Ухвала

від 02.10.2024 по справі 947/10098/24

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 11-сс/813/1411/24

Справа № 947/10098/24 1-кс/947/11774/24

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач ОСОБА_2

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.10.2024 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючий суддя ОСОБА_2 ,

судді: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,

прокурора ОСОБА_6 ,

захисників: ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,

підозрюваного ОСОБА_9 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження №12024160000000257від 21.02.2024рокуза апеляційною скаргою прокурора відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 05.09.2024 року, стосовно:

ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, одруженого, який працює директором ТОВ «Антикілер Плюс», зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

підозрюваного у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.366, ч.4 ст.191 КК України,

встановив:

В провадженні СУ ГУНП в Одеській області перебувають матеріали кримінального провадження №12024160000000257 від 21.02.2024 року, за ознаками вчинення ОСОБА_9 кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.366, ч.4 ст.191 КК України за обставин, викладених у клопотанні органу досудового розслідування.

02.09.2024 року ОСОБА_9 повідомлено про підозру у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.366, ч.4 ст.191 КК України.

04.09.2024 року орган досудового розслідування звернувся до слідчого судді з клопотанням про застосування до підозрюваного запобіжного заходу у виді тримання під вартою, з визначенням розміру застави.

Клопотання мотивоване обґрунтованістю підозри та існуванням ризиків, передбачених п.п.1, 2, 3 ч.1 ст.177 КПК України.

Оскарженою ухвалою слідчого судді відмовлено в задоволенні клопотання та підозрюваному обрано запобіжний захід у виді домашнього арешту, в певний період часу за адресою: АДРЕСА_2 , з покладенням обов`язків передбачених ч.5 ст.194 КПК України, строком до 01.11.2024 року.

Обґрунтовуючи рішення про відмову в застосуванні запобіжного заходу у виді тримання під вартою та застосувавши запобіжний захід у виді домашнього арешту, слідчий суддя послався на наявність обґрунтованої підозри у скоєнні інкримінованого підозрюваному кримінального правопорушення та наявність ризиків, визначених ч.1 ст.177 КПК України. Водночас слідчий суддя врахував міцні соціальні зв`язки підозрюваного, який раніше не притягувався до кримінальної відповідальності, має постійне місце проживання, має родину, місце роботи. Враховуючи вказані обставини, слідчий суддя дійшов висновку про можливість застосування до підозрюваного запобіжного заходу у виді домашнього арешту, оскільки органом досудового розслідування та прокурором не було доведено, що більш м`який запобіжний захід не забезпечить належної процесуальної поведінки підозрюваного.

Не погоджуючись з ухвалою слідчого судді прокурор подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу та постановити нову, якою задовольнити клопотання слідчого та застосувати до підозрюваного запобіжний захід у виді тримання під вартою, із визначенням альтернативного запобіжного заходу у виді застави у розмірі 113 прожиткових мінімумів для працездатних осіб. Прокурор посилається на існування ризику вчинення іншого кримінального правопорушення, а також ризиків знищення документів та впливу на свідків. Також сторона обвинувачення посилається на те, що підозрюваний спроможний внести заставу, яка заявлена органом досудового розслідування в клопотанні, оскільки є співзасновником шести охоронних фірм, має у власності транспортний засіб 2020 року, тому внесення застави не є для нього надмірним тягарем.

Заслухавши суддю-доповідача; прокурора, який підтримав апеляційну скаргу; думку підозрюваного та його захисників, які заперечували проти задоволення апеляційної скарги; обговоривши доводи апеляційної скарги; колегія суддів дійшла висновку про таке.

Частина перша ст. 404 КПК України (далі КПК) передбачає, що суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Відповідно до вимог ст. 2 КПК основним завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден не винуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Стаття 370КПК передбачає,що судоверішення повиннобути законним,обґрунтованим івмотивованим. Законнимє рішення,ухвалене компетентнимсудом згідноз нормамиматеріального праваз дотриманнямвимог щодокримінального провадження,передбачених цимКодексом. Обґрунтованимє рішення,ухвалене судомна підставіоб`єктивно з`ясованихобставин,які підтвердженідоказами,дослідженими підчас судовогорозгляду таоціненими судомвідповідно дост.94цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Питання, які слідчий суддя повинен вирішити при застосуванні/продовженні відносно особи запобіжного заходу у виді тримання під вартою визначені положеннями ст.ст. 177, 178, 183 КПК.

Відповідно до вимог ст. 177 КПК, підставою для продовження запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може перешкоджати кримінальному провадженню чи вчинити інше правопорушення.

Відповідно до ч. 1 ст.183КПК тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК.

Розглядаючи клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою для прийняття законного і обґрунтованого рішення, суд, відповідно до ст.178КПК та практики Європейського суду з прав людини, крім наявності вищезазначених обставин, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.

Так, відповідно до ст.ст. 177, 178КПК та практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливість запобігання їм більш м`яких запобіжних заходів, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особистості підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв`язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування злочину (наявність або відсутність спроб ухиляння від органів влади), поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв`язків).

При цьому, слідчому судді слід мати на увазі, що обмеження розгляду клопотання про застосування/продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою лише переліком законодавчих (стандартних) підстав для його застосування без встановлення їх наявності та обґрунтованості до конкретної особи, є порушенням вимог п. 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (Рішення Європейського суду з прав людини «Харченко проти України», «Белевитський проти Росії»).

За результатами розгляду клопотання органу досудового розслідування в даній справі, слідчий суддя не погодився з доводами клопотання про необхідність застосування до підозрюваного запобіжного заходу у виді тримання під вартою та відмовив у задоволенні клопотання органу досудового розслідування, застосувавши запобіжний захід у виді домашнього арешту.

Відповідно до практики ЄСПЛ «обґрунтованість підозри, на якій має ґрунтуватися арешт, складає суттєву частину гарантії від безпідставного арешту і затримання, закріпленої у статті 5 §1(с) Конвенції». За визначенням ЄСПЛ «обґрунтована підозра у вчиненні кримінального злочину, про яку йдеться у статті 5 §1(с) Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила певний злочин» («K.-F. проти Німеччини», 27 листопада 1997, §57).

Апеляційний суд констатує, що у відповідності до положень ч. 2 ст. 94 КПК, жоден доказ не має наперед встановленої сили, та всі доказі в даному кримінальному провадженні підлягають ретельній перевірці з наступною їх оцінкою у відповідності до положень ч.1 ст.94 КПК.

З урахуванням конкретних обставин кримінального провадження, в якому ОСОБА_9 оголошено про підозру та практики ЄСПЛ, апеляційний суд вважає, що надані слідчим до клопотання докази, в своїй сукупності, на даній стадії досудового розслідування, вказують на обґрунтованість висунутої підозри.

Водночас враховуючі конкретні обставин справи, колегія суддів вважає, що на теперішній час відсутня нагальна потреба для застосування до підозрюваного запобіжного заходу у виді тримання під вартою, враховуючи особу підозрюваного та відсутність фактів порушення ним умов домашнього арешту з дня винесення оскарженої ухвали.

У судовому засіданні апеляційного суду прокурором не надано доказів, які вказують, що застосований оскарженою ухвалою до підозрюваного запобіжний захід у виді домашнього арешту, не забезпечує належної процесуальної поведінки підозрюваного. Більш того, прокурор повідомив, що з моменту винесення ухвали умови перебування підозрюваного під домашнім арештом не перевірялись.

Даний факт, на думку колегії суддів, може вказувати на відсутність бажання у органу досудового розслідування та прокурора контролювати питання виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків (достатності застосованого запобіжного заходу), що красномовно свідчить про необґрунтованість доводів прокурора про нездатність запобіжного заходу у виді домашнього арешту забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного.

Колегія суддів також враховує, що підозрюваний з`явився в судове засідання апеляційного суду для розгляду клопотання про застосування до нього найсуворішого запобіжного заходу, що вказує на те, що заявлений прокурором ризик можливого переховування фактично відсутній.

Відповідно до приписів ч. 3 ст. 407 КПК, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді чи ухвали суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою, а також про продовження строку тримання під вартою, постановлені під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, суд апеляційної інстанції має право: 1) залишити ухвалу без змін; 2) скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.

Враховуючи встановлені апеляційним судом обставини, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги прокурора та скасування оскарженої ухвали слідчого судді.

Керуючись ст.ст. 376, 405,419, 422, 424, 532 КПК України, апеляційний суд,

постановив:

Апеляційну скаргу прокурора відділу Одеської обласної прокуратура ОСОБА_6 залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Київського районногосуду м.Одеси від05.09.2024року,якоюпідозрюваному ОСОБА_9 обрано запобіжний захід у виді домашнього арешту, у кримінальному провадженні №12024160000000257 від 21.02.2024 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді Одеського апеляційного суду

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4