Ухвала

від 08.10.2024 по справі 462/5552/13-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

08 жовтня 2024 року

м. Київ

справа № 462/5552/13-ц

провадження № 61-7419св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Сердюка В. В. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Фаловської І. М.,

учасники справи:

позивач - приватне підприємство «Статок плюс»,

відповідач - ОСОБА_1 ,

особа, яка не брала участі у справі - Львівська міська рада,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу приватного підприємства «Статок плюс» на ухвалу Львівського апеляційного суду від 29 травня 2023 року у складі колегії суддів: Крайник Н. П., Левика Я. А., Шандри М. М. та постанову Львівського апеляційного суду від 09 квітня 2024 року у складі колегії суддів: Крайник Н. П., Левика Я. А., Шандри М. М.,

ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2013 року приватне підприємство «Статок плюс» (далі - ПП «Статок плюс») звернулось до суду із позовом додо ОСОБА_1 про визнання права власності.

Позовні вимоги ПП «Статок плюс» мотивовані тим, що 21 листопада 2009 року між ПП «Статок плюс» та ОСОБА_1 укладено договір співпраці, за яким останній взяв на себе зобов`язання здійснити оформлення та погодження у державних органах всіх необхідних документів (дозволів, погоджень, проектів, договорів тощо) для приватизації нежитлових приміщень за адресою: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 .

Згідно з пунктом 4 зазначеного договору після приватизації нежитлових приміщень у АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 , майно підлягало розподілу між сторонами договору у відсотковому співвідношенні: ПП «Статок плюс» - 60%, ОСОБА_1 - 40%

ПП «Статок плюс» свої зобов`язання за договором співпраці від 21 листопада 2009 року виконав в повному обсязі, а саме: встановив за власні кошти нежитлові приміщення за адресою: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 .

ОСОБА_1 покладені на нього умовами договору від 21 листопада 2009 року зобов`язання виконав не в повному обсязі.

ОСОБА_1 оформив та отримав на своє прізвище дозвіл на влаштування нежитлового приміщення у АДРЕСА_1 , технічний паспорт на нежитлове приміщення, а 18 грудня 2012 року уклав договір з Львівською міською радою про оренду землі за адресою: АДРЕСА_1 .

Щодо нежитлового приміщення у АДРЕСА_2 , то ОСОБА_1 отримав на це приміщення викопіювання з генерального плану земельної ділянки, яке погоджено ВАТ «Укртелеком», ЛКП «Львівсвітло», ЛКП «Львівводоканал», ВАТ «Львівобленерго», ВАТ «Львівгаз», ЛМКП «Львівтеплоенерго», план-схему земельної ділянки, погоджену заступником начальника управління архітектури Львівської міської ради О. Лужецьким, ситуаційну схему, погоджену заступником начальника управління архітектури Львівськоїміської ради О. Лужецьким, проект приміщення, який листом від 10 січня 2012 року за № 5-15247/2401 погоджено заступником начальника управління архітектури Львівської міської ради О. Лужецьким, дозвіл № 73-Б на виконання робіт по встановленню спірного нежитлового приміщення, технічні умови приєднання до електромереж та електроустановок за № 131-2446/2 від 19 липня 2012 року, технічні умови № 15-4815 від 25 вересня 2012 року на підключення водопровідного вводу до водопроводу, попередній договір № 309826 з ЛМКП «Львівводоканал» на подачу води, ухвалу Львівської міської ради № 3087 15-тої сесії 5-го скликання про надання в користування земельної ділянки на проспекті В.Чорновола, 67-69 та договір № 69-11, укладений з Львівською міською радою про право користування земельною ділянкою на умовах оренди на проспекті В.Чорновола, 67-69.

Право власності на нежитлові приміщення на АДРЕСА_1 , загальною площею 20 кв. м та на АДРЕСА_2 , загальною площею 79,2 кв. м оформлено не було, чим порушено майнові права ПП «Статок плюс».

Посилаючись на зазначені обставини, з урахуванням уточнених позовних вимог, ПП «Статок плюс» просило суд визнати за ним право власності на нежитлові приміщення на АДРЕСА_1 , загальною площею 20 кв. м, та на АДРЕСА_2 , загальною площею 79,2 кв. м, зобов`язати орган державної реєстрації здійснити реєстрацію права власності за ПП «Статок плюс» на зазначені нежитлові приміщення.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 07 серпня 2013 року у складі судді Боровкова Д. О. частково задоволено позовні вимоги ПП «Статок плюс».

Визнано за ПП «Статок плюс» право власності на нежитлові приміщення, загальною площею 79,2 кв. м, розташовані на

АДРЕСА_2 .

В решті позову відмовлено.

