Постанова

від 08.10.2024 по справі 758/7634/24

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Апеляційне провадження

№22-ц/824/14511/2024

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 жовтня 2024 року місто Київ

справа №758/7634/24

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Борисової О.В.

суддів: Ратнікової В.М., Кирилюк Г.М.

за участю секретаря судового засідання - Балкової А.С.

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «АСАП» на ухвалу Подільського районного суду міста Києва від 01 липня 2024 року про вжиття заходів забезпечення позову, постановлену під головуванням судді Петрова Д.В., у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «АСАП», треті особи: Акціонерне товариство «ОТП Банк», приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Швець Руслан Олегович про визнання іпотеки припиненою, скасування запису про іпотеку,-

В С Т А Н О В И В:

У червні 2024 року позивач ОСОБА_1 звернулася до Подільського районного суду міста Києва з позовом до відповідача, в якому просила:

визнати припиненою іпотеку за договором іпотеки №РМL-001/009/2008 від 30 січня 2008 року, укладений між нею та ЗАТ «ОТП Банк», правонаступником якого є АТ «ОТП Банк»;

скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно запис про іпотеку (номер запису про іпотеку:37268063 (спеціальний розділ) внесений на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень приватним нотаріусом КМНО Швець Р.О., індексний номер 53073007 від 10 липня 2020 року 17:27:10.

27 червня 2024 від представника позивача на адресу суду першої інстанції надійшла заява про забезпечення позову, в якій остання просила забезпечити позов шляхом:

накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1 , яка належить на праві власності ОСОБА_1 ;

заборонити державним реєстраторам, державним та приватним нотаріусам, а також іншим особам, уповноваженим на виконання функцій державних реєстраторів здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо двокімнатної квартири АДРЕСА_1 .

Обгрунтовуючи вказану заяву, заявник посилалася на те, що предметом даного позову є визнання припиненим договору іпотеки №PML-001/009/2008 від 30 січня 2008 року, предметом якого є двокімнатна квартира АДРЕСА_1 .

Вказувала, що необхідність забезпечення позову обґрунтовується тим, що існує реальна загроза здійснення реєстраційних операцій з предметом іпотеки, що призведе до ускладнення захисту прав позивача та унеможливить виконання рішення суду.

Ухвалою Подільського районного суду міста Києва від 01 липня 2024 року заяву представника позивача про забезпечення позову задоволено.

Вжито заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на об`єкт житлової нерухомості - квартиру АДРЕСА_1 , яка належить на праві власності ОСОБА_1 .

Заборонено державним реєстраторам, державним та приватним нотаріусам, а також іншим особам, уповноваженим на виконання функцій державних реєстраторів здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо двокімнатної квартири АДРЕСА_1 , яка належить на праві власності ОСОБА_1 .

Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду першої інстанції, відповідач ТОВ «Фінансова компанія «АСАП» подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, просило ухвалу суду першої інстанції скасувати, у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовити.

На обґрунтування доводів апеляційної скарги посилалося на те, що суд першої інстанції в оскаржуваній ухвалі не зазначив, які саме дії відповідача стали передумовою для існування реальної загрози для відчуження спірної квартири, а також не встановив, чи має відповідач реальну можливість безперешкодно відчужити належне позивачу нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, під час дії воєнного стану в Україні.

Вказувало, що судом залишено поза увагою, що на момент постановлення ним ухвали про забезпечення позову (01 липня 2024 року) була чинною встановлена раніше на підставі ухвали Подільського районного суду міста Києва від 06 квітня 2021 року у справі №758/4164/21 заборона вчинення щодо належної позивачу квартири будь-яких реєстраційних дій органам та суб`єктам, які здійснюють повноваження у сфері державної реєстрації прав на нерухоме майно.

Зазначало, що в оскаржуваній ухвалі суду відсутні посилання на конкретні докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певних заходів забезпечення позову, які б існували на момент звернення до суду представника позивача із відповідною заявою про забезпечення позову. Позивачем не доведено, а судом, в постановленій ним ухвалі, не зазначено, які саме дії вчиняв відповідач щодо предмета іпотеки напередодні звернення позивача до суду із заявою про забезпечення позову.

Посилалося на те, що задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання у майбутньому рішення суду, але при цьому не врахував, що задоволення позову у даній справі не вимагатиме примусового виконання рішення суду, а на ускладнення чи унеможливлення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких вона звернулася до суду - в своїй ухвалі суд не посилався.

16 вересня 2024 року від представника позивача через систему «Електронний суд» до Київського апеляційного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу - без змін.

В судовому засіданні апеляційного суду представник відповідача ТОВ«Фінансова компанія «АСАП» апеляційну скаргу підтримав, просив її задовольнити з вищевказаних підстав.

