Ухвала

від 07.11.2024 по справі 758/7634/24

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

07 листопада 2024 року

м. Київ

справа № 758/7634/24

провадження № 61-14537ск24

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Білоконь О. В., Осіяна О. М.,

розглянув касаційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «АСАП»</a> - адвоката Кругленка Миколи Сергійовича, на ухвалу Подільського районного суду міста Києва від 01 липня 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 08 жовтня 2024 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «АСАП»</a>, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Акціонерне товариство «ОТП Банк», приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Швець Руслан Олегович, про визнання іпотеки припиненою, скасування запису про іпотеку,

ВСТАНОВИВ:

У червні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом, в якому просила:

визнати припиненою іпотеку за договором іпотеки від 30 січня 2008 року

№ РМL-001/009/2008, укладеним між нею та Закритим акціонерним товариством «ОТП Банк», правонаступником якого є Акціонерне товариство «ОТП Банк»;

скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно запис про іпотеку (номер запису про іпотеку:37268063 (спеціальний розділ), внесений на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень приватним нотаріусом КМНО Швець Р. О., індексний номер 53073007 від 10 липня 2020 року 17:27:10.

Одночасно, позивачка звернулася до суду із заявою про забезпечення позову, шляхом накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1 , яка належить на праві власності ОСОБА_1 ;

заборонити державним реєстраторам, державним та приватним нотаріусам, а також іншим особам, уповноваженим на виконання функцій державних реєстраторів, здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо спірної квартири.

Заява про забезпечення позову обґрунтована тим, що предметом спірного договору іпотеки є двокімнатна квартира АДРЕСА_1 , тому існують обґрунтовані побоювання здійснення іпотекодержателем реєстраційних операцій з предметом іпотеки, що ускладнить ефективний захист її прав у разі їх задоволення та стане перешкодою у відновленні таких.

Ухвалою Подільського районного суду міста Києва від 01 липня 2024 року заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволено.

Вжито заходи забезпечення позову ОСОБА_1 у справі шляхом накладення арешту на квартиру АДРЕСА_2 та належить на праві власності позивачці.

Заборонено державним реєстраторам, державним та приватним нотаріусам, а також іншим особам, уповноваженим на виконання функцій державних реєстраторів здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо спірної квартири.

Постановою Київського апеляційного суду від 08 жовтня 2024 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «АСАП»</a> (далі - ТОВ «ФК «АСАП») задоволено частково.

Ухвалу Подільського районного суду міста Києва від 01 липня 2024 року в частині забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірну квартиру скасовано, ухвалено в цій частині нове судове рішення про відмову в задоволені заяви ОСОБА_1 .

В іншій частині ухвалу Подільського районного суду міста Києва від 01 липня 2024 року залишено без змін.

Суд апеляційної інстанції, залишаючи без змін ухвалу місцевого суду в частині заборони здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо спірної квартири, врахував предмет спору, який безпосередньо стосується спірної квартири, високу ймовірність вчинення іпотекодержателем дій, пов`язаних з іпотечним майном, що об`єктивно може перешкоджати ефективному захисту порушених прав.

Апеляційний суд вважав, що застосований захід забезпечення позову є достатнім та ефективним.

Довід апеляційної скарги ТОВ «ФК «АСАП», що в іншій справі № 758/4164/21 вже застосовано захід забезпечення позову шляхом заборони державним реєстраторам, державним та приватним нотаріусам, а також іншим особам, уповноваженим на виконання функцій державних реєстраторів, здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо цієї ж спірної квартири, Київський апеляційний суд відхилив, оскільки такі обставини не свідчать про відсутність підстав для забезпечення позову у цій справі.

У жовтні 2024 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга представника ТОВ «ФК «АСАП» - адвоката Кругленка М. С., на ухвалу Подільського районного суду міста Києва від 01 липня 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 08 жовтня 2024 року.

У касаційній скарзі заявник, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення в частині задоволення заяви про забезпечення позову.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій безпідставно забезпечили позов у справі, не врахувавши існуючий захід забезпечення позову щодо спірної квартири, вжитий в іншій цивільній справі № 758/4164/21, у зв`язку з чим суд апеляційної інстанції не врахував висновок, викладений в постанові Верховного Суду від 03 липня 2024 року в справі № 619/5731/21, та не перевірив, чи не є таке звернення із заявою про забезпечення позову зловживанням процесуальними правами.

Також, заявник вважає, що суди не застосували пункт 5-2 Розділу VIПрикінцевих положень Закону України «Про іпотеку».

Відповідно до вимог частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з положеннями частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення.

Із касаційної скарги вбачається, що вона є необґрунтованою, а наведені в ній доводи не дають підстав для висновку щодо незаконності та неправильності оскаржуваних судових рішень.

Відповідно до статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду.

Згідно з частиною третьою статті 150 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) зазначено, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. […] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».

Таким чином, при розгляді заяви про забезпечення позову суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності заявлених вимог щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу.

Окрім того, достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Обґрунтовуючи заяву про забезпечення позову, з доводами якої погодилися суд першої та апеляційної інстанцій в частині заборони здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо спірної квартири, позивачка вказала що забезпечення позову обраним нею способом направлено на недопущення ризиків утруднення виконання судового рішення, у разі задоволення позову, при цьому не застосування заходів забезпечення цього позову, з урахуванням пред`явлення іпотекодержавтелем вимоги про погашення значної необґрунтованої заборгованості та намір звернути стягнення на предмет іпотеки в рахунок заборгованості, істотно ускладнить ефективний захист її прав.

