Постанова

від 09.10.2024 по справі 569/357/23

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2024 року

м. Київ

справа № 569/357/23

провадження № 61-10840св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

особа, яка подавала апеляційну скаргу, - Акціонерне товариство Акціонерно-комерційний банк «Львів»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення спадкового майна, отриманого спадкоємцем в натурі,

за касаційною скаргою Акціонерного товариства Акціонерно-комерційний банк «Львів» на ухвалу Рівненського апеляційного суду від 27 червня 2024 року у складі колегії суддів: Гордійчук С. О., Хилевича С. В., Шимківа С. С.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, у якому, з урахуванням змінених позовних вимог, просила стягнути з відповідача на свою користь спадкове майно, отримане спадкоємцем у натурі, а саме: трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 , вартістю 1 020 000,00 грн; нежитлове приміщення гаража № НОМЕР_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2475237756060) загальною площею 17,7 кв. м, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_2 , вартістю 300 000,00 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 посилалася на те, що 15 липня 2019 року вона надала в борг ОСОБА_3 грошові кошти у розмірі 12 000 000,00 грн, який зобов`язався їх повернути до 15 січня 2022 року.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер. 02 квітня 2021 року спадкоємець ОСОБА_3 - ОСОБА_2 в порядку статті 1281 ЦК України повідомив позивачку про відкриття спадщини. 08 жовтня 2021 року ОСОБА_2 отримав свідоцтво про спадщину за законом.

16 грудня 2021 року вона пред`явила відповідачу вимогу про повернення отриманої спадкодавцем позики.

Цього ж дня між позивачкою і ОСОБА_2 досягнуто домовленості, що відповідач поверне позику, отриману його батьком, протягом року із граничним строком 16 грудня 2022 року. Зазначає, що відповідач отриману спадкодавцем позику не повернув, що призвело до порушення її майнових прав.

У зв`язку з цим позивачка просила позов задовольнити.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рівненський міський суд Рівненської області рішенням від 10 квітня 2023 року позов задовольнив. Стягнув з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 спадкове майно, отримане спадкоємцем у натурі, а саме: трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 , вартістю 1 020 000,00 грн; нежитлове приміщення гаража № НОМЕР_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2475237756060) загальною площею 17,7 кв. м, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_2 , вартістю 300 000,00 грн. Вирішив питання про розподіл судових витрат.

Суд першої інстанції мотивував рішення тим, що позовні вимоги є обґрунтованими і доведеними, оскільки відповідач не надав доказів про повернення позивачу боргу спадкодавця. Також суд взяв до уваги той факт, що відповідач позов визнав.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Акціонерне товариство Акціонерно-комерційний банк «Львів» (далі - АТ АКБ «Львів», банк ) як особа, яка не брала участі у справі, звернулося до апеляційного суду з апеляційною скаргою.

Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції

Рівненський апеляційний суд ухвалою від 27 червня 2024 року закрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою АТ АКБ «Львів» на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 10 квітня 2023 року.

Апеляційний суд мотивував ухвалу тим, що ОСОБА_3 не є позичальником за кредитним договором від 20 березня 2013 року і, як наслідок, АТ АКБ «Львів» не є його кредитором у виконавчому провадженні. АТ АКБ «Львів» в апеляційній скарзі не навело будь-якого обґрунтування того, яке ж право, інтерес або обов`язок порушує оскаржуване рішення суду першої інстанції. Заявник лише зазначив, що ОСОБА_2 є боржником банку з 01 березня 2016 року, і на все його нерухоме майно у 2016 році було накладено арешт.

Короткий зміст касаційної скарги та її узагальнені аргументи

У липні 2024 року АТ АКБ «Львів» подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило скасувати ухвалу Рівненського апеляційного суду від 27 червня 2024 року і передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд дійшов помилкового висновку про закриття апеляційного провадження на підставі пункту 3 частини першої статті 362 ЦПК України, оскільки рішення місцевого суду стосується інтересів АТ АКБ «Львів», на користь якого з ОСОБА_2 рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 26 липня 20216 року у справі № 569/1640/16-ц стягнуто заборгованість у розмірі 803 274,83 дол. США, яка не погашена ОСОБА_2 . Таким чином, рішення у цій справі порушує права AT АКБ «Львів» щодо можливого звернення стягнення на успадковане майно, що належить ОСОБА_2 .

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 19 серпня 2024 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

12 вересня 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 03 жовтня 2024 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи

Суди попередніх інстанцій встановили, що 15 липня 2019 року ОСОБА_1 надала в борг ОСОБА_3 грошові кошти у розмірі 12 000 000,00 грн, які боржник зобов`язався повернути до 15 січня 2022 року. Факт укладення договору позики підтверджується розпискою.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер.

02 квітня 2021 року спадкоємець ОСОБА_3 - ОСОБА_2 , в порядку статті 1281 ЦК України повідомив ОСОБА_1 про смерть свого батька ОСОБА_3 та про те, що питання повернення його боргу буде вирішено після прийняття ним спадщини.

08 жовтня 2021 року ОСОБА_2 отримав свідоцтво про спадщину за законом та здійснив реєстрацію нерухомого майна, отриманого у спадщину, що підтверджується наявною в матеріалах справи інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 14 листопада 2022 року № 315103742 - рішення про державну реєстрацію від 08 жовтня 2021 року № 60844770 та від 08 жовтня 2021 року № 60846006; підстава для державної реєстрації - свідоцтво про право на спадщину видане 08 жовтня 2021 року, серія та номер: 2-294.

