Постанова

від 15.01.2025 по справі 376/2049/23

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 376/2049/23-ц Головуючий у 1 інстанції: Віговський С.І. Провадження №22-ц/824/3227/2025 Суддя-доповідач: Гаращенко Д.Р.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 січня 2025 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Гаращенка Д.Р.

суддів Євграфової Є.П., Приходька К.П.,

при секретарі Ганжалі С.К.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на заочне рішення Сквирського районного суду Київської області від 18 серпня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_2 до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Великоєрчиківське», третя особа: відділ державної реєстрації управління адміністративних послуг Білоцерківської міської ради, про визнання припиненими трудових відносин,-

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2023 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Великоєрчиківське» (далі СТОВ «Великоєрчиківське») про визнання припиненими трудових відносин.

Просив суд визнати припиненими його трудові відносини з Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «Великоєрчиківське» (далі СТОВ «Великоєрчиківське») з 03 січня 2023 року, у зв`язку зі звільненням його з посади директора СТОВ «Великоєрчиківське» за власним бажанням на підставі частини першої статті 38 КЗпП України, скасувати запис в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань з 03 січня 2023 року щодо директора СТОВ «Великоєрчиківське» ОСОБА_2 .

В обґрунтування позову зазначав, що 21 вересня 2012 року позивач, згідно з наказом № 23-ВК він був прийнятий на посаду директора СТОВ «Великоєрчиківське».

Відомості про позивача, як про директора СТОВ «Великоєрчиківське», були внесені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Також були внесені відомості до трудової книжки позивача.

25 листопада 2022 року позивач письмово повідомив засновників СТОВ «Великоєрчиківське» про те, що він має намір звільнитися з посади директора товариства за власним бажанням та про скликання загальних зборів товариства для вирішення цього питання на 03 січня 2023 року о 10 год 00 хв. за адресою місцезнаходження товариства: Україна, 09024, Київська область, Сквирський район, с. Великі Єрчики, вул. Коноплястого, 7, надав заяву про звільнення від 25 листопада 2022 року.

Проте, 03 січня 2023 року у зазначений час за зазначеною адресою, учасники товариства не з`явилися, у зв`язку з чим позивач за участю двох фізичних осіб склав акт про неявку учасників загальних зборів. Загальні збори не відбулись.

З метою реалізації своїх конституційних прав ОСОБА_2 звертався до управління адміністративних послуг Білоцерківської міської ради з заявою про виключення з Єдиного реєстру юридичних осіб відомостей про нього як про керівника СТОВ «Великоєрчиківське», на що отримав відмову.

Вважає, що він використав всі можливі способи визначені нормами чинного законодавства самостійно ініціювати внесення змін до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, не має можливості.

Короткий зміст рішення суду першої інстанцій

Заочним рішенням Сквирського районного суду Київської області від 18 серпня

2023 року позов було задоволено.

Визнано ОСОБА_2 таким, що припинив виконання обов`язків директора СТОВ «Великоєрчиківське» з 03 січня 2023 року на підставі статті 38 КЗпП України.

Зобов`язана Відділ державної реєстрації управління адміністративних послуг Білоцерківської міської ради виключити з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань запис про директора ОСОБА_2 СТОВ «Великоєрчиківське».

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та її узагальнені доводи

Не погоджуючись із заочним рішенням суду першої інстанції, фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі ФОП ОСОБА_1 ), особа яка не брала участь у справі, але суд вирішив питання щодо її права та обов`язків, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати заочне рішення провадження у справі закрити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що на виконанні Сквирського відділу ДВС у Білоцерківському районі Київської області ЦМУ Міністерства юстиції (місто Київ) перебуває виконавче провадження №71090251 про стягнення із СТОВ «Великоєрчиківське» заборгованості, у якому постановою від 26 жовтня 2023 року замінено стягувача товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Насіння» (далі ТОВ «Торговий дім «Насіння») на ФОП ОСОБА_1 .

Листом від 29 листопада 2023 року управління забезпечення ПВР повідомило скаржника, що згідно виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, ОСОБА_2 на підставі рішення Сквирського районного суду Київської області від 18 серпня 2023 року у справі №376/2049/23 припинив виконувати обов`язки директора СТОВ «Великоєрчиківське».

