Постанова

від 25.09.2024 по справі 376/2049/23

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2024 року

м. Київ

справа № 376/2049/23

провадження № 61-7098св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

судді-доповідача Литвиненко І. В.,

суддів Грушицького А. І., Петрова Є. В., Пророка В. В., Ситнік О. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач: Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Великоєрчиківське»,

третя особа - Відділ державної реєстрації управління адміністративних послуг Білоцерківської міської ради,

особа, яка подала апеляційну скаргу - фізична особа-підприємець ОСОБА_2 ,

розглянув в порядку письмового провадження касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на ухвалу Київського апеляційного суду

від 14 травня 2024 року у складі колегії суддів: Верланова С. М., Невідомої Т. О., Нежури В. А. у справі за позовом ОСОБА_1 до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Великоєрчиківське», третя особа - Відділ державної реєстрації управління адміністративних послуг Білоцерківської міської ради, про визнання припиненими трудових відносин,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом в якому просив:

- визнати припиненими його трудові відносини з Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «Великоєрчиківське» (далі - СТОВ «Великоєрчиківське») з 03 січня 2023 року, у зв`язку зі звільненням його із посади директора СТОВ «Великоєрчиківське» за власним бажанням на підставі частини першої статті 38 КЗпП України;

- скасувати запис в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань з 03 січня 2023 року щодо директора СТОВ «Великоєрчиківське» ОСОБА_1

Позов мотивований тим, що 21 вересня 2012 року позивач, згідно з наказом № 23-ВК був прийнятий на посаду директора СТОВ «Великоєрчиківське».

Відомості про позивача, як про директора СТОВ «Великоєрчиківське», були внесені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Також були внесені відомості до трудової книжки позивача.

Вказував, що 25 листопада 2022 року позивач письмово повідомив засновників СТОВ «Великоєрчиківське» про те, що він має намір звільнитися з посади директора товариства за власним бажанням та про скликання загальних зборів товариства для вирішення цього питання на 03 січня 2023 року о 10 год 00 хв. за адресою місцезнаходження товариства: АДРЕСА_1 , надав заяву про звільнення від 25 листопада 2022 року.

Проте, 03 січня 2023 року у зазначений час за зазначеною адресою, учасники не з`явилися, у зв`язку з чим позивач за участю двох фізичних осіб склав акт про неявку учасників загальних зборів. Загальні збори не відбулись.

З метою реалізації своїх конституційних прав ОСОБА_1 звертався до управління адміністративних послуг Білоцерківської міської ради з заявою про виключення з Єдиного реєстру юридичних осіб відомостей про нього як про керівника СТОВ «Великоєрчиківське», на що отримав відмову.

Зазначав, що він використав всі можливі способи визначені нормами чинного законодавства самостійно ініціювати внесення змін до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, не має можливості.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Сквирський районний суд Київської області заочним рішенням від 18 серпня

2023 року під головуванням судді Віговського С. І. позов задовольнив.

Визнав ОСОБА_1 таким, що припинив виконання обов`язків директора СТОВ «Великоєрчиківське» з 03 січня 2023 року на підставі статті 38 КЗпП України.

Зобов`язав Відділ державної реєстрації управління адміністративних послуг Білоцерківської міської ради виключити з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань запис про директора ОСОБА_1 . СТОВ «Великоєрчиківське».

Вирішив питання розподілу судових витрат.

Київський апеляційний суд ухвалою від 14 травня 2024 року закрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (далі - ФОП ОСОБА_2 ) на заочне рішення Сквирського районного суду Київської області від 18 серпня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до СТОВ «Великоєрчиківське», третя особа: відділ державної реєстрації управління адміністративних послуг Білоцерківської міської ради, про визнання припиненими трудових відносин.

Постановляючи ухвалу про закриття апеляційного провадження суд апеляційної інстанції вказував, що апеляційну скаргу подав ФОП ОСОБА_2 , який не є учасником цієї справи і суд першої інстанції не вирішував питання про його права, свободи, інтереси чи обов`язки, а тому апеляційний суд на підставі приписів статті 362 ЦПК України дійшов висновку про закриття апеляційного провадження.

Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги

У травні 2024 року ФОП ОСОБА_2 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Київського апеляційного суду від 14 травня 2024 року в якій просив ухвалу суду апеляційної інстанції скасувати, а справу направити для продовження розгляду.

Наведені в касаційній скарзі доводи містили підстави, передбачені абзацом другим частини другої статті 389 ЦПК України, для відкриття касаційного провадження.

Заявник зазначає, що апеляційний суд не звернув належної уваги на те, що на виконанні у органі державної виконавчої служби перебуває виконавче провадження № НОМЕР_1 про стягнення із СТОВ «Великоєрчиківське» заборгованості, у якому стягувачем є ФОП ОСОБА_2 .

