-неправильно застосовано статтю 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що виявилося у незастосуванні цієї норми, що призвело до порушення розумних строків розгляду справи через безпідставне призначення експертизи.

Позиція відповідача щодо апеляційної скарги

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просив у задоволенні апеляційної скарги відмовити, а оскаржувану ухвалу суду залишити без змін.

На переконання відповідача, призначення судової будівельно-технічної експертизи відбулось у відповідності до завдань та принципів господарського судочинства, в межах повноважень суду та мети підготовчого провадження як стадії судового процесу, та обумовлено встановленням судом недостатності доказів, наявних у матеріалах справи, для можливості прийняття рішення у ній, тобто судом було реалізовано відповідне право в інтересах судочинства.

Також відповідач зазначив, що в межах розгляду справи №916/3368/23 суди зробили висновки за відсутності як документів, що прямо б свідчили про «технічні характеристики» та «функціональне призначення» (наприклад проекти чи паспорти споруд), так і будь-яких висновків технічних фахівців відповідного напрямку чи компетентних органів/організацій із відповідного питання. Судом першої інстанції у справі №916/3368/23, на що не звернули уваги суди апеляційної та касаційної інстанцій, не було взагалі досліджено та, відповідно, встановлено у будь-який спосіб, що вказані понтони відповідача є гідротехнічними спорудами, а відтак, причалами.

Крім того, відповідач наголосив на тому, що не можна вважати такими, що мають преюдиціальне значення для справи, що наразі розглядається, оцінку судами обставин та відповідне правозастосування (як оціночне судження, а не факт) в межах розгляду справи №916/3368/23, які були надані виходячи з фактично-доказової бази та доводів учасників справи, якими вони обґрунтовували свої позиції, що суттєво відрізняються від тих, що заявлені наразі.

Заяви, клопотання, інші процесуальні дії в суді апеляційної інстанції

Апеляційну скаргу зареєстровано судом 21.10.2024 за вх.№3971/24.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду скарги визначено колегію суддів у складі: головуючого судді Л.В. Поліщук, суддів: К.В. Богатиря, С.В. Таран, що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.10.2024.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 28.10.2024 відкладено вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «МОРСЬКА ДНОПОГЛИБЛЮВАЛЬНА КОМПАНІЯ» на ухвалу Господарського суду Одеської області від 07.10.2024 про призначення експертизи у справі №916/3344/24 до надходження матеріалів оскарження ухвали на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду. Доручено Господарському суду Одеської області надіслати копії матеріалів справи №916/3344/24, необхідних для розгляду оскаржуваної ухвали, на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду.

30.10.2024 до суду апеляційної інстанції надійшли матеріали справи.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 04.11.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «МОРСЬКА ДНОПОГЛИБЛЮВАЛЬНА КОМПАНІЯ» на ухвалу Господарського суду Одеської області від 07.10.2024 про призначення експертизи у справі №916/3344/24. Встановлено учасникам справи строк до 18.11.2024 для подання відзиву на апеляційну скаргу та роз`яснено учасникам справи про їх право у цей же строк подати до суду будь-які заяви чи клопотання з процесуальних питань, оформлені відповідно до статті 170 Господарського процесуального кодексу України, разом з доказами направлення копій таких заяв чи клопотань іншим учасникам справи.

З огляду на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, вказаною ухвалою суду від 04.11.2024 вирішено розглянути апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «МОРСЬКА ДНОПОГЛИБЛЮВАЛЬНА КОМПАНІЯ» на ухвалу Господарського суду Одеської області від 07.10.2024 про призначення експертизи у справі №916/3344/24 поза межами строку, встановленого у частині другій статті 273 Господарського процесуального кодексу України, у розумний строк. Призначено розгляд апеляційної скарги на 03.12.2024 о 12:00 год.

15.11.2024 відповідачем через систему «Електронний суд» подано відзив на апеляційну скаргу (3971/24/Д1 від 15.11.2024).

У судове засідання, яке відбулось 03.12.2024 за клопотанням відповідача в режимі відеоконференції, з`явились представники сторін та надали усні пояснення, відповідно до яких підтримали свої правові позиції у справі.

За умовами частин першої, другої статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального права, апеляційна інстанція встановила наступне.