Зазначив, що виконавцем внесено виписку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб від 21 листопада 2023 року, у якій міститься запис про те, що ОСОБА_2 згідно рішення Сквирського районного суду Київської області від 18 серпня 2023 року у справі №376/2049/23 припинив виконання обов`язків директора СТОВ «Великоєрчиківське» з 03 січня 2023 року.

Також внесено акт державного виконавця про проведення виконавчих дій, до яких був залучений ОСОБА_2 як керівник боржника, та його пояснення як керівника від 21 червня 2023 року.

Вважає визнання заочним рішенням ОСОБА_2 таким, що припинив виконання обов`язки директора СТОВ «Великоєрчиківське» з 03 січня 2023 року неправомірним, оскільки після зазначеної дати він все одно продовжував виконувати обов`язки директора.

Ухвалою Сквирського районного суду Київської області від 06 листопада 2023 року у справі №376/2883/23 було задоволено подання державного виконавця про тимчасово обмеження у праві виїзду за межі України директора СТОВ «Великоєрчиківське» ОСОБА_2 до виконання зобов`язань за наказом Господарського суду міста Києва від 29 грудня 2021 року у справі №910/11384/20, у зв`язку з ухиленням від виконання судового рішення.

Скаржник вважає, що оскаржуване судове рішення порушує його права та інтереси у частині належного виконання боржником рішення Господарського суду міста Києва у справі №910/11384/20, оскільки боржник неправомірно залишився без директора.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

Відзив на апеляційну скаргу не надходив, позивач не скористався своїм правом для подачі відзиву.

Позиція учасників справи, які з`явилися в судове засідання

В судовому засіданні апелянт ОСОБА_1 , підтримав апеляційну скаргу з наведених в ній підстав, просив її задовольнити. Рішення суду першої інстанції скасувати та закрити провадження по справі.

Відділ державної реєстрації управління адміністративних послуг Білоцерківської міської ради повідомлено засобами поштового зв`язку про що в матеріалах справи міститься рекомендоване поштове повідомлення про вручення листа.

Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Великоєрчиківське» повідомлялось засобами поштового зв`язку проте конверт повернувся з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою.

Інші учасники процесу в судове засідання не з'явились, повідомлялись належним чином про дату, час і місце розгляду справи, причини неявки суду не повідомили.

Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Позиція суду апеляційної інстанції

Вислухавши доповідь судді доповідача, пояснення учасників процесу які з`явились у судове засідання, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги та наявні у справі докази колегія суддів дійшла до наступного висновку.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Судом першої інстанції встановлено, що з 21 вересня 2012 року ОСОБА_2 є директором СТОВ «Великоєрчиківське» згідно з наказом №23-ВК.

Відомості про позивача, як директора СТОВ «Великоєрчиківське», було внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Встановлено, що у 2022 році ОСОБА_2 , у зв`язку з відсутністю господарської діяльності підприємства, прийняв рішення звільнитись за власним бажанням з посади директора, так як втратив матеріальну (економічну) та будь-яку іншу зацікавленість у перебуванні на вищевказаній посаді. Про своє рішення неодноразово усно повідомляв учасників СТОВ «Великоєрчиківське», проте вони ігнорували звернення позивача.

25 листопада 2022 року ОСОБА_2 письмово повідомив засновників СТОВ «Великоєрчиківське» про те що, він має намір звільнитися з посади директора товариства за власним бажанням та скликання загальних зборів товариства для вирішення цього питання на 03 січня 2023 року о 10 год 00 хв. за адресою місцезнаходження товариства: Україна, 09024, Київська область, Сквирський район, село Великі Єрчики, вул.Коноплястого, 7.

Одночасно з цим повідомленням ОСОБА_2 надав заяву про звільнення від 25 листопада 2022 року, що підтверджується наявними у матеріалах справи доказами.

03 січня 2023 року у зазначений час (10 год 00 хв.) за вказаною вище адресою учасники СТОВ «Великоєрчиківське» не з`явилися. У зв`язку з цим ОСОБА_2 за участю двох фізичних осіб склав акт про неявку учасників загальних зборів.

З метою реалізації своїх конституційних прав, ОСОБА_2 звертався до управління адміністративних послуг Білоцерківської міської ради з заявою про виключення з Єдиного реєстру юридичних осіб відомостей про нього як про керівника СТОВ «Великоєрчиківське», на що отримав відмову.

Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів прийшла до висновку, що рішення суду першої інстанції вказаним вимогам не відповідає.

Згідно вимог ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими (за умови дотримання відповідної процедури та наявності передбачених законом підстав) доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав закриття провадження.

Так, ч. 1 ст. 377 ЦПК України закріплені підстави для скасування судового рішення повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині, судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в апеляційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу.

Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду цивільної справи без винесення судового рішення у зв`язку із виявленням після відкриття провадження обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи.

Підстави для закриття провадження у справі визначені у ст. 255 ЦПК України.

Колегія суддів звертає увагу, що підставою припинення трудового договору є, зокрема, розірвання трудового договору з ініціативи працівника (пункт 4 частини першої статті 36 КЗпП України).

Працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до навчального закладу; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною з інвалідністю; догляд за хворим членом сім`ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник (частина перша статті 38 КЗпП України).

Трудове законодавство України для керівника (директора) товариства, як і для будь-якого іншого працівника, передбачає право звільнитися за власним бажанням у передбачений законом спосіб, а саме письмово попередивши власника або уповноважений ним орган про таке звільнення за два тижні.

Апелянт ОСОБА_1 в судовому засіданні вказував на те, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Колегія суддів звертає увагу, на те що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства (абзац перший частини першої статті 19 ЦПК України).

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів в будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а, по-друге, такий суб`єктний склад цього спору, у якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа. Отже, у порядку цивільного судочинства за загальним правилом можна розглядати будь-які справи, у яких, зазвичай, хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення процесуальні закони не віднесли до юрисдикції інших судів.

Кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується (частина перша статті 43 Конституції України).

До трудових відносин належать відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами (частина перша статті 3 КЗпП України).

Законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього (стаття 4 КЗпП України).

Трудовим договором є угода між працівником і роботодавцем (роботодавцем-фізичною особою), за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а роботодавець (роботодавець-фізична особа) зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін (речення перше частини першої статті 21 КЗпП України).

Однією з підстав припинення трудового договору є його розірвання з ініціативи працівника (пункт 4 частини першої статті 36 КЗпП України), зокрема розірвання з цієї ініціативи трудового договору, укладеного на невизначений строк (стаття 38 КЗпП України).

Однак правове регулювання припинення повноважень виконавчого органу товариства (директора), чи члена цього органу, якщо останній є колегіальним (дирекцією), з його власної ініціативи відрізняється від розірвання трудового договору з ініціативи працівника, який не є виконавчим органом товариства або членом цього органу.

Реалізація учасниками товариства корпоративних прав на участь в управлінні ним шляхом прийняття компетентним органом рішень про обрання (призначення), усунення, відсторонення, відкликання членів виконавчого органу цього об`єднання стосується також наділення або позбавлення їх повноважень на управління товариством. Хоча такі рішення уповноваженого на їхнє прийняття органу можуть мати наслідки і для трудових відносин, але визначальними у таких ситуаціях є відносини корпоративні, тобто пов`язані з управлінням товариством (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 510/456/17, від 8 листопада 2019 року у справі № 667/1/16, від 4 лютого 2020 року у справі № 915/540/16 (пункт 34), від 19 лютого 2020 року у справі № 145/166/18 (пункт 53), від 12 січня 2021 року у справі № 127/21764/17).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14.06.2023 в справі №448/363/22 зазначила, що спір за вимогою директора про визнання припиненими його трудових відносин із товариством на підставі статті 38 КЗпП України є трудовим. Помилковим є твердження позивача про те, що спір стосується реалізації ним як працівником виключно права на працю.

Зі змістом пункту 3 частини першої статті 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах, що виникають із корпоративних відносин, в тому числі пов`язані з управлінням юридичної особою.