16 грудня 2021 року ОСОБА_1 пред`явила ОСОБА_2 вимогу про повернення отриманої спадкодавцем позики.

Цього ж дня між ОСОБА_1 і ОСОБА_2 був укладений договір, за умовами якого між сторонами досягнуто домовленості про те, що ОСОБА_2 поверне позику, отриману його батьком, протягом року із граничним строком повернення 16 грудня 2022 року, шляхом одноразового платежу у готівковій формі. У разі відмови відповідача здійснити одноразовий платіж ОСОБА_4 вона набуває права звернути стягнення на майно, отримане відповідачем як спадкоємцем в натурі, відповідно до статті 1282 ЦК України.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, перевіривши правильність застосування судом норм права в межах касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам судове рішення апеляційного суду відповідає не повною мірою.

Згідно з частиною третьою статті 13 ЦК України не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Однією з основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України). Дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

У частині першій статті 352 ЦПК України визначено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 362 ЦПК України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.

Тобто, у разі подання апеляційної скарги особою, яка не брала участі у справі, і апеляційним судом встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося, апеляційне провадження підлягає закриттю, а рішення суду першої інстанції не має переглядатися по суті.

Водночас відповідно до пункту 4 частини третьої статті 376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо: суд прийняв судове рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19) зазначено, що «аналіз частини першої статті 352 ЦПК України дозволяє зробити висновок, що ця норма визначає коло осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення і які поділяються на дві групи - учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов`язків».

У статті 129-1 Конституції України визначено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

У справі, яка переглядається, АТ АКБ «Львів» в апеляційній скарзі посилалося на те, що рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 26 липня 2016 року у справі № 569/1640/16-ц з ОСОБА_2 на користь банку стягнуто заборгованість у розмірі 803 274,83 дол. США, що еквівалентно 20 815 255,85 грн, та судові витрати.

При цьому в межах розгляду вказаної справи ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 19 лютого 2016 року забезпечено позов, зокрема шляхом заборони ОСОБА_2 відчужувати належне йому рухоме та нерухоме майно.

Головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Рагімовою А. Н. прийнято постанову від 03 листопада 2016 року ВП № НОМЕР_2 про арешт майна боржника в межах примусового виконання виконавчого листа від 21 вересня 2016 року, виданого Рівненським міським судом Рівненської області у справі № 569/1640/16-ц, якою накладено арешт на все майно ОСОБА_2 в межах суми звернення стягнення, з урахуванням виконавчого збору.

Постановою приватного виконавця виконавчого округу Рівненської області Ярмошевич Н. О. від 10 травня 2023 року № 71683362 про арешт майна боржника в межах примусового виконання виконавчого листа від 21 вересня 2016 року накладено арешт на все майно ОСОБА_2 в межах суми звернення стягнення.

Крім того, у провадженні Рівненського міського суду Рівненської області перебуває справа № 569/14540/23 за позовом ОСОБА_1 до АТ АКБ «Львів», третя особа - приватний виконавець виконавчого округу Рівненської області Ярмошевич Н. О., про визнання права власності і скасування арешту.

Апеляційний суд зазначені доводи банку належним чином не перевірив та не врахував, що приватно-правовий інструментарій не повинен використовуватися учасниками цивільного обороту для уникнення чи унеможливлення сплати боргу боржником або виконання судового рішення про його стягнення. При цьому в разі використання приватно-правового інструментарію не для захисту цивільних прав та інтересів, а для уникнення чи унеможливлення сплати боргу боржником або виконання судового рішення про його стягнення, відповідне судове рішення стосується прав та/або інтересів кредитора (особи, на користь якої постановлено таке судове рішення).

Водночас необґрунтованим є посилання апеляційного суду на те, що ОСОБА_3 не є позичальником за кредитним договором від 20 березня 2013 року і, як наслідок, АТ АКБ «Львів» не є його кредитором у виконавчому провадженні, оскільки за рахунок майна, яке успадкував ОСОБА_2 . банк в порядку черговості має відповідне право на задоволення своїх вимог як кредитор ОСОБА_2 .

За таких обставин апеляційний суд зробив передчасний висновок про закриття апеляційного провадження на підставі пункту 3 частини першої статті 362 ЦПК України.

Згідно з частиною четвертою статті 406 ЦПК України у випадках скасування судом касаційної інстанції ухвал суду першої або апеляційної інстанцій, які перешкоджають провадженню у справі, справа передається на розгляд відповідного суду першої або апеляційної інстанції.

Відповідно до частини шостої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.

Враховуючи наведене, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржувана ухвала апеляційного суду - скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Під час нового розгляду суду належить врахувати викладене, розглянути справу в установлені законом розумні строки з додержанням норм матеріального і процесуального права, дослідити та належним чином оцінити подані сторонами докази, дати правову оцінку доводам і запереченням сторін та ухвалити законне і справедливе судове рішення відповідно до встановлених обставин і вимог закону.

Керуючись статтями 400, 406, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Акціонерного товариства Акціонерно-комерційний банк «Львів» задовольнити частково.

Ухвалу Рівненського апеляційного суду від 27 червня 2024 року скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийМ. Є. Червинська Судді:А. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко В. М. Коротун М. Ю. Тітов