До проведення виконавчих дій державний виконавець залучав директора СТОВ «Великоєрчиківське» ОСОБА_1 , однак згідно рішення суду першої інстанції він припинив виконання обов`язків директора СТОВ «Великоєрчиківське» з 03 січня

2023 року, проте він продовжував виконувати обов`язки директора.

Державний виконавець тимчасово обмежив директора СТОВ «Великоєрчиківське» ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України, оскільки він свідомо ухиляється від виконання судового рішення.

Заявник зазначає, що рішення місцевого суду порушує його права та інтереси у частині належного виконання боржником рішення Господарського суду міста Києва у справі № 910/11384/20, оскільки боржник неправомірно залишився без директора, а тому висновки суду апеляційної інстанції неправильні.

Додаткова касаційна скарга містить посилання на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 14 червня 2023 року у справі

№ 448/362/22, де суд касаційної інстанції вказував на те, що такий спір пов`язаний з управлінням юридичною особою, а тому належить до господарської юрисдикції.

Відзив на касаційну скаргу інші учасники справи не подали

Рух справи в суді касаційної інстанції

Верховний Суд ухвалою від 27 червня 2024 року відкрив провадження та витребував справу з Сквирського районного суду Київської області.

Справа № 376/2049/23 надійшла до Верховного Суду 09 липня 2024 року.

Верховний Суд ухвалою від 11 вересня 2024 року справу призначив до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження колегією в складі п`яти суддів.

Фактичні обставини справи, з`ясовані судами

Місцевий суд встановив, що 21 вересня 2012 року ОСОБА_1 згідно з наказом

№ 23-ВК був призначений на посаду директора СТОВ «Великоєрчиківське».

Відомості про позивача, як директора СТОВ «Великоєрчиківське», були внесені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

У 2022 році ОСОБА_1 , у зв`язку з відсутністю господарської діяльності підприємства, прийняв рішення звільнитись за власним бажанням з посади директора, так як втратив матеріальну (економічну) та будь-яку іншу зацікавленість у перебуванні на вищевказаній посаді. Про своє рішення неодноразово усно повідомляв учасників СТОВ «Великоєрчиківське», проте вони ігнорували звернення позивача.

25 листопада 2022 року ОСОБА_1 письмово повідомив засновників СТОВ «Великоєрчиківське» про те що, він має намір звільнитися з посади директора товариства за власним бажанням та скликання загальних зборів товариства для вирішення цього питання на 03 січня 2023 року о 10 год 00 хв. за адресою місцезнаходження товариства: АДРЕСА_1 .

Одночасно з цим повідомленням ОСОБА_1 надав заяву про звільнення

від 25 листопада 2022 року.

03 січня 2023 року у зазначений час (10 год 00 хв.) за вказаною адресою учасники СТОВ «Великоєрчиківське» не з`явилися. У зв`язку з цим ОСОБА_1 за участю двох фізичних осіб склав акт про неявку учасників загальних зборів.

ОСОБА_1 звертався до управління адміністративних послуг Білоцерківської міської ради з заявою про виключення з Єдиного реєстру юридичних осіб відомостей про нього як про керівника СТОВ «Великоєрчиківське», на що отримав відмову.

Суд апеляційної інстанції встановив, що на виконанні у Сквирському відділі ДВС у Білоцерківському районі Київської області ЦМУ Міністерства юстиції (м. Київ) перебуває виконавче провадження № НОМЕР_1 з примусового виконання наказу

№ 910/11384/20, виданого 29 грудня 2021 року Господарським судом міста Києва, про стягнення з СТОВ «Великоєрчиківське» на користь ТОВ «Торговий дім «Насіння» боргу у розмірі 594 069,62 грн.

Наказ виданий на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 15 березня 2021 року, яке частково скасоване постановою Північного апеляційного господарського суду від 28 вересня 2021 року у справі № 910/11384/20 (910/20612/20) та набрало законної сили 28 вересня 2021 року.

За вказаним виконавчим документом боржником є СТОВ «Великоєрчиківське», директором якого є ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

21 лютого 2023 року державний виконавець Сквирського відділу ДВС у Білоцерківському районі Київської області ЦМУ Міністерства юстиції (м. Київ)

Драч І. А. винесла постанову про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_1.

Також в межах цього виконавчого провадження № НОМЕР_1 Сквирський районний суд Київської області ухвалою від 06 листопада 2023 року задовольнив подання державного виконавця Сквирського відділу ДВС у Білоцерківському районі Київської області ЦМУ Міністерства юстиції (м. Київ)) Драч І. А. та тимчасово обмежив у праві виїзду за межі України директора СТОВ «Великоєрчиківське» ОСОБА_1 до виконання зобов`язань покладених на нього наказом № 910/11384/20, виданим

29 грудня 2021 року Господарським судом міста Києва, про стягнення із СТОВ «Великоєрчиківське» на користь ТОВ «ТД «Насіння» боргу у розмірі 594 069,62 грн.