Позивач та її представник у судовому засіданні апеляційного суду просили апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін.

Треті особи: АТ «ОТП Банк», приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Швець Р.О.у судове засідання не з`явилися, про день, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Колегія суддів вважає можливим розглядати справу у відсутність осіб, які не з`явилися у судове засідання на підставі ч.2 ст.372 ЦПК України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які з`явилися в судове засідання, з`ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи заяву про забезпечення позову, шляхом накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1 та заборони державним реєстраторам, державним та приватним нотаріусам, а також іншим особам, уповноваженим на виконання функцій державних реєстраторів здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо вказаної квартири, суд першої інстанції виходив з наявності ризиків, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання у майбутньому рішення суду.

Колегія суддів не погоджується в повній мірі зтаким висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

У частині 1 ст.150 ЦПК України закріплено види забезпечення позову.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. Ключовим завданням при вирішенні необхідності забезпечення позовних вимог є забезпечення в подальшому виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

При цьому при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності доводів заявника щодо забезпечення позову; збалансованості інтересів сторін; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимогти, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірність утруднення виконання або невиконання рішення в разі невжиття таких заходів.

Відповідно до положень п.п.1, 2 ч.1 ст.150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії.

Системний аналіз наведених норм права дає можливість зробити висновок, що від заявника вимагається вказати вид (захід) забезпечення позову, визначений статтею 150 ЦПК України, та обґрунтувати необхідність вжиття саме такого заходу забезпечення позову.

Відповідно до ч.3 ст.150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Ці обставини є істотними і необхідними для забезпечення позову.

Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.

Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.

Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.

Цивільний процесуальний закон не зобов`язує при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову.

Згідно з п.п.1, 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб, чи учасників процесу.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Згідно п.6 зазначеної постанови особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову, оскільки існує ризик спричинення їм збитків у разі, якщо сам позов або пов`язані з матеріально-правовими обмеженнями заходи з його забезпечення виявляться необґрунтованими.

Крім того, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Аналогічні висновки містяться в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі №381/4019/18, від 18 травня 2021 року у справі №914/1570/20.

Як вбачається з матеріалів справи, у червні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідача про визнання іпотеки припиненою, скасування запису про іпотеку.

Порушуючи питання про забезпечення позову, заявник в тому числі посилалася і на те, що метою звернення з заявою є унеможливлення вчинення протиправних реєстраційних дій з предметом іпотеки.

Вказувала, що квартира може бути відчужена відповідачем в порядку ст.ст.37, 38 Закону України «Про іпотеку» на користь третіх осіб або буде зареєстрована за відповідачем, що призведе до того, що у випадку задоволення позовних вимог їй доведеться вживати додаткових заходів для повернення майна до його попереднього власника.

З інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно від 18 червня 2024 року вбачається, що власником квартири АДРЕСА_1 зазначено ОСОБА_1 , іпотекодержателем: ТОВ «ФК «АСАП» на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер:53073007 від 10 липня 2020 року, приватного нотаріуса КМНО Швець Р.О.

Відповідно до відомостей з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, відносно квартири АДРЕСА_1 міститься заборона на нерухоме майно.

На час розгляду справи існує достатньо обґрунтоване припущення, що ТОВ «ФК «АСАП», як іпотекодержатель квартири АДРЕСА_1 може розпорядитися нею, зокрема відчужити її іншим особам до вирішення справи про визнання іпотеки припиненою та скасування запису про іпотеку, що у подальшому може утруднити ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів ОСОБА_1 , за захистом яких вона звернулася до суду.

При цьому варто врахувати, що підтвердити за допомогою реально існуючих доказів подію, яка ймовірно настане або може настати в майбутньому, фактично неможливо, а тому наявність чи відсутність підстав для забезпечення позову оцінюються судом в залежності від кожного конкретного випадку, з урахуванням фактичних обставин справи і змісту позовних вимог.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів.

Європейський суд з прав людини у рішення від 29 червня 2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

З огляду на те, що між ОСОБА_1 та ТОВ «ФК «АСАП» виник спір щодо визнання іпотекина квартиру АДРЕСА_1 припиненою, а відтак суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для задоволення заяви про забезпечення позову шляхом заборони державним реєстраторам, державним та приватним нотаріусам, а також іншим особам, уповноваженим на виконання функцій державних реєстраторів здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо двокімнатної квартири АДРЕСА_1 , яка належить на праві власності ОСОБА_1 .

Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не врахував, що задоволення позову у даній справі не вимагатиме примусового виконання рішення суду, а на ускладнення чи унеможливлення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких вона звернулася до суду - в своїй ухвалі суд не посилався, колегія суддів відхиляє, з огляду на наступне.