Предметом позову Товариства з обмеженою відповідальністю «МОРСЬКА ДНОПОГЛИБЛЮВАЛЬНА КОМПАНІЯ» є стягнення з Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» в особі Ізмаїльської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (Адміністрація Ізмаїльського морського порту) безпідставно одержаних грошових коштів за використання понтонів для стоянки суден, а також 3% річних та інфляційних витрат.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач набув грошові кошти без достатньої правової підстави та не повертає їх позивачу, незважаючи на рішення суду, яке набрало законної сили.

Так, обґрунтовуючи підстави позову, позивач навів такі обставини справи.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 08.11.2023 у справі №916/3368/23, залишеним без змін постановою Південно-західного господарського суду від 16.04.2024 і постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 27.06.2024, позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «МОРСЬКА ДНОПОГЛИБЛЮВАЛЬНА КОМПАНІЯ» до Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» в особі Ізмаїльської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (Адміністрація Ізмаїльського морського порту) задоволено у повному обсязі. Визнано відсутнім право вимоги у Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» в особі Ізмаїльської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (Адміністрація Ізмаїльського морського порту) і кореспондуючого обов`язку Товариства з обмеженою відповідальністю «МОРСЬКА ДНОПОГЛИБЛЮВАЛЬНА КОМПАНІЯ», що діє як морський агент, щодо оплати послуг з використання понтонів для стоянки суден земкаравану у складі: «PILGRIM» (ІМО 7397593), «IRS» (ІМО 8832045), «LIBERTY» (ІМО 8728842), «ALFATTAN» (ІМО 8724547), «OASIS» за договором №367-П-АМПУ-18 від 03.12.2018 про взаємодію сторін під час агентування суден у морських портах України, укладеним шляхом заповнення та подання декларації про приєднання №336 від 20.08.2020 року. Стягнуто з Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» в особі Ізмаїльської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (Адміністрація Ізмаїльського морського порту) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Морська днопоглиблювальна компанія» безпідставно одержані кошти у розмірі 1926000,00 та витрати по сплаті судового збору у розмірі 31574,00 грн.

Як вказував позивач, поки розглядався спір в межах судової справи №916/3368/23, до моменту прийняття Південно-західним апеляційним господарським судом постанови від 16.04.2024, у період з 17.07.2023 по 15.03.2024 позивач продовжував використовувати плавпричали відповідача, а відповідач нараховував заборгованість позивачу за користування цими понтонами та неодноразово вимагав оплатити послуги причального збору. Всього за період з 17.07.2023 по 15.03.2024 позивачем додатково було сплачено за послуги стоянки на понтонному причалі 1317600,00 грн. Ця сума не була повернута відповідачем на вимогу позивача, надіслану листом вих. №03/05-012 від 02.05.2024.

Враховуючи рішення суду у справі №916/3368/23, яким визнано відсутнім право вимоги у Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» в особі Ізмаїльської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (Адміністрація Ізмаїльського морського порту) і кореспондуючого обов`язку Товариства з обмеженою відповідальністю «МОРСЬКА ДНОПОГЛИБЛЮВАЛЬНА КОМПАНІЯ» щодо оплати послуг з використання понтонів для стоянки суден земкаравану за договором №367-П-АМПУ-18 від 03.12.2018 про взаємодію сторін під час агентування суден у морських портах України, укладеним шляхом заповнення та подання декларації про приєднання №336 від 20.08.2020, позивач вважає, що відповідач безпідставно отримав не лише кошти, які були предметом розгляду у справі №916/3368/23 за період з 01.04.2023 по 16.07.2023, а й платежі, які були сплачені по тому ж договору за період стоянки суден у плавпричалів з 17.07.2023 по 15.03.2024. Тому сума в розмірі 1317600,00 грн за цей період також підлягає поверненню як безпідставно отримані кошти. Окрім того, позивач просив стягнути 3 % річних та інфляційні втрати.

У клопотанні про призначення у справі судової будівельно-технічної експертизи відповідач зазначав, що в межах розгляду цієї справи, з метою повного та об`єктивного вирішення даного господарського спору, необхідне з`ясування обставин, що мають значення для справи, для чого необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо, а саме: отримати в результаті проведення будівельно-технічної експертизи експертний висновок про те, чи є належні Державному підприємству «Адміністрація морських портів України» понтони «Понтон П-14», «Понтон П-15» та «Понтон П-16» причалами, виходячи з норм чинного законодавства, нормативно-правових актів у галузі будівництва (ДБН, СНиП тощо).

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 07.10.2024, серед іншого, клопотання Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» в особі Ізмаїльської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (Адміністрація Ізмаїльського морського порту) про призначення експертизи за вх.№31758/24 від 02.09.2024 задоволено. Призначено у справі №916/3344/24 судову будівельно-технічну експертизу, на вирішення якої поставлено таке питання: чи є належні Державному підприємству «Адміністрація морських портів України» понтони «Понтон П-14» (свідоцтво про право власності на судно серії ПВ № 000614), «Понтон П-15» (свідоцтво про право власності на судно серії ПВ № 000615) та «Понтон П-16» (свідоцтво про право власності на судно серії ПВ № 000616) причалами, виходячи з норм чинного законодавства, нормативно-правових актів у галузі будівництва (ДБН, СНиП тощо)?

Колегія суддів не погоджується з прийнятою ухвалою суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 98 Господарського процесуального кодексу України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Предметом висновку експерта не можуть бути питання права. Висновок експерта може бути наданий на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи.

Згідно із частиною першою статті 99 Господарського процесуального кодексу України суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.

Отже, призначення експертизи є одним з передбачених господарським процесуальним законодавством засобів встановлення судом дійсних обставин справи в процесі розгляду господарської справи, так як деякі обставини в силу своїх особливостей не можуть бути встановлені інакше, як за допомогою спеціальних знань, що використовуються експертом для отримання відомостей про ці обставини.

Судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об`єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні органів досудового розслідування чи суду (стаття 1 Закону України «Про судову експертизу»).

Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи. Питання про призначення судової експертизи повинно вирішуватися лише після ґрунтовного вивчення обставин справи і доводів сторін щодо необхідності такого призначення.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 1 Закону України «Про морські порти України» морський порт визначені межами територія та акваторія, обладнані для обслуговування суден і пасажирів, проведення вантажних, транспортних та експедиційних робіт, а також інших пов`язаних з цим видів господарської діяльності.

У відповідності до статті 85 Кодексу торговельного мореплавства України під час перебування в морському порту будь-яке судно зобов`язане дотримуватися чинних законів і правил України, у тому числі тих, що стосуються безпеки порту і судноплавства в порту, митного, прикордонного, санітарного (фітосанітарного) режимів, лоцманського проведення, буксирування, рятувальних і суднопіднімальних робіт, якірної стоянки і надання місць біля причалів, навантаження і вивантаження вантажів, посадки і висадки людей, послуг, пов`язаних з навантажувально-розвантажувальними роботами, і будь-яких інших портових послуг, портових зборів, запобігання забрудненню навколишнього природного середовища.

Статтею 21 Закону України «Про морські порти України» визначено, що тарифи на спеціалізовані послуги, що надаються у морському порту суб`єктами природних монополій, та послуги, які оплачуються у складі портових зборів, підлягають державному регулюванню національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері транспорту. Перелік спеціалізованих послуг, що надаються у морському порту суб`єктами природних монополій, які підлягають державному регулюванню, визначає Кабінет Міністрів України. Тарифи на інші послуги, крім визначених у частині першій цієї статті, є вільними та визначаються договором між суб`єктом господарювання, який надає відповідні послуги, та їх замовником.

Частинами першою та другою статті 22 Закону України «Про морські порти України» передбачено, що у морському порту справляються такі портові збори: корабельний, причальний, якірний, канальний, маяковий, адміністративний та санітарний. Використання коштів від портових зборів допускається виключно за їх цільовим призначенням. Фінансування утримання гідротехнічних споруд в об`ємах, необхідних для підтримання їх паспортних характеристик, здійснюється за рахунок портових зборів, що справляються у морських портах, де розташовані такі гідротехнічні споруди. Розміри ставок портових зборів для кожного морського порту встановлюються національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері транспорту, відповідно до затвердженої нею методики. Порядок справляння, обліку та використання коштів від портових зборів, крім використання коштів від адміністративного збору, визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах морського і річкового транспорту. Кошти від адміністративного збору використовуються відповідно до закону.

Процедура справляння портових зборів та розміри ставок портових зборів визначені Порядком справляння та розмірами ставок портових зборів, затвердженим наказом Міністерства інфраструктури України від 27.05.2013 № 316, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 12.06.2013 за № 930/23462 (надалі - Порядок №316).

Згідно із пунктом 5.1. Порядку №316 причальний збір справляється із суден, що стоять біля причалу.

Як зазначалось, задовольняючи клопотання відповідача та призначаючи у даній справі судову будівельно-технічну експертизу, суд першої інстанції виходив з того, що до предмету доказування у даній справі входить, зокрема, визначення питання стосовно того, чи є «Понтон П-14», «Понтон П-15» та «Понтон П-16» причалами та чи розглядається стоянка біля відповідних причалів як послуга, що оплачується в складі причального збору згідно Порядку справляння та розміру ставок портових зборів, затвердженого наказом Міністерства інфраструктури України 27.05.2013 №316, тоді як для встановлення вказаних обставин є необхідність у спеціальних знаннях у сфері іншій, ніж право.

Колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції правильно зазначено, що визначальним для розгляду цієї справи є встановлення того, чи відносяться понтони, біля яких здійснювали стоянку судна земкаравану, до плавучих та/або причальних споруд в аспекті необхідності оплати причального збору, однак не враховано, що спір у цій справі необхідно вирішувати, виходячи із функціонального призначення понтонів, яке забезпечує можливість приймати судна на причальну стоянку біля них, тоді як в матеріалах справи наявні достатні докази (свідоцтва про право власності на понтони, класифікаційні свідоцтва на понтони тощо) для вирішення вказаного питання.

Крім того, призначаючи у справі №916/3344/24 судову будівельно-технічну експертизу, місцевий господарський суд керувався Інструкцією про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 №53/5, з урахуванням Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, також затверджених згаданим наказом Міністерства юстиції України.

Відповідно до підпункту 5.1. пункту 5 розділу ІІ Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень основними завданнями будівельно-технічної експертизи є:

визначення відповідності розробленої проектно-технічної та кошторисної документації вимогам нормативно-правових актів у галузі будівництва;

визначення відповідності виконаних будівельних робіт та побудованих об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд тощо) проектно-технічній документації та вимогам нормативно-правових актів у галузі будівництва;

визначення відповідності виконаних будівельних робіт, окремих елементів об`єктів нерухомого майна, конструкцій, виробів та матеріалів проектно-технічній документації та вимогам нормативно-правових актів у галузі будівництва;

визначення, перевірка обсягів і вартості виконаних будівельних робіт та складеної первинної звітної документації з будівництва та їх відповідність проектно-кошторисній документації, вимогам нормативно-правових актів у галузі будівництва;

визначення групи капітальності, категорії складності, ступеня вогнестійкості будівель і споруд та ступеня будівельної готовності незавершених будівництвом об`єктів;

визначення технічного стану будівель, споруд та інженерних мереж, причин пошкоджень та руйнувань об`єктів та їх елементів;

визначення вартості будівельних робіт, пов`язаних з переобладнанням, усуненням наслідків залиття, пожежі, стихійного лиха, механічного впливу тощо;

визначення можливості та розробка варіантів розподілу (виділення частки; порядку користування) об`єктів нерухомого майна.

Натомість завдання будівельно-технічної експертизи, яку суд призначив у цій справі, не має відношення до предмету доказування у справі №916/3344/24, оскільки спір у цій справі не стосується вирішення питань у галузі будівництва.

Наведеного вище судом першої інстанції враховано не було, що призвело до помилкових висновків про призначення у справі будівельно-технічну експертизи.

За наведених обставин доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження, у зв`язку з чим її слід задовольнити з мотивів, викладених у цій постанові.

Згідно із пунктом 6 частини першої статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Відповідно до статті 280 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Південно-західний апеляційний господарський суд вважає, що при постановленні ухвали про призначення у справі будівельно-технічну експертизи суд першої інстанції неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, у зв`язку з чим оскаржувана ухвала підлягає скасуванню, а справа направленню до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Зважаючи на те, що судом апеляційної інстанції спір по суті не розглядався, відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись ст.ст. 269-271, 275, 277, 281 - 284 ГПК України,

Південно-західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «МОРСЬКА ДНОПОГЛИБЛЮВАЛЬНА КОМПАНІЯ» задовольнити.

Ухвалу Господарського суду Одеської області від 07.10.2024 у справі №916/3344/24 скасувати. У задоволенні клопотання Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» в особі Ізмаїльської філії державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (Адміністрація Ізмаїльського морського порту) про призначення експертизи за вх.№31758/24 від 02.09.2024 відмовити.

Справу передати на розгляд до суду першої інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Оскарження постанови не передбачено ст. 255, п.2 ст. 287 ГПК України.

Повний текст постанови складено 09.12.2024.

Головуючий суддяЛ.В. Поліщук

СуддяК.В. Богатир

СуддяС.В. Таран