Ймовірність зазначених ризиків та настання, у зв`язку з цим негативних наслідків для ОСОБА_1 , є обґрунтованими, оскільки, у цьому випадку, негативні наслідки невжиття заходів забезпечення позову переважають над наслідками забезпечення позову, що має тимчасовий характер.

Тобто, у разі не забезпечення позову та, зокрема звернення стягнення на іпотечне майно (квартиру) в позасудовому порядку, вчинення реєстраційних дій щодо спірної квартири, вказане істотно ускладнить ефективний захист прав позивачки та призведе до необхідності вчинення інших процесуальних дій, як то визнання недійсними та скасування реєстраційних рішень, визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, отже призведе до труднощів виконання ймовірного судового рішення про задоволення позову.

Отже наведене свідчить, що ОСОБА_1 у достатній мірі обґрунтовано ризики не забезпечення позову у цій справі шляхом заборони вчинення реєстраційних дій щодо спірної квартири.

Врахувавши предмет спору та наявність у сторони позивача обґрунтованого припущення, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду у разі його задоволення, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, встановив, що обраний позивачкою вид забезпечення позову, в частині незмінній апеляційним судом, відповідає критерію співмірності із заявленими позовними вимогами.

Необхідність застосування даного заходу забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які були досліджені як судом першої інстанції, так і апеляційним судом, та, в свою чергу, свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування заходу забезпечення позову призведе до порушення прав позивачки.

Отже, встановивши, що існує обґрунтоване припущення невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про наявність передбачених законом підстав для застосування заходів забезпечення позову шляхом заборони вчиняти державним реєстраторам, державним та приватним нотаріусам, а також іншим особам, уповноваженим на виконання функцій державних реєстраторів здійснювати

будь-які реєстраційні дії щодо квартири АДРЕСА_1 та належить на праві власності ОСОБА_1 .

Довід касаційної скарги, що суди попередніх інстанцій не врахували існуючий захід забезпечення позову щодо спірної квартири, вжитий в іншій цивільній справі № 758/4164/21, у зв`язку з чим суд апеляційної інстанції не врахував висновок, викладений в постанові Верховного Суду від 03 липня 2024 року в справі № 619/5731/21 та не перевірив, чи не є таке звернення із заявою про забезпечення позову зловживанням процесуальними правами, Верховний Суд відхиляє, з огляду на таке.

Положення статті 149 ЦПК України визначає право учасника справи звернутися із заявою про забезпечення позову, якщо невжиття відповідних заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист.

Тобто, будь-який позов може бути забезпечений певними заходами задля уникнення ризиків ускладнення чи унеможливлення виконання рішення у кожній конкретній справі.

Тому, забезпечення позову в справі № 758/4164/21 є забезпеченням іншої справи за іншим предметом позову (визнання недійсним договору про відступлення права вимоги), у межах розгляду якої, у разі надходження заяви про скасування заходів забезпечення позову, не буде враховуватися обставина розгляду цієї справи № 758/7634/24, адже забезпечення позову в одній справі не забезпечує позов в іншій справі, навіть за умови тотожності учасників справи, предмету позову тощо.

Також, Верховний Суд не враховує, аргумент касаційної скарги, що суди попередніх інстанцій не застосували пункт 5-2 Розділу VIПрикінцевих положень Закону України «Про іпотеку».

Відповідно до пункту 5-2 Розділу VI Прикінцевих положень Закону України «Про іпотеку», у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування щодо нерухомого майна (нерухомості), що належить фізичним особам та перебуває в іпотеці за споживчими кредитами, зупиняється дія статті 37 (у частині реалізації права іпотекодержателя на набуття права власності на предмет іпотеки), статті 38 (у частині реалізації права іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки), статті 40 (у частині виселення мешканців із житлових будинків та приміщень, переданих в іпотеку, щодо яких є судове рішення про звернення стягнення на такі об`єкти), статей 41, 47 (у частині реалізації предмета іпотеки на електронних торгах) цього Закону.

Так, наведеною нормою права зупинена дія статей 37, 38 Закону України «Про іпотеку» у частині реалізації права іпотекодержателя на набуття права власності на предмет іпотеки та у частині реалізації права іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки.

Водночас, у цьому випадку, забезпечення позову шляхом заборони вчинення реєстраційних дій щодо іпотечного майна (квартири), є додаткових запобіжником, адже у разі, якщо справа не буде розглянута у тридцятиденний строк після припинення або скасування воєнного стану, таке забезпечення позову буде виправданим заходом та дозволить уникнути будь-яких ризиків щодо житлового приміщення на недопущення яких направлений вказаний захід забезпечення позову.

Інші доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування оскаржуваних судових рішень, оскільки ґрунтуються на незгоді з обставинами, встановленими судами, зводяться до переоцінки судами доказів, що у силу вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.

Європейський суд з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення у справі Ruiz Torija v. Spain, серія A, № 303-A, §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною, більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.

З урахуванням наведеного вище, колегія суддів дійшла висновку про те, що правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм права щодо задоволення заяви про забезпечення позову в незмінній частині апеляційним судом, не викликає розумних сумнівів, а касаційна скарга представника ТОВ «ФК «АСАП» - адвоката Кругленка М. С., на ухвалу Подільського районного суду міста Києва від 01 липня 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 08 жовтня 2024 року є необґрунтованою.

Керуючись частиною четвертою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «АСАП»</a> - адвоката Кругленка Миколи Сергійовича, на ухвалу Подільського районного суду міста Києва від 01 липня 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 08 жовтня 2024 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «АСАП»</a>, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Акціонерне товариство «ОТП Банк», приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Швець Руслан Олегович, про визнання іпотеки припиненою, скасування запису про іпотеку.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді Н. Ю. Сакара

О. В. Білоконь

О. М. Осіян