Задовольняючи позовні вимоги ПП «Статок плюс» в частині визнання права власності на нежитлові приміщення за адресою: АДРЕСА_2 , суд першої інстанції виходив з того, що ПП «Статок плюс» побудувало зазначені приміщення відповідно до погодженого проекту на земельній ділянці, яка знаходиться у його користуванні, що є підставою для визнання за ПП «Статок плюс» права власності на ці об`єкти.

Короткий зміст судових рішень суду апеляційної інстанції

Рішення місцевого суду оскаржено в апеляційному порядку Львівською міською радою, яка не брала участі у справі.

Ухвалою Львівського апеляційного суду від 29 травня 2023 року поновлено Львівській міській раді строк на апеляційне оскарження рішення Залізничного районного суду м. Львова від 07 серпня 2013 року та відкрито апеляційне провадження у справі за поданою апеляційною скаргою.

Поновлюючи Львівській міській раді строк на апеляційне оскарження судового рішення апеляційний суд вказав, що Львівська міська рада не була залучена до участі у даній справі, а копію оскарженого рішення місцевого суду отримала лише у травні 2023 року.

Постановою Львівського апеляційного суду від 09 квітня 2024 року рішення Залізничного районного суду м. Львова від 07 серпня 2013 року скасовано, ухвалено нове рішення, яким відмовлено ПП «Статок плюс» у задоволенні позову.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що Львівська міська рада, яка є власником земельної ділянки у АДРЕСА_2 , наданої позивачу в оренду для розміщення малої архітектурної форми на підставі договору оренди № 69-11 від 10 листопада 2011 року, термін дії якого закінчився 10 листопада 2014 року, дозволу на будівництво нежитлових приміщень на зазначеній земельній ділянці не надавала, а тому передбачені законом підстави для визнання за ПП «Статок плюс» права власності на приміщення, збудовані без відповідної дозвільної документації, передбаченої Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності», відсутні.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У травні 2024 року ПП «Статок плюс» подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Львівського апеляційного суду від 29 травня 2023 року

та постанову Львівського апеляційного суду від 09 квітня 2024 року, а справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції зі стадії відкриття апеляційного провадження у справі.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Заявник у касаційній скарзі вказує про те, що у апеляційного суду не було правових підстав для поновлення процесуального строку передбаченого на апеляційне оскарження судового рішення, виходячи з того, що положеннями частини третьої статті 297 ЦПК України, у редакції станом на день ухвалення рішення місцевого суду, визначено, що незалежно від поважності причини пропуску строку апеляційного оскарження апеляційний суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга прокурора, органу державної влади чи органу місцевого самоврядування подана після спливу одного року з моменту оголошення оскаржуваного судового рішення.

Апеляційний суд не обґрунтував наявність підстав поновлення присічного строку апеляційного оскарження судового рішення, що є порушенням принципу правової визначеності, права на справедливий судовий розгляд, гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У касаційній скарзі заявник посилається на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України, зокрема зазначає, що суд апеляційної інстанції в оскарженому судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справі № 2-1678/05, у постановах Верховного Судувід 01 березня 2018 року у справі № 1326/3235/12, від 15 квітня 2020 року у справі № 638/11409/15-ц, від 11 червня 2020 року у справі № 2-о-192/2008, від 09 вересня 2020 року у справі № 2-о-72/08.

Провадження у суді касаційної інстанції

31 липня 2024 рокуухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження у справі за поданою касаційною скаргою.

03 вересня 2024 року матеріали справи № 462/5552/13-ц надійшли до Верховного Суду.

Позиція та висновки Верховного Суду

Відповідно до положень частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно із частиною п`ятою статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції призначає справу до судового розгляду за відсутності підстав, встановлених частинами третьою, четвертою цієї статті. Справа призначається до судового розгляду, якщо хоча б один суддя із складу суду дійшов такого висновку. Про призначення справи до судового розгляду постановляється ухвала, яка підписується всім складом суду.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про проведення підготовчих дій та обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, колегія суддів встановила відсутність підстав, передбачених частинами третьою, четвертою статті 401 ЦПК України, а тому призначає справу до судового розгляду.

Відповідно до частини першої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Керуючись статтями 34, 401, 402 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ:

Справу за позовом Приватного підприємства «Статок плюс» до ОСОБА_1 про визнання права власності, за касаційною скаргою приватного підприємства «Статок плюс» на ухвалу Львівського апеляційного суду від 29 травня 2023 року та постанову Львівського апеляційного суду від 09 квітня 2024 року призначити до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Інформацію про дату розгляду справи і персональний склад колегії суддів оприлюднити на офіційному веб-порталі судової влади.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді В. В. Сердюк С. О. Карпенко І. М. Фаловська