Перелік спорів, що виникають із корпоративних відносин і належать до юрисдикції господарських судів, не є вичерпним, й охоплює зокрема спори, пов`язані з управлінням юридичною особою. Стороною цих спорів не обов`язково є учасник такої особи. Спір щодо припинення трудового договору одноосібного виконавчого органу (директора) товариства з обмеженою відповідальністю є спором, який виник із корпоративних відносин, оскільки пов`язаний із реалізацію загальними зборами цього товариства їхньої компетенції щодо формування виконавчого органу та припинення його повноважень. Тому такий спір стосується управління юридичною особою і належить до юрисдикції господарського суду. Відсутність у позовній заяві обґрунтування позивачем, який є директором товариства, участі у відносинах управління останнім і їхнього припинення у разі задоволення позову не впливає на існування спору, пов`язаного з управлінням товариством.

Реалізація учасниками товариства корпоративних прав на участь в управлінні ним шляхом прийняття компетентним органом рішень про обрання (призначення), усунення, відсторонення, відкликання членів виконавчого органу цього об`єднання стосується також наділення або позбавлення їх повноважень на управління товариством. Такі рішення уповноваженого на це органу мають розглядатися не в межах трудових, а саме корпоративних правовідносин, що виникають між товариством та особами, яким довірено повноваження з управління ним (абзац четвертий пункту 3.2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України у від 12 січня 2010 року № 1-рп/2010 у справі № 1-2/2010).

Виконавчий орган товариства здійснює управління поточною діяльністю товариства (частина перша статті 39 Закону «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» (далі - № 2275-VIII)).

Звільнення з посади директора товариства (відкликання директора) є припиненням повноважень одноосібного виконавчого органу, що відбувається за рішенням загальних зборів учасників товариства. У разі виявлення директором бажання розірвати трудовий договір із товариством їхнє скликання для розгляду відповідної заяви може залежати від самого директора (пункт 1 частини першої статті 31 Закону № 2275-VIII).

Для належної реалізації права на розірвання трудового договору, укладеного на невизначений строк, за власною ініціативою директор товариства має не тільки написати відповідну заяву на підставі статті 38 КЗпП України, подати/надіслати її всім учасникам товариства, а й за власною ініціативою як виконавчий орган товариства скликати загальні збори учасників, на вирішення яких поставити питання щодо свого звільнення (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 19 січня 2022 року у справі № 911/719/21 (пункт 5.15)).

Велика Палата Верховного Суду у справі №448/363/22 від 14.06.2023 прийшла до висновку, що звернення до суду особи, яка є одноосібним виконавчим органом товариства, для припинення її повноважень, зокрема у випадку, якщо загальні збори учасників не розглядають заяву про звільнення з посади директора, пов`язане з корпоративними відносинами у цьому товаристві. Тому доцільно зберігати єдину юрисдикційну належність спорів про припинення повноважень одноосібного виконавчого органу товариства чи члена колегіального такого органу для формування стабільної та послідовної судової практики щодо віднесення таких спорів до господарської юрисдикції.

Велика Палата Верховного Суду зауважує, що корпоративні права на участь в управлінні товариством його учасники реалізовують, зокрема, шляхом прийняття компетентним органом товариства рішення щодо припинення повноважень одноосібного виконавчого органу (директора). Таке рішення може мати наслідки для трудових відносин, але визначальними у таких ситуаціях є відносини корпоративні.

Колегія суддів встановила, що предметом данного позову є визнання припиненими трудових відносин та скасування запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо директора СТОВ «Великоєрчиківське» ОСОБА_2

З урахуванням викладеного колегія суддів вважає, що звільнення з посади директора, пов`язане з корпоративними відносинами у цьому товаристві і цих підстав розгляд в порядку цивлоьного судочинства є неможливим.

Оскільки спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, колегія суддів прийшла до висновку про ск5асувння рішення суду першої інстанції та закриття провадження у справі.

Керуючись ст. ст. 268, 367, 368, 377, 383, 384 ЦПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнити.

Заочне рішення Сквирського районного суду Київської області від 18 серпня 2023 року скасувати.

Провадження у справі закрити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 24 січня 2025 року.

Головуючий Д.Р. Гаращенко

Судді Є.П. Євграфова

К.П. Приходько