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Відповідно до положень частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, зокрема у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Предметом перегляду в касаційному порядку є ухвала Київського апеляційного суду від 14 травня 2024 року, якою апеляційне провадження за апеляційною скаргою ФОП ОСОБА_2 на заочне рішення Сквирського районного суду Київської області

від 18 серпня 2023 року як особи, яка не брала участі у справі, закрито на підставі пункту 3 частини першої статті 362 ЦПК України.

Стаття 129 Конституції України встановлює основні засади судочинства, якими, зокрема, є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8 частини 1 цієї статті).

Вказана конституційна норма конкретизована в статті 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», згідно з якою учасники судового процесу та інші особи мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Реалізація конституційного права на оскарження судового рішення ставиться у залежність від процесуального закону.

ЧиннийЦПК України містить декілька норм, що регулюють участь в апеляційному перегляді осіб, які не брали участі у справі.

Статтею 17 ЦПК України передбачено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Згідно зі статтею 18 ЦПК України обов`язковість судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням вирішено питання про їхні права, свободи чи інтереси.

Відповідно до частини першої статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 362 ЦПК України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.

Так, закон визначає коло осіб, що наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення, які поділяються на дві групи: учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов`язків. На відміну від оскарження судового рішення учасником справи, не залучена до участі у справі особа повинна довести наявність у неї правового зв`язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності трьох критеріїв: вирішення судом питання про її (1) право, (2) інтерес, (3) обов`язок і такий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним.

При цьому судове рішення, оскаржуване не залученою до участі у справі особою, повинно безпосередньо стосуватися прав, інтересів та обов`язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення судом першої інстанції є скаржник, або міститься судження про права та обов`язки цієї особи у відповідних правовідносинах. Рішення є таким, що ухвалене про права та обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов`язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов`язки таких осіб. У такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов`язків.

Отже, виходячи з аналізу наведених норм, відповідно до вимог частини першої статті 352 ЦПК України, особи, яких не було залучено до участі у справі, вправі оскаржити виключно рішення суду, яке безпосередньо стосується прав та обов`язків цієї особи.

У контексті зазначеного, за приписами процесуального законодавства судове рішення, оскаржуване особою, яка не брала участі у справі, повинно безпосередньо стосуватися прав та обов`язків цієї особи, що випливають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов`язків.

Закриваючи апеляційне провадження у порядку пункту 3 частини першої статті 362 ЦПК України, суд апеляційної інстанції виходив із того, що предметом розгляду справи у суді першої інстанції було вирішення трудового спору між найманим працівником та юридичною особою, у якій він працював.

При цьому апеляційний суд посилався на те, що частинами першою, другою статті 96 ЦК України передбачено, що юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями. Юридична особа відповідає за своїми зобов`язаннями усім належним їй майном. Вказував, що відповідно до статті 4 статуту СТОВ «Великоєрчиківське» (нова редакція) ОСОБА_3 є одним із чотирьох учасників цього товариства. При цьому, ОСОБА_3 , будучи учасником СТОВ «Великоєрчиківське», також мав функцію виконавчого органу цього товариства як директор, який був обраний Загальними зборами товариства (стаття 4, стаття 12.1 статуту).

Апеляційний суд додатково зауважив, що той факт, що ОСОБА_3 був учасником та директором СТОВ «Великоєрчиківське», не свідчить про вирішення судом питання про право, інтерес та обов`язок ФОП ОСОБА_2 . Наведені заявником обставини можуть свідчити лише про ймовірність такого вирішення, що не є підставою для висновку про те, що судом вирішено питання про права, інтереси та обов`язки скаржника.

Колегія суддів зауважує, що апеляційний суд помилково ототожнив особу заявника ОСОБА_1 - директора СТОВ «Великоєрчиківське» та учасника СТОВ «Великоєрчиківське» - ОСОБА_3 .

Крім того зі змісту статті 10 статуту вбачається, що: 1) вищим керівним органом товариства є збори учасників; 2) виконавчим органом товариства є директор;

3) контрольним органом товариства є ревізійна комісія.

Разом із тим, надаючи оцінку доводам апеляційної скарги, апеляційний суд належним чином не звернув увагу на доводи апелянта про те, що припинення корпоративних відносин СТОВ «Великоєрчиківське» із ОСОБА_1 у зв`язку зі звільненням його з посади директора за власним бажанням та внесенням відповідних записів у Єдиний державний реєстр юридичних, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, позбавляється заявника можливості задовольнити свої вимоги щодо стягнення заборгованості з СТОВ «Великоєрчиківське», а сам позивач уникає притягнення до різного виду юридичної відповідальності як безпосередній керівник юридичної особи-боржника.