У постанові від 24 квітня 2024 року у справі №754/5683/22 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що можливість забезпечення судом позову не пов`язується з тим, чи підлягає рішення суду, ухвалене по суті спору, примусовому виконанню.

Цивільний процесуальний закон не забороняє вживати заходи забезпечення позову у справі, рішення у якій не підлягає примусовому виконанню, якщо забезпечення позову сприятиме ефективному захисту порушених прав позивача. І навпаки, якщо рішення у справі підлягатиме примусовому виконанню, вжиття заходів забезпечення позову, зокрема накладення арешту на майно, не завжди може бути необхідним та співмірним із пред`явленими вимогами позову і відповідати характеру порушеного права позивача.

Велика Палата Верховного Суду констатувала, що як характер спору (майновий або немайновий), так і те, чи підлягає судове рішення у конкретній справі примусовому виконанню, не мають вирішального значення при дослідженні судом питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову.

Ключовим є встановлення судом: 1) наявності спору між сторонами; 2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду; 3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред`явленими позовними вимогами та 4) дійсної мети звернення особи до суду з заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами.

Та обставина, що можливе рішення суду про задоволення позову в цій справі не підлягає примусовому виконанню, а може бути виконано шляхом його пред`явлення до державного реєстратора, не свідчить про неможливість застосування такого виду забезпечення позову, як заборона державним реєстраторам, державним та приватним нотаріусам, а також іншим особам, уповноваженим на виконання функцій державних реєстраторів здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо двокімнатної квартири АДРЕСА_1 , яка належить на праві власності ОСОБА_1 , якщо невжиття заходів забезпечення позову негативно впливатиме на можливість позивача ефективно захистити (поновити) свої порушені права.

Колегія суддів звертає увагу на те, що можливе вчинення відповідачем дій пов`язаних з іпотечним майном може об`єктивно перешкоджати ефективному захисту порушених прав позивача.

Судовий захист повинен бути ефективним, що вимагає ст.13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Колегія суддів вважає, що забезпечення позову у даній справі шляхом заборони державним реєстраторам, державним та приватним нотаріусам, а також іншим особам, уповноваженим на виконання функцій державних реєстраторів здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо двокімнатної квартири АДРЕСА_1 , яка належить на праві власності ОСОБА_1 є достатнім та ефективним.

У заяві про забезпечення позову, представник позивача вказувала на те, що захід забезпечення позову у вигляді накладення арешту на квартиру унеможливить вчинення самим позивачем дій щодо відчуження майна, що в свою чергу матиме позитивний вплив на права відповідача.

Колегія суддів приходить до висновку, що відсутні підстави для задоволення заяви представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про забезпечення позову шляхом накладення арешту на об`єкт житлової нерухомості - квартиру АДРЕСА_1 , яка належить на праві власності ОСОБА_1 .

Отже, ухвала суду першої інстанції в частині вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1 , яка належить на праві власності ОСОБА_1 підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нової про відмову у задоволенні вказаних вимог заяви.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що судом залишено поза увагою, що на момент постановлення ним ухвали про забезпечення позову (01 липня 2024 року) була чинною встановлена раніше на підставі ухвали Подільського районного суду міста Києва від 06 квітня 2021 року у справі №758/4164/21 заборона вчинення щодо належної позивачу квартири будь-яких реєстраційних дій органам та суб`єктам, які здійснюють повноваження у сфері державної реєстрації прав на нерухоме майно, колегія суддів відхиляє, оскільки вказані обставини не свідчать про відсутність підстав для забезпечення позову по даній справі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.268, 367, 368, 374, 376, 381-383 ЦПК України, Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «АСАП» - задовольнити частково.

Ухвалу Подільського районного суду міста Києва від 01 липня 2024 року в частині задоволення заяви представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про забезпечення позову шляхом накладення арешту на об`єкт житлової нерухомості - квартиру АДРЕСА_1 , яка належить на праві власності ОСОБА_1 - скасувати та постановити в цій частині нове судове рішення.

У задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про забезпечення позову шляхом накладення арешту на об`єкт житлової нерухомості - квартиру АДРЕСА_1 , яка належить на праві власності ОСОБА_1 відмовити.

Ухвалу Подільського районного суду міста Києва від 01 липня 2024 року в частині вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони державним реєстраторам, державним та приватним нотаріусам, а також іншим особам, уповноваженим на виконання функцій державних реєстраторів здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо двокімнатної квартири АДРЕСА_1 , яка належить на праві власності ОСОБА_1 - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину постанови зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 11 жовтня 2024 року.

Головуючий:

Судді: