УХВАЛА
10 жовтня 2024 року
м. Київ
cправа № 910/223/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Губенко Н. М. - головуючий, Кондратова І. Д., Студенець В. І.,
розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України"
на рішення Господарського суду міста Києва
у складі судді Полякової К. В.
від 14.03.2024 та
на постанову Північного апеляційного господарського суду
у складі колегії суддів: Кропивна Л. В., Пономаренко Є. Ю., Руденко М. А.
від 02.09.2024
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Диона-ЛТД"
про стягнення 124 966,75 грн,
ВСТАНОВИВ:
У грудні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Диона-ЛТД" про стягнення пені в розмірі 90 527,09 грн та штрафу в розмірі 34 439,66 грн за неналежне виконання умов договору про закупівлю товарів (матеріально-технічних ресурсів) від 28.01.2022 № 4600005292 у зв`язку з несвоєчасно здійсненою поставкою замовленого товару.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.03.2024 у справі № 910/223/24 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" задоволено частково: присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Диона-ЛТД" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" 24 107,76 грн штрафу, 63 368,96 грн пені та 2 684,00 грн витрат зі сплати судового збору.
Постановою від 02.09.2024 Північний апеляційний господарський суд залишив без змін рішення Господарського суду міста Києва від 14.03.2024 у справі № 910/223/24.
23 вересня 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Господарського суду міста Києва від 14.03.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.09.2024 у справі № 910/223/24.
Перевіривши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України", Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з огляду на таке.
Частиною 2 статті 6 та частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України та зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із пунктом 8 частини 1 статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Пунктом 1 частини 1 статті 163 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за якими стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.
Згідно з частиною 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Справи, на які поширюється дія пункту 1 частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, є малозначними в силу властивостей притаманних їм, виходячи з ціни пред?явленого позову та його предмета (постанова об?єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.05.2021 у справі № 905/1623/20).
Згідно з частиною 7 статті 12 Господарського процесуального кодексу України для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.
Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" установлено у 2023 році прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 2 684,00 грн.
Ціна позову у даній справі становить 124 966,75 грн, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на дату подання позову (100 х 2 684,00 грн = 268 400,00 грн). Таким чином справа № 910/223/24 є малозначною.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути більш суворими ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" від 23 жовтня 1996 року; "Brualla Gomes de la Torre v. Spain" від 19 грудня 1997 року).
Отже Верховному Суду надано право використовувати процесуальний фільтр, закріплений у статті 287 Господарського процесуального кодексу України, що узгоджується з положеннями статті 129 Конституції України, завданнями та принципами господарського судочинства.
В своїй касаційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" зазначає, що:
- касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики щодо застосування статті 233 Господарського кодексу України та частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України для суб`єктів господарювання (в тому числі й Оператора ГТС) - підпункт "а" пункту 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України;
- касаційна скарга має виняткове значення для скаржника, оскільки суб`єкти ринку природного газу (в тому числі й Оператор ГТС) перебувають в однаково рівних умовах, з огляду на запровадження в державі воєнного стану та перебування як і Оператора ГТС, так і Замовника послуг транспортування природного газу у скрутному фінансовому становищі, тобто в обставинах, які стосуються обох сторін договору, при цьому, на переконання скаржника, необґрунтоване та безпідставне зменшення судами штрафних санкцій призводить до сталого та постійного нехтування контрагентами необхідності виконання належним чином умов укладених договорів. Виняткове значення даної касаційної скарги, на думку скаржника, також обумовлене тим, що спірні правовідносини стосуються безпосередньо виконання покладених Регулятором та ліцензіатом діяльності (НКРЕКП) на позивача, як Оператора ГТС, обов`язків, в тому числі стосовно забезпечення безперебійного та безпечного функціонування газотранспортної системи; скаржник є підприємством критичної інфраструктури та відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 04.03.2015 № 83 є підприємством, яке має стратегічне значення для економіки та безпеки держави - підпункт "в" пункту 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши викладені доводи щодо наявності випадків для касаційного оскарження судових рішень у малозначній справі, передбачених підпунктами "а" та "в" пункту 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, Суд дійшов висновку, що твердження скаржника про те, що справа стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, є безпідставними з огляду на таке.
Відповідно до частини 4 статті 17 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" єдність системи судоустрою забезпечується, зокрема, єдністю судової практики (пункт 4).
Єдність судової практики є фундаментальною засадою здійснення судочинства і визначається тим, що має гарантувати стабільність правопорядку, об`єктивність і прогнозованість правосуддя. Застосування ж судами різних підходів до тлумачення законодавства, навпаки, призводить до невизначеності закону, його суперечливого та довільного застосування. Також єдність судової практики є складовою вимогою принципу правової визначеності.
При цьому, фундаментальне значення для формування правозастосовчої практики означає, що скаржник у своїй касаційній скарзі ставить на вирішення суду касаційної інстанції проблему, яка, у випадку відкриття касаційного провадження, буде впливати на значну кількість спорів, створюючи тривалий у часі, відмінний від минулого підхід до вирішення актуальної правової проблеми. Крім того, фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики може мати спірне правове питання, яке тривалий час неоднаково вирішується судами.
Натомість, скаржник не наводить жодних аргументів, які б свідчили про неоднозначність правозастосовчої практики саме у питанні застосування норм, зазначених ним у касаційній скарзі. Крім того у касаційній скарзі відсутні посилання на конкретні справи або їх кількісні показники, які б свідчили про те, що судами сформульовано різну правову позицію при вирішенні справ з аналогічними обставинами. Наведені скаржником доводи зводяться до обґрунтування неправильного застосування статті 233 Господарського кодексу України, статті 551 Цивільного кодексу України та незгоди із правовою оцінкою, наданою судами першої та апеляційної інстанцій у цій справі певним обставинам щодо зменшення розміру пені.
Верховний Суд зауважує, що, за сталою практикою, зменшення розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій є правом суду, а за відсутності в законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе таке зменшення; під час вирішення питання про зменшення розміру штрафних санкцій нерівного ставлення до сторін немає, оскільки суди застосовують норми частини 1 статті 233 Господарського кодексу України та частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України однаково.
З урахуванням викладеного Суд дійшов висновку, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" не навело обґрунтувань, які би дозволили дійти висновку, що при перегляді оскаржуваних судових рішень у цій справі має бути усунута невизначеність на нормативному рівні правових питань, які можуть кваліфікуватися як такі, що мають фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.
За оцінкою Суду касаційна скарга також не містить переконливих аргументів, які б свідчили про виняткове значення цієї скарги для скаржника, оскільки незгода з ухваленими рішеннями судів попередніх інстанцій не свідчить про його незаконність, як і не може вказувати на таку обставину, як негативні наслідки для скаржника внаслідок прийняття цього рішення, оскільки настання таких наслідків у випадку прийняття судового рішення не на користь позивача є звичайним передбачуваним процесом.
Подана касаційна скарга фактично зводиться до спроби переконати суд у необхідності переглянути зміст рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, однак Верховний Суд не може ставити під сумнів законність рішення суду тільки через те, що таке рішення скаржник вважає незаконним.
За змістом статті 7 Господарського процесуального кодексу України правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин; рівності фізичних та юридичних осіб незалежно від будь-яких ознак чи обставин.
Відповідно до частини 1 статті 46 цього Кодексу сторони користуються рівними процесуальними правами.
На підставі наведеного надання стороні будь-яких переваг, зважаючи на сферу її діяльності, правовий статус, предмет спірних відносин, призведе до порушення одної з основних засад господарського судочинства - рівності учасників судового процесу перед законом і судом.
Враховуючи викладене, Суд дійшов висновку, що скаржник не навів обґрунтованих доводів, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, і має виняткове значення для скаржника, а отже Товариством з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" не дотримано умови допуску малозначної справи до касаційного оскарження, передбачені підпунктами "а" та "в" пункту 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 293 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
За таких обставин, Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження у справі № 910/223/24 за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" на рішення Господарського суду міста Києва від 14.03.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.09.2024 згідно з пунктом 1 частини 1 статті 293 Господарського процесуального кодексу України, оскільки вона подана на судові рішення, які не підлягають касаційному оскарженню.
Керуючись статтями 12, 163, 234, 235, 287, 293 Господарського процесуального кодексу України, Суд
УХВАЛИВ:
1. Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі № 910/223/24 за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" на рішення Господарського суду міста Києва від 14.03.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.09.2024.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.
Головуючий Н. М. Губенко
Судді І. Д. Кондратова
В. І. Студенець
Суд | Касаційний господарський суд Верховного Суду |
Дата ухвалення рішення | 10.10.2024 |
Оприлюднено | 14.10.2024 |
Номер документу | 122240223 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Касаційний господарський суд Верховного Суду
Губенко Н.М.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні