Постанова

від 14.11.2007 по справі 48/445

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

48/445

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 14 листопада 2007 р.                                                                                    № 48/445  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:  

Козир Т.П.- головуючого, Мележик Н. І., Подоляк О. А., за участю представників сторін: позивача – Корнієнко Т. С. Дов. № 01-365-12 від 26.07.2007 року, відповідача-2 –Салабая М. І. Указ про признач. № 60 від 03.07.2006 року, Герасименко А. М. дов. № 47 від 17.07.2007 року,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну скаргу Національної спілки художників України на постанову Київського апеляційного господарського суду від 4 липня 2007 року у справі господарського суду м. Києва за позовом Національної спілки художників України до Київської міської ради та Добровільної патріаршої фундації патріарха Володимира УПЦ Київського патріархату про визнання недійсним договору оренди,

У С Т А Н О В И В:

У жовтні 2006 року Національна спілка художників України звернулась до суду з позовом до Київської міської Ради (далі –відповідач-1) і Добродійної патріаршої фундації (місійне товариство) патріарха Володимира УПЦ КП (далі –відповідач-2) про визнання недійсним договору від 15 червня 2005 року оренди земельної ділянки, укладеного на підставі рішення Київської міської ради № 236-7/1111 від 27 листопада 2003 року.

У позовній заяві зазначив, що спірна земельна ділянка розташована в м.Києві по пр. Комарова, 46. На цій ділянці розташовані 2 будинки, які належать позивачу на праві власності згідно свідоцтва про право власності №П-697 від 2 квітня 2004 року, а спірний договір оренди, як вбачається з його змісту, укладено саме з метою реконструкції будівель позивача.

Рішенням господарського суду м. Києва від 16 листопада 2006 року позов задоволено повністю.

Визнано недійсним договір оренди земельної ділянки між Київською міською радою та Добровільною патріаршою фундацією (місійне товариство) патріарха Володимира УПЦ КП, зареєстрований  Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), про що у книзі реєстрації договорів зроблено запис від 21 червня 2005 року за № 72-6-00290.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 4 липня 2007 року рішення суду скасовано. У позові відмовлено.

У касаційній скарзі Національна спілка художників України просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 4 липня 2007 року, а рішення місцевого господарського суду залишити без зміни, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції ст.ст.141, 143, 149 п.2 ЗК України, п.2.4. «Порядку набуття права на землю юридичними особами та громадянами в м. Києві»та Постанови Верховної Ради України № 2268-ХІІ від 10 квітня 1992 року «Про майнові комплекси та фінансові ресурси громадських організацій колишнього Союзу РСР, розташовані на території України».

Заявник наголошує на тому, що згоди землекористувача на припинення права користування земельною ділянкою не  було, примусового припинення права на земельну ділянку у судовому порядку також не мало місця, а передача земельної ділянки в оренду для реконструкції будівель, які належали позивачу на праві власності, порушує права останнього як власника будівель.

Вислухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги та вивчивши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню  з наступних підстав.

Як встановлено судом, 15 червня 2005 року між відповідачами укладено договір оренди земельної ділянки, зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), про що 21 червня 2005 року зроблено запис № 72-6-00290 у книзі записів реєстрації договорів. Договір укладено на підставі рішення Київської міської ради № 236-7/1111 від 27 листопада 2003 року.

Земельна ділянка за спірним договором розташована по пр. Космонавта Комарова, 46, в м. Києві, має розмір 0,8832 га та передається з цільовим призначенням –для реконструкції двох будівель, будівництва, експлуатації та обслуговування виробничої бази та культової споруди.

На орендованій земельній ділянці знаходяться Творчі майстерні Київського творчо-виробничого об'єднання «Художник»Художнього фонду УРСР /художні майстерні Київської національної спілки художників України/ Спілки художників України/ Художній фонд України, що належать Національній спілці художників України відповідно до свідоцтва про право власності № П-697 від 2 квітня 2004 року, виданого Фондом державного майна України.

Задовольняючи позов, місцевий господарський суд виходив з того, що постановою суду від 15 серпня 2006 року визнане протиправним та скасоване рішення Київської міської ради № 236-7/1111 від 27 листопада 2003 року «Про надання і вилучення земельних ділянок та припинення права користування землею», а  спірний договір порушує права позивача - власника будівель, розташованих на вказаній земельній ділянці.

Суд апеляційної інстанції, відмовляючи в позові, виходив з того, що будівлі позивача на планах ділянки відсутні і прийшов до суперечливих висновків, а саме: суд визнав, що позивач не є землевласником чи землекористувачем спірної ділянки, тому його згода на передачу цієї ділянки іншому користувачу не потрібна, одночасно суд прийшов до висновку, що таку угоду про передачу земельної ділянки відповідачу-2 позивач уклав і передав спірну землю відповідачу-2 за актом, а відповідач-2 сплатив за це кошти позивачу, тобто, згода мала місце.

Проте, з такими висновками суду погодитись не можна.

          Так, в порушення ст.ст. 38, 43, 65, 84 і 105 ГПК України, ні місцевий господарський суд, ні суд апеляційної інстанції не з'ясували, чи дійсно на спірній земельній ділянці знаходяться будівлі, які Фондом державного майна України передані позивачу на праві власності, яку площу землі займають ці будівлі і яка земельна площа необхідна для їх обслуговування.

Суди не перевірили доводи позивача щодо націоналізації спірних будівель у 1992 році на підставі Постанови Верховної Ради України № 2268-ХІІ від 10 квітня 1992 року «Про майнові комплекси та фінансові ресурси громадських організацій колишнього Союзу РСР, розташовані на території України», не з'ясували, кому відводилася земельна ділянка під їх будівництво; чи приймалися закінчені будівництвом будівлі творчих майстерень в експлуатацію; чи припинялося законно право землекористування цією ділянкою; яким чином право користування спірною ділянкою переходило з моменту землевідводу під будівництво творчих майстерень і в подальшому, до укладення спірного договору; не з'ясували, як зміни законодавства Союзу РСР та України впливали на перехід права землекористування під цими будівлями з огляду на зміни їх власників та користувачів; не перевірили доводи позивача щодо фактичного користування ним цими будівлями і землею під ними, зокрема, тривалості користування і осіб, які вносили плату за землю та підстав внесення цієї плати.

Відтак, прийняті у справі судові рішення визнати законними не можна, тому вони підлягають скасуванню, а справа –передачі на новий розгляд.

Під час нового розгляду господарському суду слід врахувати викладене вище, більш ретельно перевірити доводи сторін, встановити дійсні обставини справи та прийняти законне і обґрунтоване рішення.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117 –11112 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В:

     Касаційну скаргу задовольнити частково.

     Скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 4 липня 2007 і рішення господарського суду м. Києва від 16 листопада 2006 року.

     Справу передати до господарського суду м. Києва на новий розгляд в іншому складі суддів.

Головуючий                                                                             Т. Козир

Судді                                                                                Н. Мележик

                                                                                          О. Подоляк