Натомість апеляційний суд зазначав, що стосується посилання ФОП ОСОБА_2 на те, що визнання оскаржуваним заочним рішенням ОСОБА_1 таким, що припинив виконання обов`язків директора СТОВ «Великоєрчиківське» з 03 січня 2023 року є неправомірним, оскільки після зазначеної дати він продовжував виконувати обов`язки директора, то воно не приймається апеляційним судом до уваги, так як за умови недоведення того, що оскаржуваним судовим рішенням вирішено питання про права та обов`язки скаржника, апеляційним судом у відповідності до правил статті 362 ЦПК України не перевіряється законність та обґрунтованість такого рішення по суті позовних вимог.

У свою чергу мотивованість судового рішення є його обов`язковою вимогою. Під умотивованістю розуміється повне і всебічне відображення в рішенні суду мотивів, якими він керувався при ухваленні свого рішення, при оцінюванні доказів для встановлення наявності або відсутності обставин, на які сторони посилалися як на підґрунтя своїх вимог і заперечень, із зазначенням, чому певні докази були взяті до уваги або відхилені, й віддзеркалення мотивів щодо позиції суду при застосуванні норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, мотивованих висновків щодо вирішення або невирішення судом першої інстанції питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки ФОП ОСОБА_2 ухвала Київського апеляційного суду від 14 травня 2024 року не містить, що є порушенням підпункту г) пункту 3 частини першої статті 382 ЦПК України, а тому колегія суддів приймає доводи касаційної скарги та вважає за необхідне передати справу для продовження розгляду до апеляційного суду.

Крім того, при новому розгляді апеляційному суду, у випадку встановлення права ФОП ОСОБА_2 на оскарження заочного рішення Сквирського районного суду Київської області від 18 серпня 2023 року, суду слід врахувати правові висновки, викладені у спірних правовідносинах Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 14 червня 2023 року у справі № 448/362/22 (провадження № 14-113цс22).

Велика Палата Верховного Суду виснувала про те, що звернення до суду особи, яка є одноосібним виконавчим органом товариства, для припинення її повноважень, зокрема у випадку, якщо загальні збори учасників не розглядають заяву про звільнення з посади директора, пов`язане з корпоративними відносинами у цьому товаристві. Тому доцільно зберігати єдину юрисдикційну належність спорів про припинення повноважень одноосібного виконавчого органу товариства чи члена колегіального такого органу для формування стабільної та послідовної судової практики щодо віднесення таких спорів до господарської юрисдикції. Корпоративні права на участь в управлінні товариством його учасники реалізовують, зокрема, шляхом прийняття компетентним органом товариства рішення щодо припинення повноважень одноосібного виконавчого органу (директора). Таке рішення може мати наслідки для трудових відносин, але визначальними у таких ситуаціях є відносини корпоративні.

При цьому вимогу позивача стосовно виключення з ЄДР запису про директора товариства слід розглянути у господарській юрисдикції разом із вимогою про визнання трудових відносин і відносин представництва припиненими, але не тому, що перша є похідною від другої. Належність й ефективність обох зазначених вимог має оцінити під час розгляду справи господарський суд.

Відповідно до частини першої статті 3 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється, зокрема, відповідно до цього Кодексу, а тому суд повинен вчиняти процесуальні дії згідно з його нормами.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає доводи касаційної скарги обґрунтованими та достатніми для скасування оскаржуваної ухвали апеляційного суду.

Вищенаведене також узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 09 серпня 2023 року у справі № 756/5516/20.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частин третьої та четвертої статті 406 ЦПК України касаційніскарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанцій розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.

Згідно з частиною шостою статті 411 ЦПК України підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.

У випадках скасування судом касаційної інстанції ухвал суду першої або апеляційної інстанцій, які перешкоджають провадженню у справі, справа передається на розгляд відповідного суду першої або апеляційної інстанції.

У зв`язку із наведеним, з метою забезпечення завдання цивільного судочинства, а саме: щодо забезпечення справедливого розгляду справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржена ухвала апеляційного суду - скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до апеляційного суду.

Щодо судових витрат

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України у разі, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанцій, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Враховуючи, що справа направляється для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції, суд не здійснює розподіл судових витрат.

Керуючись статтями 400, 406, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 задовольнити.

Ухвалу Київського апеляційного суду від 14 травня 2024 року скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І. В. Литвиненко

Судді: А. І. Грушицький

Є. В. Петров

В. В. Пророк

О. М. Ситнік